Ухвала

від 17.11.2020 по справі 926/2767/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

17 листопада 2020 року

м. Київ

Справа № 926/2767/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пількова К. М., суддів: Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

за участю секретаря судового засідання - Жураховської Т. О.,

учасники справи:

позивач - Фізична особа-підприємець Кухен Юрій Володимирович

представник позивача - не з`явився

відповідач-1 - Фізична особа-підприємець Шевцов Ігор Володимирович

представник відповідача-1 - не з`явився

відповідач-2 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ринок Головний"

представник відповідача-2 - не з`явився

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Кухена Юрія Володимировича на рішення Господарського суду Чернівецької області від 23.03.2020 (суддя Гурин М. О.) та постанову Західного апеляційного господарського суду від 02.07.2020 (головуючий суддя Гриців В. М., судді Зварич О. В., Хабіб М. І.) у справі за позовом Фізичної особи-підприємця Кухена Юрія Володимировича до Фізичної особи-підприємця Шевцова Ігоря Володимировича та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ринок Головний" про визнання недійсними договорів,

ВСТАНОВИВ:

1. У грудні 2019 року Фізична особа-підприємець Кухен Юрій Володимирович (далі - Позивач, ФОП Кухен Ю. В.) звернувся до Фізичної особи-підприємця Шевцова Ігоря Володимировича (далі - Відповідач-1, ФОП Шевцов І. В.) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ринок Головний" (далі - Відповідач-2, Товариство) з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 04.08.2010, укладеного між Позивачем та Відповідачем-1 (далі - Договір купівлі-продажу), посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Давньою О. І., зареєстрованого у реєстрі за № 806, в частині передачі продавцем у власність покупця придатного для здійснення підприємницької діяльності торговельного місця (взуттєвої майстерні) в павільйоні № 85б, площею 8,00 кв.м., за адресою: м. Чернівці, вул. Ентузіастів, 2а, яке знаходиться на території Товариства; визнання недійсним договору про надання ринкових послуг від 13.08.2010, укладеного між Товариством та Відповідачем-2 (далі - Договір про надання ринкових послуг), посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Давньою О. І., зареєстрованого у реєстрі за № 879, в частині отримання ФОП Шевцовим І. В. площі в павільйоні № 85б за адресою: м. Чернівці, вул. Ентузіастів, 2а. загальною площею 8,00 кв.м. для здійснення підприємницької діяльності.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Договір купівлі-продажу помилково укладений щодо торговельного місця 18,6 кв.м., тоді як Позивач вважав, що відчужив Відповідачу-1 10,6 кв.м. цього торговельного місця, тому протягом 8 років користувався 8,00 кв.м. цього торговельного місця.

2. 23.03.2020 Господарський суд Чернівецької області рішенням, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 02.07.2020, у задоволенні позову відмовив.

Суд першої інстанції встановив, що Позивач був позбавлений права передавати покупцю права власника щодо володіння, користування та розпорядження майном, яке йому не належить, тому дійшов висновку про те, що на час вчинення спірного Договору купівлі-продажу не були додержані вимоги частини першої статті 203 ЦК України, на що посилається і сам Позивач як на підставу позову. Разом з цим, вказав, що відбулося реальне виконання цього Договору, а Позивач не надав жодних доказів існування окремого торговельного місця "Годинникова майстерня" площею 8,00 кв.м., як і доказів поділу торговельного місця площею 18, 6 кв.м. його власником - Товраиством; при цьому Позивач ніяким чином не доводить факт умисного введення його в оману Відповідачем-1. З огляду на відсутність підстав для визнання недійсним Договору купівлі-продажу в частині передачі торговельного місця 8,00 кв.м., місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про визнання недійсним Договору про надання ринкових послуг з визначених Позивачем підстав.

Суд апеляційної інстанції вказав, що на час укладення Договору купівлі-продажу Позивач не був власником майна - торговельного місця в павільйоні № 85б площею 18,6 кв.м., відповідно й не мав права розпоряджатися цим майном - передавати його Відповідачу-1, який, у свою чергу, був обізнаний про те, що вказане майно належить Позивачу на праві користування відповідно до договору про надання ринкових послуг, укладеного 03.08.2010 Товариством з Позивачем. У зв`язку з цим суд дійшов висновку про те, що спірний Договір купівлі-продажу порушує публічний порядок, оскільки спрямований на незаконне заволодіння майном Товариства, отже, відповідно до статті 228 ЦК України, є нікчемним, відповідно недійсним з моменту вчинення і таким, що не створює юридичних наслідків згідно з частиною першою статті 236 ЦК України.

Апеляційний господарський суд вказав також, що Позивач пропустив строк позовної давності, а вказані ним причини пропуску не є поважними, враховуючи зміст Договору купівлі-продажу, його нотаріальне посвідчення із вказівкою на його підписання в присутності нотаріуса, який встановив осіб і перевірив їх дієздатність.

Щодо Договору про користування торговельним місцем суд апеляційної інстанції зазначив про відсутність у матеріалах справи доказів того, що станом на час укладення Договору про надання ринкових послуг від 03.08.2010 та спірного Договору про надання ринкових послуг власник - Товариство поділило торговельну точку на два окремі торговельні місця. При цьому, враховуючи, що предметом вказаних договорів є торговельне місце площею 18, 6 кв.м., Позивач не надав доказів отримання ним цього місця за актом приймання-передачі, а також сплати ним будь-яких платежів за Договором про надання ринкових послуг від 03.08.2020. На підставі наведеного суд дійшов висновку про те, що Позивач не довів порушення його прав у зв`язку з укладенням Відповідачами спірного Договору про надання ринкових послуг.

3. Позивач (Скаржник) подав касаційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду Чернівецької області від 23.03.2020 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 02.07.2020 скасувати. ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

4. Ухвалою Верховного Суду від 26.10.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Позивача на рішення Господарського суду Чернівецької області від 23.03.2020 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 02.07.2020; розгляд справи призначено у відкритому судовому засіданні на 17.11.2020.

5. 10.11.2020 Товариство подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить справу розглядати за відсутності його представника та прийняти рішення на розсуд суду.

Відповідач-2 зазначає, що вважав Договір купівлі-продажу заявою Позивача про відмову від користування торговельним місцем № 85б на користь Відповідача-1, у зв`язку з чим Договір про надання ринкових послуг від 03.08.2010, укладений між Позивачем та Товариством припинився у зв`язку з укладенням Товариством та Відповідачем-1 спірного Договору про надання ринкових послуг щодо вказаного торговельного місця.

Відзив на касаційну скаргу від Відповідача-1 у встановлений строк не надійшов.

6. Дослідивши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі з огляду на таке.

7. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

8. Подану Товариством касаційну скаргу, з посиланням на положення частини другої статті 287 ГПК України, мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції не врахував позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 04.04.2018 у справі № 489/420/18, вказавши, що Договір купівлі-продажу в силу положень статті 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є нікчемним, тому згідно з частиною першою статті 236 ЦК України не породжує юридичних наслідків, однак не застосував наслідки нікчемності такого правочину, а саме не визнав недійсним частково Договір про надання ринкових послуг, який було укладено на підставі нікчемного правочину.

9. Відповідно до частини першої статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частина перша статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно із частинами першою, другою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За положеннями частин першої, п`ятої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

10. У постанові від 04.04.2018 у справі № 489/420/17, на висновок в якій послався Скаржник на обґрунтування підстав касаційного оскарження, ОСОБА-1 звернулася до ОСОБА_2 з позовом про застосування наслідків нікчемного правочину, предметом якого є повернення всього отриманого за нікчемним правочином.

Верховний Суд вказав, що правовідносини у цій справі виникли у зв`язку з укладенням договору про здійснення трейдером торгових операцій з валютами на ринку "Forex" за кошти інвестора, нікчемність якого встановлена рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 27.10.2016 у справі № 489/7730/16-ц.

