Постанова

від 24.11.2020 по справі 813/1007/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 813/1007/17

адміністративне провадження № К/9901/36010/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Шарапи В.М.,

суддів: Єзерова А.А., Чиркіна С.М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Держпраці у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17.08.2017 у складі судді Грень Н.М. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2018 у складі колегії суддів: Яворського І.О. (суддя-доповідач), Кухтея Р.В., Носа С.П. у справі №813/1007/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Вєлор" до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання незаконною і скасування постанови,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю Файнобуд (далі - позивач) звернулося з позовом до Головного управління Держпраці у Львівській області (далі - відповідач) та просило визнати незаконною та скасувати постанову від 17.02.2017 №13010230166-0080 про накладення штрафу в розмірі 768000 грн.

2. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2017 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2018 року, позов задоволено.

3. Судами попередніх інстанцій встановлені наступні обставини справи:

3.1. На підставі направлення від 16.01.2017 №0072, виданого ГУ Держпраці у Львівській області відповідно до наказу від 16.01.2017 №0072-П, було проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування і вимог законодавчих і нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки у ТзОВ Файнобуд . Позапланова перевірка проводилась у зв`язку з спеціальним розслідуванням нещасного випадку із смертельним наслідком з громадянином ОСОБА_1 .

3.2. За результатами перевірки складено Акт перевірки додержання суб`єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування (надалі - Акт) №13010230166, у якому зазначено, що посадові особи ТзОВ Файнобуд допустили порушення вимог статті 24 КЗпП України, що виявилось у фактичному допуску до роботи з 15.11.2016 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_8 без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

3.3. На підставі Акту перевірки, ГУ Держпраці у Львівській області відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України, за порушення позивачем вимог частин 1, 3 статті 24 КЗпП України, застосовано штраф в сумі 768 000,00 грн. згідно постанови №13010230166-0080 від 17.02.2017.

4. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з відсутності зі сторони позивача порушення трудового законодавства в частині допуску вказаних працівників до роботи без укладення трудових договорів, оскільки виконувані роботи здійснювались в рамках цивільно-правових угод.

Короткий зміст вимог і узагальнені доводи касаційної скарги:

5. Відповідач подав касаційну скаргу на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2018 року. Просить оскаржені судові рішення скасувати, справу направити на новий судовий розгляд.

5.1. Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги полягають у тому, що судами попередніх інстанцій порушені норми процесуального права, зокрема вимоги статей 44, 232, 211, 79, 96 КАС України. Порушення полягають у тому, що суди попередніх інстанцій під час прийняття оскаржених рішень в їх основу поклали недопустимі докази, зокрема копію цивільно-правової угоди з ОСОБА_1 без дослідження оригіналу такого доказу. Крім того, суд апеляційної інстанції поклав в основу судового рішення докази, які ним не досліджувались, а також безпідставно відмовив у долученні до справи доказів, які відповідач не міг подати до суду першої інстанції з поважних причин. Також відповідач вказує, що суди першої та апеляційної інстанцій безпідставно не надали жодної оцінки усім його доводам щодо правомірності висновків контролюючого органу за наслідками планової перевірки. На переконання відповідача це призвело до помилкових рішень судів попередніх інстанцій про задоволення позову.

5.2. Відповідач відзив на касаційну скаргу не подав.

6. Ухвалою Верховного Суду від 11.09.2020 здійснено заміну позивача у справі - Товариства з обмеженою відповідальністю "Файнобуд", його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Вєлор".

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:

7. При розгляді касаційної скарги колегією суддів враховуються приписи частин 1-2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції до 08.02.2020 (надалі - КАС України), у відповідності до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

8. Відповідно до частин 1- 3 статті 159 КАС України (чинної на час прийняття судового рішення судом першої інстанції) та статті 242 КАС України (чинної на час прийняття судового рішення судом апеляційної інстанції) рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

9. Оскаржуване рішення суду апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідає, оскільки цим судом не з`ясовано обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення.

10. У цій справі на позивача було накладено штраф на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України за порушення вимог частин 1 та 3 статті 24 цього Кодексу.

11. Абзацом 2 частини 2 статті 265 КЗпП України встановлено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

12. Згідно з частинами 1 та 3 статті 24 цього Кодексу трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

13. Отже, предметом доказування у цій справі були обставини допуску позивачем до роботи без укладення трудового договору фізичних осіб ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_8 (обґрунтування заперечень проти позову, апеляційної скарги), або обставини виконання вказаними особами робіт не за трудовим договором (обґрунтування позовних вимог, заперечень проти апеляційної скарги).

14. При цьому кожна сторона повинна була довести ті обставини, на яких ґрунтувались її вимоги та заперечення, надавши відповідні докази, а суди повинні були оцінити ці докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (вимоги статей 79, 86 КАС України у редакції на час розгляду справи судом першої інстанції, статей 77, 90 КАС України у редакції на час розгляду справи судом апеляційної інстанції).

15. Відповідач, заперечуючи проти позову та обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, вказував на те, що фізичних осіб ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_8 позивач допустив до виконання будівельних робіт без укладення з ними трудового договору та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівників на роботу.

16. Зокрема, відповідач зазначав, що вказані особи, крім ОСОБА_1 , який загинув на виробництві, під час перевірки та у суді першої інстанції як свідки фактично підтвердили наявність трудових відносин з позивачем. Однак суд першої інстанції не надав правильної правової оцінки цим показанням та поясненням і не зазначив у описовій частині судового рішення правильні показання свідків. Тому відповідач клопотав перед апеляційним судом про відтворення у судовому засіданні технічного запису судового засідання суду першої інстанції в частині допиту свідків.

17. Із журналів судового засідання від 16.11.2017, 07.12.2017 та 01.02.2018 вбачається, що суд апеляційної інстанції відтворення технічного запису судового засідання суду першої інстанції в частині допиту свідків не здійснював. Проте у мотивувальній частині постанови від 01.02.2018, обґрунтовуючи свої висновки про безпідставність доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції посилається на показання свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 як на доказ відсутності трудових договорів між ними та позивачем.

18. Згідно частини 3 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. При цьому згідно частини 1 статті 232 КАС України (у редакції на час розгляду справи судом апеляційної інстанції) на вимогу учасника справи або за ініціативою суду здійснюється повне чи часткове відтворення технічного запису судового засідання.

19. Зазначені норми статей 232 та 306 КАС України кореспондуються з вимогами частин 1 і 2 статті 211 КАС України у відповідній редакції про те, що суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази. Докази, що не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

20. За наявності вимоги відповідача про відтворення технічного запису судового засідання в частині допиту свідків та доводів апеляційної скарги про те, що свідки давали показання, які відмінні від тих, що зазначені судом першої інстанції у рішенні від 17.08.2017, суд апеляційної інстанції повинен був відтворити технічний запис судового засідання у частині допиту свідків, перевірити доводи в цій частині апеляційної скарги, і тільки після цього зробити висновок про відповідність чи не відповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи.

21. Крім того, суд апеляційної інстанції в мотивувальній частині постанови від 01 лютого 2018 року зазначив про дослідження оригіналів договорів підряду від 15.11.2016 та на їх підставі прийшов до висновку, що приймає такі до уваги як належні докази цивільно-правових угод між позивачем та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_8 та не приймає до уваги договори між цими ж особами від 01.12.2016, оскільки такі надані у копіях і не підтверджені у суді оригіналами.

22. Проте до суду апеляційної інстанції не було надано оригіналу договору від 15.11.2016 між позивачем та ОСОБА_1 . Крім того, перевірка проведена і оскаржене рішення відповідачем прийнято з урахуванням наданих позивачем відповідачу під час розгляду справи про застосування штрафних санкцій копій договорів саме від 01.12.2016. Однак суд апеляційної інстанції не звернув уваги на вказані невідповідності у датах укладення договорів, не усунув ці протиріччя. При цьому не вказав, чому висновок відповідача, зроблений на підставі наявних у нього доказів, наданих позивачем під час прийняття рішення про застосування штрафних санкцій, є помилковим, а зробив такий висновок на підставі доказів, які відповідачем під час прийняття оскарженого рішення не досліджувались, а були надані позивачем після прийняття такого рішення.

23. Суд касаційної інстанції також зауважує, що згідно частини 4 статті 308 КАС України (у редакції на час прийняття рішення судом апеляційної інстанції) докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

24. Під час апеляційного розгляду справи відповідач заявив клопотання про долучення до матеріалів справи акту проведення спеціального розслідування нещасного випадку зі смертельним наслідком, що стався 28 грудня 2016 року о 17 год. 30 хв. на території будівництва підземного паркінгу з вбудованими нежитловими приміщеннями на АДРЕСА_1 для обслуговування нежитлових приміщень у м. Львові, генеральним підрядником будівництва якого є ТзОВ Файнобуд від 29.01.2018.

25. Суд апеляційної інстанції відмовив у долученні до справи вказаного письмового доказу з огляду на те, що такий доказ не надавався до суду першої інстанції, а також у зв`язку з відсутністю доказів надіслання цього доказу іншим учасникам справи.

26. Проте такий висновок суду апеляційної інстанції є передчасним з огляду на те, що саме нещасний випадок, внаслідок якого на вказаному будівництві смертельно травмувався ОСОБА_1 , був підставою для проведення позапланової перевірки відповідачем позивача, за наслідками якої прийняте оскаржене рішення.

27. Крім того, частина 9 статті 79 КАС України встановлює, що копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними. У цій справі відповідно до вимог Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 р. N 1232, позивач через своїх представників безпосередньо приймав участь у проведенні спеціального розслідування, на нього покладався обов`язок зберігати матеріали спеціального розслідування. Тому суд апеляційної інстанції мав перевірити ці обставини, вирішуючи питання про прийняття доказів.

28. За змістом статті 11 КАС України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), яка кореспондується зі статтею 9 КАС України (у редакції на час ухвалення судового рішення апеляційним судом) розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

29. Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи, щоб суд ухвалив справедливе та об`єктивне рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.

30. Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суди повинні належним чином мотивувати свої висновки та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

31. Отже, Верховний Суд вважає, що для правильного вирішення цього спору суду необхідно встановити всі обставини справи, з цього приводу належним чином дослідити наявні докази, а у разі потреби, витребувати додаткові. Також надати оцінку всім аргументам, які учасники справи наводять в обґрунтування своїх вимог та заперечень. За наслідками встановлених обставин і перевірки їх доказами зробити висновок про наявність або відсутність трудових відносин між позивачем та фізичними особами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_8 та про наявність або відсутність порушень зі сторони позивача вимог частин 1 та 3 статті 24 КЗпП України.

32. За наведених обставин суд апеляційної інстанції внаслідок вказаних порушень норм КАС України, не дослідивши зібрані у справі докази, допустив порушення норм процесуального права, які унеможливлюють встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення справи, що відповідно до частини 2 статті 353 КАС України у редакції до 08.02.2020 є підставою для скасування ухваленого судового рішення і направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись частиною 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ від 15 січня 2020 року № 460-IX, статтями 327, 345, 349, 353 КАС України у редакції до 08.02.2020, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Держпраці у Львівській області задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2018 року по справі №813/1007/17 - скасувати. Справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

СуддіВ.М. Шарапа А.А. Єзеров С.М. Чиркін