Ухвала

від 18.11.2020 по справі 924/830/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

18 листопада 2020 року

м. Київ

Справа № 924/830/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткач І.В. - головуючий, Кондратова І.Д., Стратієнко Л.В.

за участю секретаря судового засідання Співака С.В.,

представників учасників справи

позивача - ОСОБА_6,

відповідачів: 1. не з`явилися, 2. Бейлик М.Б.,

третіх осіб - 1. не з`явилися, 2. не з`явилися, 3. не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.06.2020

(головуючий суддя Петухов М.Г., судді Маціщук А.В., Олексюк Г.Є.)

у справі №924/830/18 Господарського суду Хмельницької області

за позовом ОСОБА_1

до 1. Державного реєстратора Дидюка Василя Ігоровича Красилівської районної державної адміністрації Хмельницької області, 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Еверест-Алко" (правонаступник Приватної фірми "А і Є" )

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-2: 1. ОСОБА_2 , 2. ОСОБА_3 , 3. ОСОБА_4

про 1) визнання недійсним наказу власника приватної фірми "А і Є" № 4 від 01.10.2005; 2) визнання протиправною та скасування державної реєстрації змін, здійсненої державним реєстратором Дидюком Василем Ігоровичем у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб щодо відомостей про приватну фірму "А і Є" № реєстраційної дії 167 310 700 3000 2191 від 31.03.2016; 3) визнання протиправною та скасування державної реєстрації змін, здійсненої державним реєстратором Дидюком Василем Ігоровичем у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб щодо відомостей про приватну фірму "А і Є" № реєстраційної дії 167 310 700 4600 2191 від 06.06.2018; 4) визнання недійсним рішення загальних зборів, власників (спадкоємців) приватної фірми "А і Є", що оформлене протоколом від 26.06.2018; 5) визнання протиправною та скасування державної реєстрації змін, здійсненої державним реєстратором Дидюком Василем Ігоровичем у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб щодо відомостей про приватну фірму "А і Є" № реєстраційної дії 167 310 500 4700 2191 від 26.06.2018; 6) визнання протиправною та скасування державної реєстрації змін, здійсненої державним реєстратором Дидюком Василем Ігоровичем у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб щодо відомостей про приватну фірму "А і Є" № реєстраційної дії 167 310 700 4800 2191 від 26.06.2018; 7) визнання недійсним рішення загальних зборів власників приватної фірми "А і Є", що оформлене протоколом від 02.07.2018; 8) визнання протиправною та скасування державної реєстрації змін, здійснених державним реєстратором Дидюком Василем Ігоровичем у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб щодо відомостей про приватну фірму "А і Є" № реєстраційної дії 167 310 500 4900 2191 від 02.07.2018,

ВСТАНОВИВ:

1. Стислий виклад позовних вимог заявлених у справі

1.1. ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Хмельницької області з позовом до державного реєстратора Дидюка Василя Ігоровича Красилівської районної державної адміністрації Хмельницької області та Приватної фірми "А і Є" (правонаступником якої є Товариство з обмеженою відповідальністю "Еверест-Алко") про визнання недійсним наказу, рішення загальних зборів власників Приватної фірми "А і Є", визнання протиправними та скасування державної реєстрації змін у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, а саме просила:

1) визнати недійсним наказ власника Приватної фірми "А і Є" № 4 від 01.10.2005;

2) визнати протиправною та скасувати державну реєстрацію змін, здійснених державним реєстратором Дидюком Василем Ігоровичем у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб щодо відомостей про приватну фірму "А і Є" № реєстраційної дії 16731070030002191 від 31.03.2016;

3) визнати протиправною та скасувати державну реєстрацію змін, здійснених державним реєстратором Дидюком Василем Ігоровичем у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб щодо відомостей про Приватну фірму "А і Є" № реєстраційної дії 16731070046002191 від 06.06.2018;

4) визнати недійсним рішення загальних зборів, власників (спадкоємців) приватної фірми "А і Є" оформлене протоколом від 26.06.2018;

5) визнати протиправною та скасувати державну реєстрацію змін, здійснених державним реєстратором Дидюком Василем Ігоровичем у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб щодо відомостей про Приватну фірму "А і Є" № реєстраційної дії 16731050047002191 від 26.06.2018;

6) визнати протиправною та скасувати державну реєстрацію змін, здійснених державним реєстратором Дидюком Василем Ігоровичем у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб щодо відомостей про приватну фірму "А і Є" № реєстраційної дії 16731070048002191 від 26.06.2018;

7) визнати недійсним рішення загальних зборів власників Приватної фірми "А і Є" оформлене протоколом від 02.07.2018;

8) визнати протиправною та скасувати державну реєстрацію змін, здійснених державним реєстратором Дидюком Василем Ігоровичем у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб щодо відомостей про Приватну фірму "А і Є" № реєстраційної дії 16731050049002191 від 02.07.2018.

