Постанова

від 12.11.2020 по справі 813/3118/17

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2020 рокуЛьвівСправа № 813/3118/17 пров. № А/857/5234/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді: Кухтея Р.В.

суддів: Носа С.П., Шинкар Т.І.

з участю секретаря судового засідання: Чопко Ю.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 березня 2020 року (ухвалене головуючим-суддею Мартинюком В.Я., час ухвалення судового рішення 11 год 58 хв у м. Львові, дата складення повного тексту судового рішення 13 березня 2020 року) за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Глянс до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в :

У вересні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю Глянс (далі - ТзОВ Глянс , товариство, позивач) звернулося в суд із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Львівській області, правонаступником якого є Головне управління ДПС у Львівській області (далі - ГУ ДПС, відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 01.08.2017 №0013621412, №0013631412 та №0013641412.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12.03.2020, ухваленого за результатами нового розгляду після скасування Верховним Судом рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25.04.2018 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2018, позовні вимоги товариства були задоволені частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 01.08.2017 за №0013621412, №0013631412 та податкове повідомлення-рішення №0013641412 в частині зменшення податкового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 44715,47 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС подало апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою відмовити ТзОВ Глянс у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги та не надано оцінки долученим до матеріалів справи доказам, якими підтверджується факт здійснення контрагентами позивача діяльності, спрямованої на мінімалізацію податкових зобов`язань підприємствам реального сектору економіки. У зв`язку з неправильним застосуванням положень Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні №996-XIV від 16.07.1999 (далі - Закон №996-XIV), в основу оскаржуваного рішення покладено докази, які не відповідають вимогам закону. Зокрема, у наданих до перевірки актах виконаних робіт, в порушення вимог цього Закону, не конкретизовано зміст послуг, не визначено обсяги наданих послуг, не вказано яким чином розраховувалась їх вартість, не вказано якими ресурсами здійснювалась сушка деревини, відсутня інформація про використання обладнання, інформація про фактично понесені витрати, що не дає можливості підтвердити подальше використання даних послуг у межах господарської діяльності. Не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту транспортування придбаного товару з урахуванням відстані, періодичності рейсів, часу, необхідного для його навантаження та розвантаження, кількості водіїв, які здійснювали таке транспортування. Крім того, надані товарно-транспортні накладні (далі - ТТН) не містять відомостей про отримувача товару. Стосовно реальності господарських операцій з ТзОВ Вейсес , відповідач зазначає, що позивачем не було надано до перевірки належним чином оформлені первинні документи, якими підтверджується рух товару, зокрема, транспортування товарно-матеріальних цінностей (далі - ТМЦ) (із зазначенням адреси завантаження та розвантаження), виконання вантажно-розвантажувальних робіт, зберігання ТМЦ, не надано сертифікатів походження товару.

Позивач не скористався правом подачі відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача Холявку І.Я., який підтримав апеляційну скаргу, представника позивача Кожана А.В., який заперечував проти її задоволення, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи видно, що ГУ ДФС було проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ Глянс з питань взаємовідносин із ПП Інструм , за серпень 2014 року, січень 2015 року, ТзОВ Вест Трейдінг ЛТД та ПП Схід-інвест-сервіс за березень, липень 2015 року, за результатами якої складено акт №999/13-01-14-12/38246585 від 13.07.2017 (далі - Акт перевірки).

Проведеною перевіркою встановлено, порушення п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.138.1 ст.138, п.п.138.2, п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України (далі - ПК України), п.3 П(С) БО 1, п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України №290 від 29.11.1999 (далі - Положення №290, П (С) БО 15), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 144634,20 грн, у тому числі за 2014 рік на суму 61440,18 грн, за 2015 рік на суму 83194,02 грн, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187 ПК України, в результаті чого завищено податкове зобов`язання з податку на додану вартість за березень 2015 року на суму 44715,47 грн, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 ПК України, в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість за березень 2015 року на суму 42920 грн, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 146283,54 грн, в тому числі за серпень 2014 року в сумі 68266,87 грн, за січень 2015 року в сумі 14100 грн, за липень 2015 року в сумі 63916,67 грн.

На підставі акту перевірки 01.08.2017 контролюючим органом були винесені податкові повідомлення-рішення №0013631412, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 182854,43 грн, у тому числі 146283,54 грн за податковим зобов`язанням та 36570,89 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), №0013621412 від 01.08.2017, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 159994,25 грн, у тому числі 144634,20 грн за податковим зобов`язанням та 15360,05 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), №0013641412, яким зменшено на 44715,47 грн суму податкового зобов`язання для цілей розділу V ПК України та зменшено суму податкового кредиту на 42920 грн за платежем податок на додану вартість.

Вважаючи вищевказані рішення суб`єкта владних повноважень протиправними, ТзОВ Глянс звернулося в суд із зазначеним адміністративним позовом.

Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що на підтвердження реальності господарських операцій з контрагентами, зокрема, виконання умов договору купівлі-продажу пиломатеріалів та договорів про надання послуг по сушці пиломатеріалів, позивачем були надані платіжні доручення, видаткові та податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), товарно-транспортні накладні, договір про перевезення вантажів митною територією України, платіжні доручення. При цьому, висновки контролюючого органу, які містяться в акті перевірки, ґрунтуються виключно на припущеннях. З цих підстав суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність оспорюваних рішень. Стосовно податкового повідомлення-рішення, яке було прийняте за результатами взаємовідносин з ПП Схід-Інвест-Сервіс , яким встановлено завищення ТзОВ Глянс податкового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 44715,47 грн, суд першої інстанції дійшов висновку про його правомірність, оскільки позивачем не було надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження обставин реальності вчинення господарських операцій між вказаними суб`єктами господарювання, зокрема, документів податкового та первинного бухгалтерського обліку.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів не вбачає підстав для застосування положень частини другою цієї статті щодо обставинам справи, які не охоплені вимогами апеляційної скарги, оскільки не встановлено порушення в цій частині судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно дефініції, наведеної у п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом 1 цього пункту.

Згідно статті 1 Закону №996-XIV, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість його дій, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають його право на отримання такої вигоди.

З наведеного слідує, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням вищевикладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть враховуватися лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст.1 Закону №996-XIV, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Згідно п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з : а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

З положень даної норми вбачається те, що суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовленням товарів та послуг будуть відноситись до податкового кредиту саме в разі фактичного (реального) здійснення такої операції.

Як визначено пунктом 198.2 цієї статті, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше : дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За змістом п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу (п.198.6 ст.198 ПК України).

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування ПДВ повинні бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Пунктом 185.1 статті 185 цього Кодексу передбачено, що об`єктом оподаткування є операції платників податку з, зокрема, постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Як видно з матеріалів справи, між ТзОВ Глянс (покупець) та ТзОВ Вейсес (продавець) було укладено договір купівлі-продажу №24/03/2015-2 від 24.03.2015, за умовами якого продавець зобов`язується продати, а покупець належним чином прийняти і оплатити товар, а саме : пиломатеріали в кількості та асортименті згідно товаросупроводжуючих документів, підписаних та завірених сторонами.

Пунктом 2.1 цього Договору сторонами погоджено, що ціна на товар узгоджується при кожному окремому замовлені покупця і вказується в товарних накладних, підписаних та завірених сторонами. Поставка товару здійснюється на склад покупця, або іншу додаткову вказану адресу, транспортом покупця і за його кошт.

На підтвердження реальності виконання вказаного договору, позивачем надано платіжні доручення, видаткові накладні, податкові накладні, а саме : оборотно-сальдову відомість по рахунку №631, картку рахунок : 631 по контрагенту ТзОВ Вейсес , платіжні доручення від 05.05.2015 на суму 70000,00 грн, від 13.05.2015 на суму 150000,00 грн, від 22.07.2015 на суму 20000,00 грн, від 05.08.2015 на суму 400000,00 грн, від 11.08.2015 на суму 181023,60 грн, відповідно до яких була проведена оплата за товар та надані послуги на рахунок ТзОВ Вейсес від позивача, видаткову накладну №РН-410 від 23.05.2015, податкову накладну №410 від 23.05.2015, видаткову накладну №РН-434 від 20.07.2015, податкову накладну №434 від 20.07.2015, ТТН від 20.07.2015, видаткову накладну №РН-435 від 21.07.2015, податкову накладну №435 від 21.07.2015, ТТН від 21.07.2015, видаткову накладну №РН-436 від 23.07.2015, податкову накладну №436 від 23.07.2015, ТТН від 23.07.2015, видаткову накладну №РН-437 від 22.07.2015, податкову накладну №437 від 22.07.2015, ТТН від 22.07.2015, видаткову накладну №РН-438 від 29.07.2015, податкову накладну №438 від 29.07.2015, ТТН від 29.07.2015, видаткову накладну №РН-439 від 27.07.2015, податкову накладну №439 від 27.07.2015, ТТН від 27.07.2015, видаткову накладну №РН-283 від 25.03.2015, податкову накладну №283 від 25.03.2015, ТТН від 25.03.2015, видаткову накладну №РН-440 від 28.07.2015, податкову накладну №440 від 28.07.2015, ТТН від 28.07.2015, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкову накладну №282 від 24.03.2015, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкову накладну №284 від 26.03.2015, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкову накладну №285 від 27.03.2015, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкову накладну №286 від 29.03.2015, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкову накладну №287 від 30.03.2015, ТТН від 30.03.2015, від 29.03.2015, від 27.03.2015, від 26.03.2015, від 24.03.2015, від 11.03.2015, від 09.03.2015, від 05.03.2015, від 04.03.2015, від 02.03.2015.

