Постанова

від 23.11.2020 по справі 622/299/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2020 року м. Харків

Справа № 622/299/19

Провадження № 22-ц/818/ 4982 /20

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Кругової С.С.,

суддів Маміної О.В., Пилипчук Н.П.,

секретаря Каплоух Н.Б.,

Учасники справи :

Позивач (відповідач за зустрічним позовом): ОСОБА_1 ,

Відповідач (відповідач за зустрічним позовом): ОСОБА_2 ,

Відповідач (позивач за зустрічним позовом): ОСОБА_3 ,

Треті особи: приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Кудряшов Дмитро В`ячеславович, відділ примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Харківській області, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Поляк Дмитро Васильович,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Харкові

апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Золочівського районного суду Харківської області від 9 липня 2020 року, увалене суддею Шабас О.С.,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Кудряшов Дмитро В`ячеславович, відділ примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Харківській області про зняття арешту з майна і визнання права власності та зустрічною позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Кудряшов Дмитро В`ячеславович, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Поляк Дмитро Васильович про визнання права власності та зняття арешту з майна,-

в с т а н о в и в :

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнень просила визнати за нею з моменту розірвання шлюбу з ОСОБА_2 , а саме 03 березня 2015 року право особистої приватної власності на тваринницький комплекс в цілому, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку виділу зі складу усього майна подружжя; зняти арешт з майна - тваринницького комплексу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , накладений постановою приватного виконавця Кудряшова Д.В. від 31.10.2018 року про опис та арешт майна боржника № 57516919; зняти арешт з майна, накладений постановою про арешт майна боржника, серія ЗВП № 50844292 від 30.01.2017 року, державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Харківській області Пугач Н.В. на нерухоме майно, а саме 1/2 частину тваринницького комплексу, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Позов мотивований тим , що 17 серпня 2003 року перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2 , який було розірвано рішенням Золочівського районного суду Харківської області від 03 березня 2015 року. Від шлюбу сторони мають неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перебуває повністю на утриманні матері. Під час шлюбу позивачем ОСОБА_1 було придбано тваринницький комплекс, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , який після розірвання шлюбу за усною домовленістю між подружжям ОСОБА_5 мав дістатися саме їй. Про інше майно, що перебувало у власності ОСОБА_2 , позивачу достеменно невідомо, оскільки він приховував ці відомості від своєї дружини як і документи на підтвердження своїх прав. Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 одноособово користувалася тваринницьким комплексом, проте проти нотаріального закріплення їхньої угоди із ОСОБА_2 про перебування вказаного комплексу у її власності, останній ухилявся. Між тим, належність позивачу всього тваринного комплексу відповідач визнав під час розгляду іншої справи №622/889/17. Про існування боргів свого чоловіка перед третіми особами позивач дізналася лише у грудні 2018 року. Так, ОСОБА_2 за договором відступлення прав вимоги за договором позики має заборгованість перед ОСОБА_3 у розмірі 2500000 гривень. При цьому на 1/2 частину тваринницького комплексу було двічі накладено арешт постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Харківській області Пугач Н.В. від 30 січня 2017 року та постановою приватного виконавця Кудряшова Д.В. від 24 жовтня 2018 року, оскільки ухвалою Золочівського районного суду Харківської області від 06.02.2018 року звернуте стягнення на 1/2 частину тваринницького комплексу, яка належить боржнику ОСОБА_2 на підставі ухвали Золочівського районного суду Харківської області від 27.09.2016 року. Вказана 1/2 частина тваринницького комплексу передавалась для реалізації на аукціоні, після чого була передана відповідачу ОСОБА_3 в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 . Однак, постановою Харківського апеляційного суду від 18.04.2019 року було скасовано ухвалу Золочівського районного суду Харківської області від 27.09.2016 року, а тому дії приватного виконавця Кудряшова Д.В., які грунтувалися на положеннях вказаної ухвали є незаконними. Крім того, сам ОСОБА_2 не заперечував проти визнання за позивачем права власності на тваринницький комплекс у цілому. Відтак, частка боржника ОСОБА_2 із спільної власності в натурі не виділялось.Та згідно відомостей, що містяться у матеріалах справи відповідач ОСОБА_2 має у власності транспортні засоби, що є рухомим майном, на яке може бути звернене стягнення замість тваринницького комплексу, в якому в натурі його частка у спільній сумісній власності не виділялася. В даний час позивач змушена звернутися до суду, оскільки її право не визнається і вона не може розпорядитися своєю власністю у зв`язку з існуванням зазначених арештів на майно.

