Ухвала

від 23.11.2020 по справі 420/2068/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

23 листопада 2020 року

Київ

справа №420/2068/19

адміністративне провадження №К/9901/28692/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Калашнікової О.В.,

суддів: Білак М.В., Мартинюк Н.М.

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2019 року

на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2020 року

у справі №420/2068/19

за адміністративним позовом ОСОБА_1

до Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ПП "Домофон-Сервіс-Юг"

про визнання листа №23.5/10-293/Д329793.19/15-202 від 11 березня 2019 року нечинним та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2019 року на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2020 року у справі №420/2068/19, предметом розгляду якої є:

-визнання нечинним лист Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини № 23.5/10-293/ДЗ29793.19/15-202 від 11 березня 2019 року;

-зобов`язання Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в особі Регіонального представника Уповноваженого ВРУ з прав людини направити керівнику ПП Домофон-Сервіс-Юг подання із зобов`язанням демонтувати домофонне обладнання, встановлене з порушеннями Закону України та міжнародного права у під`їзді 6 будинку АДРЕСА_1 .

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2019 року, залишеною без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2020 року, в задоволенні позову відмовлено.

Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України, в редакції яка діє з 08 лютого 2020 року, підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

При цьому, варто зауважити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

У касаційній скарзі як на підставу до відкриття касаційного провадження податковий орган посилається на пункт 3 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, зазначаючи, що відсутній висновок Верховного Суду у правовідносинах із Секретаріатом Верховної Ради України.

В той же час Верховний Суд наголошує та тому, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. Також необхідно конкретно вказати норму права щодо питання застосування якої у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При цьому, з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з частиною 2 статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Відповідно до статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу.

З матеріалів касаційної скарги вбачається, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена 16 вересня 2020 року, а касаційну скаргу подано 29 жовтня 2020 року, тобто з пропуском передбаченого статтею 329 КАС України тридцяти денного строку на касаційне оскарження.

Скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, в якому зазначено, що скаржнику не відома дата складання повного тексту постанови суду апеляційної інстанції, позивач наголошує, що вказана постанова оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 28 вересня 2020 року та вручена скаржнику 29 вересня 2020 року. В той же час, скаржником не додано доказів на підтвердження дати отримання судового рішення (зокрема конверт, в якому надійшла оскаржувана постанови).

Враховуючи дату оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2020 року (28 вересня 2020 року), дату подання касаційної скарги (29 жовтня 2020 року), а також відсутність доказів на підтвердження дати отримання оскаржуваної постанови, Судом встановлено, що скаржником пропущено строк для звернення з вказаною касаційною скаргою.

Оцінивши доводи заяви про поновлення строку на касаційне оскарження, проаналізувавши матеріали касаційної скарги, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання поважними причин пропуску скаржником строку на касаційне оскарження та задоволення заяви про поновлення цього строку.

Згідно з частиною третьою статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави вказані нею у заяві визнані неповажними.

Відповідно до статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Таким чином, відповідно до частин 1 та 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку для усунення недоліків, а саме: надання до суду уточненої касаційної скарги (заяви про уточнення касаційної скарги) із зазначенням підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав), а також надання суду доказів на підтвердження дати отримання оскаржуваного судового рішення.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Визнати неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку на касаційне оскарження.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2019 року на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2020 року у справі №420/2068/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ПП "Домофон-Сервіс-Юг", про визнання листа №23.5/10-293/Д329793.19/15-202 від 11 березня 2019 року нечинним та зобов`язання вчинити дії - залишити без руху.

Надати скаржнику строк тривалістю десять днів для усунення виявлених недоліків касаційної скарги з моменту отримання ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

Після усунення недоліків касаційної скарги у строк, встановлений судом, вона вважатиметься поданою у день первинного її подання до суду.

Роз`яснити, що у разі невиконання вимог ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху (в частині подання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження), в установлений судом строк, у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.

У разі невиконання вимог ухвали суду в іншій частині, в установлений судом строк, касаційну скаргу буде повернуто скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

О.В. Калашнікова

М.В. Білак

Н.М. Мартинюк,

Судді Верховного Суду