Постанова

від 26.11.2020 по справі 303/5116/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

26 листопада 2020 року

м. Київ

справа №303/5116/16-ц

провадження № 61-6927св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,

відповідач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_3 ,

відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_4 ,

третя особа - публічне акціонерне товариство комерційний банк ПриватБанк ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк на постанову Закарпатського апеляційного суду від 26 лютого 2020 року у складі колегії суддів Готри Т. Ю., Собослоя Г. Г., Кондора Р. Ю.,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: публічне акціонерне товариство комерційний банк ПриватБанк (далі - ПАТ КБ ПриватБанк , банк), з позовом, в якому просив:

- поділити майно, що є їхньою з ОСОБА_2 спільною сумісною власністю подружжя, а саме житловий будинок АДРЕСА_1 , виділивши йому, ОСОБА_1 , в натурі Ѕ частину вказаного будинку, а іншу Ѕ частину цього будинку ОСОБА_2 ;

- визначити частку ОСОБА_1 у зобов`язанні по кредитному договору від 11 липня 2006 року на суму 9 753,53 євро, що еквівалентно 268 047,75 грн, в розмірі Ѕ частки, що становить 4 876,76 євро, що еквівалентно 134 023,87 грн;

- визначити частку ОСОБА_2 у зобов`язанні по кредитному договору від 11 липня 2006 року на суму 9 753,53 євро, що еквівалентно 268 047,75 грн, в розмірі Ѕ частки, що становить 4 876,76 євро, що еквівалентно 134 023,87 грн;

- визначити частку ОСОБА_1 у зобов`язанні по сплаті заборгованості за споживання природнього газу в розмірі Ѕ частки, що становить 6 047 грн;

- визначити частку ОСОБА_2 у зобов`язанні по сплаті заборгованості за споживання природнього газу в розмірі Ѕ частки, що становить 6 047 грн;

- поділити їхнє спільне майно з відповідачкою ОСОБА_2 , виділивши їй рухоме майно домашнього вжитку в кількості 59 одиниць на загальну суму 188 500 грн;

- виділити ОСОБА_1 грошову компенсацію із рухомого майна в сумі 94 250 грн;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу від 15 березня 2016 року автомобіля марки ВАЗ 11183 , 2006 року випуску, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ;

- визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 автомобіль марки ВАЗ 11183 , 2006 року випуску.

03 травня 2017 року ОСОБА_1 подав суду заяву про часткову зміну позовних вимог, в якій просив:

- припинити право спільної сумісної власності подружжя на житловий будинок АДРЕСА_1 , та визнати за ним ОСОБА_1 право приватної власності в цілому на цей будинок;

- визнати договірні зобов`язання за кредитним договором від 11 липня 2006 року на суму 16 960 євро за ним, ОСОБА_1 .

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 червня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , 3-ї особи ПАТ КБ ПриватБанк про поділ майна подружжя в частині поділу житлового будинку АДРЕСА_1 , визначення частки по кредитному договору від 11 липня 2006 року та визначення частки по сплаті заборгованості за спожитий природний газ - залишено без розгляду.

Позов мотивовано тим, що 24 листопада 2001 року між позивачем та ОСОБА_2 укладено шлюб, який рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 червня 2016 року розірвано. Від даного шлюбу у них народилося троє дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

07 липня 2006 року за спільні кошти подружжя, на підставі договору купівлі - продажу житлового будинку, посвідченого 07 липня 2006 року приватним нотаріусом Мукачівського районного нотаріального округу Попович В. В., у спільну сумісну власність було придбано нерухоме майно - житловий будинок, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 , вартість якого на день купівлі дорівнювала 49 550 грн. Станом на 19 липня 2016 року вартість вказаного житлового будинку становить 121 650 грн.

11 липня 2006 року між ОСОБА_1 і ПАТ КБ ПриватБанк , в інтересах сім`ї, укладено кредитний договір на суму 16 960 євро, строком повернення до 08 липня 2021 року. Станом на 14 липня 2016 року заборгованість по кредитному договору становить 9 753, 53 євро, що еквівалентно 268 047,75 грн. У зв`язку з цим ОСОБА_1 та відповідач є солідарними боржниками за цим кредитним договором, оскільки зобов`язання за ним, що виникли в інтересах сім`ї, не виконані на час вирішення спору. Тому відповідач зобов`язаний також приймати участь у сплаті грошових коштів за вказаним кредитним договором.

