Ухвала

від 08.02.2021 по справі 631/774/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

08 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 631/774/19

провадження № 61-18951св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Харківського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Хорошевського О. М., Бурлака І. В., Яцини В. Б.,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про визнання майна об`єктом спільної сумісної власності, виділ частки із майна та поділ майна подружжя.

У жовтні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом про поділ майна подружжя.

У вересні 2020 року представником позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подано до суду клопотання про забезпечення позову, в якій вона просила: накласти арешт на автомобіль марки FORD TRANZIT , 2003 року випуску; накласти заборону на експлуатацію даного транспортного засобу; визначити постійне місце знаходження транспортного засобу за місцем фактичного проживання відповідача по справі.

Ухвалою Нововодолазького районного суду міста Харкова від 18 серпня 2020 року клопотання представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 про забезпечення позову задоволено частково.

Заборонено відчуження в будь-який спосіб транспортного засобу автомобіля марки FORD TRANZIT , 2003 року випуску, вантажопасажирський - С, шасі № НОМЕР_1 , реєстраційний № НОМЕР_2 , дата реєстрації 12 березня 2008 року (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , видане ВРЕР № 13 ГУМВС України 12 квітня 2008 року).

В іншій частині клопотання про забезпечення позову відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні клопотання про заборону на експлуатацію транспортного засобу та визначення постійного місця знаходження транспортного засобу, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 оскаржила її в апеляційному порядку.

Постановою Харківського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 задоволено частково.

Ухвалу Нововодолазького районного суду Харківської області від 18 серпня 2020 року змінено в частині відмови у задоволенні клопотання про заборону на експлуатацію транспортного засобу.

Заборонено вчиняти певні дії, а саме користуватись та керувати транспортним засобом FORD TRANZIT , 2003 року випуску, вантажопасажирський - С, шасі № НОМЕР_1 ,реєстраційний № НОМЕР_2 , дата реєстрації 12 березня 2008 року (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , видане ВРЕР № 13 ГУМВС України 12 квітня 2008 року), зареєстрований за ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 будь якій особі.

В іншій частині ухвалу суду залишено без змін.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

16 грудня 2020 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Харківського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року.

Підставами касаційного оскарження постанови Харківського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що справа підлягає призначенню до судового розгляду, оскільки доводи касаційної скарги викликають необхідність перевірки матеріалів справи.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 7 ЦПК України розгляд справ у судах проводиться усно і відкрито, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Такий випадок передбачено у частині тринадцятій статті 7 ЦПК України, згідно з якою розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Оскільки колегією суддів не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень у справі, то справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні), а копія судового рішення у такому разі надсилається у порядку, передбаченому частиною п`ятою статті 272 ЦПК України.

Ураховуючи, що згідно з частиною першою статті 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, колегія суддів інформує учасників справи про те, що зазначена інформація оприлюднюється на офіційному веб-порталі судової влади України.

Відповідно до частини одинадцятої статті 34 ЦПК України, з урахуванням категорії і складності справи, справу розглянути колегією у складі п`яти суддів.

Керуючись частиною тринадцятою статті 7, частиною одинадцятою статті 34, частиною першою статті 401, частиною першою статті 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю, виділення частки із майна, поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання об`єктом спільної сумісної власності, виділення частки із майна та поділ майна подружжя призначити до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Інформацію про дату розгляду справи оприлюднити на офіційному веб-порталі судової влади України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: М. Є. Червинська

С. Ю. Бурлаков

В. М. Коротун