Також, між ТзОВ Глянс (замовник) та ТзОВ Вейсес (виконавець) було укладено договір про надання послуг по сушці пиломатеріалів №24/03-2015-1 від 24.03.2015, за умовами якого виконавець забезпечує сушку пиломатеріалів з дотриманням всіх стандартних технологічних вимог та особливих вимог замовника.

На підтвердження реальності виконання даного договору, позивачем надано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкові накладні та ТТН.

Між ТзОВ Глянс (покупець) та ПП Діслав (виконавець), було укладено договір про надання послуг по сушці пиломатеріалів №02/07/2014-1 від 02.07.2014, за умовами якого виконавець забезпечує сушку пиломатеріалів з дотриманням всіх стандартних технологічних вимог та особливих вимог замовника.

Пунктом 2.6 цього Договору передбачено, що доставка пиломатеріалів до місця сушки та їх зворотній вивіз здійснюється транспортом замовника та за його рахунок.

На підтвердження реальності виконання даного договору позивачем надано договір про перевезення вантажів митною територією України №1 від 02.01.2014, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), платіжні доручення, акти прийому-передачі пиломатеріалів на сушіння №1/08/2014 від 01.08.2014, видаткові накладні, податкові накладні, ТТН, а саме: договір №1 про перевезення вантажів територією України від 02.01.2014, акт №ОУ-0000026 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 10000 грн, картку рахунок : 631 по контрагенту ПП Діслав , оборотно-сальдову відомість по рахунку №631, платіжні доручення, акт №1/08/2014 прийому-передачі пиломатеріалів на сушіння, видаткову накладну №РН-156 від 31.01.2015 на загальну суму 79400,00 грн, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкові накладні №224 від 01.08.2014, №225 від 04.08.2014, №226 від 05.08.2014, №227 від 06.08.2014, №228 від 18.08.2014, №229 від 19.08.2014, №230 від 20.08.2014, №231 від 21.08.2014, №232 від 22.08.2014 та №233 від 26.08.2014.

Покликання відповідача на відсутність у контрагентів позивача умов, необхідних для ведення відповідної господарської діяльності з обсягом товару у відповідні строки, зокрема, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів тощо є безпідставним, оскільки чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності у останніх основних фондів. Відсутність у контрагентів добросовісного платника податку, яким є позивач, матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання таким платником господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

При цьому, сумнівність господарських операцій позивача з ПП Діслав та ТзОВ Вейсес контролюючий орган обґрунтовує виключно посиланням на податкову інформацію ДПІ у Печерському районі м. Києва від 25.09.2014 за №52/7/26-55-22-10 та від 03.09.2015 за №586/26-55-22-10/39419613.

Крім того, обґрунтованість оспорюваних рішень обставинами, які свідчать про порушення норм податкового законодавства не позивачем, а його контрагентами (постачальниками) є неприпустимим, оскільки негативні наслідки настають лише до особи, яка допустила порушення податкового законодавства.

Стосовно належності, допустимості, достовірності та достатності як доказів наданих позивачем первинних документів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав цьому належну правову оцінку та не встановив їх дефектність.

Сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Щодо визначення грошового зобов`язання з податку на прибуток слуд зазначити наступне.

Згідно п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до п.135.1 ст.135 ПК України, базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

З врахуванням того, що в процесі судового розгляду не знайшли свого підтвердження висновки контролюючого органу про заниження позивачем податку на додану вартість по господарських операціях з ПП Діслав та ТзОВ Вейсес , та з якими контролюючий орган пов`язує порушення податкового законодавства при оподаткуванні податком на прибуток, суд вважає помилковим висновок відповідача про заниження позивачем цього податку.

Стосовно доводів відповідача про те, що в матеріалах справи наявний протоколу допиту свідка ОСОБА_1 від 07.11.2016, проведеного в рамках досудового розслідування по кримінальній справі №42015000000001259, як на підставу порушення позивачем вимог чинного законодавства по формуванню податкового кредиту, колегія суддів вважає, що такі не заслуговують на увагу.

Крім того, жодного обвинувального вироку у справі немає, а подані відповідачем процесуальні документи, прийняті в рамках розслідування кримінальних проваджень не є такими.

З цим погодився також представник відповідача в ході апеляційного перегляду.

Стосовно інших доводів апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.30 рішення Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі Hirvisaari v. Finland від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Разом з тим, згідно п.29 рішення ЄСПЛ у справі Ruiz Torija v. Spain від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значечяння для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення.

Керуючись ст.ст. 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 березня 2020 року по справі №813/3118/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках, передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді С. П. Нос Т. І. Шинкар Повне судове рішення складено 19.11.2020