Ухвала

від 17.11.2020 по справі 243/6735/20

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер 243/6735/20

Номер провадження 11-кп/804/1409/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.2020р. колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Донецького апеляційного суду у складі:

судді-доповідача Залізняк Р.М.

суддів Круподері Д.О., Смірнової В.В.,

при секретарі судового засідання Ситніку Д.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Бахмут Донецької області в режимі із Слов`янським міськрайонним судом Донецької області відеоконференції з ДУ Бахмутська установа виконання покарань (№6) Донецької області апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 на ухвалу Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 02.10.2020р., якою продовжено запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 у виді тримання під вартою в ДУ Бахмутська установа виконання покарань (№6) Донецької області на шістдесят днів з 02.10.2020р. до 30.11.2020р. включно,

за участю обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Пікуліна Р.М.,

прокурора Барабаш Ю.Ю.,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 02.10.2020р. продовжено запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 (далі-обвинувачений) у виді тримання під вартою в ДУ Бахмутська установа виконання покарань (№6) Донецької області на шістдесят днів з 02.10.2020р. до 30.11.2020р. включно.

На ухвалу суду обвинуваченим подано апеляційну скаргу в якій він:

- вважає ухвалу суду незаконною та необгрунтованою, оскільки він з моменту настання подій ніяким чином не намагався перешкоджати кримінальному провадженню чи впливати на будь-кого з учасників провадження та подальше перебування його під вартою позбавляє його можливості на лікування, оскільки він є інвалідом та має ряд хронічних захворювань, які на даний час прогресують, що підтверджується виписками з його медичної карти, а саме цироз печінки внаслідок вірусного гепатиту С з ознаками портальної гіпертензії, спайкова хвороба з явищами часткової непрохідності в стадії субкомпенсації, стан після лапоратомії у 2020р.; з 29.09.2020р. його стан різко погіршився та в ургентному порядку з ознаками шлунково кишкової кровотечі він був госпіталізований до хірургічного відділення КНП БЛІЛ м.Бахмут Донецької області; на даний час стан його здоров`я розцінюється, як важкий та він потребує дообстеження та тривалого лікування в умовах спеціалізованого лікувального закладу другого рівня;

- зазначає, що перебування його під вартою не лише негативно вплине на стан його здоров`я, а і негативно вплине на подальше існування членів його родини;

- прохає скасувати ухвалу суду та постановити нову ухвалу, якою змінити запобіжний захід на домашній арешт або позбавлення волі з визначенням застави у мінімальному розмірі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи обвинуваченого та його захисника, які підтримали доводи апеляційної скарги та прохали її задовольнити, позицію прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого та прохав залишити її без задоволення, а ухвалу суду без змін, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга обвинуваченого підлягає задоволенню за таких підстав.

Як вбачається з матеріалів провадження обвинувачений ОСОБА_1 обвинувачується за ч.1 ст. 121 КК України, а саме в умисному заподіянні тяжкого тілесного ушкодження, небезпечному для життя в момент заподіяння, тобто у вчиненні тяжкого злочину.

Так судом апеляційної інстанції встановлено, що обвинуваченому інкримінується те, що він 03.11.2019р. приблизно о 17-30 год., знаходячись у приміщенні магазину ІНФОРМАЦІЯ_1 ФОП ОСОБА_2 . Розташованому в АДРЕСА_1 разом з потерпілим ОСОБА_3 , де між ними на ґрунті раптово-виниклих неприязних стосунків виник конфлікт, який продовжився на відкритій ділянці місцевості, який прилягає до зазначеного магазину. Під час конфлікту у обвинуваченого виник злочинний умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_3 . Реалізуючи свій злочинний умисел на заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_3 , обвинувачений, перебуваючи на відкритій ділянці місцевості біля зазначеного магазину, з метою заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_3 , діючи умисно, розташовуючись обличчям до обличчя потерпілого ОСОБА_3 ,, наніс потерпілому кулаком руки один удар в обличчя в область носу, від якого потерпілий упав на бетонне покриття на спину. Після чого, обвинувачений продовжуючи реалізацію свого єдиного протиправного умислу на заподіяння тілесних ушкоджень, наніс потерпілому ОСОБА_3 , кулаками обох рук не менше двох ударів в обличчя потерпілого та не менш трьох ударів кінцівками ніг, взутими у туфлі, в область тулуба та не менше трьох ударів кінцівками ніг у голову. Після чого, обвинувачений доводячи свій злочинний умисел до кінця, взяв зверху за одяг лежачого на спині на асфальтному покритті потерпілого ОСОБА_3 та став бити потерпілого головою об асфальт не менше двох разів, в результаті чого спричинив потерпілому тілесні ушкодження, а саме відкриту черепно-мозкову травму, перелами лівої тім`яної та скроневої кісток, крововилив над твердою мозковою оболонкою лівої скроневої ділянки, забій речовини головного мозку правої скроневої частки, перелам кісток носу з переходом на кістки обличчя, крововиливи у гайморові порожнини та у ліву барабанну порожнину, підшкірні гематоми голови, синці повік очей, субконьюктівальний крововилив лівого ока, садно лобної ділянки та спинки носу, підшкірні гематоми грудної клітки, тулуба та кінцівок, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя.

