Рішення

від 02.11.2020 по справі 913/463/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5 м. Харків, 61022, тел./факс (057)702-10-79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2020 року м. Харків Справа № 913/463/20

Провадження №17/913/463/20

Господарський суд Луганської області у складі судді Фонової О.С., розглянувши матеріали справи в порядку спрощеного письмового провадження за позовною заявою Приватного підприємства Люксавто-СДК , м. Лисичанськ Луганської області,

до Обласного комунального підприємства Регіональне агентство сприяння інвестиціям , м. Сєвєродонецьк Луганської області,

про стягнення 46531,23 грн,

без виклику представників сторін.

Обставини справи: Приватне підприємство Люксавто-СДК (позивач у справі) звернулось з позовною заявою №б/н від 06.08.2020 до Обласного комунального підприємства Регіональне агентство сприяння інвестиціям (відповідач у справі) про стягнення боргу сумі 46531,23 грн, що виник за договором оренди нежитлового приміщення №6 від 02.01.2019 та договором про надання послуг №3 від 02.01.2019.

Ухвалою суду від 01.09.2020, після усунення недоліків, відкрито провадження у справі №913/463/20, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін.

Згідно з ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. ч. 2, 5, 7 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду даної справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, суд розглядає справу в порядку частини 8 статті 252 ГПК України за наявними в ній матеріалами в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку, без проведення судового засідання.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження, суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

За змістом ст. 9 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань , якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Відповідно до даних витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 11.08.2020 місцезнаходження юридичної особи відповідача - Обласного комунального підприємства Регіональне агентство сприяння інвестиціям є: площа Перемоги, буд. 2, м. Сєвєродонецьк Луганської області, 93400.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи та про його право подати відзив на позовну заяву, копія ухвали суду про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Втім, повідомлення про вручення поштових відправлень повернуті на адресу суду з відміткою поштового зв`язку Укрпошта : за закінченням строку зберігання .

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України Про доступ до судових рішень , усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 ст. 3 цього Закону визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 цього Закону).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що відповідач мав дійсну можливість ознайомитись з ухвалою суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень ( www.reyestr.court.gov.ua ).

Суд враховує, що у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25.06.2018 у справі №904/9904/17).

З огляду на наведене суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд даної справи.

Відповідач у встановлений судом строк відзив на позов із викладенням власної правової позиції та будь-яких заяв або клопотань до матеріалів справи не надав.

З огляду на вищевказане, відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

02.11.2020 без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами судом ухвалено рішення про часткове задоволення позовних вимог, однак, суддя Фонова О.С. була звільнена від роботи у зв`язку з непрацездатністю, тому рішення підписано суддею після завершення періоду тимчасової непрацездатності судді - 23.11.2020.

Дослідивши обставини справи, надані позивачем докази на підтвердження своїх доводів, у судовому засіданні без виклику учасників справи, суд встановив таке.

Між Приватним підприємством Люксавто-СДК , як Орендодавцем (далі - позивач у справі) та Обласним комунальним підприємством Регіональне агентство сприяння інвестиціям , як Орендарем (далі - відповідач у справі) було укладено договір оренди нежитлового приміщення №6 від 02.01.2019 (далі - Договір №6).

Відповідно до п.1.1 Договору №6, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Орендодавець зобов`язується передати Орендареві у строкове платне користування гаражний бокс (далі - Приміщення ), а Орендар зобов`язується прийняти у строкове платне користування Приміщення, що визначене у цьому Договорі, та зобов`язується сплачувати Орендодавцеві орендну плату.

Адреса приміщення, що орендується: Україна, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Сєрова, буд. 37 (п. 1.2 Договору №6).

Згідно з п. 2.1 Договору №6 приміщення, що орендується, надається Орендарю для обслуговування та зберігання транспортного засобу.

Строк оренди Приміщення, що орендується, складає 12 місяців з моменту прийняття транспортного засобу (п. 3.1 Договору №6).

