Ухвала

від 17.11.2020 по справі 369/4657/16-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження

№ 22-ц/824/13120/20 20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2020року місто Київ

справа №369/4657/16-ц

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.

суддів: Ратнікової В.М., Левенця Б.Б.

за участю секретаря судового засідання - Савлук І.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 листопада 2016 року, ухвалене під головуванням судді Пінкевич Н.С., у справі за позовом ОСОБА_3 до Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, третя особа: Комунальне підприємство Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради про визнання права власності на спадкове майно, -

В С Т А Н О В И В:

В травні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до відповідача, в якому просила визнати за нею в порядку спадкування за законом право власності на 1/2 частину домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке складається з житлового будинку - літера А, прибудови - літера а , погребу з шийкою - літера Б , колодязя №1, огорожі №2, воріт, хвіртки №3.

В мотивування вимог посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , яка була її рідною тіткою.

Вказувала, що померла постійно проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Зазначала, що ОСОБА_4 перебувала в шлюбі з ОСОБА_5 , їх шлюб був дійсний до самої смерті обох з подружжя, які померли в один день. Своїх дітей ОСОБА_4 не мала.

Посилалась на те, що факт родинних відносин між нею та померлою встановлено заочним рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 17 січня 2014 року, яке набрало законної сили 07 квітня 2014 року.

Зазначала, що після смерті тітки, вона у встановлений законом термін звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , однак у видачі свідоцтва про право на спадщину їй було відмовлено, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на домоволодіння.

Вказувала, що до складу спадщини ввійшли всі права та обов`язки ОСОБА_4 , що належали їй на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок її смерті, а саме майнові права на 1/2 частину домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належало їй на підставі Рішення народного суду Києво-Святошинського району Київської області від 17 серпня 1973 року по цивільній справі №2-1428.

Посилалась на те, що згідно листа виконавчого комітету Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області №1-12/196 від 19 лютого 2016 року, домоволодіння, згідно даних погосподарського обліку має адресу: АДРЕСА_2 . Власником зазначеного домоволодіння є померла ОСОБА_4 .

Вказувала, що дані погосподарських книг підтверджують право власності ОСОБА_4 на домоволодіння, що є предметом спору.

Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 листопада 2016 року позов ОСОБА_3 задоволено.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину домоволодіння під АДРЕСА_3 , в порядку спадкування за законом після смерті померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник особи, яка не брала участь в справі ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права,просив рішення суду скасувати та закрити провадження у справі.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказував, що ОСОБА_1 згідно з договором дарування №3397 від 11 грудня 2016 року є співвласником 1/2 частини будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначав, що співвласником іншої 1/2 частини вказаного будинку на підставі оскаржуваного рішення визнано ОСОБА_3 .

Посилався на те, що ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу №3398 від 11 грудня 2016 року є власником земельної ділянки, площею 0,0915 га, кадастровий номер: 3222485901:01:012:5312, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Вважає, що оскаржуваним рішенням визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину домоволодіння, що перебуває у спільній сумісній власності з ОСОБА_1 , однак таким рішенням не визначено порядок спільного користування та розпорядження майном (домоволодінням), а також порядок фактичного користування земельною ділянкою, що безпосередньо впливає на обсяг прав та обов`язків та зачіпає інтереси ОСОБА_1 , як власника земельної ділянки, на якій це майно розташоване.

Вказував на те, що ОСОБА_3 , звертаючись у травні 2016 року з вказаним вище позовом, залишила поза увагою суду те, що заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 жовтня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 23 грудня 2015 року у справі №369/378/15-ц, позивачу вже було відмовлено в задоволенні аналогічних позовних вимог щодо визнання права власності на майно в порядку спадкування, а саме на частину домоволодіння та земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначав, що рішенням Апеляційного суду міста Києва від 18 вересня 2013 року у справі №2608/19247/12 скасовано рішення Святошинського районного суду міста Києва від 08 лютого 2013 року, яким було встановлено факт родинних відносин ОСОБА_6 з ОСОБА_4 .

Посилався на те, що вищевказані судові рішення, ухвалені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет спору і з тих самих підстав, набрали законної сили, після чого ОСОБА_3 , зловживаючи своїм правом на правосуддя, повторно звернулась до суду з ідентичними вимогами.

Вказував, що матеріали справи не містять жодних доказів про наявність документів, що посвідчують право власності на будинок за спадкодавцем, не надано доказів, що такі документи були втрачені його власником та не можуть бути відновлені в передбаченому законом порядку. Крім того, немає доказів, що позивачка оскаржувала дії нотаріуса.

Зазначав, що слід взяти до уваги обставини, встановлені рішенням суду у справі №369/378/15-ц, яке набуло законної сили, а саме, що витребувані судом з КП Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області матеріали інвентаризаційної справи на домоволодіння не підтверджують, що 1/2 частина домоволодіння щодо якого просить визнати право власності позивач, була у встановленому законом порядку визначена нумерацією будинку АДРЕСА_4 . За таких обставин, у суду відсутні правові підстави для задоволення позову.

