Постанова

від 18.11.2020 по справі 686/18701/14-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

18 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 686/18701/14-ц

провадження № 61-4722св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О.,

суддів: Жданової В. С., Карпенко С. О., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічними позовами) - ОСОБА_1 ,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 березня 2018 року у складі судді Салоїд Н. М. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 29 січня 2019 рокуу складі колегії суддів: Костенка А. М., Гринчука Р. С., Грох Л. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

У вересні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, який уточнила у процесі розгляду справи, до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання права спільної сумісної власності на майно, посилаючись на те, що з 01 червня 2003 року вона перебувала у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_2 , а з 18 жовтня 2007 року по 12 серпня 2014 року - у шлюбі. Під час фактичних шлюбних відносин вони проживали в належній їй квартирі АДРЕСА_1 , вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет, 26 січня 2006 року придбали автомобіль Hyundai, модель Н-100, 2001 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , вартістю 94 506,48 грн, а 25 жовтня 2006 року - автомобіль Skoda, модель Oktavia, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , вартістю 215 518,64 грн. Під час шлюбу вони за спільні кошти придбали: 26 лютого 2008 року - автомобіль Citroen, модель С1, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , вартістю 186 051,60 грн; 16 березня 2008 року - автомобіль Peugeot, модель Boxer, 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 , вартістю 91 725,44 грн; 29 листопада 2008 року - автомобіль Citroen, модель Jamper, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5 , вартістю 183 182,55 грн; 22 листопада 2012 року - автомобіль Renault, модель Kangoo, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_6 , вартістю 127 318,30 грн; 17 грудня 2010 року - квартиру АДРЕСА_2 . Крім того, 15 січня 2009 року вони створили Приватне підприємство Рекламний простір (далі - ПП Рекламний простір ), яке 23 січня 2009 року було зареєстроване за ОСОБА_2 . Створенням вказаного підприємства займалася вона, оскільки мала в цьому досвід. З 01 липня 2010 року вона була призначена головним бухгалтером в цьому підприємстві за сумісництвом, а згідно з наказом № 5 від 01 вересня 2011 року - переведена за основним місцем роботи. Під час шлюбу вони внесли спільні кошти подружжя у статутний капітал ПП Рекламний простір в розмірі 500 000 грн. Також за спільні кошти подружжя у 2012 році вони придбали земельну ділянку площею 0,0615 га, кадастровий номер 68110100000:07:005:0011, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_3 , на якій знаходилася розпочата забудова. В подальшому на вказаній земельній ділянці було споруджено офіс з допоміжними приміщеннями та прибудовою загальною площею 587,1 кв. м, а 15 травня 2014 року проведено державну реєстрацію права власності на офіс за ОСОБА_2 . Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила:

- встановити факт її сумісного проживання з ОСОБА_2 однією сім`єю з 01 червня 2003 року по 18 жовтня 2007 року;

- визнати право спільної сумісної власності її та ОСОБА_2 в рівних частках на вищевказане майно та статутний капітал ПП Рекламний простір в розмірі 500 000 грн;

- розподілити спільне майно подружжя між нею та відповідачем. ОСОБА_2 виділити в особисту приватну власність: автомобіль Hyundai, модель Н-100, 2001 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; автомобіль Skoda, модель Oktavia, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 ; автомобіль Renault, модель Kangoo, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_6 ; автомобіль Peugeot, модель Boxer, 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 . Всього автомобілів на суму 529 068,86 грн. Її право власності на 1/2 частину зазначених автомобілів припинити. Виділити в її особисту приватну власність: автомобіль Citroen, модель С1, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 ; автомобіль Citroen, модель Jamper, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5 . Всього автомобілів на суму 369 234,15 грн. Право власності ОСОБА_2 на 1/2 частину зазначених автомобілів припинити;

- визнати за нею право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 ;

