Рішення

від 10.11.2020 по справі 905/920/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.11.2020 Справа № 905/920/20

Господарський суд Донецької області у складі судді Бокової Ю.В., при секретарі судового засідання Мальованій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «БСМ Євростандарт» (09100, Київська область, місто Біла Церква, вулиця Героїв Небесної Сотні, будинок 2, офіс 312; адреса для листування: 08628, Київська область, Васильківський район, селище Безп`ятне, вулиця Васильківська, будинок 72-Г, код ЄДРПОУ 37381929)

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Добробут» (85511, Донецька область, Великоновосілківський район, селище Зелений Гай, вулиця Тімченко, будинок 1; код ЄДРПОУ: 30739312)

про стягнення заборгованості в сумі 267 796,24 грн., з яких: 225 000,00 грн. - основний борг, 32 603,43 грн. - пеня, 4 567,81 грн. - 3% річних, 5 625,00грн. - інфляційні втрати,-

та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Добробут» (85511, Донецька область, Великоновосілківський район, селище Зелений Гай, вулиця Тімченко, будинок 1; код ЄДРПОУ: 30739312)

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «БСМ Євростандарт» (09100, Київська область, місто Біла Церква, вулиця Героїв Небесної Сотні, будинок 2, офіс 312; адреса для листування: 08628, Київська область, Васильківський район, селище Безп`ятне, вулиця Васильківська, будинок 72-Г, код ЄДРПОУ 37381929)

про визнаня недійсним договору поставки № Н-1/03 від 07.03.2019, -

за участю представників сторін:

від позивача за первісним позовом: не з`явився

від відповідача за первісним позовом: не з`явився

С У Т Ь С П О Р У

Товариство з обмеженою відповідальністю «БСМ Євростандарт» звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Добробут» про стягнення заборгованості в сумі 267 796,24 грн., з яких: 225 000,00 грн. - основний борг, 32 603,43 грн. - пеня, 4 567,81 грн. - 3% річних, 5 625,00грн. - інфляційні втрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором поставки №Н-1/03 від 07.03.2019, що стало підставою для нарахування позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат

06.04.2020 через канцелярію суду від товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Добробут» надійшла зустрічна позовна заява до товариства з обмеженою відповідальністю «БСМ Євростандарт» про визнання недійсним договору поставки № Н-1/03 від 07.03.2019.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Добробут» посилається на укладення договору поставки № Н-1/03 від 07.03.2019 з порушенням приписів Закону України «Про насіння і садивний матеріал» , у зв`язку з чим даний договір підлягає визнанню недійсним.

Ухвалою Господарського суду Донецької області було прийнято зустрічну позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Добробут» до спільного розгляду з первісним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «БСМ Євростандарт» про стягнення заборгованості в сумі 267 796,24 грн., з яких: 225 000,00 грн. - основний борг, 32 603,43 грн. - пеня, 4 567,81 грн. - 3% річних, 5 625,00грн. - інфляційні втрати та об`єднано в одне провадження з первісним позовом позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Добробут» до товариства з обмеженою відповідальністю «БСМ Євростандарт» про визнаня недійсним договору поставки № Н-1/03 від 07.03.2019.

Представник позивача за первісним позовом під час розгляду даної справи наполягав на задоволенні первісних позовних вимог. У відповіді на відзив на первісний позов представник ТОВ «БСМ Євростандарт» зазначив, що договором не передбачено обов`язку продавця надавати виключно сертифікат якості. Крім того, свідоцтво на насіння ФГ Бовбасівське та протокол випробування № 169 від 27.02.2019 року не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки не містять будь-яких посилань на відповідність даних документів саме договору поставки № Н-1/03 від 07.03.2019 року. ТОВ БСМ Євростандарт не є виробником насіння, а отже не є суб`єктом насінництва та розсадництва в розумінні Закону України Про насіння і садивний матеріал , відповідно й обов`язку бути включеним до Реєстру суб`єктів насінництва та розсадництва у ТОВ БСМ Євростандарт не виникає.

