Постанова

від 24.11.2020 по справі 922/2291/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" листопада 2020 р. Справа № 922/2291/20

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пушай В.І., суддя Попков Д.О., суддя Пелипенко Н.М.

без повідомлення учасників справи

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Грінпауер-Про , м. Харків вх. № 2680 Х/З на рішення господарського суду Харківської області від 15.09.2020 р. у справі № 922/2291/20 (суддя - Кухар Н.М., повний текст складено та підписано 17.09.2020 р.)

за позовом фізичної особи-підприємця Зварича Юрія Михайловича, м. Тернопіль,

до Товариства з обмеженою відповідальністю Грінпауер-Про , м. Харків

про стягнення 64 124,00 грн.

ВСТАНОВИЛА:

16.07.2020 р. фізична особа-підприємець Зварич Юрій Михайлович (далі - ФОП Зварич Ю.М., позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Грінпауер-Про (далі - ТОВ Грінпауер-Про , відповідач) витрат на проведення пусконалагоджувальних робіт в розмірі 64 124,00 грн.

В обґрунтування позову ФОП Зварич Ю.М. посилається на невиконання відповідачем своїх зобов`язань щодо проведення сервісних робіт за договором купівлі-продажу № 1503/18 від 15.03.2018 р., внаслідок чого позивач був вимушений укласти договір підряду № 4-19 від 20.12.2019 р. з іншою особою - ПП Західспецмонтаж , чим і обумовлені понесені позивачем додаткові витрати, які заявлені ним до стягнення в порядку ст. 621 ЦК України та ч. 6 ст. 226 ГК України.

Рішенням господарського суду Харківської області від 15.09.2020 р. позовні вимоги задоволено, з відповідача на користь позивача стягнуто понесенні останнім витрати на проведення пусконалагоджувальних робіт у розмірі 64 124,00 грн., а також витрати зі сплати судового збору в сумі 2 102,00 грн.

Рішення суду мотивоване тим, що у вартість договору сторонами було включено ціну вуглепалювальної пічі ВП-5-У та вартість її пусконалагоджувальних робіт, відповідач планував роботу по запуску продукції та узгоджував дати їх проведення із сервісним відділом, що підтверджує його погодження проводити такі роботи відповідно до договору, проте ці роботи ним залишилися невиконаними.

Додатковим рішенням господарського суду Харківської області від 06.10.2020 р. з відповідача на користь позивача стягнуто судові витрати на професійну правову допомогу в розмірі 5 000,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням від 15.09.2020 р., відповідач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

На думку відповідача, договір купівлі-продажу № 1503/18 від 15.03.2018 р. не є змішаним, а у зв`язку з виконанням ним свого зобов`язання за цим договором перед позивачем таке зобов`язання є припиненим.

За доводами апеляційної скарги, умови п. 7.1 договору щодо пусконалагоджувальних робіт та навчання персоналу неможна вважати елементами договору купівлі-продажу, а оскільки в договорі відсутні інші обов`язкові елементи договору підряду, тому суд першої інстанції необґрунтовано дійшов висновку про те, що договором купівлі-продажу охоплюються роботи (пусконалагоджувальні) та послуги (навчання персоналу).

Скаржник стверджує, що саме позивач не виконав умови п. 7.1 договору, що є передумовою для виконання продавцем своїх обов`язків.

Відповідач наголошує, що надані позивачем роздруківки скріншотів є недопустимими та неналежними доказами у справі в т.ч. і через те, що позивач не надав жодних доказів на підтвердження особи, з якою відбувалася переписка, зокрема, щодо відношення цієї особи до підприємства відповідача.

Додаткове рішення суду від 06.10.2020 р. скаржником не оскаржується, тому в даному апеляційному провадженні переглядається виключно рішення господарського суду Харківської області від 15.09.2020 р., яким спір вирішено по суті.

