Рішення

від 17.11.2020 по справі 566/743/19

МЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа №566/743/19

провадження №2/566/72/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2020 року смт. Млинів Рівненської області Млинівський районний суд Рівненської області

в складі:

головуючого - судді Лободзінського А.С.

при секретарі судового засідання - Камінській О.І.,

за участю позивачів: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та їх представника - адвоката Драгана В.П., представника відповідача - адвоката Кумановського Л.М., представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_5 - адвоката Грибан Ж.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Млинів Рівненської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 до ПАТ Кульчинський силікатний завод про стягнення моральної шкоди, завданої злочином, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - ПАТ Страхова група ТАС , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - ОСОБА_5 , -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 звернулись в суд з позовною заявою до ПАТ Кульчинський силікатний завод (надалі - Товариство), в якій просять стягнути з відповідача на їх користь моральну шкоду в сумі по 200 000,00 (двісті тисяч) гривень для кожного, якої вони зазнали у зв`язку зі смертю чоловіка та батька, внаслідок ДТП.

В обґрунтування своїх вимог зазначили, що 25 серпня 2017 року приблизно о 15 год. 24 хв., на 187 км. + 250 м. автомобільної дороги Доманово - Ковель - Чернівці - Тереблече, ОСОБА_5 , керуючи вантажним сідловим тягачем DAF 85, реєстраційний номер НОМЕР_1 , із напівпричепом SСНМІТZ SPR 24, реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухаючись зі сторони смт. Млинів в напрямку м. Луцьк, в порушення вимог пунктів 10.1, 14.2 (в) Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, змінюючи, під час обгону трактора, напрямок руху керованого ним транспортного засобу, не переконався у тому, що зустрічна смуга руху вільна від транспортних засобів на достаній для обгону відстані, перетнув дорожню розмітку 1.1, що поділяє транспортні потоки протилежних напрямків та виїхав на смугу зустрічного руху, по якій в цей час в зустрічному напрямку рухався автомобіль ВАЗ 21114, реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_7 . Такими своїми протиправними діями ОСОБА_5 створив небезпеку для руху водію автомобіля ВАЗ 21114 ОСОБА_7 , внаслідок чого на лівому узбіччі дороги допустив зіткнення з вказаним автомобілем. У результаті дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля ВАЗ 21114, реєстраційний номер НОМЕР_3 , ОСОБА_7 загинув на місці події.

Під час досудового розслідування позивачів було визнано потерпілими. Вироком Млинівського районного суду Рівненської області від 28 вересня 2018 року встановлено винуватість ОСОБА_5 у спричиненні вищевказаної ДТП та визнано його винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України. На момент скоєння злочину, ОСОБА_5 працював водієм ПАТ "Кульчинський селікатний завод" та виконував свої функціональні обов"язки на вантажному сідловому тягачі DAF 85, реєстраційний номер НОМЕР_1 , із напівпричепом SСНМІТZ SPR 24, реєстраційний номер НОМЕР_2 . Вказаний транспортний засіб перебував у користуванні ПАТ "Кульчинський селікатний завод" згідно договору оренди транспортних засобів від 07.12 2006 року.

Позивачі посилаються на положення ч.2 ст.1187 ЦК України, згідно якої шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Відтак, вважають, що обов"язок по відшкодуванню завданої діями ОСОБА_5 моральної шкоди в силу положень ч.2 ст.1187 ЦК України лежить на відповідачу ПАТ "Кульчинський селікатний завод".

Крім цього, посилаються на положення ст.1194 ЦК України, яка передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Враховуючи, що згідно полісів обов"язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страхувальником за якими є ПАТ " Кульчинський силактний завод", в межах ліміту страхового відшкодування Страхова група " ТАС" сплатило позивачам страхове відшкодування моральної шкоди в сумі 38 400 гривень, тобто по 7680 грн. кожному, то позивачі просять стягнути з відповідача різницю між фактичним розміром завданої їм моральної шкоди і сумою виплаченого страхового відшкодування. Вказану різницю позивачами оцінено в розмірі по 200 000 гривень кожному.

