Постанова

від 18.11.2020 по справі 920/799/17

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2020 р. Справа№ 920/799/17

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Доманської М.Л.

суддів: Верховця А.А.

Пантелієнка В.О.

за участю секретаря судового засідання Чміль Я.Є.

та представників учасників провадження у даній справі відповідно до протоколу судового засіданні від 18.11.2020

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного Товариства "Державний експортно-імпортний банк України"

на ухвалу господарського суду Сумської області від 10.03.2020

у справі №920/799/17 (суддя О.Ю. Соп`яненко)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Келтік"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Гуматекс"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ

Ухвалою господарського суду Сумської області від 10.03.2020 у справі №920/799/17, крім іншого, затверджено звіт ліквідатора ТОВ "Корпорація "Гуматекс" арбітражного керуючого Жмакіна С.А. про нарахування та виплату грошової винагороди у розмірі 19901,50 грн., а також звіт про здійснення та відшкодування витрат у сумі 5 760,30 грн. за підсумками процедури ліквідації у справі № 920/799/17. Звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута - Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Гуматекс" затверджено. Товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Гуматекс" ліквідовано як юридичну особу. Провадження у справі №920/799/17 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Гуматекс" закрито.

Не погоджуючись з зазначеною ухвалою, скаржник, Акціонерне Товариство "Державний експортно-імпортний банк України", звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Сумської області від 10.03.2020 у справі №920/799/17, якою було затверджено звіт та ліквідаційний баланс банкрута.

Апеляційна скарга мотивована порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник зазначає, що затверджуючи звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс і закриваючи провадження у справі про банкрутсво, господарський суд повинен дати належну оцінку здійсненої ліквідатором ліквідаційної процедури у відповідності до вимог закону, дотримання ним черговості задоволення вимог кредиторів, відповідності законодавству про банкрутсво всіх обов`язкових додатків до звіту ліквідатора, оцінити повноту реалізації ліквідатором активів боржника. Судом першої інстанції проігноровано той факт, що станом на день прийняття оскаржуваної ухвали залишається нереалізованим майно боржника, яке перебуває у розшуку, та про яке було відомо і суду, і ліквідатору, адже в матеріалах справи існують документи, що свідчать про те, що кримінальне провадження триває, ліквідатором не вжито заходів притягнення до субсидіарної відповідальності відповідних осіб.

10.11.2020 до Північного апеляційного господарського суду від арбітражного керуючого Жмакіна С.А. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що ліквідатором у повній мірі виконано вимоги законодавства у сфері бакрутсва та вжито усіх вичерпних дій з виявлення майна банкрута та встановлення зобов`язань банкрута. У відзиві арбітражним керуючим систематизовано перелік дій та вжитих заходів щодо проведення ліквідаційної процедури.

У судове засіданні 18.11.2020 з`явився арбітражний керуючий Жмакін С.А., інші представники учасників справи не з`явились, про причини неявки не повідомили.

Всі учасники справи про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином направленням на адресу їх місцезнаходження копії ухвали суду від 21.10.2020 у даній справі.

18.11.2020 на електронну адресу Північного апеляційного господарського суду від АТ Укрексімбанк надійшло клопотання не скріплене електронним цифровим підписом, в якому заявлено про відкладення розгляду справи.

Згідно з частиною 8 статті 42 ГПК України, якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника).

Одночасно, частина 2 статті 96 ГПК України передбачає, що електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис" електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Згідно з частинами першою, третьою статті 4 Закону України "Про електронний цифровий підпис" електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Отже, не вбачається можливості ідентифікувати підписувача, оскільки документ надісланий у вигляді файлу, який не скріплено електронним цифровим підписом, а відтак, надісланий електронною поштою без електронного цифрового підпису документ не може вважатися офіційним та братися судом до уваги.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Частиною 11 статті 270 ГПК України, яка визначає порядок розгляду апеляційної скарги, встановлено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

В той же час за положеннями статті 129 Конституції України та статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

Наведена правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2020 у справі №924/369/19.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про залишення без розгляду вищевказаного клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги та вважає за можливе здійснювати розгляд скарги без участі певних представників сторін, що не з`явилися у судове засідання, так як вони належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи.

Проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів прийшла до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, та встановлено судом першої інстанції, ухвалою господарського суду від 14.09.2017 порушено провадження у даній справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Гуматекс", введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Жмакіна С.А.

Постановою господарського суду Сумської області від 10.01.2019 визнано юридичну особу Товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Гуматекс" банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Жмакіна С.А.

17.02.2020 до суду на затвердження надійшов звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута і звіт арбітражного керуючого про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедури ліквідації у справі № 920/799/17.