У відзиві на зустрічний позов представник позивача за первісним позовом наголошував на тому, що з огляду на п. 2.2. договору покупцю надавались зразки товару ще до укладення договору, та які були погоджені ним, отже ТОВ ТБ Добробут було обізнано і про якість товару, і про його призначення. Видаткові накладні були підписані ТОВ ТБ Добробут без жодних зауважень щодо невідповідності якості та/або кількості поставленого товару, у тому числі щодо ненадання сертифікатів на насіння. Крім того, ТОВ ТБ Добробут про невідповідність якості отриманого товару жодного разу не повідомляв, замінити товар на товар, якість якого відповідає розділу 2 договору, зменшення ціни на товар також жодного разу у продавця не вимагав в порядку п. 6.5. договору. Також представник позивача за первісним позовом наголошував на тому, що п. 2.3. договору не передбачено обов`язку продавця надавати виключно сертифікат якості. Так, із поставкою товару за видатковими накладними продавцем було надано протокол випробування № БСМ-08/1 від 02.08.2018 року. Крім того, у п. 2.1. договору сторонами було узгоджено, що якість поставленого товару повинна відповідати вимогам ДСТУ 7694:2015, який відповідно до Розділу 1 Сфера застосування поширюється на насіння гірчиці, призначене для промислового переробляння, використовування на продовольчі потреби та для експортування. Таким чином, на думку представника позивача за первісним позовом, при укладенні даного договору ТОВ «Торговий будинок «Добробут» було достеменно відомо призначення насіння, а також той факт, що дане насіння для посіву не застосовується, що й було закріплено умовами спірного договору та погоджено сторонами.

Представник відповідача за первісним позовом під час розгляду даної справи наполягав на задоволенні зустрічних позовних вимог. У відзиві на позовну заяву (т.1, а.с. 68-72) представник відповідача за первісним позовом як на підставу для відмови у задоволенні первісних позовних вимог посилався на те, що з моменту поставки і до теперішнього часу ТОВ БСМ Євростандарт на виконання умов договору не надало ТОВ ТД Добробут сертифікати якості на товар, у зв`язку з чим останній не має підтвердження належної якості поставленого товару, що призвело до неможливості його використання за цільовим призначенням. Крім того, ТОВ БСМ Євростандарт відсутнє у Реєстрі суб`єктів насінництва та розсадництва.

У відповіді на відзив на зустрічний позов представник позивача за зустрічним позовом наполягав на тому, що надані копії протоколів випробувань №БСМ-08/1 від 02.08.2018 та № БСМ-08/2 від 02.08.2018 не містять посилання на договір поставки № Н-1/03 від 07.03.2019, тому їх не можна враховувати під час з`ясування спірних питань.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Як зазначено в ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши обставини спору, доводи учасників судового процесу суд, -

В С Т А Н О В И В

07.03.2019 між товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Добробут» (далі - покупець, виробник) та товариством з обмеженою відповідальністю «БСМ Євростандарт» (далі - продавець) було укладено договір поставки № Н-1/03 (далі-договір), відповідно до п.1.1. якого продавець зобов`язується передати у власність покупця визначену договором сільськогосподарську продукцію (далі - товар), в кількості, асортименті, якості, у строки й за цінами відповідно до Договору, а продавець (покупець) зобов`язується прийняти цю продукцію та оплатити її за встановленими цінами та в порядку, які визначені даним договором.

Найменування товару: насіння (зерно) гірчиці білої. Кількість товару: насіння (зерно) гірчиці білої - 5,250 т, насіння гірчиці білої - 0,360 т (п.п. 1.2.-1.3. договору).

Згідно п. 2.1. договору продавець гарантує якість поставленого товару та його відповідність встановленим вимогам ДСТУ 7694:2015.

Відповідно до п. 2.3. договору продавець зобов`язаний забезпечити відповідність товару до встановлених екологічних та санітарних вимог, що підтверджується сертифікатом якості або лабораторним свідоцтвом.

