Рішення

від 17.11.2020 по справі 922/2374/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" листопада 2020 р.м. ХарківСправа № 922/2374/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калантай М.В.

при секретарі судового засідання Бєсєдіній М.М.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях, м. Харків до Фізичної особи-підприємця Немиткіної Алли Вікторівни, м.Харків за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Харківської медичної академії післядипломної освіти, м.Харків про стягнення 30 238,54грн. та зобов`язання повернення майна за участю представників:

від позивача: Золіна П.І., довіреність № 8 від 04.02.2020

від відповідача: Селіванов М.В., ордер серії ХВ № 000028 від 10.08.2020

від третьої особи: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях (надалі - позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Немиткіної Алли Вікторівни (надалі - відповідач) про стягнення 30238,54 грн. неустойки та зобов`язання вчинити певні дії, а саме: повернути державне окреме індивідуально визначене майно: частину холу на 1-му поверсі 4-поверхової будівлі паталого-анатомічного корпусу (інв .№ 10310013, літ. А-4) загальною площею 14,0 кв.м. за адресою: м. Харків, вул. Амосова (Корчагінців), 35, балансоутримувачу - Харківській медичній академії післядипломної освіти (ідентифікаційний номер 01896872) шляхом підписання акту приймання-передачі.

Ухвалою господарського суду Харківської від 30.07.2020 (суддя Байбак О.І.) позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 31.08.2020.

11 серпня 2020 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Зазначає, що оскільки протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору оренди орендар жодних заяв від орендодавця про припинення або зміну умов договору оренди не отримувала, договір оренди є продовженим на той самий термін, тобто до 06.09.2020, і на тих самих умовах в силу прямих приписів статті 764 ЦК України та ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та мовчазної згоди позивача. Щодо наданої позивачем заяви про припинення дії договору оренди відповідач вказує на те, що належні докази її направлення та вручення орендарю відсутні. Крім того, 19.08.2019 відповідач зверталася до позивача з заявою про продовження договору оренди та новий термін, до якої додала лист балансоутримувача та проект додаткової угоди до договору. Тобто, відповідач своїми активними діями виразила своє бажання щодо продовження строку оренди. В свою чергу, позивач, в порушення п. 10.3. договору, якою встановлено місячний строк для розгляду змін, що пропонуються іншою стороною, на вищевказану заяву орендаря відповіді не надав.

26 серпня 2020 року від позивача надійшли пояснення, в яких він зазначив, що для припинення дії договору оренди є достатнім самий лише факт направлення відповідної заяви на адресу орендаря. Про направлення заяви від 11.09.2019р. № 20-03-02- 01685 відповідачу також свідчить список №30 згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів. Крім того, позивач наголосив, що чинне законодавство не передбачає спеціального порядку надсилання орендодавцем заяви про припинення дії договору оренди орендарю, зокрема цінним поштовим відправленням. Також позивач посилається і на неможливість продовження орендних правовідносин з відповідачем, оскільки це суперечить приписам статті 80 Закону України "Про освіту".

