Постанова

від 22.02.2021 по справі 905/920/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" лютого 2021 р. Справа № 905/920/20

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Россолов В.В., суддя Гетьман Р.А., суддя Хачатрян В.С.,

за участю секретаря судового засідання Беккер Т.М.,

за участю представника:

ТОВ "БСМ Євростандарт" - Свиридової М.М., ордер серія КС №702473 від 22 лютого 2020 року, свідоцтво №3381 від 06 жовтня 2009 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Добробут" (вх. №36 Д/1) на рішення Господарського суду Донецької області від 10 листопада 2020 року та на додаткове рішення Господарського суду Донецької області від 26 листопада 2020 року у справі № 905/920/20,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БСМ Євростандарт" (09100, Київська область, місто Біла Церква, вулиця Героїв Небесної Сотні, будинок 2, офіс 312; адреса для листування: 08628, Київська область, Васильківський район, селище Безп`ятне, вулиця Васильківська, будинок 72-Г, код ЄДРПОУ 37381929);

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Добробут" (85511, Донецька область, Великоновосілківський район, селище Зелений Гай, вулиця Тімченко, будинок 1; код ЄДРПОУ: 30739312);

про стягнення заборгованості в сумі 267 796,24 грн,

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Добробут" (85511, Донецька область, Великоновосілківський район, селище Зелений Гай, вулиця Тімченко, будинок 1; код ЄДРПОУ: 30739312);

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БСМ Євростандарт" (09100, Київська область, місто Біла Церква, вулиця Героїв Небесної Сотні, будинок 2, офіс 312; адреса для листування: 08628, Київська область, Васильківський район, селище Безп`ятне, вулиця Васильківська, будинок 72-Г, код ЄДРПОУ 37381929);

про визнаня недійсним договору поставки № Н-1/03 від 07 березня 2019 року, -

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ "БСМ Євростандарт" звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до ТОВ "Торговий будинок "Добробут" про стягнення заборгованості в сумі 267 796,24 грн, з яких: 225 000,00 грн. - основний борг, 32 603,43 грн - пеня, 4 567,81 грн - 3% річних, 5 625,00 грн - інфляційні втрати.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ "БСМ Євростандарт" посилається на неналежне виконання ТОВ "Торговий будинок "Добробут" грошових зобов`язань за договором поставки №Н-1/03 від 07 березня 2019 року, що стало підставою для нарахування позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Від ТОВ "Торговий будинок "Добробут" надійшла зустрічна позовна заява до ТОВ "БСМ Євростандарт" про визнання недійсним договору поставки № Н-1/03 від 07 березня 2019 року.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог ТОВ "Торговий будинок "Добробут" посилається на неналежне виконання ТОВ "БСМ Євростандарт" умов договору поставки № Н-1/03 від 07 березня 2019 року, з порушенням приписів Закону України "Про насіння і садивний матеріал".

Рішенням Господарського суду Донецької області від 10 листопада 2020 року у справі №905/920/20 позовні вимоги ТОВ "БСМ Євростандарт" до ТОВ "Торговий будинок "Добробут" про стягнення заборгованості в сумі 267 796,24 грн, з яких: 225 000,00 грн - основний борг, 32 603,43 грн - пеня, 4 567,81 грн - 3% річних, 5 625,00 грн - інфляційні втрати - задоволено частково; стягнуто з ТОВ "Торговий будинок "Добробут" на користь ТОВ "БСМ Євростандарт" заборгованість в сумі 225 000,00 грн, пеню в сумі 32 517,97 грн, 3% річних в сумі 4 543,00 грн, інфляційні втрати в сумі 2929,23 грн, судовий збір в сумі 3974,85 грн; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено; у задоволенні зустрічних позовних вимог ТОВ "Торговий будинок "Добробут" до ТОВ "БСМ Євростандарт" про визнання недійсним договору поставки № Н-1/03 від 07 березня 2019 року - відмовлено.

Задовольняючи первісні позовні вимоги в частині стягнення суми основної заборгованості суд першої інстанції зазначив, що ТОВ "Торговий будинок "Добробут" не доведено не передання йому від ТОВ "БСМ Євростандарт" документації на підтвердження якості товару, а відтак не встановлено підстав для неоплати вартості отриманого за договором поставки № Н-1/03 від 07 березня 2019 року товару. Одночасно суд зазначив про неправильність проведення ТОВ "БСМ Євростандарт" розрахунку суми пені, 3% річних та інфляційних втрат, у зв`язку з чим здійснив самостійний розрахунок відповідних сум заборгованості.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову господарський суд зазначив про недоведеність ТОВ "Торговий будинок "Добробут" наявності підстав для визнання даного правочину недійсним в розумінні статті 215 Цивільного кодексу України.

Додатковим рішенням Господарського суду Донецької області від 26 листопада 2020 року у справі №905/920/20 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Добробут" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БСМ Євростандарт" витрати на професійну правничу допомогу в сумі 9 500,00 грн.