У серпні 2019 року ОСОБА_3 звернулася із зустрічним позовом, у якому просила визнати за нею право власності на 1/2 частину тваринницького комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; зареєструвати за нею право власності на 1/2 частину тваринницького комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; зняти арешт на 1/2 частину тваринницького комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , накладений постановою державного виконавця Пугач Н.В. про арешт майна боржника № 50844292 від 30.01.2017 року; зняти арешт на 1/2 частину тваринницького комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , накладений постановою приватного виконавця Кудряшова Д.В. про арешт майна боржника № 57516919 від 24.10.2018 року.

Зустрічний позов мотивований тим , що на примусовому виконанні у приватного виконавця Кудряшова Д.В. перебуває виконавче провадження № 57516919 з примусового виконання виконавчого напису № 4588, вчиненого 10.11.2015 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ємець І.О., про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 невиплачених в строк на підставі договору позики, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Плехіною А.М. 13.06.2014 року за реєстровим № 636, договору відступлення прав за договором позики, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Ємцем І.О. 21.10.2015 року за реєстровим № 4246, грошових коштів в сумі 1791980,07 грн. В ході виконавчого провадження приватним виконавцем було виявлено та арештовано майно боржника у вигляді 1/2 частини тваринницького комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . На вказане майно боржника було звернуто стягнення згідно ухвали Золочівського районного суду Харківської області від 06.02.2018 року. Після того, як не відбулися треті електронні торги з продажу 1/2 частини вказаного нерухомого майна, позивач за зустрічним позовом отримала постанову приватного виконавця про передачу їй майна в рахунок погашення боргу, однак при зверненні до приватного нотаріуса Поляка Д.В. з метою реєстрації свого права власності, їй було відмовлено у зв`язку з тим, що в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутній запис про реєстрацію права власності на 1/2 частину тваринницького комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 , тому реєстрація права власності за ОСОБА_3 є неможливою. А наявність арештів встановлених державним виконавцем Пугач Н.В. та приватним виконавцем Кудряшовим Д.В. унеможливлюють використання вказаного нерухомого майна, у зв`язку з чим вона була вимушена звернутися зі вказаним зустрічним позовом до суду.

У відзиві на зустрічну позовну заяву представник позивача зазначив, що за усною домовленістю між колишнім подружжям ОСОБА_5 тваринницький комплекс, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , після розірвання шлюбу мав бути виділений зі спільної сумісної власності подружжя у власність ОСОБА_1 , проте ОСОБА_2 проти нотаріального закріплення вказаної домовленості ухилявся, а наразі взагалі тримається у Харківському слідчому ізоляторі. За захистом свого порушеного права позивач звернулася із позовом до суду. Про існування боргів колишнього чоловіка перед третіми особами позивач дізналася лише у грудні 2018 року. Так, в рахунок погашення боргу ОСОБА_2 було звернуто стягнення на 1/2 частину вказаного тваринного комплексу. При цьому приватний виконавець Кудряшов Д.В. при вчиненні виконавчих дій керувався ухвалами Золочівського районного суду Харківської області від 27.09.2016 року та 06.02.2018 року, однак постановою Харківського апеляційного суду від 18.04.2019 року було скасовано ухвалу Золочівського районного суду Харківської області від 27.09.2016 року, тому дії приватного виконавця Кудряшова Д.В. є незаконними. Крім того, за зобов`язаннями одного з подружжя стягнення може бути накладено лише на його особисте майно і на частку у праві спільної сумісної власності подружжя, яка виділена йому у натурі. При цьому частка ОСОБА_2 зі спільної власності подружжя в натурі не виділялася. Одночасно з цим за ОСОБА_2 числяться транспортні засоби, а тому приватним виконавцем безпідставно було звернуто стягнення на нерухоме майно при наявності рухомого. Крім того, позовні вимоги ОСОБА_3 про визнання права власності на частину тваринницького комплексу можуть бути вирішені судом тільки після вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на вказане майно в порядку поділу (виділу) майна подружжя.

