Рішення

від 16.11.2020 по справі 142/633/18

ПІЩАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 142/633/18

Номер провадження 2/142/20/20

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

16 листопада 2020 року смт. Піщанка

Піщанський районний суд Вінницької області

В складі:

Головуючого судді Щерби Н. Л.

з участю секретаря Ласки Л. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Піщанка Вінницької області в порядку загального позовного провадження

цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області та Миролюбівської сільської ради Піщанського району Вінницької області, третя особа: Піщанська районна державна адміністрація, про зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області та Миролюбівської сільської ради Піщанського району Вінницької області, третя особа: Піщанська районна державна адміністрація, про зобов`язання вчинити дії, в якому просить суд зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області виділити їй в натурі земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель запасу (резерву) державної власності, розташовану за межами с. Миролюбівка Піщанського району Вінницької області у розмірі 1,1298 га, а також зобов`язати Миролбівську сільську раду Піщанського району Вінницької області надати їй викопіровку із плану землеустрою земельних часток (паї) в колективному сільськогосподарському підприємстві ім.. К.Маркса с. Миролюбівка Піщанського району Віннницької області, земель запасу та резервного фонду.

В обґрунтування позовних вимог позивач в позовній заяві зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 . За життя 01 жовтня 1997 року вона отримала сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ВН №0375973 як член колективного сільськогосподарського підприємства КСП ім. Карла Маркса с. Миролюбівка Піщанського району Вінницької області, розміром 1,99 га на підставі рішення Піщанської районної державної адміністрації від 18 листопада 1996 року №249. На своє майно ОСОБА_2 , 01.08.2000 року склала заповітне розпорядження, згідно якого після її смерті усе майно і права на майно заповідала їй - ОСОБА_1 . Відповідно до рішення Піщанського районного суду Вінницької області від 16 вересня 2015 року визнано право власності ОСОБА_1 на спадкове майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: - право на земельну частку (пай) площею 1,99 га в умовних кадастрових гектарах в КСП ім. Карла Маркса с. Миролюбівка Піщанського району Вінницької області вартістю 57524,51 гривень, сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ВН№0375973, виданий Піщанською РДА 01.10.1997 року, згідно розпорядження №249 від 18.11.1996 року. Позивач зазначає, що після цього до сертифікату серія ВН №0375973 було внесено зміни 25 лютого 2016 року у зв`язку з передачею права на земельну частку (пай) ОСОБА_1 на підставі рішення Піщанського районного суду, де вказано розмір земельної частки (паю) 1,99 га, вартість 69000 грн. (шістдесят дев`ять тисяч), розпорядження Піщанської райдержадміністрації №15 від 19.01.2016 року. Право власності позивачем на земельну ділянку було зареєстровано в державному реєстрі речових прав 31.10.2016 року, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, на підставі рішення Піщанського районного суду на земельну ділянку площею лише 0,8602 га. Позивач зазначає, що мала право на виділення їй в натурі земельної ділянки відповідно до сертифіката на право на земельну частку (пай) серія ВН №0375973 виданий 01 жовтня 1997 року на підставі рішення Піщанської райдержадміністрації від 18.11.1996 р. №249 у розмірі 1,99 га та рішення Піщанського районного суду від 16.09.2015 року, де її право на земельну частку (пай) також визначено в розмірі 1,99 га землі. Фактично ж їй було виділено лише 0,8602 га землі. Тобто не було виділено (не додано) 1,1298 га землі. Позивач зазначає, що статтею 3 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних і сіянок власникам земельних часток (паїв)" передбачено, що підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації. Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості). Згідно із ст. 5 зазначеного Закону районні державні адміністрації в межах їх повноважень розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі і на місцевості) земельних ділянок і видачі документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку; приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості); уточняють місце розташування, межі і площі сільськогосподарських угідь, які підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв); сприяють в укладанні договорів на виконання землевпорядними організаціями робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), якщо такі роботи виконуються за рахунок осіб, які мають право на земельну частку (пай), або за рахунок коштів підприємств, установ та організацій, що орендують земельні частки (паї), проектів технічної допомоги тощо; надають землевпорядним організаціям уточнені списки осіб, які мають право на земельну частку (пай); розглядають та погоджують проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); організовують проведення розподілу земельних ділянок між особами, які мають право на виділення їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), в порядку, визначеному цим Законом; приймають рішення про видачу документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, власникам земельних часток (паїв).П озивач вказує, що єдиним органом владних повноважень, який видає викопіровку з плану земельних ділянок як пайового фонду, так і земель резерву та запасу, навіть для Держгеокадастру, є сільські ради, відповідно Миролюбівська сільська рада, яка приховує наявність вільних земельних ділянок, має бути відповідачем по справі. Позивач зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб. Відповідно до п. 13 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово- комунального господарства України 29 вересня 2016 року N 333, головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України. Таким чином органом, що вирішує питання передачі у власність або у користування земельних ділянок сільськогосподарського призначення є Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області. Повноваження з передачі у власність або у користування земельних ділянок сільськогосподарського призначення центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин реалізовує, починаючи з 1 січня 2013 року. Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року N 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" передбачено, що при неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року N 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність. Позови громадян, пов`язані з паюванням земель (зокрема, про визнання права на земельну частку (пай), її розмір, незаконність відмови у видачі сертифіката, виділення паю в натурі), можуть бути предметом розгляду судів. Відповідачами в таких справах є, зокрема орган, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі. За змістом ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. У п. З Порядку організації робіт та методики розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 лютого 2004 року N 122, передбачено, що у разі виявлення після розробки проекту факту невключення одного чи кількох громадян, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку, спадкоємців права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом, інших громадян та юридичних осіб України, які відповідно до законодавства набули право на земельну частку (пай), до списку власників земельних часток (паїв), на підставі якого був складений проект, сільська, селищна, міська рада чи райдержадміністрація може прийняти рішення (розпорядження) про, зокрема, надання зазначеним громадянам земельних ділянок із земель запасу чи резервного фонду у розмірі відповідної земельної частки (паю). Позивач вважає, що оскільки всупереч сертифікату на її право на земельну частку (пай) у розмірі 1,99 га, їй було виділено в натурі земельну ділянку у розмірі лише 0,8602 га, тобто не було виділено (не додано) 1,1298 га, її позовні вимоги підлягають задоволенню.

Ухвалою суду від 27 липня 2018 року в даній справі було відкрито провадження та вирішено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження.

13 вересня 2020 року на адресу суду від відповідача по справі - Миролюбівської сільської ради Піщанського району Вінницької області надійшов відзив на позовну заяві, відповідно до якого відповідач проти позовних вимог заперечує, зазначає про те, що при виділенні в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам паїв розмір земельної ділянки відрізняється від зазначеного в сертифікаті, що залежить від якості грунтів. Також вказує, що вільних земельних ділянок, земель запасу та резерву немає, а резервний фонд має інше призначення і використання, та не призначений для розпаювання.

19 жовтня 2018 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від відповідача по справі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити у їх задоволенні посилаючись на те, що відповідно до Указу Президента України Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарських підприємств і організацій від 08.08.1995 р. № 720/95, що визначив засади обчислення розмірів земельних часток (паїв), пай обчислюється не у фізичних, а в умовних (кадастрових) гектарах, та у вартісному вираженні. Згідно вищезазначеного Указу вартість земельної частки (паю) для кожного підприємства, кооперативу, товариства визначається виходячи з грошової оцінки переданих у колективну власність сільськогосподарських угідь, що обчислюється за методикою грошової оцінки земель, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та кількості осіб, які мають право на земельну частку (пай). Розміри земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарах визначаються виходячи з вартості земельної частки (паю) та середньої грошової оцінки одного гектара сільськогосподарських угідь для даного підприємства, кооперативу, товариства. Розміри земельної частки (паю) обчислюються комісіями, утвореними у підприємствах, кооперативах, товариствах з числа їх працівників. Рішення щодо затвердження обчислених цими комісіями розмірів земельної частки (паю) по кожному підприємству, кооперативу, товариству окремо приймається районною державною адміністрацією. Видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією. При виділенні земельних паїв у натурі (на місцевості) потрібно пам`ятати, що через різну якість земельних ділянок у загальному масиві ; розпайованих земель фізичний розмір виділеної в натурі земельної частки, як правило, не збігатиметься з кількістю умовних кадастрових гектарів, зазначених у сертифікаті на право на земельну частку (пай). Також представник відповідача у відзиві зазначає, що Законом України від 6 вересня 2012 І №5245-ІУ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності , який набрав чинності 01 січня 2013 року внесені зміни до Земельного кодексу України. Зокрема, статтею 122 ЗК України визначено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського і призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті у власність або у користування для всіх потреб.Разом з тим, у Закон України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) не вносилися зміни в частині зміни розпорядника, який має виділяти земельні частки (паї) в натурі на місцевості, у відповідності до ст.4 відповідного закону розпорядниками таких земель досі залишаються відповідні сільські, селищні, міські ради чи районної державної адміністрації. Також у відзиві зазначено, що відповідно до ч. 4. ст. 116 Земельного кодексу України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання. Відповідно до п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ передбачено, що при неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Указу Президента /країни від 8 серпня 1995 року № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність. Однак Позивачем не надано доказів того, що є неможливим збільшення площі земельної ділянки, на момент реєстрації права за ним, на земельну ділянку з земель колективної власності. Також Позивач із зазначеним клопотання до Головного управління протягом 2017-2018 років не звертався. Що стосується зобов`язання виділення земельної частки (паю), то абз.4 п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року №7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ встановлює, що при розгляді справ за позовами до органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування в разі незгоди з рішеннями з питань, віднесених у галузі земельних відносин до їх компетенції (зокрема, про відмову в передачі земельної ділянки у власність чи користування, у продажі земельної ділянки, в наданні дозволу і вимог на розроблення проекту відведення земельної ділянки тощо), суд за наявності підстав для задоволення позову визнає рішення такого органу недійсним і зобов`язує його залежно від характеру спору виконати певні дії, передбачені його компетенцією (або не вчиняти чи припинити їх), на захист порушеного права, як цього вимагає законодавство, або надає право позивачеві вчинити певні дії для усунення порушень його права. Суд вирішує ці питання по суті, якщо це відповідає закону. В інших випадках суд не може вирішувати питання, віднесені до компетенції органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, зокрема про передачу земельних ділянок у постійне користування, оренду, укладення чи поновлення договору оренди земельної ділянки, зміну цільового призначення землі тощо.Повноваження щодо прийняття відповідних рішень, в тому числі про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок за своєю правовою природою є дискреційним. Крім того, суд не вправі втручатися у діяльність органу державної влади, зобовязуючи його приймати конкретне рішення. Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, що викладена в постанові від 11.11.2015 року по справі № 21-2958а15. Враховуючи вищевикладене, представник позивача просить суд відмовити в задоволені позовних вимог повністю.

Ухвалою суду від 22 жовтня 2018 року в даній справі було закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судове засідання 16 листопада 2020 року позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Ломаченський В. П. не з`явилися, проте від представника позивача на адресу суду надійшла телефонограма, відповідно до якої він просить розгляд справи здійснювати без їхньої з позивачем участі, позовні вимоги підтримує, просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача Миролюбівської сільської ради Піщанського району Вінницької області в судове засідання 16 листопада 2020 року не з`явився, проте в матеріалах справи наявні його клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій областів судове засідання 16 листопада 2020 року не з`явився, у відзиві на позовну заяву просив розгляд справи здійснювати без його участі.

Представник третьої особи - Піщанської районної державної адміністрації в судове засідання 16 листопада 2020 року не з`явився, проте в матеріалах справи наявна його заява, відповідно до якої він просить розгляд справи здійснювати без його участі.

Відповідно до ч. 2 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи, що сторони не прибули в судове засідання, перешкод для розгляду справи судом не встановлено, то суд вважає за можливе здійснювати судовий розгляд без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали даної цивільної справи, вивчивши правові норми, що регулюють дані правовідносини, приходить до переконання, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За правилами ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із ч. 3 ст. 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Судом, встановлено, що відповідно до рішення Піщанського районного суду Вінницької області від 16 вересня 2015 року, визнано право власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на спадкове майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме право на земельну частку (пай), площею 1.99 в умовних кадастрових гектарах в КСП ім.. Карла Маркса с. Миролюбівка Піщанського району Вінницької області вартістю 57542.51 гривень, сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ВН № 0375973, виданий Піщанською РДА 1.10.1997 року, згідно розпорядження № 249 від 18.11.1996 року. Вказане рішення суду набрало законної сили 28 вересня 2015 року.

Із технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки ОСОБА_1 , 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Миролюбівської сільської ради Піщанського району Вінницької області 0523282000:01:001:0495, яка була витребувана судом для огляду в судовому засіданні, вбачається, що на підставі заяви замовника - ОСОБА_1 , договору на виконання робіт, та розпорядження Піщанської РДА № 77 від 29 лютого 2016 року, яким ОСОБА_1 було надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земемльної ділянки в натурі (на місцевості), площею 1,99 га в умовних кадастрових гектарах на території Миролюбівської сільської ради , право на яку посвідчено сертифікатом ВН № 0375973, було виготовлено техічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). З Пояснювальної записки до технічної документації слідує, що в результаті вирахувань складено експлікацію земель та визначено загальну площу земемльної ділянки - 0,8602 га.

