Постанова

від 10.03.2021 по справі 620/3242/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/3242/20 Суддя першої інстанції: Баргаміна Н.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2021 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Губської Л.В., Епель О.В.,

при секретарі - Закревській І.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Північної митниці Держмитслужби на проголошене о 11 годині 56 хвилин рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2020 року, повний текст якого складено 19 листопада 2020 року, у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Хімнафтотранс до Північної митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів і картки відмови, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю Хімнафтотранс (далі - Позивач, ТОВ Хімнафтотранс ) звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Північної митниці Держмитслужби (далі - Відповідач, Північна митниця) про:

- визнання протиправною та скасування картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA102180/2020/00002;

- визнання протиправним та скасування рішення Північної митниці про коригування митної вартості товарів №UA102000/2020/000067/2 від 03.06.2020 року;

- зобов`язання Відповідача прийняти митну декларацію №UA102180/2020/100517 днем її фактичного подання - 03.06.2020 року, та відобразити її показники в усіх відповідних інформаційних ресурсах.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.11.2020 року позов задоволено частково - визнано протиправними та скасовані рішення Північної митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA102000/2020/000067/2 від 03.06.2020 року та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA102180/2020/00002. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

При цьому суд першої інстанції виходив з того, що Позивачем надані всі належні основні документи, які підтверджували заявлену митну вартість товарів та давали можливість визначити таку вартість за ціною договору, у той час як належних та допустимих доказів неможливості визначення митної вартості за основним методом з огляду на недостатність поданих документів чи наявність об`єктивного сумніву у достовірності наданої інформації Відповідачем не наведено. Окремо зазначив, що Північною митницею не було належним чином обґрунтовано застосування саме резервного методу, як і не забезпечено проведення процедури консультацій.

Відмовляючи у задоволенні іншої частини позовних вимог, суд зазначив, що скасування спірних індивідуальних актів є достатнім і належним способом захисту порушених прав товариства.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що судом не було враховано, що Північною митницею було доведено неможливість впевнитися у достовірності зазначених у поданих ТОВ Хімнафтотранс документах, у той час як не допускається визначення форм та обсягів митного контролю іншими органами державної влади, а також участі їх посадових осіб у здійсненні митного контролю. Наголошує, що судом не було враховано неподання декларантом ряду запитуваних документів, а також наведення в оскаржуваному рішення про коригування митної вартості товарів аргументованих мотивів його прийняття і проведення консультацій із декларантом. Стверджує про правильність застосування резервного методу визначення митної вартості товарів.

Після усунення визначених в ухвалі від 25.01.2021 року про залишення апеляційної скарги без руху недоліків ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.02.2021 року відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.02.2021 року справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 10.03.2021 року.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ Хімнафтотранс просить ухвалити постанову, якою апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що викладені в апеляційній скарзі доводи жодними аргументами не підкріплені. Вказує, що оплата за контрактом здійснювалася на умовах передплати, а тому сплата коштів у більшому розмірі не впливає на правильність визначення митної вартості товару. Окремо звертає увагу на правильності висновків суду про порушення Відповідачем порядку проведення консультацій.

У судовому засіданні представник Відповідача доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд її вимоги задовольнити повністю.

Позивач, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибув.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про не є предметом апеляційного оскарження, судова колегія вважає за необхідне здійснювати перевірку законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги Північної митниці.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що 20.03.2019 року між ТОВ AGRO IMPORT та ТОВ Хімнафтотранс укладено контракт № 898, згідно якого Позивач купує масло ПОД (OiL POD) у кількості 1700 т товару з можливістю збільшення по кількості за умовами поставки DAP кордон Росія - Україна, ІНКОТЕРМС-2010, ціною 172 євро за 1 т. Згідно умов контракту товар оплачується на умовах 100% передоплати. Платіж здійснюється шляхом оплати кожної погодженої до відвантаження партії на основі виставленого рахунку. За підсумками оплати партій товару, відвантажених протягом календарного місяця, можливі надлишки грошових коштів, перераховані покупцем постачальнику, утворені в результаті дії цього контракту, можуть бути повернуті постачальником покупцеві або враховані при оплаті наступних партій товару (а.с. 22-25).

12.11.2019 року до вищевказаного контракту укладено додаткову угоду № 4/1, якою, зокрема, продовжено строк дії контракту до 31.12.2020 року, а 14.05.2020 року укладено додаткову угоду № 9, за якою вартість масла складає 123 євро за 1 тону (а.с. 26, 27).

