Ухвала

від 16.11.2020 по справі 910/17361/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

16.11.2020Справа № 910/17361/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., розглянувши матеріали заяви

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Петрицького 21" (03115, м. Київ, вул. Петрицького Анатолія, буд. 21; ідентифікаційний код 40566417)

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Петрицького 21".

Розглянувши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про залишення позовної заяви без руху на підставі ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України з огляду на наступне.

Відповідно до п. 9 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Проте, суд вказує, що позивачем у позовній заяві не зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Частиною 1 ст. 172 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позивач, особа, яка звертається з позовом в інтересах іншої особи, зобов`язані до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копії та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення.

Суд зазначає, що позивачем у якості доказів направлення копії позовної заяви відповідачу до суду надано в електронному вигляді скрін-шот веб-сторінки, з якої вбачається, що на електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_1 позивачем направлено копію позовної заяви "Про вихід з ОСББ від 08.11.2020".

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.

Пунктом 18 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань") вбачається, що в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: інформація для здійснення зв`язку з юридичною особою: телефон, адреса електронної пошти.

Відтак, враховуючи викладене, суд перевіряючи на відповідність позовну заяву вимогам чинного законодавства використовує лише інформацію щодо юридичної особи - відповідача, яка занесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Перевіривши дані відповідача (ідентифікаційний код 40566417), які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань судом встановлено, що електронна адреса, на яку позивачем здійснено направлення копію позовної заяви "Про вихід з ОСББ від 08.11.2020", а саме - ІНФОРМАЦІЯ_1 не є офіційною електронною адресою відповідача для здійснення зв`язку, а тому, в даному випадку суд не вбачає за можливе встановити достовірність факту направлення копії позовної заяви саме відповідачу.

Крім того, суд звертає увагу позивача, що ч. 1 ст. 172 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що позивач зобов`язаний надіслати учасникам справи копію позовної заяви з додатками саме листом з описом вкладення.

Суд вказує, що норма ч. 1 ст. 172 Господарського процесуального кодексу України носить імперативний характер, а відтак є обов`язковою для виконання.

Водночас, проаналізувавши позовну заяву та додані до неї документи, суд вказує, що позивачем не надано належних доказів направлення (опис вкладення в цінний лист та фіскальний чек) копії позовної заяви з доданими до неї доказами на адресу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Петрицького 21".

Крім того враховуючи відсутність опису вкладення в цінний лист щодо направлення копії позову відповідачу, із наданого позивачем скрін-шоту веб-сторінки вбачається, що на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 було направлено лише копію позовної заяви "Про вихід з ОСББ від 08.11.2020", тобто, без доданих до неї документів (додатків).

Таким чином, враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази направлення копії позовної заяви з доданими до неї доказами на адресу відповідача, не можуть бути прийняті судом в якості належних доказів, що підтверджують надіслання копії позовної заяви з доданими до неї документами саме на офіційну адресу відповідача.

Крім того, суд вказує, що відповідно до пп. 17.1 п. 17. ч. 1 Розділу ХІ "Перехідніположення" Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі.

Також суд вважає за доцільне зазначити, що п. 4 та п. 5 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

Разом з тим, предмет позову, тобто певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, повинна бути чітко визначена позивачем у прохальній частині позовної заяви, оскільки резолютивна рішення суду, по суті, відображає позовні вимоги, викладені у прохальній частині позовної заяви, та повинна викладатися чітко й безумовно.

Втім, суд дослідивши текст позовної заяви, дійшов висновку щодо неможливості виокремлення із позовної заяви безпосередньо позовних вимог позивача ( позовна заява не містить прохальної частини), обставин, якими позивач обґрунтовує саме заявлені вимоги, та підстави з якими обумовлює можливість їх задоволення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Суд зазначає, що позивачем до позовної заяви не додано доказів сплати судового збору, натомість подано заяву про звільнення від сплати судового збору, у зв`язку з тим, що незадовільний стан позивача не дає йому можливості сплатити судовий збір, оскільки останній перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача.

Крім того із повторної заяви позивача про звільнення від сплати судового збору також вбачається, що позивач посилається на те, що він є споживачем житлово-комунальних послу, які йому надає відповідача, а згідно ч. 3 ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів" споживачі звільняються від сплати державного мита за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Суд вказує, що позивачем у якості підтвердження його майнового стану надано суду довідку з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про виплачені доходи та утримані податки за І - ІV квартали 2019.

Так, згідно ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч. 2 ст. 123 ГПК України).

Статтею 5 Закону України "Про судовий збір" закріплено категорії осіб, які звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (ч. 2 ст. 8 Закону України "Про судовий збір").

Частиною 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі в тому числі за такої умови як розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Отже, з огляду на викладене вище, враховуючи обґрунтування позивача з якими останній обумовлює можливість його звільнення від сплати судового збору, з метою дотримання принципу рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, враховуючи, що звільнення від сплати судового збору є виключно правом суду, та зважаючи на те, що вище суд дійшов висновку про неможливість виокремлення із позовної заяви безпосередньо позовних вимог позивача, то за таких обставин, суд на даному етапі не вбачає за можливе вирішити питання щодо звільнення позивача від сплати судового збору.

Відповідно до частини першої та другої статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Зважаючи на те, що заявником не дотримано вимог ст. 162, 164 та 172 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що приписи ст. 174 Господарського процесуального кодексу України носять імперативний характер, суд приходить до висновку, що наведені обставини є підставою для залишення позовної заяви без руху відповідно до ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.

При тому, суд відзначає, що питання щодо звільнення позивача від сплати судового збору буде вирішено судом, у разі усунення означених вище недоліків позовної заяви.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Враховуючи вищевикладене та керуючись ч. 1, 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 - залишити без руху.

2. Встановити ОСОБА_1 п`ятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліку шляхом подання до суду:

- попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи,

- доказів направлення (опис вкладення та фіскальний чек) копії позовної заяви з доданими до неї документами на офіційну адресу місцезнаходження Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Петрицького 21";

- уточнену позову заяву із приведеною у відповідність прохальною частиною позову із зазначенням позовних вимог та належним їх обґрунтуванням;

3. У разі усунення позивачем недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява вважатиметься поданою у день первинного її подання до суду.

Суд звертає увагу учасників судового процесу, що відповідно до п. 4 Розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Ухвала набрала законної сили 16.11.2020 та оскарженню не підлягає.

Суддя Д.О. Баранов