Під час шлюбу та за спільні кошти ним і ОСОБА_2 придбано майно, що є їхньою спільною сумісною власністю, в тому числі автомобіль марки ВАЗ 11183 , 2006 року випуску, зареєстрований 13 липня 2007 року РЕП Мукачівського МРВ ДАІ УМВС України в Закарпатській області на ім`я ОСОБА_2 .

Крім того, у період перебування у зареєстрованому шлюбі з відповідачем за спільні кошти придбано рухоме майно - предмети домашнього вжиту на загальну суму 188 500 грн.

15 березня 2016 року відповідач ОСОБА_2 без відома та згоди позивача продала транспортний засіб марки ВАЗ 11183 , 2006 року випуску, ОСОБА_3 , на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу за ціною 30 000 грн.

У жовтні 2016 року ОСОБА_2 подала зустрічний позов до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , у якому просила: визнати недійсним договір купівлі-продажу автомобіля від 03 лютого 2016 року марки Opel Vivaro , 2008 року випуску, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_10 ; визнати цей автомобіль спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Під час розгляду справи ОСОБА_2 збільшила позовні вимоги та просила:

- визнати об`єктом права спільної сумісної власності подружжя наступне майно: житловий будинок з надвірними спорудами та прибудовами за АДРЕСА_2 ; земельну ділянку, площею 0,0698 га за вказаною адресою; автомобіль марки ЗАЗ 110307 , 2005 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 ; автомобіль марки Opel Vivaro , 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 ; причіп марки ПГМФ 8302, 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_3 ;

- поділити майно, що перебуває у спільній сумісній власності подружжя, шляхом визнання за ОСОБА_2 права власності на автомобіль марки Opel Vivaro , 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 , а за ОСОБА_1 право власності на: житловий будинок з надвірними спорудами та прибудовами за АДРЕСА_2 ; земельну ділянку площею 0,0698 га за вказаною адресою; автомобіль марки ЗАЗ 110307 , 2005 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 ; причіп марки ПГМФ 8302, 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_3 .

- стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 різницю вартості виділеного майна в сумі 175 400 грн.

Зустрічний позов мотивовано тим, що в період шлюбу за спільні кошти ОСОБА_2 та ОСОБА_1 придбано: житловий будинок з надвірними спорудами та прибудовами за АДРЕСА_2 . Вартість вказаного житлового будинку станом на 31 березня 2017 року становить 237 200 грн. відповідно до звіту про оцінку майна; автомобіль марки Opel Vivaro , 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 , вартість автомобіля складає 49 000 грн; автомобіль марки ЗАЗ 110307 , 2005 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 ; причіп марки ПГМФ 8302, 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_3 ; земельна ділянка, на підставі державного акту на право власності на землю від 19 березня 2012 року, вартістю 145 000 грн.

Отже до об`єктів поділу належить житловий будинок, земельна ділянка, автомобіль марки OPEL Vivaro , автомобіль марки ЗАЗ 110307 , причіп марки ПГМФ 8302.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 листопада 2018 року у складі судді Камінського С. Е. у первісному позові ОСОБА_1 та зустрічному позові ОСОБА_2 - відмовлено.

Вирішено питання про судові витрати.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що сторонами не надано суду належних і достатніх доказів необхідності визнання об`єктами спільної сумісної власності майна та його поділу, у тому числі транспортних засобів і речей, боргових зобов`язань саме за варіантами, які пропонують сторони. Також позивачем за первісним позовом не доведено наявності у натурі та вартості меблів, побутової техніки та інших речей (всього 59 найменувань), за які просить виділити йому грошову компенсацію ОСОБА_1 .

Вказане судове рішення оскаржено в апеляційному порядку ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Під час апеляційного розгляду справи ОСОБА_2 подала заяву про відмову від позовної вимоги про визнання права спільної сумісної власності подружжя на причіп марки ПГМФ 8302, 2008 року випуску, та його поділ.