У визначений ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.10.2020 р. строк, від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Частинами 1-2 статті 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Дослідивши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.03.2018 між ТОВ "Грінпауер-Про", як продавцем, та ФОП Зваричем Ю.М., як покупцем, укладено договір купівлі-продажу №1503/18, згідно з п. 1.1 якого продавець продає, а покупець купує Вуглевипалювальну піч ВП-5-У "ЄВРО", для виробництва деревного вугілля, згідно зі Специфікацією (Додаток № 1).

Пунктом 2.4 договору визначено умови поставки: FСА, м. Харків.

Відповідно до п. 3.1 договору, ціна за одну одиницю Вуглевипалювальна піч ВП-5-У "ЄВРО" становить 801 550,00 грн., в т.ч. ПДВ - 133 591,67 грн. згідно із специфікацією (додаток № 1).

Пунктом 3.2 договору визначено, що загальна вартість договору становить 801 550,00 грн., в т.ч. ПДВ - 133 591,67 грн., що в еквіваленті становить 30 828 доларів США за курсом Міжбанку на 15.03.2018 р.

Умовами п. 4.1 договору передбачений обов`язок продавця надати інформаційне та консультаційне сприяння покупцеві про порядок введення в експлуатацію та використання товару.

Розділом 7 договору передбачені умови та порядок проведення сервісних робіт.

Згідно з п. 7.1 договору, продавець проводить сервісні роботи, а саме пусконалагоджувальні роботи та навчання персоналу.

Згідно з п. 7.1.2 договору, термін виконання робіт становить 8 календарних днів з дня наступного за датою прибуття уповноважених представників продавця на місце, що вказане у п. 7.1.1 даного договору. Проте, у п. 7.1.1 договору не зазначено адреси, за якою мають виконуватися пусконалагоджувальні роботи, ця графа договору залишилася незаповненою.

Відповідно до підпункту 7.1.4 п. 7.1 договору, для приїзду представників продавця покупець підтверджує:

- наявність підготовленого майданчика та змонтованого обладнання за заздалегідь погодженою схемою відповідно до вимог, зазначених в експлуатаційній документації;

- факт установки обладнання та димової труби відповідно до вимог, вказаних в

експлуатаційній документації;

- наявність необхідного електроживлення, інструментів та матеріалів відповідно до вимог, вказаних в експлуатаційній документації;

- наявність сировини - дров (брикету) для ведення процесу - не менше 80 м3;

- наявність операторів для навчання та забезпечення цілодобової 8-ми годинної позмінної роботи у кількості 3-х осіб на одну одиницю обладнання;

- наявність підсобних робітників для завантаження/розвантаження вагонеток, підготовки дров (брикетів) та забезпечення цілодобової 8-ми годинної позмінної роботи у кількості 3-х осіб на одну одиницю обладнання.

Відповідно до п. 7.1.5 договору, покупець не пізніше 7 робочих днів до запланованої та погодженої з продавцем дати початку робіт бронює та оплачує проживання (готель) для представників продавця, які направляються продавцем для проведення робіт, про що повідомляє продавця у письмовій формі. Проїзд до місця проведення робіт і назад оплачує покупець.

Пунктом 11.2 договору сторонами встановлений строк його дії - до 31.12.2018 р., але в будь-якому випадку до повного виконання зобов`язань по ньому.

Специфікацією № 1 від 15.03.2017 р. сторонами погоджено ціну, найменування товару, його складові, а також параметри та розміри.

З умов договору не вбачається встановлення (узгодження) окремої вартості (ціни) пусконалагоджувальних робіт.

01.06.2018 відповідач, за актом прийому-передачі, який є додатком № 2 до договору, поставив позивачеві Вуглевипалювальну піч ВП-5-У "ЄВРО" серійний номер МІК 2003/18/89 ПС вартістю 801 550,00 грн з ПДВ, на підставі видаткової накладної № 63 від 01.06.2018.

