Постанова

від 11.11.2020 по справі 909/674/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" листопада 2020 р. Справа №909/674/19

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

Якімець Г.Г.,

секретар судового засідання Харів М.Ю.,

явка учасників справи:

від позивача - Тинів І.Д. - представник, ордер ІФ№092928 від 05.03.2020; Сидорук М.В. - засновник;

від відповідача-1 - не з`явився;

від відповідача-2 - не з`явився;

від третьої особи - не з`явився;

розглянув апеляційну скаргу Богородчанського районного споживчого товариства б/н від 02.02.2020

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 26.12.2019 суддя: Шкіндер П.А. м. Івано-Франківськ, повний текст рішення складено - 20.01.2020

за позовом підприємства споживчої кооперації САМ , с. Старуня, Богородчанський район, Івано-Франківська область

до відповідача-1 підприємства споживчої кооперації Стар Плай , с. Старуня, Богородчанський район, Івано-Франківська область

до відповідача-2 Старунської сільської ради, с. Старуня, Богородчанський район, Івано-Франківська область

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватного нотаріуса Богородчанського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Любінець О.П., смт. Богородчани, Івано-Франківської області

про визнання недійсним і скасування рішення від 22.02.2019, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки та скасування запису про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку

за позовом підприємства споживчої кооперації САМ , с. Старуня, Богородчанський район, Івано-Франківська область

до відповідача-1 Богородчанського районного споживчого товариства, смт. Богородчани, Івано-Франківська область

до відповідача-2 підприємства споживчої кооперації Стар Плай , с. Старуня, Богородчанський район, Івано-Франківська область

до відповідача-3 Державного реєстратора Іванюлика Юрія Володимировича Державного підприємства Івано-Франківський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою , м.Івано-Франківськ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-3 державного підприємства Івано-Франківський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою , м.Івано-Франківськ

про визнання недійсними постанови правління Богородчанського районного споживчого товариства від 21.07.2017, акту приймання-передачі торгового комплексу в с.Старуня по вул. Лукача, 1б, від 25.07.2017 та скасування державної реєстрації права власності на незавершене будівництво торгового комплексу в с.Старуня Богородчанського району по вул. Лукача, 1б, за підприємством споживчої кооперації Стар Плай індексний номер рішення 36397502

за позовом підприємства споживчої кооперації "Сам", с. Старуня, Богородчанський район, Івано-Франківська область

до відповідача-1 Богородчанського районного споживчого товариства, смт. Богородчани, Богородчанський район, Івано-Франківська область

до відповідача-2 державного підприємства "Івано-Франківський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" (державний реєстратор Цалин Андрій Богданович), м. Івано-Франківськ

про скасування державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва торгового комплексу готовністю 93% за адресою Івано-Франківська область, Богородчанський район, с. Старуня, вул. Лукача, 1б за Богородчанським районним споживчим товариством, номер запису 214489192, індексний номер рішення 36239832 від 20.07.2017,

ВСТАНОВИВ :

04.06.2018 в Господарський суд Івано-Франківської області звернулось ПСК САМ з позовом (а.с.6-11,т.1) до Богородчанського РайСТ та ПСК Стар Плай про визнання недійсними постанови правління Богородчанського РайСТ від 21.07.2017 та акта приймання-передачі від 25.07.2017 ПСК Стар Плай торгового комплексу в с. Старуня по вул. Лукача, 1Б, до державного реєстратора ДП Івано-Франківського науково-дослідного та проектного інституту землеустрою Іванюлика Юрія Володимировича про скасування державної реєстрації права власності на незавершене будівництво торгового комплексу за ПСК Стар Плай , розміщеного в с. Старуня по вул. Лукача, 1Б, Богородчанського р-н., Івано-Франківської обл., (індексний номер 36397502).

В обґрунтування позову зазначає, що на момент підписання оскаржуваних документів власником спірного об`єкту незавершеного будівництва був позивач, а не Богородчанське РайСТ, у зв`язку з чим останнє не мало права вносити це майно до статутного капіталу ПСК Стар Плай , а державний реєстратор проводити відповідну державну реєстрацію, оскільки це порушує право власності позивача на належний йому об`єкт незавершеного будівництва.

Правовими підставами позову зазначає ч. 3 ст. 331 ЦК України, ст. 20, 111, 139, 140 ГК України, ст. 19 Закону України Про кооперацію , п. 3 ч. 1 ст. 2, ст. 9, 27, 37 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , п. 68 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015 (в редакції №553 від 23.08.2016).

09.07.2018 в Господарський суд Івано-Франківської області звернулось ПСК САМ з позовом (а.с.6-13,т.2) до Богородчанського РайСТ та державного реєстратора ДП Івано-Франківського науково-дослідного та проектного інституту землеустрою Цаплин Андрія Богдановича, про скасування державної реєстрації права власності на незавершене будівництво торгового комплексу готовністю 93% за адресою: с. Старуня, вул. Лукача, 1Б, Богородчанського р-н., Івано-Франківської обл. за Богородчанським РайСТ, номер запису 21489192, індексний номер рішення 36239832 від 20.07.2017.

В обґрунтування позову посилається на те, що спірна реєстраційна дія про реєстрацію права власності на об`єкт незавершеного будівництва за Богородчанським районним споживчим товариством вчинена всупереч чинного на той момент законодавства, оскільки проведена державним реєстратором за відсутності документа, який надає право на виконання будівельних робіт та належного технічного паспорту, що не містить номеру.

Правовими підставами позову зазначає ч. 3 ст. 331 ЦК України, ст. 20, 111, 139, 140 ГК України, ст. 19 Закону України Про кооперацію , п. 3 ч. 1 ст. 2, ст. 9, ч. 3 ст. 17, 27, 37 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (№1952-15 в редакції від 04.06.2017), п. 68 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015 (в редакції №553 від 23.08.2016), п. 5 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених Міністерством фінансів України №561 від 30.09.2003.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 10.09.2018 у справі №909/472/18 прийнято до провадження справу №909/601/18, об`єднавши в одне провадження зі справою №909/472/18, а розгляд справи розпочато заново.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 14.12.2018 у справі №909/472/18, яке залишене без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 09.04.2019, задоволено позовні вимоги ПСК САМ до Богородчанського РСТ та Державного підприємства Івано-Франківський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою , скасовано державну реєстрацію права власності на об`єкт незавершеного будівництва торгового комплексу готовністю 93% за адресою: с. Старуня, вул. Лукача, 1Б, Богородчанського району Івано-Франківської області за Богородчанським районним споживчим товариством, номер запису 21489192, індексний номер рішення 36239832 від 20.07.2017, здійснено розподіл судових витрат, частково задоволено позов ПСК САМ до Богородчанського районного споживчого товариства, ПСК Стар Плай та державного реєстратора Іванюлика Ю.В., державного підприємства Івано-Франківський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою про визнання недійсними постанови правління Богородчанського районного споживчого товариства від 21.07.2017, акта приймання-передачі торгового комплексу в с. Старуня на вул. Лукача, 1Б, від 25.07.2017 та скасування державної реєстрації права власності на незавершене будівництво торгового комплексу за ПСК Стар Плай , визнано недійсною постанову правління Богородчанського РСТ від 21.07.2017, скасовано державну реєстрацію права власності на незавершене будівництво торгового комплексу за ПСК Стар Плай .

Постановою Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 08.08.2019 у справі №909/472/18 частково задоволено касаційну скаргу Богородчанського районного споживчого товариства, скасовано постанову Західного апеляційного господарського суду від 09.04.2019 і рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14.12.2018 у справі № 909/472/18, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Івано-Франківської області.

Рішення суду касаційної інстанції мотивоване тим, що суди попередніх інстанцій не навели правових підстав виникнення у позивача майнових прав на спірний об`єкт незавершеного будівництва, а тому висновок про порушення прав та законних інтересів позивача є передчасним.

Тобто, суди зробили висновки про порушення права позивача без з`ясування правового статусу нерухомого майна як на час передачі до статутного капіталу позивача, так і на момент виникнення спірних правовідносин.

Також, касаційний господарський суд зазначив, що суди не з`ясували, за захистом якого саме права звернувся позивач і, як наслідок, не встановили дійсних прав та обов`язків сторін щодо предмета спору, а відтак, чи відповідає вимогам закону обраний позивачем спосіб захисту порушеного права.

Вказав на те, що при вирішенні спору суди попередніх інстанцій, обмежились посиланням на встановлений факт передачі Богородчанським РСТ до статутного капіталу ПСК САМ спірного об`єкта незавершеного будівництва та факт проведення позивачем будівельних робіт, тому вимоги про скасування державної реєстрації підлягають задоволенню.

При цьому суди не дослідили наявні у справі документи щодо проведення ремонтних/будівельних робіт на зазначеному об`єкті.

Суди не дали належної правової оцінки тій обставині, що державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію та на підставі документів, необхідних для вчинення відповідних дій. Крім того, судами не встановлено, яким актам цивільного законодавства суперечить прийняте державним реєстратором рішення про державну реєстрацію прав, що є підставою для визнання його незаконним і скасування. Судом констатовано, що проведеною державною реєстрацією порушено право позивача, проте не зазначено, яке саме право порушено.

Судами попередніх інстанцій не надано відповідної правової оцінки обставинам та доводам відповідача про відсутність порушеного права позивача, на захист якого спрямовано позов про скасування державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва.

Під час нового розгляду справи №909/472/18, ПСК САМ звернулось 26.06.2019 в Господарський суд Івано-Франківської області з позовом до Старунської сільської ради та ПСК Стар Плай (а.с.6-11,т.5) про:

(1)визнання недійсним і скасування рішення Старунської сільської ради від 22.02.2019 Про затвердження експертно-грошової оцінки і продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення у власність ,

(2)визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, що посвідчений 20.03.2019 Любінець О.П., приватним нотаріусом Богородчанського районного нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за №388,

(3)скасування запису про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2620488801:01:001:0215, площею 0,1214 га, за адресою: Івано-Франківська обл., Богородчанський р-н., с. Старуня, вул. Лукача, 1Б, реєстраційний номер об`єкта: 1720383926204, за ПСК Стар Плай на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 46047362 від 20.03.2019.

В обґрунтування позову посилається на те, що на земельній ділянці, яка на підставі рішення Старунської сільської ради від 22.02.2019 та договору купівлі-продажу від 20.03.2019 відчужена ПСК Стар Плай , знаходиться нерухоме майно - торговий комплекс, площею 0,1214 га в с. Старунь, вул. Лукача, 1Б, яке належить позивачу, внаслідок чого порушується цілісність об`єкту нерухомості з земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований, а відтак і право власності позивача. Стверджує, що ПСК Стар Плай не може бути власником земельної на якій знаходиться нерухоме майно позивача - ПСК САМ .

Правовими підставами позову зазначає ст.ст. 15, 16, ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 216, ст. 377 ЦК України.

Вказаній справі присвоєно №909/674/19.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 03.10.2019 у справі №909/674/19 (а.с.127-130,т.5) на підставі ч. 2, 3, 6, 7 ст. 173 ГПК України об`єднано в одне провадження справи №909/674/19 та №909/472/18, та присвоєно об`єднаній справі №909/674/19.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 26.12.2019 у справі №909/674/19 задоволено позов ПСК САМ до Богородчанського районного споживчого товариства та державного реєстратора Державного підприємства Івано-Франківський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою Цалини Андрія Богдановича про скасування державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва торгового комплексу готовністю 93% за адресою: Івано-Франківська область, Богородчанський район, с. Старуня, вул. Лукача, 1Б, за Богородчанським районним споживчим товариством, номер запису 21489192, індексний номер рішення 36239832 від 20.07.2017.

Скасовано державну реєстрацію права власності на об`єкт незавершеного будівництва торгового комплексу готовністю 93%, розміщеного в с. Старуня, вул. Лукача, 1Б, Богородчанського р-н., Івано-Франківської обл. за Богородчанським районним споживчим товариством, номер запису 21489192, індексний номер рішення 36239832 від 20.07.2017.

Здійснено розподіл судових витрат.

Частково задоволено позов ПСК САМ до Богородчанського районного споживчого товариства, ПСК Стар Плай та державного реєстратора державного підприємства Івано-Франківський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою Іванюлика Юрія Володимировича за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача державного підприємства Івано-Франківський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою про визнання недійсними постанови правління Богородчанського районного споживчого товариства від 21.07.2017, акту приймання-передачі торгового комплексу в с. Старуня по вул. Лукача, 1Б, від 25.07.2017 та скасовано державну реєстрацію права власності на незавершене будівництво торгового комплексу в с. Старуня Богородчанського району по вул. Лукача, 1Б, за підприємством споживчої кооперації Стар Плай , індексний номер рішення 36397502.

Задоволено позов ПСК САМ до ПСК Стар Плай та Старунської сільської ради за участі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватного нотаріуса Любінець О.П., Богородчанського районного нотаріального округу Івано-Франківської області та визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 20.03.2019, площею 0,1214 га, кадастровий номер 2620488801:01:001:0215, укладений між Старунською сільською радою Богородчанського району Івано-Франківської області та ПСК Стар Плай .

Скасовано запис про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку кадастровий номер 2620488801:01:001:0215 за ПСК Стар Плай індексний номер рішення 46047362.

Оскільки спірне незавершене будівництво не відносилось до засобів, які не підлягають відчуженню, суд першої інстанції дійшов до висновку, що Богородчанське РСТ правомірно розпорядилось належними йому основними засобами у вигляді об`єкта незавершеного будівництва шляхом його передання до статутного капіталу позивача. Звідси випливає, що позивач набув право власності на матеріали, обладнання тощо, яке було використано в процесі будівництва.

З цих підстав суд дійшов до висновку, що постанова Правління Богородчанського РСТ від 21.07.2017 порушує права та охоронювані законом інтереси позивача, а відтак підлягає визнанню недійсною.

Місцевий господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про визнання недійсним акта приймання-передачі від 25.07.2017, не підлягають до задоволення з огляду на те, що зазначений акт не є підставою для виникнення чи зміни цивільних прав та обов`язків.

Суд задоволив вимогу про скасування державної реєстрації права власності ПСК Стар Плай на спірний об`єкт, оскільки встановив протиправність постанови правління Богородчанського РСТ від 21.07.2017 на підставі якої здійснено цю реєстраційну дію.

Встановивши неправомірність набуття права власності на частину об`єкта незавершеного будівництва, що розташований на спірній земельній ділянці за кадастровим номером 2620488801:01:001:0215, внаслідок чого скасовано реєстрацію права власності на об`єкт незавершеного будівництва за ПСК Стар Плай , суд дійшов до висновку про задоволення похідних позовних вимог про визнання недійсним рішення Старунської сільської ради від 22.02.2019 Про затвердження експертно-грошової оцінки і продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення у власність та визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 20.03.2019, укладеного між Старунською сільською радою та ПСК Стар Плай .

З цих ж підстав задоволено позов про скасування державної реєстрації права власності за ПСК Стар Плай на земельну ділянку кадастровий номер 2620488801:01:001:0215, площею 0,1214 га, в с. Старуня, вул. Лукача, 1Б, Богородчанського району, Івано-Франківської області, реєстраційний номер об`єкта: 1720383926204, що була проведена на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 46047362 від 20.03.2019, Любінець О.П., приватним нотаріусом Богородчанського районного нотаріального округу Івано-Франківської області.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги .

В апеляційній скарзі Богородчанське районне споживче товариство просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове про відмову в задоволенні позовів, у зв`язку з нез`ясуванням обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, порушенням норм процесуального права або неправильним застосуванням норм матеріального права.

Узагальнені доводи особи, що подала апеляційну скаргу .

В обґрунтування апеляційної скарги Богородчанське районне споживче товариство зазначає, що:

1)позивач не надав суду оригінал постанови Правління Богородчансткого РСТ №18 від 11.04.2006, на підставі якого відбулось розпорядження майном, чим не виконано вимоги ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 12.11.2019 про витребування цього доказу;

2)суд першої інстанції безпідставно врахував рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 02.04.2012 у справі №5010/93/2012-26/4 в межах якої взято до уваги примірник постанови Правління Богородчанського РСТ №18 від 11.04.2006, на підставі якого відбулось розпорядження майном, не підписаний членами правління, оскільки такі обставини є не преюдиційними, а оцінкою суду, а тому в силу ч. 7 ст. 75 ГПК України не могли бути враховані судом;

3)суд першої інстанції не врахував, що на момент прийняття постанови Правління Богородчанського РСТ №18 від 11.04.2006, за змістом якої створено ПСК САМ не існувало його засновника СТ Вулкан , а тому не відбувалось внесення вкладів до ПСК САМ ;

4)поза увагою суду залишилось те, що враховуючи ст. 331 ЦК України (в редакції від 18.10.2006) не існувало спірного об`єкту нерухомості, а тому цим майном не могли розпорядитись шляхом внесення до статутного капіталу нового підприємства;

5)ПСК САМ не набуло жодних прав на незавершене будівництво від Богородчанського РайСТ, оскільки на момент передачі воно не мало жодних правовстановлюючих документів на це майно.

Узагальнені доводи та заперечення позивача.

У відзиві на апеляційну скаргу ПСК САМ зазначає, що:

1)у ПСК САМ не могло мати оригіналу постанови, оскільки цей письмовий доказ (його оригінал) знаходиться в Богородчанського РайСТ, що встановлено у справі №5010/93/2012-26/4, в межах якої розглядались вимоги про визнання недійсним цієї постанови Правління №18 від 11.04.2006;

2)на момент внесення вкладу Богородчанським РайСТ внесено права на незавершене будівництво, а не на нерухомість (новозбудоване майно), право на яке виникло пізніше;

3)право апелянта на забудову земельної ділянки підтверджується рішенням виконавчого комітету Богородчанської районної ради народних депутатів Івано-Франківської області №64 від 14.03.1985, яким надано дозвіл на будівництво торгового центру в с. Старуня.

В судове засідання 11.11.2020 з`явилися представники позивача. Представники інших учасників справи в судове засідання не з`явились, хоча належним чином повідомлені про час, дату та місце слухання справи, а тому в силу п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, апеляційний господарський суд розглядає справу за їх відсутності.

Згідно з ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача, дослідивши доводи і заперечення, які наведені в апеляційній скарзі та у відзиві, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нового - про відмову в позові.

Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини .

Предметом позову є вимоги позивача до відповідачів: 1)про скасування державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва за Богородчанським РСТ, 2)про визнання недійсною постанови правління Богородчанського РСТ від 21.07.2017 та акта приймання-передачі від 25.07.2017, яким передано торговий комплекс в с. Старуня до статутного фонду ПСК "Стар Плай", 3)про скасування державної реєстрації права власності на незавершене будівництво за ПСК "Стар Плай", 4)про визнання недійсним і скасування рішення Старунської сільської ради від 22.02.2019 Про затвердження експертно-грошової оцінки і продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення у власність , 5)про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного між Старунською сільською радою та ПСК Стар Плай , що посвідчений 20.03.2019 Любінець О.П., приватним нотаріусом Богородчанського районного нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за №388, 6)про скасування запису про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2620488801:01:001:0215, площею 0,1214 га у с. Старуня, вул. Лукача, 1Б.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що пунктом 1 рішення виконавчого комітету Старунської ради народних депутатів №2 від 08.02.1985 (а.с.80,т.6) погоджено рішення зборів уповноважених колгоспників колгоспу імені Руднева за №1 від 09.02.1985 (а.с.81,т.6), яким виділено земельну ділянку в центральній частині села Старуня за рахунок присадибного фонду під будівництво торгового центру.

Пунктом 1 рішення виконавчого комітету Богородчанської районної ради народних депутатів Івано-Франківської області №64 від 14.03.1985 (а.с.227,т.1) Богородчанському РайСТ надано дозвіл на будівництво торгового центру с. Старуня.

На підставі акта від 25.03.1985 (а.с.82-83,т.6) в центральній частині села Старуня обстежено і вибрано земельну ділянку площею 0,12 га під будівництво даного об`єкту.