За результатами підготовчого провадження судом 05 вересня 2019 року постановлено ухвалу, якою призначено судовий розгляд у даній справі, вирішено клопотання учасників процесу, витребувано докази ( матеріали кримінальної справи № 566/390/18), встановлено строки для надання учасниками процесу відзиву, відповіді на відзив, письмових пояснень. ( а.с. 98)

В ході судового розгляду, будучи присутніми в судовому засіданні, позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали з підстав, наведених в позовній заяві та просили позов задовольнити в повному обсязі. Дали суду пояснення, в яких навели свою позицію щодо поданого ними позову, стислий зміст якої полягає в тому, що внаслідок вчиненої ОСОБА_5 ДТП та загибелі в ДТП їх батька ОСОБА_7 , вони зазнали втрати та душевних страждань, які неможливо оцінити та компенсувати, шляхом стягнення заявленого ними розміру грошового відшкодування. Саме тому, цей розмір склав не менше, як по 200 000 гривень на кожного з позивачів, однак, який хоч в якійсь мірі дозволить їм компенсувати ті страждання, які вони пережили і досі переживають у зв"язку зі смертю батька. Позивачі пояснили, що батько ОСОБА_7 для кожного з них був фундаментом та опорою цілої родини, духовним наставником, спілкування з яким допомагало їм у повсякденному житті. З батьком кожен із них підтримували близькі родинні відносини, тісно спілкувалися з ним майже щодня ( через 1-3 дні), як по телефону, так і безпосередньо відвідуючи його, або коли він відвідував їх. Моральна шкода, якої вони зазнали через смерть ОСОБА_7 , полягає не лише у раптовій смерті батька, що сталася внаслідок вчиненої ОСОБА_5 ДТП, а й в душевних стражданнях через поведінку ОСОБА_5 під час досудового розслідування та судового розгляду кримінальної справи, в ході яких аж до ухвалення вироку. він не виявляв щирого каяття у вчиненому, стверджуючи про відсутність його провини у ДТП та намаганні перекласти провину на самого загиблого ОСОБА_7 , оскільки стверджував, що це він "в"їхав" у керований ним автомобіль. Такі намагання ОСОБА_5 посилювали глибину їхніх душевних страждань. А тому, враховуючи, що коли за їхньою спільною згодою вони не наполягали на реальному відбуванні призначеного для ОСОБА_5 кримінального покарання за вчинене ДТП і після ухвалення судовго рішення не почули від нього навіть слова вибачення, то всі ці обставини, за їхнім внутрішнім переконанням, послужили підставою для визначення розміру відшкодування моральної шкоди не менше, як по 200 тисяч гривень на кожного. Вважають, що роботодавець ОСОБА_8 - ПАТ " Кульчинський селікатний завод" виявив байдуже відношення до події ДТП, оскільки Товариство не цікавилося за яких обставин сталося ДТП і чи потребують вони, як потерпілі від злочину, будь-якої допомоги чи підтримки. Вказана обставина також вплинула на визначення заявленого ними розміру відшкодування, який, як вважають посильний як для відповідача, так і для ОСОБА_8 у разі пред"явлення відповідачем до нього регресного позову.

Позивач ОСОБА_6 в судове засідання не з"явилася, однак представництво її інтересів здійснювалось згідно доручення від 26.09.2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Млинівського районного нотаріального округу Феськовою Н.П. та зареєстрованого в реєстрі за № 825 ОСОБА_1 та адвокатом Драганом В.П. згідно ордера № 420 від 05.09.2019 р. ( а.с.127,131)

В ході судового розгляду представником відповідача адвокатом Кумановським Л.М. подано клопотання про залишення позовної заяви в частині позовних вимог ОСОБА_6 , без розгляду. Ухвалою суду від 27 жовтня 2020 року в задоволенні вказаного клопотання відмовлено. ( а.с.188)

Представник позивачів - адвокат Драган В.П. в судовому засіданні позовні вимоги позивачів підтримав з підстав, наведених у позовній заяві та просив задовольнити позов ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 в повному обсязі.

Від відповідача ПАТ "Кульчинський силікатний завод" надійшов відзив на позов, в якому Товариство просило у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, заперечуючи наявність родинних зв"язків між позивачами, як потерпілими у кримінальній справі, і їх батьком та чоловіком - загиблим ОСОБА_7 , а також наявність у них душевних страждань, внаслідок смерті ОСОБА_7 у ДТП, спричиненої ОСОБА_5 .. Крім цього, відповідачем не визнається наявність обов"язку по відшкодуванню позивачам моральної шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки, а також розмір заявленого відшкодування в сумі 200 000 гривень на кожного позивача, з покликанням на те, що Товариством визнаються лише обставини події ДТП, які встановлені вироком суду та, що вони вчинені третьою особою ОСОБА_9 , а всі інші обставини підлягають доказуванню.