- розподілити в натурі офіс з допоміжними приміщеннями та прибудовою по АДРЕСА_3 згідно з варіантом, запропонованим у висновку судової будівельно-технічної експертизи від 14 грудня 2015 року № 07/15. Виділити їй в особисту приватну власність частину офісу з допоміжними приміщеннями та прибудовою по АДРЕСА_3 як першому співвласнику згідно з варіантом, запропонованим у висновку судової будівельно-технічної експертизи від 14 грудня 2015 року № 07/15, зокрема: виробниче приміщення - 98,2 кв. м; паливну - 11,4 кв. м; офісне приміщення - 10,6 кв. м; тамбур - 1,8 кв. м; коридор - 5,5 кв. м; виробниче приміщення - 24,6 кв. м; офісне приміщення - 55 кв. м; кладова - 1,5 кв. м; коридор - 3,2 кв. м; сходова клітина - 4,2 кв. м; офісне приміщення - 33,5 кв .м; офісне приміщення - 26 кв. м; частину офісного приміщення - 36 кв. м, а разом - 311 кв. м. Виділити ОСОБА_2 в особисту приватну власність частину офісу з допоміжними приміщеннями та прибудовою по АДРЕСА_3 як другому співвласнику згідно з варіантом, запропонованим у висновку судової будівельно-технічної експертизи від 14 грудня 2015 року № 07/15, зокрема: склад - 36,3 кв. м; роздягальню - 10,6 кв. м; санвузол - 5,7 кв. м; душову - 1,5 кв. м; виробниче приміщення - 39,6 кв. м; виробниче приміщення - 33 кв. м; санвузол - 2,7 кв. м; кухня - 12,8 кв. м; офісне приміщення - 26 кв. м; офісне приміщення - 21,3 кв. м; частину офісного приміщення - 75,4 кв. м; санвузол - 10,7 кв. м, а разом - 275,6 кв. м. З метою забезпечення ізольованого користування виділеними дольовими частинами офісу зобов`язати її та ОСОБА_2 виконати ремонтно-будівельні роботи, визначені на аркуші № 11 висновку судової будівельно-технічної експертизи від 14 грудня 2015 року № 07/15. Врахувати при розподілі необхідність стягнення 101 871 грн грошової компенсації за відступ від ідеальної частки в майні на 3 % на користь співвласника ОСОБА_2 ;

- розподілити в натурі земельну ділянку площею 0,0615 га, кадастровий номер 68110100000:07:005:0011, по АДРЕСА_3 таким чином: виділити їй в особисту приватну власність як першому співвласнику 0,0308 га (308 кв. м) земельної ділянки, обмеженої точками: 10 , 1 , 12 , 15 , 17 , З , 4 , 5 , 6 , 7 , 8 , 9 , 10 ; виділити ОСОБА_2 в особисту приватну власність як другому співвласнику 0,0308 га (308 кв. м) земельної ділянки обмеженої точками 1 , 12 , 15 , 17 , З . Лінію розмежування між землекористувачами провести по точках 1 , 12 , 15 , 17 , З згідно з додатком № 19 висновку судової будівельно-технічної експертизи від 14 грудня 2015 року № 07/15;

- стягнути з неї на користь ОСОБА_2 грошову суму в розмірі 21 953,65 грн як різницю у вартості часток при розподілі майна подружжя, яку вона зобов`язана компенсувати ОСОБА_2 з урахуванням вартості автомобілів та офісу з допоміжними приміщеннями та прибудовою;

- стягнути з ОСОБА_2 на її користь 250 000 грн як компенсацію 1/2 частки статутного капіталу ПП Рекламний простір ;

- вирішити питання про розподіл судових витрат.

У жовтні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю, посилаючись на те, що квартира АДРЕСА_2 , земельна ділянка площею 0,0615 га, кадастровий номер 68110100000:07:005:0011, з розташованим на ній нежитловим приміщенням офісу з допоміжними приміщеннями та прибудовою загальною площею 587,1 кв. м по АДРЕСА_3 , а також автомобіль Hyundai, модель Н-100, 2001 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та автомобіль Skoda, модель Oktavia, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , були придбані за його власні кошти, тому є його особистою приватною власністю. З 2003 року по 2007 рік він мав стосунки та проживав разом з ОСОБА_1 в належній їй на праві власності квартирі АДРЕСА_4 . Перші два роки їх сумісного проживання він вважав, що проживає з ОСОБА_1 однією сім`єю, однак спільного бюджету вони не мали, так як кожен з них мав самостійний дохід від підприємницької діяльності та розпоряджався коштами на власний розсуд. У 2005 році йому стало відомо, що ОСОБА_1 має стосунки з іншим чоловіком - ОСОБА_3 , тому його стосунки з ОСОБА_1 погіршилися та перетворилися на спільне проживання під одним дахом. У 2007 році ОСОБА_1 повідомила його про те, що вагітна та запевнила, що він є батьком дитини. Тому 18 жовтня 2007 року він зареєстрував шлюб з ОСОБА_1 . У червні 2010 року ОСОБА_1 повідомила йому, що її стосунки з ОСОБА_3 не припинилися та ОСОБА_3 є батьком її дитини. Тому з червня 2010 року його стосунки з ОСОБА_1 були фактично припинені. Перебування ОСОБА_1 у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_3 з 2005 року було встановлено рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 27 вересня 2012 року у справі № 2-2218/2186/12 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , Відділу реєстрації актів цивільного стану по місту Хмельницькому Хмельницького міськрайонного управління юстиції про визнання батьківства. Крім того, під час розгляду судом справи про розірвання шлюбу ОСОБА_1 визнала факт припинення шлюбних відносин з ним з червня 2010 року. Враховуючи викладене, ОСОБА_2 просив визнати за ним право особистої приватної власності на: двокімнатну квартиру АДРЕСА_5 ; земельну ділянку по АДРЕСА_3 площею 0,0615 га, кадастровий номер 68110100000:07:005:0011, цільове призначення якої - для будівництва та обслуговування житлового будинку; нежитлове приміщення офісу з допоміжними приміщеннями і прибудовою загальною площею 587,1 кв. м, що розташовані по АДРЕСА_3 ; автомобіль Hyundai, модель Н-100, 2001 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; автомобіль Skoda, модель Oktavia, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 березня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Встановлено факт сумісного проживання однією сім`єю ОСОБА_2 з ОСОБА_1 в період з червня 2003 року по 18 жовтня 2007 року без реєстрації шлюбу. Визнано право спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частках на майно: автомобіль марки Hyundai Н-100 , 2001 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , зареєстрований за ОСОБА_2 26 січня 2006 року; автомобіль марки Skoda Oktavia , 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_7 , зареєстрований за ОСОБА_2 25 жовтня 2006 року, ринкова вартість 215 518,64 грн; автомобіль марки Renault Kangoo , 2005 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_6 , зареєстрований за ОСОБА_2 22 листопада 2012 року; автомобіль марки Peugeot Boxer , 2003 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_4 , зареєстрований за ОСОБА_2 16 березня 2008 року, ринкова вартість 91 725,44 грн; автомобіль марки Citroen С1 , 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3 , зареєстрований за ОСОБА_1 26 лютого 2008 року, ринкова вартість 186 051,60 грн; автомобіль марки Citroen Jamper , 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_5 , зареєстрований за ОСОБА_1 29 листопада 2008 року, ринкова вартість 183 182,55 грн; квартиру АДРЕСА_2 , що зареєстрована за ОСОБА_2 ; земельну ділянку площею 0,0615 га, кадастровий номер 68110100000:07:005:0011, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_3 , що зареєстрована за ОСОБА_2 ; офіс з допоміжними приміщеннями та прибудовою загальною площею 587,1 кв. м, який знаходиться по АДРЕСА_3 та розташований на земельній ділянці площею 0,0615 га, кадастровий номер 68110100000:07:005:0011, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що зареєстрований за ОСОБА_2 . Відмовлено в поділі статутного капіталу ПП Рекламний простір у розмірі 328 500 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Розподілено спільно нажите майно подружжя між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 таким чином: ОСОБА_2 виділено в особисту приватну власність майно: автомобіль марки Hyundai Н-100 , 2001 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , зареєстрований за ОСОБА_2 26 січня 2006 року, вартістю 94 506,48 грн; автомобіль марки Skoda Oktavia , 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_7 , зареєстрований за ОСОБА_2 25 жовтня 2006 року, ринкова вартість 215 518,64 грн; автомобіль марки Renault Kangoo , 2005 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_6 , зареєстрований за ОСОБА_2 22 листопада 2012 року, вартістю 127 318,30 грн; автомобіль марки Peugeot Boxer , 2003 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_4 , зареєстрований за ОСОБА_2 16 березня 2008 року, а всього транспортних засобів на суму 529 068,86 грн. Право власності на 1/2 частину вказаних автомобілів ОСОБА_1 припинено.

ОСОБА_1 виділено в особисту приватну власність: автомобіль марки Citroen С1 , 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3 , зареєстрований за ОСОБА_1 26 лютого 2008 року; автомобіль марки Citroen Jamper , 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_5 , зареєстрований за ОСОБА_1 29 листопада 2008 року., а всього транспортних засобів на суму 369 234,15 грн. Право власності на 1/2 частини вказаних автомобілів ОСОБА_2 припинено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 .

Розподілено в натурі офіс з допоміжними приміщеннями та прибудовою загальною площею 587,1 кв. м по АДРЕСА_3 , розташований на земельній ділянці площею 0,0615 га, кадастровий номер 68110100000:07:005:0011, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що зареєстрований за ОСОБА_2 згідно з варіантом, запропонованим у висновку судової будівельно-технічної експертизи від 14 грудня 2015 року № 07/15.

