Рішення

від 20.11.2020 по справі 160/1849/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2020 року Справа № 160/1849/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , яка подана представником - адвокатом Ратушною Русланою Павлівною до Хрустальнинського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,-

ВСТАНОВИВ:

17 лютого 2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна ОСОБА_1 , яка подана представником - адвокатом Ратушною Русланою Павлівною до Хрустальнинського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 , в якій представник позивача просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову Хрустальнинського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області, правонаступником якого є Хрустальнинський міський відділ державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), від 10 вересня 2018 року про накладення штрафу у розмірі 40 727,17 грн. у виконавчому провадженні №15472638 з примусового виконання виконавчого листа №2-1446, виданого 29.07.2005 року Лисичанським міським судом Луганської області про стягнення аліментів з боржника ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку щомісячно, до досягнення дітьми повноліття.

В обґрунтування з позовних вимог зазначено, що позивач вважає постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню у зв`язку з тим, що ч. 14 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» набрала чинності 28.08.2018 року, тому не має зворотної дії у часі. Позивач також вказав, що застосований до нього вид відповідальності у вигляді накладення штрафу у розмірі 50% суми заборгованості зі сплати аліментів, з`явився в законі лише 28.08.2018 року, тобто був відсутній на момент початку скоєння правопорушення (з липня 2014 року по 27.08.2018 року).

16.11.2020 року засобами електронного зв`язку на електронну адресу суду Хрустальнинським міським відділом державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач зазначає, що відповідно до заяви від 31.08.2018, стягувач не має претензій зі сплати аліментів станом на 01.07.2014, у зв`язку з чим, державним виконавцем заборгованість зі сплати аліментів нараховувалась з 02.07.2014. В порядку ст. 71 Закону України Про виконавче провадження до боржника застосовано заходи примусового виконання, а саме тимчасові обмеження в правах від 03.09.2018 року. У відповідності із положеннями Закону України Про виконавче провадження , в редакції чинній на час прийняття державним виконавцем оскаржуваної постанови, для застосування державним виконавцем заходів, визначених частиною 4 статті 27 та статтею 71 Закону України "Про виконавче провадження", визначальним чинником є сам факт наявності заборгованості у встановленому розмірі на момент прийняття рішення про накладення штрафу та стягнення виконавчого збору, а не період, за який виникла заборгованість. У зв`язку із змінами, які були внесені до Закону України Про виконавче провадження та які набули чинності з 28.08.2018 р., державний виконавець має право прийняти рішення про накладення на боржника штрафу у виконавчому провадженню по примусовому виконанню судового рішення про стягнення аліментів за встановленням, зокрема, двох юридичних фактів, а саме: станом на 28.08.2018 року (та у подальшому на день прийняття відповідного рішення) боржник має заборгованість зі сплати аліментів та розмір заборгованості із сплати аліментів учасником виконавчого провадження не оспорений у судовому порядку. З цих підстав, встановивши те, що на день прийняття оскаржуваної постанови про накладення штрафу, позивач був боржником і його заборгованість станом на 03.09.2019 року зі сплати аліментів за виконавчим документом складала 81 454,33 грн. 10.09.2018 державним виконавцем, керуючись ч. 3 п. 14 ст. 71 Закону України Про виконавче провадження , винесено постанову про накладення штрафу на боржника у розмірі 40 727,17 грн., що становить 50 відсотків від суми заборгованості зі сплати аліментів. За загальним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині 1 статті 58 Конституції України, згідно з якою дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 року у справі 1-7/99).

Відповідач також зазначає, що з урахуванням змін, які були внесені до Закону України Про виконавче провадження , державний виконавець виходив з того, що з 28.08.2018 року Законом України "Про виконавче провадження" встановлено строк обчислення державним виконавцем заборгованості зі сплати аліментів (заборгованість за один рік, заборгованість за два роки, заборгованість за три роки, тощо) саме для застосування заходів, передбачених ч. 14 ст. 71 Закону № 1404-VIII, і цей строк обчислюється з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання. З цього слід зазначити те, що з 28.08.2018 року державний виконавець має право прийняти рішення про накладення на боржника штрафу у виконавчому провадженню по примусовому виконанню судового рішення про стягнення аліментів за встановленням, зокрема, двох юридичних фактів, а саме: станом на 28.08.2018 року (та у подальшому на день прийняття відповідного рішення) боржник має заборгованість зі сплати аліментів та розмір заборгованості із сплати аліментів учасником виконавчого провадження не оспорений у судовому порядку. Застосування державним виконавцем заходів, визначених частиною 14 статті 71 Закону України "Про виконавче провадження", визначальним чинником є сам факт наявності заборгованості у встановленому розмірі на момент прийняття рішення про накладення штрафу, а не період, за який вона виникла.

Оскільки виконавче провадження по примусовому виконанню судового рішення про стягнення аліментів мало місце під час дії Закону України Про виконавче провадження , із змінами внесеними Законом № 2475- VIII, то у межах такого виконавчого провадження державний виконавець мав право накласти на боржника штраф, який передбачений частиною 14 статті 71 Закону України Про виконавче провадження . Отже, з 28.08.2018 року Законом № 1404-VIII установлено, що строк обчислення державним виконавцем заборгованості зі сплати аліментів (заборгованість за один рік, заборгованість за два роки, заборгованість за три роки, тощо) саме для застосування заходів, передбачених ч.14 ст.71 Закону № 1404-VIII, обчислюється з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання.

Відповідач стверджує, що згідно з п. 4 ст. 11 Закону України Про виконавче провадження строк обчислення заборгованості зі сплати аліментів для застосування заходів, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої, частиною чотирнадцятою статті 71 цього Закону, обчислюється з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання. Оскільки виконавче провадження відкрите 21.10.2009, державним виконавцем винесено вмотивовану постанову про накладення штрафу на боржника. На час прийняття державним виконавцем оскаржуваної постанови. п.п. 3, 12 ст. 27 Закону України №2475- VIII у встановлену порядку не визнані такими, що не відповідають Конституції України (є не конституційними). Згідно відповіді Міністерства соціальної політики України, щодо надання відомостей з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб про місце тимчасової реєстрації (тимчасового проживання) боржника та інші дані про боржника, що містяться в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб встановлено, що боржник зареєстрований як внутрішньо переміщена особа у АДРЕСА_1 . 03.12.2018 державним виконавцем направлено доручення про проведення виконавчих дій до Покровського ВДВС м. Кривий Ріг ГТУЮ у Дніпропетровській області. Згідно з актом державного виконавця Покровського відділу державної виконавчої служби м. Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській обл. Ходикіної С.В. від 18.12.2018 року при виході на адресу боржника, а саме АДРЕСА_1 двері до квартири ніхто не відчинив. 25.12.2018 державним виконавцем Покровського ВДВС м. Кривий Ріг ГТУЮ у Дніпропетровській обл., повторно здійснено вихід за адресою, та встановлено зі слів сусідів, що в квартирі за адресою АДРЕСА_1 тривалий час ніхто не проживає. На адресу Хрустальнинського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області надійшов запит від слідчого Лисичанського ВП ГУНП у Луганській області Коробка С.В., щодо надання інформації про хід виконавчого провадження. Також у запиті зазначено, що відомості стосовно боржника ОСОБА_1 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1201813024002621, від 01.11.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ст. 164 ч. 1 Кримінального кодексу України (за ухилення від сплати аліментів на утримання дітей). На адресу Хрустальнинського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) надійшло клопотання від ОСОБА_1 про надіслання документів та передачу виконавчого провадження іншому органу державної виконавчої служби. У відповіді про надання інформації державним виконавцем зазначено, що відповідно до ст. 19 Закону України Про виконавче провадження право вибору пред`явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до компетенції органів державної виконавчої служби і приватних виконавців, належить стягувачу. На адресу Хрустальнинського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) надійшла заява від ОСОБА_1 про надання інформації про рух розгляду клопотання про надіслання документів та передачу виконавчого провадження іншому органу державної виконавчої служби.

ОСОБА_1 звернувся до Хрустальнинського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) з заявою про надання розрахунку заборгованості за виконавчим провадженням № 15472638. 06.02.2020 Хрустальнинським міським відділом державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) надано розрахунок заборгованості за виконавчим провадженням № 15472638. Заяв, клопотань та інших звернень від ОСОБА_1 на адресу Хрустальнинського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) не надходило. 10.02.2020 Хрустальнинським міським відділом державної виконавчої служби Східного міжрегіональною управління Міністерства юстиції (м. Харків) отримано виписку Державної казначейської служби України по депозитному рахунку відділу за 07.02.2020, в якій відображено сплату суми заборгованості від ОСОБА_1 по виконавчому провадженню № 15472638 у розмірі 172 163,89 грн., яка складається з: сума заборгованості - 118 761,65 грн., сума штрафу - 40 727,17 грн., виконавчий збір - 12 675,07 грн.

10.02.2020 ОСОБА_1 отримано особисто: постанову про скасування тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолодженою зброєю, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії; постанову про скасування тимчасового обмеження боржника у праві полювання; постанову скасування тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами; постанову про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду особи з України, на других примірниках яких ОСОБА_1 зазначено, що оригінали постанов він отримав особисто та претензій не має.

У відповідності до вимог ст. 165 КАС України пояснення від третьої особи - ОСОБА_2 пояснення щодо позову або відзиву до суду не надходили.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 травня 2020 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити позовні вимоги.

За результатами розгляду означеної апеляційної скарги, постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 12.10.2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.05.2020 року у справі №160/1849/20 задоволено частково. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 травня 2020 року у справі №160/1849/20 скасовано. Справу №160/1849/20 повернуто до суду першої інстанції для продовження розгляду зі стадії залишення позовної заяви без руху.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції від 14.05.2020 року, суд апеляційної інстанції виходив з того, що вирішуючи справу по суті, судом першої інстанції взагалі не приймалась ухвала про відкриття провадження та не вирішувалось питання щодо поновлення строку звернення позивача до суду із даним позовом.

05.11.2020 року справа №160/1849/20 надійшла до канцелярії Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Відповідно до розпорядження Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.11.2020 року №410 д «Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справи» у зв`язку із перебуванням судді ОСОБА_5 у днях відпочинку, наданих у встановленому законом порядку, відповідно до підпункту 2.3.51. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду та Засад використання автоматизованої системи документообігу суду, затверджених рішенням зборів суддів Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.11.2018 року № 1, зі змінами та доповненнями від 04.03.2019 та 21.02.2020 року, призначено повторний автоматизований розподіл справи №160/1849/20 за позовом ОСОБА_1 за допомогою автоматизованої системи документообігу.

За відомостями витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.11.2020 року зазначена вище справа розподілена та 06.11.2020 року передана судді Пруднику С.В.

09.11.2020 року суддя ОСОБА_6 перебував у щорічній основній відпустці.

10.11.2020 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду із позовною заявою. Прийнято до свого провадження вказану позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі. Призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів задоволено. Витребувано засвідчену належним чином у відповідності до вимог ст. 94 КАС України копію від Хрустальнинського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків): виконавчого провадження №15472638 з примусового виконання виконавчого листа №2-1446 виданого 29.07.2005 року Лисичанським міським судом Луганської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку щомісячно, до досягнення дітьми повноліття, але не менше неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, починаючи з 29.03.2005 року. Вказані витребувані письмові докази необхідно було подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду у строк до 18.11.2020 року. Судом попереджено Хрустальнинський міський відділ державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про можливість застосування судом заходів процесуального примусу, зокрема накладення штрафу та винесення окремої ухвали у разі невиконання вимог даної ухвали суду. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 .

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити з огляду на таке.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що відповідно до довідки від 23.10.2017 року №174 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 є внутрішньо переміщеною особою.

Так, на підставі рішення Лисичанського міського суду Луганської області, 29.07.2005 було видано виконавчий лист №2-1446 про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця м. Лисичанськ, Луганської області на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітка щомісячно, до досягнення дітьми повноліття, але не менш неоподаткованого мінімуму доходів громадян, починаючи з 29.03.2005.

21.10.2009 року з огляду на приписи ст. ст. 3, 18, 24 Закону України Про виконавче провадження головним державним виконавцем Петровим О.В. відділу державної виконавчої служби Краснолуцького міського управління юстиції, на підставі виконавчого листа № 2-1446, виданого 29.07.2005 Лисичанським міським судом Луганської області, було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 15472638.

Відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 25.11.2014 № 246/7 «Про переміщення органів та установ юстиції Луганської області» та наказу Головного управління юстиції у Луганській області від 25.11.2014 № 46-В «Про переміщення органів та установ Луганської області» , що знаходяться на тимчасово неконтрольованій території, переміщено на територію підконтрольну українській владі, а саме: Хрустальнинський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області, який знаходиться за адресою: 93010, м. Рубіжне, вул. Володимирська, 36-Б. Однак, оригінали матеріалів виконавчих проваджень залишились на окупованій території, а саме: Луганська область, м. Красний Луч, вул. Карла Маркса, 13.

03.09.2018 до Хрустальнинського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління у Луганській області надійшов дублікат виконавчого листа від 29.07.2005 № 2-1446, виданий Лисичанським міським судом Луганської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку щомісячно, до досягнення дітьми повноліття, але не менш неоподаткованого мінімуму доходів громадян, починаючи з 29.03.2005.

Ураховуючи викладене, керуючись пп. 15.1, 15.3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2832/5, 03.09.2018 старшим державним виконавцем Хрустальнинського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області Чертюк Анастасією Миколаївною було винесено постанову про відновлення втраченого виконавчого провадження, якою відновлено виконавче провадження з виконання назва документу: дублікат виконавчого листа від 29.07.2005 № 2-1446, документ видав: Лисичанський міський суд Луганської області про: стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку щомісячно, до досягнення дітьми повноліття, але не менш неоподаткованого мінімуму доходів громадян, починаючи з 29.03.2005.

Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів станом на 01.09.2018 у боржника наявна заборгованість, розмір якої сукупно перевищує суму відповідних платежів за три роки, та становить 81 454,33 грн.

За приписами п. 8 розділу ХVІ Інструкції з організації примусового виконання рішень та ч. 14 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» , за наявності заборгованості зі сплати аліментів розмір якої сукупно перевищує суму відповідних платежів за три роки, на боржника накладається штраф у розмірі 50% від суми заборгованості.

З огляду на п. 8 розділу ХVІ Інструкції з організації примусового виконання рішень та ч. 14 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» , 10.09.2018 старшим державним виконавцем Хрустальнинського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області Чертюк Анастасією Миколаївною було винесено постанову про накладення штрафу на боржника ОСОБА_1 на користь стягувача у розмірі 40 727,17 грн.

23.08.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Хрусталинського міського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Луганській області із клопотанням про надіслання документів та передачу виконавчого провадження іншому органу державної виконавчої служби. В означеному клопотанні позивач просив відповідача надіслати копію виконавчого листа №2-1446/05 від 04.05.2005 р., виданого Лисичанським міським судом Луганської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , аліментів в розмірі 1/3 частини всіх видів доходу; надіслати копію постанови про відкриття виконавчого провадження №15472638 разом з ідентифікатором доступу та копії всіх постанов, винесених державним виконавцем в рамках даного виконавчого провадження; надіслати розрахунок заборгованості зі сплати аліментів по виконавчому провадженню №15472638, обчислений а автоматизованій системі виконавчого провадження у відповідності до додатку №15 Інструкції з організації примусового виконання рішень та передати виконавче провадження №15472638 за місцем проживання боржника до Покровського державної виконавчої служби ГТУЮ у Дніпропетровській області, що знаходиться за адресою: 50096, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Ватутіна, буд. 37-в.

Означене клопотання отримано відповідачем 03.09.2020 року, що підтверджено копію поштового повідомлення про вручення поштового відправлення, яке міститься у матеріалах справи.

01.10.2019 року позивач звернувся до Хрусталинського міського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Луганській області із заявою про надання інформації про рух розгляду клопотання про надіслання документів та передачу виконавчого провадження іншому органу державної виконавчої служби. В означеній заяві ОСОБА_1 просив орган ДВС надіслати копію постанови про відкриття виконавчого провадження №15472638 разом з ідентифікатором доступу та копії всіх постанов, винесених державним виконавцем в рамках даного виконавчого провадження; витребувати з ГУ ПФУ в Дніпропетровській області обслуговування громадян Покровського відділу обслуговування громадян в м. Кривий Ріг (сервісний центр) довідку про розмір отриманого позивачем доходу (пенсії) з моменту призначення пенсії за віком по теперішній час; здійснити розрахунок заборгованості зі сплати аліментів з урахуванням розміру отриманої позивачем пенсії за віком по виконавчому провадженню №15472638. Обчислення здійснити в автоматизованій системі виконавчого провадження у відповідності до додатку №15 Інструкції з організації примусового виконання рішень; винести постанову про звернення стягнення на доходи боржника; постанову про звернення стягнення на доходи боржника направити для виконання до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області обслуговування громадян Покровського відділу обслуговування громадян в м. Кривий Ріг (сервісний центр).

09.10.2019 року за вих. №4508/17.4-48 Хрусталинським міським відділом державної виконавчої служби ГТУЮ у Луганській області на адресу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) Про наданні інформації повідомлено позивачу про відсутність правових підстав з приводу передачі матеріалів виконавчого провадження до Новопсковського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Луганській області. Запропоновано позивачу ознайомитися із матеріалами виконавчого провадження. Направлено позивачу копію постанови про відкриття виконавчого провадження; копію виконавчого листа від 29.07.2005 №2-1446; розрахунок заборгованості зі сплати аліментів.

При цьому суд зазначає, що копію постанови про накладення штрафу від 10.09.2018 року відповідачем на клопотання позивача від 23.08.2019 року та заяву від 01.10.2019 року ОСОБА_1 не направлено.

Про наявність оскаржуваної постанови від 10.09.2018 року у виконавчому провадженні №15472638 позивач дізнався 05.02.2020 року на прийомі у державного виконавця Хрустальнинського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), куди з`явився з метою вирішення питання про погашення заборгованості зі сплати аліментів.

До того ж, 05.02.2020 року державний виконавець повідомила про існування постанови про накладення штрафу від 10.09.2018 року у виконавчому провадженні №15472638 та видала її позивачу.

В матеріалах означеного виконавчого провадження міститься постанова про накладення штрафу від 10.09.2018 року, на якій є особистий підпис позивача, що отримання спірної постанови саме 05.02.2020 року.

11.11.2020 року за вих. №48366/20 на ім`я голови Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_8 направлено запит щодо надання інформації та відповідних письмових доказів у строк до 18.11.2020 року у відповідності до вимог ст. 94 КАС України, засвідчених належним чином копії (заяви або клопотання, копію постанови від 10.09.2018 року про накладення штрафу у розмірі 40 727,17 грн. у виконавчому провадженні №15472638 в разі наявності) по справі №212/4959/19, коли саме ознайомився позивач ОСОБА_1 або його представник із матеріалами справи, чи міститься в матеріалах справи копія постанови від 10.09.2018 року про накладення штрафу у розмірі 40 727,17 грн. у виконавчому провадженні №15472638 з примусового виконання виконавчого листа №2-1446, виданого 29.07.2005 року Лисичанським міським судом Луганської області про стягнення аліментів з боржника ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку щомісячно, до досягнення дітьми повноліття.