В судовому засіданні представник відповідача адвокат Кумановський Л.М. відзив Товариства підтримав з наведених у ньому підстав. Також суду пояснив, що, на його думку, позивачі вже отримали значну суму грошових коштів на відшкодування завданої їм моральної шкоди. Частину такої суми позивачі отримали від страхової компанії ПАТ " Страхова Група" ТАС" в сумі 7 680 гривень кожному, частину від ОСОБА_5 в сумі 3000 доларів США та ще частину від ПАТ " Страхова Група" ТАС" в сумі 50000 гривень, яку отримала ОСОБА_6 у вигляді відшкодування завданої матеріальної шкоди, яку, як вважає, позивачі не використали на придбання нового автомобіля, оскільки пошкоджений автомобіль не підлягав відновленню, а спрямували на власні цілі. Стверджує, що позивачі є матеріально забезпеченими людьми, а поданий ними позов має своєю ціллю їхнє збагачення, а не відшкодування завданої їм внаслідок смерті ОСОБА_7 моральної шкоди. У своїй промові в судових дебатах вказував на те, що позивачами не доведено допустими доказами наявність родинних зв"язків між ними і покійним ОСОБА_7 , а також наявність у них моральних страждань та розмір заявленого ними відшкодування. Вважає, що стороною позивачів порушено норми процесуального права щодо подання доказів, а саме, подання доручення та ордера, якими підтверджується повноваження представника позивача ОСОБА_6 після подання позовної заяви, без наведення причин, через які такі докази не були подані у визначені законом процесуальні строки. Також вважає, що стороною позивачів не доведено неможливості надання суду матеріалів кримінального провадження, яке витребувано судом і було предметом дослідження в судовому засіданні, у зв"язку з чим, вважає ці докази недопустимими. В задоволенні позову просив відмовити в повному обсязі.

У поданій до суду відповіді на відзив позивачі зазначили, що заперечення відповідача проти позову є безпідставними і жодним чином не спростовують факту завдання їм моральної шкоди, спричиненої внаслідок смерті рідної для них людини - ОСОБА_7 .. Зазначають, що твердження відповідача у запереченнях проти позову про те, що звернення позивачів з даним позовом є способом збагачення, є неетичними, образливими для них, оскільки принижують їхню честь, гідність та завдають для них ще більших моральних страждань. При цьому, жодного з наведених у відзиві тверджень відповідач не доводить належними і допустимими доказами по справі, відтак, такі заперечення є лише суб"єктивною думкою відповідача.

Від третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_5 надійшли пояснення, в яких він вказав на те, що у даній справі зобов"язання по відшкодуванню моральної шкоди, завданої його діями, як працівника ПАТ " Кульчинський селікатний завод" виникає між сторонами з підстав, передбачених законом. В свою чергу він в силу положень ст.ст.130,132-134 КЗпП України відповідатиме перед відповідачем у регресному порядку, а його матеріальне становище не дозволить покрити такі витрати у регресному порядку, оскільки з врахуванням доходів, які він отримує, на це знадобиться приблизно 34 роки. Вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди має визначатися, згідно з п. 27.3 ст. 27 ЗУ "Про обов"язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Сам ОСОБА_5 жодного разу в судове засідання не з"явився. Представник третьої особи ОСОБА_5 - адвокат Грибан Ж.В. в судовому засіданні підтримала надані третьою особою пояснення, з наведених у них підстав.

Представник третьої особи ПАТ "Страхова група "ТАС" в судове засідання не з`явився. Однак від Товариства надійшло письмове клопотання про проведення розгляду справи у відсутності їх представника. (а.с. 140)

Заслухавши пояснення позивачів, представників сторін, представника третьої особи, та проаналізувавши досліджені в ході судового розгляду докази у їх сукупності, суд встановив наступні обставини справи, відповідні їм правовідносини та прийшов до таких висновків.

Судом встановлено, що 25 серпня 2017 року, приблизно о 15 год. 24 хв., на 187 км. + 250 м. автомобільної дороги Доманово - Ковель - Чернівці - Тереблече, сталася дорожньо-транспортна пригода /надалі ДТП/ з участю автомобіля вантажного сідлового тягача DAF 85, реєстраційний номер НОМЕР_1 , із напівпричепом SСНМІТZ SPR 24, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_5 та автомобіля ВАЗ 21114, реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_7 , внаслідок якої ОСОБА_7 загинув на місці події. Винуватцем вказаної ДТП визнано ОСОБА_5 . Вказані обставини підтверджується вироком Млинівського районного суду від 28 вересня 2018 року та відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України доказуванню не підлягають. ( а.с.22-23)