ОСОБА_1 також подав заяву, в якій відмовився від позовних вимог, а саме: поділу житлового будинку АДРЕСА_1 ; визначення часток у зобов`язанні по кредитному договору від 11 липня 2006 року на суму 9 753,53 євро, що еквівалентно 268 047,75 грн; поділу спільно набутого рухомого майна на суму 188 500 грн; припинення права спільної сумісної власності подружжя на житловий будинок АДРЕСА_1 , та визнання за ним права приватної власності в цілому на цей будинок; визнання договірних зобов`язань за кредитним договором від 11 липня 2006 року на суму

16 960 євро за ним, ОСОБА_1 . Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 15 січня 2020 року прийнято відмову ОСОБА_2 від позовної вимоги про визнання права спільної сумісної власності подружжя на причіп марки ПГМФ 8302, 2008 року випуску, та його поділ.

Прийнято відмову ОСОБА_1 від позовних вимог щодо поділу спільно набутого рухомого майна; від припинення права спільної сумісної власності подружжя на житловий будинок

АДРЕСА_1 ; визнання за ним права приватної власності в цілому на цей будинок, та визнання договірних зобов`язань за кредитним договором від 11 липня 2006 року на суму 16 960 євро за ним, ОСОБА_1 .

У зв`язку з відмовою сторін від зазначених позовних вимог, визнано нечинним рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 листопада 2018 року в частині відмови ОСОБА_2 та

ОСОБА_1 у задоволенні цих позовних вимог, і закрито провадження у справі в цій частині.

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 26 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 та апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог про визнання об`єктом права спільної сумісної власності подружжя житлового будинку з надвірними спорудами та прибудовами за АДРЕСА_2 і земельної ділянки площею 0,0698 га за вказаною адресою, та поділу цього майна, скасовано з ухваленням у цій частині нового рішення про часткове задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 .

Визнано об`єктом права спільної сумісної власності подружжя житловий будинок з надвірними спорудами і прибудовами за АДРЕСА_2 , та земельну ділянку площею 0,0698 га, що розташована за вказаною адресою.

Поділено майно, що перебуває у спільній сумісній власності подружжя, шляхом визнання за ОСОБА_1 і ОСОБА_2 право власності по Ѕ частині за кожним житлового будинку з надвірними спорудами і прибудовами за АДРЕСА_2 , та по Ѕ частині за кожним земельної ділянки площею 0,0698 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення якої для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що серед наявного на час вирішення спору майна є лише вищевказаний житловий будинок та земельна ділянка за адресою : АДРЕСА_1 .

Вказане нерухоме майно подружжям ОСОБА_1 було набуто за час перебування у шлюбі, а тому таке, за наведених вище обставин, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Оскільки ОСОБА_1 заперечує цей факт, тому підлягають задоволенню зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання об`єктом права спільної сумісної власності подружжя майна, а саме житлового будинку з надвірними спорудами та прибудовами за АДРЕСА_2 та земельної ділянки площею 0,0698 га за вказаною адресою.

Оскільки сторони не домовилися про порядок поділу цього нерухомого майна, апеляційний суд дійшов висновку, що зазначене майно слід поділити шляхом визнання за ОСОБА_1 і ОСОБА_2 права власності по Ѕ частині за кожним житлового будинку з надвірними спорудами і прибудовами за АДРЕСА_2 , та по Ѕ частині за кожним земельної ділянки площею 0,0698 га, що розташована за цією ж адресою.

Апеляційний суд також виходив з того, що сторони не довели і не подали суду доказів на укладення спірних договорів купівлі-продажу автомобіля з порушенням вимог закону чи їх укладення без згоди другого з подружжя, а також, що кошти, які ними були отримані за час перебування у шлюбі були використані не в інтересах сім`ї, тому суд першої інстанції правильно дійшов висновку про відмову в задоволенні цих позовних вимог.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі АТ КБ ПриватБанк , не погоджуючись з висновками апеляційного суду в частині задоволення вимог зустрічного позову, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати прийняту цим судом постанову із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції при ухваленні рішення по справі неправильно застосовано норми процесуального права, щодо розгляду справи в межах заявлених позовних вимог. Також, суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові пленуму Верховного Суду від 18 грудня 2009 року № 14 Про судове рішення у цивільній справі , вийшов за межі позовних вимог та вирішив питання поділу майна, щодо якого не заявлялися позовні вимоги, зокрема визнав за ОСОБА_1 і

ОСОБА_2 право власності по 1/2 частині за кожним житлового будинку з надвірними спорудами і прибудовами за АДРЕСА_2 , та по 1/2 частині за кожним земельної ділянки площею 0,0698 га за цією ж адресою.