12.07.1985 головним архітектором області погоджено містобудівний паспорт на будівництво вищезазначеного торгового центру (а.с.89-94,т.6).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 106 Земельного кодексу УРСР (в редакції Закону №2874-VII від 08.07.1970) земельні ділянки в межах сільського населеного пункту, закріплені за колгоспами, радгоспами та іншими сільськогосподарськими підприємствами, використовуються ними під забудову житловими, культурно-побутовими, виробничими будівлями і спорудами, а також для присадибного землекористування відповідно до статей 58, 63, 64, 73, 77, 78 цього Кодексу. Розміщення на цих землях житлових, культурно-побутових, виробничих будівель і споруд провадиться за погодженням з виконавчим комітетом сільської Ради народних депутатів.

З акта №88/23/01753167 від 18.02.2009, який складений ДПІ в Богородчанському районі Про результати планової виїзної перевірки Богородчанського районного споживчого товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 по 30.09.2008 вбачається, що станом на 01.01.2006 на балансі Богородчанського РСТ рахувалось незавершене будівництво торгового комплексу загальною площею 1643,2 кв.м., частина з якого площею 182,2 кв.м. передано під фельдшерсько-акушерський пункт, а інша частина площею 1461 кв.м. передано ПСК САМ до числа якого входять підвальні приміщення 521 кв.м., інші надземні приміщення - 939 кв.м. на 1-му та 2-му поверхах (а.с.95,т.3).

Проте відображення на балансі підприємства як об`єкту незавершеного будівництва без з`ясування правової природи не є безумовною підставою вважати, що цей товар є саме об`єктом незавершеного будівництва.

Постановою правління Богородчанського РайСТ №37 від 05.09.2006, яка погоджена постановою правління Івано-Франківської обласної спілки споживчих товариств №110 від 28.11.2006, частину приміщення торгового комплексу в с. Старуня по вул. Лукача, 1, площею 182,2 кв.м. безоплатно передано Богородчанській центральній районній лікарні під сільську лікарську амбулаторію. Цей об`єкт прийнято в експлуатацію на підставі акту державної приймальної комісії від 26.12.2006, який затверджено розпорядженням голови Богородчанської районної державної адміністрації Івано-Франківської області №144 від 16.05.2007.

Таким чином, об`єкт торгового комплексу загальною площею 1643,2 кв.м. (182,2 кв.м. + 1461 кв.м.) складається з частини введеного в експлуатацію завершеного будівництвом фельдшерсько-акушерського пункту площею 182,2 кв.м., що не є предметом спору в даній справі, та частини незавершеного будівництва площею 1461 кв.м. до числа якого входять підвальні приміщення 521 кв.м., інші надземні приміщення - 939 кв.м. на 1-му та 2-му поверхах, що є предметом спору в даній справі.

З акта №88/23/01753167 від 18.02.2009, який складений ДПІ в Богородчанському районі Про результати планової виїзної перевірки Богородчанського районного споживчого товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 по 30.09.2008 вбачається, що у період з 01.10.2005 по 30.09.2008 Богородчанським РСТ не укладались договори оренди з Старунською сільською радою, не проводилась оплата орендної плати за оренду земельної ділянки під приміщенням незавершеного будівництва торгового комплексу (а.с.82,т.3).

На виконання вказівок касаційного господарського суду, з`ясовуючи правовий статус спірного майна, яке вносилось Богородчанським РайСТ до статутного капіталу ПСК САМ , судом апеляційної інстанції встановлено наступне.

Постановою Правління Богородчанського РайСТ №18 від 11.04.2006 (а.с.42,т.1) вирішено ввійти в число засновників підприємства споживчої кооперації спільно з споживчим товариством Вулкан , виділивши новоствореному підприємству частину торгового комплексу 1-го та 2-го поверхів і підвальні приміщення.

Рішенням загальних зборів ПСК САМ , яке оформлене протоколом №1 від 17.08.2006 (а.с.274,т.5) вирішено створити споживче товариство САМ , затвердити проект Статуту та розмір статутного капіталу в сумі 890 095,00 грн., з якого частка Богородчанського РайСТ становить 178 013,00 грн. (20%), споживчого товариства Вулкан - 712 052,00 грн. (80%).

На підставі цього рішення 05.10.2006 державним реєстратором проведено державну реєстрацію Статуту товариства (а.с.44-48,т.1) про що внесено відповідний запис №11041020000000332.

За змістом акту від 26.10.2006 (а.с.275,т.5) та доводами позивача Богородчанське РайСТ передало, а ПСК САМ прийняло незавершене будівництво частини торгового комплексу в с. Старуня по вул. Лукача, 1, загальною площею 1461 кв.м., в тому числі підвальні приміщення 521 кв.м., інші надземні приміщення 939 кв.м. на 1 та 2 поверхах вартістю 178 013,00 грн.

Частиною третьою статті 331 ЦК України (в редакції Закону №3201-IV від 15.12.2005) до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об`єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об`єкта нерухомого майна, проектно-кошторисної документації, а також документів, що містять опис об`єкта незавершеного будівництва. Зважаючи на ці обставини, законодавець передбачив спеціальні правила для реєстрації права власності на об`єкти незавершеного будівництва, які прописав у ст. 331 ЦК. Відповідно до її положень за загальним правилом право власності на новозбудоване нерухоме майно виникає з моменту закінчення будівництва, а до цього особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які було використано у процесі будівництва.

Але в тих випадках, коли об`єкт будівництва планується відчужувати, власник зобов`язаний зареєструвати право власності на об`єкт, що передається (це зазначено в ч. 3 ст. 331 ЦК: у разі потреби особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об`єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об`єкта нерухомого майна, проектно-кошторисної документації, а також документів, що містять опис об`єкта незавершеного будівництва ).

Статтею 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено поняття державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень як офіційне визнання та підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 4 цього Закону державній реєстрації прав підлягає право власності на об`єкт незавершеного будівництва.

Для державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва подаються такі документи: 1) документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об`єктом (у разі відсутності у Державному реєстрі прав зареєстрованого відповідного речового права на земельну ділянку); 2) документ, що відповідно до законодавства надає право на виконання будівельних робіт (крім випадків, коли реєстрація такого документа здійснювалася в Єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів); 3) документ, що містить опис об`єкта незавершеного будівництва за результатами технічної інвентаризації такого об`єкта. (частина 1 статті 27-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" ).

Згідно з пунктами 64, 66 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015 для державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва подаються: документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об`єктом (крім випадку, коли речове право на земельну ділянку вже зареєстровано в Державному реєстрі прав); документ, що відповідно до законодавства надає право на виконання будівельних робіт; технічний паспорт на об`єкт незавершеного будівництва.

Зважаючи на наведені норми права та особливий правовий статус об`єкта незавершеного будівництва, який передбачений законодавством, вбачається, що набуттю права власності на такий об`єкт передує проведення державної реєстрації цього об`єкта на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об`єкта нерухомого майна, проектно-кошторисної документації, а також документів, що містять опис об`єкта незавершеного будівництва.