Згідно п. 3.1. поставка товару відбувається за рахунок покупця зі складу продавця або шляхом доставки з використанням послуг транспортного підприємства Нова пошта / Делівері / Інтайм . Місце відвантаження - склад продавця в с.Безп`ятне Васильківського району Київської області.

Відповідно до 3.2. договору товар повинен бути поставлений покупцю до 15.03.2019 року.

Згідно п.3.4. договору товар передається продавцем і приймається покупцем: по кількості відповідно до товарно-транспортної накладної на завантажений товар; по якості відповідно з якісними показниками, визначеними в Розділі 3 даного договору.

Пунктом 3.5. договору визначено, що продавець разом із товаром зобов`язаний надати покупцеві видаткову накладну.

Відповідно п. 5.1. договору ціна однієї тонни фактичної ваги насіння (зерно) гірчиці білої становить 36 000,00 грн., а насіння гірчиці білої становить 70 000,00 грн.

Вартість товару становить 214 200,00 грн. (п. 5.2. договору).

Згідно до п.п. 5.3.-5.4. договору розрахунки здійснюються у безготівковому порядку. Покупець здійснює оплату товару згідно рахунків продавця до 01.09.2019.

Моментом оплати вважається момент подання платіжного доручення покупцем до установи банку про що останній зобов`язаний повідомити продавця шляхом надання факсокопії чи сканування документу. (п. 5.5. договору).

Відповідно до п. 6.5. договору при поставці товару неналежної якості покупець вправі відмовитися від такого товару, вимагати замінити товар, якість якого відповідає вимогам розділу 2 договору, вимагати зменшення ціни на товар, а якщо товар сплачений, вправі вимагати повернення сплачених коштів, а також відшкодування транспортних витрат, втрат від інфляції та 3 % річних за користування чужими грошовими коштами.

Згідно п. 6.7. договору за порушення строків оплати товару покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 1% від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2019, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за ним.

Вищезазначений договір підписано представниками сторін без зауважень, підписи скріплені печатками.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору поставки № Н-1/03 від 07.03.2019 постачальником поставлено покупцю наступний товар:

- насіння (зерно) гірчиці білої у кількості 5,25 т та насіння гірчиці білої у кількості 0,36 т на загальну суму 214 200,00 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № 21 від 07.03.2019.

Крім того, у зв`язку із здійсненням ТОВ «Торговий будинок «Добробут» додаткового усного замовлення на поставку товару, постачальником додатково поставлено відповідачу товар насіння (зерно) гірчиці білої у кількості 0,3 т вартістю 10 800,00 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № 45 від 29.03.2019.

Вказаний товар був прийнятий відповідачем, що підтверджується підписом останнього на вищезазначених видаткових накладних без зауважень та заперечень.

Факт отримання від ТОВ «БСМ Євростандарт» товару з боку відповідача за вищевказаним договором не спростований.

Разом із тим, відповідачем у встановлений договором строк не було здійснено оплату за поставлений товар.

30.01.2020 ТОВ «БСМ Євростандарт» було направлено ТОВ «Торговий будинок «Добробут» претензію про погашення заборгованості за договором № Н-1/03 від 07.03.2019 вих. № 1/01-20 від 30.01.2020 у розмірі 214 200,00 грн., заборгованості згідно з видатковою накладною № 21 від 07.03.2019 у розмірі 10 800,00 грн. та пеню у розмірі 342 000,00 грн.

Оскільки вищезазначена вимога залишена ТОВ «Торговий будинок «Добробут» без відповіді та задоволення, ТОВ «БСМ Євростандарт» звернулось із даним позовом до суду для захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Оцінюючи правомірність заявлених позовних вимог суд зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у спонуканні відповідача до виконання грошових зобов`язань.

Оцінивши зміст зазначеного договору, з якого виникли цивільні права та обов`язки сторін, суд дійшов висновку, що укладена угода за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України та ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином в силу статті 265 Господарського кодексу України, статті 712 і 655 Цивільного кодексу України, пункту 1.1 договору, постачальник зобов`язався поставити, а покупець прийняти і оплатити товар, на умовах, викладених в даному договору.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між позивачем та відповідачем договір постачання № Н-1/03 від 07.03.2019 є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов`язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України відносно обов`язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.662 ЦК України продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно п. п.3.4. договору товар передається продавцем і приймається покупцем: по кількості відповідно до товарно-транспортної накладної на завантажений товар; по якості відповідно з якісними показниками, визначеними в Розділі 3 даного договору.

