Рішення

від 19.11.2020 по справі 914/1050/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.11.2020 справа № 914/1050/20

За позовом: Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Філії Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд АТ Українська залізниця , м.Київ,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Аллея , м.Львів,

про стягнення 2'212'123,06 грн. заборгованості та усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення,

та за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Аллея , м.Львів,

до відповідача за зустрічним позовом: Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Філії Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд АТ Українська залізниця (позивача у справі № 914/1050/20),

про визнання договору №27 оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності, таким, що продовжив свою дію на той самий термін (до 30.09.2020 року) та на тих самих умовах.

Суддя Яворський Б.І.,

при секретарі Муравець О.М.

Учасники провадження:

від позивача (відповідача за зустрічним позовом): Дорогін К.Ю.,

від відповідача (позивача за зустрічним позовом): Лошкарьов І.І., Анохін Д.І.,

присутні вільні слухачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2

Відводів складу суду сторонами не заявлялося.

Відповідно до ст. 222 ГПК України фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу - програмно-апаратного комплексу "Акорд".

Суть спору. На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Філії Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд АТ Українська залізниця до Товариства з обмеженою відповідальністю Аллея про стягнення 2'212'123,06 грн. заборгованості за невиконання умов договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності, № 27 від 21.07.2008 та усунення перешкод у користуванні майном. Позивач зазначає, що, не зважаючи на закінчення 30.06.2018 строку дії договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, яке належить до державної власності № 27, та повідомлення відповідача у передбаченому чинним законодавством порядку про відмову від його продовження, станом на день звернення до суду з цією позовною заявою орендоване за договором нерухоме майно не повернуто. У зв`язку з цим, на переконання орендодавця, загальна сума заборгованості орендаря за умовами договору становить 2'212'123,06 грн., та складається із заборгованості по сплаті орендної плати у розмірі 131'574,79 грн., неустойки за користування орендованим майном після закінчення строку дії договору оренди за ч.2 ст.785 ЦК України в розмірі 2'077'174,83 грн., 3% річних у розмірі 2'149,89 грн. та інфляційних втрат у розмірі 1'223,55 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 29.04.2020 справу № 914/1050/20 передано на розгляд судді Яворському Б.І.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 04 травня 2020 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків. Після усунення позивачем допущених недоліків, ухвалою суду від 13.05.2020 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 04.06.2020, надано відповідачу строк на подання відзиву-протягом 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі, явку сторін визнано обов`язковою.

Приймаючи до уваги запровадження 12.03.2020 та продовження Кабінетом Міністрів України на усій території України карантинних заходів, суд протокольною ухвалою від 04.06.2020 задоволив клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання, відклав підготовче засіданні на 25.06.2020 та викликав відповідача у наступне підготовче засідання. При цьому суд керувався нормами п.4 ч.2 Прикінцевих положень ГПК України, згідно з яким процесуальні строки продовжуються на період карантину в силу закону, а також враховував принцип розумного строку тривалості провадження.

17.06.2020 ТзОВ Аллея подало відзив на позовну заяву (вх.№19906/20), у якому заперечує проти позову. Зокрема, зазначає наступне. З моменту укладення спірного договору оренди відповідач, як орендар за цим договором, належним чином виконував усі договірні зобов`язання (у т.ч. грошові, щодо утримання орендованого майна в належному стані, страхування, та ін.); орендодавець за договором оренди до спливу визначеного у ч. З ст. 17 Закону України Про оренду державного і комунального майна терміну не повідомив орендаря про бажання використовувати орендоване майно для власних потреб, а орендар навпаки повідомив орендодавця про свій намір продовжити користування орендованим майном, що свідчить про порушення позивачем переважного права відповідача на укладення договору оренди на новий строк; лише власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (частина перша статті 317 ЦК), які він може реалізовувати на власний розсуд; чинне законодавство не надає право балансоутримувачу виступати орендодавцем щодо спірного нерухомого майна та мати права орендодавця, тому балансоутримувач не вправі заявляти орендареві вимогу повернути орендоване майно, а у даному випадку саме балансоутримувач надсилав повідомлення про припинення договору та повернення майна; відповідач належним чином виконував усі договірні зобов`язання за договором оренди, а позивач не скористався можливістю повідомити орендаря в порядку, передбаченому законом, тому договір продовжив свою дію до 30.06.2020.

25.06.2020 відповідачем на адресу суду скеровано зустрічну позовну заяву (вх..№1625) з вимогою про визнання договору №27 оренди індивідуально визначеного майна таким, що продовжив свою дію, яка надійшла до суду 25.06.2020. ТзОВ Аллея стверджує, що орендодавець до спливу визначеного ч.3 ст.17 Закону України Про оренду державного та комунального майна строку не повідомив орендаря про бажання використовувати орендоване майно для власних потреб, а орендар у свою чергу повідомив про намір продовження оренди, відтак договір оренди вважає продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Орендар належним чином виконує свої зобов`язання за договором і вчасно сплачує орендну плату. Вважає, що у позивача відсутні правові підстави заявляти вимогу про виселення ТзОВ Аллея з орендованих приміщень.

У підготовчих засіданнях 25.06.2020, 06.08.2020, 03.09.2020 оголошувалися перерви.

Ухвалою від 26.06.2020 суд прийняв зустрічну позовну заяву до спільного розгляду з первісним позовом.

05.08.2020 АТ Укрзалізниця подало відповідь на відзив (вх.№23385/20), у якій вказується, що у товариства є достатні правові підстави для повідомлення відповідача про відмову від продовження строку дії договору і залізниця належним чином реалізувала таке право.

05.08.2020 АТ Укрзалізниця подало відзив на зустрічну позовну заяву (вх.№23386/20), де вказується, що позиція ТзОВ Аллея про реалізації ним права на першочергове укладення договору оренди на новий строк є необґрунтованою, оскільки у залізниці відсутні намагання передати об`єкт оренди третім особам; вимоги про визнання договору оренди продовженим на той самий строк та на тих самих умовах не є тотожним правовому інституту переважного права орендаря на укладення нового договору; оскільки залізниця у встановленому законом порядку повідомила орендаря про відмову від подальшого продовження договору оренди, то договір є припиненим.

06.08.2020 ТзОВ Аллея подало заяву про уточнення зустрічного позову (вх.№23544/20), у якій просить визнати договір №27 оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності (зі змінами та доповненнями) від 21 липня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Аллея та Акціонерним товариством Українська залізниця , таким, що продовжив свою дію на той самий термін (до 30.09.2020 року) та на тих самих умовах, які були передбачені ним (зі змінами та доповненнями). При цьому, ТзОВ Аллея продовжує належним чином виконувати свої зобов`язання за спірним договором оренди, що зокрема підтверджується платіжним документом про оплату орендної плати за червень 2020 року.

27.08.2020 позивач за первісним позовом подав суду письмові пояснення у справі (вх.№25300/20), у яких обгрунтував належність повноважень представників філії, а також заступника начальника ВП ЛТУ філії Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель та споруд ПАТ УЗ Довгошиї О.В.

14.09.2020 ТзОВ Аллея на електронну адресу суду подало клопотання про залишення позовної заяви без руху (вх.№26530/20) з посиланням на те, що при поданні позовної заяви допущені недоліки - позовну заяву підписано представниками за довіреністю, без належних правових підстав.

25.09.2020 позивач за первісним позовом подав клопотання (вх.№27862/20) про долучення до матеріалів справи додаткових доказів.

Ухвалою від 25.09.2020 суд відмовив ТзОВ Аллея у задоволенні клопотання про залишення позовної заяви без руху; закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 22.10.2020.