31 серпня 2020 року від третьої особи надійшли пояснення, в яких вона зазначила, що відповідач зверталася до ХМАПО щодо подовження договору оренди з заявою від 03.06.2019. На підставі даної заяви ХМАПО надіслало листа від 04.06.2019 №01-10/1131 до РВ ФДМУ по Харківській області щодо подовження договору оренди у відповідності до ч.3 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна". Таким чином, ані власник майна (держава в особі Міністерства охорони здоров`я) , ані балансоутримувач (ХМАПО) не заперечували щодо подовження договору оренди, а відповідач виконала всі необхідні дії у зазначені Законом України "Про оренду державного та комунального майна" терміни. Проте, 20.09.2019 ХМАПО отримало від позивача заяву від 11.09.2019 №20-03-02-01685 про припинення дії договору оренди. Протягом вересня 2019 року - липня 2020 року ХМАПО отримувало листи від позивача щодо повідомлення відповідача про необхідність звільнити орендовані приміщення та надати до позивача акти прийому-передачі орендованого майна. В свою чергу, враховуючи те, що ХМАПО не стороною за договором, а є балансоутримувачем, надсилало відповідачу листи з повідомленням виконати вимогу позивача щодо вивільнення орендованих приміщень та підписати акти прийому-передачі орендованого майна. В той же час, відповідач своєчасно сплачував ХМАПО орендну плату, не порушуючи фінансової дисципліни. Також відповідач сприяв діяльності ХМАПО та приймав участь у заходах щодо благоустрою прилеглої території. Крім того, третя особа зазначила, що орендовані нежитлові приміщення знаходяться у частині холу патолого-анатомічного корпусу ХМАПО по вул.Амосова, 35 та використовуються з метою організації поховань і надання суміжних послуг. ХМАПО не має наміру використовувати вищевказане приміщення для власних потреб. Стаття 70 Закону України "Про вищу освіту" дозволяє закладам вищої освіти у порядку визначеному законом, та відповідно до статуту передавати майно, закріплене за ними на прав господарського відання, в оренду та користування відповідно до законодавства.

Ухвалою від 31.08.2020 за клопотанням представника позивача, підтриманим представником відповідача, розпочато у даній справі процедуру врегулювання спору за участю судді.

Однак, ухвалою від 02.09.2020 за заявою позивача припинено процедуру врегулювання спору за участю судді та поновлено провадження у справі. На підставі частини 4 статті 189 ГПК України справу №922/2374/20 передано до автоматизованого розподілу з метою визначення іншого складу суду, який буде здійснювати подальший її розгляд.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.09.2020 справу передано судді Калантай М.В.

Ухвалою від 03.09.2020 справу №922/2374/20 прийнято до розгляду суддею Калантай М.В., а також призначено підготовче засідання на 16.09.2020. У підготовчому засіданні 16.09.2020 судом оголошено перерву до 29.09.2020.

У підготовчому засіданні 29.09.2020 судом постановлено ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, судове засідання призначено на 21.10.2020.

У судовому засіданні 21.10.2020 судом було оголошено перерву до 11.11.2020.

Ухвалою від 16.11.2020 судове засідання призначено на 17.11.2020.

Представник позивача у судовому засіданні 17.11.2020 підтримав доводи, викладені в позовній заяві, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у відзиві та просив у задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи у дане судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив. Про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

У судовому засіданні 17.11.2020 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно і повно дослідивши надані до матеріалів справи докази, суд встановив наступне.

06 вересня 2016 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (правонаступником якого є позивач), як орендодавцем, та Фізичною особою-підприємцем Немиткіною Аллою Вікторівною, як орендарем, укладено договір оренди № 6175-Н (надалі - Договір), за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно: частину холу на 1-му поверсі 4-поверхневої будівлі паталого-анатомічного корпусу (інв.№10310013, літ.А-4) загальною площею 14,0кв.м., за адресою: м.Харків, вул.Амосова (Корчагінців), 35, що перебуває на балансі Харківської медичної академії післядипломної освіти (надалі - балансоутримувач).

Також 06.09.2016 сторонами Договору та балансоутримувачем було підписано акт приймання-передачі орендованого майна.

Згідно з пунктом 10.1 Договору його було укладено строком на 1 рік, що діє з 06.09.2016 до 06.09.2017.

В подальшому, згідно з Додатковою угодою №1 від 21.12.2017 строк дії Договору було подовжено на 1 рік, тобто до 06.09.2018. Згідно з Додатковою угодою №2 від 10.10.2018 строк дії Договору подовжено ще на 1 рік, тобто до 06.09.2019.

Відповідно до пункту 10.6 Договору його чинність припиняється, зокрема, внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

Частиною 1 статті 254 ЦК України встановлено, що строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

З огляду на укладені сторонами додаткові угоди, строк дії Договору закінчувався 06.09.2019.