Таким чином, відповідно до вищезазначених норм власник об`єкта незавершеного будівництва, який вносить такий об`єкт до статутного фонду, зобов`язаний спочатку зареєструвати на нього право власності, щоб він набув правового статусу незавершеного будівництва, потім здійснити передачу об`єкта незавершеного будівництва за актом приймання-передачі, після чого новий власник реєструє право власності на цей об`єкт за собою.

Тобто набуття особою права власності на об`єкт незавершеного будівництва залежало не лише від об`єктивних (встановлених законом підстав), а й суб`єктивних факторів (як-от волевиявлення суб`єкта щодо проведення за ним державної реєстрації на об`єкт власності).

Отже, державна реєстрація не є способом набуття права власності, а є лише засобом підтвердження фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі визначених законом документів.

Таким чином, апеляційним господарським судом встановлено, що станом до 26.10.2006 (момент передачі до статутного фонду ПСК САМ ) Богородчанське РайСТ не вчинило жодних дій щодо проведення державної реєстрації за собою права власності на незавершене будівництво частини торгового комплексу в с. Старуня по вул. Лукача, 1, загальною площею 1461 кв.м. в тому числі підвальні приміщення 521 кв.м., інші надземні приміщення 939 кв.м. на 1 та 2 поверхах вартістю 178 013,00 грн.

Судом першої інстанції не з`ясовано правовий статус майна, що передавався відповідачем Богородчанським РайСТ до статутного фонду підприємства споживчої кооперації САМ , а тому без врахування аналізу вищепереліченого законодавства та обставин по справі помилково зроблено висновок про правовий статус майна, що передавався до статутного фонду як об`єкта незавершеного будівництва, а звідси і помилкового висновку, що позивач в установленому законом порядку набув право власності на об`єкт незавершеного будівництва, а тому його право підлягає захисту по суду.

З урахуванням вище наведених норм матеріального права та фактичних обставин справи, а саме: що предметом спору є об`єкт, який на час передачі до статутного фонду позивача не мав правового статусу об`єкту незавершеного будівництва, колегія суддів прийшла до висновку, що Богородчанське РайСТ не мало необхідного обсягу прав на розпорядження об`єктом незавершеного будівництва, яке на момент передачі до статутного фонду ПСК САМ - 26.10.2006, у Богородчанського РайСТ ще не виникло.

Відтак, сторонами не доведено, а судом апеляційної інстанції не встановлено обставин існування об`єкту незавершеного будівництва, як специфічного об`єкта на момент передачі.

У період з 26.10.2006 по 20.07.2017 (тобто з моменту, з якого позивач вважає себе власником об`єкта незавершеного будівництва і до моменту державної реєстрації його за Богородчанським РайСТ) законодавство, яким врегульовано порядок оформлення речових прав на нерухоме майно, неодноразово змінювалось, проте зі збереженням законодавцем загальних вимог щодо обов`язковості здійснення державної реєстрації речового права, тобто дотримання визначеними нормативними актами певної процедури.

У постановах Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №921/403/17-г/6, від 08.08.2019 у справі №909/472/18, від 29.04.2020 у справі №911/1455/19, від 20.05.2020 у справі №911/1902/19 викладено правовий висновок про те, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є юридичним фактом, який полягає в офіційному визнанні та підтвердженні державою набутого особою речового права на нерухомість та є елементом в юридичному складі (сукупності юридичних фактів), який призводить до виникнення речових прав . При цьому реєстрація права власності хоча і є необхідною умовою, з якою закон пов`язує виникнення речових прав на нерухоме майно, однак реєстраційні дії є похідними від юридичних фактів, на підставі яких виникають, припиняються чи переходять речові права, тобто державна реєстрація сама по собі не є способом набуття права власності.

Наведене є втіленням запровадженого в Україні у сфері обігу нерухомості принципу внесення , в силу якого право, яке підлягає реєстрації, виникає в момент такої реєстрації.

Відповідний правовстановлюючий документ (правочин (договір), акт тощо) є підставою для переходу до особи прав на нерухомість, тобто породжує відповідні зобов`язання з передачі майна, а безпосередньо набуття особою усіх повноважень власника (володіння, користування, розпорядження) відбувається в момент внесення до реєстру відповідного запису про державну реєстрацію отриманого речового права.

Апеляційним господарським судом встановлено, що позивач, стверджуючи про набуття права власності на спірний об`єкт незавершеного будівництва ще у 2006 році, не надав доказів вчинення ним станом на момент звернення з позовом передбаченого чинним законодавством комплексу послідовних юридично значимих дій з оформлення відповідного права, які б свідчили про завершення юридичного складу набуття права на незавершене будівництво. Відповідно, Богородчанське РайСТ на час передачі ПСК САМ теж не мав зареєстрованого права власності на незавершене будівництво.

Діяльність споживчої кооперації врегульована Законом України "Про споживчу кооперацію", який визначає її правові, економічні та соціальні основи. Цим Законом установлено правовий статус організацій споживчої кооперації, а також закріплено їх незалежність і самостійність.

Статтею 1 Закону України "Про споживчу кооперацію" встановлено, що споживча кооперація в Україні - це добровільне об`єднання громадян для спільного ведення господарської діяльності з метою поліпшення свого економічного та соціального стану. Вона здійснює торговельну, заготівельну, виробничу та іншу діяльність, не заборонену чинним законодавством України, сприяє соціальному і культурному розвитку села, народних промислів і ремесел, бере участь у міжнародному кооперативному русі.

Згідно з частиною першою статті 111 Господарського кодексу України споживча кооперація в Україні - система самоврядних організацій громадян (споживчих товариств, їх спілок, об`єднань), а також підприємств та установ цих організацій, яка є самостійною організаційною формою кооперативного руху.

Власність споживчої кооперації складається з власності споживчих товариств, спілок, підпорядкованих їм підприємств і організацій та їх спільної власності. Кожний член споживчого товариства має свою частку в його майні, яка визначається розмірами обов`язкового пайового та інших внесків, а також нарахованих на них дивідендів (стаття 9 Закону України "Про споживчу кооперацію" ).

Відповідно до частини 2, 3 статті 9 Закону України "Про споживчу кооперацію" власністю споживчих товариств є засоби виробництва, вироблена продукція та інше майно, що належать їм і необхідні для здійснення статутних завдань.

Споживчим товариствам та їх спілкам можуть належати будинки, споруди, устаткування, транспортні засоби, машини, товари, кошти та інше майно відповідно до цілей їх діяльності. Власність споживчих товариств утворюється з внесків їх членів, прибутків, одержуваних від реалізації товарів, продукції, послуг, цінних паперів та іншої діяльності, не забороненої чинним законодавством.

Як визначено у частині 4 статті 9 Закону України "Про споживчу кооперацію", власність спілок споживчих товариств створюється з майна, переданого їх членами, коштів, одержаних від господарської діяльності підприємств і організацій спілки, реалізації цінних паперів та іншої діяльності.