22.10.2020 у судовому засіданні оголошено перерву до 19.11.2020. У судовому засіданні сторони визнали той факт, що спірне приміщення відповідач повернув позивачу. Відповідач стверджував, що він акт повернення майна підписав і надіслав АТ Українська залізниця . Представник позивача зазначив, що підписаного керівництвом акту повернення майна вони не отримали.

18.11.2020 позивач подав клопотання (вх.№33169/20) про долучення до матеріалів справи акта приймання-передавання до договору оренди нерухомого майна від 30.09.2020, за яким орендар повернув балансоутримувачу орендоване майно. Вказаний доказ суд приймає до розгляду, оскільки він з`явився після постановлення ухвали про закриття підготовчого провадження та про нього зазначали сторони у минулому засіданні і він є важливим для вирішення спору у даній справі.

19.11.2020 позивач подав заяву про закриття провадження у справі в частині вимоги щодо усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення (вх.№33387/20) та заяву у порядку ст.130 ГПК України (вх.№33389/20).

19.11.2020 відповідач подав клопотання (вх.№33388/20), у якому просить суд відмовити позивачу у прийнятті до розгляду письмових доказів (довіреність і наказ, положення про філію і зведений передавальний акт та договір про надання правничої допомоги), поданих з порушенням вимог ч.10 ст.80 ГПК України.

Суд інформує відповідача за первісним позовом про те, що вказані докази подані позивачем з метою розгляду заявленого ТзОВ Аллея клопотання про залишення позовної заяви без руху для обґрунтування своєї позиції та спростування тверджень відповідача, тому були прийняті судом, приєднані до матеріалів справи та досліджені у підготовчому засіданні 25.09.2020.

Позивач за первісним позовом участь повноважного представника у судове засідання 19.11.2020 забезпечив, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив та відповіді на зустрічну позовну заяву, просив задоволити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 2'212'123,06 грн. заборгованості, а у задоволенні зустрічного позову - відмовити.

Представники відповідача за зустрічним позовом у судове засідання 19.11.2020 з`явилися, проти первісного позову заперечили, вимоги, викладені у зустрічному позові підтримали, просили їх задоволити. Факт повернення орендованого майна не заперечили.

У судовому засіданні 19.11.2020 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

21.07.2008 Регіональним фондом державного майна по Львівській області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Аллея (орендар) укладено договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 27, відповідно до п.1.1 якого, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - вбудовані нежитлові приміщення секції № 4, загальною площею 595,3 м 2 , які розміщені в будівлі складу № 2, за адресою: м.Львів, вул. Чернівецька, 15 та перебуває на балансі Відокремленого підрозділу Странція Львів ДТГО Львівська залізниця .

Вартість зазначеного орендованого майна визначена відповідно до звіту про оцінку майна, складеного суб`єктом оціночної діяльності станом на 30.04.2005, становить 1'230'221,00 грн.

Майно передається в оренду з метою розміщення торговельного об`єкту з продажу продовольчих товарів, крім товарів підакцизної групи (п.1.2 договору).

Згідно п.2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна.

На виконання умов укладеного правочину 21.07.2017 за актом прийому-передачі нерухомого державного майна відповідачем прийнято у строкове, платне користування вказані в п.1.1 договору вбудовані нежитлові приміщення.

Сторони у пунктах 3.1.-3.3, 3.6-3.8 договору погодили розмір орендної плати, порядок її сплати та відповідальність за порушення цих умов договору.

Згідно п.3.11 договору у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу.

За змістом пункту 5.3 договору орендар зобов`язався своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу.

Пунктом 10.1 договору оренди (з урахуванням договорів про внесення змін та додаткових договорів до нього від 14.08.2009, 14.06.2010, 03.08.2010, 07.06.2012, 30.05.2014, 26.11.2015, 31.03.2016, 30.06.2016, 01.08.2016. 17.11.2016, 08.06.2017, 07.04.2017, 08.06.2017, 09.01.2018) визначено, що цей договір діє до 30.06.2018 включно, без подальшого продовження.

