Рішення

від 10.11.2020 по справі 922/2446/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" листопада 2020 р.м. ХарківСправа № 922/2446/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

секретар судового засідання Казмерчук М.Т.

за участю представників учасників справи:

позивача - Бонтлаб В.В., адвокат, довіреність б/н від 20.05.2020 року,

відповідача - Бровченко О.Є., керівник, самостійно залишив зал судового засіданні під час розгляду справи

експерти - Ольховський В.В., посвідчення ББ № 015796 від 07.02.2019 р., Сидоренко О.О., посвідчення № 015755 від 09.05.2018 р.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агролайф Центр , селище міського типу Степанівка,

до Товариства з обмеженою відповідальністю Атлантіс Схід Компані , місто Харків,

про розірвання договору підряду та стягнення грошових коштів,-

здійснюється фіксування судового процесу технічними засобами - програмно апаратним комплексом "Діловодство суду", серійний номер диска CD-R 922/2446/20.

ВСТАНОВИВ:

В провадженні господарського суду Харківської області перебуває справа № 922/2446/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролайф Центр" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантіс Схід Компані" про розірвання договору підряду № 1 від 02 серпня 2019 року та стягнення 1 615 104,38 грн. як часткового повернення суми авансування згідно договору підряду № 1 від 02 серпня 2019 року, також до стягнення заявлено судові витрати, що складаються з судового збору та 11 768,40 грн. витрат за проведення експертизи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10 серпня 2020 року про відкриття провадження у справі № 922/2446/20 прийнято позовну заяву з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролайф Центр" до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Почато у справі № 922/2446/20 підготовче провадження. Через реалізацію прав за статтями 42, 119, 161, 162, 165, 178 Господарського процесуального кодексу України сторонами сформовано та представлено суду наступні заяви по суті справи: позивачем - позовна заява, відповідачем - відзив, який ухвалою суду від 26 жовтня 2020 року прийнятий до розгляду із продовженням відповідачу процесуального строку на подання відзиву та доказів на його обґрунтування до 26 жовтня 2020 року. 20 жовтня 2020 року від позивача надійшла заява про виправлення технічної описки/помилки, допущеної під час виготовлення та визначення прохальної частини пункту 5 позовних вимог (вх. 24378 від 20 жовтня 2020 року), в якій прохає здійснювати подальший розгляд позовник вимог щодо стягнення 1 615 104,38 грн. в якості повернення суми авансування (проти стягнення збитків, як-то було вказано у позовній заяві). Дана заява 26 жовтня 2020 року протокольною ухвалою суду була прийнята з долученням до матеріалів справи. Протокольною ухвалою суду від 05 жовтня 2020 року закрито підготовче провадження, справу для розгляду по суті призначено на 12 жовтня 2020 року. 12 жовтня 2020 року суд розпочав розгляд справи по суті. Протокольною ухвалою від 12 жовтня 2020 року оголошено перерву до 26 жовтня 2020 року; 26 жовтня 2020 року, на підсаві статті 195, частини 2 статті 216, статті 232 ГПК України, протокольною ухвалою відкладено судовий розгляд справи по суті на 10 листопада 2020 року. Водночас, 06 листопада 2020 року, суд викликав судового експерта Ольговського Вячеслава Володимировича та судового експерта Сидоренко Олега Олексійовича, з метою надання пояснень щодо висновку експертів (експертного комісійного дослідження № 19/119/11/4/1-86ед від 14 липня 2020 року) в засідання суду. Дані експерти 10 листопада 2020 року надали пояснення з приводу вказаного експертного висновку. В засіданні суду 10 листопада 2020 року відповідач добровільно та з власної ініціативи залишив приміщення суду (зал судового засідання № 308), в якому проводилось судове засідання по розгляду справи по суті. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України"). В даному разі, 10 листопада 2020 року - останній день для постановлення рішення по даній справи, тобто спливав 30 денний строк розгляду справи по суті, що унеможливлювало суд здійснити дії по відкладенню розгляду справи або оголошення перерви (ст. 195 ГПК України). Позивач повністю підтримав позовні вимоги, просив суд задовольнити позов із підстав, викладених у позовній заяві. 10 листопада 2020 року, у відповідності до норми статті 240 Господарського процесуального кодексу України, судом було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши вступне слово позивача, а також пояснення експертів, з`ясувавши обставини справи та дослідивши подані суду докази, перевіривши відповідність доводів учасників справи фактичним обставинам справи, судом встановлено такі обставини.