2. Стислий виклад змісту судових рішень, ухвалених у справі

2.1. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 10.02.2020 позов ОСОБА_1 задоволено частково.

- Визнано протиправною та скасовано державну реєстрацію змін, здійснену державним реєстратором Дидюком Василем Ігоровичем у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо відомостей про Приватну фірму "А і Є" № реєстраційної дії 16731070030002191 від 31.03.2016.

- Визнано протиправною та скасовано державну реєстрацію змін, здійснену державним реєстратором Дидюком Василем Ігоровичем у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо відомостей про Приватну фірму "А і Є" № реєстраційної дії 16731070046002191 від 06.06.2018.

- Визнано недійсним рішення загальних зборів власників (спадкоємців) Приватної фірми "А і Є", оформлене протоколом від 26.06.2018.

- Визнано протиправною та скасовано державну реєстрацію змін, здійснену державним реєстратором Дидюком Василем Ігоровичем у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо відомостей про Приватну фірму "А і Є" № реєстраційної дії 16731050047002191 від 26.06.2018.

- Визнано протиправною та скасовано державну реєстрацію змін, здійснену державним реєстратором Дидюком Василем Ігоровичем у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо відомостей про Приватну фірму "А і Є" № реєстраційної дії 16731070048002191 від 26.06.2018.

- Визнано недійсним рішення загальних зборів власників Приватної фірми "А і Є", оформлене протоколом від 02.07.2018.

- Визнано протиправною та скасовано державну реєстрацію змін, здійснену державним реєстратором Дидюком Василем Ігоровичем у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо відомостей про Приватну фірму "А і Є" № реєстраційної дії 16731050049002191 від 02.07.2018.

- Відмовлено в задоволенні позову в частині вимог про визнання недійсним наказу власника Приватної фірми "А і Є" №4 від 01.10.2005.

- Здійснено розподіл судових витрат.

2.2. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.06.2020 рішення Господарського суду Хмельницької області від 10.02.2020 в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправною та скасування державної реєстрації змін, здійсненої державним реєстратором Дидюком Василем Ігоровичем у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо відомостей про Приватну фірму "А і Є" №№ реєстраційних дій 16731070030002191 від 31.03.2016, 16731070046002191 від 06.06.2018, 16731050047002191 від 26.06.2018, 16731070048002191 від 26.06.2018 та 16731050049002191 від 02.07.2018, визнання недійсними рішень загальних зборів власників Приватної фірми "А і Є", що оформлені протоколами від 26.06.2018 та від 02.07.2018 скасовано. Ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в позові. У решті рішення місцевого господарського суду залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

2.2.1. Під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції позивачка звернулася до суду із заявою про відмову від позовної вимоги про визнання недійсним рішення засновника Приватної фірми "А і Є" № 4 від 01.10.2005 та просила її прийняти, а рішення суду першої інстанції визнати нечинним та закрити в цій частині провадження у справі.

Проте суд апеляційної інстанції не прийняв відмову позивачки від частини позовних вимог, зазначивши, що проаналізув обставини справи, мотиви, наведені в заяві про відмову від позовної вимоги, та дійшов висновку, що вказана заява позивачки суперечить інтересам Приватної фірми "А і Є" в частині встановлених фактів судом першої інстанції під час розгляду позовної вимоги про визнання недійсним наказу власника Приватної фірми "А і Є" № 4 від 01.10.2005, оскільки у випадку прийняття відмови від позову рішення суду першої інстанції в цій частині буде визнано нечинним.

3. Стислий виклад вимог касаційної скарги позивачки та аргументи інших учасників справи

3.1. Не погоджуючися з вищезазначеною постановою, ОСОБА_1 звернулася до Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати в повному обсязі. Прийняти відмову позивачки від позовної вимоги в частині визнання недійсним рішення засновника Приватної фірми "А і Є" №4 від 01.10.2005, визнати нечинним в цій частині судові рішення та закрити в цій частині провадження у справі. У решті залишити без змін рішення суду першої інстанції про задоволення позову. До касаційної скарги позивачка додала нотаріально посвідчену заяву від 25.06.2020 про часткову відмову від позову.