Відповідно до п.10.4 договір оренди продовжується за наявності письмової заяви орендаря за один місяць до закінчення терміну дії договору оренди. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, за умови відсутності попередження органу, уповноваженого управляти відповідним державним майном, до закінчення терміну дії договору оренди, щодо наміру використовувати дане державне майно для власних потреб (ст.17 Закону України Про оренду державного та комунального майна) договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформляються додатковим договором, який є невід`ємною частиною договору (зі змінами від 03.08.2010 та 30.05.2014).

У пункті 10.6 договору сторонами погоджено, що чинність договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; загибелі орендованого майна; достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду; банкрутства орендаря та ліквідації орендаря - юридичної особи.

У разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу. Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання орендарем та балансоутримувачем акта приймання-передавання, один примірник якого протягом трьох днів орендарем скеровується орендодавцю. Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря (п.10.9, 10.10 договору).

31.01.2012 та 30.05.2014 сторонами шляхом підписання договору про внесення змін до договору оренди №27 від 21.07.2008 визначено балансоутримувачем майна - ВП Львівська дирекція залізничних перевезень ДТГО Львівська залізниця , а згодом Відокремлений підрозділ Будівельно-монтажне експлуатаційне управління №1 ДТГО Львівська залізниця та п.10.4 викладено у новій редакції.

Відповідно до ст.2 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" №4442-VI від 23.02.2012 (з наступними змінами), передбачено особливості утворення ПАТ "Українська залізниця", зокрема: Товариство (акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, 100 відсотків акцій якого належать державі) утворюється як публічне акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту України, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття (далі - підприємства залізничного транспорту); Статут Товариства затверджується Кабінетом Міністрів України. Засновником Товариства є держава в особі Кабінету Міністрів України. Товариство є правонаступником усіх прав і обов`язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту.

Статтею 30 статуту ПАТ Українська залізниця визначено, що майно товариства складають основні фонди, оборотні засоби, кошти, майнові права, зокрема, право господарського відання майном, переданим товариству на праві господарського відання, та право постійного користування земельними ділянками, наданими для розміщення підприємств залізничного транспорту, акції (частки, паї) у статутному капіталі господарських товариств, інші матеріальні та нематеріальні активи, цінні папери, а також інші активи, відображені в бухгалтерському обліку товариства.

Майно ПАТ Українська залізниця формується за рахунок, зокрема майна, внесеного засновником до статутного капіталу товариства (ст. 31 статуту).

Відповідно до ст. 34 статуту ПАТ "Українська залізниця" товариство використовує, утримує державне майно, закріплене за ним на праві господарського відання, та розпоряджається ним з урахуванням обмежень, встановлених законодавством. Майно, що є державною власністю і закріплене за товариством на праві господарського відання, включається до його активів.

Згідно абз. 2 ч. 2 ст. 5 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" документами, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на майно, внесене до статутного капіталу товариства, є передавальний акт та/або акт оцінки майна залізничного транспорту.

Відтак, приймаючи рішення про утворення ПАТ "Українська залізниця" шляхом реорганізації (злиття) підприємств залізничного транспорту та встановлюючи його правонаступництво щодо всього майна, усіх прав та обов`язків зазначених підприємств, держава тим самим фактично висловила своє волевиявлення щодо переходу до ПАТ "Українська залізниця" права власності на відповідне майно, передане державною до його статутного капіталу, у тому числі права виступати орендодавцем такого майна.

У матеріалах справи міститься копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 25.11.2015 нежитлова будівля під літ. С - вантажний склад №2 загальною площею 2910,2 кв.м. з критою платформою під літ. С загальною площею 1862,3 кв.м., за адресою: м.Львів, вул.Чернівецька, 15 (реєстраційний номер 797185046101) знаходиться у власності Акціонерного товариства "Українська залізниця", форма власності - державна. Підстава виникнення права власності: зведений перелік майна, затверджений Міністерством інфраструктури України 18.08.2015; передавальний акт від 06.08.2015.

29.01.2016 ПАТ Укрзалізниця , правонаступником якого є АТ Українська залізниця (орендодавець), та ТзОВ Аллея (орендар) укладено додатковий договір до договору оренди №27 від 21.07.2008, яким сторони погодили, що орендодавцем майна, визначеного договором оренди №27 від 21.07.2008, є ПАТ Укрзалізниця , а новим балансоутримувачем - виробничий структурний підрозділ Львівське будівельно-монтажне експлуатаційне управління регіональної філії Львівська залізниця Публічного акціонерного товариства Українська залізниця та підрозділ Львівське будівельно-монтажне експлуатаційне управління .

Пункт 3.1 та 3.6 договору оренди №27 від 21.07.2008 викладено у наступній редакції: Орендна плата, визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропозиції її розподілу, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 №786, за базовий місяць розрахунку - листопад 2015 року, становить 27'518,36 грн. без ПДВ. Орендна плата за перший місяць оренди - грудень 2015 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції на наступний місяць. Орендна плата 100% перераховується на розрахунковий рахунок орендодавця. Одержувач коштів - підрозділ Львівське будівельно-монтажне експлуатаційне управління регіональна філія Львівська залізниця ПАТ Укрзалізниця , код ЄДРПОУ одержувача 40081195, банк одержувача - АТ Ощадбанк , МФО 325796, № рахунку НОМЕР_1 не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним .

Додатковим договором від 26.10.2016 сторонами погоджено, що орендна плата з 01.10.2016 року становить 29'096,00 грн. без ПДВ., а додатковим договором від 08.06.2017 визначено орендну плату з 01.05.2017 у розмірі 38'146,00 грн.

У додатковому договорі від 15.12.2017 сторони погодили, що у зв`язку з реорганізацією підприємств залізничного транспорту на підставі витягу з протоколу засідання правління ПАТ Укрзалізниця від 01.03.2017 №Ц-57/16 Ком.т., зареєстрованого 10.03.2017 №Ц-59/155-2017 ПАТ "Укрзалізниця , та наказу ПАТ Укрзалізниця від 12.05.2017 №302 "Про деякі питання діяльності ПАТ Укрзалізниця , створено Філію, на підставі чого у тексті договору оренди найменування виробничий структурний підрозділ Львівське будівельно-монтажне експлуатаційне управління регіональної філії Львівська залізниця Публічного акціонерного товариства Українська залізниця замінено на виробничий підрозділ Львівське територіальне управління філії Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд Публічного акціонерного товариства Українська залізниця , а також викладено у новій редакції п.3.3 договору: орендна плата за листопад 2017 року до завершення дії договору визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за звітний місяць; продовжено строк чинності договору оренди. Зазначено також, що цей додатковий договір застосовується до відносин, що виникли між сторонами з 01.11.2017 року.

Додатковим договором від 25.04.2018 визначено, що орендна плата за квітень 2018 року до завершення дії договору визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за звітний місяць та встановлено строк чинності договору оренди до 30.06.2018 включно, без подальшого продовження.

Позивач за первісним позовом стверджує, що листом №ФБМЕС-01/143 від 20.04.2018 попередив відповідача про те, що договір оренди після закінчення строку його дії 30.06.2018 продовжуватися не буде, та просив ТзОВ Аллея повернути балансоутримувачу спірне майно шляхом підписання акту приймання-передачі. Вказане підтверджується актом обстеження нерухомого майна від 02.07.2018.