На момент вчинення ОСОБА_5 вищевказаної ДТП, керований ним транспортний засіб на відповідній правовій підставі перебував у володінні відповідача ПАТ "Кульчинський селікатний завод". Вказане підтверджується документально, а саме дослідженими в суді матеріалами кримінальної справи ( кримінальне провадження № 12017180000000179 а.с.202-205)

Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода згідно пункту другого частини другої вказаної статті, полягає, в тому числі, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилом ч.2 ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

В суді встановлено і підтверджується дослідженими матеріалами кримінальної справи, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 є дітьми покійного ОСОБА_7 , як такі, що були визнані потерпілими від злочину у кримінальному провадженні № 12017180000000179 по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України ( кримінальне провадження № 12017180000000179 а.с. 31-32; 58; 63; 69). Позивач ОСОБА_6 є дружиною покійного ОСОБА_7 , що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу ( а.с.10-13). Крім цього, судом досліджено інші письмові докази, з яких вбачається, що ОСОБА_6 є дружиною покійного ОСОБА_7 .. Зокрема, це підтверджується письмовими відомостями про виплату ОСОБА_6 , як дружині покійного ОСОБА_7 , сум страхового відшкодування. ( а.с.153) При цьому суд відмічає, що в судовому засіданні, заперечуючи проти позову, сторона відповідача, посилаючись на письмові докази з АТ "СГ "ТАС", які також були досліджені в судовому засіданні, доводить, що позивачі вже отримали значну суму грошових коштів на відшкодування завданої їм моральної шкоди. Частину такої суми позивачі, отримали від страхової компанії ПАТ " Страхова Група ТАС" в сумі 7 680 гривень кожному та ще частину від ПАТ " Страхова Група ТАС" в сумі 50000 гривень, яку отримала ОСОБА_6 .. З таких письмових доказів АТ "СГ "ТАС" видно, що вказані суми страхового відшкодування позивачі отримали саме, як діти і дружина покійного ОСОБА_7 . ( а.с.24-28,151-153)

Відповідно до вимог ст.ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

А тому, на переконання суду, неведені вище докази в своїй сукупності є достатніми і такими, що, підтверджують той факт, що позивач ОСОБА_6 є дружиною покійного ОСОБА_7 , а позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 є дітьми покійного ОСОБА_7 .

З цих підстав, суд відхиляє заперечення представника відповідача про недопустимість копії свідоцтва про укладення шлюбу, як доказу того, що ОСОБА_6 є дружиною покійного ОСОБА_7 з посиланням на те, що вказаної копії свідоцтва вона не засвідчувала, так-як стороною відповідача не доведено зворотнього. Крім цього, як зазначено вище, судом проаналізовано інші письмові докази у їх сукупності, на підставі яких суд прийшов до переконання, що позивач ОСОБА_6 є дружиною покійного ОСОБА_7 , а позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 є дітьми покійного ОСОБА_7 , у зв"язку з чим, відхиляє доводи відповідача про недоведеність родинних зв"язків між позивачами і загиблим ОСОБА_7 ..

Згідно ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Положення ст.27 Конституції України передбачають, що кожна людина має невід`ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя.

Судом достовірно встановлено, що внаслідок протиправних дій (поведінки), а саме, вчинення ОСОБА_8 злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, було спричинено смерть ОСОБА_7 , чим порушено його право на життя, передбачене ст. 27 Конституції України. Внаслідок цього, його діти та дружина пережили подію, що за звичайних умов суспільного життя є психотравмуючою за своєю природою, адже така подія створює переживання та емоційну напруженість і беззаперечно вплинула на емоційний, душевний, психічний стан позивачів, та безповоротно змінила звичний спосіб їхнього життя, що у свою чергу спричинило їм душевні страждання.

Згідно зі ст. 46 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод (в редакції Протоколу № 11), рішення Європейського суду є обов`язковим для держав - учасниць Конвенції. При цьому, Україна офіційно визнала юрисдикцію Європейського суду з питань тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї. Отже, суду необхідно враховувати в своїй діяльності прецедентну практику Європейського суду з прав людини.

Практикою Європейського суду з прав людини визнана презумпція моральної шкоди (наприклад, рішення від 27.07.2004 у справі Ромашов проти України ). Тобто в разі порушення майнових або цивільних прав середня , нормально реагуюча на протиправну щодо неї поведінку людина повинна відчувати страждання (моральну шкоду).