Третя особа приватний виконавець Кудряшов Д.В . у своїх письмових запереченнях проти первісного позову ОСОБА_1 він зазначив, що на підставі заяви стягувача ОСОБА_3 , керуючись положеннями законодавства України, 24.10.2018 року ним було відкрито виконавче провадження № 57516919 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 суми боргу у розмірі 1791980,07 грн. В рамках вказаного виконавчого провадженням ним вчинялися виконавчі дії в тому числі було накладено арешт на майно боржника для забезпечення виконання судового рішення. Ухвалою Золочівського районного суду Харківської області від 06.02.2018 року звернуто стягнення на 1/2 частину тваринницького комплексу, яка належить боржнику ОСОБА_2 на підставі ухвали Золочівського районного суду Харківської області від 27.09.2016 року, якою визнано тваринницький комплекс сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що належить їм на праві власності в рівних частках та виділено 1/2 частку ОСОБА_2 із спільного майна подружжя з метою звернення на нього стягнення. В подальшому було призначено суб`єкта оціночної діяльності ДП Сетам для подальшої реалізації арештованого майна з електронних торгів, проте через відсутність допущених учасників торгів, вони не відбулися, а ОСОБА_3 виявила бажання залишити за собою нереалізоване на торгах майно боржника. Після чого приватним виконавцем були 28.01.2019 року винесені постанова та акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, які послугували підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності. Так, його дії були спрямовані на виконання судового рішення та були проведені в межах закону, тому права позивача порушені не були, а тому просив суд позовну заяву ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішенням Золочівського районного суду Харківської області від 9 липня 2020 року у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 відмовлено. Зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 про визнання права власності та зняття арешту з майна задоволено. Визнано за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 , право власності на 1/2 частину тваринницького комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Зареєстровано за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 , право власності на 1/2 частину тваринницького комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Знято арешт на 1/2 частину тваринницького комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , накладений постановою державного виконавця Пугач Н.В. про арешт майна боржника № 50844292 від 30.01.2017 року. Знято арешт на 1/2 частину тваринницького комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , накладений постановою приватного виконавця Кудряшова Д.В. про арешт майна боржника № 57516919 від 24.10.2018 року.

Рішення суду мотивоване тим, що факт визнання первісного позову відповідачем ОСОБА_2 не приймається судом, так як протирічить матеріалам справи в частині надання належних та допустимих доказів придбання майна у особисту власність, одночасно сам по собі факт визнання позову не є допустим доказом придбання спірного тваринницького комплексу у особисту власність, так як цей факт має доводитися у інший спосіб. Суд відмовив у задоволенні первісного позову, з мотивів не надання належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених вимог.

Щодо зустрічного позову суд виходив з того, що ОСОБА_3 придбано право вимоги до ОСОБА_2 , в останнього наявна перед позивачем за зустрічним позовом актуальна заборгованість на суму 1 791 980,07 гривень. Стягувачем ОСОБА_3 було надано згоду залишити за собою нереалізоване майно відповідно до положень 61 ЗУ Про викoнaвче провадження , оскільки електронні торги тричі не відбулися, а приватним виконавцем Кудряшовим Д.В. цього ж дня винесено постанову та акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу. Результати торгів та винесена виконавцем постанова не скасовані.