19 серпня 2019 року відповідач направив позивачу заяву від 19.08.2018 (згідно з поясненнями представника позивача 2018 рік було вказано помилково, фактична дата даної заяви 19.08.2019) про продовження Договору шляхом укладення додаткової угоди, проект якої було додано до даної заяви.

Пунктом 10.3 Договору встановлено, що зміни до умов цього договору або його розірвання допускаються за взаємної згоди сторін. Зміни, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною.

Орендодавець згоди на укладення додаткової угоди не надав, а 11.09.2019 позивачем складено та направлено на адресу орендаря та балансоутримувача заяву про припинення дії договору оренди (у порядку ч.2 ст.17 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна"). У даній заяві орендодавець заявив про припинення дії Договору з 06.09.2020 та вимагав повернути майно із оренди за актом приймання-передачі майна.

Вказана заява була направлена на адресу орендаря рекомендованим листом №6105714763677, однак не була вручена адресату та повернулася відправнику з довідкою поштової установи про закінчення терміну зберігання, що підтверджується наявною у справі копією поштового конверту (а.с.18).

На адресу балансоутримувача заява про припинення дії договору оренди направлена рекомендованим листом №6105714763685 та отримана останнім 19.09.2020, що підтверджується наявною у справі копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.17). Факт отримання даної заяви балансоутримувачем також підтверджується поясненнями третьої особи від 31.08.2020 (а.с.97).

Посилаючись на те, що Договір припинив свою дію внаслідок закінчення строку, на який його було укладено, позивач звернувся до господарського суду Харківської області з даним позовом, у якому на підставі статті 785 ЦК України, статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", пунктів 10.9, 10.10 Договору просить стягнути з відповідача 30238,54грн. неустойки та зобов`язати відповідача повернути орендоване майно балансоутримувачу - Харківській медичній академії післядипломної освіти шляхом підписання акту приймання-передачі.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно із частинами першою та другою статті 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором. Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк. Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк.

Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди також передбачені у статті 764 ЦК України, якою визначено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Наведена норма визначає можливість продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах. При цьому для такого автоматичного продовження договору оренди передбачена особливість - відсутність заяви (повідомлення) однієї зі сторін про припинення чи зміну умов договору протягом місяця після закінчення терміну його дії.

З матеріалів справи вбачається, що орендоване за Договором майно є державним, а тому на ці правовідносини поширюється також дія чинного на час виникнення спірних правовідносин Закону України "Про оренду державного та комунального майна" №2269-XII від 10.04.1992.

Відповідно до частини третьої статті 17 Закону №2269-XII після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов`язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.

Водночас за частиною другою цієї ж статті у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відсутність такого заперечення як в силу статті 764 ЦК України, так і за приписами частини другої статті 17 Закону № 2269-XII, може мати прояв у "мовчазній згоді" і в такому випадку орендар саме в силу закону (а не за власною ініціативою в порядку частини третьої статті 17 Закону № 2269-XII) може розраховувати, що договір оренди вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

У контексті наведених норм заява орендодавця про припинення договору оренди за закінченням строку договору є одностороннім правочином, який відображає волевиявлення орендодавця у спірних правовідносинах, що не потребує узгодження з орендарем в силу прямої норми закону, і є підставою для припинення відповідних зобов`язальних правовідносин.

Повідомлення орендодавцем орендаря про припинення договору є юридично значимою дією, яка засвідчує наявність такого волевиявлення та забезпечує своєчасну обізнаність з ним іншої сторони, є передумовою для настання обумовлених таким одностороннім правочином наслідків також для іншої особи за правилами абзацу 3 частини третьої статті 202 ЦК України.

Чинне законодавство не містить спеціальних вказівок щодо того, коли орендар вважається повідомленим чи способів такого повідомлення.

У Договорі сторони також не передбачили будь-які домовленості щодо того, коли вважається здійсненим повідомлення сторони про припинення чи зміну договору.

Разом з тим, орендуючи спірне майно, відповідач діє як суб`єкт господарювання в межах господарських правовідносин, забезпечуючи себе необхідними матеріально-технічними ресурсами.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства (частина друга статті 3 ГК України).

