Ухвала

від 11.01.2021 по справі 11/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

11.01.2021 Справа №11/20

За заявою: Приватного акціонерного товариства Львівобленерго , м. Львів про:поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу Господарського суду Львівської області від 30.11.2010р. до виконання у справі:№11/20 за позовом:Відкритого акціонерного товариства Львівобленерго , м. Львів до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю Ювента , м. Львів про:стягнення 51702,49 грн. Суддя - Р.В. Крупник Секретар - Ю.-М.В. Пришляк Представники сторін: від позивача:не з`явився від відповідача:не з`явився від органу ДВС:не з`явився

ВСТАНОВИВ:

На адресу Господарського суду Львівської області від ПрАТ Львівобленерго надійшла заява про поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу Господарського суду Львівської області від 30.11.2010р. у справі №11/20 до виконання.

За результатами автоматизованого розподілу справи, вказану вище заяву було передано для розгляду судді Крупнику Р.В.

Ухвалою від 28.12.2020р. суд прийняв заяву до розгляду, який призначив на 11.01.2021р.

Представник заявника (стягувача) в судове 11.01.2021р. не з`явився, через канцелярію суду подав клопотання про розгляд заяви без його участі.

Як вбачається з матеріалів справи, подана заява обґрунтована тим, що з травня 2016р. на виконанні у Галицькому ВДВС у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) перебуває наказ, виданий Господарським судом Львівської області 30.11.2010р. у справі №11/20 про стягнення з ТОВ Ювента на користь ВАТ Львівобленерго 49110,41 грн., 1805,65 грн. пені, 540,21 грн. інфляційних, 246,22 грн. річних, 517,02 грн. державного мита та 236,00 грн. вартості інформаційно-технічного забезпечення судового процесу. Стягувачем неодноразово надсилалися до органу ДВС клопотання про хід виконавчого провадження, однак відповіді на клопотання не надходили, відповідно будь-яка інформація про виконавче провадження у заявника відсутня. Разом з тим, заявник стверджує, що у листопаді 2020р. на електронну пошту представника ПрАТ Львівобленерго від органу ДВС надійшла копія постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №51233736 (з ідентифікатором доступу). З інформації, яка міститься в Автоматизованій системі виконавчого провадження, заявнику стало відомо про те, що 30.10.2017р. державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві. Оскільки ні вказана постанова, ні оригінал наказу на адресу стягувача не надходили, заявнику не було відомо про повернення виконавчого документа, відтак заявник вважає, що причини пропуску строку для пред`явлення наказу є поважними, а тому просить суд поновити такий строк.

Представник відповідача (боржника) та представник Галицького ВДВС у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) у судове засідання 11.01.2021р. не з`явилися.

Відповідно до ч. 3 ст. 329 ГПК України, заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, і розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їхня неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк.

З урахуванням наведених законодавчих положень, суд дійшов висновку, що заява підлягає розгляду в цьому судовому засіданні.

Як встановлено судом, рішенням Господарського суду Львівської області від 15.04.2010р. у справі №11/20 (залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.10.2010р.), позов задоволено повністю, стягнуто з ТОВ Ювента на користь ВАТ Львівобленерго 49110,41 грн., 1805,65 грн. пені, 540,21 грн. інфляційних, 246,22 грн. річних, 517,02 грн. державного мита та 236,00 грн. вартості інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

На примусове виконання зазначеного вище рішення, Господарським судом Львівської області 30.11.2010р. виданий відповідний наказ.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.12.2014р. державним виконавцем Галицького ВДВС ЛМУЮ винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві ВП №45369822.

У зв`язку з наведеним, заявник повторно звернувся до Галицького ВДВС ЛМУЮ із заявою про примусове виконання рішення від 19.10.2015р. б/н.

28.12.2015р. старшим державним виконавцем Галицького ВДВС ЛМУЮ винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві ВП №49142977.

У травні 2016р. заявник повторно звернувся до Галицького ВДВС ЛМУЮ із заявою про примусове виконання рішення від 19.05.2016р. вих. №119-1629/2.

Із даних, які містяться в Автоматизованій системі виконавчого провадження (АСВП) за посиланням https://asvpweb.minjust.gov.ua/#/search-debtors , судом з`ясовано, що Галицьким ВДВС ЛМУЮ у межах ВП №51233736 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області від 30.11.2010р. у справі №11/20 були винесені наступні постанови:

- постанова про відкриття виконавчого провадження від 24.05.2016р.;

- постанова про арешт коштів боржника від 13.06.2016р.;

- постанова про майна боржника від 13.06.2016р.;

- постанова про повернення виконавчого документа стягувачу від 30.10.2017р.

Як стверджує заявник, постанова про повернення виконавчого документу стягувачу від 30.11.2017р. ВП №51233736 на його адресу не надходила.

Судом встановлено, що у зв`язку з відсутністю інформації про стан виконавчого провадження, стягувач неодноразово звертався до Галицького ВДВС із клопотаннями про надання інформації про хід виконавчого провадження, зокрема, від 22.03.2018р. вих. №119-969/2, від 10.12.2018р. №119-4545/2, від 02.10.2019р. №119-4332, від 04.02.2020р. №119-655, від 10.08.2020р. №119-07-4268. Докази надіслання клопотань органу ДВС знаходяться у матеріалах справи.

