Рішення

від 16.11.2020 по справі 910/12078/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" листопада 2020 р. м. Київ Справа № 910/12078/20

Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М., за участю секретаря судового засідання Ступаченко С.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження справу за позовом

комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) Київтеплоенерго (01001, м. Київ, площа Івана Франка 5, код 40538421)

до

приватного акціонерного товариства Сільпо Рітейл (08132, Київська обл. Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Промислова, буд. 5, код 33870708)

про стягнення 461169,72 гривень

за участю представників учасників справи:

від позивача: Качкурова С.В.;

від відповідача: Джулай З.В.;

14.08.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) Київтеплоенерго про стягнення з приватного акціонерного товариства Сільпо Рітейл заборгованості в розмірі 461169,72 гривень, з яких: 409017,22 гривень заборгованість за спожиту теплову енергію, 32721,38 гривень інфляційних втрат, 19431,12 гривень 3% річних.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не здійснив оплату за спожиту теплову енергію за період з грудня 2015 року по травень 2018 року, в результаті чого утворилася стягувана сума основного боргу, що стало підставою для додаткового нарахування та вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат. Позивач вказує, що право вимоги до відповідача набув на підставі договору цесії від 11.10.2018 № 601-18 укладеного з публічним акціонерним товариством Київенерго .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.2020 у справі № 910/12078/20 матеріали позовної заяви комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) Київтеплоенерго передано за підсудністю на розгляд Господарського суду Київської області.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.09.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/12078/20; ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 21.10.2020.

05.10.2020 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому викладено заперечення проти пред`явлених позовних вимог. Заперечення відповідача аргументовані тим, що у спірний період він не являвся споживачем теплової енергії, оскільки на момент придбання приміщення (22.08.2008) система опалення була частково демонтована, внаслідок чого опалення приміщення здійснювалось відповідачем власними засобами. Також відповідач вказує, що факт надання послуг з теплопостачання доказово не підтверджено жодними наявними у матеріалах справи документами. Також відповідачем заявлено про сплив строку позовної давності за заявленими вимогами.

21.10.2020 від позивача надійшли письмові пояснення, в яких позивач ставить під сумнів належність повноважень адвоката на представництво інтересів відповідача. У поданих поясненнях позивач вказує на те, що до відзиву не подано укладеного договору надання правової допомоги відповідачем безпосередньо з адвокатом Джулай З.В., яким підписано відзив на позов, а надано лише довіреність на представництво інтересів. А договір від 11.05.2018 № 02, який долучено до відзиву, укладений відповідачем саме з адвокатським об`єднанням Джентіум , при цьому, як вказує позивач, доказів включення адвоката Джулай З.В. до складу учасників адвокатського об`єднання надано не було. А тому, на переконання позивача представництво інтересів відповідача адвокатом Джулай З.В. є незаконними, за відсутності укладеного договору саме з адвокатом, який представляє інтереси відповідача та відсутності повноважень від адвокатського об`єднання Джентіум , з яким відповідач уклав договір правової допомоги.

Ухвалою суду від 21.10.2020, із занесенням до протоколу судового засідання, підготовче провадження закрито та призначено розгляд справи по суті на 16.11.2020.

13.11.2020 від відповідача надійшла відповідь на письмові пояснення позивача, за змістом якої відповідач спростовує доводи позивача стосовно відсутності повноважень у адвоката на представництво інтересів відповідача.

В судовому засіданні 16.11.2020 представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, представник відповідача проти позовних вимог заперечив та просив суд відмовити в задоволені позову в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача повторно наголосив щодо відсутності повноважень адвоката відповідача на представництво інтересів.

Щодо вказаних заперечень позивача, суд зазначає, що у відповідності до ч.ч. 1, 3 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Представником у суді може бути адвокат або законний представник (ч. 1 ст. 58 Кодексу).

Згідно п. 1 ч. 1, ч. 3 ст. 60 Господарського кодексу України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені, зокрема, довіреністю фізичної або юридичної особи. Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.

Згідно з підпунктом 11 пункту 16-1 Розділу ХV Перехідні положення Конституції України з дня набрання чинності Законом України Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року.

Тобто, починаючи з січня 2019 року тільки адвокат має право здійснювати представництво інтересів у судах усіх інстанцій.

У постанові Верховного Суду від 12.10.2018 у справі № 908/1101/17 наведено правовий висновок про те, що жодна норма Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність не встановлює, що в довіреності, виданій на ім`я фізичної особи - адвоката, обов`язково зазначається про те, що такий представник є саме адвокатом. Не містить таких вимог ні Господарський процесуальний кодекс України, ні Цивільний кодекс України, яким врегульовано питання представництва за довіреністю. В зазначеному аспекті важливим є, щоб особа, яка здійснює представництво за довіреністю, мала статус адвоката та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. Тоді як довіреність визначає лише повноваження адвоката, межі наданих представникові прав та перелік дій, які він може вчиняти для виконання доручення.

З наведеного вище слідує, що процесуальне законодавство не містить приписів щодо обов`язкового здійснення представництва юридичної особи на підставі укладеного договору із адвокатом, натомість законодавством передбачено, що представництво інтересів юридичної особи здійснюється, зокрема, на підставі довіреності за умови підтвердженого у особи, яка діє від імені довірителя, статусу адвоката.

Судом встановлено, що відзив від імені ПрАТ АТ Сільпо Рітейл підписано Джулай З.В., яка діє на підставі довіреності від 21.09.2020 № 1507-2011-20 виданої генеральним директором Крушинською І.В., яка згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є керівником відповідача з 11.04.2014.

Зміст вказаної довіреності свідчить про те, що така видана Джулай Зоряні Володимирівні на представництво інтересів АТ Сільпо Рітейл у справі № 910/12078/20.

Судом встановлено, що Джулай Зоряна Володимирівна, згідно свідоцтва від 31.05.2017 серії ІФ № 001173, має статус адвоката.

Таким чином, на момент підписання відзиву Джулай З.В., яка має статус адвоката, а довіреність, якою останню уповноважено представляти інтереси ПрАТ Сільпо Рітейл , видана уповноваженою особою відповідача, відповідно відзив у справі підписано особою, яка мала право її підписувати.

Отже, суд не вбачає підстав вважати, що відзив у справі підписано особою, яка не має право її підписувати.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач як на підставу своїх позовних вимог посилається на те, що згідно договору про відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018 № 601-18, укладеного публічним акціонерним товариством Київенерго та комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) Київтеплоенерго , набув право вимоги про стягнення з відповідача за спожиту теплову енергію до 01.05.2018 в розмірі 409017,22 гривень.

На підтвердження наявності заборгованості у відповідача позивач посилається на: довідку про стан розрахунків за теплову енергію, поставлену за період діяльності АТ К.ЕНЕРГО (до 01.05.2018) по о/р № 710080-01; акт звіряння розрахунків за теплову енергію станом на 31.10.2018; облікові картки за період листопад 2015 року - квітень 2018 року; відомість реєстрації параметрів теплоспоживання 24.11.2016 по 26.12.2016; відомість обліку споживання теплової енергії; копії корінців нарядів на підключення/відключення будинку; акт обстеження № 7111125; акти про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи № 7081156 складений 15.08.2019.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Як передбачено ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями ст. 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як передбачено п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 517 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

11.10.2018 публічним акціонерним товариством Київенерго (кредитор) та комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) Київтеплоенерго (новий кредитор), укладено договір № 601-18 про відступлення права вимоги (цесії) (далі по тексту - договір цесії).

Згідно умов цього договору кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб - підприємців (далі по тексту - споживачі) щодо виконання ними грошових зобов`язань перед кредитором з оплати спожитої до 01.05.2018 теплової енергії (основний борг, в тому числі той, що є предметом судового розгляду та/або підтверджений судовим рішенням (судовими рішеннями) як такий, що підлягає стягненню з споживача (споживачів) на загальну суму 497554936,91 грн станом на 01.08.2018 з урахуванням оплат, що отримані кредитором за період з 01.08.2018 до дати укладення цього договору та коригувань платежів (п. 1.1 договору цесії).

Перелік договорів (особових рахунків), споживачів та сум грошових зобов`язань (основний борг), право вимоги яких відступається за цим договором, зазначається в додатку № 1 до цього договору. Всі права вимоги переходять від кредитора до нового кредитора в момент підписання сторонами додатку № 1 до цього договору (п. 1.2 договору цесії).

З укладенням цього договору кредитор відступає, новий кредитор набуває право вимоги також будь-яких інших, передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов`язань (неустойка (штраф, пеня), 3% річних, інфляційні нарахування, судові витрати, витрати, пов`язані з отриманням боргу та примусовим стягненням та будь-які інші без виключень та обмежень), що нараховані кредитором та/або виникли до дати укладення цього договору та/або можуть бути нараховані та/або можуть виникнути після укладення цього договору у зв`язку з неналежним виконанням споживачем (споживачами) зобов`язань з оплати спожитої теплової енергії за договорами та споживачами, які зазначені у додатку № 1 до цього договору. Відступлення прав вимоги за додатковими грошовими зобов`язаннями (неустойка (штраф, пеня), 3% річних, втрати від інфляції, судові витрати, витрати, пов`язані з отриманням боргу та примусовим стягненням та будь-які інші без виключень та обмежень) до основних грошових зобов`язань, які вже є предметом судового розгляду або вже підтверджені судовими рішеннями як такі, що підлягають стягненню з споживача (споживачів), визначаються окремим договором (п. 1.3 договору цесії).

В рахунок оплати за відступлене право вимоги за цим договором на суму 497554936,91 грн, новий кредитор прийняв 497554936,91 грн боргових зобов`язань кредитора перед ПАТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , що становить частину суми боргового зобов`язання за мировою угодою, затвердженою ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2018 у справі № 910/7807/18 (п. 2.1 договору цесії).

Суд зазначає, що позивачем подано копію тільки першого та останнього аркушів договору цесії.

Згідно з додатком № 1 до договору цесії позивач прийняв право вимоги до відповідача на суму 409017,22 гривень.

В матеріалах справи наявний лист позивача № 1/5-510340 від 08.04.2019 адресований відповідачу, в якому повідомлялося про те, що останній, на підставі укладеного з ПАТ Київенерго договору про відступлення права вимоги від 11.10.2018 № 601-18, набув право вимоги до ПрАТ Сільпо Рітейл про стягнення заборгованості в розмірі 409017,22 гривень, за спожиту до 01.05.2018 теплову енергію на підставі договору № 710080-01 від 01.10.2015, укладеного між приватним акціонерним товариством Сільпо Рітейл та ПАТ Київенерго , у зв`язку з чим позивач просив сплати обліковану суму боргу у розмірі 409017,22 гривень новому кредитору.

Таким чином, на підставі договору цесії, комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) Київтеплоенерго отримало від публічного акціонерного товариства Київенерго право вимоги до приватного акціонерного товариства Сільпо Рітейл суми боргу у розмірі 409017,22 гривень.

Отже, у відповідності до положень ст. 517 Цивільного кодексу України ПАТ Київенерго , як кредитор, зобов`язане було передати позивачу, як новому кредитору, документи, які підтверджують його права на наявний у відповідача борг.

Доводи позивача про те, що на підтвердження факту постачання теплової енергії ПАТ Київенерго ним було надано до матеріалів справи всі необхідні документи, суд вважає необґрунтованими, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення цієї операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 цього Закону визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Належними та допустимими доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні . Такими доказами можуть бути, зокрема, акти приймання-передавання теплової енергії, рахунки-фактури, податкові накладні.

Дослідивши подані позивачем документи, які на його думку підтверджують наявність заборгованості відповідача, зокрема, акт звіряння розрахунків за теплову енергію, рахунок-фактура, облікові картки за період з листопада 2015 року по квітень 2018 року, судом встановлено, що такі складені безпосередньо позивачем та підписані в односторонньому порядку.

Тобто, такі документи складені самим позивачем після укладення договору цесії, як новим кредитором, а не публічним акціонерним товариством Київенерго , як особою, яка безпосередньо надавала послуги з теплопостачання.

Крім того, матеріали справи не містять будь-яких доказів надсилання або вручення відповідачу зазначених документів.

Втім, у зв`язку з відсутністю первинних документів, складених саме постачальником послуг - публічним акціонерним товариством Київенерго , які підтверджують факт бездоговірного, як зазначає позивач, споживання ПрАТ Сільпо Рітейл теплової енергії у спірний період, встановити обсяг спожитої теплової енергії, її вартість, а відповідно і наявність у боргу у спірний період, судом вбачається неможливим.

При цьому, корінці нарядів публічного акціонерного товариства Київенерго на включення та відключення опалення, які з боку споживача не підписані, такими документами не є та обсягів споживання не підтверджують.

Серед іншого, з наданого акту обстеження від 14.11.2017 № 7111125 вбачається, що споживачем значиться ТОВ Сільпо-Фуд (код 40720198), а в акті прийняття теплового вузла обліку № 11-02-7-11-152 та корінці наряду № 535 в графі Споживач зазначено ТОВ Кийградсервіс (код 38518708), в деяких інших корінцях наряду споживачем вказано КП Центр обслуговування споживачів Шевченківського району .

Суд також зазначає, що позивач вказує на те, що між постачальником та відповідачем не укладався договір постачання теплової енергії, при цьому зі змісту листа № 1/5-510340 від 08.04.2019, що позивач посилався на те, що сума боргу утворилася на підставі укладеного між приватним акціонерним товариством Сільпо Рітейл та ПАТ Київенерго договору № 710080-01 від 01.10.2015. Однак, такого договору позивачем не надано.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 Господарського процесуального кодексу України).

Дослідивши надані позивачем докази, на які останній посилається як на підтвердження наявності заборгованості у відповідача, суд вважає такі неналежними та недопустимими доказами, адже з них неможливо встановити обсяги спожитої теплової енергії ПрАТ Сільпо Рітейл на суму 409017,22 гривень.

Враховуючи відсутність підтверджуючих доказів, які б надали суду змогу пересвідчитися у підставності заявлених позовних вимог, зокрема, відсутність документально підтвердженого обсягу спожитої відповідачем теплової енергії на суму 409017,22 гривень, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимог щодо стягнення основної суми заборгованості та, відповідно, і відмову у задоволені позовних вимог в частині стягнення нарахувань, здійснених на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, оскільки вони є похідними від основного зобов`язання.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, суд відносить на позивача.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 73-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) Київтеплоенерго відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення у відповідності до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 частини 1 Розділу XI Перехідні положення цього Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано 26.11.2020.

Суддя Р.М. Колесник