Посилався на те, що судом першої інстанції не було враховано, що у померлої є і інші спадкоємці - ОСОБА_7 , отже, позов було пред`явлено до неналежного відповідача.

03 листопада 2020 року на адресу Київського апеляційного суду від представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_8 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому остання вказувала, що апеляційна скарга є необґрунтованою, а її доводи не спростовують висновків суду першої інстанції, просила залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційне провадження закрити, оскільки рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 листопада 2016 року не вирішувалося питань щодо прав, свобод та інтересів ОСОБА_1 .

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_9 в судовому засіданні апеляційного суду апеляційну скаргу підтримала, просила її задовольнити з вищевказаних підстав.

Представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_8 у судовому засіданні апеляційного суду заперечувала проти доводів апеляційної скарги. Вказувала на те, що оскаржуваним рішенням не зачіпаються права апелянта та просила закрити апеляційне провадження.

Відповідач Петропавлівсько-Борщагівська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області та третя особа КП Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради у судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у відсутності осіб, які не з'явилися у судове засідання на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді Борисової О.В., пояснення осіб, які з`явилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги , колегія суддів дійшла висновку, що апеляційне провадження підлягає закриттю з наступних підстав.

Згідно з п.8 ч.3 ст.129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Конституційний Суд України у Рішенні від 11 грудня 2007 року №11-рп/2007 зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Конституційні гарантії захисту прав і свобод людини і громадянина в апеляційній та касаційній інстанціях конкретизовано в главах 1, 2 розділу V ЦПК України, де врегульовано порядок і підстави для апеляційного та касаційного оскарження рішень і ухвал суду в цивільному судочинстві.

Так, відповідно до ч.1 ст.352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

З аналізу наведеної статті вбачається, що особи, які не брали участь у справі, мають право на апеляційне оскарження лише за умови, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси та (або) обов'язки.

Як вбачається з матеріалів справи,у травні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати за нею в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке складається з житлового будинку - літера А, прибудови - літера а , погребу з шийкою - літера Б , колодязя №1, огорожі №2, воріт, хвіртки №3.

Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 листопада 2016 року визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину домоволодіння під АДРЕСА_3 , в порядку спадкування за законом після смерті померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4

11 вересня 2020року особа, яка не брала участі у справі, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою на зазначене рішення суду першої інстанції, посилаючись на те, що оскаржуваним рішенням визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину домоволодіння, що перебуває у спільній сумісній власності з ОСОБА_1 , однак таким рішенням не визначено порядок спільного користування та розпорядження майном (домоволодінням), а також порядок фактичного користування земельною ділянкою, що безпосередньо впливає на обсяг прав та обов`язків та зачіпає інтереси ОСОБА_1 , як власника земельної ділянки, на якій це майно розташоване.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів даної справи, предметом позову у ній була 1/2 частина домоволодіння під АДРЕСА_3 , яка залишилася після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .

Будь-яких інших вимог щодо порядку користування та розпорядження домоволодінням за адресою: АДРЕСА_1 , а також порядку фактичного користування земельною ділянкою, на якій розташоване вказане домоволодіння ОСОБА_3 не заявляла.

Відповідно до ст.11 ЦПК України у редакції, яка була чинною на час звернення позивача ОСОБА_3 до суду з позовом, суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

А відтак, Києво-Святошинський районний суд Київської області ухвалив рішення від 09 листопада 2016 року в межах заявлених ОСОБА_3 вимог.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 на підставі договору дарування частки житлового будинку від 11 грудня 2016 року прийняла в дар від ОСОБА_10 1/2 частку житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель та споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Отже, спірний будинок знаходиться у спільній частковій власності ОСОБА_3 (1/2 частка) та ОСОБА_1 (1/2 частка).

А відтак, рішенням суду від 09 листопада 2016 року , яким були захищені права позивача на1/2 частину домоволодіння під АДРЕСА_3 , в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 не вирішувалися питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки заявника щодо порядку користування та розпорядження майном, яке їй належить відповідно до договору дарування частки житлового будинку від 11 грудня 2016 року та договору купівлі-продажу земельної ділянки від 11 грудня 2016 року.

Згідно з п.3 ч.1 ст.362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає за необхідне закрити апеляційне провадження на підставі ч.3 ст.362 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.268, 362 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 листопада 2016 року, ухвалене під головуванням судді Пінкевич Н.С., у справі за позовом ОСОБА_3 до Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, третя особа: Комунальне підприємство Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради про визнання права власності на спадкове майно - закрити.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину ухвали зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складено 19 листопада 2020 року.

Головуючий:

Судді: