Рішення

від 10.11.2020 по справі 914/2276/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.11.2020 справа № 914/2276/19

Господарський суд Львівської області у складі судді Іванчук С.В., секретар судового засідання Пукач М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ВР Компані , м.Київ

до відповідача: Комунального підприємства Комбінат міського господарства , м.Дрогобич Львівської області

про стягнення заборгованості.

Ціна позову - 65700,96грн.

За участю представників:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не викликався.

Заяв про відвід не поступало, та в судових засіданнях присутніми представниками сторін не заявлено.

Розгляд справи судом.

На розгляд Господарського суду Львівської області поступив позов Товариства з обмеженою відповідальністю ВР Компані до Комунального підприємства Комбінат міського господарства про стягнення заборгованості в сумі 65700,96грн., з якої 50000,00грн. - основний борг, 13210,96грн. - пеня, 1130,00грн. - 3% річних та 1360,00грн. - інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 12.11.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням сторін та призначено розгляд справи на 03.12.2019 року. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 03.12.2019р. постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі, задоволено частково клопотання за вх.№50291/19 від 02.12.2019 року про витребування оригіналів письмових доказів і витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю «ВР Компані» оригінали товарно-транспортних накладних: №25/01-6-19-К від 25.01.2019 року, №25/01-2-19-К від 25.01.2019 року, №25/01-3-19-К від 25.01.2019 року, №25/01-1-19-К від 25.01.2019 року, підготовче засідання відкладено на 17.12.2019р. Ухвалами суду від 17.12.2019р., від 29.01.2020р. строк підготовчого провадження у справі продовжувався та підготовче засідання відкладалось до 10.03.2020р.

29.01.2020р. представником відповідача подано клопотання за вх.№238/20, в якому відповідач просив призначити судову технічну експертизу у справі №914/2276/19 та зупинити провадження у справі, яке ухвалою суду від 10.03.2020р., судом розглянуто та з огляду на вимоги ст. 99 ГПК України та враховуючи визнання позивачем обставин щодо періоду складання спірного акта від 28.01.2019р., які фактично були заявлені відповідачем предметом експертного дослідження, відмовлено в його задоволенні.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 10.03.2020р. закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в судове засідання на 31.03.2020р. Враховуючи вжиті державою карантинні заходи, з метою забезпечення реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав та обов`язків, розумність строків розгляду, ухвалою суду від 24.03.2020р. відкладено розгляд справи №914/2276/20 та постановлено про дату і час судового засідання повідомити учасників справи додатково ухвалою суду. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 23.07.2020р. призначено розгляд справи на 15.09.2020р. Ухвалами суду від 15.09.2020р., від 13.10.2020р. враховуючи вжиті державою карантинні заходи, положення п.4 Розділу Х Прикінцевих положень ГПК України, розумні строки розгляду спору, клопотання сторін, з метою забезпечення реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав та обов`язків, розгляд справи відкладався до 10.11.2020р.

В судове засідання 10.11.2020р. позивач явки повноважного представника не забезпечив. Причини неявки не повідомлено, хоча судом належно виконано обов`язок щодо повідомлення усіх учасників справи про дату, час та місце розгляду справи, зокрема позивача, що підтверджується реєстром вихідної кореспонденції від 16.10.2020р., внесенням ухвали суду від 13.10.20р. до Єдиного державного реєстру судових рішень, відстеженням поштового відправлення за №7901413500640 на офіційному сайті АТ «Укрпошта» згідно до якого ухвала суду від 13.10.2020р. отримана адресатом (позивачем). На електронну адресу суду від представника позивача поступило клопотання про проведення судового засідання у режимі відеоконференції, без кваліфікованого цифрового підпису (ЕЦП). Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 170 ГПК України письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником. Суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду. Оскільки, клопотання представника позивача подано без дотримання вимог ч.2 ст. 170 ГПК України, тому підлягає поверненню без розгляду.

