Рішення

від 30.11.2020 по справі 910/16033/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.11.2020Справа № 910/16033/20 Господарський суд міста Києва у складі судді Алєєвої І.В., розглянувши у спрощеному провадженні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Інтер Коннект Групп

до Національної академії образотворчого мистецтва і архутектури

про стягнення 522 738, 44 грн.

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Інтер Коннект Групп звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Національної академії образотворчого мистецтва і архутектури про стягнення 522 738, 44 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором на виконання робіт по капітальному ремонту (ремонтно-реставраційним роботам) від 23.12.2019 № 161 в частині повної та своєчасної оплати за виконані позивачем роботи.

Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2020 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

Вказану ухвалу Господарського суду міста Києва сторони отримали у встановленому законом порядку, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

26.11.2020 від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву в якому визнає позов та просить задовольнити позовні вимоги за наявними в справі матеріалами.

Згідно з пункту 1 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Приписами частини 1 статті 191 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову (ч. 4 ст. 191 ГПК України).

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

УСТАНОВИВ:

23.12.2019 між позивачем (генпідрядник) та відповідачем (замовник) було укладено договір на виконання робіт по капітальному ремонту (ремонтно-реставраційним роботам) № 161.

Відповідно до п. 1.1. Договору Генпідрядник зобов`язується виконати в повному обсязі роботи: Капітальний ремонт вбиралень, місць загальною користування Національної Академії образотворчого мистецтва і архітектури за адресою: м. Київ, вул. Вознесенеький узвіз, 20 у Шевченківському р-ні м. Києва з влаштуванням вбиралень для інвалідів корпусу А (Ремонтно реставраційні роботи), далі - Роботи ДК 021:2015 (45000000-7 Будівельні роботи та поточний ремонт), на свій ризик власними і залученими силами та засобами, в комплексі ремонтно-будівельних робіт, та здати роботи замовнику) в обумовлені Договором строки, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконані якісно роботи на умовах даного договору, включаючи всі витрали пов`язані з їх виконанням, в т.ч. постачання матеріальних ресурсів: матеріалів, конструкцій, виробів. Роботи провести згідно ДБН А.2.2-14-2016 та ДСТУ- Н Б В.3.2-4:2016.

Згідно п. 3 Договору ціна Договору складається з цін по зведених кошторисних розрахунках з експертними звітами і двосторонніх додаткових Угодах до Договору про затверджені ціни на додаткові роботи згідно ДСТУ БД1.11 - 1:2013 становить 723 859, 00 грн в тому числі ПДВ 20 % 120 643, 17 грн.

Ціна Договору може були змінена за взаємною згодою сторін. У разі необхідності внесення змін до договору, такі зміни відбуваються за взаємною згодою Сторін у порядку та у терміни, передбаченому діючим законодавством України (п. 3.1. Договору).

Розрахунки за виконані роботи будуть здійснюватися на підставі Акту виконаних робіт за формою КБ-2в та Довідки про вартість виконаних робіт за формою КБ-3, проміжними платежами в міру прийняття робіт (п. 12.6. Договору).

Генпідрядник визначає обсяги та вартість виконаних робіт, що підлягають оплаті, та готує відповідні документи і подає їх для підписання замовнику не пізніше ніж за 5 днів до завершення звітного періоду. Замовник зобов`язаний підписати подані генпідрядником документи, шо підтверджують виконання робіт, або обґрунтувати причини відмови від їх підписання протягом 3-х робочих днів з дня одержання. Оплата фактично виконаних робіт здійснюється протягом 10 календарних днів з дня підписання документів замовником (п. 12.7. Договору).

Загальна вартість виконаних підрядних робіт за Договором становить 587 748, 43 грн. в т.ч. ПДВ, що підтверджується підписаними Актами форми КБ2в та Довідками КБ3.

За результатами виконаних підрядних робіт було підписано, але не оплачено Акт приймання будівельних робіт № 2 від 31.03.2020 на загальну суму 509 662, 69 грн в т.ч. ПДВ.