Відтак, ОСОБА_3 набула у передбачений законом спосіб у власність спірне майно - водночас позбавлена можливості здійснити його державну реєстрацію, так як частка ОСОБА_2 не зареєстрована у реєстрі, в зв`язку з чим захистити свої права в інший спосіб позивач за зустрічним позовом не має можливості.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати судове рішення та ухвалити нове, яким її позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням п.1-4 ч.1 ст.376 ЦПК України.

В обґрунтування апеляційної скарги викладає доводи позову та зазначає, що перебувала із ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі під час якого нею було придбано спірний тваринницький комплекс, що зареєстрований на її ім`я, титульним власником якого вона відповідно є та користується одноособово зі своєю матір`ю. Від укладення нотаріально посвідченої угоди відповідач ухилявся, проте у користування комплексом не перешкоджав та жодних стосунків сторони після розірвання шлюбу не підтримували під час розгляду справи відповідач ОСОБА_2 визнав позовні вимоги, тобто спір полягав лише у факті визнанні відповідачем вказаної домовленості, іншого сторонами не доведено, проте, суд першої інстанції не надав вказаним доводам належної правової оцінки.

Вказує, що у грудні 2018 року дізналася про перебування відповідача у СІЗО, реалізацію тваринницького комплексу на електронних торгах, накладення на нього арешту та про існування ухвали суду від 27 вересня 2016 року (справа №622/1164/16), яка була скасована судом апеляційної інстанції, щодо визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, що належить їм на праві власності у рівних частках та виділ Ѕ частки ОСОБА_2 з метою звернення стягнення у рамках виконавчого провадження на користь ОСОБА_3 . Крім того, згідно ухвали суду від 6 лютого 2018 року (справа №622/889/17), яка наразі перебуває на розгляді Верховного Суду, було звернуто стягнення на Ѕ частину тваринницького комплексу, у розгляді справи при постановленні вказаної ухвали та ухвали від 27 вересня 2016 року позивач участі не приймала. Вважає позовні вимоги про визнання права власності первісними та похідними від них - вимоги про зняття арешту.

Щодо зустрічного позову також зазначає, що права ДВС та приватному виконавцю звертати стягнення на майно боржника ОСОБА_2 не надавалось, яке не виділено йому в натурі зі спільної власності подружжя. У вимозі позивача до державного виконавця про зупинення виконавчого провадження було відмовлено. Вказує, що доводи про наявність згоди дружини на укладення договору позики від 30.06.2014 є безпідставними, враховуючи те, що прав вимоги у займодавця виникло лише у червні 2015 року, а шлюбні відносини припинено між сторонами з жовтня 2014 року.

Стверджує, що на підставі ст.36, 37, 39 ЦПК України головуючим суддею мав бути заявлений самовідвід, оскільки ним вирішувались питання під час яких суд дійшов схожого висновку, а заявляти відвід суду є правом сторони, а не обов`язком.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 просила залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін, оскільки позов та скарга ОСОБА_1 подані з метою унеможливлення здійснення звернення стягнення на тваринницький комплекс, Ѕ частина якого належить ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності подружжя в межах виконавчого провадження. Вважає, що вимоги позивача не підтверджені жодними доказами та зведені лише до поділу майна подружжя. З огляду на наявність згоди дружини на укладення договору позики вказану у ньому, доводи про те, що вона не була обізнана про борги чоловіка спростовуються.

У відзиві на апеляційну скаргу приватний виконавець Кудряшов Д.В . просив залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін, оскільки апеляційна скарга зводиться до переоцінки доводів та спрямована на уникнення наслідків примусової реалізації арештованого майна боржника та подальшого примусового виконання виконавчого документа.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судовим розглядом встановлено, що згідно із договором купівлі-продажу тваринницького комплексу від 23.05.2012 року, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Костіною Ю.С., зареєстрованим в реєстрі за № 794, ОСОБА_1 було придбано у власність тваринницький комплекс за адресою: АДРЕСА_1 .

