Постанова

від 18.11.2020 по справі 520/12933/17

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

18 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 520/12933/17

провадження № 51-5754 км 18

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

представника ПАТ«Одеський нафтопереробний завод»

(у режимі відеоконференції) ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Одеський нафтопереробний завод» адвоката ОСОБА_6 на вирок Київського районного суду м. Одеси від 30 жовтня 2017 року та ухвалу Миколаївського апеляційного суду від16 червня 2020 року стосовно ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

Зміст оскаржених судових рішень

За вироком Київського районного суду м.Одеси від30жовтня 2017 року затверджено угоди про визнання винуватості, що були укладені між підозрюваними ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та прокурором відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_10 .

ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 212, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 366, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 364 Кримінального кодексу України (далі КК України). Напідставі ч. 1 ст. 70 КК Україниостаточно призначено ОСОБА_7 покарання на строк 5 років позбавлення волі із позбавленням права обіймати керівні посади на підприємствах паливно-енергетичного комплексу на строк 1 рік без конфіскації майна, зі штрафом у розмірі 255 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 4335 грн. Напідставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено відвідбування призначеного основного покарання з випробуванням на строк 1 рік із покладенням обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 цього кодексу.

ОСОБА_8 визнано винуватою у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 212, ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 366, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 364 КК України. Напідставі ч.1 ст. 70 КК Україниостаточно призначено ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати керівні посади на підприємствах паливно-енергетичного комплексу на строк 1 рік безконфіскації майна, зі штрафом у розмірі 255 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 4335 грн. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_8 звільнено відвідбування призначеного основного покарання з випробуванням настрок 1 рік ізпокладенням обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч.1 ст. 76 цього кодексу.

ОСОБА_9 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 212, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 366, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 364 КК України. Напідставі ч.1 ст. 70 КК Україниостаточно призначено ОСОБА_9 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати керівні посади на підприємствах, які здійснюють перевалку нафтопродуктів, на строк 1 рік без конфіскації майна, зі штрафом у розмірі 270 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 4590 грн. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_9 звільнено відвідбування призначеного основного покарання звипробуванням настрок 1 рік із покладенням обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 цього кодексу.

Задоволено клопотання прокурора про застосування спеціальної конфіскації доречових доказів у кримінальному провадженні. Застосовано спеціальну конфіскацію нафтопродуктів загальною кількістю 97098,355 т, які визнано речовими доказами у кримінальному провадженні, або грошових коштів, отриманих відїхреалізації, у тому числі, які перебувають на рахунках ДП«Укртранснафтопродукт», відкритих з метою виконання ухвал Приморського районного суду м. Одеси від 30 вересня 2014 року, 03 листопада 2014 року, 22 грудня 2014 року, 19 вересня 2016 року, 30 вересня 2016 року про надання дозволу нареалізацію нафтопродуктів у ПАТ «Фортуна-банк», МФО 300904, а саме: на рахунку № НОМЕР_1 відповідно до договору банківського вкладу № 11ДПС/191/2113/ЮР та на рахунку № НОМЕР_2 відповідно до договору банківського вкладу №11ДПС/250/2113/ЮР, у тому числі нарахованих відсотків від коштів, отриманих відреалізації нафтопродуктів на виконання вказаних договорів банківського вкладу, шляхом їх звернення на користь держави.

Миколаївський апеляційний суд ухвалою від 16 червня 2020 року вирок Київського районного суду м.Одеси від 30 жовтня 2017року залишив без змін, а апеляційні скарги представника ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» адвоката ОСОБА_6 , представника ДП «Укртранснафтопродукт» ОСОБА_11 , захисника ОСОБА_12 адвоката ОСОБА_13 , генерального директора ЗАТ«РУР ГРУП С.А.» ОСОБА_14 , директора ТОВ «Нафта Регіон Сервіс» ОСОБА_15 без задоволення.

Представник ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» адвокат ОСОБА_6 , оспорюючи законність застосування судами спеціальної конфіскації, подав касаційну скаргу.

Під час проведення підготовчих дій колегія суддів перед учасниками судового провадження поставила на обговорення питання про можливість проведення касаційного розгляду.

Позиції учасників судового провадження

Представник ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» адвокат ОСОБА_6 зогляду на положення ст. 425 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК України) вважав, щокасаційна скарга підлягає розгляду.

Прокурор ОСОБА_5 просив закрити касаційне провадження, оскільки оскаржувані рішення судів не стосуються прав та інтересів ПАТ «Одеський нафтопереробний завод».

Мотиви Суду

Заслухавши пояснення захисника та прокурора, перевіривши матеріали провадження і вивчивши доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційне провадження за касаційною скаргою представника ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» адвоката ОСОБА_6 підлягає закриттю з таких підстав.

Статтею 24 КПК України визначено, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, атакож на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно відтого, чи брала така особа участь у судовому процесі.

Відповідно до вимог пунктів 9-2, 10 ч. 1 ст. 393 КПК України право наапеляційне оскарження має фізична або юридична особа у частині, що стосується її інтересів підчас вирішення питання про долю речових доказів, документів, наданих суду; третя особа у частині, що стосується її інтересів під час вирішення питання проспеціальну конфіскацію та інші особи у випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з до п. 8ст. 129 Конституції Україниоднією з основних засад судочинства єзабезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.

Як передбачено ст. 425 КПК України касаційну скаргу мають право подавати засуджений, його законний представник чи захисник у частині, що стосується інтересів засудженого; 2) виправданий, його законний представник чи захисник участині мотивів і підстав виправдання; 3) підозрюваний, обвинувачений, йогозаконний представник чи захисник; 4) законний представник, захисник неповнолітнього чи сам неповнолітній, щодо якого вирішувалося питання про застосування примусових заходів виховного характеру, в частині, що стосується інтересів неповнолітнього; 5) законний представник чи захисник особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного характеру; 6)прокурор; 7) потерпілий або його законний представник чи представник участині, що стосується інтересів потерпілого, але в межах вимог, заявлених ними в суді першої інстанції; 8) цивільний позивач, його представник або законний представник у частині, що стосується вирішення цивільного позову; 9) цивільний відповідач абойого представник у частині, що стосується вирішення цивільного позову; 10)представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, участині, що стосується інтересів юридичної особи.

Таким чином, ст. 425 КПК України не передбачено оскарження у касаційному порядку питання про застосування спеціальної конфіскації особами, які відповідно до п. 9-2 ст.393 КПК України мають право оскаржувати зазначене питання в суді апеляційної інстанції.

В ухвалі Європейського суду з прав людини від 08 січня 2008 року щодо прийнятності заяви № 32671/02 у справі «Скорик проти України» зазначено, що право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги.

Отже, оскільки касаційне провадження відкрите за касаційною скаргою представника ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» адвоката ОСОБА_6 на судові рішення, які не можуть бути предметом касаційного оскарження за поданою касаційною скаргою, то викладені в скарзі доводи в касаційному порядку неперевіряються.

Крім того, Суд зазначає, що відповідно до п. 11 ст. 100 КПК України у разі якщо власник (законний володілець) грошей, цінностей та іншого майна, зазначених уп. 1 ч. 9 цієї статті, був встановлений після застосування спеціальної конфіскації та не знав іне міг знати про їх незаконне використання, вінмає право вимагати повернення належного йому майна або коштів з державного бюджету, отриманих від реалізації такого майна.

Таким чином, ПАТ «Одеський нафтопереробний завод», за наявності обґрунтованих підстав, не позбавлено можливості вирішити спірне питання у встановленому законом порядку.

На підставі викладеного, керуючись статтями 376, 433, 436, 438, 441, 442 КПКУкраїни, Суд

постановив:

Касаційне провадження за касаційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства «Одеський нафтопереробний завод» адвоката ОСОБА_6 на вирок Київського районного суду м. Одеси від 30 жовтня 2017 року та ухвалу Миколаївського апеляційного суду від16червня 2020 року стосовно ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 закрити.

Ухвала є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3