З метою здійснення митного оформлення однієї з партій товару ТОВ Хімнафтотранс до Північної митниці було подано вищевказаний контракт, додаткові угоди, рахунок-фактури (інвойс) № 15 від 15.05.2020 року, № 31 від 01.06.2020 року, платіжне доручення в іноземній валюті № 30 від 27.05.2020 року, митну декларацію №UA102180/2020/100517 та інші товаросупровідні документи (а.с. 22-32, 40-52, 80).

Під час перевірки наданих для підтвердження митної вартості товару документів фахівцями контролюючого органу представнику позивача було надіслано повідомлення, в якому вказано, що у зв`язку з відсутністю інформації щодо всіх складових митної вартості відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України для визнання заявленої митної вартості особі, уповноваженій на декларування (представнику), необхідно додатково надати такі документи: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) копію митної декларації країни відправлення (а.с. 39).

03.06.2020 року Північною митницею було прийнято рішення №UA102000/2020/000067/2 про коригування митної вартості товарів, згідно якого митним органом було визначено митну вартість товару 11606,72 євро (а.с. 37-38).

У графі 33 указаного рішення було зазначено, що в порядку контролю правильності визначення митної вартості товару митним органом здійснено перевірку достовірності інформації, що наведена в поданих до митного оформлення документах. Проведеною перевіркою встановлено, що згідно платіжного доручення від 27.05.2020 року № 30 оплата за товар здійснена на підставі рахунку на оплату від 15.05.2020 року № 15 та контракту від 20.03.2019 року № 898 на умовах 100% передоплати та поставка товару здійснюється відповідно до інвойсу від 01.06.2020 року № 31. Відповідно до інвойсу від 01.06.2020 року № 31 вартість даного товару становить 7758,84 євро, а відповідно платіжного доручення покупець сплатив значно більше 7995 євро, що викликає сумніви в дійсній вартості товару, а відповідно іншого платіжного доручення від 28.05.2020 року № б/н сума платежу продавцем товару виробнику товару більша ніж зазначена в інвойсі. Призначення платежу здійснюється відповідно контракту від 27.03.2019 року № MPOD 75, умови якого невідомі та ідентифікувати дані платіжні доручення з даною поставкою неможливо. Висновок ДП Укрпромзовнішекспертиза від 25.06.2020 року № 1305 не містить достатньої інформації, відповідно до якої можливо перевірити наявну у висновку інформацію, а саме: рівень ціни на масло ПОД ТУ 113-03476-82 виробника ВАТ ЩЕКИНОАЗОТ (Росія), на умовах поставки DAP - кордон Росія - Україна, відсутня інформація, на якій ґрунтується висновок.

У митного органу наявна цінова інформація на аналогічні товари: цінова ЄАІС ДФС митна декларація від 27.04.2020 № UA100710/2020/505524 - 0,184 євро/кг. Митну оцінку товару здійснено за ціною договору щодо ідентичних товарів з розрахунку 0,184 євро/кг.

Попередні методи не застосовано: за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) - відсутність усіх відомостей щодо складових митної вартості, що підтверджують числові значення митної вартості товарів, відсутність можливості митному органу упевнитись в правильності заявленої митної вартості товарів, а також надання додаткових документів, що не містять об`єктивні дані, які підтверджені документально та піддаються обчисленню.

Коригування митної вартості слугувало підставою для видання картки відмови у прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA102180/2020/00002 (а.с. 33-34).

На підставі встановлених вище обставин, проаналізувавши приписи ст. ст. 8, 49, 50, 51, 52, 53, 54, 55, 57, 58, 246, 248, 257 МК України, суд першої інстанції прийшов до висновку про необґрунтованість застосування Північною митницею другорядного методу при визначенні митної вартості імпортованого ТОВ Хімнафтотранс товару, оскільки доказів наявності обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначення митної вартості та неподання Позивачем необхідних додаткових документів для визначення такої вартості матеріали справи не містять.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на таке.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Приписи ч. 1 ст. 52 Митного кодексу України визначають, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно ч. 2 ст. 52 Митного кодексу декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Приписи ч. 1 ст. 53 МК України визначають, що у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

При цьому документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій та шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч. 2 ст. 53 МК України).

Водночас, відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у редакції, чинній на час подання митної декларації органу доходів і зборів, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України.

