Постанова

від 23.11.2020 по справі 120/6902/20-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/6902/20-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Томчук Андрій Валерійович

Суддя-доповідач - Іваненко Т.В.

23 листопада 2020 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Іваненко Т.В.

суддів: Граб Л.С. Сторчака В. Ю. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Стаднік Л. В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Вінницька обласна громадська організація "Ми разом" - Щетиніна С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року (місце ухвалення - м.Вінниця) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Вінницька обласна громадська організація "Ми разом" до Вінницької міської територіальної виборчої комісії Вінницького району Вінницької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Центральна виборча комісія про визнання незаконним та скасування постанов,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Вінницька обласна громадська організація "Ми разом", звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Вінницької міської територіальної виборчої комісії Вінницького району Вінницької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Центральна виборча комісія, в якому просив визнати незаконними постанови від 13.11.2020 №224, №225, №226, №227, №228, №229, №230, №231, від 16.11.2020 №232 та №233 про реєстрацію депутатів Вінницької міської ради.

19.11.2020 позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій останній просить суд забезпечити позов шляхом зупинення дії постанов Вінницької міської територіальної виборчої комісії Вінницького району Вінницької області від 13.11.2020 №224, №225, №226, №227, №228, №230 та від 16.11.2020 №233.

В обґрунтування заяви вказав, що 11.11.2020 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовними заявами про оскарження дій та бездіяльності Вінницької міської територіальної виборчої комісії при організації та проведенні нею місцевих виборів 2020 року та визнання незаконними протоколів від 06.11.2020 про результати виборів депутатів Вінницької міської ради.

Також зазначив, що рішенням ВОАС від 18.11.2020 у справі №120/6603/20-а, предметом оскарження в якій був, серед іншого, протокол Вінницької міської територіальної виборчої комісії від 06.11.2020, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 . В іншій справі - №120/6574/20-а питання про відкриття провадження ще знаходиться на стадії вирішення.

Позивач вважає, що до набрання законної сили рішеннями судів у зазначених справах, зокрема щодо позовної вимоги, яка стосується визнання незаконним протоколу Вінницької МТВК від 06.11.2020 про встановлення результатів голосування з виборів депутатів Вінницької міської ради та визнання незаконним протоколу Вінницької МТВК від 06.11.2020, правові підстави для реєстрації новообраних депутатів Вінницької міської ради та новообраного Вінницького міського голови, а також призначення на 20.11.2020 сесії новообраної ради, на переконання позивача відсутні.

Враховуючи, що на 20.11.2020 Вінницькою МТВК призначено перше засідання новобраних депутатів міської ради, то, на думку позивача, очевидним стає неможливість виконання судових рішень у справах №120/6574/20-а, №120/6603/20-а у разі проведення 20.11.2020 сесії Вінницької міської ради нового скликання.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти рішення, яким заяву про забезпечення позову задовольнити.

В судовому засіданні позивач, він же представник третьої особи на стороні позивача, підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд задовольнити її.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до частини 1 статті 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Згідно з вимогами часини 1 та частини 2 статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

В силу приписів частини 1 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до вимог частини 2 статті 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Згідно роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Таким чином, заявник обов`язково повинен обґрунтувати своє клопотання щодо наявності фактичних обставин, з якими останній пов`язує застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому, тягар доказування при розгляді клопотання покладається виключно на заявника.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення суду першої інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом зупинення дії постанов Вінницької міської територіальної виборчої комісії Вінницького району Вінницької області від 13.11.2020 №224, №225, №226, №227, №228, №230 та від 16.11.2020 №233 суд дійшов висновку, що позивачем не наведено конкретних обґрунтувань порушення прав юридичних чи фізичних осіб із обов`язковим підтвердженням цього відповідними доказами, а також посилання на явну незаконність оскаржуваних рішень, яка може бути встановлена лише під час розгляду справи по суті, що є безумовною підставою для відмови у застосуванні попереднього судового захисту у вигляді забезпечення позову.

З такими висновками погоджується і суд апеляційної інстанції, враховуючи наступне.

Звертаючись із заявою про забезпечення позову, позивач не довів очевидність небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, неможливість відновлення його прав без вжиття заходів забезпечення позову, чи того, що для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

В ході розгляду заяви судом також не встановлено підстав вважати, що у випадку задоволення позову рішення суду буде неможливо виконати чи його виконання буде суттєво ускладнено.

Таким чином, зазначені у заяві обставини не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, не доведені позивачем належними та допустимими доказами, а тому, не можуть слугувати підставою для забезпечення позову.

На цій підставі колегія суддів доходить до висновку, що судом першої інстанції надано правильну правову оцінку підставам застосування заходів забезпечення адміністративного позову, заявленим у заяві про забезпечення позову, на відповідність їх вимогам частини другої статті 150 КАС України , і , як наслідок, обґрунтовано відмовлено у задоволенні заяви.

При цьому, апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені ст. 317 КАС України, за яких рішення суду підлягає скасуванню, оскільки доводи викладені в апеляційній скарзі жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення адміністративного позову.

Суд апеляційної інстанції, відповідно до ст.308 КАС України, переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів зауважує, що поданий представником третьої особи відзив на апеляційну скаргу не може розцінюватися судом як додаткові пояснення чи обґрунтування апеляційної скарги позивача.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських судів до уваги Кабінету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Підсумовуючи викладене, колегія судів дійшла переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи дане процесуальне питання, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 150,151, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Іваненко Т.В. Судді Граб Л.С. Сторчак В. Ю.