За договором позики від 13.06.2014 року, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Полехіною А.М., зареєстрованим в реєстрі за № 636, ОСОБА_6 надала у борг ОСОБА_2 2500000 грн із строком виплати боргу до 01.06.2015 року. Право вимоги до ОСОБА_2 за вказаним договором ОСОБА_6 відступила ОСОБА_3 відповідно до договору відступлення прав від 21.10.2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ємцем І.О., зареєстрованим в реєстрі за № 4246.

Заочним рішенням Золочівського районного суду Харківської області від 03.03.2015 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано. Рішення набрало законної сили 13.03.2015 року.

10 листопада 2015 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ємцем І.О. вчинено виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 невиплачених в строк на підставі договору позики, посвідченого Полехіною А.М., приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу 13.06.2014 року за реєстровим № 646, договору відступленням прав за договором позики, посвідченого Ємцем І.О., приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу 21.10.2015 року за реєстровим № 4246, грошових коштів у сумі 2500000 гривень, строк повернення яких настав 01.06.2015 року, а також суму витрат по вчиненню виконавчого напису в сумі 1500 гривень. На звороті вказаного виконавчого напису міститься відмітка, що 19.10.2018 року винесено постанову про повернення в/л стягувачу п.1. ч. 1 ст. 37 ЗУ Про виконавче провадження . Залишок боргу по виконавчому напису становить 1791980,07 гривень. Державний виконавець Щедріна В.Р.

Ухвалою Золочівського районного суду Харківської області від 27 вересня 2016 року визнано тваринницький комплекс, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що належить їм на праві власності у рівних частках. Виділено 1/2 частку ОСОБА_2 із спільного майна подружжя, а саме тваринницького комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з метою звернення на нього стягнення в рамках виконавчого провадження №49325571.

Ухвалою Золочівського районного суду Харківської області від 23 травня 2017 року відмовлено у задоволенні заяви державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Пугач Н.В. про звернення стягнення на майно боржника.

Ухвалою Золочівського районного суду Харківської області від 06 лютого 2018 року заяву державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Пугач Н.В. про звернення стягнення на майно боржника - задоволено; звернуто стягнення на 1/2 частину тваринницького комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить боржнику ОСОБА_2 на підставі ухвали Золочівського районного суду Харківської області від 27 вересня 2016 року по справі №622/1164/16-ц, та право власності на яке боржником не зареєстровано, з метою стягнення в межах зведеного виконавчого провадження №50844292.

Постановою Харківського апеляційного суду від 18 квітня 2019 року ухвалу Золочівського районного суду Харківської області від 27 вересня 2016 року скасовано та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Золочівського районного суду Харківської області від 30 липня 2019 року відмовлено у задоволенні подання державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Бойченка В.В., стягувач ОСОБА_3 , боржник ОСОБА_2 , заінтересована особа ОСОБА_1 , про виділення частки майна боржника.

Постановою Харківського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року ухвалу Золочівського районного суду Харківської області від 06 лютого 2018 року - залишено без змін.

З постанови про відкриття виконавчого провадження № 57516919 від 24 жовтня 2018 вбачається, що приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Кудряшовим Д.В. відкрито виконавче провадження за виконавчим написом № 4588, виданим 10.11.2015 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ємець І.О.

24 жовтня 2018 р. приватним виконавцем була направлена вимога до Регіонального сервісного центру МВС в Харківській області, щодо зареєстрованих транспортних: засобів за боржником. Згідно відповіді з Регіонального сервісного центру Харківської області на автоматизованому обліку РСЦ МВС України в Харківській області та державного реєстру МВС України за боржником зареєстровані транспортний засіб марки КАМАЗ, модель 5320, 1991 р.в., державний реєстраційний номер НОМЕР_2 . Згідно наданої стягувачем копії постанови №.49325571 від 07.12.2015 р. вказаний ТЗ боржника оголошено у розшук.

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно боржнику на праві власності належить земельна ділянка, площею 2 га; кадастровий номер 6322684400:01:001:0505, для ведення особистого селянського господарства, на яку поширюється дія мораторію щодо відчуження.