02 серпня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агролайф Центр" (замовник, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю (підрядник, відповідач у справі) укладено договір підряду № 1 (далі за текстом - договір), за умовами якого замовник доручає, а підрядник бере на себе зобов`язання виконати роботи з капітального ремонту під`їзної залізничної колії ТОВ "Агролайф Центр" (далі за текстом - об`єкт). Підрядник виконує роботи з використанням власних технік, інструментів, матеріалів та з матеріалів наданих замовником (пункт 1.1.,1.2. договору). Вартість робіт за цим договором визначається на підставі договірної ціни (додаток № 1 до договору), складеного на підставі діючих ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 "правила визначення вартості будівництва", і становить 3 335 419,20 грн. Вартість робіт може бути змінена у разі змінення обсягів робіт, змінення проектно-кошторисної документації. Змінення вартості робіт здійснюється за згодою сторін і оформляється додатковою угодою (розділ 2 договору). Пункт 3.1. договору визначає, що оплата за цим договором здійснюється замовником в національній валюті України, гривні, на розрахунковий рахунок підрядника, вказаний в розділі 13 даного договору, наступним чином: перед початком виконання робіт замовник здійснює авансовий платіж на придбання матеріалів в розмірі 30% від договірної ціни протягом 10-ти календарних днів після підписання договору. Замовник повинен повністю розрахуватися за поставлений матеріал, по мірі їх постачання, протягом 10-ти календарних днів з моменту поставки товару на об`єкт (загальна вартість матеріалів, з урахуванням авансового платежу складає орієнтовно 72 % від договірної ціни). Розрахунок за виконанні роботи проводиться замовником платежами в міру виконання робіт за етапи згідно підписаних з обох сторін актів виконаних робіт. Розрахунок проводиться протягом 5-ти (п`яти) календарних днів з моменту підписання сторонами акту виконаних робіт (типова форма КБ-2в) та довідки про вартість виконаних робіт та витрат (КБ-3). Замовник оплачує виконані роботи по актах виконаних робіт у розмірі 18% від договірної ціни. Остаточний розрахунок за договором у розмірі 10 % від договірної ціни замовник сплачує підряднику протягом 10-ти календарних днів після прийняття колії в експлуатацію регіональними філіями ПАТ "Укрзалізниця". Як-то визначено у пункті 3.2. договору, сторони домовились оформляти виконанні роботи актом приймання виконаних будівельних робіт (примірна форма КБ-2в) та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (примірна форма № КБ-3), які далі за текстом іменуються "Акт виконаних робіт". Підрядник щомісяця представляє замовнику до 25 числа поточного місяця акт приймання виконаних будівельних робіт та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, примірні форми КБ-2в та КБ-3, оформлені відповідним чином. Замовник протягом 5-ти робочих днів від дати отримання акту виконаних робіт зобов`язаний його підписати і направити один примірник акта, або мотиви зауважень по ньому підряднику. Ненаправлені замовником підписані акти виконаних робіт або мотиви зауваження по ньому в строк, обумовлений в пункті 3.4. договору, визнається сторонами як згода замовника (за замовчуванням) з даними актами, прийомом робіт у повному обсязі і підставою для проведення розрахунків. Підписаний з боку замовника акт виконаних робіт підтверджує відсутність претензій з його боку (пункт 3.3., 3.4., 3.5., 3.6. договору). Терміни виконання зобов`язань, обумовлені сторонами у розділі 4, так підрядник повинен приступити до виконання робіт протягом 5 робочих днів від дати виконання замовником зобов`язань щодо надання будівельного майданчика (фронту робіт), перерахування авансового платежу. Підрядник зобов`язаний виконати роботи протягом 60 (шести десяти) робочих днів після початку їх виконання. Підрядник зобов`язаний приступити до виконання робіт протягом 5-ти робочих днів з дня виконання замовником зобов`язань, передбачених пунктом 4.1. договору, а також виконати роботи в обсязі і в строки, передбачені цим договором і здати замовнику в стані, що відповідає Державним будівельним нормам України (розділ 5 договору). У розділі 10 договору передбачено, що дострокове розірвання договору може мати місце за згодою сторін або на підставах, передбачених чинним законодавством, з відшкодування понесених збитків. Замовник має право розірвати договір в наступних випадках, зокрема, затримка підрядником ходу робіт з його вини, коли термін їх закінчення, встановлений у договорі, збільшується більш ніж на один місяць. За пунктом 12.9 договору, договір набирає чинності з дати його укладання та діє в частині виконання робіт до 31 грудня 2019 року, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