У відзиві на первісну позовну заяву та у зустрічному позові ТзОВ Аллея інформувало суд, що листом за №36 від 14.06.2018 зверталось до орендодавця про надання дозволу на продовження договору оренди. 23.07.2018 керівником товариства отримано відповідь балансоутримувача (лист №БМЕСУ-12/28 від 19.07.2018) про закінчення строку дії договору оренди та необхідність повернення орендованого майна балансоутримувачу і сплати орендної плати до дня повернення майна. Листа від 20.04.2018 за №ФБМЕС-01/143 не отримувало. Товариство продовжує належним чином виконувати свої зобов`язання за спірним договором оренди та сплачує орендні платежі.

Відповідно розрахунку АТ Українська залізниця заборгованість ТзОВ Аллея станом на 29.02.2020 складає 2'212'123,06 грн., з яких: 131'574,79 грн. заборгованість з орендної плати, 2'077'174,83 грн. неустойки за користування орендованим майном після закінчення строку дії договору оренди, 2'149,89 грн. 3% річних та 1'223,55 грн. інфляційних втрат.

30.09.2019 за актом прийому-передачі балансоутримувачу повернуто орендоване майно. Вказану обставину підтвердила третя особа у письмовому поясненні та визнав представник у судовому засіданні.

ОЦІНКА СУДУ.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами ст.ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ч. 1 ст. 11 ЦК України).

Згідно ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Між сторонами виникли взаємні права та обов`язки на підставі укладеного договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 27 від 21.07.2008.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Глави 58 ЦК України та Законом України Про оренду державного та комунального майна .

Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ч. 1 ст. 763 ЦК України).

Частиною 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (тут і надалі Закон України Про оренду державного та комунального майна 1992 р.), яка кореспондується із ч. 2 ст. 291 ГК України, визначено, що договір оренди припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 цього Закону у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Як уже відзначалося, договір оренди неодноразово продовжувався, востаннє до 30.06.2018 включно, без подальшого його продовження, про що чітко зазначили сторони у тексті додаткового договору від 25.04.2018.

Листом від 19.07.2018 орендодавець, у відповідності до п.10.4 договору із змінами від 30.05.2014, повідомив орендаря про відмову від подальшого продовження строку дії договору оренди №27 від 21.07.2008. Факт отримання даного листа визнав орендар.

Крім того, у акті обстеження нерухомого майна від 02.07.2018 відповідач погодився з тим, що йому було відомо про необхідність повернення орендованого майна. Зокрема, у акті, який підписаний директором ТзОВ Аллея , зазначено: …проведено обстеження нерухомого майна ПАТ Укрзалізниця за адресою: м.Львів, вул.Чернівецька, 15 площею 595,3 м2, на предмет його звільнення орендарем ТзОВ Аллея , що використовував його відповідно до договору оренди нерухомого майна від 21.07.2008 №27. Згідно з умовами зазначеного договору, його термін дії закінчився 30.06.2018 року. (додатковий договір від 25.04.2018). Листом філії Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд ПАТ Укрзалізниця від 20.04.2018 №ФБМЕС-01/143 орендар був повідомлений про необхідність повернення балансоутримувачу орендованого майна, шляхом підписання акту його приймання - передачі. При обстеженні встановлено, що станом на 02.07.2018 ТзОВ Аллея продовжує користуватись вищевказаним майном після закінчення терміну дії договору оренди. Орендарем нерухоме майно не звільнено, ключі від приміщення не повернуті, а в будівлі складу №2 знаходиться майно орендаря .

Доказів внесення змін або додаткового договору до договору оренди у порядку, передбаченому ст.188 ГК України матеріали справи не містять. Отже, договір оренди припинив свою дію 30.06.2018 у зв`язку із закінченням строку.