Відповідно до п. 4.1 Договору №6 розмір місячної орендної плати складає: 4500,00 грн в т.ч. ПДВ.

У п. 4.2 Договору №6 сторони встановили, що орендна плата сплачується Орендарем не пізніше 25 числа кожного наступного місяця на розрахунковий рахунок Орендодавця.

Вартість комунальних послуг входить до орендної плати (п. 4.5 Договору №6).

Як встановили сторони у п. 4.6 Договору №6, у разі припинення (розірвання) Договору оренди Орендар сплачує орендну плату до дня повернення Приміщення та Майна за Актом прийому - передачі включно. Закінчення строку дії Договору оренди не звільняє Орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою,

У п. 6.1 Договору сторони встановили, що Орендар зобов`язується, зокрема, своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Строк цього Договору починає свій перебіг з 02.01.2019 та закінчується 21.12.2019 (п. 9.3 Договору №6).

Факт передачі вказаного Приміщення підтверджується доданим до справи Актом №1 приймання-передачі до Договору №6 від 02.01.2019, який підписано обома сторонами (а.с.32).

Також, між позивачем, як Виконавцем, та відповідачем, як Замовником, було укладено договір про надання послуг №3 від 02.01.2019 (далі - Договір №3).

Відповідно до п. 1.1 Договору №3 Виконавець зобов`язується на платній основі надавати Замовнику, а Замовник зобов`язується прийняти комплекс послуг (надалі - Послуги), а саме:

- передрейсовий медичний огляд Замовника;

- передрейсовий технічний огляд транспортних засобів Замовника;

- при наявності нормативного пробігу технічне обслуговування № 1, № 2;

- проведення інструктажів з питань охорони праці на робочих місцях, безпеки руху водіїв, які керують зазначеними в Договорі транспортними засобами у терміни, встановлені законодавством України.

У п. 3.1 Договору №3 сторони становили, що вартість послуг за один календарний місяць становить 300,00 грн в т.ч. ПДВ, з одного транспортного засобу.

Згідно з п. 3.2 Договору №3 розрахунки здійснюються шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Виконавця протягом 10 календарних днів.

Цей Договір набуває чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2019 (п. 7.1. Договору №3).

У Додатку до Договору №3 сторони узгодили Перелік транспортних засобів Замовника, зокрема: автомобіль FORD Transil Спеціалізований легковий - спеціалізований пасажирський-В Пересувний офіс (мобільний пункт ГВК КТЗ) реєстраційний номер НОМЕР_1 та автомобіль FORD Transil Спеціалізований легковий - спеціалізований пасажирський-В Пересувний офіс (мобільний пункт ГВК КТЗ) реєстраційний номер НОМЕР_2 (а.с.15).

Позивач надав підписаний між сторонами за Договором №3 Акт здачі - приймання робіт (надання послуг) від 28.12.2019, в якому зазначено: розміщення транспортних засобів з метою їх зберігання та передрейсовий та післярейсовий медичний контроль, інструктажі водіїв та контроль технічного стану транспортного засобу, на загальну вартість з ПДВ 55800,00 грн (а.с.17).

Також позивачем надано акт звірки взаємних розрахунків за період 28.12.2019 - 20.01.2020, в якому сторони узгодили заборгованість в сумі 45000,00 грн (а.с.16).

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що на виконання умов вказаних Договорів №3 та №6 він надав послуги на загальну суму 55800,00 грн (в т.ч. ПДВ), зокрема, за договором №6 на суму 54000,00 грн та за договором №3 на суму 1800,00 грн, за які відповідач розрахувався частково на суму 10800,00 грн, зокрема, за договором №6 на суму 10000,00 грн та за договором №3 на суму 800,00 грн, залишок боргу складає 45000,00 грн.

У зв`язку з порушенням строків оплати відповідачем, відповідно до ст. 625 ЦК України, позивачем нараховані за період з 20.01.2020 по 01.08.2020 та заявлені до стягнення 3% річних у сумі 721,23 грн та інфляційні втрати в сумі 810,00 грн.

Відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростував.

Встановивши фактичні обставини справи, дослідивши надані позивачем докази на підтвердження своїх доводів, суд дійшов висновку про таке.

Згідно з ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) одностороння відмова від зобов`язання не допускається, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Щодо до договору оренди нежитлового приміщення №6 від 02.01.2019 (далі - Договір №6) суд зазначає таке.

Договір №6, що укладений сторонами у даній справі, за своєю правовою природою є договором найму (оренди).

Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Аналогічна за змістом норма наведена у ст. 759 ЦК України.

З матеріалів справи вбачається, що позивач свій обов`язок щодо надання майна, що є предметом Договору №6, відповідачу виконав, що підтверджується актом приймання-передачі від 02.01.2019, підписаним обома сторонами та скріпленим їх печатками (а.с.32).

Докази повернення нежитлового приміщення за Договором №6 в матеріалах справи відсутні.

Частиною 1 ст. 762 ЦК України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Сторони в п. 4.1 Договору №6 встановили, що розмір місячної орендної плати складає: 4500,00 грн в т.ч. ПДВ.

Позивач надав підписаний між сторонами Акт здачі - приймання робіт (надання послуг) від 28.12.2019 на загальну вартість в т.ч. ПДВ 55800,00 грн, з яких: 54000,00 грн - за розміщення транспортних засобів з метою їх зберігання та 1800,00 грн - за передрейсовий та післярейсовий медичний контроль, інструктажі водіїв та контроль технічного стану транспортного засобу (а.с.17).

У акті вказана кількість транспортних засобів та сума за один місяць їх зберігання. Оскільки акт датовано 28.12.2019 та за відсутності посилань в ньому на місяць надання послуг, суд вважає, що вказані послуги надавались у грудні 2019 року.

У п. 4.2 Договору №6 сторони узгодили, що орендна плата сплачується Орендарем не пізніше 25 числа кожного наступного місяця на розрахунковий рахунок Орендодавця.

Пунктом 1 ст. 530 ЦК України врегульовано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом при розгляді справи та підтверджено матеріалами справи, відповідачем в повному обсязі не виконані зобов`язання за договором оренди нежитлового приміщення №6 від 02.01.2019 щодо сплати орендної плати, було сплачено позивачу тільки 10000,00 грн, у зв`язку з чим, за ним утворилась заборгованість з орендної плати в сумі 44000,00 грн.

Отже, заборгованість з орендної плати у сумі 44000,00 грн, підтверджується належними доказами, є обґрунтованою, такою, що не спростована відповідачем, а тому підлягає до стягнення в повному обсязі.

У зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем грошових зобов`язань за Договором №6, відповідно до ст. 625 ЦК України, позивачем нараховано 3% річних в сумі 705,20 грн та інфляційні втрати в сумі 792,00 грн за період з 20.01.2020 по 01.08.2020, згідно з наданим розрахунком (а.с.30,31).

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлено договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов`язання.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних, суд звертає увагу позивача, що він не правильно визначив початок періоду їх нарахування, оскільки перебіг строку починається з наступного дня після кінцевої дати оплати.

Так, як сторони у п. 4.2 Договору №6 узгодили, що орендна плата сплачується Орендарем не пізніше 25 числа кожного наступного місяця на розрахунковий рахунок Орендодавця, то прострочення з оплати орендної плати за грудень 2019 року відбулось з 26.01.2020.

Тому, правильно визначеним початком буде період з 26.01.2020, а не 20.01.2020, як помилково вказав позивач.

Судом зроблено наступний розрахунок 3 % річних за допомогою програми Законодавство : за період з 26.01.2020 по 01.08.2020, який складає 189 днів, на суму боргу 44000,00 грн, 3 % річних складають 681,64 грн.

Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача 3 % річних підлягає частковому задоволенню у сумі 681,64 грн, у задоволенні решти вимог в сумі 23,56 грн слід відмовити.

