Постанова

від 13.05.2021 по справі 566/743/19

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2021 року

м. Рівне

Справа № 566/743/19

Провадження № 22-ц/4815/316/21

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Гордійчук С.О.,

суддів: Боймиструка С.В., Шимківа С.С.,

секретар судового засідання :Ковальчук Л.В.

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5

відповідач: ПАТ Кульчинський силікатний завод

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні позивача - ПАТ Страхова група ТАС , ОСОБА_6 .

розглянув в порядку письмового позовного провадження в м. Рівне апеляційні скарги представника ОСОБА_6 - адвоката Грибан Ж.В., Акціонерного товариства Кульчинський силікатний завод на рішення Млинівського районного суду Рівненської області від 17 листопада 2020 року, ухвалене в складі судді Лободзінського А.С., повний текст рішення складено 27.11.2020 року у справі №566/743/19,

в с т а н о в и в :

У травні 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 звернулись з позовом до ПАТ Кульчинський силікатний завод треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні позивача - ПАТ Страхова група ТАС , ОСОБА_6 про стягнення моральної шкоди, завданої злочином.

Позов мотивований тим, що 25 серпня 2017 року приблизно о 15 год. 24 хв., на 187 км. + 250 м. автомобільної дороги Доманово - Ковель - Чернівці - Тереблече, ОСОБА_6 , керуючи вантажним сідловим тягачем DAF 85, порушив Правила дорожнього руху, виїхав на смугу зустрічного руху, та допустив зіткнення із автомобілем ВАЗ 21114, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_7 . У результаті дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля ВАЗ 21114, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_7 загинув на місці події.

Вироком Млинівського районного суду Рівненської області від 28 вересня 2018 року встановлено винуватість ОСОБА_6 у спричиненні ДТП та визнано його винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України. На момент скоєння злочину, ОСОБА_6 працював водієм ПАТ "Кульчинський селікатний завод" та виконував свої функціональні обов"язки на вантажному сідловому тягачі DAF 85, реєстраційний номер НОМЕР_2 , із напівпричепом SСНМІТZ SPR 24, реєстраційний номер НОМЕР_3 .

Внаслідок вчиненої ОСОБА_6 ДТП та загибелі в ДТП їх батька ОСОБА_7 , вони зазнали втрати та душевних страждань, які неможливо оцінити та компенсувати, шляхом стягнення заявленого ними розміру грошового відшкодування. Саме тому, цей розмір склав не менше, як по 200 000 гривень на кожного з позивачів, однак, який хоч в якійсь мірі дозволить їм компенсувати ті страждання, які вони пережили і досі переживають у зв`язку зі смертю батька.

Рішенням Млинівського районного суду Рівненської області від 17 листопада 2020 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ПАТ Кульчинський силікатний завод про стягнення моральної шкоди, завданої злочином; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - ПАТ Страхова група ТАС ; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - ОСОБА_6 - задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ Кульчинський силікатний завод на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в рахунок відшкодування завданої йому моральної шкоди - по 100000 (сто тисяч) гривень кожному.

Вирішено питання про судові витрати.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи,порушення норм матеріального та процесуального права просили оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд не врахував що позивачі не змогли надати чіткої відповіді чому вони визначили розмір моральної шкоди саме в такому розмірі та яка підтверджується відповідними доказами. Будь-якого доказу розміру заподіяної моральної шкоди позивачі не надали. Вважає, що визначений судом розмір шкоди є значно завищений та необґрунтованим.

У апеляційній скарзі представник третьої особи ОСОБА_6 на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду змінити та зменшити розмір морального відшкодування у розмірі 12 мінімальних заробітних плат.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачі просять апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін як законне та обґрунтоване.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Статтею 352 ЦПК України передбачено, що підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам судове рішення відповідає.

Установлено, що 25 серпня 2017 року, приблизно о 15 год. 24 хв., на 187 км. + 250 м. автомобільної дороги Доманово - Ковель - Чернівці - Тереблече, сталася дорожньо-транспортна пригода /надалі ДТП/ з участю автомобіля вантажного сідлового тягача DAF 85, реєстраційний номер НОМЕР_2 , із напівпричепом SСНМІТZ SPR 24, реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_6 та автомобіля ВАЗ 21114, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_7 , внаслідок якої ОСОБА_7 загинув на місці події. Винуватцем вказаної ДТП визнано ОСОБА_6 . Вказані обставини підтверджується вироком Млинівського районного суду від 28 вересня 2018 року та відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України доказуванню не підлягають. ( а.с.22-23)

На момент вчинення ОСОБА_6 ДТП, керований ним транспортний засіб на відповідній правовій підставі перебував у володінні відповідача ПАТ "Кульчинський силікатний завод".

Відповідно до поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 07.07.2017 року № АК/68994424 транспортний засіб DAF 85, реєстраційний номер НОМЕР_2 , із напівпричепом SСНМІТZ SPR 24, реєстраційний номер НОМЕР_3 забезпечений ПАТ Страхова группа ТАС страховою сумою за шкоду заподіяну життю і здоров`ю.

23 січня 2019 року ПАТ Страхова группа ТАС в межах ліміту страхового відшкодування потерпілим відшкодовано моральну шкоду в розмірі 38 400 грн., тобто по 7680 грн. з розрахунку на кожного потерпілого .

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової та моральної шкоди іншій особі.

Частинами першою-третьою статті 23 ЦК Українивизначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно зі статтею 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживають з нею однією сім`єю.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають такі обставини: наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вина останнього в заподіянні шкоди.

Отже, суд має врахувати характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, ступінь вини відповідача у кожному конкретному випадку, а також інші обставини, зокрема, характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно з пунктами 27.3 статті 27 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховик (у випадках, передбачених підпунктами г і ґ пункту 41.1 та підпунктом в пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Встановивши, що ПАТ Страхова група ТАС виплатило позивачам відшкодування моральної шкоди в розмірі 38 400 грн, заподіяної смертю чоловіка та батька, оскільки зазначений розмір виплати страховика не може відшкодувати тяжкість змін у їх житті внаслідок втрати, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача моральної шкоди, заподіяної позивачам смертю чоловіка та батька, у розмірі по 100 000 грн.кожному.

Суд першої інстанції визначив розмір відшкодування моральної шкоди, виходячи з обставин справи, верховенства права, вимог розумності та справедливості.

Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню в рахунок відшкодування моральної шкоди, суд дав належну оцінку доказам позивачів ступінь спричинених їм моральних страждань, а також виважено підійшов до визначення розміру відшкодування, навів у рішенні достатньо мотивів, в тому числі врахував роз`яснення Пленуму Верховного Суду України, наведені у постанові № 4 від 31.03.1995 року Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди тому апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано стягнено з відповідача моральну шкоду саме в такому розмірі, виходячи із засад розумності та справедливості.

Підстав для відмови у стягнені заподіяної моральної шкоди чи її зменшення апеляційний суд не вбачає.

Інші наведені у скарзі доводи не спростовують висновків суду та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційні скарги представника ОСОБА_6 - адвоката Грибан Ж.В., Акціонерного товариства Кульчинський силікатний завод залишити без задоволення.

Рішення Млинівського районного суду Рівненської області від 17 листопада 2020 року залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 13 травня 2021 року.

Головуючий:

Судді :