Позивач на адресу відповідача направив претензію від 27.04.2020 № 2704-20 про сплату боргу у сумі 509 662, 69 грн, яка задоволена не була, що і стало підставою для звернення до Господарського суду з даним позовом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Статтею 875 ЦК України визначено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 ЦК України).

Відповідно до Акта приймання виконання будівельних робіт № 2 за березень 2020 підписаного сторонами 31.03.2020, позивачем надано, а відповідачем прийнято будівельні роботи на загальну суму 509 662, 69 грн. Відповідач підписав вказаний Акт та прийняв виконані позивачем роботи без заперечень та зауважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Змістом п. 12.7. Договору підтверджується, що оплата фактично виконаних робіт здійснюється протягом 10 календарних днів з дня підписання документів замовником.

Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Оскільки, відповідач у визначені договором строки не здійснив оплати за надані позивачем ремонтні роботи, заборгованість відповідача за договором у сумі 509 662, 69 грн підтверджена матеріалами справи та не заперечується відповідачем у відзиві на позов, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення 509 662, 69 грн основного боргу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що відповідач обов`язок по сплаті грошових коштів у визначений договором строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення 7979, 13 грн 3% річних та 5096, 62 грн інфляційних втрат.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується порушення відповідачем зобов`язань за Договором щодо своєчасної сплати за виконанні роботи, а отже відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання за Договором.

Відповідальність за порушення грошового зобов`язання передбачена статтею 625 ЦК України.

Так, за приписами ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідний висновок Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду викладено в постанові від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів та статті 236 Господарського процесуального кодексу України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Господарський суд здійснив перевірку наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат, дійшов висновку про його неточність, виходячи з того, що позивачем з урахуванням дати підписання Акта форми КБ2в від 31.03.2020 та п. 12.7. Договору, невірно визначено період початку нарахувань інфляційних втрат.

З урахуванням наведено та враховуючи практику ВС про нарахування інфляційних втрат за повний місяць, господарський суд здійснив власний розрахунок інфляційних втрат, за розрахунком суду до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1000, 42 грн інфляційних втрат.

Дослідивши здійснений позивачем розрахунок заявленої до стягнення суми 3 %, суд вважає його обґрунтованим, арифметично вірним та таким, що не суперечить нормам чинного законодавства, у зв`язку з чим вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме у розмірі 7979, 13 грн.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин суд, оцінивши подані докази та наведені в обґрунтування доводи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Позивач просить стягнути з відповідачів понесені судові витрати на правничу допомогу у розмірі 25 000 грн.

Частина 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає докази виконаних робіт (наданих послуг) адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

На підтвердження зазначеного позивачем було надано Договір про надання правової допомоги від 22.09.2020 № 263/юр, Акт наданих адвокатських (юридичних) послуг № 09/10 від 09.10.2020 на загальну суму 5000 грн, квитанція до прибуткового касового ордеру від 09.10.2020 про сплату позивачем адвокатській компанії 5000 грн. Щодо понесених позивачем витрат на правничу допомогу у розмірі 20 000 грн, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження понесених вказаних витрат та їх оплати.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 5000 грн витрат на правничу допомогу адвоката.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 129, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА І АРХІТЕКТУРИ (04053, місто Київ, ВУЛИЦЯ ВОЗНЕСЕНСЬКИЙ УЗВІЗ, будинок 20, ідентифікаційний код 02214165) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ІНТЕР КОННЕКТ ГРУПП (04080, місто Київ, ВУЛИЦЯ КОСТЯНТИНІВСЬКА, будинок 73, корпус А 1, офіс 8, ідентифікаційний код 36197740) основного боргу у розмірі 509 662 (п`ятсот дев`ять тисяч шістсот шістдесят дві) грн 69 коп., 3 % річних у розмірі 7979 (сім тисяч дев`ятсот сімдесят дев`ять) грн 13 коп., інфляційні втрати у розмірі 1000 (одна тисяча) грн 42 коп., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн 00 коп. та витрат зі сплати судового збору у розмірі 7779 (сім тисяч сімсот сімдесят дев`ять) грн 63 коп.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Алєєва