Посилання ТзОВ Аллея на те, що чинне законодавство не надає права балансоутримувачу повідомляти орендаря про відсутність наміру щодо продовження договору оренди спростовується матеріалами справи. Зокрема, довіреністю від 05.06.2018, посвідченою приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Архиповою П.І. та зареєстрованою у реєстрі за №741, ПАТ Укрзалізниця (довіритель) в особі директора Філії Стратійчука О.С. та заступника директора Філії з економічних питань Астапенка В.В., що діють підставі довіреності від 17.05.2018, зареєстрованою в реєстрі за №1497, начальника ВП Львівське територіальне управління Філії Ребця М.І. та заступника начальника ВП Львівське територіальне управління Філії Довгошию О.В. уповноважено на виконання повноважень, передбачених основною довіреністю від 17.05.2018, а саме: діяти від імені довірителя (АТ Укрзалізниця ), представляти інтереси довірителя, в тому числі Філії, її структурних підрозділів у всіх підприємствах, установах та організаціях незалежно від форми власності ... з правом подання та отримання документів, підписання заяв, форм, довідок з приводу будь-яких питань, що пов`язані із представництвом інтересів довірителя як на території України, так і за кордоном стосовно діяльності Філії, її структурних підрозділів (п.3 довіреності); вчиняти правочини, укладати, змінювати та розривати будь-які договори, угоди (п. 16 довіреності); здійснювати інші повноваження в межах компетенції, визначеної статутом довірителя, Положенням про Філію, іншими внутрішніми документами довірителя, для чого йому надається право підписувати, подавати та отримувати всі необхідні документи, а також виконувати всі інші дії у межах та в обсязі, передбачених законодавством України та цією довіреністю (п. 27 довіреності).

Оскільки повідомлення про припинення підписане Довгошиєю О.В., суд погоджується із твердженням позивача, що таке підписане та надіслане саме орендодавцем.

У разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (ч. 1 ст. 785 ЦК України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За статтею 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 526 ЦК України та ст.193 ГК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст.530 ЦК України).

У пункті 10.8 договору оренди сторони погодили, що у разі припинення або розірвання договору майно протягом трьох робочих днів підлягає поверненню балансоутримувачу.

Як уже відзначалося, строк дії договору оренди закінчився 30.06.2018. Однак після закінчення дії договору орендар продовжував користуватись майном, хоча зобов`язаний був повернути протягом трьох робочих днів з моменту припинення дії договору. Факт продовження користування ТзОВ Аллея орендованим майном, після закінчення строку договору оренди, підтверджується складеним представниками позивача відповідними актом обстеження від 02.07.2018.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Згідно ч.2 ст.785 ЦК України якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Неустойка, стягнення якої передбачено частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і для притягнення наймача, який порушив зобов`язання, до такої відповідальності необхідна наявність його вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 Цивільного кодексу України. Така неустойка є подвійною платою за користування річчю за час прострочення, а не штрафною санкцією в розумінні ст. 549 ЦК України та ст. 230 ГК України.

Особливий статус зазначеної неустойки обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди виникає після закінчення дії договору оренди і наймодавець (орендодавець) в цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші засоби стимулювання до виконання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном. При здійсненні оцінки правомірності заявлених вимог про стягнення неустойки в порядку ч. 2 ст. 785 ЦК України обов`язковим є врахування обставин невиконання орендарем зобов`язання щодо неповернення майна в контексті його добросовісної поведінки як контрагента за договором оренди та її впливу на обставини неповернення майна орендодавцеві зі спливом строку дії орендних правовідносин (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.10.2019 у справі № 904/3315/18 (пункти 137-139).

Як вказав Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 13.12.2019 у справі № 910/20370/17, одночасне стягнення орендної плати та неустойки у вигляді подвійної орендної плати, нарахованої за прострочення повернення орендованого майна, за один і той же період користування наймачем орендованим майном є неможливим, оскільки є притягненням відповідача до подвійної відповідальності за одне і те ж саме правопорушення, що суперечить статті 61 Конституції України.

Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права (ч.5, 6 ст.13 Закону України Про судоустрій і статус суддів ).

