Рішення

від 12.11.2020 по справі 620/3242/20

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2020 року Чернігів Справа № 620/3242/20

Чернігівський окружний адміністративний суду складі:

головуючого судді Баргаміної Н.М.,

при секретарі Клименок А.С. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження за участю представника відповідача Лесниці В.Ю. в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Хімнафтотранс до Північної митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування картки відмови та рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Хімнафтотранс звернулось до суду з позовом до Північної митниці Держмитслужби про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA102180/2020/00002; визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості UA102000/2020/000067/1 від 03.06.2020; зобов`язання відповідача прийняти митну декларацію № UA102180/2020/100517 днем її фактичного подання - 03.06.2020 та відобразити її показники у всіх відповідних інформаційних ресурсах.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що ним було подано в повному обсязі всю необхідну документацію щодо підтвердження митної вартості товару, а відповідач в порушення статей 53, 54 Митного кодексу України не вказав у вимозі про надання додаткових документів, що передувала прийняттю спірного рішення, підстав для їх витребування та які складові митної вартості необхідно підтвердити, жодних зауважень до поданих документів виставлено не було, прохання позивача обґрунтувати підстави витребування документів проігнорував, приймаючи оспорювані рішення відповідач не провів з декларантом письмових консультацій щодо застосування методів визначення митної декларації. Вказує, що поставка товару здійснюється частинами, при кожній поставці складаються відповідні документи, а розбіжності вартості товару за комерційним інвойсом та платіжним документом виникли через особливості упаковки товару способом наливу.

Відповідач подав відзив на позов, в якому просив відмовити позивачу у задоволенні позову, посилаючись на те, що в порядку контролю правильності визначення митної вартості транспортного засобу позивача було здійснено перевірку достовірності інформації, що наведена в поданих до митного оформлення документах, за результатами якої встановлено, що згідно наданого до митного оформлення платіжного доручення від 27.05.2020 № 30 оплата за товар здійснена на підставі рахунку на оплату від 15.05.2020 № 15 та контракту від 20.03.2019 № 898, істотною умовою якого є 100% передоплата за товар. Зазначає, що поставка товару здійснюється відповідно до інвойсу від 01.06.2020 № 31, згідно якого вартість товару становить 7758,84 євро, що не відповідає платіжному дорученню № 30 від 27.05.2020. Також вказує, що наданий до митного оформлення висновок ДП Укрпромзовнішекспертиза від 28.05.2020 № 1388 не містить достатньої інформації, за якої було б можливим перевірити наявні в ньому відомості, а саме рівень ціни на масло ПОД ТУ 113-03476-82 виробника ВАТ ЩЕКИНОАЗОТ (Росія) на умовах поставки DAP - кордон Росія-Україна, оскільки відсутня інформація, на якій ґрунтується висновок. Враховуючи виявлені розбіжності, митну вартість товару скориговано за другим методом (щодо ідентичних товарів), який ґрунтується на раніше визнаній митній декларації.

Позивачем було подано відповідь на відзив, в якій зазначив, що розбіжність вартості товару за комерційним інвойсом та платіжним дорученням виникла через особливості упаковки товару способом наливу. Вказує, що ціна продукту складає 123 євро за тону, а загальна вартість товару 7758,84 євро.

Відповідачем було подано заперечення, в яких серед іншого, зазначив, що вимога позивача про зобов`язання прийняти митну декларацію днем її фактичного подання задоволенню не підлягає, оскільки законодавець передбачив процедуру внесення змін до оформлених митних декларацій внаслідок скасування рішення митного органу про коригування митної вартості.

Вислухавши пояснення представника відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

20.03.2019 між ТОВ AGRO IMPORT та ТОВ Хімнафтотранс укладено контракт № 898, згідно якого позивач купує масло ПОД (OiL POD) в кількості 1700 т товару з можливістю збільшення по кількості за умовами поставки DAP кордон Росія - Україна, ІНКОТЕРМС-2010, ціною 172 євро за 1 т. Згідно умов контракту товар оплачується на умовах 100% передоплати. Платіж здійснюється шляхом оплати кожної погодженої до відвантаження партії на основі виставленого рахунку. За підсумками оплати партій товару, відвантажених протягом календарного місяця, можливі надлишки грошових коштів, перераховані покупцем постачальнику, утворені в результаті дії цього контракту, можуть бути повернуті постачальником покупцеві або враховані при оплаті наступних партій товару (а.с. 22-25).