В рамках договору сформовано рахунок- фактуру № 31/09 від 12 вересня 2019 року на суму 60 037,55 грн., рахунок-фактуру № 33/09 від 17 вересня 2019 року на суму 480 300,36 грн., рахунок-фактуру № 35/09 від 20 вересня 2019 року на суму 150 093,86 грн., рахунок-фактуру № 39/10 від 04 жовтня 2019 року на суму 500 312,88 грн., рахунок-фактуру № 40/10 від 07 жовтня 2019 року на суму 50 031,29 грн., рахуно-фактуру № 42/09 від 21 жовтня 2019 року на сумі 150 093,86 грн., рахунок-фактуру № 45/09 від 30 жовтня 2019 року на суму 300 187,73 грн., рахунок-фактуру № 56/09 від 21 листопада 2019 року на суму 50 031,29 грн.,

Виконуючи договірні обов`язки, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агролайф Центр" перерахувало Товариству з обмеженою відповідальністю "Атлантіс схід компані" кошти в загальній сумі 2 915 156,38 грн. на придбання матеріалів та аванс для виконання робіт, що підтверджується платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи (а. с. 33 - 42, том 1).

20 грудня 2019 року позивачем сформовано претензію за вих. № 10, в якій підряднику (відповідачу по даній справі) було надано строк два тижні для усунення недоліків в частині вчасного виконання будівельних робіт, а в разі не усунення - замовник зазначив про визначене статтею 849 Цивільного кодексу України право на відмову від договору та відшкодування збитків. 07 квітня 2020 року позивачем було направлено на адресу відповідача лист за вих. № 29 в якому вказано на необхідність забезпечення прибуття представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантіс схід компані" для проведення контрольного обміру за участю замовника та підрядника фактичного виконання робіт, фактичного використання матеріалів та фактичного застосування будівельної техніки. До даного листа було додане відкорегований акт виконаних робіт за квітень 2020 року із зазначенням підсумкової відомості ресурсів (витрати - по факту), який був складений та підписаний з боку замовника. 22 квітня 2020 року позивачем, у зв`язку із відсутністю жодного підписаного акту виконаних робіт з боку підрядника, повторно сформовано відповідачу прохання (лист за вих. № 44) забезпечити прибуття представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантіс схід компані" для проведення контрольного обміру за участю замовника та підрядника фактичного виконання робіт, фактичного використання матеріалів та фактичного застосування будівельної техніки та зазначено, що після встановлення фактичних обсягів робіт, необхідно підготувати документи для підписання акту виконаних робіт форми КБ-2в. 29 квітня 2020 року у присутності представника замовника та підрядника складено акт контрольного обміру, в якому визначено найменування виконаних робіт та обсяг робіт по результатам перевірки. 22 травня 2020 року директору Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантіс схід компані" позивачем скеровано лист за вих. № 10 в якому для розгляду та підписання представлено складні замовником (тобто позивачем по даній справі) довідку про вартість виконаних робіт за травень 2020 року на суму 1 728 005,20 грн., акт виконаних робіт форми № КБ - 2 в за травень 2020 року на суму 1 728 055,20 грн. та підсумкову відомість ресурсів. Звернуто увагу підрядника на те, що в разі відмови від підписання документів, замовником буде розглянуто питання щодо залучення експерті для проведення будівельної експертизи щодо фактичних обсягів робіт.