Відповідно до Розпорядження Піщанської РДА № 369 від 30 вересня 2016 року Про затвердження технічних документацій із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Миролюівської та Рудницької сільських рад та видачу документів, що посвідчують право власності на земемльні ділянки було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земемльної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 та передано їй у власність земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Миролюбівської сільської ради площею 0,8602 га з кадастровим номером 0523282000:01:001:0495.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомо мого майна щодо об`єкту нерухомого майна слідує, що 31 жовтня 2016 року на підставі зазначеної технічної документації та рішення Піщанського районного суду Вінницької області було зареєстровано право приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Миролюбівської сільської ради Піщанського району Вінницької області площею 0,8602 га з кадастровим номером 0523282000:01:001:0495.

Згідно з ст. ст. 76, 77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до положень ст. 83 ЦПК України, позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 ЗК України при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров`я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю). Особи, зазначені у частині першій цієї статті, мають гарантоване право одержати свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості). При обчисленні розміру земельної частки (паю) враховуються сільськогосподарські угіддя, які перебували у постійному користуванні державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, за винятком земель, що залишаються у державній та комунальній власності. Загальний розмір обчисленої для приватизації площі сільськогосподарських угідь поділяється на загальну кількість осіб, зазначених у частині першій цієї статті. Органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у процесі приватизації створюють резервний фонд земель за погодженням його місця розташування з особами, зазначеними в частині першій цієї статті у розмірі до 15 відсотків площі усіх сільськогосподарських угідь, які були у постійному користуванні відповідних підприємств, установ та організацій. Резервний фонд земель перебуває у державній або комунальній власності і призначається для подальшого перерозподілу та використання за цільовим призначенням.

Згідно ч. 1 ст.81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Згідно положень ч.4 ст.88 ЗК України учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Разом з тим, організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками визначає Закон України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) N899-IV ,який є спеціальним законом щодо порядку проведення та процедури виділення власникам земельних паїв у натурі із земель,що належали сільськогосподарським підприємствам на праві колективної власності.

На час звернення позивача за реалізацією права на виділення земельної частки в натурі, набутого відповідно до рішення Піщанського районного суду Вінницької області від 16 вересня 2015 року Закон України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) діяв в редакції зі змінами внесеними ЗУ 497-19 від 02.06.2015 року.

Відповідно до ст.1 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) право на земельну частку (пай) мають, зокрема, громадяни спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом та громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай).

Згідно норм статті 2 зазначеного Закону основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є свідоцтво про право на спадщину, рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Відповідно до положень ст.3 Закону Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) підставою для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації. Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної адміністрації заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості). У разі подання заяв про виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) більшістю власників земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства відповідна сільська, селищна, міська рада чи районна державна адміністрація приймає рішення про розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Зі змісту ст. 5 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) вбачається, що виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (ділянок) віднесено до повноважень сільських, селищних, міських рад та районних державних адміністрацій. Сільські, селищні, міські ради приймають рішення щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) у межах населених пунктів, а районні державні адміністрації - за межами населених пунктів. Зокрема, зі змісту вказаної статті останні розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок і видачі документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку; приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості); сприяють в укладанні договорів на виконання землевпорядними організаціями робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), якщо такі роботи виконуються за рахунок осіб, які мають право на земельну частку (пай), або за рахунок коштів підприємств, установ та організацій, що орендують земельні частки (паї), проектів технічної допомоги тощо; надають землевпорядним організаціям уточнені списки осіб, які мають право на земельну частку (пай); розглядають та погоджують проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); приймають рішення про видачу документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, власникам земельних часток (паїв).

При цьому вказані повноваження зазначений спеціальний Закон не відносить до повноважень центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів .

Тобто, Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області не може порушувати права позивача, а відповідно бути відповідачем у справі за даним позовом, а належними відповідачами на час звернення позивачки були сільські, селищні, міські ради та районні державні адміністрації в межах їх повноважень за цим Законом.

Відповідно до ст. 13 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку.

