Рішення

від 10.12.2020 по справі 910/12541/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.12.2020Справа № 910/12541/20 Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., за участі секретаря судового засідання Саруханян Д.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімекс Лімітед"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Паливно-енергетична компанія "Газ-Енерго", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт-3000"

про стягнення 1610326,92 грн.

за участі представників:

від позивача: Гулько С.В., керівник,

від відповідачів: не з`явилися,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хімекс Лімітед" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Паливно-енергетична компанія "Газ-Енерго" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт-3000" про солідарне стягнення за договором від 17.08.2016 № 17/08-2016 основного боргу в розмірі 1352264,76 грн., 91762,50 грн. пені, 63708,60 грн. трьох процентів річних, 102591,06 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.08.2020 позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків.

02.09.2020 через відділ діловодства та документообігу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 12.10.2020 відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Паливно-енергетична компанія "Газ-Енерго" від 05.10.2020 повернуто без розгляду на підставі частини 4 статті 170 ГПК України, оскільки відзив не містив підпису зазначеного в ньому представника відповідача - директора Пилипенко О.В.

Також ухвалою суду від 12.10.2020 повернуто зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Паливно-енергетична компанія "Газ-Енерго" з огляду на відсутність підпису директора товариства Пилипенко О.В.

Протокольною ухвалою суду від 05.11.2020 відмовлено в задоволенні заяви відповідача-1 про залишення позову без розгляду на підставі пункту 7 частини 1 статті 226 ГПК України.

Відповідач-1 обґрунтовував подану заяву тим, що за пунктом 6.2 договору сторони дійшли згоди, що неврегульовані спори та суперечки, які виникають щодо даного договору чи пов`язані з ним, розглядаються з обов`язковим дотриманням досудового (претензійного) порядку врегулювання спорів у порядку, передбаченому законодавством України. Сторони домовилися, що в процесі розгляду та вирішення спору буде застосовуватися регламент Міжнародного комерційного арбітражу при Торгово-промисловій палаті України. Місце проведення засідання - місто Київ. Матеріальне та процесуальне право, що підлягає застосуванню, - українське право.

Разом із цим, матеріали справи не містять доказів надання відповідачем-1 відповіді на претензію позивача від 10.06.2020 у порядку досудового врегулювання спору та наявності взаємної згоди сторін на вирішення спору в арбітражному суді із застосуванням визначеного регламенту.

Суд зауважує, що арбітражна угода про передачу спору на розгляд арбітражу не є відмовою від права на звернення до суду, а є одним із способів реалізації особою права на захист своїх прав. У зв`язку з викладеним у сторін існує виключно правова можливість, а не обов`язок звертатися до арбітражного суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.02.2019 у справі № 910/17031/17.

Тобто, якщо позивач звернувся саме до господарського суду, а не до третейського та наполягав на розгляді справи саме господарським судом, то це виключає наявність взаємної згоди обох сторін на розгляд справи третейським судом навіть за наявності попередньої домовленості про це, яка відображена в договорі.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/21409/16 та від 16.02.2018 у справі № 910/13318/16.

У сторін існує виключно правова можливість, а не обов`язок звертатися до третейського суду. При цьому обмеження права звернення до господарського суду не допускається. Відсутність взаємної згоди саме сторін спору на його вирішення комерційним судом (арбітражем), оформленої відповідним арбітражним застереженням, незалежно від попередньої домовленості про це, виключає можливість розгляду спору таким судом. У разі відсутності такого застереження господарський суд зобов`язаний припинити провадження у справі лише за наявності волі обох сторін про розгляд конкретного спору арбітражем, оформленої відповідним зверненням до суду.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування пункту 7 частини 1 статті 226 ГПК України та повернення позовної заяви без розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2020 відмовлено в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімекс Лімітед" про забезпечення позову.

При цьому, оскільки відповідачі не скористалися своїми правами на подання відзивів, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Одночасно суд відзначає, що відповідач-2 повідомлявся про відкриття провадження у справі та її подальший розгляд відповідними ухвалами суду, направленими на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 69035, м. Запоріжжя, пр-т. Маяковського, 11.

Проте конверти із копіями ухвал суду поверталися на адресу суду підприємством поштового зв`язку без вручення відповідачу-2 за закінченням терміну зберігання/відсутністю адресата за вказаною адресою.

У той же час, згідно з частиною 7 статті 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

За приписами частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, відповідач-2 мав право та можливість ознайомитися з ухвалами суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

17.08.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю Хімекс Лімітед (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Паливно-енергетична компанія Газ-Енерго (орендар) укладений договір оренди №17/08-2016.

Відповідно до пункту 1.1 договору орендодавець зобов`язався надати, а орендар прийняти в тимчасове цільове платне користування (оренду) майно, що належить на праві власності орендодавцю залізничні цистерни моделі 15-1566-06 у кількості 10 одиниць (далі цистерни), на строк, встановлений договором, оплачувати таке користування та повернути цистерни на умовах договору.

Цистерни передаються з можливістю їхнього пересування в межах і за межами України (пункт 1.2 договору).

За умовою пункту 2.1 договору моментом передання цистерн в оренду та відліку строку оренди є дата підписання сторонами акту приймання-передачі цистерн від орендодавця до орендатора. Місцем передання цистерн в оренду є Горлівка Донецької залізниці, повернення цистерн з оренди станція на території України, зазначена в інструкціях орендодавця і погоджена сторонами. Кількість, номери і моделі цистерн зазначаються в кожному підписаному обома сторонами акті приймання-передачі цистерн та/або заявках орендатора.

Згідно з пунктом 2.4 договору повернення цистерн з оренди орендодавцю здійснюється аналогічним способом, що і передання цистерн в оренду, на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі цистерн (повернення).

Моментом повернення цистерн є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі цистерн (повернення) від орендаря до орендодавця. Акт приймання-передачі (повернення) цистерн підписується протягом 5 робочих днів після прибуття цистерн на погоджену сторонами станцію на території України відповідно до транспортної інструкції орендодавця (пункт 2.5 договору).

Відповідно до пунктів 3.1, 3.2, 3.4 договору орендар сплачує орендодавцю орендну плату за користування цистернами в національній валюті України в розмірі, зазначеному в додаткових угодах до договору. Орендна плата за користування цистернами сплачується орендарем на підставі виставленого рахунку від орендодавця у вигляді передплати, не пізніше 5 числа розрахункового місяця шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий банківський рахунок орендодавця. Датою виконання зобов`язань з оплати вважається дата надходження грошових коштів на розрахунковий банківський рахунок орендодавця.

У кінці кожного звітного періоду (місяця) сторони підписують акт надання послуг оренди в поточному місяці. Акт складається у двох автентичних примірниках, підписується орендарем і направляється орендодавцю не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем надання послуг оренди. Орендодавець протягом 3 календарних днів з дати його отримання або підписує його, або направляє мотивовані зауваження щодо відмови від його підписання (пункт 3.5 договору).

За пунктом 3.8 договору сторони зобов`язались проводити звірку взаєморозрахунків при припиненні (розірванні) цього договору, а також на вимогу однієї із сторін, в результаті чого підписуються акти звірок. Сторона, яка отримала акт звірки повинна розглянути і підписати його протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту отримання. У разі неповернення акту звірки протягом 10 днів з моменту його отримання стороною, заборгованість буде вважатися узгодженою.

Згідно з пунктом 3.10 договору фінансові зобов`язання орендаря з оплати орендних платежів за цистерни виникають з моменту підписання акту приймання-передачі цистерн в оренду і закінчуються з моменту підписання акту приймання-передачі (повернення) цистерн з оренди.

Договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення печаткою їх підприємств і діє до 31.12.2017 (пункт 7.1 договору в редакції додаткової угоди № 2 від 30.12.2016).

У пункті 1 додаткової угоди №1 від 17.08.2016 до договору сторони встановили розмір орендної плати за один календарний день за одну цистерну моделі 15-1566-06 у розмірі 199,98 грн. з ПДВ.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу-1 на станції Горлівка Донецької залізниці в оренду цистерни моделі 15-1566-06, а саме:·за актом від 01.09.2016 № 1 цистерни №50944495, №50914795, №50944529; за актом від 05.09.2016 № 2 цистерни·№50944503, №50084623, №50091354, №50139393, №50139559; за актом від 09.09.2016 № 3 цистерну·№50091321; за актом від 27.09.2016 № 4 цистерну·№50091370.

Листом від 11.04.2017 відповідач-1 повідомив позивача про те, що внаслідок блокування вантажного сполучення на непідконтрольній території відповідач-1 просить здійснити виведення з оренди порожніх цистерн №50944503, №50139559, №50091354, №50091321.

Позивач листом від 12.04.2017 № 96 погодив повернення вказаних цистерн та просив підписати акт звірки взаємних розрахунків.

Із матеріалів справи слідує, що відповідачем-1 повернуто з оренди за актом від 03.05.2107 № 5 цистерни №50091354, №50139559 та №50091321 та за актом від 10.05.2017 № 6 цистерну ·№50944503.

Таким чином, в оренді у відповідача-1 залишилися 6 цистерн № 50944495, №50914795, №50944529, №50084623, №50139393, №50091370.

29.08.2019 відповідач-1 звернувся до позивача з листом № 1-250, в якому повідомив про реорганізацію шляхом виділення, внаслідок чого утворилася нова юридична особа - ТОВ Смарт-3000 , що є правонаступником відповідача-1 у договірних відносинах з позивачем. У той же час відповідач-1 у листі наголосив, що з кінця січня 2017 року підлягає звільненню від сплати орендної плати за договором внаслідок блокування залізничного сполучення.

У свою чергу, позивач листом від 10.06.2020 № 138 звернувся до відповідачів з претензією про сплату заборгованості за договором оренди, однак відповіді або грошових коштів не отримав.

Спір у справі виник щодо солідарної заборгованості відповідачів по сплаті орендної плати за договором оренди за період з липня 2017 року по липень 2020 року включно.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 283 Господарського кодексу України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Аналогічна норма закріплена й у частині 1 статті 759 ЦК України, відповідно до якої за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з частиною 1 статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором (стаття 764 ЦК України).

За приписами частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Беручи до уваги, що відповідач-1 не повернув позивачу з оренди 6 цистерн та продовжив ними користуватися в період з липня 2017 року по липень 2020 року включно, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення орендної плати в сумі 1352264,76 грн. за весь спірний період користування цистернами, що відповідає пунктам 3.10, 5.3 договору та положенням статті 762 ЦК України.

Одночасно судом враховано, що за приписами частини 4 статті 762 ЦК України наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася.

Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає (частина 6 статті 762 ЦК України).

Водночас, між сторонами договору відповідної домовленості щодо зменшення орендної плати не досягнуто, а доказів не використання орендованих цистерн матеріали справи не містять.

Поряд із цим, із листа від 29.08.2019 № 1-250 відповідача-1 до позивача слідує, що внаслідок проведення реорганізації відповідача-1 шляхом виділення утворилася нова юридична особа - ТОВ Смарт-3000 (відповідач-2). Як зазначив відповідач-1 у вказаному листі, відповідач-2 є правонаступником відповідача-1 у договірних відносинах з позивачем та несе субсидіарну відповідальність за договором від 17.08.2016 № 17/08-2016.

У той же час, із доданих до листа від 29.08.2019 № 1-250 документів неможливо встановити які саме зобов`язання перейшли до нової юридичної особи після виділу. Так, рішеннями по питанням 1 та 2 загальних зборів учасників відповідача-1, оформлених протоколом від 18.05.2018 № 3/04, передбачено створення відповідача-2 шляхом виділу з відповідача-1 на базі частини його майна, що переходить за розподільчим балансом, а також передання частини прав та обов`язків відповідачу-2, що є правонаступником відповідача-1 у частині, яка передається відповідно до затвердженого розподільчого балансу.

Разом із цим, затверджений загальними зборами відповідача-1 від 18.05.2018 розподільчий баланс не містить виокремлення зобов`язань та переліку кредиторів, по зобов`язаннями з якими відповідач-2 стає правонаступником. Інших відомостей щодо здійсненого правонаступництва матеріали справи не містять.

Згідно з положеннями частини 4 статті 109 ЦК України, якщо після виділу неможливо точно встановити обов`язки особи за окремим зобов`язанням, що існувало у юридичної особи до виділу, юридична особа, з якої здійснено виділ, та юридичні особи, що були створені внаслідок виділу, несуть солідарну відповідальність перед кредитором за таким зобов`язанням.

Оскільки з наявних у матеріалах справи документів неможливо встановити передачу відповідачу-2 зобов`язань за договором від 17.08.2016 № 17/08-2016 після виділу, суд дійшов висновку про покладення на відповідачів солідарної відповідальності перед позивачем за вказаним правочином.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що пред`явлені позовні вимоги про солідарне стягнення з відповідачів суми основного боргу підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також позивачем нарахована пеня в розмірі 91762,50 грн. за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 5.2 договору за порушення строків оплати орендної плати, встановлених договором, орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі 10% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, включаючи день фактичного виконання зобов`язань.

За арифметичним перерахунком суду пеня підлягає стягненню з відповідачів у повному обсязі.

Крім того, позивач нарахував 63708,60 грн. трьох процентів річних та 102591,06 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Здійснивши арифметичний перерахунок трьох процентів річних за визначений позивачем період, суд дійшов висновку про задоволення даної вимоги в повному обсязі.

Водночас, за арифметичним перерахунком суду інфляційних втрат, останні підлягають стягненню в розмірі 101333,57 грн.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України у зв`язку з частковим задоволенням позову покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімекс Лімітед" задовольнити частково.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Паливно-енергетична компанія "Газ-Енерго" (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 13; ідентифікаційний код 35420777) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт-3000" (69035, м. Запоріжжя, пр-т. Маяковського, 11; ідентифікаційний код 42146327) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімекс Лімітед" (04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 12; ідентифікаційний код 30075981) 1352264 (один мільйон триста п`ятдесят дві тисячі двісті шістдесят чотири) грн. 76 коп. основного боргу, 91762 (дев`яносто одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн. 50 коп. пені, 101333 (сто одну тисячу триста тридцять три) грн. 57 коп. інфляційних втрат, 63708 (шістдесят три тисячі сімсот вісім) грн. 60 коп. трьох процентів річних, а також 24136 (двадцять чотири тисячі сто тридцять шість) грн. 04 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено: 21.12.2020 року.

Суддя К.В. Полякова