Постанова

від 18.11.2020 по справі 631/774/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2020 року

м. Харків

Справа № 631/774/19

Провадження № 22-ц/818/ 4881 /20

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого Хорошевського О.М.,

суддів Бурлака І.В., Яцини В.Б.,

за участю секретаря Пузікової Ю.С.

Учасники справи:

позивач за первісним позовом (відповідачка) - ОСОБА_1

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Харкові цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Нововодолазького районного суду Харківської області від 18 серпня 2020 року, постановлену суддею Трояновською Т.М.,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю, виділення частки із майна, поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання об`єктом спільної сумісної власності, виділення частки із майна та поділ майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, який уточнила та просила про визнання майна об`єктом спільної сумісної власності, виділ частки із майна та поділ майна подружжя.

10.10.2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом про поділ майна подружжя.

08.09.2020 року представником позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_3 подано клопотання про забезпечення позову в якій вона просила накласти арешт на автомобіль марки FORDTRANZIT , 2003року випуску, вантажопасажирський - С, шасі № НОМЕР_1 ,реєстраційний № НОМЕР_2 , дата реєстрації 12 березня 2008 року (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , видане ВРЕР № 13 ГУМВС України 12 квітня 2008 року) та накласти заборону на експлуатацію транспортного засобу автомобіля марки FORDTRANZIT , 2003 року випуску, вантажопасажирський - С, шасі № НОМЕР_1 , реєстраційний № НОМЕР_2 , дата реєстрації 12 березня 2008 року (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , видане ВРЕР № 13 ГУМВС України 12 квітня 2008 року). Визначити постійне місце знаходження транспортного засобу автомобілю марки FORD TRANZIT , 2003 року випуску, вантажопасажирський - С, шасі № НОМЕР_1 ,реєстраційний № НОМЕР_2 , дата реєстрації 12 березня 2008 року (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , видане ВРЕР № 13 ГУМВС України 12 квітня 2008 року) за місцем фактичного проживання відповідача по справі: АДРЕСА_1 .

Заява вмотивована тим, що предметом позову є житловий будинок, земельна ділянка, нежитлове приміщення магазину та транспортний засіб марки FORD TRANZIT , 2003року випуску. Позивач вважає, що для реального та ефективного захисту її прав, є збереження спірного майна автомобіля марки FORD TRANZIT , 2003 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_2 , дата реєстрації 12 березня 2008 року, до ухвалення рішення по даній справі необхідно накласти арешт та заборону на експлуатацію автомобіля марки FORD TRANZIT , 2003 року випуску.

Ухвалою Нововодолазького районного суду м. Харкова від 18 серпня 2020 клопотання про забезпечення позову задоволено частково. Заборонено відчуження в будь-який спосіб транспортного засобу автомобіля марки FORD TRANZIT , 2003 року випуску, вантажопасажирський - С, шасі № НОМЕР_1 ,реєстраційний № НОМЕР_2 , дата реєстрації 12 березня 2008 року (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , видане ВРЕР № 13 ГУМВС України 12 квітня 2008 року). В іншій частини клопотання про забезпечення позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить ухвалу скасувати в частині відмови у задоволенні клопотання про заборону на експлуатацію транспортного засобу та визначення постійне місця знаходження транспортного засобу та постановити нову ухвалу, якою клопотання в цій частині задовольнити.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_5 просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а ухвалу залишити без змін. Звертає увагу, що позивач не обґрунтувала доводи клопотання про необхідність забезпечення позову саме такими способами.

Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного .

Задовольняючи частково клопотання про забезпечення позову суд виходив із того, що обґрунтованим заходом забезпечення позову з огляду на його доведеність, вважається лише заборона відчуження в будь-який спосіб транспортного засобу автомобіля марки FORD TRANZIT , 2003 року випуску, вантажопасажирський - С, шасі № НОМЕР_1 ,реєстраційний № НОМЕР_2 , дата реєстрації 12 березня 2008 року (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , видане ВРЕР № 13 ГУМВС України 12 квітня 2008 року).

У свою чергу, ані клопотання представника позивача, а ні матеріали справи не містять доводів щодо необхідності накладення заборони на експлуатацію транспортного засобу - автомобіля марки FORD TRANZIT , 2003 року випуску та визначення постійного місця знаходження транспортного засобу автомобіль марки FORD TRANZIT , 2003 року випуску, за місцем фактичного проживання відповідача по справі АДРЕСА_1 .

Проте повністю з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна.

Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально - правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Відповідно до п.п. 1, 3, 4Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно з п.2 ч.1ст.150 ЦПК України, позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом заборони вчиняти певні дії.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для забезпечення позову є обґрунтоване припущення, що невжиття певних заходів утруднить або зробить неможливим виконання судового рішення.

Крім того, ч. 2 ст. 150 ЦПК України передбачено, що суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

З виділених матеріалів справи надісланих до суду апеляційної інстанції, вбачається, що предметом позову є поділ майна подружжя, до якого входить і автомобіль FORD TRANZIT , 2003 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_2 , дата реєстрації 12 березня 2008 року.

Обґрунтовуючи клопотання про застосування заходів забезпечення позову, позивачка посилається на те, що автомобіль, що є предметом спору про поділ майна між сторонами використовується відповідачем особисто. Відповідач користується транспортним засобом у своїх власних потребах, це призводить до амортизації транспортного засобу, його постійних пошкоджень, та є можливість його повної втрати та пошкоджень і він буде взагалі непридатний до користування та продажу. Він кожен день втрачає свою ринкову вартість, а позивачка може взагалі втратити можливість на отримання грошової компенсації.

За таких обставин цей автомобіль втрачає свою майнову цінність в нього збільшується ступінь зносу, та взагалі він може зазнати таких суттєвих ушкоджень, що його не можливо буде не використовувати за призначенням, ані продати, ані поділити між подружжям.

Постійна експлуатація автомобіля, який є джерелом підвищеної небезпеки призводить до його прискореного зносу, негативно впливає на його ринкову вартість постійним зменшенням його цінності та може привести до його втрати.

Крім того, одноособове використання спірного автомобіля відповідачем порушує права позивача, як співвласника на користування об`єктом спільного майна подружжя, а тому висновки суду першої інстанції, що заборона керування та користування автомобілем буде порушувати права ОСОБА_2 як власника, є необгрунтованими.

Доводи представника відповідача викладені у відзиві на апеляційну скаргу про те, що позивачка не є власником автомобіля, не довела необхідність такого виду забезпечення, крім того таке забезпечення порушує права відповідача у користуванні власним майном, не можна вважати такими, що спростовує висновки судової колегії, оскільки вартість автомобіля у цілому може призвести до майнових втрат позивачки.

Також, за правилами ч. 2 ст. 150 ЦПК України передбачено, що суд може застосувати кілька видів забезпечення позову, а тому наявність вже заборони відчуження у будь-який спосіб транспортного засобу, не суперечить вимогам цивільного процесуального законодавства.

Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув.

Проте, судова колегія не вбачає підстав для задоволення клопотання в частині визначення місця постійного перебування транспортного засобу за місцем проживання відповідача, оскільки не є видом забезпечення позову в розумінні ст.. 150 ЦПК України.

З огляду на викладене судова колегія доходить висновку про те, що судом першої інстанції неповно з`ясовані обставини справи та застосовані норми процесуального права, а тому ухвала в частині її оскарження підлягає зміні, в частині відмови у задоволенні клопотання про накладення заборони на експлуатацію транспортного засобу, з ухваленням в цій частині нової про задоволення клопотання.

В іншій частині ухвала суду першої інстанції не оскаржувалась і не переглядалась.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 251, п.2 ч.1 ст. 374, п. 4 ч.1ст. 376, ст.ст. 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу Нововодолазького районного суду Харківської області від 18 червня 2020 року змінити в частині відмову у задоволенні клопотання про заборону на експлуатацію транспортного засобу.

Заборонити вчиняти певні дії, а саме користуватись та керувати транспортним засобом FORD TRANZIT , 2003 року випуску, вантажопасажирський - С, шасі № НОМЕР_1 ,реєстраційний № НОМЕР_2 , дата реєстрації 12 березня 2008 року (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , видане ВРЕР № 13 ГУМВС України 12 квітня 2008 року). зареєстрований за ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 будь якій особі.

В іншій частині ухвалу суду залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНН НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 420 (чотириста двадцять ) грн. 40 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий О.М. Хорошевський

Судді: І.В.Бурлака

В.Б. Яцина

Повний текст постанови складено 20 листопада 2020 року.