12 червня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агролайф Центр" (замовник) та Сумським науково-дослідним експертно - криміналістичним центром МВС України (виконавець) укладено договір № 14-Бт про надання послуг (далі за текстом - договір послуг) у відповідності до якого виконавець зобов`язаний надати послуги по проведенню експертного бідівельно - технічного дослідження; ДК 021:2015-73110000-6 "Дослідницькі послуги" за заявою замовника № 01-17/273 від 10 березня 2020 року, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані послуги, які в грошовому виразі складають 11 768, 40 грн. (розділ 1, пункт 3.1. договору послуг). 16 червня 2020 року листом № 51 Товариство з обмеженою відповідальністю "Агролайф Центр" повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю "Атлантіс схід компані" про укладення договору про надання послуг № 14-Бт від 12 червня 2020 року з Сумським науково-дослідним експертно - криміналістичним центром МВС України та необхідність прибуття представника підрядника для встановлення фактичних обсягів робіт під час проведення експертного будівельно - технічного дослідження. Виконавцем сформовано рахунок на оплату, із визначенням суми проведення експертного будівельно-технічного дослідження в розмірі 11 768,40 грн. 12 червня 2020 року замовником сплачено грошові кошти за надані послуги в розмірі 11 768,40 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 458 від 12 червня 2020 року. Актом 27 б/д сторонами (замовником та виконавцем) підтверджено факт виконання послуг на загальну суму 11 768,40 грн. 23 червня 2020 року експертами Сумського науково-дослідного експертно - криміналістичного центру МВС України в присутності представників позивача та відповідача проведено огляд об`єкта дослідження, що зафіксовано у Акті, який є додатком до складеного висновку експертного комісійного дослідження № 19/119/11/4/1-86ед.

Враховуючи неналежне виконання відповідачем умов договору, що спричиняє порушення договірних відносин, позивач, з метою захисту своїх законних прав і інтересів, звернувся до суду із даним позовом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.

За загальними положеннями цивільного законодавства цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 Цивільного кодексу України). Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, стаття 12 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд. Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) зі змістом якої кореспондуються і приписи статті 509 ЦК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язку. Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 ГК України). Частиною третьою статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Згідно зі статтею 193 ГК України та статтею 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За змістом статті 193 ГК України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом. Аналогічні застереження містить стаття 525 ЦК України. Частиною 1 статті 530 ЦК України також встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України.

Аналізуючи умови укладеного між сторонами договору, суд зазначає, що між сторонами виникли господарські відносини, до яких, крім положень ЦК України, що регулюють загальні умови виконання зобов`язання, застосовуються також положення параграфу 1 "Загальні положення про підряд" і параграфу 3 "Будівельний підряд" глави 61 ЦК України. Тобто, за своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором підряду, оскільки, виходячи з правової конструкції укладеного договору, його предметом слугує робота з капітального ремонту під`їзної колії (пункт 1.1. договору).

Відповідно до частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Статтею 846 цього Кодексу визначено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Згідно пункту 12.8 договору договір набирає чинності з дати його укладання та діє в частині виконання робіт до 31 грудня 2019 року, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Відповідно до статті 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору. Відповідно до частини 7 статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов`язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Стаття 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Частинами 1, 2 статті 598 ЦК України врегульовано, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Згідно статті 202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов`язання; у разі поєднання управненої та зобов`язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов`язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

З огляду на вищенаведені положення чинного законодавства, господарський суд доходить висновку, що зобов`язання, яке не було виконане належним чином, продовжує існувати, незважаючи на закінчення строку дії договору, оскільки чинне законодавство не передбачає такої підстави для припинення зобов`язання як закінчення строку дії договору. Наведене дозволяє суду дійти висновку, що зобов`язання, яке існувало на момент дії договору, однак залишилось невиконаним, підлягає виконанню незалежно від того, що термін дії договору закінчився. Позиція господарського суду із даного питання відповідає висновкам, до яких дійшов Верховний Суд у постанові від 09 квітня 2020 року по справі № 910/4962/18 та у постанові Верховного Суду від 19 березня 2019 року по справі № 916/626/18.