ТОВ "Торговий будинок "Добробут" з відповідними рішеннями суду не погодилось, звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить:

-скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 10 листопада 2020 року у справі №905/920/20 в частині задоволення позовних вимог ТОВ "БСМ Євростандарт" до ТОВ "Торговий будинок "Добробут", прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог,

-скасувати додаткове рішення Господарського суду Донецької області від 26 листопада 2020 року у справі №905/920/20, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви ТОВ "БСМ Євростандарт" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в сумі 9 500,00 грн.

В обгрунтуванні апеляційної скарги вказує про відсутність у товариства, як покупця за договором поставки № Н-1/03 від 07 березня 2019 року, обов`язку з оплати вартості товару, оскільки з моменту поставки і до теперішнього часу ТОВ "БСМ Євростандарт" не надано належні сертифікати якості на товар. ТОВ "Торговий будинок "Добробут" вказує, що передане постачальником свідоцтво на насіння ФГ "Бовбасівське" та протокол випробування № 169 від 27.02.2019 року, не є належними документами на підтвердження якості товару, оскільки свідоцтво складено на менший обсяг товару, не завірено належним чином, а протокол випробування не відповідає визначеним договором ДСТУ. З огляду на викладене апелянт вказує, що не має підтвердження належної якості поставленого товару, що призвело до неможливості його використання за цільовим призначенням, а отже є правомірною підставою для неоплати вартості товару. Одночасно з відповідною обставиною повязує і наявність підстав для недійсності договору поставки № Н-1/03 від 07 березня 2019 року. Вказуючи про відсутність правових підстав для задоволення первісного позову та необгрунтованість заяви ТОВ "БСМ Євростандарт" про відшкодування витрат на правничу допомогу апелянт просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Донецької області від 26 листопада 2020 року у справі №905/920/20.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27 січня 2021 року поновлено ТОВ "Торговий будинок "Добробут" строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Донецької області від 10 листопада 2020 року у справі № 905/920/20, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Торговий будинок "Добробут" на рішення Господарського суду Донецької області від 10 листопада 2020 року та на додаткове рішення Господарського суду Донецької області від 26 листопада 2020 року у справі № 905/920/20; призначено справу до розгляду на 22 лютого 2021 року об 11:00 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №132; встановлено ТОВ "БСМ Євростандарт" строк - 15 днів з дня вручення даної ухвали, протягом якого воно має право подати відзив на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам ч.2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України, а також докази надсилання (надання) копії відзиву та доданих до нього документів апелянтові; зупинена дія рішення Господарського суду Донецької області від 10 листопада 2020 року у справі № 905/920/20.

У судове засідання, яке відбулось 22 лютого 2021 року, з`явився представник ТОВ "БСМ Євростандарт". Представник ТОВ"Торговий будинок "Добробут", будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився.

17 лютого 2021 року на електронну адресу суду від імені ТОВ "Торговий будинок "Добробут" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та розгляд подальших судових засідань в режимі відеоконференції (вх.№805).

Вимоги частини 8 статті 42 Господарського процесуального кодексу України встановлюють необхідність скріплення документів, які подаються учасниками справи до суду в електронній формі, електронним цифровим підписом учасника справи (його представника).

Втім, актом Східного апеляційного господарського суду від 17 лютого 2021 року №09-29/108 підтверджується направлення вищезазначених клопотань від імені представника ТОВ "Торговий будинок "Добробут" без засвідчення електронним цифровим підписом даної особи.

Оскільки отримані Східним апеляційним господарським судом клопотання від імені представника ТОВ "Торговий будинок "Добробут" не відповідають вимогам частини 8 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, останні залишаються без розгляду колегією суддів.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів встановила такі обставини спору.

07 березня 2019 року між ТОВ"Торговий будинок "Добробут" (покупець, виробник) та ТОВ "БСМ Євростандарт" (продавець) укладено договір поставки № Н-1/03, відповідно до п.1.1. якого продавець зобов`язується передати у власність покупця визначену договором сільськогосподарську продукцію, в кількості, асортименті, якості, у строки й за цінами відповідно до Договору, а продавець (покупець) зобов`язується прийняти цю продукцію та оплатити її за встановленими цінами та в порядку, які визначені даним договором.

Найменування товару: насіння (зерно) гірчиці білої. Кількість товару: насіння (зерно) гірчиці білої - 5,250 т, насіння гірчиці білої - 0,360 т (п.п. 1.2.-1.3. договору).