12.11.2019 до вищевказаного контракту укладено додаткову угоду № 4/1, якою, зокрема, продовжено строк дії контракту до 31.12.2020, а 14.05.2020 укладено додаткову угоду № 9, якою вартість масла складає 123 євро за 1 тону (а.с. 26, 27).

З метою здійснення митного оформлення однієї з партій товару позивачем до Північної митниці Дермитслужби було подано вищевказаний контракт, додаткові угоди, рахунок-фактури (інвойс) № 15 від 15.05.2020, № 31 від 01.06.2020, платіжне доручення в іноземній валюті № 30 від 27.05.2020, митну декларацію UA 102180/2020/100517 та інші товаросупровідні документи (а.с. 22-32, 40-52, 80).

Під час перевірки наданих для підтвердження митної вартості товару документів фахівцями контролюючого органу представнику позивача було надіслано повідомлення, в якому вказано, що у зв`язку з відсутністю інформації щодо всіх складових митної вартості відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України для визнання заявленої митної вартості особі, уповноваженій на декларування (представнику), необхідно додатково надати такі документи: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) копію митної декларації країни відправлення (а.с. 39).

03.06.2020 Північною митницею Держмитслужби було прийнято рішення №/2020/000067/2 про коригування митної вартості товарів, згідно якого митним органом було визначено митну вартість товару 11606,72 євро (а.с. 37-38).

У графі 33 вказаного рішення було зазначено, що в порядку контролю правильності визначення митної вартості товару митним органом здійснено перевірку достовірності інформації, що наведена в поданих до митного оформлення документах. Проведеною перевіркою встановлено, що згідно платіжного доручення від 27.05.2020 № 30 оплата за товар здійснена на підставі рахунку на оплату від 15.05.2020 № 15 та контракту від 20.03.2019 № 898 на умовах 100% передоплати та поставка товару здійснюється відповідно до інвойсу від 01.06.2020 № 31. Відповідно до інвойсу від 01.06.2020 № 31 вартість даного товару становить 7758,84 євро, а відповідно платіжного доручення покупець сплатив значно більше 7995 євро, що викликає сумніви в дійсній вартості товару, а відповідно іншого платіжного доручення від 28.05.2020 № б/н сума платежу продавцем товару виробнику товару більша ніж зазначена в інвойсі. Призначення платежу здійснюється відповідно контракту від 27.03.2019 № MPOD 75, умови якого невідомі та ідентифікувати дані платіжні доручення з даною поставкою неможливо. Висновок ДП Укрпромзовнішекспертиза 25.06.2020 № 1305 не містить достатньої інформації, відповідно до якої можливо перевірити наявну у висновку інформацію, а саме: рівень ціни на масло ПОД ТУ 113-03476-82 виробника ВАТ ЩЕКИНОАЗОТ (Росія), на умовах поставки DAP - кордон Росія - Україна, відсутня інформація, на якій ґрунтується висновок.

У митного органу наявна цінова інформація на аналогічні товари: цінова ЄАІС ДФС митна декларація від 27.04.2020 № UA100710/2020/505524 - 0,184 євро/кг. Митну оцінку товару здійснено за ціною договору щодо ідентичних товарів з розрахунку 0,184 євро/кг.

Попередні методи не застосовано: за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) - відсутність усіх відомостей щодо складових митної вартості, що підтверджують числові значення митної вартості товарів, відсутність можливості митному органу упевнитись в правильності заявленої митної вартості товарів, а також надання додаткових документів, що не містять об`єктивні дані, які підтверджені документально та піддаються обчисленню.

Коригування митної вартості слугувало підставою для видання картки відмови у прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA102180/2020/00002 (а.с. 33-34).

