Постанова

від 16.11.2020 по справі 911/1658/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" листопада 2020 р. Справа№ 911/1658/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Дідиченко М.А.

Поляк О.І.

при секретарі судового засідання Бовсуновській Ю.В.

за участю представників:

від позивача - Стецько М.В., довіреність б/н від 28.01.2019;

від першого відповідача - ОСОБА_2, керівник;

від другого відповідача - Нікулеско Д.С., довіреність б/н від 20.03.2020;

від третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - представники не прибули,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Сіверекополімер" на рішення Господарського суду Київської області від 03.02.2020 у справі №911/1658/18 (суддя Карпечкін Т.П., повний текст складено - 04.03.2020) за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Водполімер" та товариства з обмеженою відповідальністю "Сіверекополімер", за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - приватного акціонерного товариства "Пересувна механізована колона №55" та товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелті Естейт" про визнання недійсним з моменту укладення договору іпотеки.

встановив наступне.

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Водполімер" та товариства з обмеженою відповідальністю "Сіверекополімер" про визнання недійсним з моменту укладення договору іпотеки.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилався на те, що він звернувся до суду за захистом своїх корпоративних прав на управління справами ТОВ НВФ "Водполімер", учасником якого він є, шляхом визнання недійсним правочину, вчиненого директором ТОВ НВФ "Водполімер" 31.07.2015 року без достатніх повноважень, внаслідок укладення якого у власність відповідача 2 у квітні 2016 року перейшов цілісний майновий комплекс площею понад 1000 м2, що призвело до припинення товариством власного промислового виробництва.

Рішенням Господарського суду Київської області від 03.02.2020 у справі №911/1658/18 позовні вимоги задоволено в повному обсязі; визнано недійсним з моменту укладення договір іпотеки, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Водполімер" та товариством з обмеженою відповідальністю "Сіверекополімер", посвідчений 31.07.2015 приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Дудкою О.С., зареєстрований нотаріусом в реєстрі за №2080; стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Водполімер" на користь ОСОБА_1 881,00 грн. судового збору; стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Сіверекополімер" на користь ОСОБА_1 881,00 грн. судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що скаржуваний правочин вчинявся від імені ТОВ НВФ "Водполімер" в особі директора ОСОБА_3 всупереч інтересам ТОВ НВФ "Водполімер", зміст такого правочину не відповідав справжньому волевиявленню ТОВ НВФ "Водполімер" як суб`єкта господарювання.

Крім того, судом встановлено наявність зловмисних намірів представника ТОВ НВФ "Водполімер" директора ОСОБА_3, про що свідчить усвідомлення ним відсутності повноважень на укладення спірного правочину та підроблення установчих документів з метою розширення своїх повноважень (подання на реєстрацію нової редакції Статуту з безпідставним внесенням змін до повноважень директора) та протиправне укладення спірного правочину з метою, яка суперечить інтересам ТОВ НВФ "Водполімер" та порушує майнові права його корпоративних власників, в тому числі позивача.

Не погодившись з прийнятим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "Сіверекополімер" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду Київської області від 03.02.2020 у справі №911/1658/18 та прийняти нове, яким відмовити в позові.

Одним із доводів апеляційної скарги є відсутність у позивача порушеного права.

Представник другого відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги.

Представники позивача та першого відповідача заперечили проти апеляційної скарги та просили залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Треті особи не скористалися правом на участь своїх представників в судовому засіданні, хоча про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином; про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення.

Будь - яких заяв, клопотань щодо неможливості бути присутніми у даному судовому засіданні від третіх осіб до суду не надійшло.

Слід також зазначити, що явка представників, зокрема, третіх осіб не визнавалася обов`язковою, певних пояснень суд не витребував.

Враховуючи повідомлення вказаних осіб, а також з урахуванням того, що неявка їх представників в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, вона розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.

Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - скасуванню, з прийняттям нового - про відмову у задоволенні позову, з наступних підстав.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Сіверекополімер" (іпотекодержатель) та товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Водполімер" (іпотекодавець) 31.07.2015 укладено договір іпотеки, який посвідчений 31.07.2015 року приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Дудкою О.С., зареєстрований нотаріусом в реєстрі за № 2080.

Згідно п. 1 договору Іпотекодавець з метою забезпечення повного виконання зобов`язання, зазначеного в п. 2 даного договору, передає в іпотеку Іпотекодержателю, а Іпотекодержатель приймає від Іпотекодавця в іпотеку на умовах, визначених даним Договором, нерухоме майно, зазначене в п. 5 даного договору.

Даним договором забезпечується виконання зобов`язань приватного акціонерного товариства "Пересувна механізована колона №55" перед Іпотекодержателем за Договором безпроцентної поворотної позики №1, укладеним між товариством з обмеженою відповідальністю "Сіверекополімер" та приватним акціонерним товариством "Пересувна механізована колона №55" 31.07.2015 року, зі всіма додатковими угодами, змінами і доповненнями до нього, надалі за текстом - Договір позики, а саме повернення позики у розмірі 2 100 000, 00 грн. в строк до 31.12.2015 року, неустойки, інфляційного збільшення, курсової різниці та інших можливих витрат Іпотекодержателя (п. 2 договору).

Відповідно до п. 5 вказаного договору за ним в іпотеку передається адміністративно - виробничий корпус з підсобно - господарськими спорудами, що розташований за адресою: Київська область, місто Бориспіль, вулиця Запорізька, 14-а.

Враховуючи невиконання ПрАТ "Пересувна механізована колона №55" зобов`язань з повернення позики, ТОВ "Сіверекополімер" скористалося своїм правом на звернення стягнення на предмет іпотеки, про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було внесено відповідний запис.

В обґрунтування вимог про визнання недійсним вказаного договору іпотеки позивач посилається на його укладення директором товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Водполімер" ОСОБА_3. без відповідних повноважень (з огляду на фальсифікацію Статуту Товариства в редакції 2015 року), а також вказує про зловмисну домовленість представника однієї сторони з другою.

Як вже було вказано, місцевий господарський суд дійшовши висновку про обґрунтованість позовних вимог, задовольнив позов.

Колегія суддів не погоджується із наведеним висновком, враховуючи наступне.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов`язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 "Про судову практику розгляду цивільних прав про визнання правочинів недійсними" правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом. Такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Перелік вказаних вимог, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, є вичерпним.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення невизнання або оспорювання.

Отже, матеріально-правовий аспект захисту прав та інтересів насамперед полягає в з`ясуванні, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені.

Оскільки, правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, право на пред`явлення позову у особи виникає після порушення її права.

Тобто, захисту в судовому порядку підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути порушено в майбутньому, і щодо якого невідомо, буде воно порушено, чи ні.

При вирішенні спору про визнання договору недійсним підлягають застосуванню загальні приписи ст.ст. 3, 15, 16 Цивільного кодексу України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору має бути встановлено не лише наявність підстав визнання недійсним правочину, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Отже, з огляду на положення вказаних статтей підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення. Відтак, задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) цього права відповідачем з урахуванням належно обраного способу судового захисту.

Згідно зі статтями 92, 97 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

За положеннями статті 98 Цивільного кодексу України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом.

Відповідно до статті 116 Цивільного кодексу України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі; брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди).

З наведених норм права вбачається, що за договором, укладеним Товариством, права та обов`язки набуваються самим Товариством як стороною договору. При цьому, сукупність прав та обов`язків безпосередньо учасників цього Товариства укладенням товариством договору ніяк не змінюється.

Повноваження діяти від імені юридичної особи є можливістю створювати, змінювати, припиняти цивільні права та обов`язки юридичної особи (стаття 239 Цивільного кодексу України). Таке повноваження не належить до корпоративних прав учасника юридичної особи.

Отже, укладення першим відповідачем оспорюваного договору без передбаченої статутом згоди загальних зборів цього Товариства може свідчити про порушення прав та інтересів самого Товариства, а не корпоративних прав його учасника, оскільки директор діяв саме від імені Товариства, а не його учасників.

Згода загальних зборів товариства на укладення договору є згодою органу управління товариства, який діє від його імені. Повноваження органу управління товариства (на надання зазначеної згоди), який діє від імені товариства, не можна ототожнювати з корпоративними правами його учасників, які діяти від імені товариства не мають права. Підписання виконавчим органом товариства договору з іншою особою без передбаченої статутом згоди вищого органу цього товариства може свідчити про порушення прав та інтересів самого товариства у його відносинах з іншою особою - стороною договору, а не корпоративних прав його учасника.

Аналогічної позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у постановах від 08 жовтня 2019 року у справі № 916/2084/17 та від 15 жовтня 2019 у справі №905/2559/17.

При цьому, апеляційний суд вважає, що укладення спірного договору є не прямим порушенням прав позивача на участь у товаристві та управлінні ним, а наслідком господарської діяльності товариства та результатом розпорядження юридичною особою власним майном.

Велика Палата Верховного Суду зазначала, що розглядаючи справи у спорах, що виникли між господарським товариством та одним із його учасників, суди мають враховувати, що інтереси товариства можуть не збігатися з інтересами окремих його учасників, а інтереси учасників товариства також не завжди збігаються (постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 жовтня 2019 року у справі № 916/2084/17 та від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16).

Тому, вирішуючи питання щодо ефективності обраного позивачем способу захисту, суди мають враховувати баланс інтересів усіх учасників і самого товариства, уникати зайвого втручання в питання діяльності товариства, які вирішуються виключно рішенням загальних зборів учасників товариства, надавати оцінку добросовісності інших учасників, права яких в разі задоволення позовних вимог можуть бути порушені.