Як вбачається з матеріалів справи, у листопаді 2020р. ПрАТ Львівобленерго звернулося до Господарського суду Львівської області зі скаргою про визнання неправомірними дії (бездіяльності) державного виконавця щодо примусового виконання рішення та зобов`язання начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець (виконавці) Галицького ВДВС, здійснити перевірку рішень та дій державного виконавця (виконавців) щодо виконання судового рішення у справі №11/20, в межах повноважень, наданих чинним законодавством України щодо виконання судових рішень, про що письмово повідомити суд та стягувача; у випадку втрати наказу №11/20, зобов`язати державного виконавця (виконавців) провести дії, необхідні для отримання дубліката втраченого виконавчого документа; зобов`язати державного виконавця (виконавців) Галицького ВДВС провести виконавчі дії щодо стягнення заборгованості за наказом №11/20 в порядку, встановленому чинним законодавством України щодо виконання судових рішень.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 27.11.2020р. у справі №11/20 у задоволенні скарги відмовлено.

З огляду на те, що рішення суду у справі №11/20 виконане боржником лише частково (шляхом перерахування 3000,00 грн.), клопотання, адресовані органу ДВС залишилися без відповіді і лише в листопаді 2020р. стягувачу стало відомо про винесення державним виконавцем 30.10.2017р. постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, останній вважає, що ним з поважних причин пропущено строк для пред`явлення наказу до виконання, а тому просить суд поновити такий строк.

Детально ознайомившись з поданою заявою та долученими до неї документами, суд вважає, що заява підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.

Статтею 326 ГПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно ч. 1 ст. 327 ГПК України, виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Так, приписами ч. 1 ст. 329 ГПК України визначено, що у разі пропуску строку для пред`явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Статтею 1 Закону України Про виконавче провадження (надалі - Закон) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Приписами ч. 1-2 ст. 18 Закону визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, незважаючи на неодноразово подані стягувачем клопотання щодо надання інформації про хід виконавчого провадження, такі залишися без відповіді та реагування зі сторони органу ДВС. Доказів протилежного органом ДВС подано не було.

Відповідно до п. 2 ч. 1, ч. 4 ст. 37 Закону, виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.Про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску виконавець виносить постанову.

Положеннями ч. 1 ст. 28 Закону встановлено, зокрема, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1 - 4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Ухвалою суду від 28.12.2020р. у справі №11/20 Галицькому ВДВС було встановлено строк для подання матеріалів виконавчого провадження щодо примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області від 30.11.2010р. №11/20. Попри це, станом на день розгляду заяви, матеріали виконавчого провадження представлені органом ДВС не були. Відповідно, у матеріалах справи відсутні докази того, що стягувачу надсилалася, зокрема, постанова про відкриття виконавчого провадження від 24.05.2016р. та постанова про повернення виконавчого документу стягувачеві у ВП №51233736.

Статтею 2 Закону визначено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Так, ч. 5 ст. 37 Закону передбачено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Згідно ч. 1 ст. 12 Закону, виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Враховуючи те, що постанова про повернення виконавчого документу стягувачеві у ВП №51233736 була винесена державним виконавцем 30.10.2017р., відповідно наказ Господарського суду Львівської області від 30.11.2010р. у справі №11/20 стягувач мав право повторно пред`явити до примусового виконання протягом трьох років, тобто до 30.10.2020р. Натомість, ненадходження на адресу стягувача, зокрема, постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 30.10.2017р. ВП №51233736, а також неповідомлення його на його неодноразові звернення про хід виконавчого провадження, позбавила заявника можливості скористатися наданим йому право на повторне пред`явлення наказу до виконання.

У рішеннях ЄСПЛ у справах Алпатов та інші проти України, Робота та інші проти України, Варава та інші проти України, ПМП Фея та інші проти України зазначається про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення та констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою статті 124 Конституції України.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплює право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Конституційний Суд України у рішенні від 26 червня 2013 року №5-рп/2013 також зазначив, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист, невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

Суд зазначає, що відновлення процесуального строку являє собою визнання судом дійсним права вчинити певну процесуальну дію, втраченого внаслідок пропуску заінтересованою особою процесуального строку, який встановлено для його здійснення, з причин, які визнано судом поважними. Поважними визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами. Заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього за загальними правилами Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що стягувачем неодноразово, протягом 2018-2020 років вживалися заходи щодо отримання інформації про хід виконавчого провадження, у матеріалах справи відсутні докази надіслання стягувачеві органом ДВС постанови про відкриття виконавчого провадження з ідентифікатором доступу, за допомогою якого стягувач мав би можливість самостійно дізнаватися про стан виконавчого провадження в АСВП, також у матеріалах справи відсутні докази надіслання заявнику постанови про повернення виконавчого документу стягувачеві, а докази, які б спростовували наведені обставини органом ДВС суду не надано, а також беручи до уваги незначний пропуск стягувачем не з його вини строку пред`явлення наказу до виконання, суд дійшов висновку, що причини пропуску заявником строку пред`явлення наказу до виконання є поважними та такий строк підлягає поновленню.

Керуючись ст.ст. 234, 329 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Заяву ПрАТ Львівобленерго задовольнити.

2. Поновити пропущений строк для пред`явлення до виконання наказу Господарського суду Львівської області від 30.11.2010р. у справі №11/20.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені ст.ст. 254-257 ГПК України.

Повний текст ухвали складено та підписано 15.01.2021р.

Суддя Р.В. Крупник