Виділено ОСОБА_1 в особисту приватну власність частину офісу з допоміжними приміщеннями та прибудовою по АДРЕСА_3 згідно з варіантом, запропонованим у висновку судової будівельно-технічної експертизи від 14 грудня 2015 року № 07/15 (додатки № 12-14), в тому числі: виробниче приміщення - 98,2 кв. м; паливну - 11,4 кв. м; офісне приміщення - 10,6 кв. м; тамбур - 1,8 кв. м; коридор - 5,5 кв. м; виробниче приміщення - 24,6 кв. м; офісне приміщення - 55 кв. м; кладову - 1,5 кв. м; коридор - 3,2 кв. м; сходову клітину - 4,2 кв. м; офісне приміщення - 33,5 кв. м; офісне приміщення - 26,0 кв. м; частину офісного приміщення - 36 кв. м, а всього -311 кв. м.

Виділено ОСОБА_2 в особисту приватну власність частину офісу з допоміжними приміщеннями та прибудовою по АДРЕСА_3 згідно з варіантом, запропонованим у висновку судової будівельно-технічної експертизи від 14 грудня 2015 року № 07/15 (додатки № 12-14), в тому числі: склад - 36,3 кв. м; роздягальню - 10,6 кв. м; санвузол - 5,7 кв. м; душову - 1,5 кв. м; виробниче приміщення - 39,6 кв. м; виробниче приміщення - 33 кв. м; санвузол - 2,7 кв. м; кухню - 12,8 кв. м; офісне приміщення - 26,0 кв. м; офісне приміщення - 21,3 кв. м; частину офісного приміщення - 75,4 кв. м; санвузол - 10,7 кв. м, а всього - 275,6 кв. м.

З метою забезпечення ізольованого користування виділеними дольовими частинами офісу зобов`язано співвласників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виконати ремонтно-будівельні роботи, визначені на аркуші № 11 висновку судової будівельно-технічної експертизи від 14 грудня 2015 року № 07/15. Врахувати при розподілі необхідність стягнення 101 871 грн грошової компенсації за відступ від ідеальної частки у майні на 3 % на користь співвласника № 2.