Затверджуючи звіт ліквідатора та закриваючи провадження у справі про банкрутство, суд першої інстанції виходив з того, що даний звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута схвалено комітетом кредиторів у даній справі. Банківські рахунки боржника було закрито. Заперечень від кредиторів щодо звіту та ліквідаційного балансу до суду не надходило. Судом встановлено, що ліквідатором виконані усі необхідні дії, спрямовані на виявлення та повернення активів банкрута. Приймаючи до уваги, що не всі вимоги кредиторів задоволені, боржник не вільний від боргів і не може продовжувати свою підприємницьку діяльність, за результатами ліквідаційного балансу у банкрута не залишилося майна, звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс погоджено комітетом кредиторів, суд вважає, що звіт та ліквідаційний баланс підлягають затвердженню, боржник, як юридична особа, ліквідації, а провадження у справі закриттю.

Північний апеляційний господарський суд погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону про банкрутство, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із частиною шостою статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).

Судом враховується, що 21.10.2019 набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства (далі-КУзПБ) від 18.10.2018 № 2597-VIII, який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника-юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ з дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність, зокрема, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ передбачено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі "Дія 97 проти України" від 21.10.2010).

Отже законодавцем за темпоральним принципом (принцип дії закону у часі) визначено пряму дію норм КУзПБ та їх застосування при розгляді справ про банкрутство незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, за винятком справ, які на день введення в дію цього Кодексу 21.10.2019 перебувають на стадії санації.

Згідно зі статтею 62 Кодексу України з продедцр банкрутства (далі- КУзПБ) усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси. Майно, визначене родовими ознаками, що належить банкруту на праві володіння або користування, включається до складу ліквідаційної маси.

За приписами статті 63 КУзПБ після проведення інвентаризації та отримання згоди на продаж майна ліквідатор здійснює продаж майна банкрута на аукціоні.

Отже, ліквідатор в ліквідаційній процедурі вживає заходів щодо виявлення майна (активів) банкрута та формування ліквідаційної маси, організовує продаж майна та вчиняє інші дії відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 65 КУзПБ після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: відомості за результатами інвентаризації майна боржника та перелік ліквідаційної маси; відомості про реалізацію об`єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу; копії документів, що підтверджують відчуження активів боржника під час ліквідаційної процедури (у тому числі протоколи про проведення аукціону, договори купівлі-продажу, акти приймання-передачі майна, акти про придбання майна на аукціоні тощо); реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, що підтверджують погашення вимог кредиторів; довідка архівної установи про прийняття документів, які відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню; для акціонерних товариств - розпорядження про скасування реєстрації випуску акцій, видане Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку; для емітентів боргових цінних паперів - звіт про результати погашення цінних паперів.

Обов`язком ліквідатора є здійснення всієї повноти дій, спрямованих на виявлення та повернення активів боржника.

Отже, законодавством передбачено певну сукупність дій, яку необхідно ліквідатору вчинити в ході ліквідаційної процедури, та перелік додатків до звіту ліквідатора, які подаються суду разом із зазначеним звітом та є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, яке проводиться за участю кредиторів; подання звіту та ліквідаційного балансу здійснюється ліквідатором за наслідком всіх проведених нім дій в ході ліквідаційної процедури.

Як вбачається з матеріалів справи, заперечень щодо звітів ліквідатора від кредиторів до суду не надходило.

Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки кредиторів постановляє ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Якщо за результатами ліквідаційної процедури після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд постановляє ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута. Копія цієї ухвали надсилається державному реєстратору для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи - банкрута, а також власнику майна.

Якщо ліквідатор не виявив майнових активів, що підлягають включенню до складу ліквідаційної маси, він зобов`язаний подати до господарського суду ліквідаційний баланс, який засвідчує відсутність у банкрута майна.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, ліквідатором вживалися вичерпні заходи щодо пошуку, виявлення та повернення майна банкрута з метою включення його до складу ліквідаційної маси та подальшого задоволення вимог кредиторів.

З матеріалів справи вбачається, що Ліквідатором були направлені запити до відповідних реєструючих установ та організацій. На підставі отриманих відповідей та проведеної інвентаризації майнових активів підприємства банкрута було виявлено майно, зареєстроване за підприємством банкрута.

В подальшому все майно банкрута було реалізовано у ліквідаційній процедурі, отримані грошові кошти були направлені на часткове задоволення вимог кредиторів. На засідання комітету кредиторів 04.09.2019 було розглянуто та схвалено питання розподілу коштів, що надішли від продажу ліквідаційної маси банкрута.

Даний звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута схвалено комітетом кредиторів у даній справі. Так, до звіту ліквідатора додано рішення комітету кредиторів, яке оформолено протоколом зборів комітету кредиторів від 14.02.2020, за яким обговорювався звіт ліквідатора про розподіл коштів, отриманих від продажу майна банкрута, розгляд звіту арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат, вирішено схвалити звіт та ліквідаційний баланс у справ №920/799/17 про банкрутство та зобов"язати ліквідатора подати звіт та ліквідаційний баланс до господарського суду Сумської області на затвердження.