3.1.1. В обґрунтування вимог касаційної скарги позивачка покликається на невідповідність висновку апеляційного господарського суду щодо відсутності в неї корпоративних прав приписам статті 55 Конституції України та статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Скаржниця вважає, що суд апеляційної інстанції, відмовивши у задоволенні позову, не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах:

- від 02.04.2019 у справі №822/654/16,

- від 11.12.2019 у справі №686/1587/16-ц,

- від 03.09.2019 у справі №921/309/18,

- від 24.06.2019 у справі №910/5163/18, а також

висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах:

- від 28.11.2018 у справі №562/304/17,

- від 28.11.2018 у справі №815/3490/16 та

- від 03.04.2019 у справі №753/16525/16-ц, а також

висновки Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладені в ухвалах:

- від 24.12.2015 у справі № 686/14094/14-ц,

- від 16.05.2016 у справі № 686/9717/14-ц,

висновки Вищого господарського суду України, викладені у постанові від 17.02.2015 у справі №910/16068/14, та

висновки Вищого адміністративного суду України, викладені в ухвалі від 14.06.2017 у справі № К/800/33724/16, а також

висновки Верховного Суду України, здійснені в ухвалі від 20.09.2016 у справі №686/9717/14-ц.

3.1.2. У нотаріально посвідченій заяві про часткову відмову від позову (в порядку ст.307 ГПК України) позивачка відмовляється від позовної вимоги про визнання недійсним наказу власника Приватної фірми "А і Є" №4 від 01.10.2015 та просить Верховний Суд прийняти цю відмову. Решта позовних вимог залишені без змін. Наслідки відмови від вищезазначеної позовної вимоги позивачці відомі.

3.2. У відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Еверест-Алко" (правонаступник ФР "АіЄ") просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви від 25.06.2020 про часткову відмову від позову та закрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на підставі п.5 ч.1 ст.296 ГПК України.

3.2.1. Заперечуючи проти заяви позивачки щодо відмови від позовних вимог про визнання недійсним наказу власника ПФ "АіЄ" №4 від 01.10.2015, ТОВ "Еверест-Алко" вказує, що воно як правонаступник ПФ "АіЄ" буде позбавлене можливості звернутися до суду за вирішенням цього спору, оскільки позивачем за таким позовом буде ТОВ "Еверест-Алко" та відповідачем відповідно також ТОВ "Еверест-Алко". Проте такий спосіб захисту не передбачений чинним законодавством.

Відмова від позову, на думку ТОВ "Еверест-Алко", не є безумовним правом позивачки, оскільки процесуальний закон пов`язує відмову позивача від позову напряму з правом відповідача звернутися до суду за вирішенням цього спору. Враховуючи це, ТОВ "Еверест-Алко" вважає, що заява ОСОБА_1 від 25.06.2020 не підлягає задоволенню.

3.2.2. У решті доводів касаційної скарги ТОВ "Еверест-Алко" вважає, що існують підстави для закриття касаційного провадження, зважаючи на те, що правовідносини у справах, на які посилається скаржниця, та у справі, що переглядається, не є подібними, оскільки різняться за предметом позову, підставами позову та правовим регулюванням спірних правовідносин.

3.2.3. ОСОБА_2 також подав відзив на касаційну скаргу позивачки, у якому заперечує проти доводів та аргументів, наведених у ньому та просить відмовити у його задоволенні, а постанову та рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

4. Позиція Верховного Суду

4.1. Щодо заяви про часткову відмову від позову

4.1.1. За приписами ст.307 ГПК України у суді касаційної інстанції позивач має право відмовитися від позову , а сторони - укласти мирову угоду відповідно до загальних правил про ці процесуальні дії незалежно від того, хто подав касаційну скаргу.

Якщо заява про відмову від позову чи мирова угода сторін відповідають вимогам статей 191, 192 цього Кодексу, суд визнає нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін, якою одночасно закриває провадження у справі.

Згідно з ч.1 ст.191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі (ч.3 ст.191 ГПК України). Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє (ч.5 ст.191 ГПК України).

4.1.2. Одним із принципів господарського судочинства є диспозитивність, суть якого визначена у ст.14 ГПК України та полягає в тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Складовою зазначеного принципу є те, що суб`єкт має можливість відмовитися від свого права чи інтересу. Тобто право особи на звернення до суду з позовом рівною мірою стосується й права такої особи на відмову від такого позову або частини позовних вимог. ГПК України не містить положень, які б забороняли особі це зробити, а також не містить застережень, про які зазначає ТОВ "Еверест-Алко" у відзиві на касаційну скаргу.

Тобто право позивача на відмову від позову на будь-якій стадії провадження у справі, в тому числі у суді касаційної інстанції, гарантується.

