Постанова

від 12.04.2021 по справі 913/463/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" квітня 2021 р. Справа № 913/463/20

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Россолов В.В. , суддя Слободін М.М.

розглянувши у приміщенні Східного апеляційного господарського суду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи

апеляційну скаргу Обласного комунального підприємства "Регіональне агентство сприяння інвестиціям" (вх. №455 Л/1)

на рішення Господарського суду Луганської області від 02.11.2020, ухвалене без виклику представників сторін у приміщенні Господарського суду Луганської області суддею Фоновою О.С., дата складання повного тексту рішення - 23.11.2020,

у справі № 913/463/20

за позовом Приватного підприємства "Люксавто-СДК", м. Лисичанськ, Луганська обл.,

до відповідача Обласного комунального підприємства "Регіональне агентство сприяння інвестиціям", м. Сєвєродонецьк, Луганська обл.,

про стягнення 46531,23 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Луганської області від 02.11.2020 у справі №913/463/20 позов задоволено частково; стягнуто з Обласного комунального підприємства "Регіональне агентство сприяння інвестиціям" на користь Приватного підприємства "Люксавто-СДК" заборгованість з орендної плати в сумі 44000, 00 грн, 681,64 грн 3% річних, 527, 05 грн інфляційних втрат, витрати зі сплати судового збору в сумі 2 042, 26 грн; у решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач 27.01.2021 звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення Господарського суду Луганської області від 02.11.2020 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що він не мав можливості ознайомитися з позовною заявою та її додатками для підготовки відзиву, оскільки скаржник їх не отримував. Наявність ухвали суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень не дозволяє фактично ознайомитись з матеріалами, які були спрямовані позивачем до суду та надати аргументовані заперечення. Зазначає, що карантинні заходи сприяли обмеженню скаржника від відвідування місць значного скупчення людей, у тому числі відділень Укрпошти, листів від Укрпошти чи смс повідомлень про наявність вхідної кореспонденції до скаржника не надходило.

А тому вважає, що його не було належним чином повідомлено про розгляд даної справи.

Скаржник вважає договір оренди нежитлового приміщення №6 від 02.01.2019 та договір про надання послуг №3 від 02.01.2019 недійсними.

Зокрема зазначає, що позивач не мав та не має необхідного КВЕД на надання послуг, що вказані у розділі 1 договору №3; виконавцем за договором №3 не надано, а замовником не витребувано копію договору з амбулаторно-поліклінічним закладом, що має ліцензію, згідно з яким відповідні послуги надаватимуться відокремленим структурним підрозділом амбулаторно-поліклінічного закладу чи власної ліцензії виконавця на подібний вид послуг, не надано документів, що підтверджують повноваження виконавця проводити інструктажі з питань охорони праці на робочих місцях, безпеки руху водіїв, копії журналів з підписами водіїв; позивачем не надано доказів проведення передрейсових медичних оглядів водіїв замовника та результати цих оглядів. Додаток до договору №3 також вважає недійсним оскільки у ньому відсутнє посилання до якого саме договору він створений, відсутня інформація, хто саме з підписантів є замовником, а хто виконавцем, відсутні реквізити сторін та найменування посад.

На думку скаржника, акт приймання-передачі майна до договору №6 взагалі відсутній, тому фактично передачі майна позивачу не було. Скаржник зазначає, що договір №6 укладений неналежним чином та в неналежній формі, а також не досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору, у зв`язку з чим він є нікчемник та недійсним.

Акт звіряння взаємних розрахунків відповідач також вважає недійсним, оскільки він не містить інформації щодо сторін, якими було підписано акт та створений на підставі нікчемних договорів, а наявності первинних документів недостатньо для підтвердження факту надання послуг.

Крім того апелянт посилається на факт проведення аудиторської перевірки стосовно відповідача, в результаті якої встановлено порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції". А з Єдиного державного реєстру декларацій відповідачем встановлено, що дружина колишнього т.в.о. директора відповідача ОСОБА_1 отримувала дохід у ПП "Люксавто-СДК".

Разом з апеляційною скаргою Обласним комунальним підприємством "Регіональне агентство сприяння інвестиціям" заявлено клопотання про поновлення строку, встановленого для подання апеляційної скарги.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.02.2021 для розгляду справи сформовано колегія суддів у складі: головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Россолов В.В., суддя Слободін М.М.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.02.2021 поновлено Обласному комунальному підприємству "Регіональне агентство сприяння інвестиціям" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Луганської області від 02.11.2020 у справі №913/463/20. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Обласного комунального підприємства "Регіональне агентство сприяння інвестиціям" на рішення Господарського суду Луганської області від 02.11.2020 у справі №913/463/20. Встановлено учасникам справи строк до 01.03.2021 для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень з доказами їх надсилання іншим учасникам провадження. Розгляд апеляційної скарги Обласного комунального підприємства "Регіональне агентство сприяння інвестиціям" на рішення Господарського суду Луганської області від 02.11.2020 у справі №913/463/20 ухвалено здійснювати без повідомлення учасників справи. Зупинено дію рішення Господарського суду Луганської області від 02.11.2020 у справі №913/463/20.

Крім того, колегією суддів зазначено, що відповідно до ч. 10 ст. 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Враховуючи, що у даній справі ціна позову становить 46531,23 грн, що є менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2020 році, та справа не є такою, що не може розглядатися в порядку спрощеного провадження, колегія суддів дійшла до висновку про розгляд апеляційної скарги Обласного комунального підприємства "Регіональне агентство сприяння інвестиціям" на рішення Господарського суду Луганської області від 02.11.2020 у справі №913/463/20 без повідомлення учасників справи.

01.03.2021 на електронну пошту Східного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив, у якому позивач заперечує проти задоволення апеляційної скарги, доводи скаржника вважає безпідставними та необґрунтованими.

Відповідно до рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення, що містяться в матеріалах справи вбачається, що сторони отримали ухвалу про відкриття апеляційного провадження від 10.02.2021.

Поштове відправлення копії ухвали Східного апеляційного господарського суду від 10.02.2021 про відкриття апеляційного провадження та розгляд справи в порядку письмового провадження, що надсилалася на адресу Обласного комунального підприємства "Регіональне агентство сприяння інвестиціям", яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також зазначена відповідачем: 93405, Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, вул. Перемоги, 2, повернулося до суду неврученим у зв`язку з відсутністю адресата.

Однак, в матеріалах справи наявне рекомендоване повідомлення про вручення потового відправлення копії ухвали Східного апеляційного господарського суду від 10.02.2021, що надсилалася на адресу директора відповідача Сидоренка Д.В., яка є тотожною адресою місцезнаходження відповідача.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що сторони належним чином повідомлені про відкриття апеляційного провадження та розгляд справи судом апеляційної інстанції у порядку письмового провадження.

Як вже зазначалось вище, вказана апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи, зважаючи на приписи ч. 10 ст. 270 ГПК України, якими передбачено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Заперечень щодо розгляду справи без повідомлення учасників справи від сторін не надходили.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як встановлено судом, між Приватним підприємством "Люксавто-СДК", як Орендодавцем та Обласним комунальним підприємством "Регіональне агентство сприяння інвестиціям", як Орендарем було укладено договір оренди нежитлового приміщення №6 від 02.01.2019 (далі - Договір №6) (т. 1 а.с. 11-12).

Згідно з п.1.1 Договору №6, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Орендодавець зобов`язується передати Орендареві у строкове платне користування гаражний бокс (далі - "Приміщення"), а Орендар зобов`язується прийняти у строкове платне користування Приміщення, що визначене у цьому Договорі, та зобов`язується сплачувати Орендодавцеві орендну плату.

Пунктом 1.2. Договору №6 сторони погодили, що адреса приміщення, що орендується: Україна, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Сєрова, буд. 37.

Відповідно до п. 2.1 Договору №6 приміщення, що орендується, надається Орендарю для обслуговування та зберігання транспортного засобу.

Строк оренди Приміщення, що орендується, складає 12 місяців з моменту прийняття транспортного засобу (п. 3.1 Договору №6).

Пунктом 4.1 Договору №6 передбачено, що розмір місячної орендної плати складає: 4500,00 грн в т.ч. ПДВ.

У п. 4.2 Договору №6 сторони встановили, що орендна плата сплачується Орендарем не пізніше 25 числа кожного наступного місяця на розрахунковий рахунок Орендодавця.

Вартість комунальних послуг входить до орендної плати (п. 4.5 Договору №6).

Сторонами у п. 4.6 Договору №6 погоджено, що у разі припинення (розірвання) Договору оренди Орендар сплачує орендну плату до дня повернення Приміщення та Майна за Актом прийому - передачі включно. Закінчення строку дії Договору оренди не звільняє Орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою,

Згідно з п. 6.1 Договору Орендар зобов`язується, зокрема, своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Строк цього Договору починає свій перебіг з 02.01.2019 та закінчується 31.12.2019 (п. 9.3 Договору №6).

Обставини передачі вказаного приміщення підтверджуються доданим до справи Актом №1 приймання-передачі до Договору №6 від 02.01.2019, який підписано обома сторонами (т. 1 а.с.32).

Відповідно до зазначеного акта, ПП "Люксавто-СДК" - орендодавець передав, а Обласне комунальне підприємство "Регіональне агентство сприяння інвестиціям" - орендар прийняв на платній основі приміщення гаражного боксу за адресою вул. Сєрова, 37, м. Лисичанськ, Луганська обл., Україна.

Також, між позивачем, як Виконавцем, та відповідачем, як Замовником, було укладено договір про надання послуг №3 від 02.01.2019 (далі - Договір №3) (т. 1 а.с.13-14).

За п. 1.1 Договору №3 Виконавець зобов`язується на платній основі надавати Замовнику, а Замовник зобов`язується прийняти комплекс послуг (надалі - Послуги), а саме:

- передрейсовий медичний огляд водіїв Замовника;

- передрейсовий технічний огляд транспортних засобів Замовника;

- при наявності нормативного пробігу технічне обслуговування № 1, № 2;

- проведення інструктажів з питань охорони праці на робочих місцях, безпеки руху водіїв, які керують зазначеними в Договорі транспортними засобами у терміни, встановлені законодавством України.

Пунктом 3.1 Договору №3 сторони становили, що вартість послуг за один календарний місяць становить 300,00 грн в т.ч. ПДВ, з одного транспортного засобу.

Згідно з п. 3.2 Договору №3 розрахунки здійснюються шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Виконавця протягом 10 календарних днів.

Цей Договір набуває чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2019 (п. 7.1. Договору №3).

У Додатку до Договору №3 сторони узгодили Перелік транспортних засобів Замовника, зокрема: автомобіль FORD Transil Спеціалізований легковий - спеціалізований пасажирський-В "Пересувний офіс (мобільний пункт ГВК КТЗ) " реєстраційний номер НОМЕР_1 та автомобіль FORD Transil Спеціалізований легковий - спеціалізований пасажирський-В "Пересувний офіс (мобільний пункт ГВК КТЗ)" реєстраційний номер НОМЕР_2 (т. 1 а.с.15).

До матеріалів справи додано підписаний між сторонами за Договором №3 Акт здачі - приймання робіт (надання послуг) від 28.12.2019, в якому зазначено: 1.Розміщення транспортних засобів з метою їх зберігання, кіл-ть 12, ціна з ПДВ 4500,00 грн, сума з ПДВ 54000,00 грн; 2.Передрейсовий та післярейсовий медичний контроль, інструктажі водіїв та контроль технічного стану транспортного засобу, кіл-ть 6, ціна з ПДВ 300,00 грн, сума з ПДВ 1800,00 грн, на загальну вартість з ПДВ 55800,00 грн (т. 1 а.с.17).

Акт здачі - приймання робіт (надання послуг) від 28.12.2019 містить підписи позивача та відповідача, та скріплений печатками сторін.

Також позивачем надано акт звірки взаємних розрахунків за період 28.12.2019 - 20.01.2020, в якому сторони узгодили заборгованість в сумі 45000,00 грн (т.1 а.с.16), який містить підписи сторін, скріплені печатками підприємств.

Оскільки заборгованість за Договором №3 та Договором №6 Обласним комунальним підприємством "Регіональне агентство сприяння інвестиціям" не була сплачена ПП "Люксавто-СДК", останнє звернулося з даним позовом до суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що на виконання умов вказаних Договорів №3 та №6 він надав послуги на загальну суму 55800,00 грн (в т.ч. ПДВ), зокрема, за договором №6 на суму 54000,00 грн та за договором №3 на суму 1800,00 грн, за які відповідач розрахувався частково на суму 10800,00 грн, зокрема, за договором №6 на суму 10000,00 грн та за договором №3 на суму 800,00 грн, залишок боргу складає 45000,00 грн.