Суб`єктами права власності споживчої кооперації є члени споживчого товариства, трудові колективи кооперативних підприємств і організацій, а також юридичні особи, частка яких у власності визначається відповідними статутами (частина 6 статті 9 Закону України "Про споживчу кооперацію").

Здійснення права власності, тобто володіння, користування та розпорядження майном споживчої кооперації покладено на її органи відповідно до установчих документів (статутів) споживчих товариств, їх спілок (об`єднань) (частини 1 статті 9 Закону України "Про споживчу кооперацію", частина п`ята статті 111 Господарського кодексу України).

Частиною 2 статті 10 Закону України "Про споживчу кооперацію" встановлено, що майно споживчих товариств та їх спілок може бути продано, передано, здано в оренду, надано в позичку і безплатне тимчасове користування членам споживчих товариств, державним, кооперативним та іншим організаціям, трудовим колективам, окремим громадянам тільки за рішенням загальних зборів, конференцій та з`їздів відповідних спілок або уповноважених ним органів.

Відповідно до цього Закону , інших законодавчих актів України розроблене Положення про громадське майно (основні засоби) споживчої кооперації України, (затверджене постановою Ради Укоопспілки 03.04.2003 із змінами), яке є нормативним актом Укоопспілки, обов`язковим для виконання споживчими товариствами, споживспілками, їх підприємствами (об`єднаннями), іншими суб`єктами господарювання системи Центральної спілки споживчих товариств України (Укоопспілки) (пункт 1.2 Положення).

Згідно з пунктом 9 Положення передача основних засобів як внесок до статутного капіталу організацій і підприємств системи Укоопспілки проводиться за рішенням вищого органу управління споживчого товариства, споживспілки або уповноваженого ним органу за актом приймання-передачі. Можливість такої передачі залежить від належності основних засобів до подільного чи неподільного громадського майна (пункт 2.3 Положення).

Зі змісту наведених норм убачається, що оскільки власність споживчих товариств утворюється з внесків їх членів, прибутків, одержуваних від реалізації товарів, продукції, послуг, цінних паперів та іншої діяльності, не забороненої чинним законодавством, то споживче товариство як власник майна має право розпорядитися ним за умови належності такого майна до подільного громадського майна, в тому числі шляхом передання основних засобів (крім неподільного громадського майна), об`єктів незавершеного будівництва до статутного капіталу організацій і підприємств системи Укоопспілки.

Згідно зі ст. 97 Цивільного кодексу України, управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Пунктом 46 Статуту Богородчанського РайСТ, який затверджений зборами уповноважених членів Богородчанського РайСТ від 12.08.2004 та зареєстрований Богородчанською районною державною адміністрацією 09.11.2004 за №11041050001000025 (а.с.249-273,т.5), передбачено, що майно споживчого товариства складається з неподільної й подільної частин:

а)неподільне (громадське) майно споживчого товариства - це сукупність активів-основних засобів, які розподілу не підлягають і слугують як сьогоднішнім членам, так і майбутнім поколінням. Неподільне (громадське) майно споживчого товариства визначається розміром не меншим, ніж 25% загальної вартості основних засобів. Конкретний розмір неподільного (громадського) майна та перелік об`єктів, що зараховуються до нього затверджують загальні збори (збори уповноважених) членів споживчого товариства за попереднім погодженням з правлінням спілки, до складу якої воно входить. Об`єкти неподільного (громадського) майна не можуть бути продані, безоплатно передані, внесені до статутного капіталу інших підприємств (крім кооперативних підприємств з управлінням цим майном та споживспілок в обмін на корпоративні права) та передані в заставу, фінансовий лізинг (крім організацій і підприємств системи Укоопспілки).

б)подільне (колективне) майно споживчого товариства - це сукупність активів, які в установленому чинним законодавством та нормативними актами Укоопспілки порядку можуть бути переведені в оборотні активи шляхом їх продажу, а також безоплатно передані, внесені до статутного капіталу інших підприємств і організацій, передані в заставу, надані в оренду.

Відповідно до статей 328 та 329 Цивільного Кодексу право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

За змістом зазначених норм матеріального права особа (фізична або юридична), яка набула право на майно від іншої особи, є власником новоствореного нерухомого майна як об`єкта цивільного обороту лише у разі, коли їй було передано прийняте до експлуатації в порядку, визначеному законодавством, новостворене нерухоме майно, а у разі необхідності його реєстрації - також майно, яке зареєстроване за цією особою як об`єкт незавершеного будівництва, про що обґрунтування наводилося вище. В іншому випадку особа може передати іншій особі лише матеріали, обладнання, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна), що мало місце в цьому спорі.

Зважаючи на відсутність передбаченого законом необхідного обсягу прав та достатнього волевиявлення Богородчанського РайСТ на розпорядження спірним об`єктом незавершеного будівництва, суд апеляційної інстанції доходить до висновку, що у позивача не виникло жодних легітимних прав на вищезазначений об`єкт незавершеного будівництва (в т.ч. права власності) за захистом яких він звернувся з позовами в даній справі, а тому такі не підлягають судовому захисту.

Згідно з частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 цього Кодексу закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, якою визначено способи захисту прав і законних інтересів суб`єктів господарювання.

При цьому, слід зазначити, що захисту підлягає порушене право, або таке, що не визнається чи оспорюється.

Отже, з наведених норм права вбачається, що зверненню з позовом в суд має передувати наявність об`єктивних обставин щодо порушення або оспорювання прав і охоронюваних законом інтересів особи, а не суб`єктивне ставлення особи до таких обставин.

ПСК "САМ", звертаючись до суду з позовом про визнання недійсними постанови правління Богородчанського РСТ від 21.07.2017 та акта від 25.07.2017 про передачу ПСК "Стар Плай" незавершеного будівництвом торгового комплексу в с. Старуня, посилалося на те, що ПСК "САМ" є власником добровільно переданого відповідачем до його статутного фонду об`єкта незавершеного будівництва, а тому оскаржувані постанова та акт порушують права та законні інтереси позивача і підлягають визнанню недійсними, проте як зазначалося вище позивач не надав доказів вчинення ним станом на момент звернення з позовом передбаченого чинним законодавством комплексу послідовних юридично значимих дій з оформлення відповідного права, які б свідчили про завершення юридичного складу набуття права на незавершене будівництво.

Відповідно до статті 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

ЦК України при класифікації речей як об`єктів цивільних прав поділяє речі на рухомі і нерухомі.

Так, зокрема, відповідно до статті 5 Закону України від 1 липня 2004 року №1952-ІV Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень об`єктами нерухомого майна є житлові будинки; квартири; будівлі, споруди, житлові та нежитлові приміщення.

Таким чином, нерухоме майно є особливим об`єктом права власності, оскільки наділене специфічними рисами - сталий зв`язок із землею, особлива цінність, неможливість переміщення без знецінення та зміни її призначення.

Особливістю правового статусу нерухомого майна є те, що у процесі створення воно може набувати статусу як незавершеного будівництвом нерухомого майна, так і завершеного нерухомого майна.

Виходячи з аналізу чинного законодавства, вбачається, що об`єкт будівництва (об`єкт незавершеного будівництва) - нерухома річ особливого роду: фізичне її створення розпочато, однак не завершено. Щодо такої речі можливе встановлення будь-яких суб`єктивних майнових, а також зобов`язальних прав у випадках та в порядку, визначених актами цивільного законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі №910/10647/18 та постанові Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №336/4781/18, яка враховується апеляційним господарським судом в силу ч. 4 ст. 236 ГПК України.

Постановою Правління Богородчанського РайСТ №31 від 01.04.2011 (а.с.167,т.5) вирішено вийти з числа засновників ПСК САМ , однак вказане рішення фактично не було реалізоване, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за №1005872123, який сформований станом на 22.10.2019 (а.с.276-281,т.5), де Богородчанське РайСТ вказане як один з двох засновників ПСК САМ .

ПСК "САМ", звертаючись до суду з позовом, посилається на те, що на земельній ділянці, яка на підставі рішення Старунської сільської ради від 22.02.2019 та договору купівлі-продажу від 20.03.2019 відчужена ПСК Стар Плай , знаходиться нерухоме майно - торговий комплекс, площею 0,1214 га в с. Старунь, вул. Лукача, 1Б, яке належить позивачу, внаслідок чого порушується цілісність об`єкту нерухомості з земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований, а відтак і право власності позивача, а тому ПСК Стар Плай не може бути власником земельної на якій знаходиться нерухоме майно позивача - ПСК САМ .

Апеляційним господарським судом встановлено, що на момент передачі Богородчанським РайСТ спірного майна до статутного капіталу ПСК САМ діяла стаття 120 ЗК України у редакції Закону №2768-III від 25.10.2001, за змістом якої при відчуженні об`єкта нерухомого майна, розташованого на відповідній ділянці, до набувача могло переходити право на цю земельну ділянку.

У постанові Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 26.02.2020 у справі №914/1658/15 викладено наступні правові висновки:

-правила переходу та припинення прав на земельну ділянку, що передбачені обома редакціями статті 120 ЗК України можуть застосовуватись виключно у випадку набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, тобто об`єкт нерухомості, який знаходиться на такій земельній ділянці;

-факт здійснення державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва не змінює правового статусу такого майна та не перетворює сукупність будівельних матеріалів на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок, будівлю, споруду тощо) в розумінні статті 181 та частини 2 статті 331 ЦК України;

-таким чином, у випадку відчуження розміщених на земельній ділянці об`єктів незавершеного будівництва, наведені приписи статей 120 ЗК України не застосовуються.

Позивач у даній справі пов`язує порушення свого права користування на земельну ділянку, яка знаходиться під спірним об`єктом саме можливістю застосування до спірних правовідносин положень статей 120 ЗК України (ст.377 ЦК України) та наслідків передбачених цими положеннями, однак, з урахуванням зазначеного вище, такі твердження позивача є помилковими і такими, що зроблені з неправильним розумінням норм матеріального права.

Відтак є доводи апеляційної скарги в цій частині є обґрунтованими та спростовують висновки суду першої інстанції про неправильне застосування вищезазначених норм матеріального права.

27.11.2014 між Старунською сільською радою (орендодавець) та Богородчанським РайСТ (орендар) укладено договір (а.с.282-284,т.1) за умовами пунктів 1, 7 якого орендодавець передає, а орендар приймає в платне користування строком на 10 років земельну ділянку площею 0,1842 га, кадастровий номер 2620488801:01:001:0190 для обслуговування торгового комплексу.

На виконання цього договору між сторонами підписано акт приймання-передачі від 27.11.2014 (а.с.285,т.1) та розрахунок розміру орендної плати на цю земельну ділянку (а.с.286,т.1), які є невід`ємними додатками до цього договору.

Речові права оренди Богородчанського РайСТ на цю земельну ділянку внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно під записом №8062290 від 13.12.2014, що підтверджується відповідним витягом (а.с.238,т.1).

Рішенням Старунської сільської ради №6 від 10.02.2015 (а.с.291,т.1) торговому комплексу в с. Старунь присвоєно адресу: с. Старуня, вул. Лукача, 1Б.

17.07.2017 на об`єкт незавершеного будівництва готовністю 93% торговий комплекс, який розташований за адресою: Івано-Франківська обл., Богородчанський р-н., с. Старуня, вул. Лукача, 1Б, ФОП Гаврищуком О.В. виготовлено технічний паспорт (а.с.228-232,т.1).

20.07.2017 до Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно Цалин А.Б., державним реєстратором державного підприємства Івано-Франківський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою внесено запис №21489192 (а.с.24-25,т.1) про право власності Богородчанського районного споживчого товариства на об`єкт незавершеного будівництва, торговий комплекс готовністю 93%, який розташований за адресою: Івано-Франківська обл., Богородчанський р-н., с. Старуня, вул. Лукача, 1Б.

При цьому підставами виникнення права власності зазначено: технічний паспорт від 17.07.2017, виданий ФОП Гаврищук О.В.; витяг з ДРРП про реєстрацію речового права за 30938020 від 13.12.2014, виданий державним реєстратором Гринишин О.Р.; договір оренди земельної ділянки від 27.11.2014, який укладений між Старунською сільською радою та Богородчанським РайСТ; рішення виконавчого комітету Богородчанської районної ради народних депутатів №64 від 14.03.1985 Про дозвіл на будівництво ; рішення Старунської сільської ради №6 від 10.02.2015 Про присвоєння поштової адреси .

На підставі постанови Правління Богородчанського РайСТ №9 від 21.07.2017 (а.с.239,т.1) та рішення загальних зборів ПСК Стар Плай , яке оформлене протоколом №2 від 24.07.2017 (а.с.316,т.1), між сторонами підписано акт від 25.07.2017 (а.с.240,т.1) згідно з яким Богородчанське РайСТ передало, а ПСК Стар Плай прийняло до свого статутного капітал об`єкт незавершеного будівництва - торговий комплекс готовністю 93%, який розташований за адресою: Івано-Франківська обл., Богородчанський р-н., с. Старуня, вул. Лукача, 1Б.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції Закону №1666-VIII від 06.10.2016), державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Однією з засад державної реєстрації прав є внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом (п. 4 ч. 1 ст. 3 цього ж Закону).

Серед переліку речових прав та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації є право власності (п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону).

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції Закону №1666-VIII від 06.10.2016), державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах, а також перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій.

Крім того, державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Статтею 11 вищезазначеного Закону встановлено, що державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

Порядок проведення державної реєстрації прав визначено статтею 18 цього ж Закону.