Розподілено в натурі земельну ділянку площею 0,0615 га, кадастровий номер 68110100000:07:005:0011, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_3 таким чином: ОСОБА_1 виділено в особисту приватну власність як першому співвласнику 0,0308 га (308 кв. м) земельної ділянки, обмеженої точками: 10 , 1 , 12 . 15 , 17 , З , 4 , 5 , 6 , 7 , 8 , 9 , 10 ; ОСОБА_2 виділено в особисту приватну власність як другому співвласнику 0,0308 га (308 кв. м) земельної ділянки, обмеженої точками 1 , 12 , 15 , 17 , 3 . Лінію розмежування між землекористувачами проведено по точках 1 , 12 , 15 , 17 , 3 згідно з додатком № 19 до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 14 грудня 2015 року № 07/15. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію в розмірі 21 953,65 грн як різницю у вартості часток при розподілі майна подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яку ОСОБА_1 зобов`язана компенсувати ОСОБА_2 з урахуванням вартості автомобілів та офісу з допоміжними приміщеннями та прибудовою (101 871 грн - 79 917,35 грн = 21 953,65 грн). Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, понесені нею у зв`язку з проведенням експертиз в сумі 6 000 грн та судові витрати в сумі 3 654 грн.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що ОСОБА_2 не заперечував факт спільного проживання з ОСОБА_1 з червня 2003 року, а 18 жовтня 2007 року вони зареєстрували шлюб. Посилання ОСОБА_2 на те, що він не мав спільного бюджету та не проживав однією сім`єю з ОСОБА_1 , спростовуються оглянутими в судовому засіданні відеозаписами спільного відпочинку та святкування сімейних подій разом з батьками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що свідчить про їх усталені відносини як сім`ї. На відеозаписах ОСОБА_2 звертався до ОСОБА_1 як до дружини, до її батьків як до тестя та тещі, а до її доньки ОСОБА_4 як до своєї дитини. Аналогічною була поведінка ОСОБА_1 по відношенню до батьків та родичів ОСОБА_2 , яких вона вважала своїми родичами. Доводи ОСОБА_2 про те, що з червня 2010 року його шлюбні відносини з ОСОБА_1 були припинені, а з червня 2012 року він проживав однією сім`єю без реєстрації шлюбу з іншою жінкою - ОСОБА_5 , спростовуються письмовими доказами та показаннями свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 . З декларацій про доходи ОСОБА_1 за 2007-2008 роки вбачається, що вона мала достатні доходи для придбавання спірного майна за свої власні кошти. Крім того, 15 січня 2009 року було створено ПП Рекламний простір , засновником якого є ОСОБА_2 . Наказом від 01 липня 2010 року № 10 ОСОБА_1 прийнято на роботу до цього підприємства на посаду головного бухгалтера за сумісництвом. Доводи ОСОБА_2 про те, що з травня 2010 року він припинив спільне проживання з ОСОБА_1 , і вона проживала з ОСОБА_3 , є такими, що не відповідають дійсності, оскільки сторони не лише проживали разом та вели спільне господарство, але й продовжували розвивати спільний бізнес. Матеріали цивільної справи про визнання батьківства свідчать про те, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 існували інтимні відносини, у зв`язку з якими в них народився син ОСОБА_13 . При цьому ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не припинили сімейних відносин, після народження дитини шлюб не розірвали, а навпаки продовжили проживати разом і вести спільне господарство. Крім того, ОСОБА_2 заперечував проти позову ОСОБА_3 про визнання батьківства, наполягав на своєму батьківстві та стверджував, що ОСОБА_13 є його сином. Виїзд ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у відрядження до республіки Польща з метою вирішення виробничих питань та їх участь у міжнародних виставках не може свідчити про їх спільне проживання. Позовні вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту її сумісного проживання з ОСОБА_2 однією сім`єю з 01 червня 2003 року по 18 жовтня 2007 року заявлені на підставі статті 74 Сімейного кодексу України (далі - СК України), однак цей кодекс набув чинності з 01 січня 2004 року. Тому суд дійшов висновку, що факт проживання однією сім`єю без шлюбу в період з 01 червня 2003 року по 01 січня 2004 року необхідно встановити на підставі статті 17 Закону Про власність , а з 01 квітня 2004 року - на підставі статті 74 СК України. Оскільки спірне майно набуте ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під час фактичного проживання однією сім`єю без шлюбу та під час шлюбу, то воно належить їм на праві спільної сумісної власності. ОСОБА_2 не надав доказів на підтвердження того, що спірне майно придбано ним за власні кошти, а також, що реконструкцію приміщення складу площею 187,1 кв. м по АДРЕСА_3 він проводив за особисті та позичені кошти. У свою чергу, ОСОБА_1 довела не лише наявність в неї коштів на таку реконструкцію, але й те, що вона своїми коштами і працею брала участь в поліпшенні спільного майна подружжя. При цьому вимога ОСОБА_1 про розподіл статутного капіталу ПП Рекламний простір в розмірі 500 000 грн не підлягає задоволенню, оскільки вона не входить до складу власників ПП Рекламний простір і майно юридичної особи не може бути предметом розподілу як майна подружжя.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 29 січня 2019 року апеляційні скарги ОСОБА_2 , ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 березня 2018 року - без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.

01 березня 2019 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 березня 2018 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 29 січня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що суди неповно з`ясували обставини справи, не дослідили у повному обсязі доказів і дійшли помилкових висновків про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . В період з 2003 року по 2007 рік він дійсно мав стосунки з ОСОБА_1 , однак не проживав з нею постійно, не був пов`язаний з нею спільним побутом та не мав спільного бюджету. Зазначені обставини підтверджуються тим, що під час розгляду справи № 2-2218/2186/12 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , Відділу реєстрації актів цивільного стану по місту Хмельницькому Хмельницького міськрайонного управління юстиції про визнання батьківства ОСОБА_1 не заперечувала, що з 2005 року по жовтень 2007 року проживала з ОСОБА_3 . В цій справі місцевий суд, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, не звернув уваги на вказані обставини та безпідставно встановив факт його сумісного проживання з ОСОБА_1 однією сім`єю з червня 2003 року по 18 жовтня 2007 року і визнав право спільної сумісної власності на придбані ним автомобіль марки Hyundai Н-100 , 2001 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , та автомобіль марки Skoda Oktavia , 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_7 . З червня 2010 року ОСОБА_1 стала постійно проживати з ОСОБА_3 , а його шлюбні відносини з нею були припинені. Під час розгляду справи № 686/9589/14-ц за його позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, вона підтвердила, що проживає окремо від нього та їх відносини припинилися з червня 2010 року. Вказані обставини не підлягали доказуванню під час розгляду цієї справи, однак не були враховані судами. Про те, що він не вів спільного господарства з ОСОБА_1 свідчить також договір оренди транспортного засобу, укладений 01 липня 2011 року між ОСОБА_1 та ПП Рекламний простір , за умовами якого ОСОБА_1 надала підприємству в оренду за 2 000 грн щомісячно автомобіль Citroen, модель Jamper, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5 . Оскільки спірне нерухоме майно було придбане ним після фактичного припинення шлюбних відносин з ОСОБА_1 , за його особисті кошти та кошти, отримані ним в борг, то воно є його особистою приватною власністю і не підлягає поділу. Крім того, місцевий суд прийняв уточнену позовну заяву ОСОБА_1 , в якій вона одночасно змінила предмет та підстави позову, а суд апеляційної інстанції не навів будь-яких висновків щодо вказаних порушень норм процесуального права.

У квітні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, зазначивши про їх законність і обґрунтованість та безпідставність доводів скарги.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 11 березня 2019 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області.

29 березня 2019 року справа № 686/18701/14-ц надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 жовтня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набув чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ . Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що з червня 2003 року по 18 жовтня 2007 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спільно проживали у квартирі АДРЕСА_4 , що належала ОСОБА_1 . Цих обставин ОСОБА_2 не заперечував.

Під час спільного проживання з ОСОБА_1 26 січня 2006 року ОСОБА_2 придбав автомобіль Hyundai, модель Н-100, 2001 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , а 25 жовтня 2006 року - автомобіль Skoda, модель Oktavia, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

З 18 жовтня 2007 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі, під час якого вони набули у власність:

- 26 лютого 2008 року - автомобіль Citroen, модель С1, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , право власності на який було зареєстровано за ОСОБА_1 ;

- 16 березня 2008 року - автомобіль Peugeot, модель Boxer, 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 , право власності на який було зареєстровано за ОСОБА_2 ;

- 29 листопада 2008 року - автомобіль Citroen, модель Jamper, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5 , право власності на який було зареєстровано за ОСОБА_1 ;

- 17 грудня 2010 року - квартиру АДРЕСА_2 , право власності на яку було зареєстровано за ОСОБА_2 ;

- на прилюдних торгах 05 листопада 2012 року - приміщення складу площею 187,1 кв. м та земельну ділянку площею 0,0615 га, кадастровий номер 68110100000:07:005:0011, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_3 , право власності на які було зареєстровано за ОСОБА_2 ;

- 22 листопада 2012 року - автомобіль Renault, модель Kangoo, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_6 , право власності на який було зареєстровано за ОСОБА_2 .

За деклараціями про доходи ОСОБА_1 за 2007-2008 роки суди встановили, що вона мала достатні доходи для придбавання спірного майна за свої власні кошти.

23 січня 2009 року було зареєстровано ПП Рекламний простір , засновником якого є ОСОБА_2 .

Наказом директора ПП Рекламний простір ОСОБА_2 № 10 від 01 липня 2010 року ОСОБА_1 було прийнято на роботу на посаду головного бухгалтера за сумісництвом, а наказом № 5 від 01 вересня 2011 року - переведено за основним місцем роботи.

Під час перебування сторін в зареєстрованому шлюбі в період 2012-2014 років приміщення складу площею 187,1 кв. м по АДРЕСА_3 було реконструйовано в офіс з допоміжними приміщеннями з прибудовою площею 587,1 кв. м. При цьому декларація про початок будівельних робіт з реконструкції приміщення складу площею 187,1 кв. м в офіс з допоміжними приміщеннями з прибудовою площею 587,1 кв. м була зареєстрована Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю в Хмельницькій області 28 квітня 2014 року, а свідоцтво про право власності ОСОБА_2 на вказане майно було видане 15 травня 2014 року.

У травні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу і рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 липня 2014 року у справі № 686/9589/14-ц позов було задоволено та шлюб між сторонами розірвано.

За висновками судових автотоварознавчих експертиз, складеними експертом Соломахою В. С., станом на 03 березня 2015 року ринкова вартість: автомобіля Hyundai, модель Н-100, 2001 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , складала 94 506,48 грн (висновок № 028/15); автомобіля Skoda, модель Oktavia, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , - 215 518,64 грн (висновок № 032/15); автомобіля Citroen, модель С1, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , - 186 051,60 грн (висновок № 030/15); автомобіля Peugeot, модель Boxer, 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 , - 91 725,44 грн (висновок № 031/15); автомобіля Citroen, модель Jamper, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5 , - 183 182,55 грн (висновок № 033/15); автомобіля Renault, модель Kangoo, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_6 , - 127 318,30 грн (висновок № 029/15).