Згідно відомостей з Реєстру прав власності на нерухоме майно боржнику на праві власності належить нежитлова будівля за адресою: АДРЕСА_3 . Виходом за вказаною адресою, приватним виконавцем встановлено, що будь-які елементи будівлі враховуючи, стіни, дах, фундамент - відсутні, на земельній ділянці знаходиться будівельне сміття, про що складено акт приватного виконавця від 31.10.2018 р.

Згідно відповіді Комунального підприємства Архітектурно-інвентаризаційне бюро Золочівського району Харківської області від 01.11.2018 р., на вимогу приватного виконавця, за боржником ОСОБА_2 зареєстрована на праві приватної спільної сумісної власності квартира, що розташована за адресою АДРЕСА_4 .

Постановою приватного виконавця Кудряшова Д.В. від 24.10.2018 року в межах виконавчого провадження №57516919 накладено арешт на 1/2 частину тваринницького комплексу за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить боржнику на підставі ухвали Золочівського районного суду Харківської області від 27.09.2016 року у справі № 622/1164/16-ц провадження№ 6/622/18/2016, що належить ОСОБА_2 в межах звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження 1971678,08 грн.

Згідно відповідей Державної фіскальної служби України № 1044016543 від 25 жовтня 2018 року, Пенсійного фонду України №1048006711 від 05 лютого 2019 року, №1048021984 від 05 лютого 2019 року, інформація щодо отримання боржником ОСОБА_2 доходів та про останнє місце роботи, а також щодо отримання ним пенсії відсутня.

З повідомлення директора КП Архітектурно-інвентаризаційне бюро Золочівського району Бєлової С.М. від 01.11.2018 року № 323 тваринницький комплекс площею 3984,9 кв.м. розташований за адресою: АДРЕСА_1 , складається з будівлі крупорушки А-1 площею 74,9 кв.м; будівлі складу Б-1 з ганком б площею 350,5 кв.м; будівлі брудеру № 4 В-1 з генератором в площею 1176,7 кв.м; будівлі брудеру № НОМЕР_3 з тамбуром г площею 1264,9 кв.м, будівлі брудеру № 5 Д-1 з генераторами д , д1 , площею 1117,9 кв.м. Дата проведення поточної інвентаризації даного об`єкту - 22.03.2012 року.

31 жовтня 2018 року постановою Приватного виконавця Кудряшова Д.В. описано та арештовано 1/2 тваринницького комплексу площею 3984,9 кв.м. розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , згідно ухвали Золочівського районного суду Харківської області.

Постановою приватного виконавця Кудряшова Д.В. від 14 листопада 2018 року призначено суб`єкт оціночної діяльності.

Згідно звіту про оцінку майна, наданого суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_7 , ринкова вартість 1/2 частини тваринницького комплексу площею 3984,9 кв.м. розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 15.11.2018 року становить 461150 гривень.

16.11.2018 року приватний виконавець Кудряшов Д.В. звернувся до ДП Сетам з заявкою на реалізацію арештованого майна 1/2 частина тваринницького комплексу площею 3984,9 кв.м. розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

З протоколів електронних торгів № 374695 від 10.12.2018 року, № 379123 від 02.01.2019 року торги не відбулися у зв`язку з відсутністю допущених учасників торгів.

Згідно протоколу проведення електронних торгів № 384032 від 23.01.2019 року на підставі відсутності допущених учасників не відбулися треті електрони торги по лоту № 325569 (1/2 частина тваринницького комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 що належить на праві власності боржнику ОСОБА_2 ).

29.01.2019 року до приватного виконавця Кудряшова Д.В. із заявою звернулася ОСОБА_1 , яка просила зупинити виконавче провадження, у зв`язку з апеляційним переглядом ухвали Золочівського районного суду Харківської області від 27.09.2016 року, та їй було відмовлено у задоволенні вказаної заяви.

28 січня 2019 року ОСОБА_3 було надано згоду залишити за собою нереалізоване майно.

