Ухвала

від 28.01.2021 по справі 369/4657/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2021року

м. Київ

справа № 369/4657/16-ц

провадження № 61-18603 ск 20

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Крата В. І., Русинчука М. М., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою адвоката Маринушкіна Арсена Григоровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , яка не є учасником справи, на ухвалу Київського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року про закриття апеляційного провадження в справі за позовом ОСОБА_2 до Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, третя особа комунальне підприємство Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ :

У травні 2016 року ОСОБА_2 звернулася в суд із позовом, в якому просила визнати за нею в порядку спадкування за законом право власності на Ѕ частину домоволодіння АДРЕСА_1 , що складається з житлового будинку літ. А , прибудова літ. а , погребу літ Б , колодязя № 1, огорожі № 2, воріт, хвіртки № 3.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її рідна тітка ОСОБА_3 . Після її смерті ОСОБА_2 звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, але у видачі свідоцтва їй було відмовлено через відсутність правовстановлюючих документів на домоволодіння. Заочним рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 17 січня 2014 року встановлено факт родинних відносин між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Зазначала, що до складу спадщини увійшли майнові права на Ѕ частину спірного домоволодіння, що належали на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті ОСОБА_3 .

Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 листопада 2016 року в складі судді Пінкевич Н. С. позов задоволено. Визнано за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину домоволодіння АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржуваним рішенням порушено її права, оскільки вона на підставі договору дарування від 11 грудня 2016 року є співвласником Ѕ частини спірного будинку та договору купівлі-продажу - власником земельної ділянки площею 0,0915 га, що знаходиться по АДРЕСА_2 . Оскаржуваним рішенням визнано за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину домоволодіння, що перебуває у спільній сумісній власності з ОСОБА_1 , однак таким рішенням не визначено порядок спільного користування та розпорядження майном (домоволодінням), а також порядок фактичного користування земельною ділянкою, що безпосередньо впливає на обсяг прав та обов`язків, а також зачіпає інтереси ОСОБА_1 як власника земельної ділянки, на якій це майно розташоване, а тому наявні підстави для скасування заочного рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 листопада 2016 року.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 28 вересня 2020 року поновлено строк на апеляційне оскарження та від 09 жовтня 2020 року відкрито апеляційне провадження.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року в складі колегії суддів Борисової О. В., Ратнікової В. М., Левенця Б. Б. апеляційне провадження закрито, на підставі статті 362 ЦПК України, оскільки апеляційним судом встановлено, що оскаржуваним рішенням суду першої інстанції питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_1 не вирішувалися.

09 грудня 2020 року адвокат Маринушкін А. Г. засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на зазначене судове рішення.

Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2020 року касаційну скаргу залишено без руху для усунення недоліків, які усунуто в повному обсязі.

Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У касаційній скарзі адвокат Маринушкін А. Г. зазначає, що апеляційний суд дійшов передчасного висновку про закриття апеляційного провадження, чим не забезпечив гарантоване конституційне право на апеляційний перегляд, що призвело до обмеження права ОСОБА_1 на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, а тому ухвала апеляційного суду прийнята з порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню із направленням справи на новий апеляційний розгляд.

Крім цього, зазначає, що оскаржуваним рішенням визнано за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину домоволодіння, що перебуває у спільній сумісній власності з ОСОБА_1 , однак таким рішенням не визначено порядок спільного користування, розпорядження майном (домоволодінням) та порядок фактичного користування земельною ділянкою, що безпосередньо впливає на обсяг прав та обов`язків, а також зачіпає інтереси ОСОБА_1 як власника земельної ділянки, на якій це майно розташоване.

Згідно з частиною четвертою статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційний суд, встановивши, що рішенням суду першої інстанції від 09 листопада 2016 року визнано в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 право ОСОБА_2 на Ѕ частину спірного будинку, вимоги щодо порядку користування та розпорядження спадковим майном не були предметом розгляду в цій справі, а також, що ОСОБА_1 стала власником іншої Ѕ частини будинку на підставі договору дарування від 11 грудня 2016 року, дійшов правильного висновку про те, що питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_1 указаним рішенням не вирішувалися.

В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 504/2457/15 (провадження № 14-726цс19) вказано, що саме по собі набуття особою, яка не брала участі в справі, права власності на майно, щодо якого виник спір, зокрема після ухвалення судом першої інстанції рішення, не обов`язково свідчить про те, що судовим рішенням вирішено питання щодо її прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків. Натомість питання про те, чи вирішено судовим рішенням питання щодо прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків особи, яка не брала участі в справі, має вирішуватись виходячи з конкретних обставин справи та з урахуванням змісту судового рішення .

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 серпня 2019 року в справі № 412/1277/2012 (провадження № 61-3704св19) зроблено висновок, що у разі подання апеляційної скарги особою, яка не брала участі в справі, і апеляційним судом установлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті .

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

З огляду на викладене, у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосовування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування.

Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ :

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою адвоката Маринушкіна Арсена Григоровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Київського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді Н. О. Антоненко

В. І. Крат

М. М. Русинчук