Згідно з п.12 Інструкції «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості» від 15.06.1965 №П-6 приймання продукції по кількості здійснюється за транспортними та супровідними документами (рахунком фактурі, специфікації, опису, упакувальним ярликам та інш.) відправника (виробника). Відсутність зазначених документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну наявність продукції і в акті вказується, які документи відсутні.

Згідно з п.14 Інструкції «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості» від 25.04.1966 №П-7 приймання продукції по якості і комплектності здійснюється в точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, основними й особливими умовами постачання, іншими обов`язковими для сторін правилами, а також по супровідним документам, що засвідчують якість і комплектність, що поставляється продукції (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення по якості, рахунок-фактура, специфікація і т.п.). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну якість і комплектність продукції, що надійшла, і в акті вказується, які документи відсутні.

Тобто, відсутність передачі товаросупровідної документації має оформлюватися відповідним актом.

Докази того, що при підписанні спірних видаткових накладних відповідач за первісним позовом не отримав ані сертифікату якості, ані лабораторного свідоцтва на товар, в матеріалах справи відсутні.

Крім того, відповідно до п. 6.5. договору при поставці товару неналежної якості покупець вправі відмовитися від такого товару, вимагати замінити товар, якість якого відповідає виморгам розділу 2 договору, вимагати зменшення ціни на товар, а якщо товар сплачений, вправі вимагати повернення сплачених коштів, а також відшкодування транспортних витрат, втрат від інфляції та 3 % річних за користування чужими грошовими коштами.

Проте, відповідач від поставленого товару не відмовився, при отриманні товару відповідачем жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за договором зобов`язань з поставки товару, в тому числі щодо неналежної якості та неналежної комплектності не подавалось .

Тобто, товар був поставлений постачальником та прийнятий належним чином відповідачем без застережень щодо недоліків та відсутності необхідних товаросупровідних документів, а отже у відповідача відсутні підстави для затримання оплати за поставлений товар.

З огляду на зазначене, враховуючи, що відповідачем за первісним позовом не надано доказів відмови від прийняття товару, відмови від договору, повернення позивачу за первісним позовом товару, складання акту щодо ненадання позивачем разом з товаром товаросупровідної документації, а приймання відповідачем товару підтверджується підписом та штампом відповідача у відповідних накладних, суд дійшов висновку, що позивач свої зобов`язання щодо поставки товару за договором поставки № Н-1/03 від 07.03.2019 виконав належним чином, а відтак відповідач не звільняється від обов`язку сплатити вартість отриманого товару.

Як вже зазначалося, відповідно до п.п.5.4.-5.5. договору покупець здійснює оплату товару згідно рахунків продавця до 01.09.2019. Моментом оплати вважається момент подання платіжного доручення покупцем до установи банку про що останній зобов`язаний повідомити продавця шляхом надання факсокопії чи сканування документу.

Сплату заборгованості боржником не здійснено, доказів перерахування коштів на користь позивача суду не надано, документів, а також матеріалів, які б спростовували твердження позивача, суду також не надано.

Таким чином, відповідач свої зобов`язання за договором поставки № Н-1/03 від 07.03.2019 щодо оплати отриманого товару в обумовлені договором строки не виконав, а отже прострочив виконання зобов`язання у розумінні ст.ст.610, 612 Цивільного кодексу України. Доказів зворотнього суду не надано.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості в сумі 225 000,00 грн.

Згідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Відповідно до положень ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Позивачем нараховано пеню у розмірі 32 603,43 грн. за період з 01.09.2019 по 01.03.2020.

Як вже зазначалося, згідно п. 6.7. договору за порушення строків оплати товару покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 1% від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Разом з тим, згідно ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України та ст.ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши розрахунок пені за визначений позивачем період, господарський суд дійшов висновку, що останній є методологічно та арифметично невірним, на підставі чого суд зробив власний розрахунок.

Згідно здійсненого за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перерахунку сума пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає 32 517,97 грн. за період з 02.09.2019 по 01.03.2020.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України нараховано 3 % річних в сумі 4 567,81 грн. за період з 01.09.2019 по 04.05.2020 року та інфляційні втрати в сумі 5 625,00 грн. за період з вересня 2019 по березень 2020.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов`язання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов`язання. Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов`язання виникають нові додаткові зобов`язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру. Відповідно такі додаткові зобов`язання є заходами відповідальності за порушення основного зобов`язання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобов`язання.

3% річних за своїми ознаками є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов`язання, і за своєю правовою природою є самостійним способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов`язань.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. До вимог про стягнення сум процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність (стаття 257 названого Кодексу).

Тобто, всі вищевказані приписи застосовуються у разі наявності прострочення грошового зобов`язання боржника перед кредитором за невиконання (неналежне виконання) умов відповідного договору.

Перевіривши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" розрахунок 3% річних за визначений позивачем період, господарський суд дійшов висновку, що останній є методологічно та арифметично невірним, оскільки визначений без урахування п.5.4. договору, відповідно до якого покупець здійснює оплату товару згідно рахунків продавця до 01.09.2019. Таким чином, покупець є таким, що прострочив виконання зобов`язання з оплати з 02.09.2019.

Згідно здійсненого судом за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перерахунку суми 3% річних, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, складає 4543,00 грн. за період з 01.09.2019 по 04.05.2020 року.

Також позивачем нараховано інфляційні втрати в сумі 5 625,00 грн. за період з вересня 2019 по березень 2020.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду України від 24.01.2018 по справі № 910/24266/16, відповідно до якої вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат за визначений позивачем період, господарський суд дійшов висновку, що останній є методологічно та арифметично невірним, на підставі чого суд зробив власний розрахунок.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат за визначений позивачем період, господарський суд дійшов висновку, що позивач безпідставно збільшив період нарахування інфляційний втрат, оскільки, зважаючи на порядок формування індексу інфляції (впродовж усього календарного місяця та за цілий місяць) період нарахування має визначатися цілими місяцями, починаючи з місяця, наступного за місяцем у якому мав бути здійснений платіж (абз.3 п.3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013).

Згідно здійсненого за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перерахунку розмір інфляційних втрат, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, складає 2929,23 грн. за період з жовтня 2019 по березень 2020 року.

Щодо зустрічних позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Добробут» до товариства з обмеженою відповідальністю «БСМ Євростандарт» про визнання недійсним договору поставки № Н-1/03 від 07.03.2019.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Добробут» посилається на укладення договору поставки № Н-1/03 від 07.03.2019 з порушенням приписів Закону України «Про насіння і садивний матеріал» , у зв`язку з чим даний договір підлягає визнанню недійсним.

Підстави виникнення цивільних прав та обов`язків, серед яких вказано правочини і договори, визначено ст.11 ЦК України.

У відповідності до ст.ст.15, 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із способів захисту цивільного права та інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Аналогічно ст.20 Господарського кодексу України передбачає можливість визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом з метою захисту прав і законних інтересів суб`єкта господарювання.

В Постанові пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними (із змінами і доповненнями)" зазначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

У відповідності до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається, проте у випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вирішуючи по суті переданий на розгляд господарського суду спір про визнання недійсним договору, суд повинен з`ясувати, зокрема, підстави для визнання недійсним договору, оскільки недійсність правочину може наступати лише з певним порушенням закону. При цьому, спір - це розбіжності або суперечності між суб`єктами правовідносин з питання факту або права.

Згідно зі ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. Вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

У відповідності до ст.3 ЦК України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Відповідно до ст.6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 п.4 ст.179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 ЦК України).