4.1.3. Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз приписів ст. 191 ГПК України дозволяє дійти висновку, що підставами відмови господарським судом у задоволенні заяви про відмову від позову є: (1) представник відповідної сторони обмежений у повноваженнях на вчинення процесуальної дії (відмови від позову); (2) відмова позивача від позову у справі, в якій особу представляє її законний представник, суперечить інтересам особи, яку він представляє.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 17.04.2019 у справі №925/2151/14.

4.1.4. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

Наслідки відмови позивача від позову визначені в положеннях ч. 3 ст. 231 ГПК України. Відповідно до приписів вказаної норми у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається . Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

4.1.5. Подана до суду заява ОСОБА_1 за формою відповідає вимогам, визначеним у ст.191 ГПК України. У заяві зазначено, що позивачка обізнана з наслідками своєї відмови від однієї з позовних вимог. Суд не встановив обставин, які б вказували на неможливість прийняття відмови ОСОБА_1 від позовних вимог щодо визнання недійсним наказу власника ПФ "АіЄ" №4 від 01.10.2005.

Отже, Суд приймає відмову ОСОБА_1 від позову в частині позовних вимог про визнання недійсним наказу власника Приватної фірми "А і Є" № 4 від 01.10.2005. Провадження у справі №924/830/19 в цій частині підлягає закриттю.

4.1.6. Відповідно до ч.4 ст.231 ГПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Згізно з частинами 3, 5 ст.130 ГПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. У разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

За змістом ч.6 ст.130 ГПК України у випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу.

Отже, понесені позивачкою судові витрати щодо звернення до суду з позовною вимогою про визнання недійсним наказу власника Приватної фірми "А і Є" покладаються на ОСОБА_1 .

4.2. Щодо решти позовних вимог та вимог касаційної скарги

4.2.1. Відповідно до частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

4.2.2. У касаційній скарзі та в заяві про усунення недоліків касаційної скарги скаржниця стверджує, що суд апеляційної інстанції, відмовивши у задоволенні позову, не врахував висновки судів, відображені вище у постановах та ухвалах, перелік яких вказано вище у п.3.1.1 цієї ухвали.

4.2.3. Так, постановою Верховного Суду від 02 квітня 2019 року у справі №822/654/16 за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора Дидюка Василя Ігоровича Красилівської районної державної адміністрації Хмельницької області, третя особа: Приватної фірми "А і Є" про визнання протиправними та скасування внесених змін до Єдиного державного реєстру, Суд скасував рішення суду першої та апеляційної інстанцій, провадження у справі закрив, оскільки спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Будь-яких інших правових висновків постанова Верховного Суду не містить.

Власне внаслідок її ухвалення позивачка і звернулася до господарського суду з позовом у цій справі. Позивачка не зазначила конкретної норми права, яку не врахував суд апеляційної інстанції чи неправильно застосував. Отже, нерелевантним є покликання скаржниці на висновки, здійснені у постанові Верховного Суду від 02 квітня 2019 року у справі №822/654/16, як на підставу для оскарження постанови апеляційного господарського суду, яка оскаржується у цій справі.

4.2.4. У касаційній скарзі та в заяві про усунення недоліків касаційної скарги скаржниця стверджує, що апеляційний суд, зробивши висновок про відсутність корпоративних правовідносин між сторонами цього спору не врахував висновок Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладений в ухвалі від 24.12.2015 у справі № 686/14094/14-ц , що відповідно до приписів ч. 2 ст. 287 ГПК України є підставою для касаційного оскарження та скасування постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.06.2020.

Проте згідно з п.1 ч.2 ст.287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду , крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Тобто аргументи скаржниці про наявність підстав для касаційного оскарження та скасування постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.06.2020 на підставі ч.2 ст.287 ГПК України не знаходять свого підтвердження.

Аналогічне стосується і твердження скаржниці, наведене в касаційній скарзі та в заяві про усунення недоліків касаційної скарги, про невідповідність висновків апеляційного суду постанові Вищого господарського суду України від 17.02.2015 у справі №910/16068/14, ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у справі № 686/9717/14-ц від 16.05.2016 та ухвалі Вищого адміністративного суду України від 14.06.2017 у справі № К/800/33724/16.

Ухвалою Верховного Суду України від 20.09.2016 у справі №686/9717/14-ц, на яку скаржниця покликається у касаційній скарзі, аргументуючи наявність підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції, що нею оскаржується, Суд відмовив у допуску цієї справи до свого провадження, керуючись приписами Цивільного процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017).

4.2.5. Зазначаючи про те, що суд апеляційної інстанції не застосував приписи ст.99 ЦК України, позивачка вказує на неврахування апеляційним господарським судом висновків, здійснених Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 28.11.2018 у справі №562/304/17 та від 28.11.2018 у справі №815/3490/16.