Аналізуючи умови спірного договору в контексті з нормами чинного законодавства суд дійшов висновку про те, що закінчення строку дії договору 31 грудня 2019 року не є підставою для припинення передбачених ним зобов`язань, оскільки приписами законодавства визначено такою підставою його виконання, проведене належним чином.

Суд приймає до уваги висновки, викладені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 червня 2019 року у справі № 922/2982/18, відповідно до яких аналіз статті 837, частини 2, 4 статті 849 ЦК України дозволяє зробити висновок про те, що договір підряду є одним з цивільно-правових договорів, який має власне правове регулювання умов його укладення та визначає особливості захисту сторонами такого договору своїх прав та інтересів у процесі його виконання.

Зокрема, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу у або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим АБО замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Як на підставу позову в частині розірвання договору підряду № 1 від 02 серпня 2019 року позивачем вказана правова норма частини 3 статті 849 ЦК України, із зазначенням підстав для розірвання - порушення відповідачем пунктів 1.1, 1.3., 4.1., 5.1. договору щодо виконання робіт у повному обсязі та у відповідний строк.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц та від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц. При цьому суд, з`ясувавши під час розгляду справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну їх правову кваліфікацію та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15. Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним під час вирішення судом питання про те, яким законом потрібно керуватися для вирішення спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 761/6144/15-ц).

Ретельно вивчивши матеріали справи, з огляду на правову природу договору підряду та право замовника відмовитись в односторонньому порядку, яке було реалізовано шляхом пред`явлення позову, суд рахує, що в даному випадку підлягає застосуванню частина 4 статті 849 ЦК України. Даний висновок сформований наступним чином.

У статті 849 ЦК України передбачено три окремі (самостійні) підстави для відмови замовника від договору підряду, а саме: підрядник несвоєчасно розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим (частина друга); очевидність для замовника невиконання роботи належним чином та невиконання підрядником у визначений замовником строк вимоги про усунення недоліків (частина третя); відмова замовника від договору до закінчення робіт з виплатою підрядникові плати за виконану частину робіт та відшкодуванням збитків, завданих розірванням договору (частина четверта). Відповідно, правові наслідки відмови замовника від договору підряду на підставі статті 849 ЦК України є різними.

Зважаючи на положення частини 4 статті 849 ЦК України, суд дійшов висновку, що оскільки замовникові згідно із законом надано право відмовитися в односторонньому порядку від договору у будь-який час до закінчення роботи і визначене цією нормою право не може бути обмежене, а відповідач належними доказами не довів факту виконання договірних зобов`язань, у позивача є правові підстави для відмови від договору.

Таким чином, замовнику законом надано право відмовитись від договору у будь-який час до закінчення роботи і визначене цією нормою право не може бути обмежене.

Згідно зі статтею 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина 1). Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (частина 2).

Разом з тим, відповідно до статті 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Отже, предметом дослідження у вказаній справі має бути, зокрема, чи мала місце одностороння відмова замовника від договору, чи був повідомлений підрядник про цю відмову, які правові підстави існують для неповернення підрядником замовнику вартості сплачених робіт. При цьому суд зазначає, що істотне значення у даному випадку має факт направлення такого повідомлення (якщо ним оформлюється воля сторони на розірвання договору), а також зміст самого повідомлення, оскільки воно обов`язково повинно бути спрямоване на розірвання договору. Істотне значення у даному випадку має факт направлення такого повідомлення (якщо ним оформлюється воля сторони на розірвання договору), а також зміст самого повідомлення, оскільки воно обов`язково повинно бути спрямоване на розірвання договору. (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21 жовтня 2019 року по справі №916/3009/17). 20 грудня 2019 року позивач сформулював претензію за вих. № 10, у якій зазначив про надання строк для усунення недоліків з приводу виконання умов договору, а в разі невиконання - зазначено про наявність права на відмову від договору. Тобто, позивач сформулював альтернативність своєї поведінки в разі невиконання відповідачем своїх зобов`язань та відповідно відповідач був позбавлений можливості чітко усвідомити чи відмовляється замовник від договору підряду, чи ні. Інші листи, які містяться в матеріалах справи, не містяться чіткої позиції позивача з приводу використання правового механізму, охопленого статтею 849 Цивільного кодексу України.