28 січня 2019 року приватним виконавцем винесена постанова про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу та передання ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 АДРЕСА_5 , в рахунок часткового погашення боргу в сумі 322 805,00 грн., за виконавчим написом № 4588 вчиненим 10.11.2015 р. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ємцем І.О. нерухоме майно, а саме: 1/2 частина тваринницького комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності боржнику, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_4 .

28.01.2019 р. стягувачу, за фактом винесення вищевказаної постанови видано Акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу. Постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на таке майно.

З інформації про виконавче провадження від 12.08.2019 року завершено виконавче провадження № 51345274 про стягнення з ФГ Ажур+Н на користь ОСОБА_8 пеню за несвоєчасне виконання зобов`язання за договором контрактації сільськогосподарської продукції від 21.08.2014 року у розмірі 8992144,40 грн та судовий збір.

Як вбачається з інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 07.12.2018 року № 148584886 та від 12.08.2019 року № 177118247, нерухоме майно, а саме: тваринницький комплекс, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , дійсно належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .

З роз`яснення приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Попляка Д.В. від 13.08.2019 року вих.№ 440/01-16 видача свідоцтва про право власності на 1/2 частину тваринницького комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі постанови та акту приватного виконавця Кудряшова Д.В. про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 28.01.2019 року є неможливою, оскільки право власності на 1/2 частину вказаного тваринницького комплексу за ОСОБА_2 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не зареєстровано, нотаріус не може впевнитися про належність майна боржнику.

Відмовляючи у задоволенні позову та задовольняючи зустрічний позов про визнання за ОСОБА_3 права власності на 1/2 частку тваринницького комплексу, суд першої інстанції виходив з презумпції спільності майна подружжя відповідно до статей СК України та того, що позовні вимоги про поділ майна подружжя ОСОБА_1 не заявляла в рамках яких їй було б виділено комплекс в цілому та належних доказів на підтвердження своїх вимог не надала.

Частиною першою статтею 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Статтею 60 Сімейного Кодексу України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно частини третьої статті 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

ОСОБА_1 не заявлялися позов про поділ майна подружжя, де б спірний комплекс виділявся у її особисту приватну власність .Суд апеляційної інстанції погоджується з мотивами суду викладеними в оскаржуваному рішенні в частині цих позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги, про те, що ОСОБА_2 не є власником частини спірного майна, оскільки право власності на нього зареєстроване за позивачем та відповідач не заперечує проти цього, відхиляються апеляційним судом як безпідставні, оскільки відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України ), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України ).

Відповідно до частини першої статті 59 Закону України Про виконавче провадження особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У пункті 5 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 03 червня 2016 року Про судову практику в справах про зняття арешту з майна судам роз?яснено, що у разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України . Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено статтею 60 Закону Про виконавче провадження .

Доводи, що договір поруки укладався ОСОБА_2 за час припинення шлюбних відносин, а наявність згоди його дружини - ОСОБА_1 (позивача) не відповідає дійсності, не має правового значення для вирішення даної справи та ці доводи не підтверджені належними та допустимими доказами.

ОСОБА_3 та приватний виконавець Кудряшов Д.В. вважають, що подання позивачем ОСОБА_1 позову про визнання права власності (на арештоване майно) та звільнення майна з-під арешту було спрямовано на унеможливлення звернення стягнення на арештоване майно, що всупереч обставинам справи.

Згідно частини третьої статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України ) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Поділ спільного майна подружжя не може використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про стягнення боргу. Боржник, проти якого ухвалене судове рішення про стягнення боргу та накладено арешт на його майно, та його дружина, які здійснюють поділ майна, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, оскільки поділ майна порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 11 листопада 2019 року у справі № 337/474/14-ц (провадження № 61-15813сво18).

У частині четвертій статті 263 ЦПК України вказано про те, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, на момент звернення позивача ОСОБА_1 до суду з вказаним позовом, в рамках виконавчого провадження відбулась реалізація майна боржника, на яке звернуто стягнення.

