Ухвала

від 27.11.2020 по справі 11/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

27.11.2020 Справа № 11/20

Господарський суд Львівської області у складі судді Кидисюка Р.А. за участю секретаря судового засідання Зусько І.С., розглянув скаргу Приватного акціонерного товариства Львівобленерго , м. Львів

на дії (бездіяльність) державного виконавця (виконавців) та інших посадових осіб органу державної виконавчої служби

у справі за позовом: Відкритого акціонерного товариства Львівобленерго , Львівська область, м.Львів;

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Ювента , Львівська область, м.Львів;

про: стягнення 51702,49грн.

ВСТАНОВИВ

29.10.2020 на адресу суду надійшла скарга (вх.№2790/20) Приватного акціонерного товариства Львівобленерго на дії (бездіяльність) державного виконавця (виконавців) та інших посадових осіб органу державної виконавчої служби, відповідно до якої скаржник просить суд:

- визнати неправомірними дії (бездіяльність) державного виконавця (виконавців) або інших посадових осіб Галицького ВДВС, до компетенції яких належить (належало) вирішення питання про виконання судового рішення у справі №11/20;

- зобов`язати начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець (виконавці) Галицького ВДВС, здійснити перевірку рішень та дій державного виконавця (виконавців) щодо виконання судового рішення у справі №11/20, в межах повноважень, наданих чинним законодавством України щодо виконання судових рішень, про що письмово повідомити суд та стягувача;

- у випадку втрати наказу №11/20, зобов`язати державного виконавця (виконавців) провести дії, необхідні для отримання дубліката втраченого виконавчого документа;

- зобов`язати державного виконавця (виконавців) Галицького ВДВС провести виконавчі дії щодо стягнення заборгованості за наказом №11/20 в порядку, встановленому чинним законодавством України щодо виконання судових рішень.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.10.2020, скаргу для розгляду передано судді Кидисюку Р.А.

Ухвалою суду від 03.11.2020 скаргу Приватного акціонерного товариства Львівобленерго на дії (бездіяльність) державного виконавця (виконавців) та інших посадових осіб органу державної виконавчої служби призначено до розгляду в судовому засіданні на 12.11.2020.

В судове засідання 12.11.2020 учасники справи явки повноважних представників не забезпечили.

Ухвалою суду від 12.11.2020 розгляд скарги відкладено на 27.11.2020.

27.11.2020 на адресу суду надійшло клопотання вх.№34046/20 скаржника, відповідно до якого підтримав подану скаргу у повному обсязі та просив її задовольнити повністю, у разі його відсутності просив розгляд скарги здійснювати без його участі за наявними у матеріалах справи документами. Також, зазначив, що при необхідності отримання судом додаткових документів чи пояснень сторін у справі, ПрАТ Львівобленерго не заперечує щодо продовження строків розгляду справи та відкладення слухання на іншу дату.

27.11.2020 представником боржника подано пояснення вх.№34078/20, відповідно до яких було прийнято рішення про зупинення діяльності, підприємство не працює, працівники звільнені, основних засобів немає.

Подана скарга обґрунтовується тим, що на виконанні у Галицькому ВДВС з травня 2016 року (ВП № 51233736) перебуває наказ № 11/20, виданий 30.11.2010 р. господарським судом Львівської області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювента" 79013, вул. Нечуя-Левицького, 4, м. Львів; код за ЄДРПОУ: 23888991) на користь ВАГ "Львівобленерго" 52.455,51 грн з яких: основний борг (активна ел.енергія) складає 49.110.41 грн., пеня - 1.805.65 грн.. інфляційні втрати - 540,21 грн., 3% річних - 246,22 грн., держмито - 517,02 грн., витрати на ІТЗ судового процесу - 236,00 грн.

Як зазначив скаржник, будь-яка інформація з відділу ДВС про хід виконавчого провадження за вказаним наказом у стягувана станом на 20 жовтня 2020 року відсутня. Відсутність вказаної інформації, зокрема, постанови про відкриття виконавчого провадження (з ідентифікатором доступу) не дозволяє здійснювати моніторинг ВП в Автоматизованій системі виконавчого провадження - АСВП (режим доступу: https://asvweb.minjust.gov.ua), що суперечить вимогам ч. 1 ст. 19 Закону України Про виконавче провадження . Враховуючи значний термін перебування виконавчого документа на виконанні та відсутність будь-якого погашення боргу, представник стягувача неодноразово (10.08.2020 р., 04.02.2020 р., 02.10.19 р., 10.12.18 р., 22.03.18 р.) скеровував письмові запити на адресу Галицького ВДВС, однак станом на 28.09.2020 р. відповіді на подані запити відсутні.

У заяві (вх.№32509/20 від 11.11.2020) скаржник зазначив, що 04.11.2020 на електронну адресу представника стягувача надійшла копія постанови ВП№51233736 від 26.02.2016 (з ідентифікатором доступу) про відкриття виконавчого провадження щодо наказу 11/20, що дало можливість ознайомитись з електронною версією процесуальних документів даного виконавчого провадження. З інформації, що міститься у АСВП стало відомо про винесення державним виконавцем 30.10.2017 постанови про повернення виконавчого документа стягувачу. Однак, станом на сьогодні ні вказана постанова, ні оригінал наказу №11/20 на адресу стягувача не надходили. У зв`язку з цим, на думку заявника, має місце тривале та безперервне невиконання службовими особами Галицького ВДВС обов`язків, передбачених чинним законодавством.

Розглянувши матеріали скарги, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.

Статтею 129-1 Конституції визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

05.10.2016 набрав чинності Закон України Про виконавче провадження від 02.06.2016, згідно з яким Закон України Про виконавче провадження від 21.04.1999 втратив чинність, окрім статті 4, яка втрачає чинність через три місяці з дня набрання чинності Законом від 02.06.2016.

