Постанова

від 02.02.2021 по справі 910/12541/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" лютого 2021 р. Справа№ 910/12541/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Пашкіної С.А.

Буравльова С.І.

секретар судового засідання - Добрицька В.С.

учасники справи згідно протоколу судового засідання

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімекс Лімітед"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.11.2020 (дата підписання: 23.11.2020)

у справі №910/12541/20 (суддя Полякова К.В.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімекс Лімітед"

про забезпечення позову

у справі №910/12541/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімекс Лімітед"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Паливно-енергетична компанія "Газ-Енерго",

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт-3000"

про стягнення 1610326,92 грн

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хімекс Лімітед" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Паливно-енергетична компанія "Газ-Енерго" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт-3000" про солідарне стягнення за договором від 17.08.2016 № 17/08-2016 основного боргу в розмірі 1352264,76 грн, 91762,50 грн пені, 63708,60 грн трьох процентів річних, 102591,06 грн інфляційних втрат.

Під час судового засідання 19.11.2020 позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт у сумі 1610326,92 грн на грошові кошти та/або майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Паливно-енергетична компанія "Газ-Енерго" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт-3000".

На обґрунтування поданої заяви позивач зазначив, що за відповідачами з липня 2017 року наявна заборгованість зі сплати орендної плати та санкцій за договором від 17.08.2016 № 17/08-2016. При цьому, за відповідачем-1 обліковувалася заборгованість за вказаним договором також за попередні періоди, у зв`язку з чим позивач звертався до суду з відповідним позовом у межах справи № 905/1510/17.

Одночасно, позивачу стало відомо, що 28.11.2016 на належне відповідачу-1 майно зареєстровано обтяження (заставу) на користь ПАТ "Європромбанк". Крім того, позивач отримав від відповідача-1 лист від 13.09.2019, з якого дізнався про виділення з відповідача-1 компанії - відповідача-2, майже зі спливом одного року після реорганізації. При цьому, зі змісту розподільчого балансу не вбачається за можливе встановити, до кого з відповідачів перейшли наявні перед позивачем зобов`язання.

Також позивач послався на те, що розмір статутного капіталу відповідачів є меншим, ніж заявлена в даній справі сума заборгованості. До того ж, відповідачі не приймають участі в судових засіданнях, а відповідач-2 не отримує документів за своєю юридичною адресою.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2020 у справі №910/12541/20 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімекс Лімітед" про забезпечення позову відмовлено повністю.

Відмовляючи позивачу у задоволенні заяви про забезпечення позову суд першої інстанції виходив з того, що реорганізація є правом учасників юридичної особи, та як зазначає сам позивач, виділ відповідача-2 був проведений відповідачем-1 ще в травні 2018 року, у зв`язку з чим такі дії не свідчать про вчинення наразі відповідачем-1 дій, що можуть призвести до унеможливлення чи утруднення виконання судового рішення в даній справі у разі задоволення позову.

Не погодившись із винесеною ухвалою суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Хімекс Лімітед" подало апеляційну скаргу, в якій просило суд поновити строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 19.11.2020 у справі №910/12541/20. Скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.11.2020 у справі №910/12541/20 та постановити нову ухвалу про забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімекс Лімітед" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Паливно-енергетична компанія "Газ-Енерго" та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт-3000" про стягнення заборгованості за договором оренди №17/08-2016 від 17.08.2016 шляхом накладення арешту в сумі 1610326,92 грн на грошові кошти та (або) майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Паливно-енергетична компанія "Газ-Енерго" та на грошові кошти та (або) майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт-3000".

В обґрунтування своєї скарги позивач зазначав, що заявником було подано відомості про існування обставин, за наявності яких за доцільне вживання заходів забезпечення позову, які передбачені ГПК України. При цьому апелянт звертав увагу суду апеляційної інстанції, що ті обставини, на які він посилається можуть свідчити про вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.12.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімекс Лімітед" у справі №910/12541/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Андрієнко В.В. (головуючий суддя), судді Пашкіна С.А., Буравльов С.І.

Перевіривши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімекс Лімітед", судом були виявлені недоліки такої скарги, а саме відсутність належних доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги в установленому порядку.

За таких обставин, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.12.2020 апеляційну Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімекс Лімітед" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.11.2020 у справі №910/12541/20 залишено без руху на підставі ст. ст. 174, 260 ГПК України та надано скаржнику строк на усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії даної ухвали.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.01.2021 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімекс Лімітед" про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 19.11.2020 у справі №910/12541/20 - задоволено. Поновлено пропущений строк на апеляційне оскарження. Відкрито апеляційне провадження у справі №910/12541/20 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімекс Лімітед". Розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімекс Лімітед" призначено на 02.02.2021.

Відповідачі своїм правом не скористались і не направили на адресу суду відзиви на апеляційну скаргу.

Частиною 1 статті 232 ГПК України визначено, що судовими рішеннями є ухвали, рішення, постанови та судові накази.

Згідно з ч. 1 ст. 281 ГПК України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги ухвалює судові рішення у формі постанов згідно з вимогами, встановленими статтею 34 та главою 9 розділу III цього Кодексу, з урахуванням особливостей, зазначених у цій главі.

Колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом обґрунтовано відмовлено позивачу у задоволенні заяви про забезпечення позову. При цьому суд виходить з наступного.

Предметом апеляційного перегляду є ухвала суду першої інстанції, якою відмовлено у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову. Тобто предметом розгляду є питання наявності правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову у цій справі.

Частиною першою статті 2 ГПК України установлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з частиною першою статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України.

Згідно з положеннями цієї статті господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У вирішенні питання про забезпечення позову, виходячи з положень статей 136, 137 ГПК України, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати у результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачеві або іншим особам здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.

Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише у межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших осіб, не залучених до участі у справі. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід ураховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/19256/16, від 14.05.2018 у справі №910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі №916/2026/17, від 16.08.2018 у справі №910/5916/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17, від 26.09.2019 у справі №904/1417/19.

За змістом статей 136, 137 ГПК України обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Таким чином, звертаючись з відповідною заявою позивач серед іншого, повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову; наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення і предметом позовної вимоги; взаємопов`язаність заходу забезпечення з обставиною утруднення виконання чи невиконання рішення господарського суду, а саме, що обраний спосіб забезпечення спроможний запобігти відповідним утрудненням; імовірність утруднення виконання рішення або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів - саме з урахуванням предмета позову і неможливість виконання позовних вимог у випадку їх задоволення, тощо.

Апеляційний суд звертає увагу, що обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Згідно з частиною першою статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша статті 77 ГПК України).

Колегія суддів вважає за необхідне наголосити на тому, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

В обґрунтування поданої заяви позивач просив суд забезпечити позов шляхом накладення арешту у сумі 1 610 326,92 грн на грошову кошти та (або) майно Товариства з обмеженою відповідальністю Паливно-енергетична компанія ГАЗ-ЕНЕРГО та на грошові кошти та (або) майно Товариства з обмеженою відповідальністю СМАРТ-3000 . Зазначаючи при цьому, що 28.11.2016 зареєстровано факт обтяження (застави) на користь ГІАТ "ЄВРОПРОМБАНК" належного відповідачу майна (Майнові права на грошові кошти, які виникають з договору № НОМЕР_1 банківського вкладу від 10.11.2015 у сумі 10500000,00 гривень (десять мільйонів п`ятсот тисяч гривень 00 копійок). За даними ЄДР розмір статутного капіталу відповідача становить 199 000,00 (сто дев`яносто дев`ять тисяч) гривень (роздруківка з сайту додається). Відповідно до положень Закону "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" зареєстроване у реєстрі обтяження має пріоритет перед іншими і може забезпечувати виконання Відповідачем дійсної існуючої вимоги або вимоги, яка може виникнути в майбутньому. За рахунок предмета обтяження обтяжувач має право задовольнити свою вимогу за забезпеченим обтяженням зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій договором.

Крім того, заявник зазначав, що нами було отримано листа від ТОВ ПЕК ГАЗ-ЕНЕРГО (№1-250 від 29.08.2019) у якому ТОВ ПЕК ГАЗ-ЕНЕРГО посилається на проведення виділення з ТОВ ПЕК ГАЗ-ЕНЕРГО компанії ТОВ СМАРТ-3000 (відповідач 2), однак із змісту розподільчого балансу неможливо установити, хто конкретно є відповідальним по зобов`язанням (зокрема по зобов`язанням повернути цистерни і по грошовим зобов`язанням, тощо) перед ТОВ "ХІМЕКС ЛТД".

Ураховуючи вищенаведене, колегія суддів зазначає, що посилання позивача на те, що відповідач-1 добровільно не виконав рішення суду у справі про стягнення з відповідача-1 боргу за договором від 17.08.2016 № 17/08-2016 за минулий період, а відтак може не виконати рішення суду також і в даній справі, не можуть бути визнані судом в якості обґрунтованих підстав для застосування заходів забезпечення позову, оскільки ґрунтуються на процесуальній поведінці відповідача-1 в іншому судовому провадженні.

При цьому, наявність судових проваджень чи зареєстрованих обтяжень щодо стягнення з відповідача-1 заборгованості за іншими зобов`язаннями перед іншими суб`єктами господарювання не є тією обставиною, з якою законодавство пов`язує необхідність застосування заходів забезпечення позову.

Також суд зауважує, що здійснення передбаченої статтями 104, 109 ЦК України реорганізації юридичної особи шляхом виділу нової юридичної особи не може бути покладено в якості підстави для застосування заходів забезпечення позову до такої особи.

Колегія суддів зазначає, що реорганізація є правом учасників юридичної особи, та як зазначає сам позивач, виділ відповідача-2 був проведений відповідачем-1 ще у травні 2018 року, у зв`язку з чим такі дії не свідчать про вчинення наразі відповідачем-1 дій, що можуть призвести до унеможливлення чи утруднення виконання судового рішення в даній справі в разі задоволення позову.

Крім того, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що фактично, заявник не навів обставин, необхідних для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів особи.

З огляду на зазначене, виходячи з вимог процесуального закону, який регулює підстави забезпечення позову та заходи забезпечення позову, зокрема, з вимог статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Отже, колегія суддів дійшла висновку про відсутність достатніх правових підстав для скасування ухвали Господарського суду м. Києва від 19.11.2020 у справі № 910/12541/20 про відмову у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімекс Лімітед" про забезпечення позову у справі № 910/12541/20.

Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів вважає безпідставними доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімекс Лімітед", наведені в апеляційній скарзі стосовного порушення Господарським судом м. Києва норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімекс Лімітед" на ухвалу Господарського суду м. Києва від 19.11.2020 у справі № 910/12541/20 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду м. Києва від 19.11.2020 у справі № 910/12541/20 залишити без змін.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст.287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст підписано 08.02.2021.

Головуючий суддя В.В.Андрієнко

Судді С.А. Пашкіна

С.І. Буравльов