Згідно до:

п.2.1. договору продавець гарантує якість поставленого товару та його відповідність встановленим вимогам ДСТУ 7694:2015;

п.2.3. договору продавець зобов`язаний забезпечити відповідність товару до встановлених екологічних та санітарних вимог, що підтверджується сертифікатом якості або лабораторним свідоцтвом;

п.3.1. поставка товару відбувається за рахунок покупця зі складу продавця або шляхом доставки з використанням послуг транспортного підприємства "Нова пошта" / "Делівері" / "Інтайм". Місце відвантаження - склад продавця в с.Безп`ятне Васильківського району Київської області;

п.3.2. договору товар повинен бути поставлений покупцю до 15 березня 2019 року;

-п.3.4. договору товар передається продавцем і приймається покупцем: по кількості відповідно до товарно-транспортної накладної на завантажений товар; по якості відповідно з якісними показниками, визначеними в Розділі 3 даного договору.

-п.3.5. договору продавець разом із товаром зобов`язаний надати покупцеві видаткову накладну;

-п. 5.1. договору ціна однієї тони фактичної ваги насіння (зерно) гірчиці білої становить 36 000,00 грн, а насіння гірчиці білої становить 70 000,00 грн;

-п.5.2 договору вартість товару становить 214 200,00 грн;

-п.п. 5.3.-5.4. договору розрахунки здійснюються у безготівковому порядку. Покупець здійснює оплату товару згідно рахунків продавця до 01 вересня 2019 року.

-п.5.5 договору моментом оплати вважається момент подання платіжного доручення покупцем до установи банку про що останній зобов`язаний повідомити продавця шляхом надання факсокопії чи сканування документу.

-п.6.5. договору при поставці товару неналежної якості покупець вправі відмовитися від такого товару, вимагати замінити товар, якість якого відповідає вимогам розділу 2 договору, вимагати зменшення ціни на товар, а якщо товар сплачений, вправі вимагати повернення сплачених коштів, а також відшкодування транспортних витрат, втрат від інфляції та 3 % річних за користування чужими грошовими коштами.

-п. 6.7. договору за порушення строків оплати товару покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 1% від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін і діє до 31 грудня 2019 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за ним.

Вищезазначений договір підписано представниками сторін без зауважень, підписи скріплені печатками.

За твердженням ТОВ "БСМ Євростандарт", ним на виконання умов договору поставлено покупцю товар:

-насіння (зерно) гірчиці білої у кількості 5,25 т та насіння гірчиці білої у кількості 0,36 т на загальну суму 214200,00 грн з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № 21 від 07 березня 2019 року.

Крім того у зв`язку із здійсненням ТОВ "Торговий будинок "Добробут" додаткового усного замовлення на поставку товару, постачальником додатково поставлено відповідачу товар насіння (зерно) гірчиці білої у кількості 0,3 т вартістю 10 800,00 грн з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № 45 від 29 березня 2019 року.

Разом із тим, відповідачем у встановлений договором строк не було здійснено оплату за поставлений товар.

30 січня 2020 року ТОВ "БСМ Євростандарт" направлено ТОВ "Торговий будинок "Добробут" претензію про погашення заборгованості за договором № Н-1/03 від 07 березня 2019 року за вих. № 1/01-20 від 30 січня 2020 року у розмірі 214 200,00 грн, заборгованості згідно з видатковою накладною № 21 від 07 березня 2019 року у розмірі 10 800,00 грн та пеню у розмірі 342 000,00 грн.

Оскільки вищезазначена вимога залишена ТОВ "Торговий будинок "Добробут" без відповіді та задоволення ТОВ "БСМ Євростандарт" звернулось із даним позовом до суду для захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Натомість ТОВ "Торговий будинок "Добробут" звернулось до суду з позовною вимогою про визнання недійсним договору поставки № Н-1/03 з тих підстав, що ТОВ "БСМ Євростандарт" з моменту поставки продукції не надано покупцеві сертифікатів якості на товар.

Оскільки питання дійсності договору поставки № Н-1/03 має принципове значення для розгляду первісного позову ТОВ "БСМ Євростандарт" колегія суддів вважає доцільним першочергово надання правової кваліфікації спірним правовідносинам в частині зустрічного позову ТОВ "Торговий будинок "Добробут".

Звертаючись з позовом про визнання недійсним договору поставки № Н-1/03 ТОВ "Торговий будинок "Добробут" в якості підстави недійсності вказує про ненадання ТОВ "БСМ Євростандарт" з моменту поставки продукції не надано покупцеві сертифікатів якості на товар.

Однак колегія суддів зазначає, що підстави виникнення цивільних прав та обов`язків, серед яких вказано правочини і договори, визначено ст.11 ЦК України.

У відповідності до ст.ст.15, 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із способів захисту цивільного права та інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Аналогічно ст.20 Господарського кодексу України передбачає можливість визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом з метою захисту прав і законних інтересів суб`єкта господарювання.

В Постанові пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними (із змінами і доповненнями)" зазначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

У відповідності до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається, проте у випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вирішуючи по суті переданий на розгляд господарського суду спір про визнання недійсним договору, суд повинен з`ясувати, зокрема, підстави для визнання недійсним договору, оскільки недійсність правочину може наступати лише з певним порушенням закону. При цьому, спір - це розбіжності або суперечності між суб`єктами правовідносин з питання факту або права.

Згідно зі ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. Вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Тобто, у розумінні вимог законодавства підставою недійсності правочину є недотримання сторонами вимог законодавства в момент його укладення.

Натомість ТОВ "Торговий будинок "Добробут" вказує про недійсність договору поставки № Н-1/03 у зв`язку з неналежним його виконанням ТОВ "БСМ Євростандарт" з огляду на ненадання документації про якість товару.

Оскільки ТОВ "Торговий будинок "Добробут" визначено в якості недійсності договору поставки № Н-1/03 обставину його виконання ТОВ "БСМ Євростандарт", а не наявність порушень вимог законодавства в момент його укладення, зустрічні позовні вимоги є безпідставними.

Відтак, місцевий господарський суд правомірно відмовив у задоволенні зустрічних позовних вимог ТОВ "Торговий будинок "Добробут".

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам в частині первісного позову ТОВ "БСМ Євростандарт" колегія суддів зазначає про таке.

Укладена угода за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України та статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Отже, в силу статті 265 Господарського кодексу України, статті 712 і 655 Цивільного кодексу України, пункту 1.1 договору, постачальник зобов`язався поставити, а покупець прийняти і оплатити товар, на умовах, викладених в даному договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ч. 1 статті 202 Господарського кодексу України та статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору поставки № Н-1/03 від 07 березня 2019 року постачальником поставлено покупцю наступний товар:

-насіння (зерно) гірчиці білої у кількості 5,25 т та насіння гірчиці білої у кількості 0,36 т на загальну суму 214200,00 грн з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № 21 від 07 березня 2019 року.

-насіння (зерно) гірчиці білої у кількості 0,3 т вартістю 10 800,00 грн з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № 45 від 29 березня 2019 року.

Вказаний товар був прийнятий відповідачем, що підтверджується підписом останнього на вищезазначених видаткових накладних без зауважень та заперечень.

Факт отримання від ТОВ "БСМ Євростандарт" товару з боку ТОВ "Торговий будинок "Добробут" за вищевказаним договором підтверджується.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У ході розгляду справи у суді першої інстанції та при зверненні з апеляційною скаргою ТОВ "Торговий будинок "Добробут" вказує, що з моменту поставки і до теперішнього часу ТОВ "БСМ Євростандарт" на виконання умов договору та не надано належні сертифікати якості на товар. За твердженням ТОВ "Торговий будинок "Добробут", ТОВ "БСМ Євростандарт" відсутнє у Реєстрі суб`єктів насінництва та розсадництва, а відтак в обов`язковому порядку при переданні товару повинно було надати сертифікати якості на товар. ТОВ "Торговий будинок "Добробут" вказує, що передане постачальником свідоцтво на насіння ФГ "Бовбасівське" та протокол випробування № 169 від 27 лютого 2019 року, не є належними документами на підтвердження якості товару, оскільки свідоцтво складено на менший обсяг товару, не завірено належним чином, а протокол випробування не відповідає визначеним договором ДСТУ. З огляду на викладене, апелянт вказує, що не має підтвердження належної якості поставленого товару, що призвело до неможливості його використання за цільовим призначенням, а отже є правомірною підставою для неоплати вартості товару.

За позицією ТОВ "БСМ Євростандарт", ним при переданні ТОВ "Торговий будинок "Добробут" обумовленого договором поставки № Н-1/03 товару одночасно надано покупцеві документи на підтвердження якості товару. На підтвердження чого ТОВ "БСМ Євростандарт" надано копії протоколів випробувань №БСМ-08/1 від 02 серпня 2018 року та № БСМ-08/2 від 02 серпня 2018 року, які відповідають в повній мірі обсягам предмету поставки за договором № Н-1/03 від 07 березня 2019 року та підтверджують належну якість переданого товару відповідно до вимог законодавства. З приводу надано ТОВ "Торговий будинок "Добробут" свідоцтва на насіння ФГ "Бовбасівське" та протоколу випробування № 169 від 27 лютого 2019 року ТОВ "БСМ Євростандарт" зазначає, що відповідна документація не передавались покупцеві на виконання саме договору поставки № Н-1/03 від 07 березня 2019 року, та були надані на виконання іншої домовленості сторін.

Аналізуючи відповідні обставини колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 662 Цивільного кодексу України продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно до:

-п.2.3. договору продавець зобов`язаний забезпечити відповідність товару до встановлених екологічних та санітарних вимог, що підтверджується сертифікатом якості або лабораторним свідоцтвом;

-п.3.4. договору товар передається продавцем і приймається покупцем: по кількості відповідно до товарно-транспортної накладної на завантажений товар; по якості відповідно з якісними показниками, визначеними в Розділі 3 даного договору.

Колегія суддів враховує, що свідоцтво на насіння ФГ "Бовбасівське" та протокол випробування № 169 від 27 лютого 2019 року, якими ТОВ "Торговий будинок "Добробут" обгрунтовує обставину неотримання документації на підтвердження якості товару, не містять посилань на договір поставки № Н-1/03 від 07 березня 2019 року, а отже не є беззаперечними доказами передання продавцем саме відповідної документації в якості документів на підтвердження якості товару.

Поряд з цим варто зазначити, що згідно з п.12 Інструкції "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості" від 15 червня 1965 року №П-6 приймання продукції по кількості здійснюється за транспортними та супровідними документами (рахунком фактурі, специфікації, опису, упакувальним ярликам та інш.) відправника (виробника). Відсутність зазначених документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну наявність продукції і в акті вказується, які документи відсутні.

Відповідно до п.14 Інструкції "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості" від 25 квітня 1966 року №П-7 приймання продукції по якості і комплектності здійснюється в точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, основними й особливими умовами постачання, іншими обов`язковими для сторін правилами, а також по супровідним документам, що засвідчують якість і комплектність, що поставляється продукції (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення по якості, рахунок-фактура, специфікація і т.п.). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну якість і комплектність продукції, що надійшла, і в акті вказується, які документи відсутні.

Тобто, відсутність передачі товаросупровідної документації має оформлюватися відповідним актом.

Колегія суддів приймає до уваги відсутність доказів того, що при підписанні спірних видаткових накладних відповідач за первісним позовом не отримав ані сертифікату якості, ані лабораторного свідоцтва на товар. Так, відповідні видаткові накладні складені без жодних зауважень та заперечень.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що за змістом статті 666 Цивільного кодексу України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Частина 1 даної статті наділяє покупця правом встановлення розумного строку для виконання обов`язку продавця щодо передачі відповідних приналежностей та (або) документів до товару. Невиконання продавцем обов`язку передати приналежності й (чи) документи до товару в розумний строк, встановлений покупцем, відповідно до частини 2 цієї статті тягне за собою виникнення в покупця права в односторонньому порядку відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Отже, відмовитись від договору покупець має право тільки у випадку непередання постачальником документів на його окрему вимогу.

Втім матеріали справи не містять доказів встановлення ТОВ "Торговий будинок "Добробут" постачальникові розумного строку (висування вимоги) для виконання обов`язку щодо передачі документів до товару.

Крім того, відповідно до п. 6.5. договору при поставці товару неналежної якості покупець вправі відмовитися від такого товару, вимагати замінити товар, якість якого відповідає вимогам розділу 2 договору, вимагати зменшення ціни на товар, а якщо товар сплачений, вправі вимагати повернення сплачених коштів, а також відшкодування транспортних витрат, втрат від інфляції та 3 % річних за користування чужими грошовими коштами.

Проте, ТОВ "Торговий будинок "Добробут" від поставленого товару не відмовився, при отриманні товару відповідачем жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за договором зобов`язань з поставки товару, в тому числі щодо неналежної якості та неналежної комплектності не подавалось.

Ураховуючи, що ТОВ "Торговий будинок "Добробут" не надано доказів встановлення постачальникові розумного строку (висування вимоги) для виконання обов`язку щодо передачі документів до товару в порядку статті 666 Цивільного кодексу України, відмови від прийняття товару, відмови від договору, повернення постачальникові товару, складання акту щодо ненадання постачальником разом з товаром товаросупровідної документації, а приймання товару підтверджується підписом та штампом ТОВ "Торговий будинок "Добробут" у відповідних накладних, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про належне виконання ТОВ "БСМ Євростандарт" зобов`язання щодо поставки товару за договором поставки № Н-1/03 від 07 березня 2019 року.

Оскільки матеріалами справи підтверджується передання ТОВ "БСМ Євростандарт" покупцеві документації на підтвердження якості товару відповідно до приписів пункту 2.3 договору, відсутні правові підстави для відмови ТОВ "Торговий будинок "Добробут" від договору та неоплати ним вартості отриманого товару.

Відповідно до п.п.5.4.-5.5. договору покупець здійснює оплату товару згідно рахунків продавця до 01 вересня 2019 року. Моментом оплати вважається момент подання платіжного доручення покупцем до установи банку про що останній зобов`язаний повідомити продавця шляхом надання факсокопії чи сканування документу.

Сплату заборгованості боржником не здійснено, доказів перерахування коштів на користь позивача суду не надано, документів, а також матеріалів, які б спростовували твердження позивача, суду також не надано.

Таким чином, відповідач свої зобов`язання за договором поставки № Н-1/03 від 07 березня 2019 року щодо оплати отриманого товару в обумовлені договором строки не виконав, а отже прострочив виконання зобов`язання у розумінні статті 610, статті 612 Цивільного кодексу України.

За таких обставин суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості в сумі 225 000,00 грн.

Згідно до ч.1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

В силу положень статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Позивачем нараховано пеню у розмірі 32 603,43 грн за період з 01 вересня 2019 року по 01 березня 2020 року.

Згідно з п. 6.7. договору за порушення строків оплати товару покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 1% від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Однак, згідно ч. 2 статті 343 Господарського кодексу України та статті 1, статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши розрахунок пені за визначений позивачем період, колегія суддів погоджується з позицією місцевого господарського суду, що останній є методологічно та арифметично неправильним.

Здійснивши власний перерахунок суми пені колегія суддів зазначає, що належною сумою до стягнення за період з 02 вересня 2019 року по 01 березня 2020 року є 32 517,97 грн.

Також в ТОВ "БСМ Євростандарт" на підставі статті 625 Цивільного кодексу України нараховано 3 % річних в сумі 4 567,81 грн за період з 01 вересня 2019 року по 04 травня 2020 року та інфляційні втрати в сумі 5 625,00 грн за період з вересня 2019 року по березень 2020 року.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов`язання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов`язання. Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов`язання виникають нові додаткові зобов`язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру. Відповідно такі додаткові зобов`язання є заходами відповідальності за порушення основного зобов`язання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобов`язання.

3% річних за своїми ознаками є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов`язання, і за своєю правовою природою є самостійним способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов`язань.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. До вимог про стягнення сум процентів, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, застосовується загальна позовна давність (стаття 257 названого Кодексу).

Тобто, всі вищевказані приписи застосовуються у разі наявності прострочення грошового зобов`язання боржника перед кредитором за невиконання (неналежне виконання) умов відповідного договору.

Перевіривши розрахунок 3% річних за визначений ТОВ "БСМ Євростандарт" період, господарський суд дійшов підставного висновку, що останній є методологічно та арифметично неправильним, оскільки визначений без урахування п.5.4. договору, відповідно до якого покупець здійснює оплату товару згідно рахунків продавця до 01 вересня 2019 року. Таким чином, покупець є таким, що прострочив виконання зобов`язання з оплати з 02 вересня 2019 року.

Згідно здійсненого судом перерахунку суми 3% річних, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, складає 4543,00 грн за період з 01 вересня 2019 року по 04 травня 2020 року.

Також позивачем нараховано інфляційні втрати в сумі 5 625,00 грн за період з вересня 2019 року по березень 2020 року.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду України від 24 січня 2018 року у справі № 910/24266/16, відповідно до якої вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат за визначений позивачем період, господарський суд дійшов висновку, що останній є методологічно та арифметично невірним, на підставі чого суд зробив власний розрахунок.

Згідно здійсненого перерахунку розмір інфляційних втрат, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, складає 2929,23 грн за період з жовтня 2019 року по березень 2020 року.

У зв`язку з цим колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в частині оскарження рішення Господарського суду Донецької області від 10 листопада 2020 року у справі №905/920/20 у зв`язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм права. Доводи апеляційної скарги у відповідній частині не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв`язку з чим апеляційна ТОВ "Торговий будинок "Добробут" не підлягає задоволенню з підстав викладених вище, а оскаржуване рішення Господарського суду Донецької області від 10 листопада 2020 року у справі №905/920/20 має бути залишене без змін.

Аналізуючи дотримання Господарським судом Донецької області приписів законодавства при ухваленні додаткового рішення від 26 листопада 2020 року у справі №905/920/20 колегія суддів зазначає про таке.

Приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З огляду на викладене, оскільки ТОВ "Торговий будинок "Добробут" оскаржує додаткове рішення від 26 листопада 2020 року у справі №905/920/20 в частині часткового задоволення заяви ТОВ "БСМ Євростандарт" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в сумі 9 500,00 грн, колегія суддів не надає правової оцінки рішенню в частині відмови в задоволенні заяви ТОВ "БСМ Євростандарт".

Дослідивши матеріали справи колегія суддів встановила, що позивачем за первісним позовом у позовній заяві було заявлено про віднесення на відповідача орієнтовних витрат на правничу допомогу в сумі 5000,00 грн. В подальшому, 08 липня 2020 року від позивача за первісним позовом надійшло клопотання, в якому останній просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 13 275,00 грн.

16 листопада 2020 року від ТОВ "БСМ Євростандарт" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо витрат на правову допомогу в розмірі 19 275,00 грн.

Надаючи правову кваліфікацію поданій ТОВ "БСМ Євростандарт" заяві про ухвалення додаткового рішення щодо витрат на правову допомогу в розмірі 19 275,00 грн колегія суддів зазначає таке.

23 жовтня 2019 року між ТОВ "БСМ Євростандарт" (замовник) та адвокатським об`єднанням "Баррістерс Коммершиал" (адвокатське об`єднання) було укладено договір про надання правової допомоги № 23/10-1, відповідно до п. 1.1. якого замовник доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати замовнику правову допомогу у формі, обсязі та на умовах, передбачених цим договором, в порядку, встановленому чинним законодавством України.

Правова допомога надається в порядку та обсягу, узгодженому сторонами з конкретної проблеми, про яку замовник при необхідності повідомляє адвокатське об`єднання не тільки усно, а і письмово, та може обговорити порядок та обсяги її надання (п. 1.2. договору).

Згідно п. 2.1. договору адвокатське об`єднання має право, зокрема:

2.1.2.подавати позовні заяви, пояснення, заперечення, скарги до суду з правом підпису відповідних документів від імені замовника;

2.1.3.знайомитися із матеріалами справи, завіряти копії документів;

2.1.4.приймати участь в судових розглядах справ в суді першої інстанції, а також в судах апеляційної та касаційної інстанцій;

2.1.5.подавати докази, заявляти клопотання та відводи з правом підпису відповідних документів від імені замовника.

Відповідно до п. 2.2. договору адвокатське об`єднання в інтересах замовника бере на себе наступні зобов`язання, зокрема:

2.2.1.готувати та подавати у відповідні органи або передавати фізичним особам процесуальні документи;

2.2.2.надавати юридичні консультації;

2.2.3.представляти інтереси замовника в цивільних, господарських, адміністративних справах;

2.2.6.представляти інтереси замовника в організаціях, установах та підприємствах незалежно від їх форми власності, а також при спілкуванні з фізичними особами;

2.2.8.добросовісно виконувати доручення, своєчасно повідомляти замовника про здійснення важливих процесуальних дій, дотримуватися процесуальних строків, узгоджувати всі значні процесуальні дії із замовником, дотримуватися встановлених договором умов, а також вимог законодавства.

Згідно п. 3.2.4. договору замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати послуги адвокатського об`єднання, передбачені даним договором, а також додаткові послуги, навіть якщо вони частково виходять за рамки доручення.

Розрахунки між сторонами за цим договором здійснюються в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів у національній валюті на рахунок адвокатського об`єднання, на підставі виставленого адвокатським об`єднанням рахунку на сплату гонорару (п. 4.1. договору).

Відповідно до п. 4.2. договору сума гонорару визначається сторонами цього договору та сплачується замовником протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту виставлення адвокатським об`єднанням рахунку.

Надання послуг адвокатським об`єднанням та їх приймання замовником оформлюється актом приймання-передачі наданих послуг, який підписується повноважними представниками сторін, протягом 3 (трьох) робочих днів після закінчення кожного календарного місяця (п. 4.7. договору).

Згідно до п. 4.8. договору підписання акту приймання-передачі наданих послуг замовником є підтвердженням відсутності претензій з його сторони. Якщо протягом 3 (трьох) робочих днів адвокатське об`єднання не отримає підписаний замовником акт приймання-передачі наданих послуг або вмотивовану відмову від прийняття наданих послуг, послуги вважаються прийнятими замовником в повному обсязі та такими, що надані відповідно до умов цього договору в день передачі замовнику актів приймання-передачі наданих послуг.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2020 року, якщо сторони до цього часу виконають свої зобов`язання за ним в повному обсязі. Договір може бути розірваний будь-якою із сторін достроково з попередженням іншої сторони не пізніше, ніж за один місяць до моменту такого розірвання. Дія цього договору може бути продовжена на підставі відповідної додаткової угоди до нього (п. 10.1. договору).

Вищезазначений договір підписаний представниками сторін без зауважень, підписи скріплені печатками.

В матеріалах справи наявний акт приймання-передачі наданих послуг від 01 липня 2020 року до договору про надання правової допомоги № 23/10-1 від 23 жовтня 2019 року, відповідно до якого сторонами узгоджено наступний перелік наданих юридичних послуг виконавцем:

1)здійснення попереднього аналізу договору поставки № Н-1/03 від 07 березня 2019 року та первинної документації замовника на предмет перспектив примусового стягнення заборгованості за договором у судовому порядку, аналізу чинного законодавства, надання рекомендацій щодо вчинення дій, збір доказів - 3500,00 грн з ПДВ;

2)здійснення розрахунку штрафних санкцій, виготовлення копій, складання та підготовка до подання позовної заяви про стягнення коштів за договором поставки № Н-1/03 від 07 березня 2019 року на користь замовника - 6500,00 грн з ПДВ;

3)забезпечення участі адвоката у судовому засіданні 09 червня 2020 року у справі № 905/920/20 - 900,00 грн з ПДВ;

4)складання та подання заперечень на заяву відповідача про розгляд справи № 905/920/20 у порядку загального провадження - 575,00 грн з ПДВ;

5)забезпечення участі адвоката у судовому засіданні 22 червня 2020 року у справі № 905/920/20 - 900,00 грн з ПДВ;

6)забезпечення участі адвоката у судовому засіданні 01 липня 2020 року у справі № 905/920/20 - 900,00 грн з ПДВ.

Всього надано послуг на загальну суму 13 275,00 грн.

Вищезазначений акт підписаний представниками сторін без зауважень та скріплений печатками.

Також в матеріалах справи наявний акт приймання-передачі наданих послуг від 11.11.2020 до договору про надання правової допомоги № 23/10-1 від 23 жовтня 2019 року, відповідно до якого сторонами узгоджено наступний перелік наданих юридичних послуг виконавцем:

1)здійснення аналізу зустрічної позовної заяви, збір доказів, підготовка та подання відзиву на зустрічний позов у справі № 905/920/20 - 2400,00 грн з ПДВ;

2)забезпечення участі адвоката у судовому засіданні 30 липня 2020 року у справі № 905/920/20 - 900,00 грн з ПДВ.;

3)забезпечення участі адвоката у судовому засіданні 18 серпня 2020 року у справі № 905/920/20 - 900,00 грн з ПДВ.;

4)забезпечення участі адвоката у судовому засіданні 12 жовтня 2020 року у справі № 905/920/20 - 900,00 грн з ПДВ.

5)забезпечення участі адвоката у судовому засіданні 27 жовтня 2020 року у справі № 905/920/20 - 900,00 грн з ПДВ.

Всього надано послуг на загальну суму 6000,00 грн.

Вищезазначений акт підписаний представниками сторін без зауважень та скріплений печатками.

Стаття 16 Господарського процесуального кодексу України закріплює за учасниками справи право на користування правничою допомогою.

За приписами статті 123, статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналізуючи вищевказане, суд зазначає, що при зверненні з заявою про відшкодування судових витрат на послуги адвоката сторона повинна документально довести, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме: надати договір на правову допомогу, акт приймання - передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату вищевказаних послуг, розрахунок таких витрат.

Аналогічної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.

Позивачем за первісним позовом на підтвердження витрат на правничу допомогу в сумі 19 275,00 грн надано рахунок на оплату № 01/07 від 01 липня 2020 року на суму 13 275,00 грн, платіжне доручення № 4665 від 01 липня 2020 року на суму 13 275,00 грн та платіжне доручення № 5054 від 11 березня 2020 року на суму 6 000,00 грн.

Судом встановлено, що адвокат Свиридова М.М приймала участь у судових засіданнях 09 червня 2020 року, 22 червня 2020 року, 01 липня 2020 року, 30 липня 2020 року, 18 серпня 2020 року, 12 жовтня 2020 року та 27 жовтня 2020 року, що відображено у відповідних протоколах судових засідань.

Як вбачається із матеріалів справи, адвокатським об`єднанням "Баррістерс Коммершиал" було підготовлено та надано до суду наступні документи: позовну заяву та відповідь на відзив на первісний позов, заперечення на відповідь на відзив на зустрічний позов, які підписані адвокатом Даниловою К.А., яка діяла на підставі ордеру Серія КС № 702582 від 04 травня 2020 року, виданого на підставі договору про надання правової допомоги № 23/10-1 від 23 жовтня 2020 року; заперечення на заяву відповідача про розгляд справи у порядку загального провадження, відзив на зустрічний позов, клопотання про відкладення розгляду справи, які підписані адвокатом Свиридовою М.М., яка діяла на підставі ордеру Серія КС № 702476 від 09 червня 2020 року, виданого на підставі договору про надання правової допомоги № 23/10-1.

За приписами статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Принцип розумного обґрунтування розміру оплати юридичної допомоги набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати - обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка, тощо.

Визначаючи розмір сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, повинні братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистки або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Так, відповідно до п. 3 ч. 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19.

Колегія суддів погоджується з позицією місцевого господарського суду, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 9 500,00 грн відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру, оскільки є співмірними з обсягом наданих адвокатом послуг та складністю справи.

Натомість як ТОВ "Торговий будинок "Добробут" не надано жодного заперечення проти задоволення заяви про відшкодування витрат на послуги адвоката у відповідній частині.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з ТОВ "Торговий будинок "Добробут" на користь ТОВ "БСМ Євростандарт" витрат на професійну правничу допомогу в сумі 9 500,00 грн.

У зв`язку з цим колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в частині оскарження додаткового рішення від 26 листопада 2020 року у справі №905/920/20 у зв`язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм права. Доводи апеляційної скарги у відповідній частині не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв`язку з чим апеляційна ТОВ "Торговий будинок "Добробут" не підлягає задоволенню з підстав викладених вище, а оскаржуване додаткове рішення від 26 листопада 2020 року у справі №905/920/20 має бути залишене без змін.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 13, 74, 76-79, 126, 129, 269, п.1, ч.1 статтями 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Добробут" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Донецької області від 10 листопада 2020 року у справі № 905/920/20 та додаткове рішення Господарського суду Донецької області від 26 листопада 2020 року у справі № 905/920/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 26 лютого 2021 року.

Головуючий суддя В.В. Россолов

Суддя Р.А. Гетьман

Суддя В.С. Хачатрян