Відповідно до п. 4 цього акту, його підписанням підтверджується належне виконання умов договору купівлі-продажу № 1503/18 від 15.03.2018 р.

Відповідач визнає, що позивач оплатив отриманий товар в обумовлені договором строки.

Листом від 29.10.2019 р. позивач звернувся до відповідача з проханням повідомити дату початку робіт з метою своєчасного забезпечення бронювання та оплати проживання і проїзду представників до місця проведення пусконалагоджувальних робіт (без зазначення адреси місцезнаходження товару).

Цим листом позивач також повідомив відповідача про виконання ним умов п. 7.1.4 у повному об`ємі ще в червні 2019 року.

Позивач стверджує, що 18.06.2019 р. надіслав фотографії облаштованого приміщення, змонтованого обладнання, встановлених рейсів менеджеру з продажу підприємства відповідача - Мокрушеній Катерині, проте, незважаючи на 4-місячне листування з цим менеджером, позивачеві так і не було повідомлено певну дату приїзду представників відповідача для здійснення пусконалагоджувальних робіт та навчання персоналу.

Посилаючись на ст. 621 ЦК України та ч. 6 ст. 226 ГК України позивач зауважує, що з метою уникнення подальших грошових втрат (в т.ч. на утримання та зберігання обладнання) ФОП Зваричем Ю.М., як замовником, 20.12.2019 р. укладено з ПП Західспецмонтаж , як підрядником, договір підряду № 4-19.

На виконання умов договору підряду ПП Західспецмонтаж протягом січня-лютого 2020 року проведено пусконалагоджувальні роботи товару, придбаного у відповідача, по завершенню яких між ФОП Зварич Ю.М. та ПП Західспецмонтаж підписаний акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг № 2) від 25.02.2020 р. на суму 64 124,00 грн. з ПДВ.

Претензією від 04.03.2020 р. позивач звернувся до відповідача з проханням добровільно відшкодувати понесені ним витрати (збитки) на проведення пусконалагоджувальних робіт придбаної у ТОВ Грінпауер-Про вуглевипалювальної печі в сумі 64 124,00 грн. з ПДВ.

Оскільки дана претензія залишена відповідачем без відповіді та без виконання, позивач повторно звернувся до відповідача з претензією від 20.05.2020 р. з аналогічними вимогами.

На підтвердження надсилання відповідачеві перелічених документів позивачем надано до матеріалів справи копії поштового конверту, описів вкладення та поштових накладних. В апеляційній скарзі відповідач не заперечує отримання від позивача листа від 29.10.2019 р. та згаданих претензій.

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Аналізуючи умови договору, судова колегія дійшла висновку про те, що даний договір за своєю правовою природою є змішаним договором, а саме - договору поставки і підряду, до якого повинні застосовуватися положення Цивільного кодексу України, що регулюють загальні умови виконання зобов`язання, а також положення параграфу 1, 3 глави 54 та параграфу 1 глави 61 Цивільного кодексу України.

При цьому, застосування відповідних положень щодо поставки в даному випадку кореспондується до безоплатного виконання робіт щодо здійснення відповідачем в подальшому пусконалагоджувальних робіт поставленого товару зі здійсненням навчання персоналу позивача щодо його експлуатації.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 621 ЦК України, у разі невиконання боржником для кредитора певної роботи чи ненадання йому послуги кредитор має право виконати цю роботу власними силами або доручити її виконання чи надання послуги третій особі і вимагати від боржника відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов`язання.

