Постанова

від 11.11.2020 по справі 757/21867/19-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

11 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 757/21867/19-ц

провадження № 61-910св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - обслуговуючий кооператив ГАРАНТ БУД ,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

особа, яка подала касаційну скаргу, - ОСОБА_7 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , до якої приєдналися ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 07 травня 2019 року у складі судді Матійчук Г. О. та постанову Київського апеляційного суду від 05 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Заришняк Г. М., Мараєвої Н. Є., Олійника В. І.,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

Короткий зміст заявлених вимог

У травні 2019 року обслуговуючий кооператив ГАРАНТ БУД (далі - ОК ГАРАНТ БУД ) звернувся із заявою про забезпечення позову до подачі позовної заяви.

Заява мотивована тим, що 27 квітня 2017 року між ОК ГАРАНТ БУД та відповідачами був укладений договір про встановлення права користування земельними ділянками для забудови (суперфіцій).

13 березня 2018 року між позивачем та відповідачами був укладений договір про внесення змін до вищевказаного договору, а саме, в розділі Зміна умов договору і припинення його дій підпункт г пункту 26.3 викладений в іншій редакції, інші частини договору були залишені незмінними.

Позивач має намір визнати недійсними пункт 26.3 (та зміни до нього), пункти 27, 29, абзац 2 пункту 31 договору про встановлення права користування земельними ділянками для забудови (суперфіцію), укладеного 27 квітня 2017 року, оскільки спірні пункти договору надають можливість відповідачам свавільно припинити в односторонньому порядку договір суперфіцію в спрощеному порядку.

Відповідачі повідомили позивача про їх намір найближчим часом направити повідомлення в порядку пунктів 26.3, 27 договору з метою припинення даного договору, державна реєстрація якого відбудеться незалежно від волі позивача через 10 днів з моменту направлення повідомлення.

На даних земельних ділянках позивачем було встановлено фундамент, який зареєстрований як незавершене будівництво в Державному Реєстрі речових прав за № 1733262580000.

Нездійснення забезпечення позову призведе до свавільного направлення повідомлення зі сторони відповідачів про одностороннє припинення договору, що тягне за собою ряд негативних наслідків, у тому числі втрата об`єкту без будь-якої компенсації.

Просив забезпечити позов шляхом заборони проведення реєстраційних дій щодо державної реєстрації припинення договору про встановлення права користування земельними ділянкам для забудови (суперфіцію), укладеного 27 квітня 2017 року між ОК ГАРАНТ БУД (Землекористувач) та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 (Власниками), який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Парусовою Г. М., зареєстровано у реєстрі № 197 та права користування земельними ділянками для забудови (суперфіцію): кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:82:277:0163, площею 0,0644 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення: для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва, що належить на праві приватної власності відповідачам ОСОБА_1 (в…” частини) та ОСОБА_2 (в…“ частина) - номер запису про інше речове право (суперфіцій) № 20200589; кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:82:277:0135, площею 0,1025 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення: для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва, що належить на праві приватної власності відповідачу ОСОБА_3 - номер запису про інше речове право (суперфіцій) № 20225599; кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:82:277:0134, площею 0,1040 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення: для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва, що належить на праві приватної власності відповідачу ОСОБА_4 - номер запису про інше речове право (суперфіцій) № 20229318; кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:82:277:0061, площею 0,1000 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , цільове призначення: для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва, що належить на праві приватної власності відповідачам ОСОБА_5 (ѕ частини) та ОСОБА_6 (ј частина), номер запису про інше речове право (суперфіцій) № 20230875.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 07 травня 2019 року заяву позивача ОК ГАРАНТ БУД про забезпечення позову до його подання задоволено.