13.11.2020 року на електронну адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду засобами електронного зв`язку від Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшла відповідь. В означеній відповіді суд повідомив про те, що в провадженні Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав. 11.06.2020 року справа розглянута з ухваленням рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. В матеріалах справи міститься заява представника відповідача адвоката Ратушної Р.П., яка була зареєстрована 17.09.2019 року за вхідним № 25421, про відкладення розгляду справи у зв`язку з необхідністю ознайомлення. З матеріалами справи представник відповідача адвокат Ратушна Р.П. була ознайомлена 18.09.2019 року, про що свідчить її розписка про ознайомлення (а.с. 55). Також в матеріалах справи знаходиться лист Головного територіального управління юстиції у Луганській області віл 20.03.2019 року про надання інформації ОСОБА_2 за її зверненням, в якому згадується, що 10.09.2018 року державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на боржника ОСОБА_9 в зв`язку із заборгованістю по аліментах (а.с. 12-13). Копія постанови державного виконавця про накладення штрафу від 10.09.2018 року в матеріалах справи відсутня.

Вважаючи постанову про накладення штрафу протиправною та безпідставною, позивач звернувся до суду із даною позовною заявою.

Вирішуючи питання щодо правомірності винесення оскаржуваної постанови, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок та умови виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі не виконання їх у добровільному порядку визначає Закон України Про виконавче провадження від 02.06.2016 № 1404-VIII.

Статтею 1 Закону України Про виконавче провадження (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України Про виконавче провадження відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 26 Закону України Про виконавче провадження визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно з частини 1 статті 13 Закону України Про виконавче провадження під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Порядок стягнення аліментів на виконання рішення суду передбачений статтею 71 Закону України Про виконавче провадження .

Відповідно до частини 3 вказаної статті визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.

28.08.2018 набрав чинності Закон України від 03.07.2018 №2475-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання .

Відповідно до Закону № 2475-VIII частина 4 ст. 11 Закону №1404-VIII викладена в такій редакції - Строк обчислення заборгованості зі сплати аліментів для застосування заходів, передбачених пунктами 1 - 4 частини дев`ятої, частиною чотирнадцятою статті 71 цього Закону, обчислюється з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання .

Крім іншого, Законом № 2475-VIII стаття 71 Закону №1404-VIII доповнена частиною 14 наступного змісту: За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 30 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

У подальшому постанова про накладення штрафу у розмірі, визначеному абзацом першим цієї частини, виноситься виконавцем у разі збільшення розміру заборгованості боржника на суму, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік.

Суми штрафів, передбачених цією частиною, стягуються з боржника у порядку, передбаченому цим Законом, і перераховуються стягувачу .

Разом з тим, суд зазначає, що до 28.08.2018 стаття 71 Закону України Про виконавче провадження за несплату аліментів не передбачала такого виду відповідальності, як накладення штрафу у відсотковому розмірі від суми заборгованості у залежності від розміру заборгованості, яка перевищує суму відповідних платежів за рік, два та три роки.

Таким чином, новий нормативно-правовий акт (Закон № 2475-VIII) змінює закріплені у попередніх нормах (ст. 71 Закону в редакції до 28.08.2018) правила поведінки (тобто попередній та новий нормативно-правові акти не однаково визначають зміст прав та обов`язків суб`єктів відносин.

Суд звертає увагу, що статтею 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.

Принцип незворотності дії в часі поширюється на всі закони та інші нормативно-правові акти. Виняток з цього принципу допускається лише у випадках, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до п. 2 рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 у справі № 1-рп/99 за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Як вбачається із постанови про накладення штрафу від 10.09.2018 року по виконавчому провадженню №15472638, відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів станом на 01.09.2018, у боржника наявна заборгованість, розмір якої сукупно перевищує суму відповідних платежів за три роки, та становить 81 454,33 грн.

Суд зазначає, що заборгованість позивача щодо сплати аліментів стягувачу утворилась з 2014 року та становила відповідну суму, згідно розрахунку заборгованості, а відповідальність у формі штрафу за таку несплату, яка передбачена частини 14 статті 71 Закону, введена лише з 28.08.2018, а тому позивач не міг передбачити настання такої відповідальності, у зв`язку із несвоєчасністю такої сплати.

При цьому, Закон України № 2475-VIII, у розділі ІІ Прикінцеві та перехідні положення не містить чіткого положення про застосування нового виду відповідальності (сплата штрафу за ч. 14 ст. 71 Закону № 1404-VIII) щодо триваючих правовідносин, зокрема, наявності боргу по сплаті аліментів до 28.08.2018, а тому суд вважає, що новий вид відповідальності підлягає застосуванню до правовідносин, які продовжують існувати після набрання чинності Законом № 2475-VIII.

Таким чином, вказане виключає можливість для застосування даної норми під час прийняття оскаржуваної постанови.

Згідно з частиною п`ятою ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до п. 49 рішення Європейського суду з прав людини від 26.04.1979 у справі Санді Таймс проти Сполученого Королівства, право має бути в адекватній мірі доступним: особи повинні мати відповідну обставинам можливість орієнтуватися у тому, які правові норми застосовуються у даному випадку. Норма не може вважатися законом , доки вона не сформульована з достатнім ступенем точності, що дозволяє особі узгоджувати з нею свою поведінку: особи повинні мати можливість передбачити у розумному відносно обставин ступені наслідки, які може потягнути певне діяння .

Отже, у межах спірних правовідносин, позивач не мав можливості передбачити наслідки несплати ним аліментів, що потягне за собою накладення спірного штрафу, оскільки, коли утворювалася відповідна заборгованість, законодавство не передбачало накладення штрафу у певному розмірі.

Вказані висновки суду узгоджуються з висновками, викладеними в ухвалах Верховного Суду від 22.07.2019 у справі № 620/655/19, від 01.08.2019 у справі 440/1253/19, від 02.09.2019 у справі № 520/3935/19 , від 17.12.2019 у справі № 500/2025/19 та від 23.12.2019 у справі №567/456/19 про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на те, що оскільки заборгованість позивача щодо сплати аліментів утворилась з 2007 року, а відповідальність у формі штрафу за таку несплату, яка передбачена ч. 14 ст. 71 Закону України Про виконавче провадження введена лише з 28.08.2018, то з урахуванням ст. 58 Конституції України на позивача не може бути накладено штраф з розрахунку всієї суми заборгованості.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що у державного виконавця були відсутні підстави для винесення постанови від 10.09.2018 року про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків від суми заборгованості, що складає 40 727,17 грн.

Відтак, оскаржена позивачем постанова відповідача є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішення має бути прийняте з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У Рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У Рішенні від 27 вересня 2010 року по справі Гірвісаарі проти Фінляндії зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як видно з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 840,80 гривень, які підлягають стягненню з відповідача, що підтверджується квитанцією №97388 від 11.02.2020 року.

Керуючись ст. ст. 139, 241-242, 244-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , яка подана представником - адвокатом Ратушною Русланою Павлівною до Хрустальнинського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу- задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Хрустальнинського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області, правонаступником якого є Хрустальнинський міський відділ державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), від 10 вересня 2018 року про накладення штрафу у розмірі 40 727,17 грн. у виконавчому провадженні №15472638 з примусового виконання виконавчого листа №2-1446, виданого 29.07.2005 року Лисичанським міським судом Луганської області про стягнення аліментів з боржника ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку щомісячно, до досягнення дітьми повноліття.

Стягнути з Хрустальнинського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (код ЄДРПОУ 35019078) на користь ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) сплачену суму судового збору у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).

Рішення суду першої інстанції за наслідками розгляду справи, визначеної ст. 287 КАС України, набирає законної сили у строк та порядок визначений ст. 272 КАС України.

Рішення суду першої інстанції за наслідками розгляду справи, визначеної ст. 287 КАС України, оскаржується у строк та порядок встановлений ч. 6 ст. 287 КАС України.

Суддя С. В. Прудник