Згідно з ч. 6 ст. 226 ГК України, у разі невиконання зобов`язання виконати певну роботу (надати послугу) управнена сторона має право виконати цю роботу самостійно або доручити її виконання (надання послуги) третім особам, якщо інше не передбачено законом або зобов`язанням, та вимагати відшкодування збитків, завданих невиконанням зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ч. 1, ч. 2 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частинами 1 та 2 статті 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч. 2 ст. 224 ГК України, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з ч. 1 ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною;

неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною;

матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Заперечення відповідача щодо припинення його зобов`язання за укладеним між сторонами договором не приймаються до уваги, оскільки акт прийому-передачі від 01.06.2018 р. та видаткова накладна № 63 від 01.06.2018 р. свідчать про виконання частини зобов`язань щодо поставки товару, але зобов`язання з проведення пусконалагоджувальних робіт та навчання персоналу відповідачем залишилися невиконаними.

Викладені в апеляційній скарзі заперечення скаржника щодо правової природи договору зводяться до довільного тлумачення його умов та не відповідають дійсності.

Проте, у пункті 7.1.1 договору сторонами не зазначено адреси, за якою відповідачем мали бути проведені пусконалагоджувальні роботи поставленого товару, так само і лист позивача від 29.10.2019 р. не містить вказівок за якою саме адресою мають прибути представники відповідача.

В матеріалах справи відсутня відповідна додаткова угода з приводу врегулювання даного питання.

Надані позивачем до позовної заяви роздруківки скріншотів невідомого листування не є належними доказами у справі, оскільки:

- по-перше, позивачем не доведено того, що Катерина Мокрушена перебувала з підприємством відповідача у трудових відносинах та мала необхідний обсяг повноважень;

- по-друге, жодним чином не ідентифікують осіб, які надсилали повідомлення;

- по-третє, умовами п. 7.1.4 договору не передбачено підтвердження готовності позивача до проведення спірних робіт саме шляхом надсилання повідомлень менеджеру у месенджері.

Жодних доказів на виконання умов цього пункту договору позивачем також не надано і до листа від 29.10.2019 р., в якому лише зазначено про виконання даних умов у повному об`ємі без будь-якого документального підтвердження, а відтак позивачем не доведено належними доказами виконання ним ряду підготовчих дій, що є передумовою для проведення пусконалагоджувальних робіт спірного обладнання.

При цьому, умовами договору не визначено строку виконання пусконалагоджувальних робіт, тому за відсутності належних доказів на підтвердження виконання позивачем своїх зобов`язань у розумінні п. 7.1.4 договору відсутні підстави вважати відповідача таким, що прострочив виконання свого зобов`язання.

Заявляючи до стягнення витрат на проведення пусконалагоджувальних робіт в сумі 64 124,00 грн. на підставі ст. 621 ЦК України та ч. 6 ст. 226 ГК України в якості збитків позивачем не доведено в даному випадку наявності всіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення та проігноровано вимоги ст. 22 ЦК України, ч. 2. ст. 224 і ст. 225 ГК України.

Крім того, укладаючи договір купівлі-продажу № 1503/18 від 15.03.2018 р. сторони окремо не визначили вартість пусконалагоджувальних робіт та навчання персоналу від ціни договору, тому неможна вважати заявлену до стягнення суму обґрунтованою.

Таким чином, позивач, вважаючи своє право порушеним, мав змогу звернутися до суду з позовом про спонукання відповідача виконати умови договору належним чином або заявляти до стягнення понесених ним збитків (упущеної вигоди) у порядку, визначеному чинним законодавством.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову за недоведеністю, у зв`язку з чим апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за позовом та за апеляційною скаргою покладаються на позивача.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 277, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Грінпауер-Про на рішення господарського суду Харківської області від 15.09.2020 р. у справі № 922/2291/20 задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 15.09.2020 р. у справі № 922/2291/20 скасувати.

У задоволенні позову відмовити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Зварича Юрія Михайловича ( АДРЕСА_1 , ІНН НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Грінпауер-Про (61037, м. Харків, пр. Московський, б. 247, оф. 88, код ЄДРПОУ 39441188) судові витрати за апеляційною скаргою в сумі 3 153,00 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 24.11.2020

Головуючий суддя В.І. Пушай

Суддя Д.О. Попков

Суддя Н.М. Пелипенко