Відповідно до п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 (далі - Закон України Про виконавче провадження ) виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

З наведеного випливає, що державний виконавець, як посадова особа органу державної влади, здійснює виконання рішень в межах повноважень, у спосіб та в порядку, які визначені Законом України Про виконавче провадження . Вказаний закон є спеціальним законом, яким керується державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження. Він також не може бути примушений до вчинення дій, які не передбачені Законом України Про виконавче провадження .

Згідно ч. 3 ст. 74 Закону України Про виконавче провадження начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. 2 розділу 12 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. №512/5, перевірити законність виконавчого провадження мають право:

директор Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - виконавче провадження, що перебуває (перебувало) на виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділі примусового виконання рішень в районі міста Києва управління забезпечення примусового виконання рішень в місті Києві, відділах примусового виконання рішень управлінь забезпечення примусового виконання рішень, відділах державної виконавчої служби;

начальник відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - виконавче провадження, що перебуває (перебувало) на виконанні у цьому відділі;

начальник управління забезпечення примусового виконання рішень в місті Києві - виконавче провадження, що перебуває (перебувало) на виконанні у відділі примусового виконання рішень в районі міста Києва цього управління;

начальник відділу примусового виконання рішень в районі міста Києва управління забезпечення примусового виконання рішень в місті Києві - виконавче провадження, що перебуває (перебувало) на виконанні у цьому відділі;

начальник управління забезпечення примусового виконання рішень - виконавче провадження, що перебуває (перебувало) на виконанні у відділі примусового виконання рішень цього управління та відділах державної виконавчої служби, що йому підпорядковані;

начальник відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень - виконавче провадження, що перебуває (перебувало) на виконанні у цьому відділі;

начальник відділу державної виконавчої служби - виконавче провадження, що перебуває (перебувало) на виконанні у цьому відділі.

Частиною 2 розділу 12 Інструкції передбачено, що посадові особи, зазначені у пункті 1 цього розділу, можуть проводити перевірку законності виконавчого провадження за дорученням керівника вищого органу державної виконавчої служби та з власної ініціативи.

Посадові особи, зазначені в абзацах третьому, п`ятому, сьомому та восьмому пункту 1 цього розділу, можуть проводити перевірку законності виконавчого провадження також за скаргою стягувача та інших учасників виконавчого провадження (крім боржника), а посадові особи, зазначені в абзацах другому, четвертому та шостому пункту 1 цього розділу, - за скаргою на дії та бездіяльність начальника органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Проведення перевірки законності виконавчого провадження є правом начальника відділу державної виконавчої служби, а не його обов`язком.

Також державний виконавець наділений правом, а не обов`язком, звертатися до суду із поданням про видачу дубліката виконавчого документа (п. 10 ч. 3 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження ).

Як зазначалося вище, за загальним правилом, особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Слід зазначити, що станом на дату розгляду скарги витребувані ухвалами суду від 03.11.2020 та від 12.11.2020 матеріали виконавчого провадження по виконанню наказу у справі № 11/20 до суду не надійшли.

Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, диспозитивність, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості є одними з основних засад судочинства, закріпленими у статті 124 Конституції України, статтях 2, 7, 13, 14 ГПК України.

Принцип диспозитивності передбачає, зокрема, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи та в межах заявлених вимог і на підставі доказів, а збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ГПК України.

У частині 2 статті 80 цього Кодексу визначено, що позивач або особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

За приписами частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд в силу приписів частини першої статті 86 ГПК України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Встановлені судом фактичні обставини викладаються в судовому рішенні з посиланням на докази, на підставі яких їх встановлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Про виконавче провадження сторони виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії.

З наданих скаржником пояснень у заяві (вх.№32509/20 від 11.11.2020) вбачається, що за його заявою (повторною) №119-1629/2 від 19.05.2016 про примусове виконання рішення 26.05.2016 державним виконавцем Галицького відділу державної виконавчої служби м. Львова було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№51233736 на виконання наказу Господарського суду Львівської області від 30.11.2010 у справі № 11/20. 13.06.2016 були винесені постанова про арешт коштів боржника та постанова про арешт майна боржника. В результаті здійснених державним виконавцем виконавчих дій було встановлено, що у боржника відсутнє майно, на яке можливо звернути стягнення. З метою забезпечення виконання виконавчого документу на майно боржника накладено арешт та скеровано на виконання у реєструючі органи. Вжиті державним виконавцем заходи щодо розшуку майна боржника виявилися безрезультатними. У зв`язку з наведеним 30.10.2017 винесена постанова про повернення виконавчого документу стягувачу.

Наведені обставини спростовують твердження скаржника про бездіяльність державного виконавця щодо виконання наказу Господарського суду Львівської області від 30.11.2010 у справі № 11/20.

Скаржник у свою чергу з моменту звернення до державного виконавця із заявою про відкриття виконавчого провадження від 19.05.2016 до моменту звернення до державного виконавця із клопотанням від 10.12.2018 не вчиняв дій щодо ознайомлення із ходом здійснення виконавчого провадження.

Згідно абз. 2 п. 9.13. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов`язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця, але може зобов`язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Згідно ст. 339 ГПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Статтею 343 ГПК України визначено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що наведені скаржником доводи у скарзі є безпідставними, а тому скарга до задоволення не підлягає.

Керуючись ст. ст. 234, 235, 340, 341, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ

У задоволенні скарги Приватного акціонерного товариства Львівобленерго на дії (бездіяльність) державного виконавця (виконавців) та інших посадових осіб органу державної виконавчої служби відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в Західному апеляційному господарському суді в порядку та строки, передбачені розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано 30.11.2020 року.

Суддя Р.А. Кидисюк