Висновком № 07/15, складеним 14 грудня 2015 року експертом Хмельницького бюро технічної інвентаризації Танасієнко Н. І. за наслідками проведення судової будівельно-технічної експертизи, визначено варіанти поділу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 офісу з допоміжними приміщеннями і прибудовою загальною площею 587,1 кв. м та земельної ділянки площею 0,0615 га, кадастровий номер 6810100000:07:005:0011, розташованих по АДРЕСА_3 по 1/2 частині кожному.

Перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у фактичних шлюбних відносинах з 01 червня 2003 року по 18 жовтня 2007 року, а з 18 жовтня 2007 року по 12 серпня 2014 року - в зареєстрованому шлюбі, їх спільне проживання у вказаний період, підтверджено показаннями свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 .

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Пунктом 1 розділу VII Прикінцевих положень СК України передбачено, що цей Кодекс набирає чинності одночасно з набранням чинності Цивільним кодексом України, тобто з 01 січня 2004 року.

На правовідносини, які виникли між сторонами з приводу набуття спільного майна й продовжили існувати після 01 січня 2004 року, поширюється дія СК України.

Абзацом першим частини другої статті 3 СК України передбачено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Відповідно до статті 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

За змістом наведеної норми правовими наслідками встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без шлюбу є встановлення належності їм майна на праві спільної сумісної власності на підставі статті 74 СК України.

Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, з метою вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період, упродовж якого було придбано спірне майно.

Відповідно до частини третьої статті 368 Цивільного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно з частинами першою, другою статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Частиною першою статті 71 СК України передбачено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до пунктів 1-3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Таким чином, у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

Тому сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для надання такому майну статусу спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

При цьому конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом з тим зазначена презумпція може бути спростована одним із подружжя. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частинами першою, третьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Встановивши, що сторони перебували у фактичних шлюбних відносинах з 01 червня 2003 року по 18 жовтня 2007 року, а з 18 жовтня 2007 року по 12 серпня 2014 року - у шлюбі, суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку про те, що спірне майно, а саме автомобіль Hyundai, модель Н-100, 2001 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , автомобіль Skoda, модель Oktavia, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , автомобіль Citroen, модель С1, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , автомобіль Peugeot, модель Boxer, 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 , автомобіль Citroen, модель Jamper, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5 , автомобіль Renault, модель Kangoo, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_6 , квартира АДРЕСА_2 , земельна ділянка площею 0,0615 га, кадастровий номер 68110100000:07:005:0011, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та офіс з допоміжними приміщеннями та прибудовою загальною площею 587,1 кв. м по АДРЕСА_3 є спільною власністю подружжя. При цьому місцевий суд правильно виходив з того, що ОСОБА_2 не довів факт придбання спірного майна виключно за його особисті кошти, а отже, не спростував презумпцію спільності права власності подружжя на майно. Тому частки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у спільному майні є рівними. З огляду на вартість спірного майна, а також висновок судової будівельно-технічної експертизи, якою визначено варіанти поділу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 офісу з допоміжними приміщеннями і прибудовою загальною площею 587,1 кв. м та земельної ділянки площею 0,0615 га, кадастровий номер 6810100000:07:005:0011, розташованих по АДРЕСА_3 , правильним є висновок місцевого суду, з яким погодився апеляційний суд, про поділ спільно нажитого майна подружжя між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Доводи касаційної скарги про те, що під час розгляду справи місцевим судом ОСОБА_1 подала уточнення до позовної заяви, якими одночасно змінила предмет і підстави позову, тому суд не мав права приймати їх до розгляду, не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Згідно з частиною першою статті 11 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час подання ОСОБА_1 уточнення до позовної заяви (далі - ЦПК України 2004 року), суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до частини другої статті 31 ЦПК України 2004 року позивач має право протягом усього часу розгляду справи збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову, а відповідач має право визнати позов повністю або частково. До початку розгляду судом справи по суті позивач має право шляхом подання письмової заяви змінити предмет або підставу позову, а відповідач -пред`явити зустрічний позов.

ОСОБА_1 скористалася своїм правом та 16 серпня 2017 року звернулася до суду першої інстанції із заявою про уточнення позовних вимог, що не суперечить статті 31 ЦПК України 2004 року щодо права позивача на збільшення або зменшення позовних вимог, в якому послалася на висновки судових автотоварознавчих експертиз, складені експертом ОСОБА_14 , а також висновок № 07/15, складений 14 грудня 2015 року експертом Хмельницького бюро технічної інвентаризації Танасієнко Н. І. за наслідками проведення судової будівельно-технічної експертизи.

Зазначена заява ОСОБА_1 прийнята судом першої інстанції та долучена до матеріалів справи.

Враховуючи, що після уточнення позовних вимог 16 серпня 2017 року позивач більше їх не змінювала, та виходячи із закріпленого у статті 10 ЦПК України 2004 року і статті 13 ЦПК України принципу диспозитивності цивільного судочинства, суд мав розглянути саме наведені в уточненні до позовної заяви вимоги, оскільки інших вимог позивач після уточнення не підтримувала.

Подана ОСОБА_1 заява про уточнення позовних вимог не свідчить про одночасну зміну і предмета, і підстав позову, оскільки як первісні, так і уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 заявила на підставі статей 60, 69-70, 74 СК України і просила встановити факт проживання однією сім`єю, визнати право спільної сумісної власності на майно та поділити його.

Посилання заявника на те, що в період з 2003 року по 2007 рік він мав лише стосунки з ОСОБА_1 , однак не проживав з нею постійно, не був пов`язаний з нею спільним побутом та не мав спільного бюджету, є неспроможними та спростовуються показаннями свідків, які підтвердили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у фактичних шлюбних відносинах з 01 червня 2003 року по 18 жовтня 2007 року, а з 18 жовтня 2007 року по 12 серпня 2014 року - у шлюбі. Крім того, у відзиві на позовну заяву ОСОБА_2 не заперечував, що з 2003 року по 2007 рік мав стосунки та проживав разом з ОСОБА_1 в належній їй на праві власності квартирі АДРЕСА_4 . Місцевий суд дав належну оцінку відеозаписам спільного відпочинку та святкування сімейних подій ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вказаний період.

Аргументи касаційної скарги про те, що під час розгляду справи № 686/9589/14-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, а також справи № 2-2218/2186/12 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , Відділу реєстрації актів цивільного стану по місту Хмельницькому Хмельницького міськрайонного управління юстиції про визнання батьківства ОСОБА_1 підтвердила, що проживає окремо від нього та їх відносини припинилися з червня 2010 року, не заслуговують на увагу, оскільки судовими рішеннями у вказаних справах такі обставини не встановлювалися і в цій справі категорично заперечувалися ОСОБА_1 . Крім того, пояснення ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , надані ними під час розгляду інших справ, не можуть бути беззаперечними доказами в цій справі, а підлягають оцінці в сукупності та взаємозв`язку з іншими дослідженими судом доказами.

Посилання заявника на те, що спірне майно було придбане ним за його власні кошти, тому є його особистою приватною власністю, спростовуються встановленими судами обставинами справи, зокрема тим, що за деклараціями про доходи за 2007-2008 роки ОСОБА_1 мала достатні доходи для придбавання спірного майна за свої власні кошти, з 01 липня 2010 року її було прийнято на роботу на ПП Рекламний простір на посаду головного бухгалтера за сумісництвом, а наказом № 5 від 01 вересня 2011 року - переведено за основним місцем роботи. Крім того, ОСОБА_1 була представником ОСОБА_2 під час розгляду Хмельницьким міськрайонним судом 21 грудня 2012 року справи № 2218/4385/11 за позовом ОСОБА_15 до Першого міського відділу державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управляння юстиції, Товариства з обмеженою відповідальністю ТД Еліт Сервіс , ОСОБА_2 , третя особа - Публічне акціонерне товариство Державний ощадний банк України , про визнання недійсними прилюдних торгів, визнання недійсним та скасування акта про реалізацію предмета іпотеки, визнання недійсним та скасування свідоцтва про придбання майна.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку згідно зі статтями 76-81, 89, 367, 368 ЦПК України, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України 2004 року, так і статтями 77-80, 89, 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

З огляду на викладене, а також на те, що питання про достатність доказів відноситься до компетенції судів першої та апеляційної інстанцій і апеляційним судом не встановлено порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції, аргументи касаційної скарги про те, що суди не сприяли повному, об`єктивному і неупередженому розгляду справи, не можуть бути підставами для скасування ухвалених у справі судових рішень, стосуються переоцінки доказів, що в силу вимог вищенаведеної статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Інші наведені в касаційній скарзі доводи аналогічні доводам апеляційної скарги та були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції, який з дотриманням вимог статей 367, 368 ЦПК України перевірив їх та спростував відповідними висновками. При цьому касаційна скарга не містить доводів на спростування висновків судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права спільної сумісної власності на статутний капітал ПП Рекламний простір та його поділ.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі Проніна проти України ).

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 березня 2018 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 29 січня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. О. Кузнєцов Судді:В. С. Жданова С. О. Карпенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов