Постанова

від 28.01.2021 по справі 160/1849/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

28 січня 2021 року м. Дніпросправа № 160/1849/20

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Щербака А.А. (доповідач),

суддів: Баранник Н.П., Малиш Н.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Хрустальнинського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2020 року (суддя Прудник С.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Хрустальнинського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Хрустальнинського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 просив визнати протиправною та скасувати постанову Хрустальнинського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області, правонаступником якого є Хрустальнинський міський відділ державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), від 10 вересня 2018 року про накладення штрафу у розмірі 40 727,17 грн. у виконавчому провадженні №15472638 з примусового виконання виконавчого листа №2-1446, виданого 29.07.2005 року Лисичанським міським судом Луганської області про стягнення аліментів з боржника ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку щомісячно, до досягнення дітьми повноліття.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2020 року позов було задоволено.

Суд вирішив визнати протиправною та скасувати постанову Хрустальнинського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області, правонаступником якого є Хрустальнинський міський відділ державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), від 10 вересня 2018 року про накладення штрафу у розмірі 40 727,17 грн. у виконавчому провадженні №15472638 з примусового виконання виконавчого листа №2-1446, виданого 29.07.2005 року Лисичанським міським судом Луганської області про стягнення аліментів з боржника ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку щомісячно, до досягнення дітьми повноліття.

Відповідачем була подана апеляційна скарга, просить рішення суду першої інстанції скасувати, в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.

Представник позивача направив відзив на апеляційну скаргу, просить в задоволення апеляційної скарги відмовити, зупинити провадження у праві до набрання законної сили рішенням у цивільній справі 212/10592/19, у якій розглядається питання зменшення розміру аліментів про звільнення позивача від сплати заборгованості з аліментів.

Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до пункту 3 частини 1 ст.311 КАС України в порядку письмового провадження, на підставі наявних у ній доказів.

Колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Як було встановлено судом першої інстанції, відповідно до довідки від 23.10.2017 №174 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є внутрішньо переміщеною особою.

На підставі рішення Лисичанського міського суду Луганської області, 29.07.2005 було видано виконавчий лист №2-1446 про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Лисичанськ, Луганської області на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітка щомісячно, до досягнення дітьми повноліття, але не менш неоподаткованого мінімуму доходів громадян, починаючи з 29.03.2005.

21.10.2009 з огляду на приписи ст. ст. 3, 18, 24 Закону України Про виконавче провадження головним державним виконавцем Петровим О.В. відділу державної виконавчої служби Краснолуцького міського управління юстиції, на підставі виконавчого листа № 2-1446, виданого 29.07.2005 Лисичанським міським судом Луганської області, було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 15472638.

Відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 25.11.2014 № 246/7 Про переміщення органів та установ юстиції Луганської області та наказу Головного управління юстиції у Луганській області від 25.11.2014 № 46-В Про переміщення органів та установ Луганської області , що знаходяться на тимчасово неконтрольованій території, переміщено на територію підконтрольну українській владі, а саме: Хрустальнинський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області, який знаходиться за адресою: 93010, м. Рубіжне, вул. Володимирська, 36-Б. Однак, оригінали матеріалів виконавчих проваджень залишились на окупованій території, а саме: Луганська область, м. Красний Луч, вул. Карла Маркса, 13.

03.09.2018 до Хрустальнинського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління у Луганській області надійшов дублікат виконавчого листа від 29.07.2005 № 2-1446, виданий Лисичанським міським судом Луганської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку щомісячно, до досягнення дітьми повноліття, але не менш неоподаткованого мінімуму доходів громадян, починаючи з 29.03.2005.

03.09.2018 старшим державним виконавцем Хрустальнинського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області Чертюк Анастасією Миколаївною було винесено постанову про відновлення втраченого виконавчого провадження, якою відновлено виконавче провадження з виконання назва документу: дублікат виконавчого листа від 29.07.2005 № 2-1446, документ видав: Лисичанський міський суд Луганської області про: стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку щомісячно, до досягнення дітьми повноліття, але не менш неоподаткованого мінімуму доходів громадян, починаючи з 29.03.2005.

Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів станом на 01.09.2018 у боржника наявна заборгованість, розмір якої сукупно перевищує суму відповідних платежів за три роки, та становить 81 454,33 грн.

Відповідно п. 8 розділу ХVІ Інструкції з організації примусового виконання рішень та ч. 14 ст. 71 Закону України Про виконавче провадження , 10.09.2018 старшим державним виконавцем Хрустальнинського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області Чертюк Анастасією Миколаївною було винесено постанову про накладення штрафу на боржника ОСОБА_1 на користь стягувача у розмірі 40 727,17 грн.

Позивач постанову про накладення штрафу оскаржив до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив, що до 28.08.2018 стаття 71 Закону України Про виконавче провадження за несплату аліментів не передбачала такого виду відповідальності, як накладення штрафу у відсотковому розмірі від суми заборгованості у залежності від розміру заборгованості, яка перевищує суму відповідних платежів за рік, два та три роки.

Також судом першої інстанції було зазначено, що заборгованість позивача щодо сплати аліментів стягувачу утворилась з 2014 року та становила відповідну суму, згідно розрахунку заборгованості, а відповідальність у формі штрафу за таку несплату, яка передбачена частини 14 статті 71 Закону, введена лише з 28.08.2018, а тому позивач не міг передбачити настання такої відповідальності, у зв`язку із несвоєчасністю такої сплати.

При цьому, Закон України № 2475-VIII, у розділі ІІ Прикінцеві та перехідні положення не містить чіткого положення про застосування нового виду відповідальності (сплата штрафу за ч. 14 ст. 71 Закону № 1404-VIII) щодо триваючих правовідносин, зокрема, наявності боргу по сплаті аліментів до 28.08.2018, а тому суд вважає, що новий вид відповідальності підлягає застосуванню до правовідносин, які продовжують існувати після набрання чинності Законом № 2475-VIII.

За висновками суду першої інстанції, вказане виключає можливість для застосування даної норми під час прийняття оскаржуваної постанови.

Колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.

Закріплений у статті 58 Конституції України принцип заборони зворотної дії нормативно-правових актів у часі є однією з важливих складових принципу правової визначеності. На думку Конституційного Суду України, закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акту (рішення КСУ від 13 травня 1997 р. № 1-зп).

Згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року №1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акту не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

У пункті 2 рішення КСУ від 9 лютого 1999 року у справі № 1-рп/99 за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини 1 статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині 1 статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Єдиний виняток з даного правила, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, складають випадки, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Суть положення статті 58 Конституції України про незворотність дії законів та інших нормативно-правових актів у часі полягає в тому, що дія законів та інших нормативно-правових актів поширюється на ті відносини, які виникли після набуття ними чинності , і не поширюється на правовідносини, які виникли і закінчилися до набуття такої чинності (рішення КСУ від 2 липня 2002 року № 13-рп/2002).

При цьому не вважається зворотною дією застосування закону або іншого нормативно-правового акту щодо триваючих правових відносин, якщо цей акт застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності (це так звана безпосередня дія нормативного акту в часі).

Нормами Закону № 2475-VIII, який набрав чинності 28 серпня 2018 року, посилено відповідальність за несвоєчасну сплату аліментів, зокрема, запроваджено нарахування штрафів за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за рік (20% від суми несплачених аліментів), за два роки (30% від суми несплачених аліментів), за три роки (50% від суми несплачених аліментів).

Судом першої інстанції було встановлено, що заборгованість позивача щодо сплати аліментів стягувачу утворилась з 2014 року та становила 81 454,33 грн.

При цьому, положення абзацу 3 частини чотирнадцятої статті 71 Закону № 1404-VІІІ передбачають накладення штрафу у разі наявності заборгованості зі сплати аліментів у певному розмірі, який дорівнює сумі відповідних платежів за три роки. Тобто, зазначена норма права містить вказівку на суму заборгованості, за якої виникають підстави для накладення штрафу на боржника, а не на період її виникнення.

Відтак, відповідачем вірно застосовано цю норму до триваючих правовідносин, а саме до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності, безпосередньо застосувавши нормативний акт прямої дії у часі.

Колегія судів також зазначає, що Верховним Судом в постанові від 24 листопада 2020 року у справі № 620/517/20 було зроблено висновки, що дата виникнення заборгованості зі сплати аліментів не впливає на можливість застосування штрафу. Визначальним для вирішення справи є встановлення наявності такої заборгованості на час винесення постанови про накладення штрафу та її розмір, який впливає на визначення суми штрафу.

Згідно пояснювальної записки до законопроекту цього закону, метою законопроекту є, зокрема, створення економічних передумов для подальшого вдосконалення механізму забезпечення конституційного права дітей на достатній життєвий рівень та покращення матеріального забезпечення дітей у випадках, якщо батьки не дійшли згоди щодо способу утримання дітей і такий спосіб утримання дітей вирішується судом.

За змістом цієї пояснювальної записки законодавець виходив з того, що батьки або інші особи, які виховують дитину, повинні створити такі умови життя, які будуть достатніми для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку дитини. Однією з найбільш нагальних проблем у сфері захисту прав дітей є проблема належного матеріального забезпечення. Найбільш гостро вона стоїть для дітей, які виховуються в неповних сім`ях.

Таким чином, внесені до Закону № 1404-VІІІ зміни мали на меті посилення захисту прав дітей шляхом встановлення дієвого механізму притягнення до відповідальності осіб за несплату аліментів та ухилення в подальшому порушників від відбування призначеного стягнення за несплату аліментів. Натомість неможливість застосування частини чотирнадцятої статті 71 вказаного Закону до заборгованості, що виникла до 28 серпня 2018 року, нівелювала б зміни до законодавства щодо посилення захисту прав дитини.

Колегія суддів виходить із наявності тривалої несплати позивачем аліментів на утримання дітей, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, та доходить висновку, що накладення штрафу, який стягується для утримання дитини є справедливим та таким, що виповідає міжнародним принципам захисту прав дитини.

З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, в задоволенні позову належить відмовити.

Щодо клопотання представника позивача про зупинення провадження у справі, задоволенню таке клопотання не підлягає, оскільки не встановлено неможливості розгляду цієї справи до набрання законної сили рішенням у цивільній справі 212/10592/19.

Керуючись ст. ст. 315, 317, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Хрустальнинського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Хрустальнинського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу скасувати.

В задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Постанова у повному обсязі складена 28 січня 2021 року.

Головуючий - суддя А.А. Щербак

суддя Н.П. Баранник

суддя Н.І. Малиш