В судове засідання 10.11.2020р. відповідач явки повноважного представника не забезпечив. Причини неявки не повідомлено, хоча судом належно виконано обов`язок щодо повідомлення усіх учасників справи про дату, час та місце розгляду справи, зокрема відповідача, що підтверджується реєстром вихідної кореспонденції від 16.10.2020р., внесенням ухвали суду від 13.10.20р. до Єдиного державного реєстру судових рішень, відстеженням поштового відправлення за №7901413500667 на офіційному сайті АТ «Укрпошта» згідно до якого ухвала суду від 13.10.2020р. отримана адресатом (відповідачем). На електронну адресу суду від відповідача поступило клопотання про відкладення розгляду справи, без кваліфікованого цифрового підпису (ЕЦП). Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 170 ГПК України письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником. Суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду. Оскільки, клопотання представника позивача подано без дотримання вимог ч.2 ст. 170 ГПК України, тому підлягає поверненню без розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки. З врахуванням належного виконання обов`язку суду щодо повідомлення про час та місце проведення судового розгляду усіх учасників судового процесу, судом забезпечено учасникам судового процесу рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, та те, що неявка представників сторін не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін та за наявними у справі матеріалами.

Позиції учасників справи.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідач у порушення умов договору про надання послуг з прийняття та захоронення побутових відходів №13/13-1тпв від 13.12.2018р. оплати наданих послуг згідно акту надання послуг №283 від 28.01.2019р. в повному обсязі не здійснив, тому в позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача 50000,00грн. заборгованості. Крім цього, позивач на підставі ч.2 ст.625 ЦК України просить стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 1130,00грн., інфляційні втрати в розмірі 1360,00грн. та згідно п. 5.1. договору пеню в розмірі 13210,96грн.

Позивач у відповіді на відзив за вх.№53028/19 від 17.12.2020р. зазначає, що до матеріалів справи був доданий акт №283 від 28.01.2019р., оригінал якого надавався для огляду в судовому засіданні. Позивач зазначає, що як вказав в судовому засіданні представник відповідача, у ТОВ ВР Компані наявний ще один акт наданих послуг №757 від 28.01.2019р., який підписано в.о. директора КП Комбінат міського господарства Красуляком В.С. з прикладенням печатки підприємства синього кольору (старого зразка), а тому покликання відповідача про те, що станом на січень 2019р. печатки нового зразка ще не існувало, не має значення. Також позивач зазначає, що після часткової оплати заборгованості відповідачем в розмірі 6400,00грн., позивачем була виставлена податкова накладна №35 від 29.05.2019р. (копію вказаної податкової накладної долучено до матеріалів справи). Щодо повноважень головного інженера Красуляка В.С. позивач зазначає, що головний інженер в силу своїх посадових обов`язків мав право та повноваження на підписання товаро-транспортних накладних та акта надання послуг, зокрема №757 від 28.01.2019р.

В заяві за вх.№11889/20 від 10.03.2020р. позивач, щодо покликань відповідача, що до матеріалів справи доданий акт № 283 від 28.01.2019 року, начебто, не з тією печаткою, а саме з печаткою, яка була отримана відповідачем приблизно 01.04.2019р. зазначає, що після виконання робіт з прийняття та захоронення твердих побутових відходів за договором № 13/13-1 тпв від 13 грудня 2018 року на підставі товаротранспортних накладних був підписаний з обох сторін акт наданих послуг № 757 від 28.01.2019 року, який підписаний в.о. директора КП Комбінат міського господарства Красуляком В.С. з прикладенням печатки підприємства синього кольору (старого зразка). В подальшому під час телефонних перемовин, з`ясувалося, що у КП Комбінат міського господарства загубився вищевказаний акт наданих послуг № 757 від 28.01.2019 року, а тому відповідач попросив надіслати усі документи про надані послуги з метою складання нового акту наданих послуг та його подальшої оплати. В травні 2019р. представник позивача отримав новий акт наданих послуг №283 від 28.01.2019 року, який також був підписаний в.о. директора КП Комбінат міського господарства Красуляком В.С. Після цього, 29 травня 2019 року відповідачем було перераховано позивачу відповідно акту надання послуг № 283 від 28 січня 2019р. частину заборгованості в сумі 6400,00грн., що підтверджуються платіжним дорученням № 322 від 29.05.2019 року (копію долучено до матеріалів справи). Проведенням часткової оплати відповідач фактично додатково підтвердив отримання послуг належної якості від позивача, а тому на думку позивача, покликання відповідача на нову печатку на акті наданих послуг не відповідає дійсності. Щодо повноважень головного інженера Красуляка Володимира Степановича на підписання документів позивач зазначає, що згідно відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які містяться на сайті https//opendatabot.ua/ (сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру) ОСОБА_1 був керівником підприємства відповідача в період з 11.02.2019 року до 04.03.2019 року та є керівником на даний час починаючи з 02.03.2020 року. До вказаних призначень працював на посаді головного інженера КП Комбінат міського господарства .