Відмова замовника від договору підряду, яка за своєю суттю є одностороннім правочином, може бути вчинена до моменту завершення виконання підрядником робіт та з зазначенням відповідних правових підстав (постанова від 21 серпня 2019 року у справі № 917/1489/18).

Враховуючи відсутність виконання підрядником повного об`єму робіт, який визначений у договорі, позивач бажаючи захистити свої права та законні інтереси представив до суду позовну заяву, в якій визначив вимогу про розірвання договору підряду № 1 від 02 серпня 2020 року.

Суд, враховуючи положення статей 598, 849, ЦК України, дійшов висновку, що позивач скористався передбаченим чинним законодавством правом відмовитися від договору підряду через скерування до суду позовної заяви, яка за своєю суттю є письмовою заявою позивача про відмову від договору та є такою, що заявлена чітко, тобто таким чином, щоб однозначно сприймалась іншими особами (в даному разі - відповідачем). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина 4 статті 631 ЦК України).

Таким чином, дослідивши правові підстави для розірвання договору підряду № 1 від 02 серпня 2019 року, з огляду на перекваліфікація її нормативного обґрунтування (із частини 3 на частину 4 статті 849 ЦК України), враховуючи, що позивачем реалізовано право на односторонню відмову від договору через скерування позовної заяви та відсутність факту закінчення будівельних робіт в обсягах, які визначені договором, суд на підставі частини 4 статті 849 ЦК України розриває договір підряду № 1 від 02 серпня 2019 року.

При цьому, суд зазначає, що в матеріалах справи наявна підсумкова відомості ресурсів (витрати - по факту), Акт № приймання виконаних робіт за квітень 2020 року, Акт № приймання виконаних будівельних робіт за травень 2020 року (який частково поглинається квітневим актом) та підсумкова відомість ресурсів (витрати - по факту), які в порушення пункту 3.3. договору складені самим замовником, у зв`язку з чим не приймають судом в якості доказів виконання підрядником об`єму будівельних робіт за квітень та травень 2020 року.

В якості доказу, який підтверджує перелік не виконаних відповідачем обсягів робіт з капітального ремонту колії, позивачем представлено до матеріалів позовної заяви висновок експертного комісійного дослідження № 19/119/11/4/1-86ед, який складений експертами Сумського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України 14 липня 2020 року.

В судовому засіданні 10 листопада 2020 року експерти, які проводили експертизу, зазначили про те, що вони повідомлені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Також суд доводить до відома відповідача та його представника, що виклик експертів з приводу надання пояснень по висновку експертного комісійного дослідження № 19/119/11/4/1-86ед від 14 липня 2020 року, здійснювався на підставі статі 210 ГПК України у сукупності із частиною 5 статті 98 ГПК України. При цьому, ухвала про виклик експертів приймалась в цілковій відповідності до норм статті 120-121 ГПК України та з урахуванням терміновості вчинення даної дії, та не передбачає обговорення даного питання із іншими учасниками справи.

Все зазначене у сукупності свідчить про низьку кваліфікацію представника відповідача, який є фаховим адвокатом, та повинен досконало знати норми процесуального права та не плутати процедури "збирання доказів", яка покладена на сторони, та процедуру "дослідження доказів", яка має місце на стадії розгляду справи по суті та спрямована на достеменне вивчення всіх наданих сторонами доказів в обґрунтування своєї позиції з метою всебічного, повного розгляду всіх обставин справи у їх сукупності.