Право на відшкодування з урахуванням практики Європейського суду з прав людини повинно носити ефективний характер, і має на меті не тільки покриття шкоди завданої потерпілій стороні, а також є засобом попередження з боку відповідача вчинення порушень прав, отже, має бути відчутним не тільки для позивача, але й для відповідача, що спонукало б відповідача вжити заходів щодо зміни практики нехтування положеннями законодавства, і зокрема, сприяло б зменшенню кількості і обсягів скарг і позовних заяв які надходять на адресу національних судів та Європейського суду з прав людини.

Враховуючи встановлені судом обставини спричинення в ДТП смерті ОСОБА_7 внаслідок протиправних дій ОСОБА_5 і те, що ця подія для дружини і дітей загиблого за своєю природою є психотравмуючою, спираючись на положення п.2 ч.2 ст. 23 ЦК України та практику Європейського суду з прав людини і основоположних свобод, суд відхиляє заперечення відповідача, наведені у відзиві, в яких Товариство не визнає наявність у позивачів душевних страждань, спричинених смертю ОСОБА_7 у ДТП.

А тому, суд приходить до висновку про доведеність правових підстав, передбачених п.2 ч.2 ст.23; ч.2 ст.1168 ЦК України для відшкодування моральної шкоди, завданої смертю ОСОБА_7 , його дружині ОСОБА_6 та дітям: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ..

Розглядаючи питання про наявність обов"язку відшкодування позивачам моральної шкоди саме відповідачем ПАТ "Кульчинський селікатний завод", суд враховує наступне.

Згідно з вимогами ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті, зокрема, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки № 4 від 01 березня 2013 року, особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2. Правил дорожнього руху України). Не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальність за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може буди притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до ст. 1191 ЦК. України.

Дослідженими в суді змістом вироку і матеріалами кримінальної справи № 566/390/18 встановлено, що на момент вчинення ДТП, ОСОБА_5 керував сідловим тягачем DAF 85, реєстраційний номер НОМЕР_1 , із напівпричепом SСНМІТZ SPR 24, реєстраційний номер НОМЕР_2 . Вказаний транспортний засіб перебував у володінні ПАТ "Кульчинський селікатний завод" згідно договору оренди транспортних засобів від 07.12.2006 року ( кримінальне провадження № 12017180000000179 а.с.202-205) та був застрахований ПАТ "Кульчинський селікатний завод " згідно страхових полісів АК/6894422 та АК/6894424 від 10.07.2017 року ( кримінальне провадження № 12017180000000179 а.с.26,27) Представник відповідача вказував на недопустимість матеріалів кримінального провадження, як доказу у цивільній справі, через процесуальні порушення щодо надання такого доказу, а саме, через недоведеність стороною позивача неможливості надати такий доказ самостійно. Суд відхиляє такі доводи представника відповідача, оскільки, приймаючи процесуальне рішення про витребування таких доказів судом за клопотанням сторони позивача, було зазначено причини, через які такий доказ позивачі невзмозі надати самостійно. ( а.с.98)

Таким чином, з огляду на встановлені судом обставини справи, які вказують на те, що володільцем вантажного сідлового тягача DAF 85, реєстраційний номер НОМЕР_1 , із напівпричепом SСНМІТZ SPR 24, реєстраційний номер НОМЕР_2 , водієм якого- ОСОБА_5 , при виконанні своїх трудових обов`язків, вчинено протиправне діяння, а саме злочин, передбачений ч.2 ст.286 КК України, що спричинило смерть чоловіка та батька позивачів, на момент події було ПАТ Кульчинський силікатний завод , то за правилами наведених вище норм матеріального права, обов"язок по відшкодуванню моральної шкоди, завданої ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , лежить на відповідачу ПАТ Кульчинський силікатний завод .

Вирішуючи питання про розмір моральної шкоди, який підлягає відшкодуванню ПАТ Кульчинський силікатний завод ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що 23 січня 2019 року ПАТ Страхова группа ТАС в межах ліміту страхового відшкодування потерпілим відшкодовано моральну шкоду в розмірі 38 400 грн., тобто по 7680 грн. з розрахунку на кожного потерпілого. Як видно зі змісту позовних вимог, позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 вважають, що їм завдано моральну шкоду, спричинену смертю чоловіка та батька, яку вони, із врахуванням виплаченої суми страхового відшкодування, оцінюють в розмірі 200 000 гривень на кожного, а тому просять стягнути з ПАТ Кульчинський силікатний завод - по 200 000 гривень кожному із позивачів.

Відповідно до абацу другого частини третьої статті 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31 березня 1995 року № 4 (з наступними змінами в редакції від 27.02.2009) визначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Судом враховується глибина та тривалість душевних страждань позивачів, які пережили подію, що за звичайних умов суспільного життя є психотравмуючою за своєю природою. Вона створює переживання та емоційну напруженість і беззаперечно вплинула на емоційний, душевний, психічний стан позивачів, та безповоротно змінила звичний спосіб їхнього життя.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд також виходить з того, що не може бути точних критеріїв майнового виразу фізичного і душевного болю, спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз і його визначення не піддається математичним формулам.

Позивачами відповідно до їх внутрішнього сприйняття про величину завданих душевних страждань визначено розмір моральної шкоди у сумі 200 000 гривень кожному.

Відповідно до ч.4 ст.23 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. А тому, на цій підставі суд відхиляє заперечення відповідача, про те, що позивачі вже отримали в якості відшкодування моральної шкоди від ОСОБА_5 матеріальне відшкодування в сумі 3000 доларів США як компенсацію за автомобіль та ще частину від ПАТ " Страхова Група "ТАС" в сумі 50000 гривень у вигляді відшкодування завданої матеріальної шкоди, як такі що не грунтуються на нормах матеріального права.

Також суд відхиляє пояснення третьої особи ОСОБА_8 , в яких він посилався на свій майновий стан, який у разі пред"явлення відповідачем регресного позову, не дозволить йому виконати свої зобов"язання перед роботодавцем, оскільки згідно ст.1191 ЦК України передбачено право, а не обов"язок зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування. Тобто, з положень закону випливає, що ПАТ "Кульчинський селікатний завод" має право на звернення зі зворотньою вимогою до ОСОБА_5 , і чи буде таке право реалізовано, залежить від волевиявлення відповідача. А тому, оскільки пояснення ОСОБА_5 стосуються можливих вимог у майбутньому, суд не взмозі враховувати їх при ухваленні рішення у цій справі, як передчасні.

Водночас, в судовому засіданні представник ОСОБА_5 , підтримуючи письмові пояснення третьої особи, вказала на доцільність визначення розміру морального відшкодування на тому рівні, який встановлено п.27.3 ст.27 Закону України " Про обов"язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у розмірі 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі на кожного з позивачів.

Суд констатує, що станом на час розгляду справи мінімальна заробітна плата з 01.09.2020 року (Закон № 294-IX .від 14.11.2019 р.) встановлена у розмірі 5000 гривень, а 12 її розмірів становитиме 60 000 гривень на кожного з позивачів.

Суд також враховує наступну обставину, яка має значення для визначення тривалості душевних страждань позивачів, а відтак і розміру відшкодування моральної шкоди. Зокрема встановлено, що позивачі не звертались з цивільним позовом про відшкодування завданої їм моральної шкоди у кримінальній справі і доводів, які б вказували на наявність перешкод для такого звернення, суду не навели. Відтак, суд при визначенні тривалості душевних страждань, враховує лише період часу впродовж досудового розслідування та судового розгляду кримінальної справи з 25 серпня 2017 по дату ухвалення вироку 28 вересня 2018 року, що у свою чергу вказує на наявність підстав для зменшення заявленого позивачами розміру відшкодування.

Крім цього, вироком суду і матеріалами дослідженої в судовому засіданні кримінальної справи встановлено, що під час досудового розслідування і судового розгляду ОСОБА_8 намагався частково відшкодувати потерпілим завдану злочином моральну шкоду, шляхом здійснення поштових переказів на суму 10 000 гривень. ( а.к.с. 67-69) Однак, як встановлено в ході розгляду справи, через те, що на той час така пропозиція ОСОБА_5 не була узгоджена з позивачами по справі, то грошові перекази, які він здійснював на ім"я позивачів, повернулися без вручення. Вказана обставина свідчить про те, що у випадку часткового відшкодування завданої позивачам моральної шкоди на час проведення досудового розслідування та судового розгляду, величина і тривалість душевних страждань, які б були залишені без відповідної компенсації, були б меншими, що також має враховується при визначенні розміру відшкодування.

Абзацом другим частини другої статті 23 ЦК України передбачено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом, в тому числі, залежно від характеру правопорушення, тобто судом має бути враховано характер вчиненого ОСОБА_5 кримінального правопорушення. Як видно з дослідженого в суді вироку відносно ОСОБА_5 , він вчинив злочин, передбачений ч.2 ст.286 КК України, який є злочином, вчиненим з необережності. А відтак, у нього не було умислу на заподіяння ОСОБА_7 смерті, що в свою чергу істотно зменшує ступінь його вини у спричиненні наслідків від злочину, в тому числі, завданні моральної шкоди.

Норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини у даній справі / ч.2 ст.23,1167,1168,1172,1187, 1191 ЦК України/ передбачають, що винні дії ОСОБА_5 трансформуються в обов"язок відповідача - ПАТ "Кульчинський селікатний завод" відшкодувати шкоду, завдану такими його діями. Відтак, обсяг(величина) обов"язку по відшкодуванню шкоди має кореспондуватися з характером правопорушення і, в тому числі, зі ступенем провини заподіювача шкоди. А тому, відсутність умислу у заподіювача шкоди на спричинення смерті ОСОБА_7 , істотно зменшує розмір відшкодування, яке зобов"язано нести в силу закону ПАТ "Кульчинський селікатний завод".

Крім цього, при визначенні розміру відшкодування завданої позивачам моральної шкоди, суд враховує, що ні стороною позивача, ні стороною відповідача не надано суду будь-яких доказів щодо фінансового стану, а відтак і фінансової спроможності, чи неспроможності відповідача, по відшкодуванню заявленого позивачами розміру відшкодування моральної шкоди. У зв"язку з цим, визначаючи такий розмір, суд виходить з наданих сторонами та наявних у матеріалах справи доказів.

На підставі вище наведених обставин у їх сукупності, приймаючи до уваги необережну форму вини заподіювача шкоди, що істотно зменшує обов"язок відповідача по її відшкодуванню, дотримуючись розумного балансу між усіма обставинами справи, суд вважає необхідним визначити розмір грошового відшкодування, що підлягає стягненню з відповідача в рахунок відшкодування завданої позивачам моральної шкоди, в сумі по 100 000 гривень на кожного, а відтак, позов задовольнити частково.

Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір пропорційно до розміру позовних вимог.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано ст.59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Згідно ст.15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Відповідно до приписів ст. 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У своїй постанові Верховний Суд від 27.06.2018 р. по справі №826/1216/16 зауважив, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

До складу витрат включаються лише фактично сплачені стороною витрати, та їх сплата повинна бути підтверджена відповідними фінансовими документами.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та їх представником - адвокатом Драганом В.П. укладено договір про надання правової допомоги за яким позивачами сплачено 5000 грн, що підтверджується документально. А тому, враховуючи, що заявлені позивачами витрати на правничу допомогу документально підтверджені квитанціями до прибуткового касового ордера ( а.с.30-38), то вказані позивачами витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивачів. Заперечення представника відповідача про непідтвердження витрат позивача ОСОБА_6 з підстав її відсутності при підписанні позовної заяви, а відтак і нездійснення оплати гонорару адвоката, суд відхиляє з тих же підстав, що й відхилено клопотання про залишення позову в частині її позовних вимог без розгляду, а саме, у зв"язку зі здійсненням її представництва на той час сином ОСОБА_1 подорученню від 26.09.2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Млинівського районного нотаріального округу Феськовою Н.П. та зареєстрованого в реєстрі за № 825 . ( а.с.127) При цьому, суд відмічає, що документи, які підтверджують повноваження представника у відповідності зі ст.62 ЦПК України, не є доказами в розумінні положень ст.76 ЦПК України і на них не поширюються вимоги ч.2 ст.83 ЦПК України.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно ч.6 ст.142 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.5 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" розміри ставок судового збору за подання позовної заяви про відшкодування моральної шкоди становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.Позивачі звільнені від сплати судового збору згідно п.2 ч.1 ст.5 Закону України " Про судовий збір". Враховуючи, що позов підлягає до задоволення частково, а позивачі за подання такого позову звільнені від сплати судового збору, то судовий збір підлягає стягненню з відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог ( 1.5х500 000/100=7 500) в розмірі 7 500 гривень в дохід держави.

На підставі ст. ст. 23, 1167, 1168, 1172, 1187, 1191 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 15, 60, 61, 88, 158-159, 208-210, 212-215 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 до ПАТ Кульчинський силікатний завод про стягнення моральної шкоди, завданої злочином; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - ПАТ Страхова група ТАС ; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - ОСОБА_5 - задовольнити частково.

Стягнути з ПАТ Кульчинський силікатний завод ( адреса місцезнаходження: вул. Заводська, 1 с. Кульчин Ківерцівського району Волинської області; код ЄДРПОУ 05466878 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; паспорт серія НОМЕР_4 , виданий 04.12.2003 року Млинівським РВ УМВС України в Рівненській області) в рахунок відшкодування завданої йому моральної шкоди - 100000 (сто тисяч) гривень.

Стягнути з ПАТ Кульчинський силікатний завод ( адреса місцезнаходження: вул. Заводська, 1 с. Кульчин Ківерцівського району Волинської області; код ЄДРПОУ 05466878 ) на користь ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; паспорт серія НОМЕР_5 , виданий 07.07.1999 року Дубенським МРВ УМВС України в Рівненській області) в рахунок відшкодування завданої їй моральної шкоди 100000 (сто тисяч) гривень.

Стягнути з ПАТ Кульчинський силікатний завод ( адреса місцезнаходження: вул. Заводська, 1 с. Кульчин Ківерцівського району Волинської області; код ЄДРПОУ 05466878 ) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; РНОКПП НОМЕР_6 ) в рахунок відшкодування завданої їй моральної шкоди - 100000 (сто тисяч) гривень.

Стягнути з ПАТ Кульчинський силікатний завод ( адреса місцезнаходження: вул. Заводська, 1 с. Кульчин Ківерцівського району Волинської області; код ЄДРПОУ 05466878 ) на користь ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ; РНОКПП НОМЕР_7 ) в рахунок відшкодування завданої їй моральної шкоди - 100000 (сто тисяч) гривень.

Стягнути з ПАТ Кульчинський силікатний завод ( адреса місцезнаходження: вул. Заводська, 1 с. Кульчин Ківерцівського району Волинської області; код ЄДРПОУ 05466878 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ; РНОКПП НОМЕР_8 ) в рахунок відшкодування завданої їй моральної шкоди - 100000 (сто тисяч) гривень.

Стягнути з ПАТ Кульчинський силікатний завод ( адреса місцезнаходження: вул. Заводська, 1 с. Кульчин Ківерцівського району Волинської області; код ЄДРПОУ 05466878 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; паспорт серія НОМЕР_4 , виданий 04.12.2003 року Млинівським РВ УМВС України в Рівненській області) понесені ним витрати на оплату правничої допомоги адвоката, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, в сумі - 500 (п`ятсот) гривень.

Стягнути з ПАТ Кульчинський силікатний завод ( адреса місцезнаходження: вул. Заводська, 1 с. Кульчин Ківерцівського району Волинської області; код ЄДРПОУ 05466878 ) на користь ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; паспорт серія НОМЕР_5 , виданий 07.07.1999 року Дубенським МРВ УМВС України в Рівненській області ) понесені нею витрати на оплату правничої допомоги адвоката, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, в сумі - 500 (п`ятсот) гривень.

Стягнути з ПАТ Кульчинський силікатний завод ( адреса місцезнаходження: вул. Заводська, 1 с. Кульчин Ківерцівського району Волинської області; код ЄДРПОУ 05466878 ) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; РНОКПП НОМЕР_6 ) понесені нею витрати на оплату правничої допомоги адвоката, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, в сумі - 500 (п`ятсот) гривень.

Стягнути з ПАТ Кульчинський силікатний завод ( адреса місцезнаходження: вул. Заводська, 1 с. Кульчин Ківерцівського району Волинської області; код ЄДРПОУ 05466878 ) на користь ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ; РНОКПП НОМЕР_7 ) понесені нею витрати на оплату правничої допомоги адвоката, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, в сумі - 500 (п`ятсот) гривень.

Стягнути з ПАТ Кульчинський силікатний завод ( адреса місцезнаходження: вул. Заводська, 1 с. Кульчин Ківерцівського району Волинської області; код ЄДРПОУ 05466878 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ; РНОКПП НОМЕР_8 ) понесені нею витрати на оплату правничої допомоги адвоката, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, в сумі - 500 (п`ятсот) гривень.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ПАТ Кульчинський силікатний завод ( адреса місцезнаходження: вул. Заводська, 1 с. Кульчин Ківерцівського району Волинської області; код ЄДРПОУ 05466878) в дохід держави судовий збір, пропорційно до задоволених позовних вимог, в сумі - 7500 (сім тисяч п`ятсот) гривень.

Рішення може бути оскаржене до судової палати з розгляду цивільних справ Рівненського апеляційного суду через Млинівський районний суд шляхом подання в тридцятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Повне судове рішення виготовлено 27 листопада 2020 року.

Суддя