А тому, на день звернення позивача до суду рішення щодо виділення власникам земельних часток (паїв) в натурі (на місцевості) земельних ділянок за межами населених пунктів приймали районні державні адміністрації, оскільки повноваження суб`єктів щодо спірних правовідносин регулюються саме Законом України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , який є спеціальним щодо проведення процедури виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних паїв, а не ч.4 ст.122 ЗК України.

Враховуючи зазначене саме Піщанська районна державна адміністрація Вінницької області являлась уповноваженим законом органом на прийняття рішення про виділення в натурі земельних ділянок в натурі (на місцевості) поза межами населеного пункту на території Піщанського району Вінницької області.

Разом з тим, Законом України 2498-VIII від 10 липня 2018 року Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні ,що набрав чинності 01.01.2019 року, вказаний Закон №899-IV було доповнено статтею 14-1, яка визначає особливості розпорядження землями та використання земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) і якою повноваження щодо організації розподілу земель, що залишилися у колективній власності, залишені лише за сільською, селищною, міською радою, на території якої такі землі розташовані.

Проте, вказані зміни до Закону не наділили повноваженнями щодо виділення земельних ділянок в натурі власникам земельних паїв центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи,а тому Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області на час подачі позову та ухвалення судом являється неналежним відповідачем у справі.

Разом з тим, зазначаючи Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області в якості відповідача по справі, позивач в позовній жодним чином не обґрунтовує, яким чином та які саме права позивача були порушені відповідачем на час пред`явлення позову, а тому суд вважає, що пред`явлення позову до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області є безпідставним.

А тому, керуючись принципом диспозитивності, суд приходить до висновку, що в задоволенні вимог позову, які висуваються не до тієї особи, яка повинна відповідати за порушення прав позивача, слід відмовити.

Що ж стосується вимоги позивача, якою він просить зобов`язати Миролюбівську сільську раду Піщанського району Вінницької області надати їй викопіровку із плану землеустрою земельних часток (паї) в колективному сільськогосподарському підприємстві ім.. К.Маркса с. Миролюбівка Піщанського району Віннницької області, земель запасу та резервного фонду, то суд приходить до висновку, що вказана вимога також не підлягає задоволенню, оскільки зазначаючи Миролюбівську сільську раду Піщанського району Вінницькій області в якості відповідача по справі, позивач в позовній жодним чином не обґрунтовує, яким чином та які саме права позивача були порушені відповідачем на час пред`явлення позову. Окрім того, відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Пред`явлення ж вказаної вимоги не відповідає положенням ст.. 16 ЦК України, яка визначає способи захисту цивільних прав та інтересів та не сприятиме ефективному захисту прав та інтересів позивача чи їх відновленню. Зокрема, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів стаття 16 ЦК України визначає визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Однак, як встановлено під час судового розгляду позивач до пред`явлення позову до суду до Миробівської сільської ради Піщанського району Вінницької області з будь-якими заявами та вимогами не звертався, та будь-яке рішення відповідачем з приводу їх задоволення чи відхилення відповідачем не приймалося, а тому суд вважає, що пред`явлення даної позовної вимоги до Миробівської сільської ради Піщанського району Вінницької області є безпідставним, а тому у її задоволенні слід відмовити.

Оскільки, в позовних вимогах відмовлено, а тому у відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати віднести за рахунок позивача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 16 ЦК України, ст. 25, 81, 88, 122 ЗК України, Законом України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , ст.ст. 1, 2, 77-78, 81, 89, 141, 247, 259, 263-265, 273, 279, 354 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області та Миролюбівської сільської ради Піщанського району Вінницької області, третя особа: Піщанська районна державна адміністрація, про зобов`язання вчинити дії, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана через Піщанський районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його підписання до Вінницького апеляційного суду.

Сторони по справі:

позивач - ОСОБА_1 , яка проживає в АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ;

відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, що знаходиться в м. Вінниця Вінницької області, вул. Келецька, 63, код ЄДРПОУ 39767547;

відповідач - Миролюбівська сільська рада Піщанського району Вінницької області, що знаходиться в с. Миролюбівка Піщанського району Вінницької області, вул. Центральна, 45, код ЄДРПОУ 04327531;

третя особа - Піщанська районна державна адміністрація Вінницької області, що знаходиться в смт. Піщанка Піщанського району Вінницької області, вул. Центральна, 35, код ЄДРПОУ 04051081;

представник позивача - адвокат Ломаченський Віктор Петрович, повноваження якого підтверджуються ордером ВН № 065276.

Суддя: