Постанова

від 18.11.2020 по справі 265/1746/20

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

22-ц/804/3083/20

265/1746/20

П О С Т А Н О В А

Іменем України

Єдиний унікальний номер 265/1746/20

Номер провадження 22-ц/804/3083/20

18 листопада 2020 року місто Маріуполь

Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Лопатіної М.Ю.

суддів - Мальцевої Є.Є., Биліни Т.І.,

за участю секретаря Грішко С.В.,

сторони:

позивач - Гаражний кооператив Спринтер

відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі апеляційну скаргу Гаражного кооперативу Спринтер на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 19 серпня 2020 року, ухвалене у складі судді Адамової Т.С., у справі за позовом Гаражного кооперативу Спринтер до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Маріупольського міського нотаріального округу Куркчи Георгій Іванович про визнання договору купівлі-продажу недійсним,-

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог.

У березні 2020 року Гаражний кооператив Спринтер (надалі: ГК Спринтер ) звернувся до суду з вищевказаною позовною заявою, в обґрунтування якої зазначив, що рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 10 березня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Донецького апеляційного суду від 05 липня 2017 року, за ОСОБА_1 визнано право власності в порядку спадкування за законом на гараж № НОМЕР_1 , розташований в ГК Спринтер по проспекту Захисників України № 94 в місті Маріуполі. Постановою Верховного Суду від 18 грудня 2019 року вищевказані судові рішення скасовані, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ГК Спринтер про визнання за ОСОБА_1 права власності у порядку спадкування за законом на гараж № НОМЕР_1 , розташований на території гаражного кооперативу Спринтер по проспекту Захисників України будинок АДРЕСА_1 відмовлено. Рішенням державного реєстратора від 24 лютого 2020 року, ГК Спринтер відмовлено у скасуванні державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на вказаний гараж, з огляду на те, що дане нерухоме майно належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 28 січня 2020 року приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Куркчи Г.І.

З огляду на те, що на час укладення даного договору, ОСОБА_1 не була власницею спірного гаражу, на підставі ст. 216 ЦК України, позивач просив визнати недійсним договір купівлі-продажу гаража № НОМЕР_1 , загальною площею 18,9 кв.м, що розташований на території ГК Спринтер по АДРЕСА_1 , посвідчений 28 січня 2020 року приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Куркчи Г.І.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 19 серпня 2020 року у задоволенні позовних вимог ГК Спринтер відмовлено.

Скасовано заходи забезпечення позову у вигляді арешту на гараж № НОМЕР_1 (літ А-1), розташований на території ГК Спринтер по проспекту Захисників України будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 18,9 кв.м., який належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 28 січня 2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Куркчи Г.І., вжиті відповідно до ухвали Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 06 березня 2020 року.

Ухвалюючи судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції установив, що рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 10 березня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 05 липня 2017 року, яким визнано право власності за ОСОБА_1 на спірний гараж, в цій частині скасовано постановою Верховного Суду від 18 грудня 2019 року, відтак на час укладення договору купівлі-продажу гаражу від 28 січня 2020 року ОСОБА_1 не була його власницею та не мала правових підстав для укладення цього договору. З огляду на зазначене, місцевий суд дійшов висновку про те, що вказаний договір купівлі-продажу квартири від 29 січня 2020 року є нікчемним, оскільки його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання зазначеного правочину недійсним судом не вимагається, тому позовні вимоги про визнання недійсним вказаного правочину задоволенню не підлягають.

Таким чином, права власності на спірну нерухомість за вказаним договором купівлі-продажу набувач (покупець) не набув у силу нікчемності цього договору, яка встановлена законом.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги та позиція інших учасників справи.

Позивач не погодився з таким рішенням суду та подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги ГК Спринтер зазначив, що місцевий суд не надав належної оцінки доказам щодо належності спірного гаражу кооперативу, який будував цей гараж за кошти кооперативу і нікому не передавав на нього право власності.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , посилаючись на відповідність оскарженого судового рішення вимогам законності та обґрунтованості, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Представник позивача - ОСОБА_3 в судовому засіданні апеляційного суду підтримала апеляційну скаргу, просила її задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 та представник відповідачки ОСОБА_1 - адвокат Мацегора К.Ф. в судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили її залишити без задоволення.

Третя особа приватний нотаріус Маріупольського міського нотаріального округу Куркчи Г. І. до суду апеляційної інстанції не з`явився, направив до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Позиція апеляційного суду та її нормативно-правове обґрунтування.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників, справи, які з`явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Оскаржене судове рішення відповідає таким вимогам закону.

Фактичні обставини справи.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 10 березня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 05 липня 2017 року, за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано право власності на гараж № НОМЕР_1 , розташований в Гаражному кооперативі Спринтер по проспекту Захисників України (Маршала Жукова), будинок № 94 в місті Маріуполі Донецької області (а.с. 47-70, 71-80).

Постановою Верховного Суду від 18 грудня 2019 року вищевказані судові рішення в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ГК Спринтер про визнання права власності у порядку спадкування за законом на гараж № НОМЕР_1 , розташований в Гаражному кооперативі Спринтер по проспекту Захисників України (Маршала Жукова), будинок № 94 в місті Маріуполі Донецької області скасовані, та у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено (а.с.81-87)

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Юридичного департаменту Маріупольської міської ради Донецької області Строчкіна В.Ю від 24 лютого 2020 року, представнику ГК Спринтер Коваленко А.В. відмовлено у скасуванні запису про право власності/внесені запису про скасування державної реєстрації за номером 35225183 розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1568346414123 Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Підставою відмови зазначено наявність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, а саме те, що право власності на гараж, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , запис № 35225183 зареєстровано за іншою особою на підставі договору купівлі-продажу від 28 січня 2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Куркчи Г.І., отже (а.с. 88).

Відповідно до договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Куркчи Г.І. 28 січня 2020 року, ОСОБА_1 продала ОСОБА_2 гараж № НОМЕР_1 (літ. А-1), який розташований на території гаражного кооперативу Спринтер по АДРЕСА_1 , загальною площею 18,9 кв.м. (а.с. 89-90).

За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18).

Так, стаття 228 ЦК України визначає, що нікчемним є правочин, який порушує публічний порядок. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до пункту 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними правочинами, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об`єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України; правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об`єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об`єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК України).

Отже, спрямованість правочину, що порушує публічний порядок, визначається встановленням мети відповідного волевиявлення на момент його здійснення. Тобто, для віднесення правочину до тих, що порушують публічний порядок, достатньо встановлення в особи, яка його здійснила, мети щодо настання неправомірних наслідків уже на стадії укладення договору, а не його виконання.

При цьому у зазначених випадках особі не можна повертати все, що вона передала за недійсним правочином (частина перша статті 216 ЦК України). У такому разі настають наслідки, передбачені публічним законодавством (у тому числі й повернення майна власнику).

Отже, на відміну від положень частини першої статті 203 ЦК України, яка передбачає, що правочин не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, тобто актам, які регламентують приватноправові відносини, при вчиненні правочину, що порушує публічний порядок, відбувається перш за все порушення вимог актів, що закріплюють окремі елементи публічного порядку, такі як, зокрема, Конституція України, що в цілому не виключає того, що одночасно порушуються вимоги інших актів, що регламентують приватноправові відносини.

Правами і свободами людини і громадянина, закріпленими у Конституції України, зокрема є право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю (стаття 41).

Суд першої інстанції встановив, що на час укладення договору купівлі-продажу спірного гаражу від 28 січня 2020 року відповідачка ОСОБА_1 не була його власницею та не мала правових підстав для укладення цього договору.

З огляду на зазначене, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що вказаний договір купівлі-продажу гаража від 28 січня 2020 року є нікчемним, оскільки його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання зазначеного правочину недійсним судом не вимагається, тому позовні вимоги про визнання недійсним вказаного правочину задоволенню не підлягають.

Таким чином, права власності на спірну нерухомість за вказаним договором купівлі-продажу набувач (покупець) не набув у силу нікчемності цього договору, яка встановлена законом.

Така ж правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 2 березня 2016 року у справі № 6-308цс16, від 14 листопада 2019 року у справі № 204/2341/17.

Є необґрунтованими доводи позивача про те, що суд не надав належної оцінки доказам щодо належності спірного гаражу ГК Спринтер , оскільки на їх користь не надано належних доказів у справі.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування місцевим судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду, обґрунтовано викладені в мотивувальній частині оскарженого судового рішення. При вирішенні даної справи судом першої інстанції правильно визначений характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Висновки за результатом розгляду апеляційної скарги.

Відповідно ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374,375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Гаражного кооперативу Спринтер залишити без задоволення.

Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 19 серпня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених ст.389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.

Судді

Повний текст постанови складено 20 листопада 2020 року.

Суддя