Рішення

від 17.11.2020 по справі 904/3588/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.2020м. ДніпроСправа № 904/3588/20

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Михайлової К.В.

та представників:

від позивача: Фалько К.Ю.;

від відповідача: Карпенко О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження справу

за позовом Приватного підприємства "Група компаній "Пищемаш" (м. Мелітополь, Запорізької області)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алкогольно-безалкогольний комбінат Дніпро" (смт. Царичанка, Царичанського району, Дніпропетровської області)

про стягнення заборгованості за поставлене обладнання та виконані роботи по ремонту обладнання на підставі договору № 01/17 від 10.02.2017 у загальному розмірі 415 000 грн. 00 коп.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Група компаній "Пищемаш" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алкогольно-безалкогольний комбінат Дніпро" (далі - відповідач) заборгованість за поставлене обладнання та виконані роботи по ремонту обладнання на підставі договору № 01/17 від 10.02.2017 у загальному розмірі 415 000 грн. 00 коп.

Ціна позову складається з наступних сум:

- 76 000 грн. 00 коп. - основний борг;

- 339 000 грн. 00 коп. - штраф.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором №01/17 від 10.02.2017 в частині повної та своєчасної оплати поставленого позивачем обладнання та виконаних робіт та, відповідно, наявністю боргу у сумі 76 000 грн. 00 коп. За прострочення виконання зобов`язання на підставі пункту 6.2. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 0,2% від суми договору за кожен день прострочення, але не більше 30% загальної суми по договору в сумі 339 000 грн. 00 коп.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.07.2020 прийнято позовну заяву до розгляду , відкрито провадження у справі, її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Від відповідача засобами електронного зв`язку надійшов відзив на позовну заяву (вх. суду № 33368/20 від 23.07.2020), в якому він просить суд призначити розгляд справи за участю сторін, застосувати вимоги спеціальної позовної давності в один рік до вимоги позивача про стягнення неустойки, а саме 339 000 грн. 00 коп. - штрафу 0,2 % від суми договору, який не перевищує 30% від суми договору, надати відповідачу час для подання клопотання про проведення почеркознавчої експертизи та відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на наступне:

- відповідач не заперечує проти розгляду справи в спрощеному провадженні, разом з тим, бажає взяти участь в судовому засіданні по справі особисто, оскільки лише за таких умов зможе повноцінно використати надані йому процесуальні права на захист своєї позиції. На думку відповідача розгляд справи за його відсутності обмежує його доступ до правосуддя;

- неустойка, передбачена пунктом 6.2. договору, виражена у відсотках і нараховується щоденно, а не одноразово, тому така неустойка має вважатися пенею, не дивлячись на те, що в договорі вона має назву штрафу;

- оскільки неустойка, передбачена пунктом 6.2. договору, є за своєю природою пенею, тому до неї мають застосовуватися норми права, що регулюються нарахування пені;

- відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано;

- як вбачається з умов пункту 6.2. договору неустойка обмежена сторонами максимальною сумою, а не строками, тому очевидним є застосування до строків нарахування пені загальновизначених строків, передбачений пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України - в межах 6 місяців;

- з урахуванням зазначеного, розрахунок пені, здійснений позивачем, є дефектним в частині кількості днів, впродовж яких здійснюється нарахування пені;

- відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України визначено спеціальну позовну давність щодо неустойки: позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені);

- таким чином, позивачем пропущений строк позовної давності щодо вимог стягнення штрафних санкцій (неустойки) за пунктом 6.2. договору;

- відповідач наполягає на застосуванні спеціальної позовної давності щодо неустойки під час ухвалення судом рішення по справі;

- ТОВ "АБК Дніпро" не визнає суму боргу 67 000 грн. 00 коп., оскільки не приймало робіт (послуг) з ремонту машини фасувальної на суму 200 000 грн. 00 коп. за актом № ПМ-0000005 від 19.06.2017. Така послуга позивачем не була надана;

- низка документів, в тому числі й акт № ПМ-0000005 від 19.06.2017, підписані невідомою особою, підпис якої не відповідає підпису генерального директора ТОВ "АБК Дніпро" Іванова С.В.;

- зазначене наочно видно з порівняння підписів на договорі і специфікації - з одного боку, та наданих позивачем примірників довіреності, видаткових накладних, актів виконаних робіт - з іншого боку;

- відповідач не заперечує поставку за видатковими накладними № ПМ-0000020 від 19.06.2017, № ПМ-0000025 від 11.07.2017 та надання послуг за актом № ПМ-0000008 від 11.07.2017 і надає на противагу наданим позивачем документам реальні примірники таких документів, з яких вбачається автентичність (реальність) підпису саме ОСОБА_1 , що відповідає підпису на договорі й специфікації. Підписи на примірниках документів, наданих ТОВ "АБК Дніпро", і на примірниках документів, наданих ПП "ГК Пищемаш", - різні;

- з врахуванням зазначеного, відповідач має намір подати клопотання про проведення почеркознавчої експертизи для ідентифікації підпису генерального директора ТОВ "АБК Дніпро" на документі, що заявляється як основний доказ позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог.