У відзиві за вх.№50325/19 від 02.12.2020р на позовну заяву, відповідач зазначає, що уповноваженою посадовою особою КП Комбінат міського господарства не було складено та підписано акт (надання послуг) №283 від 28 січня 2019 р., такий акт згідно даних бухгалтерського обліку КП відсутній. Як це чітко проглядається з наданих позивачем копій первинних документів, з боку відповідача такі документи скріплені підписами директора Яніва Андрія Євстаховича, який діяв на підставі Статуту, головного інженера ОСОБА_1 (без зазначення документа, на підставі якого діє вказана посадова особа) та печатками КП Комбінат міського господарства різного зразка. Відповідач зазначає, що виготовлення і використання печатки Комунального підприємства Комбінат міського господарства нового зразка (зображено на акті надання послуг) розпочато відповідачем з 01 квітня 2019 року згідно наказу № 29/03-1-ОА від 29.03.2019 року. Станом на січень 2019 року (дату підписання акту згідно копії, наданої позивачем) печатки нового зразка не існувало, така була виготовлена лише на підставі наказу № 29/03-1-ОЛ від 29.03.2019 року - 01 квітня 2019 року (видаткова накладна про передачу печатки №РН-0000125 від 01.04.2019року). Про внесення неправдивих відомостей до акту надання послуг щодо дати його підписання, на думку відповідача також свідчить відсутність зареєстрованої податкової накладної на суму ПДВ у розмірі 9400,00 грн.

Відповідач зазначає, що згідно відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 28 січня 2019 року, керівником КП Комбінат міського господарства був Янів Андрій Євстахович, який мав право на підписання первинних документів від імені КП Комбінат міського господарства без довіреності. Поряд з цим, як зазначає відповідач, первинні документи, на які позивач покликається як на підставу своїх позовних вимог, з боку КП Комбінат міського господарства підписані головним інженером, а не керівником Комунального підприємства Комбінат міського господарства без відповідних повноважень. Щодо нарахування пені, інфляційних збитків та 3 % річних, то такі на думку відповідача розраховані позивачем з 28.01.2019 року, тобто з дати підписання акту наданих послуг, який відповідачем 28 січня 2019 року підписано не було. Тому, як зазначає відповідач, строк оплати по такому акту не настав та прострочення оплати з боку відповідача відсутнє. З огляду на вказані обставини, на думку відповідача, правових підстав для стягнення вказаних грошових коштів не вбачається, тому просить в задоволенні позову відмовити.

Обставини, встановлені судом.

13.12.2018р. між Комунальним підприємством Комбінат міського господарства (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю ВР Компані (виконавець) укладено договір №13/13-1тпв про надання послуг з прийняття та захоронення побутових відходів, згідно із п. 1.1 якого в порядку та на умовах визначених даним договором виконавець зобов`язується надати замовнику послуги з прийняття та захоронення побутових відходів (далі - послуги), а замовник зобов`язується своєчасно оплачувати послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах передбачених даним договором.

Відповідно до п.1.3. договору №13/13-1тпв від 13.12.2018р. обсяги наданих послуг визначаються на підставі виставлених Виконавцем рахунків-фактур або актів виконаних робіт.

Пунктами 2.1.-2.4. договору №13/13-1тпв від 13.12.2018р. обсяг наданих послуг вимірюється тонами. Вартість робіт (послуг) розраховується виходячи з фактичного об`єму переданих замовником для переробки, сортування та захоронення побутових відходів, із розрахунку 100,00грн., за 1 м.куб. відходів, в тому числі ПДВ. Загальна вартість послуг становить суму вартості послуг, які були надані замовнику виконавцем згідно виставлених рахунків-фактур та/або актів здачі-приймання наданих послуг, за період дії даного договору, але не більш ніж 200000,00грн. Оформлення сторонами наданих послуг здійснюється актами здачі-приймання наданих послуг, в яких вказується об`єм наданих послуг - в тонах та вартість наданих виконавцем послуг - в гривнях.

За умовами п.4.3. договору №13/13-1тпв від 13.12.2018р. приймати від виконавця результати надання послуг шляхом підписання акту здачі-приймання наданих послуг, в дводенний строк з дня його отримання замовником, і оплачувати їх в розмірах і в строк, передбачені цим договором:

Пунктом 7.1. договору №13/13-1тпв від 13.12.2018р., сторони погодили, що строк дії договору встановлюється з дня підписання його сторонами та діє до 31.12.2019р., але до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

На виконання договору №13/13-1тпв від 13.12.2018р., позивачем надано відповідачу послуги з прийняття та захоронення побутових відходів на загальну суму 56400,00грн., про що було складено та підписано обома сторонами із скріпленням їх печатками акт надання послуг №283 від 28.01.2019р. на суму 56400,00грн. (даний акт підписано сторонами та скріплений їх печатками без жодних зауважень чи застережень). Також надання послуг з прийняття та захоронення побутових відходів підтверджується підписаними сторонами та скріпленими їх печатками товарно-транспортними накладними №25/01-6-19-К від 25.01.2019р., №25/01-2-19-К від 25.01.2019р., №25/01-3-19-К від 25.01.2019р., №25/01-1-19-К від 25.01.2019р., №25/01-4-19-К від 25.01.2019р., №25/01-5-19-К від 25.01.2019р.

Відповідачем було здійснено часткову оплату заборгованості на загальну суму 6400,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №322 від 29.05.2019р. на суму 6400,00грн. із призначенням платежу оплата за знешкодження ТПВ згідно акту виконаних робіт №283.

Позивач зазначає, що 15.07.2019 року, відповідачу була надіслана претензія №15/07 від 15.07.2019 року з вимогою сплати заборгованості в розмірі 50000,00грн. Доказів надіслання вказаної претензії не подано.

Відповідачем листом №447 від 24.07.2019р. надано відповідь на претензію №15/07 від 15.07.2019 року, в якій відповідач просив позивача у зв`язку із зміною керівника надати копії договору від 13.12.2018р., актів здачі-приймання (наданих послуг) та товарно-транспортні накладні згідно договору.

Позивач стверджує, що листом №07/08 від 07.08.2019р. у відповідь на претензію відповідача №15/07 від 15.07.2019 року, позивач із долученням копій договору №13/13-1тпв від 13.12.2018р., актів здачі-приймання (наданих послуг) та товарно-транспортних накладних, повторно просив сплатити заборгованість в розмірі 50000,00грн. Доказів надіслання вказаного листа не надано.

Як вбачається з матеріалів справи, заперечення відповідача ґрунтуються на відсутності у КП Комбінат міського господарства акту №283 від 28.01.2019р. та підписанням даного акта головним інженером КП Комбінат міського господарства Красуляком В.С. без відповідних повноважень та проставлення на акті №283 від 28.01.2019р. печатки нового зразка. Позивач у позовній заяві та заяві за вх.№11889/20 від 11.03.2020р. зазначає, що спірні господарські операції, були визначені сторонами у акті №757 від 28.01.2019р. на суму 56400,00грн., який зокрема зі сторони відповідача було підписано в.о. директора КП Комбінат міського господарства Красуляком В.С. та у зв`язку із зверненням відповідача про втрату первинних документів позивачем скеровано та отримано від відповідача акт надання послуг №283 від 28.01.2019р. на суму 56400,00грн., який є тотожний акту №757 від 28.01.2019р. (даний акт підписано сторонами та скріплений їх печатками без жодних зауважень чи застережень).

У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару (висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 916/922/19).

Фактів надання позивачем послуг, обумовлених договором, відповідач не заперечив, акти №283 та №757 від 28.01.2019р.складені та підписані від обох сторін, та скріплені зокрема від відповідача, печатками юридичної особи відповідача. Відповідно до долученої позивачем податкової накладної №35 від 29.05.2019р. після часткової оплати відповідачем заборгованості, позивачем складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних, як платником податку, який здійснює операцію з постачання товарів, податкову накладну .

Проведенням часткової оплати згідно платіжного доручення №322 від 29.05.2019р. із покликанням в призначенні платежу на акт №283, відповідач фактично визнав заборгованіть за послуги визначені в акті №283 .

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також може належати, зокрема часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.11.2018р. у справі №911/3685/17, від 22.11.2018р. у справі №903/962/17.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За умовами ст.525 ЦК України та ст.193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору тощо. Згідно ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст.901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із ч.1 ст.903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Станом на день прийняття рішення суду, доказів щодо оплати заборгованості не представлено, відтак заборгованість відповідача перед позивачем з основного боргу становить 50000грн. 00коп.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (ст.610 ЦК України). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України).

В силу ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором. Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 5.1. договору №13/13-1тпв від 13.12.2018р., замовник несе відповідальність згідно із законом і цим договором: пеня за несвоєчасне внесення плати за послуги в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення. Позивач на підставі п. 5.1. договору №13/13-1тпв від 13.12.2018р., за період з 28.01.2019р. по 30.10.2019р. нарахував відповідачу пеню у розмірі 13210грн. 96коп. Розрахунки долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. На підставі ст.625 ЦК України, позивач нарахував 3% річних за період з 28.01.2019р. по 30.10.2019р. в розмірі 1130грн. 00коп. та інфляційні втрати за період з січня 2019р. по серпень 2019р. в розмірі 1360грн. 00коп. Розрахунки проведених нарахувань долучено до матеріалів справи.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Аналогічна правова позиція щодо застосування частини 2 ст.625 Цивільного кодексу України викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/190/18 та у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18.

Перевіривши проведені позивачем розрахунки, представлені позивачем, судом встановлено, що позивач припустився помилки в нарахуванні пені, врахувавши при обрахунку дату складення сторонами акта надання послуг та припустився помилки в нарахуванні інфляційних втрат здійснивши їх розрахунок за період прострочення починаючи з місяця в якому виникла заборгованість. Відтак, в перерахунку, із врахуванням вказаних обставин, в межах визначеного позивачем періоду розмір пені становить 13069,86грн., інфляційні втрати 849,03грн. В решті позовних вимог щодо стягнення пені, інфляційних втрат належить відмовити у зв`язку із безпідставністю заявлення.

Станом на день прийняття рішення, доказів оплати проведених позивачем нарахувань пені, інфляційних втрат, 3% річних та доказів в спростування наведених обставин суду не надано.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно із ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ч.1 ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Статтею 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Дана позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25 червня 2020 року у справі № 924/233/18.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри". Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази. Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.

Суд зауважує, що принцип "процесуальної рівності сторін" передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (рішення ЄСПЛ від 27.10.1993 у справі "DOMBO BEHEERB.V. v. THE NETHERLANDS").

У пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Враховуючи вищевикладене, подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що зазначені у позовній заяві обставини, що є предметом доказування у справі, визнаються судом встановленими та доведеними позовні вимоги до відповідача про стягнення 50000,00грн. - основного боргу, 13069,86грн. - пені, 1130,00грн. - 3% річних, 849,03грн. - інфляційних втрат є обґрунтованими, не спростованими, підтверджені доказами та підлягають задоволенню. В решті позовних вимог належить відмовити у зв`язку необґрунтованістю та безпідставністю заявлення.

На підставі положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягають відшкодуванню судові витрати в розмірі судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити частково.

Стягнути з Комунального підприємства Комбінат міського господарства (82100, Львівська область, м.Дрогобич, вул.П.Орлика, буд.15, ідентифікаційний код 32300054) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ВР Компані (01004, м.Київ, вул.Велика Васильківська, буд.13/1, офіс 205, ідентифікаційний код 41270214) 50000,00грн. основного боргу, 13069,86грн. - пені, 1130,00грн. - 3% річних, 849,03грн. - інфляційних втрат та 1901,93грн. - судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Повне рішення складено 19.11.2020р.

Суддя С.В. Іванчук