Обов`язковою передумовою здійснення господарської діяльності є державна реєстрація суб`єкта господарювання, що забезпечує реалізацію принципів публічності, загальновідомості і достовірності даних про господарюючих суб`єктів; відповідно до пункту 5 частини четвертої статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про фізичну особу підприємця, як місцезнаходження (місце проживання або інша адреса, за якою здійснюється зв`язок з фізичною особою-підприємцем).

Здійснюючи підприємницьку діяльність, підприємець вступає у повсякденні відносини з іншими суб`єктами господарської діяльності, а тому останні можуть потребувати оперативної взаємодії з підприємцем у господарській діяльності, зокрема задля проведення переговорів, співпраці у здійсненні прав та виконанні обов`язків, вчинення односторонніх правочинів, можливості обміну інформацією за договором. Звідси, зокрема, випливає обов`язок підприємця забезпечити доступність власних контактів, у тому числі можливість звернення до підприємця письмово в розумний строк.

Загальний порядок укладання, зміни та розірвання господарських договорів, які вчиняються в письмовій формі, пов`язує момент реалізації учасником правовідносин власного волевиявлення на виникнення, зміну чи припинення правовідносин зі здійсненням ним такого волевиявлення в належний спосіб.

Пунктом 6 статті 3 ЦК України закріплений принцип справедливості, добросовісності та розумності. Зазначений принцип включає, зокрема, обов`язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість та добросовісно вести переговори.

Правове регулювання процедури припинення орендних правовідносин, наведене у статті 764 ЦК України та частині другій статті 17 Закону № 2269-XII, спрямовано на досягнення справедливого балансу між правом орендодавця як власника майна володіти, користуватися та розпоряджатися майном на власний розсуд і правом орендаря очікувати на стабільність та незмінність його майнового становища. У контексті наведених вище норм настання наслідків у вигляді припинення чи продовження договору є пов`язаним з дотриманням сторонами орендних правовідносин добросовісної та послідовної поведінки, обумовленої змістом укладеного договору, положеннями господарського законодавства, а також усталеними звичаями ділового обороту та документообігу.

Відповідно до частини першої статті 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Отже, негативні наслідки неодержання підприємцем звернення до нього, якщо таке звернення здійснене добросовісно і розумно, покладаються на підприємця.

Судом встановлено, що позивач належним чином виконав свій обов`язок щодо доведення інформації про припинення дії договору до орендаря, надіславши йому заяву від 11.09.2019 №20-03-02-01685 про припинення дії договору рекомендованим листом (номер відправлення 6105714763677) відповідно до вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №270 від 5 березня 2009 року.

Фактичне направлення даної заяви підтверджується конвертом, що був повернутий поштовою установою з довідкою про закінчення терміну зберігання (а.с.18), списком згрупованих відправлень №30 (а.с.94), списком №1965 згрупованих відправлень поштових відправлень листів рекомендованих (а.с.95).

Наявність відповідної заяви орендодавця та належних доказів її надсилання орендарю за наданими орендарем реквізитами відповідно до встановлених судом обставин справи свідчить про добросовісність звернення позивача до відповідача, вчинення позивачем залежних від його волі необхідних дій у спірних правовідносинах на відміну від відповідача, а відтак і про припинення договірних відносин між сторонами відповідно до приписів чинного законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №910/719/19.

Крім того, суд враховує, що аналогічна заява про припинення дії Договору, що також направлялася позивачем 11.09.2019, була отримана балансоутримувачем. При цьому, третя особа не наводить будь-яких заперечень щодо змісту даної заяви, яка міститься в матеріалах справи, та заяви, яка була фактично отримана Харківською межичною академією післядипломної освіти.

У свою чергу, відповідач, заперечуючи як сам факт направлення позивачем кореспонденції на його адресу 11.09.2019, так і те, що у даному відправленні була саме заява про припинення дії Договору, не надав суду будь-яких доказів того, що поштове відправлення від 11.09.2019 фактично на його адресу від позивача не надходило.

Отже, з огляду на принцип вірогідності доказів, закріплений у статті 78 ГПК України, суд вважає доведеними обставини щодо належного повідомлення відповідача про припинення дії Договору, на які посилається саме позивач як на підставу своїх позовних вимог.

За таких обставин, Договір є припиненим відповідно до частини другої статті 26 Закону України № 2269-XII, за якою договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Заперечення орендаря з приводу порушення його переважного права та порядку здійснення повідомлення позивачем є безпідставними та свідчить про помилкове ототожнення відповідачем правового інституту пролонгації договору оренди нерухомого майна (продовження договору на той же строк і на тих самих умовах), врегульованого положеннями статті 764 ЦК України, частини другої статті 17 Закону №2269-XII, який реалізується внаслідок мовчазної згоди сторін договору, та правового інституту продовження договору оренди на новий строк внаслідок реалізації переважного права добросовісного орендаря (стаття 777 ЦК України та частина третя статті 17 зазначеного Закону), сутністю якого є укладення договору оренди на новий строк, а не його автоматичне поновлення.

Також слід відзначити, що згідно з пунктом 10.3 Договору зміни до умов цього договору або його розірвання допускаються за взаємної згоди сторін. Зміни, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною.

Отже, саме лише направлення відповідачем на адресу позивача проекту додаткової угоди про продовження дії Договору, який не був погоджений та підписаний позивачем, не може свідчити про продовження строку дії Договору.

Разом із тим, відповідач не був позбавлений можливості звернутися до суду з відповідним позовом щодо внесення змін до Договору, однак цим своїм правом не скористався.

Частиною 1 статті 785 ЦК України визначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Пунктом 10.9 Договору встановлено, що у разі припинення або розірвання цього Договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу по Акту приймання-передавання, погодженим з орендодавцем.

Відповідач доказів повернення орендованого майна суду не надав, а тому суд вважає обґрунтованою вимогу позивача про зобов`язання відповідача повернути орендоване майно балансоутримувачу шляхом підписання акту приймання-передачі та вважає за необхідне задовольнити позов в цій частині.

Згідно з частиною 2 статті 785 ЦК України якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Враховуючи приписи даної норми, суд погоджується з позицією позивача про те, що у зв`язку із неповерненням орендованого майна після припинення дії Договору позивач зобов`язаний сплатити неустойку у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. За розрахунком позивача розмір неустойки за період з 20.09.2019 по червень 2020 року складає 30238,54грн.

Відповідач не надав доказів сплати даної суми, а також не навів будь-яких заперечень щодо правильності визначеного позивачем розміру неустойки, у зв`язку з чим позов в частині стягнення 30238,54грн. неустойки підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 129, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Немиткіної Алли Вікторівни ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Державного бюджету (р/р - UA918999980313060093000020010, код бюджетної класифікації 22080200, отримувач: УК Немишлян/мХар Немишлянсь/22080200, банк отримувача (ГУДКСУ) Казначейство України, код ЄДРПОУ 37999669) 30238,45грн. неустойки.

Зобов`язати Фізичну особу-підприємця Немиткіну Аллу Вікторівну ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) повернути державне окреме індивідуально визначене майно: частину холу на 1-му поверсі 4-поверхневої будівлі паталого-анатомічного корпусу (інв. № 10310013, літ. А-4) загальною площею 14,0кв.м., за адресою: м.Харків, вул.Амосова (Корчагінців), 35, балансоутримувачу - Харківській медичній академії післядипломної освіти (61176, м.Харків, вул.Амосова, буд.58, код 01896872) шляхом підписання акту приймання-передачі.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Немиткіної Алли Вікторівни ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській. Донецькій та Луганській областях (61057, м.Харків, майдан Театральний, 1, код 43023403) витрати зі сплати судового збору в сумі 4204,00грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено "27" листопада 2020 р.

Суддя М.В. Калантай