З огляду на вищевикладені норми Закону, одним із обов`язків державного реєстратора є встановлення відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно. При цьому, для перевірки цієї інформації та з метою недопущення одночасного існування подвійної державної реєстрації прав, державний реєстратор не лише вправі, а й зобов`язаний, зокрема, запитувати від відповідних органів інформацію, які відповідно до чинного на момент оформлення права законодавства проводили таке оформлення, вимагати в разі потреби подання додаткових документів.

Такий обов`язок кореспондується із засадами державної реєстрації прав, зокрема - гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, що передбачено ч. 1 ст. 3 згаданого Закону.

Стаття 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачає підстави для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

Законодавець поклав на відповідних посадових осіб обов`язок під час реєстрації перевіряти відсутність суперечностей зареєстрованих прав і тих, що подаються до реєстрації. Приймаючи рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відповідна посадова особа здійснює дії по аналізу поданих документів та приймає відповідне рішення про здійснення такої реєстрації або про відмову у здійсненні такої реєстрації, яке є обов`язковим для заявника.

Здійснюючи такі дії при перевірці поданих документів, співставлення зареєстрованих та заявлених до реєстрації прав - запобігає порушенню прав та законних інтересів власників від порушень внаслідок реєстраційних дій.

В спірному випадку, наявні в матеріалах справи докази вказують на те, що державний реєстратор вчинив всі необхідні дії з перевірки документів та наявність правових підстав для реєстрації, що спростовує наявність порушених прав позивача цією реєстрацією, а відтак про відсутність підстав для скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Позовна вимога про скасування державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва - спір, який пов`язаний з порушенням цивільних прав іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідач у справі це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

З огляду на зазначене, державний реєстратор виконує свої повноваження в силу Закону, а не у зв`язку з задоволенням позову щодо нього у приватно - правових відносинах.

Це пов`язано з тим, що у спорах, які мають приватно - правовий характер, державний реєстратор не може виступати відповідачем.

А отже, у даному випадку, державні реєстратори Іванюлик Ю.В. та Любінець О.П. не можуть бути належними відповідачами у даній справі.

Оскільки позивач не набув права власності на об`єкт незавершеного будівництва, а тому зареєстроване це право спершу за Богородчанським РайСТ, а в наступному за ПСК Стар Плай , не порушує право позивача, на захист якого спрямовано позовні вимоги: про скасування державної реєстрації права власності на незавершене будівництво торгового комплексу готовністю 93% за адресою: с. Старуня, вул. Лукача, 1Б, Богородчанського р-н., Івано-Франківської обл. за Богородчанським РайСТ, номер запису 21489192, індексний номер рішення 36239832 від 20.07.2017; про скасування державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва; про визнання недійсними постанови правління Богородчанського РайСТ від 21.07.2017 та акта приймання-передачі від 25.07.2017 на користь ПСК Стар Плай торгового комплексу (індексний номер 36397502).

Відповідно до ст.ст. 16, 203, 215 ЦК для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є:

-пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою;

-наявність підстав для оспорення правочину;

-встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці.

Звертаючись з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 20.03.2019 укладеного між Старунською сільською радою Богородчанського району Івано-Франківської області та ПСК Стар Плай , позивач не довів своїх вимог. Апеляційним судом не встановлено порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, в даному випадку позивача, договором купівлі-продажу земельної ділянки від 20.03.2019, площею 0,1214 га, кадастровий номер 2620488801:01:001:0215, укладеним між Старунською сільською радою Богородчанського району Івано-Франківської області та ПСК Стар Плай , відповідно і похідної вимоги про скасування запису про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 2620488801:01:001:0215 за ПСК Стар Плай індексний номер рішення 46047362.

Позивач покликається на ті обставини, що ним здійснювалося фінансування будівництва на загальну суму 1 580 362,00 грн. (657 722,00 грн. + 105 062,00 грн. + 224 428,00 грн. + 593 150,00 грн.), в підтвердження цього покликається на акти виконаних робіт форми КБ2в (а.с.55-59, 69-82, т.1) та кошторисів (а.с.50-54, 60-68, т.1), які підтверджують витрати в спірному будівництві, а також перевірки Інспекції ДАБІ в Івано-Франківській області у 2011 році (а.с.83-84,т.1), якою встановлено порушення державних стандартів при будівництві спірного об`єкта.

Разом з тим, апеляційний господарський суд зазначає, що проведення позивачем будівельних робіт на спірному об`єкті не пов`язується з виникненням у нього права власності на об`єкт незавершеного будівництва, а судове рішення не може підміняти встановлену законом процедуру набуття такого права на об`єкт незавершеного будівництва.

З цих правових підстав апеляційний господарський доходить до висновку, що позови із сформованими позовними вимогами в даному випадку є неефективними та не відновлять його прав з вищенаведених підстав.

Щодо захисту інших цивільних прав, то позивачем вимог не заявлялося, а тому суд не вправі виходити за межі змісту позовних вимог.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги .

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 277 ГПК України (в редакції Закону №132-IX від 20.09.2019) підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи.

Апелянтом доведено неправильне застосування норм матеріального і порушення процесуального права, внаслідок чого спростовано наведені висновки суду першої інстанції, які тягнуть за собою наслідки у вигляді скасування прийнятого судового рішення, а тому апеляційна скарга Богородчанського РайСТ б/н від 02.02.2020 підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду скасуванню з прийняттям нового про відмову в задоволенні заявлених позовів.

З огляду на наведене, аргументи позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу про заперечення доводів апеляційної скарги щодо правомірності набуття права власності на об`єкт незавершеного будівництва внаслідок його внесення Богородчанським РайСТ до статутного капіталу ПСК Сам , щодо переходу до позивача права користування та забудови земельної ділянки, яка знаходиться під спірним об`єктом незавершеного будівництва, є такими, що не відповідають встановленим обставинам по справі.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1-3 статті 86 ГПК України (в редакції Закону №132-IX від 20.09.2019), суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи задоволення апеляційної скарги, суд дійшов до висновку про відшкодування з позивача на користь апелянта 44 341,00 грн. судового збору, в тому числі 10 572,00 грн. (а.с.13,т.4) за подання апеляційної скарги, 14 096,00 грн. (а.с.102,т.4) за подання касаційної скарги, 19 763,00 грн. (а.с.171а,т.6) за подання апеляційної скарги (повторно).

Керуючись ст. ст. 236, 269, 270, 275, 277, 281-284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу Богородчанського районного споживчого товариства б/н від 02.02.2020 - задоволити.

Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 26.12.2019 - скасувати.

Відмовити в задоволенні позовів підприємства споживчої кооперації Сам .

Стягнути з підприємства споживчої кооперації Сам на користь Богородчанського споживчого товариства 44 341,00 грн. судового збору.

Місцевому господарському суду видати наказ в порядку ст. 327 ГПК України.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий-суддя: С.М. Бойко

Судді: Т.Б. Бонк

Г.Г. Якімець

Повний текст постанови складено 27.11.2020.