Рішення

від 17.11.2020 по справі 910/10403/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.11.2020Справа № 910/10403/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю. за участі секретаря

судового засідання Бараненко Н.І., розглянувши в порядку загального позовного

провадження матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Преміорі

до Товариства з обмеженою відповідальністю Росава Тайерс

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні

позивача - Приватне акціонерне товариство Росава

про визнання договору припиненим та виселення,

та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Росава Тайерс

до Товариства з обмеженою відповідальністю Преміорі

про визнання права оренди,

за участі представників:

позивача (відповідача за зустрічним позовом) - Діденко Ю.О.,

відповідача (позивача за зустрічним позовом) - Костишева В.Л.,

третьої особи - не з`явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Преміорі звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Росава Тайерс про визнання договору суборенди майна № 1000 від 02.04.2020 припиненим та виселення з нерухомого майна, переданого за договором суборенди № 1000 від 02.04.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/10403/20 в порядку загального позовного провадження та встановлено строки надання сторонами відзиву, відповіді на відзив та заперечень, призначено підготовче засідання на 11.08.2020, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача (відповідача за зустрічним позовом) - Приватне акціонерне товариство Росава .

До Господарського суду міста Києва 22.07.2020 надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Росава Тайерс до Товариства з обмеженою відповідальністю Преміорі про визнання права оренди майна, переданого за договором суборенди № 1000 від 02.04.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.07.2020 прийнято зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Росава Тайерс до Товариства з обмеженою відповідальністю Преміорі про визнання права оренди до розгляду з первісним позовом у справі № 910/10403/20. Вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом.

До зустрічної позовної заяви додано заяву про забезпечення позову шляхом:

- заборони Товариству з обмеженою відповідальністю Преміорі (09100, Київська область, місто Біла Церква, вулиця Леваневського, будинок 91, ідентифікаційний код 39848510) та Приватному акціонерному товариству Росава (09108, Київська область, місто Біла Церква, вулиця Леваневського, будинок 91, ідентифікаційний код 30253385) вчиняти дії, спрямовані на перешкоджання Товариству з обмеженою відповідальністю Росава Тайерс (01042, місто Київ, вулиця Іоанна Павла ІІ, будинок 4/6, корпус "А", кімната 602, ідентифікаційний код 37517747) доступу та використання у господарській діяльності отриманого на підставі договору суборенди № 1000 від 02.04.2020 майна, перелік якого затверджений в додатках до договору суборенди майна № 1000 від 02.04.2020;

- заборони Товариству з обмеженою відповідальністю Преміорі (09100, Київська область, місто Біла Церква, вулиця Леваневського, будинок 91, ідентифікаційний код 39848510) та Приватному акціонерному товариству Росава (09108, Київська область, місто Біла Церква, вулиця Леваневського, будинок 91, ідентифікаційний код 30253385) вчиняти дії, спрямовані на виселення Товариства з обмеженою відповідальністю Росава Тайерс (01042, місто Київ, вулиця Іоанна Павла ІІ, будинок 4/6, корпус "А", кімната 602, ідентифікаційний код 37517747) з отриманого на підставі договору суборенди № 1000 від 02.04.2020 майна, перелік якого затверджений в додатках до договору суборенди майна № 1000 від 02.04.2020;

- заборони Товариству з обмеженою відповідальністю Преміорі (09100, Київська область, місто Біла Церква, вулиця Леваневського, будинок 91, ідентифікаційний код 39848510) вчиняти дії, спрямовані на повернення Приватному акціонерному товариству Росава (09108, Київська область, місто Біла Церква, вулиця Леваневського, будинок 91, ідентифікаційний код 30253385) отриманого Товариством з обмеженою відповідальністю Росава Тайерс (01042, місто Київ, вулиця Іоанна Павла ІІ, будинок 4/6, корпус "А", кімната 602, ідентифікаційний код 37517747) на підставі договору суборенди № 1000 від 02.04.2020 майна, перелік якого затверджений в додатках до договору суборенди майна № 1000 від 02.04.2020.

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити ефективний захист прав та інтересів заявника.

