Ухвала

від 19.11.2020 по справі 910/12541/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

19.11.2020Справа № 910/12541/20 Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., за участі секретаря судового засідання Саруханян Д.С., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімекс Лімітед" про забезпечення позову у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімекс Лімітед"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Паливно-енергетична компанія "Газ-Енерго", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт-3000"

про стягнення 1610326,92 грн.

за участі представників:

від позивача: Гулько С.В., керівник,

від відповідачів: не з`явилися,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хімекс Лімітед" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Паливно-енергетична компанія "Газ-Енерго" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт-3000" про солідарне стягнення за договором від 17.08.2016 № 17/08-2016 основного боргу в розмірі 1352264,76 грн., 91762,50 грн. пені, 63708,60 грн. трьох процентів річних, 102591,06 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.08.2020 позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків.

02.09.2020 через відділ діловодства та документообігу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 12.10.2020 відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Паливно-енергетична компанія "Газ-Енерго" від 05.10.2020 повернуто без розгляду на підставі частини 4 статті 170 ГПК України, оскільки відзив не містив підпису зазначеного в ньому представника відповідача - директора Пилипенко О.В.

Під час судового засідання 19.11.2020 позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт у сумі 1610326,92 грн. на грошові кошти та/або майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Паливно-енергетична компанія "Газ-Енерго" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт-3000".

На обґрунтування поданої заяви позивач зазначив, що за відповідачами з липня 2017 року наявна заборгованість зі сплати орендної плати та санкцій за договором від 17.08.2016 № 17/08-2016. При цьому, за відповідачем-1 обліковувалася заборгованість за вказаним договором також за попередні періоди, у зв`язку з чим позивач звертався до суду з відповідним позовом у межах справи № 905/1510/17.

Одночасно, позивачу стало відомо, що 28.11.2016 на належне відповідачу-1 майно зареєстровано обтяження (заставу) на користь ПАТ Європромбанк . Крім того, позивач отримав від відповідача-1 лист від 13.09.2019, з якого дізнався про виділення з відповідача-1 компанії - відповідача-2, майже зі спливом одного року після реорганізації. При цьому, зі змісту розподільчого балансу не вбачається за можливе встановити, до кого з відповідачів перейшли наявні перед позивачем зобов`язання.

Також позивач послався на те, що розмір статутного капіталу відповідачів є меншим, ніж заявлена в даній справі сума заборгованості. До того ж, відповідачі не приймають участі в судових засіданнях, а відповідач-2 не отримує документів за своєю юридичною адресою.

За приписами статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позов. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина 1 статті 79 ГПК України).

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

При цьому, системний аналіз висновків про застосування норм права, які викладені в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі № 916/2786/17, та положень частини 1 статті 136 і 137 ГПК України, дає підстави дійти до висновку, що під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в частинах 2, 5, 6, 7 статті 137 ГПК України).

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими ГПК України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

Як зазначив позивач, останній вже був змушений звертатися до суду з позовними вимогами до відповідача-1 про стягнення заборгованості за договором від 17.08.2016 № 17/08-2016 за минулі періоди, однак відповідач-1 добровільно рішення суду не виконував. Відтак, звернувшись з даним позовом до суду про стягнення заборгованості також за вказаним договором від 17.08.2016 № 17/08-2016, але за інший період, позивач вважає, що в разі прийняття рішення на його користь останнє не буде виконане відповідачем-1.

Утім, суд зауважує, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (стаття 42 ГК України).

Отже, позивач з урахуванням закріпленої статтями 6, 627 ЦК України свободи договору та вибору контрагентів на власний ризик уклав відповідний договір від 17.08.2016 № 17/08-2016 з відповідачем-1, та такий договір за поясненнями позивача наразі не є розірваним між сторонами.

Поряд із цим, виходячи з положень статті 42 ГК України, статтей 6, 627 ЦК України, також не можуть визнані обґрунтованими твердження позивача щодо розміру статутних капіталів відповідачів, що становлять меншу суму, ніж пред`явлені вимоги в цій справі, оскільки позивач самостійно обирав контрагентів у рамках ведення своєї господарської діяльності та уклав із відповідачем-1 спірний договір.

Посилання позивача на те, що відповідач-1 добровільно не виконав рішення суду у справі про стягнення з відповідача-1 боргу за договором від 17.08.2016 № 17/08-2016 за минулий період, а відтак може не виконати рішення суду також і в даній справі, не можуть бути визнані судом в якості обґрунтованих підстав для застосування заходів забезпечення позову, оскільки ґрунтуються на процесуальній поведінці відповідача-1 в іншому судовому провадженні.

При цьому, наявність судових проваджень чи зареєстрованих обтяжень щодо стягнення з відповідача-1 заборгованості за іншими зобов`язаннями перед іншими суб`єктами господарювання не є тією обставиною, з якою законодавство пов`язує необхідність застосування заходів забезпечення позову.

Також суд зауважує, що здійснення передбаченої статтями 104, 109 ЦК України реорганізації юридичної особи шляхом виділу нової юридичної особи не може бути покладено в якості підстави для застосування заходів забезпечення позову до такої особи.

Суд зауважує, що реорганізація є правом учасників юридичної особи, та як зазначає сам позивач, виділ відповідача-2 був проведений відповідачем-1 ще в травні 2018 року, у зв`язку з чим такі дії не свідчать про вчинення наразі відповідачем-1 дій, що можуть призвести до унеможливлення чи утруднення виконання судового рішення в даній справі в разі задоволення позову.

За таких обставин відсутні підстави вважати, що в разі невжиття відповідних заходів до забезпечення позову виконання рішення суду може бути утруднено чи його виконання у майбутньому взагалі стане неможливим, як і поновлення прав позивача, що дало би змогу визнати припущення заявника обґрунтованими.

При цьому позивачем не надано належних та допустимих доказів в розумінні статей 76, 77 ГПК України, із якими діюче законодавство пов`язує доцільність застосування заходів щодо забезпечення позову, та які би свідчили про неможливість або істотне ускладнення виконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про вжиття заявлених нею заходів забезпечення позову у даній справі.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 140, 234, 235 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімекс Лімітед" про забезпечення позову відмовити повністю.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в порядку та строк, встановлені статтями 254-257 ГПК України.

Дата підписання: 23.11.2020.

Суддя К.В. Полякова