У зв`язку з порушенням строків оплати відповідачем, відповідно до ст. 625 ЦК України, позивачем нараховані за період з 20.01.2020 по 01.08.2020 та заявлені до стягнення 3% річних у сумі 721,23 грн та інфляційні втрати в сумі 810,00 грн.

Як зазначалося, оскаржуваним рішенням позовні вимоги було задоволено частково. Стягнуто з Обласного комунального підприємства "Регіональне агентство сприяння інвестиціям" на користь Приватного підприємства "Люксавто-СДК" заборгованість з орендної плати в сумі 44000, 00 грн, 681,64 грн 3% річних, 527, 05 грн інфляційних втрат, витрати зі сплати судового збору в сумі 2 042, 26 грн; у решті позовних вимог відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що заборгованість з орендної плати у сумі 44 000, 00 грн підтверджується належними доказами, є обґрунтованою, такою, що не спростована відповідачем, а тому підлягає до стягнення в повному обсязі.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що він не правильно визначив початок періоду їх нарахування, отже, вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних підлягає частковому задоволенню у сумі 681, 64 грн, у задоволенні решти вимог в сумі 23, 56 грн судом відмовлено.

Суд також здійснив перерахунок інфляційних, згідно з яким інфляційні втрати за період з лютого по липень 2020 року складають 527,05 грн, у зв`язку із чим, у задоволенні решти вимог в сумі 264,95 грн судом відмовлено.

Враховуючи недоведеність позивачем настання строку виконання боржником обов`язку щодо оплати за надані послуги за договором №3, суд дійшов висновку про відмову у стягненні заборгованості за надані послуги за цим договором у сумі 1000,00 грн.

У зв`язку з відмовою у стягненні основного боргу за договором №3, судом відмовлено у похідних від нього вимогах, а саме у стягненні 3% річних в сумі 16, 03 грн та інфляційних в сумі 18,00 грн.

При перегляді рішення місцевого господарського суду із врахуванням меж апеляційного перегляду згідно положень ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду виходить з наступного.

Щодо тверджень скаржника щодо неможливості ознайомитися із позовною заявою та неповідомлення його про розгляд справи, колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 12.08.2020 позовну заяву ПП "Люксавто-СДК" було залишено без руху.

Як вбачається з матеріалів справи, копія ухвали суду від 12.08.2020 про залишення позовної заяви без руху 03.09.2020 також була надіслана на адресу Обласного комунального підприємства "Регіональне агентство сприяння інвестиціям": пл. Перемоги, 2, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93400 (яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань).

Однак поштове відправлення повернуто до суду неврученим. Відповідно до відмітки організації поштового зв`язку АТ "Укрпошта" Ф20 причини повернення - "за закінченням терміну зберігання". Разом з тим, на конверті працівниками пошти здійснено запис - "за адресою не знайдено".

З метою усунення недоліків позовної заяви позивачем до суду першої інстанції зокрема було надано докази надіслання позовної заяви відповідачу: опис вкладення у лист на ім`я Обласного комунального підприємства "Регіональне агентство сприяння інвестиціям" за адресою пл. Перемоги, 2, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93400, поштова накладна організації поштового зв`язку та фіскальний чек АТ "Укрпошта".

Згідно з ч. 1 ст. 172 ГПК України позивач, особа, яка звертається з позовом в інтересах іншої особи, зобов`язані до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копії та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення.

Тобто позивачем належним чином виконано вимоги ст. 172 ГПК України.

Ухвала Господарського суду Луганської області від 01.09.2020, якою прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, а також встановлено строк на надання відзиву надсилалася на офіційну адресу відповідача. Однак була повернута до суду першої інстанції "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до ч. 5 ст. 176 ГПК України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2, 3, 4 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

За змістом ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Відповідно до даних витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 11.08.2020 місцезнаходження юридичної особи відповідача - Обласного комунального підприємства "Регіональне агентство сприяння інвестиціям" є: площа Перемоги, буд. 2, м. Сєвєродонецьк Луганської області, 93400.

Отже, судом першої інстанції належним чином виконано обов`язок щодо повідомлення учасника справи про відкриття провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 цього Закону).

З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що ухвала Господарського суду Луганської області від 01.09.2020, якою прийнято позовну заяву до розгляду оприлюднена 04.09.2020.

Також відомості про стан справи містяться у відкритому доступі на сайті Судової влади України.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, 23.09.2020 до Господарського суду Луганської області через підсистему "Електронний суд" від відповідача в особі директора Симоненка Дмитра Володимировича надійшла заява про внесення даних РНОКПП/коду ЄДРПОУ до додаткових відомостей учасника справи.

А отже, відповідач був обізнаний про перебування судової справи №913/463/20 на розгляді у господарському суді, а отже мав можливість ознайомитися як з процесуальними документами, які містяться у Єдиному державному реєстрі судових рішень та матеріалами, що долучені до підсистеми "Електронний суд", так і ознайомитися з матеріалами справи у паперовому вигляді у приміщенні господарського суду.

Оскаржуване рішення у справі ухвалено 02.11.2020.

А отже, у відповідача з 23.09.2020 до дати ухвалення судового рішення було достатньо часу для ознайомлення з усіма матеріалами справи та підготування і направлення відзиву на позовну заяву.

Отже, матеріали справи свідчать, що неподання відповідачем відзиву на позовну заяву зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою самого відповідача.

А тому твердження відповідача, що він не був повідомлений про розгляд справи, не мав можливості ознайомитися з позовом та додатками до нього та надати до суду відзив суперечать матеріалам справи та є необґрунтованими.

З матеріалів апеляційної скарги судом апеляційної інстанції встановлено, що до неї скаржником додано копію декларації ОСОБА_1 за період з 01.01.2020 по 30.06.2020, копію роздруківки із веб-сайту "Clarity Projeсt" щодо ОСОБА_2 , копія листа Управління внутрішнього аудиту Луганської обласної державної адміністрації від 06.12.2020 №03-02/00074.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно до положень статті 80 Господарського процесуального кодексу України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Отже, за загальним правилом, усі докази в обґрунтування своїх вимог та заперечень мають бути подані учасниками справи до суду першої інстанції, а до суду апеляційної інстанції додаткові докази подаються у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідач, належним чином користуючись своїми процесуальними правами, мав подати усі докази суду першої інстанції, зокрема разом з відзивом на позовну заяву. У разі неможливості подати докази разом з відзивом на позовну заяву з об`єктивних причин, відповідач мав повідомити про це суд першої інстанції.

Як встановлено судом, відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву, не надав жодних доказів, не заявляв про причини неможливості надати певні докази до суду першої інстанції.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції не приймає наданий відповідачем додатковий доказ і здійснює розгляд апеляційної скарги за наявними і поданими суду першої інстанції доказами.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 14 Цивільного кодексу України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання не допускається, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Предметом спору в даній справі є матеріально-правова вимога ПП "Люксавто-СДК" про стягнення з Обласного комунального підприємства "Регіональне агентство сприяння інвестиціям" заборгованості за Договором оренди нежитлового приміщення №6 від 02.01.2019 та за Договором №3 від 02.01.2019, а також 3% річних та інфляційних нарахувань за несвоєчасну оплату відповідачем коштів.

Як встановлено судом, між сторонами на підставі договору №6 від 02.01.2019 виникли правовідносини з оренди нежитлового приміщення.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Аналогічна за змістом норма наведена у ст. 759 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 ст. 762 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Як встановлено судом, позивач свій обов`язок щодо надання майна, що є предметом Договору №6, відповідачу виконав, що підтверджується актом приймання-передачі №1 від 02.01.2019, підписаним обома сторонами (т. 1 а.с.32).

Судова колегія вважає зазначає, що наявна в матеріалах справи копія акту приймання-передачі №1 від 02.01.2019 до Договору оренди нежитлового приміщення №6 від 02.01.2019 спростовує твердження скаржника, щодо відсутності такого акту приймання-передачі орендованого майна та також щодо не передачі позивачем предмету оренди відповідачу у користування.

Доказів повернення відповідачем нежитлового приміщення (гаражного боксу) за Договором №6 до матеріалів справи сторонами не надано.

Сторони в п. 4.1 Договору №6 погодили, що розмір місячної орендної плати складає: 4500,00 грн в т.ч. ПДВ.

У п. 4.2 Договору №6 сторони узгодили, що орендна плата сплачується Орендарем не пізніше 25 числа кожного наступного місяця на розрахунковий рахунок Орендодавця.

За твердженням позивача, за договором оренди нежитлового приміщення №6 від 02.01.2019 орендарю було нараховано плату за користування майном у загальному розмірі 54000,00 грн.

Як зазначає позивач, а також вбачається матеріалів справи, відповідачем за користування орендованим майном було сплачено 10000,00 грн.

Отже, у відповідача утворилася заборгованість за договором оренди нежитлового приміщення №6 від 02.01.2019 у розмірі 44000,00 грн.

Доказів оплати заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення №6 від 02.01.2019 Обласним комунальним підприємством "Регіональне агентство сприяння інвестиціям" до матеріалів справи не надано

А тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заборгованість з орендної плати у сумі 44000,00 грн, підтверджується належними доказами, є обґрунтованою, такою, що не спростована відповідачем, а тому підлягає до стягнення в повному обсязі.

Оскільки відповідачем своєчасно не виконано обов`язку з оплати орендних платежів за Договором №6, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, позивачем нараховано 3% річних в сумі 705,20 грн та інфляційні втрати в сумі 792,00 грн за період з 20.01.2020 по 01.08.2020, згідно з наданим розрахунком (т. 1 а.с.30-31).

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлено договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов`язання.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо помилковості визначення позивачем початку періоду прострочення відповідача щодо оплати заборгованості за користування орендованим майном з 20.01.2020, а не з 26.01.2020.

Здійснивши за допомогою комп`ютерної програми "Ліга.Закон" перевірку розрахунку 3% річних та інфляційних втрат на суму заборгованості 44000,00 грн за період з 26.01.2020 по 01.08.2020, здійсненого судом першої інстанції, колегія суддів зазначає, що він є арифметично правильним.

А тому судова колегія погоджується з твердженням Господарського суду Луганської області, що з відповідача стягненню підлягають 3% у розмірі 681,64 грн, та інфляційні втрати у розмірі 527,05 грн.

Судова колегія не погоджується з твердженням скаржника щодо недійсності договору оренди нежитлового приміщення №6 від 02.01.2019, оскільки відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доказів визнання зазначеного договору недійсним у судовому порядку скаржником до матеріалів справи судом не надано. Як не зазначено, на підставі якої норми права відповідач вважає зазначений договір нікчемним.

Щодо тверджень скаржника про відсутність у договорі оренди нежитлового приміщення №6 від 02.01.2019 істотних умов договору судова колегія зазначає, що відповідно до зазначених у Постанові пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.13 №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними (із змінами і доповненнями)" положень відсутність істотних умов у договорі не є підставою для визнання договору недійсним. Такий договір може вважатися не укладеним. Однак, визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами.

На підставі частини восьмої ст. 181 Господарського кодексу України у разі, коли сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Відповідно до ч. 1 ст. 284 ГК України істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

В договорі оренди нежитлового приміщення №6 від 02.01.2019 сторонами погоджено об`єкт оренди - гаражний бокс, його місцезнаходження (п.1.1. Договору), строк оренди - 12 місяців (п. 3.1. Договору), орендна плата - 4500,00 грн в місяць (п. 4.1. Договору), відновлення орендованого майна (п. 6.1 Договору), умови повернення (п. 4.6, 6.1 Договору).

Як свідчать подані письмові докази, сторонами вчинялись дії на виконання зобов`язань за відповідним договором, зокрема, позивачем було передано відповідачу у користування орендоване приміщення, що підтверджується актом приймання-передачі до договору, а відповідачем була здійснена часткова оплата за цим договором, що підтверджується сторонами спору.

Таким чином, зазначені обставини свідчать про фактичне виконання сторонами умов договору.

А отже, відсутність погодження сторонами умов щодо порядку використання амортизаційних відрахувань не може бути підставою для визнання договору недійсним, або підставою вважати його неукладеним.

А тому договір оренди нежитлового приміщення №6 від 02.01.2019 є чинним, а його умови повинні виконуватися сторонами правочину.

Посилання скаржника на лист начальника Управління внутрішнього аудиту Луганської облдержадміністрації від 06.10.2020 "Про проведення позапланового аудиту діяльності Обласного комунального підприємства "Регіональне агентство сприяння інвестиціям" та виконання контрольних документів", колегія суддів не приймає до уваги, оскільки виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати, а звіт аудиту у даному випадку виключно фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась. За умови існування між сторонами договірних правовідносин виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати.

Судова колегія зазначає, що факт отримання заробітної плати дружиною колишнього т.в.о. директора відповідача ОСОБА_1 на підприємстві позивача у період з 01.01.2020 по 30.06.2020 не може свідчити про недійсність чи нікчемність договору оренди нежитлового приміщення № 6 та договору про надання послуг № 3 від 02.01.2019. Зазначені договори підписані уповноваженими представниками сторін та містять печатки підприємств.

Щодо тверджень апелянта, що акт здачі-приймання робіт (надання послуг) не є належним доказом існування виникнення обов`язку з оплати орендних платежів за договором №6, судова колегія зазначає, що нормами чинного законодавства не передбачено укладання акту здачі-приймання наданих послуг (робіт), оскільки за договором оренди приміщення жодні послуги не надаються, а орендар майна в силу положень ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України зобов`язаний вносити орендні платежі щомісяця, як і передбачено умовами Договору №6.

Крім того, за договором про надання послуг № 3 від 02.01.2019 між сторонами виникли правовідносини, що регулюються зокрема главою 63 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається з підписаного між сторонами акту здачі - приймання робіт (надання послуг) від 28.12.2019 вартість передрейсового та післярейсового медичного контролю, інструктажу водіїв та контролю технічного стану транспортного засобу складає 1800,00 грн (т. 1 а.с.17). Як повідомив позивач, відповідачем було сплачено 800,00 грн в погашення цієї суми.

Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як встановлено судом, вартість послуг за один календарний місяць становить 300,00 грн в т.ч. ПДВ, з одного транспортного засобу (п. 3.1 Договору №3).

Разом з тим, сторони передбачивши в п. 3.2 Договору №3, що розрахунки здійснюються шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Виконавця протягом 10 календарних днів, не встановили дату або подію, від якої слід здійснювати такий відлік (чи з дати надання послуг, чи з дати укладення договору тощо).

В силу ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В матеріалах справи відсутні докази пред`явлення вимоги позивачем до відповідача (претензії) щодо оплати 1000,00 грн за надані послуги за Договором №3.

Дослідивши наданий позивачем акт звірки взаєморозрахунків, судом встановлено, що з нього не можливо з`ясувати природу виникнення вказаних там сум, адже не зазначено за якими саме договорами виникла заборгованість та в яких сумах. В графі "Документ" міститься назва "Продаж 28.12.2019" та "Оплата (34 від 15.01.2020)". Разом з тим, предметом Договорів №6 та №3 продаж не був.

Як зазначає Верховний Суд у постанові від 05.03.2019 у справі №910/1389/18 сам по собі акт звірки не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, свідчить про визнання боржником такого боргу, якщо: - інформація, що в ньому відображена, підтверджена первинними документами; - акт містить підписи уповноважених на це осіб.

Крім того, акт звірки взаєморозрахунків не може вважатися вимогою позивача у розумінні ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

А тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо недоведеності настання строку виконання боржником обов`язку щодо оплати за надані послуги за Договором №3, та про відмову у стягненні заборгованості за надані послуги за цим Договором у сумі 1000,00 грн, 3 % річних у розмірі 16,03 грн та інфляційних втрат у розмірі 18,00 грн.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання скаржника на недійсність договору про надання послуг №3 від 02.01.2019, а також на доводи, якими апелянт обґрунтовує своє твердження, оскільки, по-перше, визнання договору недійсним не є предметом даного спору, по-друге, судом першої інстанції було відмовлено у стягненні заборгованості за вказаним договором.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Таким чином, доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваному судовому рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим апеляційна скарга Обласного комунального підприємства "Регіональне агентство сприяння інвестиціям" задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Луганської області від 02.11.2020 у справі №913/463/20 підлягає залишенню без змін.

З огляду на те, що апеляційна скарга залишається без задоволення, відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за її подання покладається судом на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Обласного комунального підприємства "Регіональне агентство сприяння інвестиціям" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Луганської області від 02.11.2020 у справі №913/463/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження постанови апеляційного господарського суду передбачені статтями 287-289 ГПК України.

Головуючий суддя І.А. Шутенко

Суддя В.В. Россолов

Суддя М.М. Слободін