З метою запобігання вчинення будь-яких протиправних дій відносно майна, права на яке мають всі учасники провадження, ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.07.2020 заяву позивача за зустрічним позовом про забезпечення позову задоволено повністю.

З метою забезпечення процесуальних прав учасників справи підготовче засідання відкладено на 15.09.2020.

Представник відповідача (позивача за зустрічним позовом) 14.09.2020 подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи.

За результатами підготовчого засідання 15.09.2020 суд, без виходу до нарадчої кімнати, постановив ухвалу про продовження підготовчого провадження строком на 30 днів.

У підготовчому засіданні оголошено перерву до 13.10.2020.

Представник Приватного акціонерного товариства Росава 15.09.2020 подав до суду клопотання про скасування заходів забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2020 розгляд клопотання про скасування заходів забезпечення позову призначено на 17.09.2020.

Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 16.09.2020 представник позивача (відповідача за зустрічним позовом) подав письмові пояснення.

Представник відповідача (позивача за зустрічним позовом) 17.09.2020 подав до суду письмові заперечення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2020 у задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства Росава про скасування заходів забезпечення позову відмовлено.

До Господарського суду міста Києва 12.10.2020 від третьої особи надійшли письмові пояснення.

За результатами підготовчого засідання 13.10.2020 судом прийнято рішення про закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті у судовому засіданні 10.11.2020.

Представник Приватного акціонерного товариства Росава 09.11.2020 подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи.

З метою забезпечення процесуальних прав учасників справи судове засідання відкладено на 17.11.2020.

Представник позивача (відповідача за зустрічним позовом) у судовому засіданні 17.11.2020 підтримав вимоги, викладені в позовній заяві та просив їх задовольнити у повному обсязі, проти задоволення зустрічного позову заперечував.

Представник відповідача (позивача за зустрічним позовом) у судовому засіданні 17.11.2020 підтримав вимоги, викладені в зустрічній позовній заяві та просив їх задовольнити у повному обсязі, проти задоволення первісного позову заперечував повністю.

У судовому засіданні 17.11.2020 оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Приватним акціонерним товариством Росава та первісним позивачем укладено договір оренди №833 від 01.04.2020, за яким останній отримав у платне строкове користування визначене додатками №1 та №2 нерухоме майно та засоби виробництва.

Пунктом 3.1 договору №833 від 01.04.2020 встановлено, що строком його дії є один рік.

Окремими умовами пунктів 3.2 - 3.4 визначено, що договір №833 від 01.04.2020 може бути достроково припиненим виключно у разі продажу всього або частини орендованого майна з моменту укладення відповідного договору купівлі-продажу або додатковим письмовим договором сторін.

Пунктом 6.1.3 договору №833 встановлено право орендаря передавати отримане майно в суборенду.

Первісним позивачем та первісним відповідачем 02.04.2020 укладено договір №1000 суборенди майна, отриманого позивачем (за первісним позовом) у платне строкове користування за договором №833 від 01.04.2020.

Пунктом 3.1 договору №1000 від 02.04.2020 встановлено строк його дії до 31.12.2020.

Відповідно до умови пункту 3.2 строк дії договору №1000 може бути скорочено виключно за згодою сторін шляхом укладення відповідної додаткової угоди.

В іншому, умови договору №1000 від 02.04.2020 фактично є тотожними умовам договору оренди №833 від 01.04.2020.

Відповідно до частини першої статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Таким чином, первісний відповідач з моменту підписання договору №1000 від 02.04.2020 отримав право платного користування визначеним цим договором майном строком до 31.12.2020.

Відповідно, у первісного позивача виникло кореспондоване зобов`язання забезпечити реалізацію права первісного відповідача протягом встановленого договором строку.

Опосередковано носієм такого ж зобов`язання є і третя особа на стороні первісного позивача, оскільки зобов`язання з передачі майна у неї виникло на підставі договору №833.

Фактично, даний спір було започатковано саме третьою особою у справі направленням повідомлення-вимоги №10/07-01 від 10.07.2020 про односторонню відмову від договору №833 від 01.04.2020 та дострокове повернення орендованого майна на підставі статті 781 Цивільного кодексу України.

Статтею 781 Цивільного кодексу України встановлено, що договір найму припиняється у разі смерті фізичної особи - наймача, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша) та у разі ліквідації юридичної особи, яка була наймачем або наймодавцем (частина друга).

Жодна з передбачених наведеною правовою нормою обставин у даному випадку відсутня.

Третя особа на стороні первісного позивача у своєму листі №10/07-01 від 10.07.2020 помилково ототожнила поняття порушення справи про банкрутство та ліквідація юридичної особи. Крім того, правовий статус цієї юридичної особи не змінювався з моменту укладення договору №833 до вирішення даного спору по суті. Заміна керівника юридичної особи (у даному випадку - арбітражного керуючого) не є належною фактичною та правовою підставою припинення зобов`язань цієї юридичної особи за укладеними попередньою посадовою особою господарсько-правових договорів.

Більше того, застосування наведеної правової норми до господарсько-правових відносин оренди є помилковим, оскільки питання припинення господарсько-правового договору найму регулюється частиною другою статті 291 Господарського кодексу України, якою, зокрема, не передбачено таку підставу припинення, як ліквідація юридичної особи наймодавця.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (частина перша статті 193 Господарського кодексу України).

Матеріали справи не містять жодного доказу невизнання прав третьої особи у справі на стороні первісного позивача як власника орендованого майна, у той же час надані у процесуальних документах пояснення правової позиції власника повністю заперечують факт наявності будь-яких прав на це майно в інших учасників судового розгляду.

Така позиція не може бути визнана судом правовою, щонайменше, з огляду на позитивно правові приписи частин другої та третьої статті 13 Цивільного кодексу України: при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб не допускаючи дій, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

У даному випадку первісний позивач та третя особа у справі на його стороні не в праві вирішувати власні правовідносини без урахування прав та законних інтересів первісного відповідача, який є фактичним користувачем переданого в оренду майна.

Оскільки має місце спір, пов`язаний з правами та інтересами трьох осіб, жодний з учасників цих правовідносин не може одноособово вирішувати його на свою користь без урахування прав, інтересів та волевиявлення інших учасників.

Частинами першою та другою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Майнові господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями (частина перша статті 179 Господарського кодексу України).

Сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобов`язання в процесі його виконання, якщо законом не встановлено інше (частина третя статті 173 Господарського кодексу України).

Наведені норми позитивного права фактично встановлюють загальне правило обов`язковості виконання прийнятого за укладеним господарсько-правовим договором зобов`язання і неможливості його зміни або розірвання за одностороннім волевиявленням одного з учасників угоди.

Одностороння відмова від господарсько-правового договору допустима лише як виключення з загального правила у випадках, прямо передбачених договором або законом.

Цивільний кодекс України передбачає три основні види односторонньої відмови від договору:

1) як санкцію за порушення умов договору другою стороною;

2) як право на вчинення односторонньої відмови без застосування мір цивільно- правової відповідальності;

3) як безпідставну відмову від договору за відсутності порушень умов договору другою стороною з покладенням на сторону, що відмовилася, негативних правових наслідків, передбачених договором або законом.

В усіх перерахованих випадках одностороння відмова від договору не спричиняє, як правило, його автоматичне припинення або розірвання, оскільки інша сторона має право оспорити односторонню відмову від договору у суді, який може як визнати її неправомірною (правомірною) так і визнати на вимогу однієї із сторін договір розірваним із застосуванням відповідних правових наслідків до винної сторони.

Якщо ж відмова безпідставна, суд може на вимогу позивача зобов`язати виконати договір, за винятком тих випадків, коли законом стороні надається безумовне привілеєве право на відмову від договору або визнати його розірваним.

У будь-якому випадку, мова йде саме про право односторонньої відмови від договору, яке встановлено Законом або укладеним договором.

У той же час, позитивно-правове регулювання господарських відносин значно звужує можливості односторонньої відмови від договору його учасником.

Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов`язання; у разі поєднання управненої та зобов`язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов`язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

Таким чином, автоматичне припинення господарсько-правового зобов`язання внаслідок відмови від договору одним з його учасників є юридично не можливим за виключенням встановлення такого права самим договором і за умови, що така договірна умова не порушує вимог законодавства.

У даному випадку, укладені учасниками даного судового розгляду договори №833 та №1000 оренди та суборенди майна не встановлюють право орендодавця в односторонньому порядку відмовитись від договору та не встановлюють автоматичне припинення зобов`язань внаслідок цієї відмови.

Більше того, з огляду на правове регулювання орендних відносин законодавчими актами можливе існування в тексті договору оренди умови про встановлення права відмови від цього договору викликало б обґрунтований сумнів в її дійсності.

Досить чітко та однозначно сформульована законодавцем норма частини першої статті 291 Господарського кодексу України: одностороння відмова від договору оренди не допускається. Ця норма не передбачає будь-яких винятків з встановленого правила.

Відповідно до частини другої цієї ж статті Господарського кодексу договір оренди припиняється у разі:

- закінчення строку, на який його було укладено;

- викупу (приватизації) об`єкта оренди;

- ліквідації суб`єкта господарювання-орендаря;

- загибелі (знищення) об`єкта оренди.

Частиною третьою цієї ж статті Кодексу встановлене правило, за яким договір оренди може бути розірваний за згодою сторін.

На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний:

- з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, та

- в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Таким чином, наведені правові норми унеможливлюють існування договірного господарсько-правового інституту одностороннього (за наявності прямих заперечень іншого або інших учасників угоди) розірвання договору оренди майна з прямим правовим наслідком автоматичного припинення зобов`язань.

Застосування правових конструкцій Цивільного кодексу України без урахування встановлених Господарським кодексом України особливостей правового регулювання саме господарсько-правових відносин є прямим порушенням вимог частини другої статті 4 та статті 7 Господарського кодексу України.

Таким чином, господарсько-правовий договір оренди може бути достроково припиненим у випадку відсутності взаємної згоди (стаття 291 Господарського кодексу України) лише за дотримання двох умов:

1) наявність визначених Цивільним кодексом України правових підстав

та

2) дотримання порядку, встановленого статтею 188 Господарського кодексу

України.

Статтею 188 Господарського кодексу України встановлено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Таким чином, при врегулюванні орендних відносин між суб`єктами господарського права законодавцем встановлено лише можливість існування права вимагати розірвання господарсько-правового договору, а не права односторонньої зміни умов або розірвання укладеного договору з прямим правовим наслідком зміни або припинення зобов`язань.

Правове врегулювання відносин сторін господарсько-правого договору оренди статтями 291 та 188 Господарського кодексу України не передбачає навіть теоретичну можливість автоматичного припинення відповідних зобов`язань з моменту направлення вимоги або претензії.

Відповідно, направлення третьою особою у справі на стороні первісного позивача повідомлення-вимоги №10/07-01 від 10.07.2020 за умови наявності прямих заперечень орендаря не могло мати наслідком автоматичне дострокове припинення зобов`язань за договором №833 від 01.04.2020, за умовами пунктів 3.2 - 3.4 якого припинення можливе виключно у разі продажу всього або частини орендованого майна з моменту укладення відповідного договору купівлі-продажу або з моменту укладення додаткового письмового договору сторін.

Як зазначалось раніше, відповідно до частини третьої статті 291 Господарського кодексу України на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Оскільки припинення господарсько-правових зобов`язань є правовим наслідком розірвання господарсько-правового договору, для задоволення первісного позову суду мало бути доведено заінтересованими особами факт розірвання договору його учасниками, у тому числі:

1) існування встановлених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму фактичних підстав;

2) відповідність цих фактичних підстав правовим підставам, встановленим Цивільним кодексом України для розірвання договору найму;

3) дотримання порядку, встановленого статтею 188 Господарського кодексу України.

Суд наголошує, що за приписом частини третьої статті 291 Господарського кодексу України мова йде не про загальні правові норми цивільного законодавства, що регулюють відносини розірвання договорів, а про спеціальні норми, які регулюють саме розірвання господарсько-правового договору найму.

Зазначений вище процесуальний обов`язок доведення первісним позивачем та третьою особою не виконано.

Докази належного виконання вимог статті 291 Господарського кодексу України (відповідна письмова угода, судове рішення тощо) матеріали не містять.

Виходячи з наведеного, судом встановлено, що покладене в основу первісного позову твердження про припинення договору оренди №833 від 01.04.2020 з моменту направлення третьою особою на стороні первісного позивача листа №10/07-01 від 10.07.2020 є помилковим, оскільки не ґрунтується на належних правових підставах.

З тих же підстав судом встановлено, що і договір №1000 від 02.04.2020 не є припиненим з моменту направлення третьою особою на стороні первісного позивача вимоги.

Первісний позивач жодним аргументом позову не посилається на існування фактичних підстав (а тим більше не довів суду належними доказами факту їх існування), які надають йому право відповідно до статті 291 Господарського кодексу України та статті 783 Цивільного кодексу України право вимагати дострокового припинення дії укладеного сторонами у справі господарсько-правового договору оренди майна №1000 від 02.04.2020.

Первісний позивач також не посилався і не довів суду існування обставин, визначених статтею 782 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, суд не має правової можливості задовольнити вимогу про визнання припиненими зобов`язань за договором оренди №1000 від 02.04.2020, оскільки таке рішення призведе до невмотивованого та протиправного порушення балансу прав та інтересів власника майна та законного користувача цим майном.

Враховуючи наведене, суд відмовляє у задоволенні вимог первісного позову про визнання припиненим договору №1000 від 02.04.2020 та примусове виселення первісного відповідача повністю.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо його судом не визнано недійсним (презумпція правомірності правочину).

Судом відхиллено посилання третьої особи у справі на недійсність та (одночасно) нікчемність укладених сторонами договорів оренди та суборенди, оскільки ці доводи не підтверджені жодним доказом у матеріалах справи.

За висновками постанови від 21.03.2018 Великої Палати Верховного Суду у справі №760/14438/15-ц у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Таким чином, первісний відповідач (позивач за зустрічним позовом) має право використовувати отримане ним майно протягом встановленого господарсько-правовим договором строку.

Поясненнями первісного позивача та третьої особи на його стороні доведено суду факт заперечення цими учасниками судового розгляду права первісного відповідача.

Частиною другою статті 16 Цивільного кодексу України першим способом захисту порушеного права визначено його визнання.

Первісним відповідачем заявлено зустрічну вимогу про визнання його права в межах укладеного договору суборенди №1000 від 02.04.2020.

Враховуючи доведеність факту наявності у первісного відповідача (позивача за зустрічним позовом) права, факту заперечення цього права іншими учасниками судового розгляду та пряме позитивно-правове визначення обраного способу його захисту суд задовольняє зустрічний позов повністю.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за первісним та зустрічним позовами покладаються на первісного позивача повністю.

На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 238, 241-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні первісного позову відмовити повністю.

2. Зустрічний позов задовольнити повністю.

3. Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю Росава Тайерс (01042, місто Київ, вулиця Іоанна Павла ІІ, будинок 4/6, корпус А , кімната 602, ідентифікаційний код 37517747) право оренди майна, переданого Товариству з обмеженою відповідальністю Росава Тайерс (01042, місто Київ, вулиця Іоанна Павла ІІ, будинок 4/6, корпус А , кімната 602, ідентифікаційний код 37517747) відповідно до Переліку, що затверджено в додатках до договору суборенди майна № 1000 від 02.04.2020.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Преміорі (09100, Київська область, місто Біла Церква, вулиця Леваневського, будинок 91, ідентифікаційний код 39848510) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Росава Тайерс (01042, місто Київ, вулиця Іоанна Павла ІІ, будинок 4/6, корпус А , кімната 602, ідентифікаційний код 37517747) 3 153 (три тисячі сто п`ятдесят три) грн. 00 коп. - судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний тест рішення складено: 23.11.2020.

Суддя Т.Ю.Кирилюк