Беручи до уваги вищевикладене, а також приписи п.10.8 договору щодо обов`язку орендаря повернути приміщення протягом трьох робочих днів з моменту припинення дії договору, суд, здійснивши аналіз проведених позивачем розрахунків заборгованості з орендної плати, дійшов висновку, що орендна плата за період 01.07.2018 - 04.07.2018 за фактичне користування орендованим майном підлягає стягненню з відповідача у розмірі 6'238,20 грн. Решта вимог про стягнення заборгованості з орендної плати є безпідставною, оскільки за цей період позивач просить стягнути подвійну орендну плату на підставі ч.2 ст.785 ЦК України.

Щодо стягнення 2'149,89 грн. 3% річних та 1'223,55 грн. інфляційних втрат, суд відзначає, що така вимога не підлягає задоволенню, оскільки нарахування 3% річних здійснені позивачем за період грудень 2018 - січень 2020, а інфляційні нарахування грудень 2018 - вересень 2019, тобто після закінчення строку дії договору. З огляду на те, що орендна плата починаючи з 05.07.2018 не підлягала стягненню, то і нарахування 3% річних та інфляційних втрат за цей період є безпідставними.

Оскільки відповідач порушив обов`язок з повернення орендованого майна після закінчення терміну дії договору та продовжував ним користуватися, позивач нарахував 2'077'174,83 грн. неустойки на підставі ст. 785 ЦК України за період липень 2018 - лютий 2020 р. Суд відзначає, що правомірним є нарахування неустойки з 05.07.2018, оскільки до 04.07.2018 відповідач повинен був повернути об`єкт оренди і тільки з 05.07.2018 відбулось порушення обов`язку повернення майна.

За період з липня 2018 по лютий 2020 ТзОВ Аллея здійснювало оплату за користування майном на суму 899'182,13 грн., а позивач не заперечував наявність таких оплат.

Здійснивши перерахунок нарахованої неустойки із врахуванням здійснених ТзОВ Аллея проплат у цей період, суд дійшов висновку, що до стягнення підлягає неустойка у розмірі 1'157'718,59 грн.

Як уже відзначалось, після відкриття провадження у справі відповідач за актом приймання-передавання від 30.09.2020 повернув орендоване майно.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету (положення ч. 4 ст. 231 ГПК України).

Щодо інших аргументів учасників провадження, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обгрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України , рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Сплата позивачем судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжними дорученнями №2674638 (#483592084011) від 21.04.2020 на суму 35'283,85 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що відповідно до п.5 ч.1, ч.5 ст.7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях. Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Відтак, судовий збір за позовною вимогою про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном шляхом виселення може бути повернутий позивачу з державного бюджету після набрання даним рішенням законної сили, за відповідним письмовим клопотанням особи, яка його сплатила (п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір ).

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у справі за майнову вимогу покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому з відповідача слід стягнути на користь позивача 17365,78 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 73, 74, 76-80, 86, 123, 129, 222, 231, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження у справі щодо усунення перешкоди у користуванні нерухомим майном у вигляді вбудованих нежитлових приміщень секції №4, загальною площею 595,3 кв.м., що розміщені в будівлі складу №2 за адесою: м. Львів, вул. Чернівецька, 15, шляхом виселення з них Товариства з обмеженою відповідальністю Аллея (79044, м. Львів, вул. Куликівська, 18Б, кв.49; код ЄДРПОУ 22392495).

2. Первісні позовні вимоги задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Аллея (79044, м.Львів, вул.Куликівська, 18Б, кв.49; код ЄДРПОУ 22392495) на користь Акціонерного товариства Українська залізниця (03680, м.Київ, вул.Тверська, 5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі Філії Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд АТ Українська залізниця (03035, м.Київ, вул.Льва Толстого, 61; код ЄДРПОУ 41149437) 1'157'718,59 грн. неустойки та 17'365,78 грн. судового збору.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. У задоволенні зустрічного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено 27.11.2020

Суддя Б.І. Яворський