Апеляційним судом не враховано, що на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 11 липня 2006 року ОСОБА_1 та АТ КБ ПриватБанк уклали договір іпотеки, за яким ОСОБА_1 , передав в іпотеку банку житловий будинок АДРЕСА_2 .

Таким чином, у даному випадку, суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні вирішив питання поділу іпотечного майна та щодо якого не заявлялися позовні вимоги.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 заперечує проти доводів банку та просить залишити прийняту апеляційним судом постанову без змін, посилаючись на їх законність і обґрунтованість.

Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи до суду не подано.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Постанова апеляційного суду оскаржується виключно в частині задоволення зустрічних позовних вимог про поділ спільного майна подружжя (житлового будинку та земельної ділянки), у зв`язку з чим Верховний Суд переглядає оскаржуване рішення в касаційному порядку на предмет законності і обґрунтованості саме у цій частині та в межах доводів, викладених у касаційній скарзі.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважних причин (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

9 лютого 2011 року набрав чинності Закон України N 2913-VI від 11 січня 2011 року Про внесення змін до статті 61 Сімейного кодексу України щодо об`єктів права спільної сумісної власності подружжя , яким статтю 61 СК України доповнено частиною п`ятою, якою передбачено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя є житло, набуте одним із подружжя під час шлюбу внаслідок приватизації державного житлового фонду, та земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, у тому числі приватизації.

Частину п`яту статті 61 СК України виключено на підставі Закону № 4766-VI від 17 травня 2012 року.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що земельна ділянка площею 0,0698 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, набута ОСОБА_1 у власність за час шлюбу, зареєстрованого 24 листопада 2001 року, внаслідок її приватизації (державний акт від 19 березня 2012 року), а отже вказане нерухоме майно за наведеними вище приписами є спільною сумісною власністю подружжя і відповідно підлягає поділу між ними.

Також апеляційним судом правильно встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_1 , відповідно до статті 60 СК України є спільною сумісною власністю подружжя та підлягає поділу, оскільки придбаний 07 липня 2006 року за спільні кошти подружжя на підставі договору купівлі - продажу.

Встановивши, що вказане нерухоме майно придбано за час перебування сторін у шлюбі та в подальшому утримувалось подружжям, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вказане майно є об`єктом спільної сумісної власності подружжя та підлягає поділу у рівних частках.

Доводи касаційної скарги АТ КБ ПриватБанк , що апеляційний суд вийшов за межі позовних вимог та вирішив питання поділу майна, яке не є предметом позову, є необґрунтованими та спростовуються змістом уточнених позовних вимог ОСОБА_2 , відповідно до яких остання просила визнати об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та поділити вищевказаний житловий будинок і земельну ділянку, та від цих вимог позивач за зустрічним позовом не відмовлялась.

Посилання у касаційній скарзі АТ КБ ПриватБанк на те, що майно, поділене між сторонами є предметом іпотеки та впливає на права і обов`язки банку є необґрунтованими та спростовуються змістом положень статті 23 Закону України Про іпотеку , за змістом яких перебування майна в іпотеці не перешкоджає його поділу між подружжям у судовому порядку та визнання права власності на нього, оскільки при поділі такого майна дія договору іпотеки не припиняється і такий поділ не є розпорядженням предметом іпотеки. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вмотивованості висновків судів, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків апеляційного суду в оскаржуваній частині.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду в оскаржуваній частині не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк залишити без задоволення.

Постанову Закарпатського апеляційного суду від 26 лютого 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

І. В. Литвиненко

І. М. Фаловська