Як вбачається з матеріалів справи, банківські рахунки боржника було закрито.

Заперечень від кредиторів щодо звіту та ліквідаційного балансу до суду не надходило.

Судом першої інстанції встановлено, що на день подання звіту та ліквідаційного балансу, майнові активи у банкрута відсутні, не погашена кредиторська заборгованість внаслідок відсутності майнових активів та коштів боржника.

Згідно з частиною 4 статті 90 КУзПБ вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений цим Кодексом строк або були відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 90 КУзПБ господарський суд закриває провадження у справі про банкрутство, якщо, зокрема, затверджено звіт ліквідатора в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Суд першої інстанції правомірно вважає, що ліквідатором виконані усі необхідні дії, спрямовані на виявлення та повернення активів банкрута. Приймаючи до уваги, що не всі вимоги кредиторів задоволені, боржник не вільний від боргів і не може продовжувати свою підприємницьку діяльність, за результатами ліквідаційного балансу у банкрута не залишилося майна, звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс погоджено комітетом кредиторів (протокол засідання комітету кредиторів від 14.02.2020 року), суд вважає, що звіт та ліквідаційний баланс підлягають затвердженню, боржник, як юридична особа, ліквідації, а провадження у справі закриттю.

Вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений цим Кодексом строк або були відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню.

Щодо доводів скаржника про те, що що станом на день прийняття оскаржуваної ухвали залишається нереалізованим майно боржника, яке перебуває у розшуку, та про яке було відомо і суду, і ліквідатору, адже в матеріалах справи існують документи, що свідчать про те, що кримінальне провадження триває, суд зазначає наступне.

З додатків до поданого до суду арбітражним керуючим звіту вбачається, що 23.11.2017 на адресу Глуховського міського відділу поліції Сумської області арбітражним керуючим було надіслано заяву про злочин з вимогою про прийняття відповідної заяви, зареєструвати та внести відповідні відомості до ЄДР кримінальних проваджень. Заява мотивована тим, що 21.11.2017 представниками АТ Укрексімбанк було виявлено, що на територію виробничої бази ТОВ Корпорація Гуматекс проникли невідомі особи та здійснили викрадення майнових активів, належних ТОВ Корпорація Гуматекс .

18.12.2017 до Глуховського міського відділу поліції Сумської області арбітражним керуючим було надіслано заяву про злочин з вимогою про прийняття відповідної заяви, в якій виявлення нестачі 17 одиниць обладнання та про необхідність здійснення їх розшуку.

12.03.2018 арбітражним керуючим до Глуховського міського відділу поліції Сумської області надіслано два запити про надання інформації щодо кримінального провадження.

04.04.2019 до Глуховського міського відділу поліції Сумської області арбітражним керуючим було надіслано заяву про злочин з вимогою про прийняття відповідної заяви, в якій зазначено, що за результатами проведеної інвентаризації майна банкрута встановлено факти розкрадання майна, наведено саме якого майна.

20.05.2019 арбітражним керуючим до Глуховського міського відділу поліції Сумської області надіслано доповнення до заяви про злочин від 04.04.2019.

31.07.2019 арбітражним керуючим до Глуховського міського відділу поліції Сумської області надіслано запит про результати вищевказаних звернень.

09.09.2019 від Головного управління Національної поліції в Сумській області надійшла відповідь на запит арбітражного керуючого, в якій зазначено, що заяви про злочи прийняті, приєднані до кримінального провадження та в разі прийняття остаточного рішення у вказаних кримінальних провадженнях буде повідомлено арбітражного керуючого.

Отже, з огляду на вищезазначене, арбітражним керуючим здійснено всі можливі дії щодо розшуку зниклого майна. Відповідно до норм КУзПБ ліквідаційна процедура має присічіний термін та не може залежати від довготривалих дій щодо розшуку органами поліції зниклого майна боржника. Вказана позиція підтримана комітетом кредиторів боржника у даній справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду.

Згідно з абзацом 5 ч. 2 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства право вимоги основної грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень.

Відповідно до абзацу 2 ч. 6 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат має бути схвалений зборами кредиторів (у процедурі банкрутства фізичної особи) чи комітетом кредиторів (у процедурі банкрутства юридичної особи), а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - забезпеченим кредитором.

Як вбачається з матеріалів справи, на зборах комітету кредиторів 14.02.2020 обговорювався звіт Ліквідатора також в частині нарахування і виплати грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат, та прийнято рішення, яке оформолено протоколом зборів комітету кредиторів від 14.02.2020, про схвалення звіту ліквідатора про нарахування і виплати грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат у справі №920/799/17 про банкрутство та зобов"язано ліквідатора подати звіт та ліквідаційний баланс до господарського суду Сумської області на затвердження.

Суд першої інстанції правомірно встановив, що докази, які додані ліквідатором в обгрунтування понесених витрат в сумі 5760, 30 грн підтвердженні документально, встановив обгрунтованність заявленої суми винагороди в розмірі 19901,50 грн, а тому суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про затвердження звіту ліквідатора про нарахування і виплати грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат у даній справі. Скаржник в апеляційній скарзі не наводить доводів щодо неправомірності оскаржуваної ухвали в цій частині.

Щодо доводу апеляційної скарги про те, що ліквідатором не пред`являлися вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за доведення боржника до банкрутства, колегія суддів зазначає наступне.

Субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійний цивільно-правовий вид відповідальності, який покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника при наявності підтвердження вини вказаних осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності.

Умови, порядок та підстави для покладення субсидіарної відповідальності на засновників (учасників, акціонерів) боржника-юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника за його зобов`язаннями визначені нормами ч. 1 ст. 619 ЦК України, ч. 1 ст. 215 ГК України та ст. 61 КУзПБ, за змістом яких субсидіарна відповідальність застосовується у разі встановлення обставин порушення вимог законодавства про банкрутство у вигляді доведення боржника до банкрутства з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника.

Аналіз фінансового становища банкрута у поєднанні з дослідженням ліквідатором підстав виникнення заборгованості боржника перед кредиторами у справі про банкрутство дозволяє виявити наявність чи відсутність дій засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника, щодо доведення до банкрутства юридичної особи.

Ліквідатор за наявності ознак банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, для забезпечення реалізації принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі, подає таку заяву (про покладення субсидіарної відповідальності) не раніше ніж після завершення реалізації об`єктів ліквідаційної маси та розрахунків з кредиторами на підставі вчинення такої реалізації у ліквідаційній процедурі при наявності обставин недостатності повного погашення кредиторської заборгованості банкрута (постанова Верхлвного Суду від 30.10.2019 у справі №906/904/16).

Зі звіту ліквідатора вбачається, що ним було використано всі можливості по поверненню майна банкрута.

Як вже зазначалось, 14.02.2020 рішенням комітету кредиторів було схвалено звіт ліквідатора та зобов`язано його подати до господарського суду на затвердження.

Як вбачається з протоколу засідання комітету кредиторів від 14.02.2020, представник скаржника був присутній на зборах комітету кредиторів 14.02.2020, не мав нарікань на роботу ліквідатора, не виступав ініціатором застосувати субсидіарну відповідальність до третіх осіб або з пропозицією, щоб ліквідатор звернувся до суду про визнання угод недійсними, в тому числі, відповідно до ст. 42 КУзПБ, для повернення майна банкрута.

Таким чином, банк виразив свою волю та підтвердив, що ліквідатором було дотримано принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі.

До того ж, до суду першої інстанції скаржник подавав відзив на звіт ліквідатора від 06.03.2020 №0017600/20-354, в якому зазначено, що звіт ліквідатора цілком відповідає положенням чинного законодавства та КУзПБ, АТ Укрексімбанк не має заперечень щодо затвердження судом звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу боржника.

Як вбачається з матеріалів справи, ліквідаційна процедура триває більше року з 10.01.2019 (постанова Господарського суду Сумської області про визнання боржника банкрутом).

За весь час проведення ліквідації, як правильно встановлено судом першої інстанції, з боку банку не було нарікань на ліквідатора та банк не скористався своїм правом звернутися до ліквідатора для вирішення питання субсидіарної відповідальності третіх осіб.

Таким чином, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів скаржника, розглянувши надані суду першої інстанції звіти ліквідатора і ліквідаційний баланс, враховуючи, що надані документи, свідчать про повноту дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі, судова колегія вважає правомірним затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута із ліквідацією останнього як юридичної особи.

У справах Руїс Торіха проти Іспанії, Суомінен проти Фінляндії, Гірвісаарі проти Фінляндії Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97 від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99 від 27.09.2001).

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права, як вже вказано вище.

Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд апеляційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.

За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду за результатами перегляду справи в апеляційному порядку дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення; оскаржувану ухвалу суду першої інстанції у даній справі - без змін.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 271, 275, 276, 282, 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного Товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на ухвалу господарського суду Сумської області від 10.03.2020 у справі №920/799/17 залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Сумської області від 10.03.2020 у справі №920/799/17 залишити без змін.

Матеріали справи №920/799/17 направити до господарського суду Сумської області.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову Північного апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Верховного Суду у випадках, у порядку та строк, передбачений ст.ст. 288-291 ГПК України.

Повний текст виготовлено 24.11.2020.

Головуючий суддя М.Л. Доманська

Судді А.А. Верховець

В.О. Пантелієнко