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України, Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Відповідно до частини першої статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно частини першої статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (частина перша статті 257 Митного кодексу України).

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частинами четвертою та п`ятою статті 58 Митного кодексу України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно частини першої статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (частини перша та друга статті 52 Митного кодексу України).

Частинами першою та другою статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Кодекс містить вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

В силу положень частини п`ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI Про внесення змін до Закону України Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур , якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, із сиcтемного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Водночас, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

При цьому, законом чітко окреслено умову, за наявності котрої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів, а саме наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, приписи вказаних статей зобов`язують митний орган чітко зазначити обставини, котрі викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, та обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей із зазначенням документів, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта, та надає митниці право вчиняти відповідні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Між тим, витребовувати контролюючий орган має ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, та жодним чином не всі, котрі передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методом (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

Так, позивачем до митного оформлення було, серед інших документів, надано контракт № 898 від 20.03.2019, додаткові угоди від 12.11.2019 № 4/1, від 14.05.2020 № 9, рахунок-фактури (інвойс) № 15 від 15.05.2020, № 31 від 01.06.2020, платіжне доручення в іноземній валюті № 30 від 27.05.2020, митну декларацію UA 102180/2020/100517.

Суд зазначає, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною контракту було надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, закріпленого частиною другою статті 53 Митного кодексу України.

Відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Одночасно, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною п`ятою статті 54 Митного кодексу України передбачено, що Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 Митного кодексу України).

Частинами першою та другою статті 55 Митного кодексу України встановлено, що Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

В силу вимог частин першої та другої статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частини третя-четверта статті 57 Митного кодексу України).

Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за № 883/21195, у Графі 33 Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовуються митним органом при визначенні митної вартості товарів зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу ІІІ Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

Що стосується посилання відповідача на те, що поставка товару здійснюється відповідно до інвойсу від 01.06.2020 № 31, згідно якого вартість даного товару становить 7758,84 євро, а покупець здійснив платіж на суму 7995 євро, що є більше, ніж зазначено в інвойсі, то суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що розбіжність вартості товару за комерційним інвойсом та платіжним дорученням виникла через особливості упаковки товару способом наливу. Вміст цистерни, в яку відбувається налив, складає 65 тон. Оскільки контрактом передбачено порядок оплати товару на умовах 100% передоплати, позивач був зобов`язаний оплатити повну вартість товару яка складає (123 євро за тонну) х (65 тон) = 7 995,00 Євро. Як вбачається з наданих позивачем документів, маса нетто цистерни склала 63,08 тон. Таким чином, вартість товару була визначена за фактичною масою цистерни: 123 євро х 63,08 тон = 7758,84 євро.

Обґрунтовуючи свої сумніви у правильності зазначеної митної вартості, відповідач посилався на те, що висновок ДП Укрпромзовнішекспертиза 28.05.2020 № 1088 не містить достатньої інформації, відповідно до якої можливо перевірити наявну у висновку інформацію, а саме: рівень ціни на масло ПОД ТУ 113-03476-82 виробництва ВАТ ЩЕКИНОАЗОТ (Росія), на умовах поставки DAP - кордон Росія - Україна, оскільки відсутня інформація, на якій ґрунтується висновок, а також не містить інформації щодо аналізу цінових пропозицій.

Проте, згідно частини другої статті 53 Митного кодексу України до обов`язкового переліку документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення, вказаний висновок не відноситься.

Також, суд звертає увагу, що застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно положеннь статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

В обґрунтування правомірності прийнятого рішення про коригування митної вартості відповідач зазначає, що проводив консультації з декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна у митного органу, визначення основи вартості та обміну наявною інформацією щодо застосування другорядного методу визначення митної вартості.

Однак, доводи Північної митниці Держмитслужби про проведення консультацій є необґрунтованими, оскільки право вимоги документів, передбачене у частині третій статті 53 Митного кодексу України, не може вважатися частиною процедури консультацій, передбачених частиною четвертою статті 57 Митного кодексу України.

Таким чином, вимога Північної митниці Держмитслужби про надання декларантом додаткових документів з посиланням на частину третю статті 53 Митного кодексу України не може свідчити про проведення процедури консультацій при митному оформленні товарів, оскільки вони врегульовані різними нормами Митного кодексу України, які передбачають вчинення сторонами різного роду дій: надання документів в одному випадку та обмін інформацією в іншому.

Отже, відповідачем не дотримано процедури при обранні методу визначення митної вартості товару, що є порушенням прав декларанта.

Щодо наявності у митного органу іншої цінової інформації на аналогічні товари, то суд зважає на положення статей 627, 628 Цивільного кодексу України, згідно яких сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять: умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно статті 6 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Тобто, ціна договору, її зміна за умови погодження сторонами здійснюється ними шляхом укладання певного договору. При цьому, сторони вільні у визначенні умов договору, у зв`язку з чим у даному випадку відсутні обставини надання контрагентом спеціальних цін позивачу.

Як зазначає Верховний Суд в постанові від 22.05.2018 у справі № 826/3104/16 зниження продавцем товару його вартості не знаходиться в причинному зв`язку з коригуванням митної вартості до тих пір, поки митний орган не доведе, що ціна проданого товару, фактично, всупереч зміненим умовам контракту, залишилась незмінною.

Згідно частини першої статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Водночас, судом не встановлено, а відповідачем не зазначено конкретних обставин, що стали підставою для коригування митної вартості, зокрема, що відомості про митну вартість товарів є неповними та/або недостовірними, або невірно визначено митну вартість товарів.

Таким чином, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу відповідачем не спростовано.

Вказане свідчить про недоведеність відповідачем обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, не встановлено, тобто основні документи містили всі необхідні числові дані для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.

Наслідком таких протиправних дій є безпідставне, в порушення статті 58 Митного кодексу України, здійснення відповідачем визначення митної вартості імпортованого товару не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням другорядного методу, який застосовано без достатніх на те підстав.

Згідно частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Стосовно інших посилань відповідача, то суд критично оцінює такі з огляду на їх необґрунтованість, та зазначає, що згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №/2020/000067/2 від 03.06.2020 та картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №/2020/00002 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача прийняти митну декларацію № UA102180/2020/100517 днем її фактичного подання - 03.06.2020 та відобразити її показники у всіх відповідних інформаційних ресурсах, то суд не вбачає правових підстав для задоволення вказаної позовної вимоги, оскільки належним, допустимим та ефективним способом захисту порушених прав позивача у даному випадку є саме визнання протиправними та скасування спірного рішення про коригування митної вартості товарів та картки про відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, оскільки, як картка відмови у прийнятті митної декларації, так і рішення про коригування митної вартості після їх скасування у судовому порядку втрачають свою юридичну силу та не тягнуть жодних правових наслідків з моменту їх прийняття, у зв`язку з чим митною вартістю, за яким товар підлягає митному оформленню, вважається первісно заявлена декларантом вартість, а зайве сплачені митні платежі підлягають поверненню у законодавчо встановленому порядку.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю Хімнафтотранс підлягає задоволенню частково.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що, в даному випадку, належною сплатою судового збору при поданні до суду юридичною особою адміністративного позову вважається сплата судового збору в розмірі 4204,00 грн., тому, зважаючи на часткове задоволення позову за рахунок бюджетних асигнувань Північної митниці Держмитслужби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Хімнафтотранс підлягає стягненню сплачений ним при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 2102,00 грн.

При цьому, суд звертає увагу, що позивач має право на звернення до суду з заявою про повернення судового збору, внесеного в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Хімнафтотранс (вул. Артемівська, 24, м. Лисичанськ, Луганська область, код ЄДРПОУ 36403600) до Північної митниці Держмитслужби (просп. Перемоги, 6, м. Чернігів, 14017, код ЄДРПОУ 43332675) про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення Північної митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA102000/2020/000067/2 від 03.06.2020 та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA102180/2020/00002.

В решті позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Північної митниці Держмитслужби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Хімнафтотранс судові витрати в розмірі 2102,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повне судове рішення складено 19.11.2020.

Суддя Н.М. Баргаміна