Від відповідача надійшло клопотання про призначення судової експертизи (вх. суду №34639/20 від 30.07.2020), в якому він просить суд призначити судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручити експертам Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз, на вирішення експертизи поставити наступні питання: 1) чи виконаний підпис від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Алкогольно-безалкогольний комбінат Дніпро" на наданому позивачем примірнику акту № ПМ-0000005 від 19.06.2017 власноручно генеральним директором ТОВ "Алкогольно-безалкогольний комбінат Дніпро" ОСОБА_1 або іншою особою?; 2) чи виконаний підпис від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Алкогольно-безалкогольний комбінат Дніпро" на наданому позивачем примірнику видаткової накладної № ПМ-0000020 від 19.06.2017 власноручно генеральним директором ТОВ "Алкогольно-безалкогольний комбінат Дніпро" ОСОБА_1 або іншою особою?; 3) чи виконаний підпис від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Алкогольно-безалкогольний комбінат Дніпро" на наданому позивачем примірнику видаткової накладної № ПМ-0000025 від 11.07.2017 власноручно генеральним директором ТОВ "Алкогольно-безалкогольний комбінат Дніпро" ОСОБА_1 або іншою особою?; 4) чи виконаний підпис від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Алкогольно-безалкогольний комбінат Дніпро" на наданому позивачем примірнику акта надання послуг № ПМ-0000008 від 11.07.2017 власноручно генеральним директором ТОВ "Алкогольно-безалкогольний комбінат Дніпро" ОСОБА_1 або іншою особою? Також, відповідач просить суд витребувати у ПП "ГК "Пищемаш" оригінали наступних документів: оригінал акту надання послуг № ПМ-0000005 від 19.06.2017, оригінал видаткової накладної № ПМ-0000020 від 19.06.2017, оригінал видаткової накладної № ПМ-0000025 від 11.07.2017, оригінал акту надання послуг № ПМ-0000008 від 11.07.2017, оригінал договору № 01/17 від 10.02.2017, оригінал специфікації № 1 до договору № 01/17 від 10.02.2017, долучити для проведення експертизи оригінали наступних документів: оригінал видаткової накладної №ПМ-0000020 від 19.06.2017; оригінал видаткової накладної № ПМ-0000025 від 11.07.2017; оригінал акту надання послуг № ПМ-0000008 від 11.07.2017; оригінал договору № 01/17 від 10.02.2017; оригінал специфікації № 1 до договору № 01/17 від 10.02.2017, повернути надані оригінали документів сторонам після закінчення судової почеркознавчої експертизи, витрати, що підлягають сплаті за проведення судової почеркознавчої експертизи, до вирішення спору по суті, покласти на відповідача та зупинити провадження у справі.

Вказане клопотання обґрунтоване наступним:

- ТОВ "АБК Дніпро" не визнає суму боргу 67 000 грн. 00 коп., оскільки не приймало робіт (послуг) з ремонту машини фасувальної на суму 200 000 грн. 00 коп. за актом № ПМ-0000005 від 19.06.2017. Така послуга позивачем не була надана;

- низка документів, в тому числі й акт № ПМ-0000005 від 19.06.2017, підписані невідомою особою, підпис якої не відповідає підпису генерального директора ТОВ "АБК Дніпро" Іванова С.В.;

- зазначене наочно видно з порівняння підписів на договорі і специфікації - з одного боку, та наданих позивачем примірників довіреності, видаткових накладних, актів виконаних робіт - з іншого боку;

- відповідач не заперечує поставку за видатковими накладними № ПМ-0000020 від 19.06.2017, № ПМ-0000025 від 11.07.2017 та надання послуг за актом № ПМ-0000008 від 11.07.2017, надає на противагу наданим позивачем документам реальні примірники таких документів, з яких вбачається автентичність (реальність) підпису саме Іванова С.В., що відповідає підпису на договорі і специфікації. Підписи на примірниках документів, наданих ТОВ "АБК Дніпро", і на примірниках документів, наданих ПП "ГК "Пищемаш" - різні;

- таким чином, для вирішення по суті спору між сторонами необхідно встановити факт підписання відповідачем акту № ПМ-0000005 від 19.06.2017;

- приймаючи до уваги те, що генеральний директор ТОВ "Алкогольно-безалкогольний комбінат Дніпро" заперечує факт підписання акту № ПМ-0000005 від 19.06.2017, а також заперечує, підписання наданих позивачем примірників видаткової накладної № ПМ-0000020 від 19.06.2017; видаткової накладної № ПМ-0000025 від 11.07.2017; акту надання послуг №ПМ-0000008 від 11.07.2017 заперечує, що на наданих примірниках акту № ПМ-0000005 від 19.06.2017, видаткової накладної № ПМ-0000020 від 19.06.2017, видаткової накладної № ПМ-0000025 від 11.07.2017, акту надання послуг № ПМ-0000008 від 11.07.2017 стоїть його підпис як генерального директора підприємства, а для вирішення спору про стягнення заборгованості є необхідність підтвердження або спростування вказаних обставин, що можливе лише за результатами проведення експертного дослідження; відповідач вважає, що існують обставини для з`ясування яких необхідні спеціальні знання, а тому, вважає за необхідне призначити по справі судову почеркознавчу експертизу, проведення якої слід доручити Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Ухвалою суду від 04.08.2020 вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження , розпочато розгляд справи зі стадії відкриття провадження у справі та справу призначено до розгляду у підготовче засідання на 02.09.2020.