Заборонено проведення реєстраційних дій щодо державної реєстрації припинення договору про встановлення права користування земельними ділянками для забудови (суперфіцію), укладеного 27 квітня 2017 року між ОК ГАРАНТ БУД (Землекористувач) та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 (Власниками), який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Парусовою Г.М., зареєстровано у реєстрі № 197 та права користування земельними ділянками для забудови (суперфіцію):

- кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:82:277:0163, площею 0,0644 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення: для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва, що належить на праві приватної власності відповідачам ОСОБА_1 (в…”частини) та ОСОБА_2 (в…“ частина) - номер запису про інше речове право (суперфіцій) № 20200589;

- кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:82:277:0135, площею 0,1025 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення: для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва, що належить на праві приватної власності відповідачу ОСОБА_3 - номер запису про інше речове право (суперфіцій) № 20225599;

- кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:82:277:0134, площею 0,1040 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення: для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва, що належить на праві приватної власності Відповідачу ОСОБА_4 - номер запису про інше речове право (суперфіцій) № 20229318;

- кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:82:277:0061, площею 0,1000 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , цільове призначення: для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва, що належить на праві приватної власності відповідачам ОСОБА_5 (ѕ частини) та ОСОБА_6 (ј частина) - номер запису про інше речове право (суперфіцій) № 20230875.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що предметом спору є визнання недійсними окремих частин договору суперфіцію щодо одностороннього розірвання договору, невжиття заходів забезпечення позову у формі заборони проведення реєстраційних дій щодо державної реєстрації припинення договору суперфіцію може істотно ускладнити ефективний захист та поновлення оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Київського апеляційного суду від 05 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , яка діє в інтересах ОСОБА_4 , задоволено частково.

Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 07 травня 2019 року в частині заборони проведення реєстраційних дій щодо державної реєстрації припинення договору про встановлення права користування земельними ділянками для забудови - суперфіцію, укладеного 27 квітня 2017 року між сторонами, та право користування земельною ділянкою, кадастровий номер 8000000000:82:277:0134, площею 0,1040 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення: для індивідуального, житлового, гаражного і дачного будівництва, що належить на праві приватної власності відповідачу ОСОБА_4 , номер запису про речове право (суперфіцій) №20229318, скасовано в цій частині і в задоволенні заяви Обслуговуючого кооперативу ГАРАНТ БУД про забезпечення позову до його подання щодо вказаної земельної ділянки відмовлено.

В решті ухвалу суду залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції не було надано належну оцінку співмірності заходу забезпечення позову його позовним вимогам, оскільки вказаний захід забезпечення позову поширюється не лише на випадки припинення права користування земельними ділянками чи припинення договору суперфіцію за пунктами договору, які заявник має намір визнати недійсними, а також поширюється на всі інші умови припинення договору суперфіцію, передбачені цим договором та чинним законодавством. Але з апеляційною скаргою на ухвалу суду звернувся лише ОСОБА_4 . Іншими власниками земельних ділянок ухвала суду в апеляційному порядку оскаржена не була, в зв`язку з чим відсутні підстави для її перегляду. Тому колегія суддів дійшла висновку про скасування ухвали суду лише в частині забезпечення позову щодо земельної ділянки, яка належить на праві власності ОСОБА_4 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги та заяви про приєднання до касаційної скарги

У січні 2020 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_9 , у якій просить скасувати ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 07 травня 2019 року повністю, скасувати постанову Київського апеляційного суду від 05 грудня 2019 року в частині залишення ухвали Печерського районного суду м. Києва від 07 травня 2019 року без змін, ухвалити нове рішення у відповідній частині, яким скасувати ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 07 травня 2019 року та відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Касаційна скарга ОСОБА_1 обґрунтована тим, що у заявника відсутні будь-які докази реальної загрози істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або захисту /поновлення порушених/оспорюваних прав позивача, за захистом яких він має намір звернутися. Заявником не надано жодних доказів наміру власників земельних ділянок направити вищезазначене повідомлення. Суд не дослідив належним чином істотні обставини справи, зокрема неспівмірність заходу забезпечення позову його позовним вимогам, адже захід забезпечення, передбачений ухвалою поширюється не лише на випадки припинення права користування земельними ділянками чи припинення договору суперфіцію за пунктами, які заявник має намір визнати недійсними, а також поширюється на всі інші умови, передбачені договором суперфіцію та чинним законодавством, відносно підстав відповідного припинення. Відповідачі в результаті застосування заходу забезпечення позову неправомірно обмежені у праві на державну реєстрацію припинення договору суперфіцію та припинення права користування земельними ділянками, в тому числі, навіть у випадку розірвання такого договору за взаємною згодою (та іншими випадками, визначеними вище), що є абсолютно неприпустимим грубим порушенням прав відповідачів. Ризик втрати об`єкту незавершеного будівництва є абсолютно необґрунтованим, так як право власності заявника на недобудови скасоване, а сама недобудова є об`єктом самочинного будівництва, тому заявник в силу статті 376 ЦК України не може набути право власності на нього. Позивач зловживає процесуальними правами. Висновок суду апеляційної інстанції про те, що відсутні підстави для перегляду ухвали суду першої інстанції в частині, що стосується інших учасників справи, є необґрунтованим та таким, що порушує процесуальний порядок. Неможливо виділити підстави для задоволення заяви про забезпечення позову окремо для кожного відповідача, так як суд першої інстанції приймав рішення виходячи із доказів, які стосуються усіх відповідачів загалом, тому і суд апеляційної інстанції мав виходити виключно з перегляду законності та обґрунтованості застосованих підстав/доказів.