Як вбачається з оскаржуваної ухвали в обґрунтування прийнятого рішення щодо продовження строку дії щодо обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд послався на те, що обвинувачений обвинувачується в скоєнні тяжкого злочину, санкція ст.121 ч.1 КК України, за який передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років; вік та стан здоров`я обвинуваченого, що він є інвалідом третьої групи, потребує тривалого лікування, проте із наданих суду медичних документів не вбачається, що за станом свого здоров`я обвинувачений не може утримуватись в умовах установи виконання покарань, на теперішній час обвинувачений перебуває на обліку в Бахмутській міській медичній частині Донецької області і йому надається медична допомога; не працює; на утриманні неповнолітніх дітей не має. Крім того, існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме обвинувачений без застосування до нього запобіжного заходу зможе переховуватися від суду, оскільки за даним кримінальним провадженням у період часу з листопада 2019р. до червня 2020р. обвинувачений ухилявся від слідства, перебував у розшуку і його було затримано на виконання ухвали слідчого судді від 12.11.2019р. у м.Харків; ризик незаконного впливу обвинуваченого особисто на потерпілого, свідків, які ще не допитані в судовому засіданні, оскільки потерпілий та всі свідки, які були допитані по даному кримінальному провадженню є знайомими обвинуваченого, він може впливати на них будь-яким чином з метою змінити вже дані ними показання чи схилити до дачі завідомо неправдивих показань; разом з тим ризик неправомірного впливу на потерпілого підтверджується поведінкою обвинуваченого у судовому засіданні 09.09.2020р., де обвинувачений публічно висловлював погрози щодо потерпілого. Будь-яких інших обставин, які б свідчили , що даний захід забезпечення кримінального провадження, а саме тримання під вартою не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, судом на даному етапі не встановлено та сторонами не доведено, у зв`язку з чим суд вважає недостатнім застосування більш м`якого запобіжного заходу для запобігання наявним ризикам, а ніж тримання під вартою, тому суд дійшов до висновку про доцільність збереження застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, який забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Суд апеляційної інстанції не може погодитись із таким рішенням суду, виходячи з такого.

Відповідно до ч.1 ст.177 КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Згідно з ч.1 ст.183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

За змістом ст.199 КПК, розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд має з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.

Право на свободу та особисту недоторканість може бути обмежене, однак таке обмеження має здійснюватися з дотриманням конституційних гарантій захисту прав і свобод людини і громадянина, принципів справедливості, рівності та домірності (пропорційності), із забезпеченням справедливого балансу інтересів особи та суспільства, на підставі та в порядку, визначених законами України, з урахуванням актів міжнародного права, позицій Європейського суду з прав людини за вмотивованим рішенням суду.

При обґрунтуванні рішення про продовження строків тримання під вартою необхідно враховувати вимоги ст.199 КПК України та положення, встановлені у рішеннях Європейського Суду з прав людини щодо необхідності дотримання розумних строків тримання особи під вартою.

Проте, на переконання суду апеляційної інстанції, рішення суду про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого не ґрунтується на зазначених вимогах кримінального процесуального закону.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що обвинувачений обвинувачується у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст. 121 КК України, за вказаним кримінальним провадженням відбувається судовий розгляд у суді першої інстанції, та рішення про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого прийнято під час судового провадження в суді першої інстанції. В обґрунтування свого рішення про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого суд послався на існування таких ризиків, як переховуватися від суду та незаконно впливати на потерпілого та свідків.

Проте суд першої інстанції не врахував, що обвинувачений раніше не судимий, має постійне місце проживання, перебуває на обліку в Бахмутській міській медичній частині Донецької області з діагнозом цироз печінки внаслідок вірусного гепатиту С з ознаками портальної гіпертензії, стан після кровотечі з варикозних вен стравоходу (29.09.2020р.) спайкова хвороба з явищами часткової непрохідності в стадії субкомпенсації, стан після лапаротомії у 2020р., має третю групу інвалідності за даним захворюванням; з 29.09.2020 по 30.09.2020р. знаходився на стаціонарному лікуванні у хірургічному відділенні КНП БПЛІЛ м.Бахмут Донецької області, з 26.10.2020р. отримує антиретровірусну терапію з приводу хронічного вірусного гепатиту С, що підтверджується медичною довідкою Бахмутської міської медичної частини № 42 від 11.11.2020р., випискою з медичної карти стаціонарного хворого №ІХ-200929/8455 від 30.09.2020р., наданою КНП БПЛІЛ м.Бахмут , тому оскільки обвинувачений потребує тривалого лікування в умовах спеціалізованих лікувальних закладів, у нього немає підстав переховуватися від суду, а подальше перебування під вартою призведе до погіршення стану його здоров`я.