Від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. суду № 36495/20 від 10.08.2020), в якій він просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на наступне:

- штраф є договірним способом забезпечення зобов`язання, а тому наявність у договорі пункту 6.2., що передбачає застосування штрафу у розмірі 0,2 % від вартості договору за кожен день прострочки платежу, але не більше 30% загальної суми є підставою для задоволення позову в частині стягнення штрафу;

- спірний акт окрім оригінального підпису генерального директора ТОВ "АБК Дніпро" скріплено також оригінальною печаткою підприємства відповідача:

- проставлення оригінальної, дійсної, невтраченої і невикраденої круглої печатки на документах - договорі та акті свідчить про схвалення юридичною особою відповідного правочину, а твердження відповідача про невідповідність підпису є необґрунтованими;

- такий аргумент відповідача як недійсність підпису на акті № ПМ-0000005 від 19.06.2017, свідчить якраз про недобросовісність відповідача та його небажання виконувати свої зобов`язання, а подання клопотання про призначення почеркознавчої експертизи відповідачем, в свою чергу вказує на бажання останнього затягнути розгляд та вирішення справи по суті.

Від позивача надійшло клопотання щодо призначення судової експертизи (вх. суду №39821/20 від 01.09.2020), в якому позивач просить суд відмовити у задоволенні клопотання відповідача про призначення судової експертизи, посилаючись на таке:

- позивачем надаються первинні бухгалтерські документи, що підтверджують заборгованість відповідача;

- відповідачем у свою чергу не додано до відзиву будь-яких первинних бухгалтерських документів, підтверджуючих проведені розрахунки. Натомість, позивачем клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, яке обґрунтовується начебто ненаданими послугами за договором на суму 200 000 грн. 00 коп. та неприйняттям робіт за актом № ПМ-0000005 від 19.06.2017;

- претензії до позивача з боку відповідача щодо невиконаних за договором робіт не надходили, що вказує на безпідставність тверджень відповідача;

- акт № ПМ-0000005 від 19.06.2017 крім оригінального підпису генерального директора ТОВ "АБК Дніпро" скріплено також оригінальною печаткою підприємства відповідача;

- проставлення оригінальної, дійсної, невтраченої і невикраденої печатки на документах - договорі та акті свідчить про схвалення юридичною особою відповідного правочину, а твердження відповідача про невідповідність підпису є необґрунтованими;

- такий аргумент відповідача як недійсність підпису на акті № 0000005 від 19.06.2017, свідчить якраз про недобросовісність відповідача та його небажання виконувати свої зобов`язання, а подання клопотання про призначення почеркознавчої експертизи відповідачем, в свою чергу вказує на бажання затягнути розгляд та вирішення справи по суті;

- додані до позовної заяви документи містять усі необхідні реквізити, відповідно до частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік", включаючи підписи генерального директора відповідача ОСОБА_1 та відбитки печатки товариства, тому підтверджують господарську операцію щодо поставки позивачем відповідачу товару та виконання робіт, які в них відображені.

У підготовче засідання 02.09.2020 з`явилися представники позивача та відповідача.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи заперечень на відповідь на відзив, у підготовчому засіданні 02.09.2020 протокольно було оголошено перерву до 29.09.2020.

Від позивача надійшли додаткові пояснення (вх. суду № 45241/20 від 29.09.2020) щодо нарахування штрафних санкцій, в яких він зазначає, що саме 12.07.2017 відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання відповідно до умов договору в частині повної сплати за поставлене обладнання та виконані роботи, з якої і починається перебіг заборгованості за договором № 01/17 від 10.02.2017, у зв`язку з цим і початок нарахування штрафних санкцій.

У підготовче засідання 29.09.2020 з`явилися представники позивача та відповідача.

У вказаному підготовчому засіданні представником позивача було заявлене усне клопотання про відкладення розгляду справи, з метою надання можливості долучити до матеріалів справи додаткові докази (рахунки на оплату).

Враховуючи, що встановлений Господарським процесуальним кодексом шістдесятиденний строк проведення підготовчого провадження закінчується 05.10.2020, з метою надання можливості сторонам скористатися процесуальними правами, визначеними статтями 42 та 46 Господарського процесуального кодексу України (зокрема, подання до суду додаткових доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень), та з метою дотримання принципів господарського судочинства, а саме: рівності усіх учасників перед законом і судом та змагальності, а також для належної підготовки справи для розгляду по суті, суд вважав за необхідне продовжити строк проведення підготовчого провадження на 30 днів.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 29.09.2020 строк проведення підготовчого провадження продовжено на 30 днів, а саме: по 04.11.2020 включно; у судовому засіданні 29.09.2020 протокольно було оголошено перерву до 21.10.2020.

Від позивача надійшов лист про надання додаткових доказів (вх. суду № 47970/20 від 12.10.2020), яким він долучив до матеріалів справи копію рахунку-фактури від 27.02.2017 №ПМ-0000006.

Від відповідача засобами електронного зв`язку надійшли пояснення щодо оплат за рахунком (вх. суду № 47217/20 від 07.10.2020) які в подальшому надійшли в оригіналі (вх.суду № 49765/20 від 21.10.2020), у яких він просить суд долучити до матеріалів справи наявний у відповідача примірник рахунку-фактури № ПМ-00000006 від 27.02.2020 та відмовити позивачеві в задоволенні його позовних вимог, посилаючись на наступне:

- оплати здійснювались за одним рахунком дрібними суми без зазначення конкретного призначення платежу в розрізі конкретного товару/послуги, таким чином, виокремити призначення певної суми за конкретне обладнання/послугу неможливо. Отже, загальний для всього договору № 01/17 від 20.02.2017 рахунок-фактура № ПМ-0000006 від 27.02.2017 та відсутність в призначеннях платежів у платіжних дорученнях посилання на конкретне обладнання/послугу не дозволяє ідентифікувати певний платіж як платіж саме за прийняття відповідачем ремонту машини фасувальної, а тому відсутні підстави для трактування оплат як конклюдентної дії щодо прийняття такого ремонту фасувальної машини;

- таким чином, рахунок-фактура № ПМ-0000006 від 27.02.2017 та платіжні доручення не доводять прийняття відповідачем ремонту машини фасувальної і не можуть виступати доказами в обґрунтування матеріальних вимог позивача;

- для обґрунтування вимог позивача йому необхідно довести факт ремонту машини фасувальної та прийняття такої послуги відповідачем як підстави для оплати. Прямим доказом цього факту є відповідний акт здачі-приймання робіт (надання послуг). Позивач надав суду акт № ПМ-0000005 від 19.06.2020, який відповідачем не визнається, оскільки навіть на зорове сприйняття неспеціаліста зазначений акт підписаний не оригінальним підписом генерального директора ТОВ "АБК Дніпро" і зазначений підпис явно відрізняється від підписів на всіх інших первинних документах, що надані відповідачем в оригіналах разом з клопотанням про призначення почеркознавчої експертизи.

У підготовче засідання 21.10.2020 з`явилися представники позивача та відповідача.

У підготовчому засіданні 21.10.2020 судом були здійснені всі дії, необхідні для забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, які передбачені у статті 182 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, у підготовчому засіданні 21.10.2020 було розглянуто клопотання відповідача про призначення по справі судової почеркознавчої експертизи. Так, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача щодо вказаного клопотання, судом протокольно було відмовлено у задоволенні вказаного клопотання, оскільки для з`ясування обставин, що мають значення для справи, та задля встановлення яких відповідачем було обґрунтовано необхідність призначення судової почеркознавчої експертизи, можуть бути встановлені за допомогою інших наявних у справі доказів.

У судовому засіданні 21.10.2020 позивачем та відповідачем було подано письмову згоду на початок розгляд справи по суті у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.

Враховуючи викладене та у зв`язку з виконанням завдань підготовчого провадження, ухвалою суду від 21.10.2020 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання .

Враховуючи викладене, ухвалою суду від 20.10.2020 підготовче провадження було закрите та призначено справу до судового розгляду по суті у той самий день - 20.10.2020, після закінчення підготовчого судового засідання.

У судовому засіданні 20.10.2020 представник позивача виклав зміст позовних вимог, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та інших заявах по суті справи, поданих позивачем у підготовчому провадженні.

Представник відповідача у судовому засіданні 20.10.2020 проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву та інших заявах по суті справи, поданих відповідачем, а також письмових поясненнях.

У судовому засіданні 20.10.2020 було досліджено наявні в матеріалах справи докази та закінчено з`ясування обставин та перевірку їх доказами.

У судовому засіданні 20.10.2020 протокольно було оголошено перерву до 17.11.2020.

У судове засідання 17.11.2020 з`явилися представники позивача та відповідача.

Судом враховано, що всіма учасниками судового процесу висловлена своя правова позиція у даному спорі.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів..

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

У судовому засіданні 17.11.2020 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача,

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договору на виготовлення та поставку товару, строку його дії, порядок та строки виготовлення та поставки товару, факт виготовлення та передачі товару покупцю, загальна вартість такого товару, настання строку його оплати, наявність часткової чи повної оплати, допущення прострочення оплати, наявність підстав для стягнення штрафних санкцій за таке прострочення.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Пунктом 3 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України серед загальних засад цивільного законодавства встановлено свободу договору.

При цьому, частиною 1 статті 12 Цивільного кодексу України визначено, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Відповідно до положень статті 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Зазначене кореспондується з положеннями статті 627 Цивільного кодексу України, якими визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).

Статтею 628 Господарського кодексу України передбачено, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Так, 10.02.2017 між Приватним підприємством "Група компаній "Пищемаш" (далі - продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Алкогольно-безалкогольний комбінат Дніпро" (далі - покупець, відповідач) було укладено договір №01/17 (далі - договір, а.с.10-12), відповідно до умов пункту 1.1. якого, продавець зобов`язується виготовити та поставити на адресу покупця обладнання згідно зі Специфікацією (додаток № 1), яка є невід`ємною частиною договору, а покупець - прийняти та оплатити вищевказане обладнання (далі - обладнання).

У пункті 8.2. договору сторони визначили, що договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2017, а в частині взаєморозрахунків до повного виконання зобов`язань сторонами.

Доказів визнання недійсним, зміни або розірвання вказаного договору сторонами суду не надано.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є змішаним договором, який містить у собі елементи договорів підряду, поставки та послуг.

Загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 Цивільного кодексу України, про зобов`язання і договір - розділами І і ІІ книги 5 Цивільного кодексу України, главами 19, 20 ГК України, правові наслідки порушення зобов`язання, відповідальність за порушення зобов`язання - главою 51 Цивільного кодексу України, розділом V Господарського кодексу України, загальні положення про підряд - параграфом 1 глави 61 Цивільного кодексу України, про поставку - параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України та параграфом 1 глави 30 Господарського кодексу України, загальні положення про послуги визначені главою 63 Цивільного кодексу України,

Відповідно до частини 1, частини 2 статті 837, частини 1, 3 статті 843, статті 854 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплати виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу. Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника , - достроково.

Частинами 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною 1 статті 901, частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

У відповідності до умов пункту 1.1. договору, позивачем та відповідачем було підписано Специфікацію від 10.02.2017 до договору, в якій сторони узгодили найменування обладнання, кількість, ціну та загальну вартість, а саме:

- ремонт обладнання - машини фасувальної (налив) вартістю 200 000 грн. 00 коп.;

- поставку обладнання, а саме:

- машина етикетувальна, карусельного типу, напрямок руху пляшки справа-наліво на суму 460 000 грн.;

- машина укупувальна (гвинт) з гвинтовими головками на суму 200 000 грн. 00 коп.;

- машина для візуального контролю на суму 160 000 грн. 00 коп.;

- шафа управління автоматичною лінією на суму 60 000 грн. 00 коп.;

- доставка і пуско-налагоджувальні роботи на суму 50 000 грн. 00 коп., а всього 1 130 000 грн. 00 коп., у тому числі доставка і пуско-налагоджувальні роботи (а.с.13).

Згідно з пунктом 3.4. договору ціна на обладнання зміні не підлягає.

У розділі 10 договору сторони визначили умови щодо пуско-налагоджувальних робіт та здачі обладнання в експлуатацію, зокрема:

- монтаж обладнання складається з розстановки обладнання силами покупця. Збірка обладнання у комплектну ЛР силами постачальника і покупця в рівних частках (пункт 10.1. договору);

- терміни на виконання пункту 10.1. договору - до 10.06.2017 (пункт 10.2. договору);

- пуско-налагоджувальні роботи здійснюються силами постачальника і включають в себе підключення комунікацій, електрики до обладнання (подачу на силові щити робить покупець). Терміни виконання до 17.06.2017 (пункт 10.3. договору).

В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Відповідно до умов пункту 2.1. та 2.2. договору умови поставки - на склад покупця, смт.Царичанка, вул. Царичанська, 168 за рахунок продавця. Відвантаження обладнання здійснюється до 27.05.2017 за умови надходження попередньої оплати на розрахунковий рахунок продавця, згідно з пунктом 4.1.

У розділі 3 договору сторони визначили умови щодо ціни та загальної вартості договору, зокрема, відповідно до умов пункту 3.1. договору загальна сума договору складає 1 130 000 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ - 20%.

Відповідно до положень статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Так, у розділі 4 договору сторони визначили умов платежів.

Відповідно до умов пункту 4.1. договору покупець здійснює оплату на наступних умовах:

- 1 платіж в сумі 565 000 грн. 00 коп. - до 28.02.2017;

- 2 платіж в сумі 113 000 грн. 00 коп. - до 20.03.2017;

- 3 платіж в сумі 113 000 грн. 00 коп. - до 20.04.2017;

- 4 платіж в сумі 113 000 грн. 00 коп. - до 20.05.2017;

- 5 платіж в сумі 113 000 грн. 00 коп. - до 20.06.2017;

- 6 платіж в сумі 113 000 грн. 00 коп. - після підписання Акту прийому-передачі обладнання.

Згідно з умовами пунктів 4.2. та 3.3. договору оплата здійснюється на розрахунковий рахунок продавця в національній валюті України - гривні. Датою оплати вважається дата надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.

В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

При цьому, відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, позивачем було здійснено поставку обладнання на загальну суму 880 000 грн. 00 коп. , на підтвердження чого сторонами були складені та підписані:

- видаткова накладна № ПМ-0000020 від 19.06.2017 на загальну суму 360 000 грн. 00 коп. (а.с.14);

- видаткова накладна № ПМ-0000025 від 11.07.2017 на загальну суму 520 000 грн. 00 коп. (а.с.17).

Крім того, на виконання умов договору позивачем були виконані роботи на загальну суму 250 000 грн. 00 коп. , на підтвердження чого сторонами були складені та підписані:

- акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ПМ-0000005 від 19.06.2017, який було складено на засвідчення факту проведення ремонту машини фасувальної на суму 200 000 грн. 00 коп. (а.с.15).

- акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ПМ-0000008 від 11.07.2017, який було складено на засвідчення факту доставки та проведення пуско-налагоджувальних робіт на суму 50 000 грн. 00 коп. (а.с.18).

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, в оплату виготовленого та поставленого обладнання, а також виконаних пуско-налагоджувальних робіт позивачем було виставлено єдиний рахунок-фактуру № ПМ-0000006 від 27.02.2017 на загальну суму 1 130 000 грн. 00 коп. (880 000,00 + 250 000,00) (а.с.145).

Як вбачається з матеріалів справи, вказаний рахунок було оплачено відповідачем лише частково - в сумі 1 054 000 грн. 00 коп. наступним чином:

- платіжним дорученням № 5158 від 17.03.2017 на суму 100 000 грн. 00 коп. з призначення платежу - передоплата за виробниче обладнання згідно з рахунком № ПМ - 0000006 від 27.02.2017 (а.с.20);

- платіжним дорученням № 5208 від 28.09.2017 на суму 200 000 грн. 00 коп. з призначення платежу - доплата за виробниче обладнання згідно з рахунком № ПМ - 0000006 від 27.02.2017 (а.с. 21);

- платіжним дорученням № 5376 від 19.04.2017 на суму 100 000 грн. 00 коп. з призначення платежу - доплата за виробниче обладнання згідно з рахунком № ПМ - 0000006 від 27.02.2017 (а.с. 22);

- платіжним дорученням № 5397 від 21.04.2017 на суму 50 000 грн. 00 коп. з призначення платежу - доплата за виробниче обладнання згідно з рахунком № ПМ - 0000006 від 27.02.2017 (а.с.23);

- платіжним дорученням № 5451 від 27.04.2017 на суму 50 000 грн. 00 коп. з призначення платежу - доплата за виробниче обладнання згідно з рахунком № ПМ - 0000006 від 27.02.2017 (а.с. 24);

- платіжним дорученням № 5472 від 05.05.2017 на суму 65 000 грн. 00 коп. з призначення платежу - доплата за виробниче обладнання згідно з рахунком № ПМ - 0000006 від 27.02.2017 (а.с. 25);

- платіжним дорученням № 5644 від 26.05.2017 на суму 50 000 грн. 00 коп. з призначення платежу - доплата за виробниче обладнання згідно з рахунком № ПМ - 0000006 від 27.02.2017 (а.с. 26);

- платіжним дорученням № 5673 від 31.05.2017 на суму 63 000 грн. 00 коп. з призначення платежу - доплата за виробниче обладнання згідно з рахунком № ПМ - 0000006 від 27.02.2017 (а.с. 27);

- платіжним дорученням № 5806 від 19.06.2017 на суму 100 000 грн. 00 коп. з призначення платежу - доплата за виробниче обладнання згідно з рахунком № ПМ - 0000006 від 27.02.2017 (а.с. 28);

- платіжним дорученням № 6071 від 24.07.2017 на суму 50 000 грн. 00 коп. з призначення платежу - доплата за виробниче обладнання згідно з рахунком № ПМ - 0000006 від 27.02.2017 (а.с. 29);

- платіжним дорученням № 6113 від 31.07.2017 на суму 13 000 грн. 00 коп. з призначення платежу - доплата за виробниче обладнання згідно з рахунком № ПМ - 0000006 від 27.02.2017 (а.с. 30);

- платіжним дорученням № 6250 від 18.08.2017 на суму 50 000 грн. 00 коп. з призначення платежу - оплата за обладнання згідно з договором № 14 від 25.05.2017 (а.с.31);

- платіжним дорученням № 6299 від 28.08.2017 на суму 63 000 грн. 00 коп. з призначення платежу - оплата за обладнання згідно з договором № 01/17 від 10.02.2017 (а.с. 32);

- платіжним дорученням № 6456 від 18.09.2017 на суму 50 000 грн. 00 коп. з призначення платежу - доплата за виробниче обладнання згідно з рахунком № ПМ - 0000006 від 27.02.2017 (а.с. 33);

- платіжним дорученням № 7139 від 27.12.2017 на суму 50 000 грн. 00 коп. з призначення платежу - оплата за обладнання згідно з договором № 01/17 від 10/02/17 (а.с. 34).

Таким чином, позивач звернувся з позовом до суду, в якому просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алкогольно-безалкогольний комбінат Дніпро" заборгованість за поставлене обладнання та виконані роботи по ремонту обладнання на підставі договору № 01/17 від 10.02.2017 у загальному розмірі 415 000 грн. 00 коп. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором № 01/17 від 10.02.2017 в частині повної та своєчасної оплати поставленого позивачем обладнання та виконаних робіт та, відповідно, наявністю боргу у сумі 76 000 грн. 00 коп. За прострочення виконання зобов`язання на підставі пункту 6.2. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 0,2% від суми договору за кожен день прострочення, але не більше 30% загальної суми по договору в сумі 339 000 грн. 00 коп.

Відповідач наявність заборгованості заперечує, вказує на те, що не приймав роботи (послуги) з ремонту машини фасувальної на суму 200 000 грн. 00 коп. за актом № ПМ-0000005 від 19.06.2017; така послуга за свідченням відповідача позивачем не була надана. Як зазначає відповідач, низка документів, в тому числі й акт № ПМ-0000005 від 19.06.2017, підписані невідомою особою, підпис якої не відповідає підпису генерального директора ТОВ "АБК Дніпро" Іванова С.В. Також відповідач заявив клопотання про застосування до вимог про стягнення штрафних санкцій в сумі 339 000 грн. 00 коп. спеціальної позовної давності в 1 рік, у зв`язку з чим відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Вказане і є причиною спору.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з нормами статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У свою чергу, у відповідності з положеннями частини 1 статті 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Заперечення відповідача в частині того, що ним не приймалися роботи (послуги) з ремонту машини фасувальної на суму 200 000 грн. 00 коп. за актом № ПМ-0000005 від 19.06.2017, а також посилання на те, що акт № ПМ-0000005 від 19.06.2017 підписаний невідомою особою, судом відхиляються, з огляду на наступне.

Як вбачається з акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ПМ-0000005 від 19.06.2017 на суму 200 000 грн. 00 коп., роботи з ремонту машини фасувальної були прийняті представником відповідача, про що міститься підпис в графі "Від замовника", який скріплено печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю "Алкогольно-безалкогольний комбінат Дніпро".

Згідно з підпунктом 3.4.1. пункту 3.4. Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об`єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, та затвердження Умов і правил провадження діяльності з відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об`єднань, суб`єктів господарської діяльності.

При зміні керівника печатки і штампи передаються новопризначеному керівнику за актом. Керівники підприємств, установ і організацій, господарських об`єднань, суб`єктів підприємницької діяльності, інших організаційних форм підприємництва, діяльність яких передбачена чинним законодавством України, у разі потреби можуть своїм наказом покласти відповідальність за зберігання і користування печатками і штампами на одного з безпосередньо підлеглих їм працівників. Печатки і штампи повинні зберігатися в сейфах або металевих шафах.

Суд звертає увагу, що відтиском печатки підприємства засвідчується на документі підпис відповідальної особи, яка мала доступ до печатки. Відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печатки і штампів, а також законність користування ними покладається на керівника підприємства, який у разі її втрати має негайно повідомити правоохоронні органи.

Доказів незаконного використання печатки підприємства, проведення службового розслідування за фактом незаконного використання печатки, викрадення, втрати або іншого вибуття печатки з володіння відповідача станом на день підписання акту (19.06.2020), а також доказів звернення до правоохоронних органів за фактом викрадення, втрати чи незаконного використання печатки відповідачем до матеріалів справи не надано. Будь-яких змістовних пояснень щодо можливих причин проставлення відбитку печатки відповідача на вказаних документах, суду не представлено. У зв`язку з чим відсутні правові підстави вважати, що печатка використовувалась поза волею відповідача.

За таких обставин, відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки.

Таким чином, суд приходить до висновку, що підпис на акті здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ПМ-0000005 від 19.06.2017 на суму 200 000 грн. 00 коп. виконувався повноважною особою відповідача, тому у призначенні судової почеркознавчої експертизи його підпису немає потреби.

Більше того, як було вказано вище, в оплату виготовленого та поставленого у спірний період обладнання, а також виконаних пуско-налагоджувальних робіт позивачем було виставлено єдиний рахунок-фактуру № ПМ-0000006 від 27.02.2017 на загальну суму 1 130 000 грн. 00 коп. (880 000,00 + 250 000,00) (а.с.145), який включав, зокрема, і вартість виконаних за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ПМ-0000005 від 19.06.2017 на суму 200 000 грн. 00 коп. робіт.

При цьому, вказаний рахунок оплачувався відповідачем частково в період з 17.03.2017 по 27.12.2017 (момент, коли поставка обладнання та виконання робіт вже були у повному обсязі здійснені позивачем - на загальну суму 1 130 000 грн. 00 коп.), отже факт здіснення оплати в період з 11.07.2017 по 27.12.2017 з призначенням платежу "доплата за виробниче обладнання згідно з рахунком № ПМ - 0000006 від 27.02.2017" свідчить про те, що роботи за, в тому числі, актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ПМ-0000005 від 19.06.2017 на суму 200 000 грн. 00 коп. були прийняті відповідачем (замовником).

Слід також звернути уваги, що неоплаченою залишилася частина поставленого обладнання та виконаних робіт на суму 76 000 грн. 00 коп. з 1 130 000 грн. 00 коп. за вказаним рахунком, з чого можна прийти до висновку, що роботи, зазначені в акті № ПМ-0000005 від 19.06.2017 на суму 200 000 грн. 00 коп., частково були оплачені відповідачем, залишок боргу становить лише 76 000 грн. 00 коп.

Суд також звертає увагу, що доказів звернення відповідача до позивача про повернення помилково сплачених грошових коштів в сумі 124 000 грн. 00 коп. матеріали справи не містять.

Статтею 213 Цивільного кодексу України визначено, що при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

У сукупності до вказаних вище обставин, слід також відзначити, що практика відносин між сторонами свідчить про те, що первинні документи за договором складалися аналогічним чином, а саме: акт № ПМ-0000008 від 11.07.2017, який визнається відповідачем, складений у такій же формі (не містить посади, ПІБ особи, що його підписала з боку замовника), але підпис скріплений печаткою підприємства.

Дійсно, дані, зазначені в акті здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ПМ-0000005 від 19.06.2017 не дають можливість ідентифікувати особу, яка з боку відповідача (замовника) прийняла виконані позивачем (виконавцем) роботи на 200 000 грн. 00 коп., однак, печатка відноситься до даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних правовідносин, однак відповідачем не доведено факту протиправності використання своєї печатки чи доказів її втрати, так само і не надано доказів звернення до правоохоронних органів у зв`язку з втратою чи викраденням печатки.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що печатка Товариства з обмеженою відповідальністю "Алкогольно-безалкогольний комбінат Дніпро" використовувалась проти волі відповідача.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Отже, за результатами аналізу всіх наявних у справі доказів суд приходить до висновку, що докази на підтвердження здійснення господарської операції за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ПМ-0000005 від 19.06.2017 на суму 200 000 грн. 00 коп. є більш вірогідними, ніж докази надані на їх спростування.

Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказів на підтвердження повної оплати поставленого позивачем обладнання та виконаних робіт на залишкову суму 76 000 грн. 00 коп. відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.

Слід також відзначити, що відповідно до частин 1 та 2 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Таким чином, у зобов`язальних правовідносинах вина особи, яка порушила зобов`язання, презюмується і саме на неї покладається обов`язок з доведення відсутності своєї вини у порушенні зобов`язання.

Вказана правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 908/1399/17.

Враховуючи зазначені норми чинного законодавства України та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв`язку з чим підлягають задоволенню, оскільки зобов`язання повинні виконуватись належним чином та у встановлені строки.

Враховуючи вищевикладене, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 76 000 грн. 00 коп.

З метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов`язань - способи або види забезпечення виконання зобов`язань.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Так, у пункті 6.2. договору сторони передбачили, що в разі порушення оплати продукції покупець виплачує продавцю штраф у розмірі 0,2% від суми договору за кожен день прострочення платежу, але не більше 30% загальної суми за договором.

За прострочення виконання зобов`язання на підставі пункту 6.2. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 0,2% від суми договору за кожен день прострочення, але не більше 30% загальної суми по договору в сумі 339 000 грн. 00 коп.

З приводу вказаних вимог позивача суд зазначає наступне.

Господарський кодекс України визначає штраф і пеню як різновид штрафних санкцій.

Особливості застосування штрафу полягають у тому, що штраф обчислюється тільки у відсотках і тільки від суми порушеного зобов`язання. Він є грошовою сумою, яка одноразово виплачується порушником зобов`язання. Основною умовою застосування штрафу є те, що штраф може встановлюватись за будь-яке порушення зобов`язання.

Пеня є неустойкою, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання .

Сама лише назва тієї чи іншої санкції, вжита в тексті договору, значення не має.

При цьому, згідно з визначенням поняття неустойки, що передбачено статтею 549 Цивільного кодексу України, грошовою сумою, яку боржник повинен передати кредитору у разі порушення зобов`язання, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання, є пеня, оскільки штрафом є платіж, нарахування якого здійснюється одноразово, в той час як пеня є поточним щоденним нарахуванням, розмір якої залежить від періоду прострочення.

З огляду на це, суд вважає, що визначена у пункті6.2. договору штрафна санкція у розмірі 0,2% від суми договору за кожний день прострочення платежу за своєю правовою природою є пенею, оскільки обчислюється щоденно за весь період прострочення.

Згідно із Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку неустойки, зробленого позивачем у позовній заяві (а.с.3), та встановлено, що під час його проведення позивачем не були враховані вказані вище норми та здійснено нарахування за 1079 днів, виходячи із розміру 0,2% від суми заборгованості.

Отже, розрахунок неустойки, здійснений позивачем (а.с.3), визнається судом необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.

У постанові Верховного Суду від 27.05.2019 по справі № 910/20107/17 викладений наступний правовий висновок:

"З огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).".

Аналогічні правові висновки викладені також в постановах Верховного Суду від 21.05.2019 по справі № 916/2889/13, від 16.04.2019 по справам № 922/744/18 та №905/1315/18, від 05.03.2019 по справі № 910/1389/18, від 14.02.2019 по справі № 922/1019/18, від 22.01.2019 по справі № 905/305/18, від 21.05.2018 по справі № 904/10198/15, від 02.03.2018 по справі № 927/467/17.

Враховуючи визначений судом період прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, застосувавши межі періоду, що визначені позивачем у розрахунку, здійснивши власний розрахунок пені за вказаним періодом, судом було встановлено, що пеня складає 10 023 грн. 67 коп., в решті позовні вимоги в частині стягнення неустойки є неправомірними та у їх задоволенні слід відмовити.

В той же час, відповідач заявив про сплив строку спеціальної позовної давності до вимог про стягнення штрафних санкцій за порушення зобов`язання.

За приписами статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 258 Цивільного Кодексу України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Згідно з частиною 5 статті 261 Цивільного Кодексу України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Частиною 2 статті 258 Цивільного Кодексу України встановлено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Таким чином, оскільки нарахування господарських санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконаним, то позовна давність спливає через рік від дня, за який нараховано санкцію. Вказана позиція наведена у постановах Верховного Суду від 22.07.2019 по справі № 911/1563/18, від 22.08.2019 по справі № 914/508/17, від 11.11.2019 по справі № 904/1038/19, від 11.02.2020 по справі № 916/612/19.

Отже, неустойка (пеня) в сумі 10 023 грн. 67 коп., нарахована за порушення зобов`язань, зазначених в акті від 19.06.2017, стягненню не підлягає у зв`язку із пропуском строку позовної даності, отже у задоволенні вказаних вимог суд відмовляє.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Стягненню з відповідача на користь позивача підлягає частина витрат по сплаті судового збору в сумі 1 140 грн. 00 коп.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного підприємства "Група компаній "Пищемаш" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алкогольно-безалкогольний комбінат Дніпро" про стягнення заборгованості за поставлене обладнання та виконані роботи по ремонту обладнання на підставі договору № 01/17 від 10.02.2017 у загальному розмірі 415 000 грн. 00 коп. - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алкогольно-безалкогольний комбінат Дніпро" (51000, Дніпропетровська область, Царичанський район, смт. Царичанка, вулиця Царичанська, будинок 168; ідентифікаційний код 36710304) на користь Приватного підприємства "Група компаній "Пищемаш" (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вулиця Леніна, будинок 125, квартира 113; ідентифікаційний код 31993589) 76 000 грн. 00 коп. - основного боргу та 1 140 грн. 40 коп. - частину витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне текст рішення складений та підписаний 26.11.2020.

Суддя Ю.В. Фещенко