Суд наголошує, що 17 жовтня 2019 року набув чинності Закон України від 20 вересня 2019 року № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів". Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Відповідачем не виконано покладеного на нього приписами статей 13, 74 ГПК України процесуального обов`язку з доведення належними та допустимими доказами підстав заперечення позову. Представлений до відзиву висновок економічної експертизи № 9 від 02 жовтня 2020 року, який проведено Полтавським бюро судово-економічної експертизи та аудиту, не може свідчити про фактичне виконання будівельних робіт за договором підряду № 1 від 02 серпня 2019 року, адже на дослідження експерта були поставлені питання які стосуються виключно документообігу в межах договірних відносин між учасниками за зазначеним договором та жодним чином не торкаються питання виконання робіт в об`ємах, вказаних у договорі (ремонт під`їзної колії). Крім того, суд звертає увагу відповідача, що у висновку відсуне посилання на те, що висновок є достовірним, а достовірність є основою для суду, як органу який розв`язує спори між сторонами виключно на підставі достовірних доказів (стаття 78 ГПК України).

Щодо посилання відповідача на ту обставину, що під час акту огляду об`єкта від 23 червня 2020 року, який є додатком № 3 до висновку експертного комісійного дослідження № 19/119/11/4/1-86ед від 14 липня 2020 року, був присутній представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Антлантіс схід компані" Гунбін Е.М., який ніколи не був зареєстрований на підприємстві в якості працівника, то доказів протилежного (як-то запит в Пенсійний Фонд України, ДПС у Харківській області) відповідачем не представлено. Крім того, суд зауважує, що висновок економічної експертизи № 9 від 02 жовтня 2020 року, який проведено Полтавським бюро судово-економічної експертизи та аудиту був проведений взагалі без запрошення уповноваженого від підприємства-позивача.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов`язання. Відповідно частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивач, на виконання умов договору, перерахував 1 615 104,38 грн. грошових коштів в якості авансу, що встановлено пунктом 3.1. договору. Даний факт підтверджується копіями платіжних доручень, які містяться в матеріалах справи.

Сплату авансового платежу відповідач не заперечує, однак зазначає про те, що надання будівельного майданчика (фронту робіт) відбулось лише в жовтні 2019 року, що підтверджується усним поясненням директора підприємства-відповідача, наданим в судовому засідання та зафіксованому за допомогою фіксування технічними засобами - програмно апаратним комплексом "Діловодство суду", серійний номер диске CD-R 922/2446/20, якій міститься в матеріалах справи.

За статтею 851 ЦК України підрядник має право не розпочинати роботу, а розпочату роботу зупинити, якщо замовник не надав матеріалу, устаткування або річ, що підлягає переробці, і цим створив неможливість виконання договору підрядником.

Судом встановлено, що за розділом 4 договору підрядник повинен приступити до виконання робіт протягом 5 робочих днів від дати виконання замовником зобов`язань щодо надання будівельного майданчика (фронту робіт), перерахування авансового платежу. Підрядник зобов`язаний виконати роботи протягом 60 (шести десяти) робочих днів після початку їх виконання.

Отже, сторони домовились, що строки виконання робіт необхідно визначати з урахуванням положень розділу 4 договору та з дотриманням обох умов цього пункту.

Таким чином, часовий інтервал виконання підрядником будівельних робіт (60 робочих днів) залежав від двох обставин: перерахування грошових коштів замовником в якості авансу та надання будівельного майданчика (фронту робіт).

Положеннями статті 538 ЦК України передбачено, що виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Однак, відповідач в порушення вимог статті 74 ГПК України, не доводів, що у строки, визначені договором, замовником не було надано будівельний майданчик (фронт робіт), як-то передбачалось розділом 4 договору, та не надав суду доказів звернення з приводу неможливості виконання робіт через відсутність активних дій замовника пов`язаних із наданням будівельного майданчику (фронту робіт) для виконання договірних правовідносин, а відтак, відсутній факт прострочення кредитора (частина 1 статті 613 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що перед початком виконання робіт замовник здійснює авансовий платіж на придбання матеріалів в розмірі 30% від договірної ціни протягом 10-ти календарних днів після підписання договору. Замовник повинен повністю розрахуватися за поставлений матеріал, по мірі їх постачання, протягом 10-ти календарних днів з моменту поставки товару на об`єкт (загальна вартість матеріалів, з урахуванням авансового платежу складає орієнтовно 72 % від договірної ціни). А за умовами розділу 2 договору, вартість робіт становить 3 335 419,20 грн.