В частині вирішення вимоги щодо стягнення інфляційних втрат за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань слід виходити з такого.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У свою чергу, у кредитора згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.

Така правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, він визначив період нарахування інфляційних з 20.01.2020 по 01.08.2020, однак не застосував індекс інфляції за липень 2020 року (99,4 %), де була дефляція. Вказане є порушенням ч. 2 ст. 65 ЦК України, де вказано, що інфляція нараховується за весь час прострочення.

Суд здійснив перерахунок інфляційних втрат за допомогою програми Законодавство , згідно з яким інфляційні втрати за період з лютого по липень 2020 року складають 527,05 грн (44000,00 грн х 101,19784433 % (середній індекс інфляції за період з лютого по липень 2020 року) = 44527,05 грн - 44000,00 грн). Вказана сума і підлягає до стягнення на користь позивача. В задоволенні решти вимог в сумі 264,95 грн слід відмовити.

Щодо стягнення боргу за договором №3 суд зазначає таке.

Загальні положення про послуги визначені главою 63 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається з підписаного між сторонами акту здачі - приймання робіт (надання послуг) від 28.12.2019 вартість передрейсового та післярейсового медичного контролю, інструктажу водіїв та контролю технічного стану транспортного засобу складає 1800,00 грн (а.с.17). Як повідомив позивач, відповідачем було сплачено 800,00 грн в погашення цієї суми.

Частиною 1 ст. 903 ЦК України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що вартість послуг за один календарний місяць становить 300,00 грн в т.ч. ПДВ, з одного транспортного засобу (п. 3.1 Договору №3).

Разом з тим, сторони передбачивши в п. 3.2 Договору №3, що розрахунки здійснюються шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Виконавця протягом 10 календарних днів, не встановили дату або подію, від якої слід здійснювати такий відлік (чи з дати надання послуг, чи з дати укладення договору тощо).

В силу ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В матеріалах справи відсутні докази пред`явлення вимоги позивачем до відповідача (претензії) щодо оплати 1000,00 грн за надані послуги за Договором №3.

Що стосується наданого позивачем акту звірки, суд оцінює його як доказ критично та звертає увагу на таке.

З акту звірки не можливо з`ясувати природу виникнення вказаних там сум, адже не зазначено за якими саме договорами виникла заборгованість та в яких сумах. В графі Документ міститься назва Продаж 28.12.2019 та Оплата (34 від 15.01.2020) . Разом з тим, предметами Договорів №6 та №3 продаж не була.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, враховуючи недоведеність позивачем настання строку виконання боржником обов`язку щодо оплати за надані послуги за Договором №3, суд дійшов висновку про відмову у стягненні заборгованості за надані послуги за цим Договором у сумі 1000,00 грн.

У зв`язку з відмовою у стягненні основного боргу за Договором №3, також слід відмовити у похідних від нього вимогах, а саме у стягненні 3% річних в сумі 16,03 грн та інфляційних втрат в сумі 18,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, позов слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість з орендної плати в сумі 44000,00 грн, 3 % річних в сумі 681,64 грн та інфляційні втрати в сумі 527,05 грн. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 129, ч. 9 ст. 165, ст.ст. 232-233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Обласного комунального підприємства Регіональне агентство сприяння інвестиціям , площа Перемоги, буд. 2, м. Сєвєродонецьк Луганської області, 93400, ідентифікаційний код 37177945, на користь Приватного підприємства Люксавто-СДК , вул. Сєрова, буд. 37, м. Лисичанськ Луганської області, 93107 , ідентифікаційний код 35389271, заборгованість з орендної плати в сумі 44000,00 грн, 3 % річних в сумі 681,64 грн, інфляційні втрати сумі 527,05 грн, витрати зі сплати судового збору в сумі 2042,26 грн.

Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. У решті позовних вимог відмовити.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції згідно положень ст.256 Господарського процесуального кодексу України протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Згідно пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано 23.11.2020 - після завершення періоду тимчасової непрацездатності судді.

Суддя О.С. Фонова