Презумпція правомірності правочину закріплена у ст.204 ЦК України та може бути спростована насамперед нормою закону, яка містить відповідну заборону. У випадках, прямо не передбачених у законодавстві, презумпція правомірності правочину може бути спростована судом.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України та ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Позивач у зустрічній позовній заяві посилається на ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, зокрема, на ненадання ТОВ «БСМ Євростандарт» сертифікатів на насіння, а також на відсутність останнього у Державному реєстрі суб`єктів насінництва та розсадництва на 2019 рік, та, відповідно, відсутність права на реалізацію насіння.

У преамбулі Закону України Про насіння і садивний матеріал зазначено, що він визначає основні засади виробництва та обігу насіння і садивного матеріалу, а також порядок здійснення державного контролю за ними.

Дія цього Закону не поширюється на діяльність фізичних осіб щодо виробництва, зберігання, транспортування та/або використання насіння та садивного матеріалу для задоволення власних потреб, не пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, а також на обіг насіння і садивного матеріалу генетично модифікованих організмів (рослин), що регулюється спеціальним законодавством.

Відповідно до ст. 3 Закону України Про насіння і садивний матеріал до суб`єктів насінництва та розсадництва належать фізичні особи - підприємці та юридичні особи, які здійснюють виробництво насіння та/або садивного матеріалу для його реалізації відповідно до цього Закону.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, достовірність яких презюмується ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань , видами діяльності ТОВ «БСМ Євростандарт» є оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (основний); інші види перероблення та консервування фруктів і овочів; виробництво олії та тваринних жирів; діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами; неспеціалізована оптова торгівля; оброблення насіння для відтворення; післяурожайна діяльність.

Таким чином, за висновками суду, ТОВ «БСМ Євростандарт» не є виробником насіння, а отже не є суб`єктом насінництва та розсадництва у розумінні Закону України Про насіння і садивний матеріал , та, відповідно, не може бути включеним до Реєстру суб`єктів насінництва та розсадництва.

Судом встановлено, що умови договору поставки № Н-1/03 від 07.03.2019 укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Добробут» та товариством з обмеженою відповідальністю «БСМ Євростандарт» були погоджені сторонами, договір підписаний належними представниками сторін та скріплений печатками обох сторін договору.

Отже, спірний договір поставки укладений, оскільки відповідає всім умовам, як то: вимоги до умов, які породжують господарські зобов`язання; суттєві умови договору; порядок укладення; інші особливості укладення договору, тощо.

Приймаючи до уваги вищевикладене суд дійшов висновку, що зустрічні позовні вимоги не містять правових підстав для визнання договору поставки № Н-1/03 від 07.03.2019 недійсним, у зв`язку з чим відмовляє у задоволенні зустрічних позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Добробут» .

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судовий збір відповідно ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «БСМ Євростандарт» до товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Добробут» про стягнення заборгованості в сумі 267 796,24 грн., з яких: 225 000,00 грн. - основний борг, 32 603,43 грн. - пеня, 4 567,81 грн. - 3% річних, 5 625,00грн. - інфляційні втрати - задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Добробут» (85511, Донецька область, Великоновосілківський район, селище Зелений Гай, вулиця Тімченко, будинок 1А; код ЄДРПОУ: 30739312) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «БСМ Євростандарт» (09100, Київська область, місто Біла Церква, вулиця Героїв Небесної Сотні, будинок 2, офіс 312; адреса для листування: 08628, Київська область, Васильківський район, селище Безп`ятне, вулиця Васильківська, будинок 72-Г, код ЄДРПОУ 37381929) заборгованість в сумі 225 000,00 грн., пеню в сумі 32 517,97 грн., 3% річних в сумі 4 543,00 грн., інфляційні втрати в сумі 2929,23 грн., судовий збір в сумі 3974,85 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

У задоволенні зустрічних позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Добробут» до товариства з обмеженою відповідальністю «БСМ Євростандарт» про визнання недійсним договору поставки № Н-1/03 від 07.03.2019 - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

У судовому засіданні 10.11.2020 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 20.11.2020.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя Ю.В. Бокова