У січні 2020 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 подали заяву, яка підписана представниками ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , про приєднання до касаційної скарги ОСОБА_1 . У заяві просять скасувати ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 07 травня 2019 року, скасувати постанову Київського апеляційного суду від 05 грудня 2019 року в частині залишення ухвали Печерського районного суду м. Києва від 07 травня 2019 року, ухвалити нове рішення у відповідній частині, яким скасувати ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 07 травня 2019 року та відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Аргументи, викладені у заяві, аналогічні аргументам, викладеним у касаційній скарзі ОСОБА_1 .

Аналіз касаційної скарги та заяви про приєднання свідчить, що судові рішення оскаржуються в частині задоволених вимог щодо забезпечення позову.

Позиція інших учасників справи

У лютому 2020 року від ОК ГАРАНТ БУД до Верховного Суду надійшов відзив, підписаний представником ОСОБА_10 , на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 .

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі № 757/21867/19-ц за касаційною скаргою ОСОБА_1 , витребувано справу з суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 07 лютого 2020 року прийнято заяву ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , яка підписана представниками ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , про приєднання до касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 07 травня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 грудня 2019 року у справі за заявою ОК ГАРАНТ БУД про забезпечення позову до його подання .

У квітні 2020 року справа № 757/21867/19-ц надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 27 травня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів частково приймає доводи касаційної скарги з таких мотивів.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України).

Аналіз статті 375 ЦПК України свідчить, що підставою для залишення судового рішення суду першої інстанції без змін є ухвалення судом першої інстанції судового рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і такий висновок має робитися судом апеляційної інстанції тільки у тому разі, якщо судове рішення суду першої інстанції переглядається по суті. Якщо в певній частині судове рішення суду першої інстанції не оскаржується в апеляційному порядку, то це не є підставою для залишення судового рішення суду першої інстанції без змін, із вказівкою про це в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції. Тобто, якщо в певній частині судове рішення суду першої інстанції не оскаржується в апеляційному порядку, то в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції має бути вказано, з урахуванням доводів та вимог апеляційної скарги, в якій саме частині судове рішення суду першої інстанції залишено без змін (змінено чи скасовано).

Апеляційну скаргу на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 07 травня 2019 року подавав лише ОСОБА_4 . В апеляційному порядку ухвалу суду першої інстанції ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 не оскаржували.

Суд апеляційної інстанції скасував оскаржену ухвалу суду в частині забезпечення позову лише щодо земельної ділянки, яка належить на праві власності ОСОБА_4 , зазначивши, що іншими особами ухвала суду не оскаржувалась, однак, помилково вказав в мотивувальній та резолютивній частині постанови про залишення ухвали суду в іншій частині без змін.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 412 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, постанову апеляційного суду слід змінити, виключивши з мотивувальної та резолютивної частини посилання на залишення іншої частини ухвали без змін.

Керуючись статтями 400, 412 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргуОСОБА_1 , до якої приєдналися ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та касаційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 05 грудня 2019 рокузмінити.

Виключити з мотивувальної та резолютивної частин постанови Київського апеляційного суду від 05 грудня 2019 року посилання на залишення в іншій частині ухвали без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: І. О. Дундар

Є.В. Краснощоков

М. М. Русинчук

В. А. Стрільчук