Також, колегія суддів бере до уваги усталену практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої акціонер (учасник) юридичної особи, навіть мажоритарний, не може розглядатись як належний заявник, якщо йдеться про порушення прав юридичної особи (див., зокрема, рішення від 20 травня 1998 року у справі "Кредитний та індустріальний банк проти Чеської Республіки" (Credit and Industrial Bank v. the Czech Republic), заява № 29010/95; рішення від 18 жовтня 2005 року у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" (Case of Terem LTD, Chechetkin and Olius v. Ukraine), заява № 70297/01, пункти 28-30; рішення від 21 грудня 2017 року у справі "Фельдман та банк "Слов`янський" проти України", заява № 42758/05, пункт 30). При цьому навіть у разі, якщо юридичну особу було ліквідовано, Європейський суд з прав людини розглядає справи за заявою саме такої юридичної особи, допускаючи її представництво в особі акціонера (учасника), якщо юридична особа не може брати участь у справі в особі своїх органів (рішення від 21 грудня 2017 року у справі "Фельдман та банк "Слов`янський" проти України", заява № 42758/05, пункт 1 резолютивної частини).

Отже, підписання директором ТОВ "Науково-виробнича фірма "Водполімер" оспорюваного договору без попередньої згоди загальних зборів цього Товариства може порушувати права та інтереси цього Товариства, а не корпоративні права позивача.

Якщо позивач, який є учасником ТОВ "Науково-виробнича фірма "Водполімер", що володіє часткою у розмірі 44,55% статутного капіталу цього товариства, вважає свої корпоративні права порушеними внаслідок укладення оспорюваного договору, він не позбавлений права (разом з іншими учасниками) у будь-який час ініціювати питання щодо скликання позачергових зборів учасників товариства з метою належного реагування на факт укладення такого договору та розгляду питання щодо порушення або непорушення прав та законних інтересів товариства (його учасників). Якщо збори учасників товариства дійдуть висновку про порушення укладеним договором іпотеки прав та законних інтересів товариства останнє вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Належним способом захисту права учасника юридичної особи може бути також подання ним (зокрема разом з іншими учасниками, яким належить 10 і більше відсотків статутного капіталу товариства) позову в інтересах юридичної особи до її посадової особи про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи на підставі пункту 12 частини першої статті 20, статті 54 Господарського процесуального кодексу України.

Якщо учасник товариства не може звернутися з позовом до посадової особи від імені товариства, бо розмір його частки є недостатнім для цього з огляду на вимоги частини першої статті 54 Господарського процесуального кодексу України, то такий учасник вправі вийти з товариства і вимагати виплати йому вартості частки, а також подати позов до самого товариства та/або його учасників, якщо він вважає, що рішенням загальних зборів учасників товариства щодо відчуження майна йому було завдано збитки.

Наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.12.2019 у справі №904/10956/16.

Стосовно доводів позивача про неможливість звернення ТОВ "Науково-виробнича фірма "Водполімер" до суду з позовною заявою про визнання недійсним оскаржуваного наразі Договору іпотеки через чинення перешкод директором ОСОБА_3., колегія суддів зазначає наступне.

Так, станом на дату подання позовної заяви у даній справі директором ТОВ "Науково-виробнича фірма "Водполімер" був саме ОСОБА_2 . Наведене підтверджується даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та не заперечується жодним із учасників судового процесу.

При цьому, в період коли вказана особа займала посаду директора товариства першого відповідача та за три місяці до подання позову у даній справі, ТОВ "Науково-виробнича фірма "Водполімер" звернулася до Господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн Водполімер" про визнання недійсним Договору купівлі - продажу адміністративної будівлі № 9, укладеного між зазначеними товариствами.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на вчинення оскаржуваного правочину внаслідок зловмисної домовленості представника позивача - ОСОБА_3 із співвласниками та керівником покупця - ТОВ "Концерн Водполімер".

Вказана справа №911/786/18 була розглянута, а позовні вимоги задоволені постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2019, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 15.01.2020.

Отже, відповідно обставини неможливості звернення до суду саме юридичною особою з позовом про визнання недійсним оскаржуваного наразі Договору іпотеки були відсутні, а тому наведені доводи позивача відхиляються апеляційним судом.

Враховуючи викладене, судом апеляційної інстанції відмовляється у задоволенні позову з огляду на не доведення позивачем порушення його прав укладенням оскаржуваного договору.

Таким чином, враховуючи відсутність порушення спірним договором прав та інтересів позивача, що є самостійною підставою для відмови у позові, колегія суддів не надає оцінку законності оскаржуваного правочину.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновку про те, що господарським судом не було всебічно, повно та об`єктивно розглянуто в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, що призвело до невірних висновків в частині задоволення позову.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - скасуванню, з прийняттям нового - про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Сіверекополімер" на рішення Господарського суду Київської області від 03.02.2020 у справі №911/1658/18 задовольнити повністю.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 03.02.2020 у справі №911/1658/18 про задоволення позову скасувати.

3. Прийняти нове рішення по справі №911/1658/18, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Водполімер" та товариства з обмеженою відповідальністю "Сіверекополімер", за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - приватного акціонерного товариства "Пересувна механізована колона №55" та товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелті Естейт" про визнання недійсним з моменту укладення договору іпотеки відмовити повністю.

4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Сіверекополімер" (15582, Чернігівська обл., Чернігівський р-н, с. Рівнопілля, Гостомельське шосе, 14, код ЄДРПОУ 36806090) 2 643 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Доручити Господарському суду Київської області видати відповідний наказ.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено: 23.11.2020 року.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Дідиченко

О.І. Поляк