Як правильно зазначає ТОВ "Еверест-Алко" у відзиві на касаційну скаргу, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 815/3490/16 Суд дійшов аналогічного висновку, що і у справі № 822/654/16, а саме, що спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Відтак провадження у справі було закрито. Будь-яких інших правових висновків постанова не містить.

У справі №562/304/17, яка розглядалася Великою Палатою Верховного Суду (постанова від 28.11.2018), предметом спору були вимоги про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди. Отже, постанова ухвалена за неподібних правовідносин з обставинами цієї справи. Твердження скаржниці про подібність справи №562/304/17 та господарської справи №924/830/19 є хибним.

4.2.6. ОСОБА_1 у касаційній скарзі вказує на те, що висновок суду апеляційної інстанції про законність спірної реєстраційної дії від 31.03.2016 не відповідає приписам ст. ст. 25, 26 ЦК України та суперечить висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 03.04.2019 у справі №753/16525/16-ц.

Предметом спору у справі №753/16525/16-ц були вимоги фізичної особи до КП "Київблагоустрій", Департаменту КМР, КМДА, КМР, ГУ НП у м. Києві про стягнення грошової компенсації, упущеної (втраченої) вигоди та відшкодування моральної шкоди за шкоду, завдану співробітниками КП "Київблагоустрій", які знищили нежитлове приміщення, заволоділи конструктивними елементами, обладнанням та будівельними матеріалами, власником яких був позивач. Вчинення вказаних незаконних дій відбулося через недбале ставлення до своїх службових обов`язків працівників патрульної поліції ГУ НП у м. Києві, які не забезпечили збереження нежитлового приміщення, внаслідок чого позивачу було завдано також моральних страждань.

У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи приписи ст. ст. 25, 26 ЦК України, виклала правовий висновок про співвідношення понять фізичної особи та фізичної особи - підприємця та їх правового статусу.

У постанові суду апеляційної інстанції у справі №924/830/19 апеляційний суд взагалі не застосовував приписи ст.ст. 25, 26 ЦК України. Тому безпідставним є аргумент касаційної скарги щодо неправильного застосування зазначених норм права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

4.2.7. Стверджуючи про неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 11.12.2019 у справі №686/1587/16-ц, спростовується змістом ухваленої постанови апеляційного господарського суду, адже саме врахувавши висновки Суду як преюдиціальні для розгляду цієї справи, суд апеляційної інстанції вказав на відсутність права позивачки, яке б підлягало захисту.

З касаційної скарги ОСОБА_1 та заяви про усунення недоліків касаційної скарги незрозуміло, яку норму права застосував апеляційний господарський суд всупереч висновкам, викладеним у зазначеній постанові Верховного Суду від 11.12.2019.

4.2.8. Покликання скаржниці на постанови Верховного Суду у справах №921/309/18 та №910/5163/18 є також нерелевантним для розгляду цієї справи з огляду на таке.

У справі №921/309/18 (постанова Верховного Суду від 03.09.2019) Суд переглянув ухвалені у справі судові рішення за первісним позовом про визнання поновленим договору оренди нежитлового приміщення та за зустрічним позовом про визнання припиненим договору оренди приміщення.

У справі №910/5163/18 (постанова від 24.06.2019) Верховний Суд переглянув судові рішення, ухвалені у справі про відшкодування шкоди, завданої протиправною бездіяльністю Закарпатської митниці ДФС.

Отже, зазначені вище постанови Верховного Суду ухвалено з огляду на іншу фактично-доказову базу, за інших встановлених обставин та за інших поданих сторонами й оцінених судами доказів, у залежності від яких (обставин і доказів) прийнято відповідне судове рішення. Постанови, на які покликається скаржниця, не є релевантними для цієї справи.

4.2.9. Зважаючи на те, що наведені скаржницею підстави касаційного оскарження не знайшли свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, Суд дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.06.2020 у справі №924/830/19 на підставі п.5 ч.1 ст.296 ГПК України.

Керуючись статтями 130, 191, 231, 234, 235, 287, 296, 307 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Прийняти відмову ОСОБА_1 від позову в частині позовних вимог про визнання недійсним наказу власника Приватної фірми "А і Є" № 4 від 01.10.2005.

2. Провадження у справі №924/830/19 в частині позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним наказу власника Приватної фірми "А і Є" № 4 від 01.10.2005 закрити. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 10.02.2020 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.06.2020 у справі №924/830/19 в цій частині визнати нечинними.

3. Касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.06.2020 у справі №924/830/19 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. Ткач

Судді І. Кондратова

Л. Стратієнко