Згідно ч. 3 ст. 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Надаючи оцінку висновкам Київської митниці про неможливість підтвердження митної вартості товару, з якими не погодився суд першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, у графі 33 рішення про коригування митної вартості товару вказано, що митна вартість товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, оскільки:

- згідно платіжного доручення від 27.05.2020 року № 30 оплата за товар здійснена на підставі рахунку на оплату від 15.05.2020 року № 15 та контракту від 20.03.2019 року № 898 на умовах 100% передоплати та поставка товару здійснюється відповідно до інвойсу від 01.06.2020 року № 31. Відповідно до інвойсу від 01.06.2020 року № 31 вартість даного товару становить 7758,84 євро, а відповідно платіжного доручення покупець сплатив значно більше 7995 євро, що викликає сумніви в дійсній вартості товару, а відповідно іншого платіжного доручення від 28.05.2020 року № б/н сума платежу продавцем товару виробнику товару більша ніж зазначена в інвойсі. Призначення платежу здійснюється відповідно контракту від 27.03.2019 року № MPOD 75, умови якого невідомі та ідентифікувати дані платіжні доручення з даною поставкою неможливо;

- висновок ДП Укрпромзовнішекспертиза від 25.06.2020 року № 1305 не містить достатньої інформації, відповідно до якої можливо перевірити наявну у висновку інформацію, а саме: рівень ціни на масло ПОД ТУ 113-03476-82 виробника ВАТ ЩЕКИНОАЗОТ (Росія), на умовах поставки DAP - кордон Росія - Україна, відсутня інформація, на якій ґрунтується висновок;

- не подано усіх документів згідно переліку, визначеного у ч. ч. 2-3 ст. 53 МК України.

Також у графі 33 спірного рішення зазначено, що у митного органу наявна цінова інформація на аналогічні товари: цінова ЄАІС ДФС митна декларація від 27.04.2020 № UA100710/2020/505524 - 0,184 євро/кг. Митну оцінку товару здійснено за ціною договору щодо ідентичних товарів з розрахунку 0,184 євро/кг.

Попередні методи не застосовано: за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) - відсутність усіх відомостей щодо складових митної вартості, що підтверджують числові значення митної вартості товарів, відсутність можливості митному органу упевнитись в правильності заявленої митної вартості товарів, а також надання додаткових документів, що не містять об`єктивні дані, які підтверджені документально та піддаються обчисленню.

Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції про необґрунтованість твердження Північної митниці щодо відсутності можливості обрахувати митну вартість товару за першим методом, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Як було вірно підкреслено судом першої інстанції, розбіжність вартості товару за комерційним інвойсом та платіжним дорученням виникла через особливості упаковки товару способом наливу. Вміст цистерни, в яку відбувається налив, складає 65 тон. Оскільки контрактом передбачено порядок оплати товару на умовах 100% передоплати, Позивач був зобов`язаний оплатити повну вартість товару яка складає (123 євро за тонну) х (65 тон) = 7 995,00 Євро. Як вбачається з наданих документів, маса нетто цистерни склала 63,08 тон. Таким чином, вартість товару була визначена за фактичною масою цистерни: 123 євро х 63,08 тон = 7758,84 євро.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно умов контракту № 898 від 20.03.2019 року платежі здійснюються шляхом оплати кожної погодженої до відвантаження партії на основі виставленого рахунку. За підсумками оплати партій товару, відвантажених протягом календарного місяця, можливі надлишки грошових коштів, перераховані покупцем постачальнику, утворені в результаті дії цього контракту, можуть бути повернуті постачальником покупцеві або враховані при оплаті наступних партій товару. Відтак, попри те, що сплачена згідно платіжного доручення сума складає 7 995,00 Євро, митна вартість товару була заявлена Позивачем саме у розмірі 7 758,84 Євро, що відповідає наданій для митного оформлення документації.

Твердження Відповідача, що висновок ДП Укрпромзовнішекспертиза 28.05.2020 пруц № 1088 не містить достатньої інформації, відповідно до якої можливо перевірити наявну у висновку інформацію, а саме: рівень ціни на масло ПОД ТУ 113-03476-82 виробництва ВАТ ЩЕКИНОАЗОТ (Росія), на умовах поставки DAP - кордон Росія - Україна, оскільки відсутня інформація, на якій ґрунтується висновок, а також не містить інформації щодо аналізу цінових пропозицій, колегія суддів вважає помилковим з огляду на те, що в силу ч. 2 ст. 53 МК України до обов`язкового переліку документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення, вказаний висновок не відноситься.

Крім іншого, суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу, що застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно положень статей 59 і 60 Митного кодексу України. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

В обґрунтування правомірності прийнятого рішення про коригування митної вартості Відповідач зазначив, що проводив консультації з декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна у митного органу, визначення основи вартості та обміну наявною інформацією щодо застосування другорядного методу визначення митної вартості.

Однак, доводи Північної митниці про проведення консультацій є необґрунтованими, оскільки право вимоги документів, передбачене у ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, не може вважатися частиною процедури консультацій, передбачених ч. 4 ст. 57 Митного кодексу України.

Твердження Апелянта про те, що підставою для проведеного коригування також стало те, що Позивач у відповідь на запит митного органу не надав усіх додаткового запитуваних документів, судова колегія вважає помилковим, адже ці документи носять виключно інформаційний характер, а обов`язок щодо їх надання в декларанта на обґрунтований запит митниці в силу ч. 3 ст. 53 МК України виникає лише за умови наявності таких документів у декларанта.

Згідно ч. 1 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

За правилами ч. 7 ст. 55 МК України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Приписами ч. 8 ст. 55 МК України визначено, що протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

Відповідно до ч. 9 ст. 55 МК України у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Положеннями статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Так, частиною 2 статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця. Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов`язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (частини 5-8 статті 58 МК України).

Відповідно до ч. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажу на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України;

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

Вже згадані вище Правила заповнення декларації митної вартості, затверджені наказом Міністерства фінансів України 24.05.2012 року № 599, визначають порядок заповнення декларації митної вартості (далі - ДМВ), яка використовується:

- декларантом або уповноваженою ним особою - при визначенні та заявленні митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту;

- митним органом - при здійсненні контролю за правильністю визначення декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту.

Відповідно до п. 1.3 вказаних Правил ДМВ подається в установленому порядку митному органу, що здійснює митне оформлення товарів, разом з митною декларацією на оцінювані товари.

Пунктом 1.14 Правил передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Посадовою особою митного органу заповнюється графа ДМВ Для відміток митного органу . На основному аркуші, крім реєстраційного номера ДМВ, повинно бути зазначене рішення, яке прийняте посадовою особою митного органу за результатами контролю правильності визначення митної вартості товарів (п. п. 2.1, 2.2 вказаних Правил).

Відповідно до п. 2.3 Правил при електронному декларуванні посадова особа за допомогою автоматизованої системи митного оформлення створює та надсилає декларанту або уповноваженій ним особі засвідчене електронним цифровим підписом електронне повідомлення про необхідність подання документів відповідно до частин третьої та/або четвертої статті 53 Кодексу для підтвердження митної вартості товарів із складанням їх переліку.

При електронному декларуванні повідомлення про необхідність подання документів вважається одержаним декларантом або уповноваженою ним особою з часу надходження до митного органу повідомлення в електронній формі від декларанта або уповноваженої ним особи про одержання цього повідомлення. При електронному декларуванні декларант або уповноважена ним особа надсилає повідомлення про відмову у подачі документів у складі електронного повідомлення, засвідченого електронним підписом (п. п. 2.4, 2.5 Правил).

Митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

З огляду на викладені положення однією із імперативних умов щодо прийняття рішення про коригування митної вартості товарів, оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації та застосування іншого методу для визначення митної вартості товарів, ніж метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

З наведеного випливає, що Позивачем були виконані вимоги митного органу щодо необхідності подання додаткових документів на підтвердження митної вартості товару, у зв`язку з цим суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими висновки Чернігівського окружного адміністративного суду про відповідність поданих документів положенням МК України. При цьому, судова колегія вважає за необхідне зауважити, що з урахуванням документів і пояснень, наданих Позивачем в порядку ч. 8 ст. 55 МК України, Відповідачем не доведено саме обґрунтованість прийнятого оскаржуваного рішення в частині наявності підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, відсутність її документального вирахування і підтвердження, або наявність обставин пов`язаності осіб, які вплинули на визначення митної вартості.

Щодо наявності у митного органу іншої цінової інформації на аналогічні товари, то суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу на положення статей 627, 628 Цивільного кодексу України, згідно яких сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять: умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно статті 6 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Тобто, ціна договору, її зміна за умови погодження сторонами здійснюється ними шляхом укладання певного договору. При цьому, сторони вільні у визначенні умов договору, у зв`язку з чим у даному випадку відсутні обставини надання контрагентом спеціальних цін позивачу.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 22.05.2018 року у справі № 826/3104/16, зниження продавцем товару його вартості не знаходиться в причинному зв`язку з коригуванням митної вартості до тих пір, поки митний орган не доведе, що ціна проданого товару, фактично, всупереч зміненим умовам контракту, залишилась незмінною.

Згідно правової позиції Верховного Суду України вказаної в постановах від 29.05.2012 року у справі №21-91а12, від 11.09.2012 року у справі № 21-262а12, від 30.06.2015 року у справі № 814/283/14 за умови ненаведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

З урахуванням встановлених вище обставин судова колегія приходить до висновку про необґрунтованість використання Північною митницею резервного методу визначення митної вартості товару, оскільки, як було встановлено раніше, у Відповідача були наявні всі правові підстави для визначення митної вартості імпортованого ТОВ Хімнафтотранс товару за першим методом - за ціною договору.

Колегією суддів враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Північної митниці Держмитслужби - залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді Л.В. Губська

О.В. Епель

Повний текст постанови складено та підписано 10 березня 2021 року.