При цьому суд першої інстанції не звернув уваги на практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), який в своїх рішеннях запровадив стандарт, за яким ризик втечі зменшується зі збігом часу, проведеного під вартою (рішення Ноймайстер проти Австрії та Мамедова проти Росії ).

Також судом першої інстанції в ухвалі зазначено, що обвинувачений у період часу з листопада 2019р. по червень 2020р. ухилявся від слідства, перебував у розшуку і його було затримано на виконання ухвали слідчого судді від 12.11.2019р. у м.Харків, дії обвинуваченого були спрямовані на ухилення від органів досудового розслідування та суду, оскільки обвинувачений покинув місце свого мешкання, тобто проявив реальні дії спрямовані на ухилення від відповідальності, з чим не може погодитись суд апеляційної інстанції, оскільки, як зазначив прокурор, події, за які обвинуваченому інкримінується вчинення злочину, мали місце 03.11.2019р., до ЄРДР відомості були внесені 06.11.2019р., на вказаний час обвинувачений вже покинув м.Слов`янськ; 08.11.2019р. було складено та погоджено повідомлено про підозру обвинуваченому за ч.1 ст. 121 КК України, яке у відповідності до ст.ст. 111, 112, 135, 278 КПК України вручено директору СМР Керуюча компанія №4 , направлено поштою на адресу за місцем реєстрації обвинуваченого, після чого вручено матері обвинуваченого - ОСОБА_4 ; 11.11.2019р. обвинуваченого оголошено у розшук; 26.06.2020р. обвинуваченого затримано у м.Харків та 27.06.2020р. обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою. Таким чином обвинувачений покинув місце свого мешкання до внесення відомостей до ЄРДР про вчинення ним злочину, тобто його дії не були спрямовані на ухилення його від відповідальності за вчинений ним злочин.

Що стосується ризику незаконно впливати на потерпілого та свідків, то він хоча і існує, проте з огляду на конкретні обставини справи не може бути достатньою підставою для тримання обвинуваченого під вартою.

В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що при оцінці позбавлення свободи будь-кого суд не обмежується проголошеними видимими цілями взяття та тримання під вартою, про які йдеться, але також розглядає істинні наміри та цілі, що стоять за ними ("Боцано проти Франції").

У всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів ("Боротюк проти України" п. 62).

Сама по собі тяжкість злочину, в якому підозрюється особа, не може бути підставою для обґрунтування твердження про можливу втечу цієї особи ("Piruzyan v. Armenia" п. 95).

Дані про особу обвинуваченого, на які послався суд першої інстанції в своїй ухвалі, за встановлених у даному провадженні обставин не можуть виправдати подальше обмеження права обвинуваченого перебувати на волі.

На підставі наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги обвинуваченого є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а подальше тримання обвинуваченого під вартою є невиправданим, оскільки прокурор не довів, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та запобігти встановленим у даній справі ризикам. У зв`язку з чим ухвалу суду не можна визнати законною та обґрунтованою, оскільки вона ухвалена без врахування всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення клопотання, а тому вона підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нової ухвали.

З матеріалів провадження вбачається, що обвинувачений має постійне зареєстроване місце проживання за адресою в АДРЕСА_2 , тому суд апеляційної інстанції вважає за можливе застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту з покладенням на нього обов`язків відповідно до ч.5 ст.194 КПК, оскільки такий запобіжний захід є співмірним і доцільним задля забезпечення дієвості даного кримінального провадження та він зможе повною мірою забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого .

Враховуючи викладе вище та керуючись ст.ст. 405, 407, 419 КПК України, суд апеляційної інстанції,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 на ухвалу Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 02.10.2020р., якою продовжено запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 у виді тримання під вартою в ДУ Бахмутська установа виконання покарань (№6) Донецької області на шістдесят днів з 02.10.2020р. до 30.11.2020р. включно, задовольнити.

Ухвалу Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 02.10.2020р., якою продовжено запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 у виді тримання під вартою в ДУ Бахмутська установа виконання покарань (№6) Донецької області на шістдесят днів з 02.10.2020р. до 30.11.2020р. включно, скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , задовольнити частково.

До обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , застосувати запобіжний захід у виді домашнього арешту цілодобово на строк шістдесят днів, тобто з 02.10.2020р. до 30.11.2020р. включно, звільнивши його з під варти негайно.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 наступні обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає АДРЕСА_2 , без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або роботи;

-утримуватися від спілкування з потерпілим та свідками у даному кримінальному провадженні;

-здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт для виїзду за кордон, та інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Контроль за виконанням ухвали покласти на Слов`янський відділ поліції ГУНП в Донецької області (за місцем проживання обвинуваченого).

Ухвала касаційному оскарженню не підлягає.

Судді