До моменту розірвання договору підряду № 1 від 02 серпня 2019 року позивачем було перераховано на рахунок відповідача грошові кошти у якості передоплати за договором в сумі 1 615 104,38 грн.

Відповідно до частини 2 статті 570 ЦК України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона є авансом. Однак, з припиненням дії договору підряду така грошова сума втрачає ознаки авансу та стає майном (грошовими коштами), набутими підрядником без достатньої правової підстави.

Отже, кошти в сумі 1 615 104,38 грн., що були отримані відповідачем в якості передплати за договором підряду № 1 від 02 серпня 2019 року, який є розірваним в силу односторонньої відмови замовника від договору, отримали статус безпідставно набутого майна.

Так, частиною 1 статті 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Відтак, зазначена норма застосовується за наявності сукупності таких умов: набуття (збереження) майна (майном також с грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав, або коли така підстава згодом відпала. Випадок, коли зобов`язання було припинено на вимогу однієї із сторін відповідно до закону чи умов договору належить до таких підстав. Аналогічних правових висновків щодо можливості стягнення з відповідача на користь позивача коштів внесеної передоплати після припинення дії договору підряду дійшов Верховний Суд у Постановах від 15 лютого 2019 року у справі № 910/21154/17, від 10 травня 2018 року у справі № 916/1591/17, від 11 листопада 2018 року у справі № 910/13332/17 та від 14 червня 2018 року у справі № 912/2709/17.

Отже, внаслідок відмови замовника від договору, підстава, на якій відповідач заволодів сумою попередньої оплати (авансу) - відпала, а відтак така грошова сума втрачає ознаки авансу та стає майном (грошовими коштами), набутим підрядником без достатньої правової підстави та підтягає поверненню на підставі статті 1212 ЦК України.

Таким чином, приймаючи до уваги розірвання договору підряду № 1 від 02 серпня 2019 року та трансформування авансового платежу у майно (грошові кошти), яке набуте підрядником без достатньої правової підстави, відсутність доказів повернення даної суми, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення 1 615 104,38 грн. є правомірними, обґрунтованими та такими, що підтверджуються матеріалами справи і тому підлягають задоволенню.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (див. рішення у справах "Ейрі проти Ірландії", від 09 жовтня 1979 року, пункт 24, Series A N 32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява №38695/97, пункт 43, ECHR 2000-II). У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2010 року "Справа "Серявін та інші проти України"" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, пункт 30, від 27 вересня 2001 року).

Судові витрати зі сплати позивачем при поданні позову судового збору, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Згідно пункту 1 частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача. Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів (частина 4 статті 127 ГПК України).

З урахуванням того, що суд задовольнив позов, а позивачем у попередньому (орієнтовному) розрахунку сум судових витрат , які поніс позивач вказано про витрати на проведення експертизи та представлений договір на надання послуг № 14-Бт від 12 червня 2020 року із визначенням суми, пов`язаної з виконанням послуг, витрати позивача на проведення експертизи у розмірі 11 768,40 грн. слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 1-5, 10-13, 20, 41-46, 69, 73-80, 86, 91, 98, 101, 104, 123, 129, 194-196, 201, 208-210, 216-220, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Харківської області,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Розірвати договір підряду № 1 від 02 серпня 2019 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Агролайф Центр та Товариством з обмеженою відповідальністю Атлантіс Схід Компані .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Атлантіс Схід Компані (61045, місто Харків, вулиця Отакара Яроша, будинок 9, корпус А, ідентифікаційний код юридичної особи 34332486) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агролайф Центр (42304, Сумська область, Сумський район, селище міського типу Степанівка, провулок Промисловий, будинок 4, ідентифікаційний код юридичної особи 37415397) 1 615 104,38 грн., а також судові витрати (сплачений судовий збір) в сумі 26 330,00 грн. та 11 768,40 грн. витрат пов`язаних із проведенням експертизи.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до статей 256, 257 ГПК України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень Кодексу.

Повне рішення складено "20" листопада 2020 р.

Суддя Н.В. Калініченко

cправа № 922/2446/20