Колегія суддів зазначає, що питання щодо визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, може бути вирішено судом за поданням державного чи приватного виконавця на підставі статті 443 ЦПК України .

Частиною першою статті 48 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Відповідно до положень частин першої та другої статті 61 Закону України Про виконавче провадження реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону ) здійснюється шляхом електронних торгів, порядок яких визначається Міністерством юстиції України.

Згідно із частиною другою статті 16 , частиною першою статті 215 ЦК України одним зі способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням стороною (сторонами) вимог, установлених частинами першою третьою, п`ятою, шостою статті 203 цього Кодексу , зокрема у зв`язку з невідповідністю змісту правочину цьому Кодексу та іншим актам цивільного законодавства.

Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином.

Наведене узгоджується з нормами частини четвертої статті 656 ЦК України , за якою до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Таким чином, правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей 203 , 215 ЦК України ) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд України у постанові від 13 лютого 2013 року у справі № 6-174цс12.

Наразі, ніким із учасників справи чи виконавчого провадження електронні торги не оскаржено, його результати не скасовано, позову про поділ майна подружжя не заявлено.

Отже, суд першої інстанції, правильно визначив характер спірних правовідносин, правильно застосував норми права, та дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_2 , як один із подружжя, не набув право власності на спірне нерухоме майно, яке не виділено будь-якому зі спільного майна подружжя.

Оскільки, позовні вимоги ОСОБА_1 не стосуються результатів електронних торгів та постанова і акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу є чинними, підстав для відмови у задоволенні позову ОСОБА_3 в частині визнання за нею права власності на Ѕ частину спірного комплексу немає.

Вирішуючи цей спір, суд першої інстанції загалом правильно застосував наведені вище норми матеріального права, надав належну оцінку правовим підставам заявленого позову та зібраним у справі доказам, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 в частині визнання права власності та відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 .

За таких обставин, суд першої інстанцій повно та всебічно дослідив обставини справи, надавши належну оцінку наявним у справі доказам, правильно встановив коло спірних правовідносин та норми матеріального права, які їх регулюють та дійшов обґрунтованого висновку про вирішення первісного та частково зустрічного позовів, за вийнятком вирішення зустрічної позовної вимоги щодо реєстрації права власності, в задоволенні якої необхідно відмовити.

ОСОБА_3 передано спірне майно на підставі постанови про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності. Між тим, їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на Ѕ частину тваринницького комплексу на підставі постанови про передачу майна стягувачу в рахунок погашення заборгованості та акту про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, з огляду на те, що право власності боржника не зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Так, відповідно до п.9 ч.1 ст.27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Оскільки суд не може заміняти державні органи у виконанні покладених на них обов`язків, зокрема, в частині реєстрації права власності здійснення якої відноситься до компетенції відповідних органів, позовні вимоги ОСОБА_3 в частині реєстрації права власності на Ѕ частину тваринницького комплексу за нею задоволенню не підлягають. Позивач за зустрічним позовом не позбавлена можливості зареєструвати за собою право власності на майна на підставі відповідного судового рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом першої інстанції, висновків суду не спростовують, про незаконність судового рішення не свідчать, та стосуються переоцінки доказів, тому колегія суддів вважає за необхідне задовольнити апеляційну скаргу частково, а рішення суду - змінити, задовольнивши частково зустрічний позов ОСОБА_3 .

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389,390, 391 ЦПК України суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Золочівського районного суду Харківської області від 9 липня 2020 року - змінити в частині задоволення зустрічного позову про реєстрацію права власності за ОСОБА_3 .

У задоволенні позовних вимог про реєстрацію за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 , права власності на 1/2 частину тваринницького комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - відмовити.

В іншій частині рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня проголошення, і протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду, у порядку передбаченому ст.389 ЦПК України.

Головуючий С.С. Кругова

Судді О.В. Маміна

Н.П. Пилипчук

повний текст постанови

складено 24 листопада 2020 року