Судовим рішенням у іншій справі встановлено, що підписаний сторонами договір є в цілому нікчемним, тобто у цій справі про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину розглядається з точки зору права як такий, що юридично не мав місця, не створив будь-яких правових наслідків, окрім тих, що пов`язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним разом з усіма його умовами та не створює для сторін зобов`язань, що в ньому закріплені.

Нікчемний правочин породжує лише наслідки, які пов`язані з його недійсністю. Такими наслідками будуть поновлення сторін у початковому становищі (двостороння реституція) та відшкодування збитків або моральної шкоди, завданих другій стороні або третій особі внаслідок його вчинення.

Реституція являє собою взаємне повернення переданого за недійсним правочином та може застосовуватися лише тоді, коли майно, передане за правочином, залишається у його сторони.

11. Разом з цим, у справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції виходив з того, що Конституцією України (стаття 41) установлено право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

За визначенням частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (частина перша статті 317, частина перша статті 319 ЦК України.

При цьому, відповідно до частини першої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі статтею 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Відповідно до статті 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Разом з цим, предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (стаття 656 ЦК України).

За положенням частини першої статті 658 ЦК України право продажу товару належить власникові товару.

Водночас, суди у даній справі встановили, що на час укладення спірного Договору купівлі-продажу Позивач не був власником майна, яке є предметом цього Договору, - торговельного місця (взуттєва майстерня) павільйон №85 б площею 18,6 кв.м, а лише мав право за плату користуватися цим торговельним місцем на підставі Договору про надання ринкових послуг від 03.08.2010 та з дати підписання двостороннього акта приймання-передачі. Отже, відповідно, Позивач не мав права розпоряджатися вказаним майном та продавати його Відповідачу-1, який, в свою чергу, був обізнаний про зміст цього Договору та про власника торговельного місця, яким є Відповідач-2.

З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що вказані встановлені судом обставини свідчать про те, що спірний Договір купівлі-продажу є нікчемним в силу вимог статті 228 ЦК України та, відповідно до частини першої статті 236 ЦК України, як нікчемний не породжує передбачених законом наслідків незалежно від пред`явлення позову про визнання його недійсним, у зв`язку з чим відмовив у задоволенні позову щодо недійсності цього Договору, оскільки відповідно до положень частини другої статті 215 ЦК України визнання нікчемного правочину недійсним судом не вимагається, нікчемний правочин є недійсним у силу закону, а вчинення нікчемного правочину не породжує передбачених законом правових наслідків, незалежно від пред`явлення позову про визнання його недійсним.

12. Водночас, варто враховувати, що зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Наведений висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц.

13. При цьому, враховуючи, що застосування реституції за нікчемним договором являє собою взаємне повернення сторонами такого договору отриманого за ним, у той час як Позивач у цій справі не мав право відчужувати майно, яке визначене предметом Договору купівлі-продажу та, відповідно, на виконання цього Договору не міг передати майно, власником якого не є, не передавав його фактично за Договором купівлі-продажу, а отже і не може вимагати повернення цього майна, тому посилання Скаржника на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 04.04.2018 у справі № 489/420/17, як на підставу визнання недійсним Договору про надання ринкових послуг, що, на його думку, є наслідками застосування реституції за нікчемним правочином - Договором купівлі-продажу, не є релевантним.

14. Враховуючи викладене, у контексті наведеного відсутні підстави для висновку про те, що правовідносини у справі, що розглядається, та справі, на яку посилається Скаржник на обґрунтування підстав касаційного оскарження прийнятих у справі судових рішень, є подібними.

15. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанцій закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

16. З огляду на викладене Суд доходить висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця Кухена Юрія Володимировича на рішення Господарського суду Чернівецької області від 23.03.2020 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 02.07.2020 у цій справі. З огляду на межі касаційного перегляду, Суд не вдається до аналізу інших висновків судів цій справі, зокрема не оцінює підстави для висновку апеляційного суду про нікчемність Договору купівлі-продажу.

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця Кухена Юрія Володимировича на рішення Господарського суду Чернівецької області від 23.03.2020 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 02.07.2020 у справі № 926/2767/19 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Пільков

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак