Постанова

від 20.11.2020 по справі 396/1717/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

20 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 396/1717/18

провадження № 61-19088св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_2 ,

відповідач-1 - Новоукраїнська районна державна адміністрація, відповідач-2 - Рівнянська сільська рада Новоукраїнського району Кіровоградської області,

відповідач-3 - ОСОБА_3 ,

представники відповідача-3: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

третя особа - Новоукраїнська державна нотаріальна контора,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Кропивницького апеляційного суду у складі колегії суддів: Кіселика С. А., Дьомич Л. М., Єгорової С. М. від 03 вересня 2019 року ,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Новоукраїнської районної державної адміністрації, Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, ОСОБА_3 , третя особа - Новоукраїнська державна нотаріальна контора, про визнання недійсним договору міни земельних ділянок, скасування державної реєстрації права власності та визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування.

Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_6 , після смерті якого залишилося спадкове майно у вигляді земельної ділянки площею 6,85 га, що розташована на території Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Однак, отримати свідоцтво про право на спадщину позивач не може, оскільки державний акт на право приватної власності на землю серії IV- КР № 041492 від 20 лютого 2001 року на ім`я спадкодавця втрачений, а тому у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу на спадкове майно нотаріусом відмовлено у вчинені нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину, в зв`язку з чим позивач звернулась до суду з указаним позовом.

09 жовтня 2018 року представником позивача було подано заяву про зміну позовних вимог, відповідно до якої позивач просила:

- визнати недійсним договір міни земельної ділянки з кадастровим номером 3524085600:02:002:0015, площею 6,8498, що знаходиться на території Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, укладений 28 листопада 2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , посвідчений приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Кіровоградської області Малогон В. О. та зареєстрований в реєстрі за № 1177;

- скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 3524085600:02:002:0015 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що виникло на підставі договору міни № 1177 від 28 листопада 2016 року; номер запису про право власності 17733840.

- визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3524085600:02:002:0015, площею 6,8498 га, розташовану на території Рівнянської сільської ради та призначену для ведення товарного сільсько-господарського виробництва, яка належить спадкодавцеві на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії IV-KP № 041492, виданий на ім`я ОСОБА_6 на підставі рішення сесії Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області від 15 грудня 2000 року № 189, який зареєстровано в Книзі записів Державних актів на право приватної власності на землю за № 43.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 20 січня 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач прийняла спадщину, яка відкрилась після смерті свого батька ОСОБА_6 , в установленому законом порядку. Разом із тим, наявність розбіжностей в даних спадкодавця - прізвищі власника земельної ділянки, зазначених в державному акті на право власності на землю серії IV- КР № 041492 від 20 лютого 2001 року, який виданий ОСОБА_6 і свідоцтві про смерть, є перешкодою в оформленні спадкових прав та вирішення питання про визнання права власності в судовому порядку, оскільки позивачем вказані розбіжності не усунуті, не подано відповідних доказів, підтверджуючих фактналежності спадкодавцю ОСОБА_6 спірної земельної ділянки. Вимоги щодо встановлення факту належності спадкодавцю ОСОБА_6 земельної ділянки, зазначеному в державному акті на ім`я ОСОБА_6 , позивачем не заявлялись, а тому вирішення питання щодо визнання за позивачем права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_6 по суті є передчасним і не можливим без вирішення питання щодо встановлення факту належності правовстановлюючого документу (державного акту про право власності на земельну ділянку) спадкодавцеві ОСОБА_6 .

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 03 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 20 січня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 з інших підстав.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що міна земельних ділянок, вчинена між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 на підставі оспорюваного договору міни, є законним правом сторін як власників земельних ділянок, яке було реалізоване відповідно до їх вільного волевиявлення. Тому відсутні правові підстави для визнання договору міни земельних ділянок недійсним та задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Узагальнені доводи вимог касаційної скарги

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що посилання суду апеляційної інстанції на правовий висновок сформований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 227/1506/18 є безпідставним, оскільки правовідносини у справі, яка переглядаються, не є ідентичними. Судом не надано належної правової оцінки наданим позивачем доказам про відсутність у ОСОБА_6 волевиявлення на обмін належної йому земельної ділянки, який поміж іншого був здійснений без будь-яких доплат і не може вважатися рівноцінним обміном. Крім того, судом залишено без належного задоволення клопотання про витребування у приватного нотаріуса договору міни, не вжито належних заходів процесуального примусу до приватного нотаріуса.

Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу

У січні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_3 на касаційну скаргу, у якому відповідач зазначив, що позовні вимоги до нього про визнання недійсним договору міни та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку не обґрунтовуються підставами позову, які зазначені в позовній заяві, зокрема, втратою документа, що посвідчує право власності на земельну ділянку. Позивач звернулася до суду із заявою про зміну позовних вимог, якою фактично пред 'явила новий позов з іншими предметом та підставами позову та до іншого відповідача - ОСОБА_3 , не змінюючи при цьому первісні позовні вимоги, що не допускається ЦПК України, тому позовні вимоги до нього не можуть розглядатися в цьому провадженні. Укладений між ОСОБА_3 і ОСОБА_6 договір міни жодним чином не порушує прав позивача. Посилаючись на вказані обставини, просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Кропивницького апеляційного суду від 03 вересня 2019 року; відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 396/1717/18 з Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що ОСОБА_6 був власником земельної ділянки з кадастровим номером 3524085600:02:002:0015, площею 6,8498, що знаходиться на території Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

28 листопада 2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 був укладений договір міни земельної ділянки з кадастровим номером 3524085600:02:002:0015, площею 6,8498, що знаходиться на території Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, посвідчений приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Кіровоградської області Малогон В. О. та зареєстрований в реєстрі за № 1177.

Право власності на спірну земельну ділянку, що виникло на підставі договору міни № 1177 від 28 листопада 2016 року, зареєстровано за ОСОБА_3 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності 17733840 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_6 , що підтверджуються свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , яке видане Рівнянською сільською радою Новоукраїнського району Кіровоградської області 10 січня 2018 року.

Звертаючись до суду з указаним позовом, ОСОБА_2 посилалась на те, що після смерті її батька ОСОБА_6 відкрилася спадщина, зокрема, на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровим номером 3524085600:02:002:0015, площею 6,85 га, що розташована на території Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, яка належала спадкодавцю на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії IV- КР № 041492 від 20 лютого 2001 року, оригінал якого втрачено.

Із довідки від 05 вересня 2018 року, виданої завідувачем Новоукраїнської районної державної нотаріальної контори вбачається, що після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , із заявою про прийняття спадщини звернулася дочка спадкодавця - ОСОБА_1 . Станом на 05 вересня 2018 року інші особи із заявами про прийняття спадщини не звертались. Свідоцтво про право на спадщину не видавалося.

Постановою № 18 державного нотаріуса Новоукраїнської районної державної нотаріальної контори Шевченко Н. Г. про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 06 вересня 2018 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з відсутності правовстановлюючого документу на земельну ділянку на ім`я спадкодавця.

2.Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ .

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Кропивницького апеляційного суду від 03 вересня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Обґрунтовуючи підстави позову про визнання недійсним договору міни, позивач посилалась на те, що договір міни від 28 листопада 2016 року укладений з порушенням вимог пункту 15 розділу X Перехідні положення ЗК України щодо заборони відчуження земельних ділянок (паїв) та статті 14 Закону України від 05 червня 2003 року

№ 899- IV Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) (далі - Закон № 899- IV).

Відповідно до підпункту а частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають право власності на земельні ділянки, зокрема, на підставі їх придбання за договором міни.

Встановлена пунктом 15 розділу Х Перехідні положення ЗК України заборона відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення у редакції, чинній до 01 січня 2019 року, передбачала винятки, одним з яких була можливість обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону, а не земельної частки (паю) на іншу земельну частку (пай).

За договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов`язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар. Кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін. Договором може бути встановлена доплата за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості (частини перша-третя статті 715 ЦК України).

У разі якщо власник земельної ділянки, яка знаходиться всередині єдиного масиву, що використовується спільно власниками земельних ділянок чи іншими особами для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, виявляє бажання використовувати належну йому земельну ділянку самостійно, він може обміняти її на іншу земельну ділянку на межі цього або іншого масиву (частина перша статті 14 Закону № 899-IV).

Сільські, селищні, міські ради в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості)оформляють матеріали обміну земельними частками (паями), проведеного за бажанням їх власників до моменту державної реєстрації права власності на земельну ділянку (абзац одинадцятий частини першої статті 5 Закону № 899-IV), а в редакції, чинній з 01 січня 2019 року, - до моменту державної реєстрації права власності на земельну ділянку.

Частина перша статті 14 цього Закону визначає один з випадків можливого обміну земельними ділянками, що використовуються їхніми власниками для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а не регулює обмін земельними частками (паями), права на які підтверджені сертифікатом, і розподіленими та визначеними у натурі земельними ділянками, які ще не зареєстровані за власниками земельних часток (паїв) .

Стаття 14 Закону № 899-IV не забороняє можливість обміну земельними ділянками, що використовуються для ведення товарного сільськогосподарського виробництва , в інших випадках, ніж той, який визначений у частині першій цієї статті, як і не забороняє можливість обміну іншими, ніж призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельними ділянками сільськогосподарського призначення.

Заборона відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення, визначена у підпункті б пункту 15 розділу Х Перехідні положення ЗК України у редакції, чинній до 01 січня 2019 року , та виключення з неї можливості обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону стосуються не тільки земельних ділянок, що використовуються для ведення товарного сільськогосподарського виробництва , а й інших земельних ділянок сільськогосподарського призначення.

Наявність у сільських, селищних, міських рад і районних державних адміністрацій передбаченого в абзаці одинадцятому частини першої статті 5 Закону № 899-IV повноваження оформляти матеріали обміну земельними частками (паями), проведеного за бажанням їх власників до моменту видачі державних актів на право власності на земельну ділянку (з 01 січня 2019 року - до моменту державної реєстрації права власності на земельну ділянку), не виключає можливість обміну згідно з чинним законодавством земельними ділянками, на які вже були видані державні акти на право власності на земельну ділянку власникам земельних часток (паїв).

Такий правовий висновок сформувала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 травня 2019 року у справі № 227/1506/18 (провадження № 14-66цс19), у якій Велика Палата відступила від висновку, викладеного у постановах Верховного Суду України від 05 листопада 2014 року у справі № 6-172цс14, від 11 лютого 2015 року у справі № 6-5цс15, від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-464цс16 щодо можливості обміну земельних ділянок сільськогосподарського призначення лише за схемою пай на пай у випадку, передбаченому статтею 14 Закону № 899-IV.

Установивши, що міна земельних ділянок, вчинена спадкодавцем ОСОБА_6 та ОСОБА_3 на підставі оспорюваного договору міни, є законним правом сторін як власників земельних ділянок, яке було реалізовано відповідно до їх вільного волевиявлення, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для визнання такого договору недійсним та визнання за позивачем в порядку спадкування права власності на спірну земельну ділянку.

Доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування постанови суду апеляційної інстанції, оскільки зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції, були предметом дослідження у суді із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Оскільки оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишено без змін, а скаргу без задоволення, то судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Кропивницького апеляційного суду від 03 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Є. Червинська

С. Ю. Бурлаков

В. М. Коротун