Постанова

від 01.12.2020 по справі 522/8665/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/3459/20

Номер справи місцевого суду: 522/8665/17

Головуючий у першій інстанції Науменко А.В.

Доповідач Сегеда С. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.12.2020 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Гірняк Л.А.,

Комлевої О.С.,

за участю секретаря: Ющак А.Ю.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у відсутності учасників справи,апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 жовтня 2019 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Телекомпанія АРТ , Товариства з обмеженою відповідальністю Ріак-Інформ про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди,

встановив:

13 травня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) Телекомпанія АРТ , ТОВ Ріак-Інформ про захист честі, гідності та стягнення моральної шкоди за наслідком поширення інформації на 7 телеканалі у сюжеті про теплопостачання у м. Теплодар.

В подальшому, позивач уточнив позовні вимоги, надавши заяву (т.2, а.с.23-43), якою фактично збільшив їх та просив суд:

1. Визнати недостовірною інформацію, поширену ТОВ Телерадіокомпанія АРТ , ТОВ РІАК-ІНФОРМ в ефірі кабельного телеканалу 7 канал : а саме мовою оригіналу:

І. На яких підставах телекомпанії визнали мене винним в тому, що Теплодар залишився без опалення в жовтні-листопаді 2016р.

II. Нафтогаз потребовал чтобы город взял долги частника на себя, иначе вентель не откроют. Как сделать коммунальную котельную частной - смотрите прямо сейчас . История классическая, прошлый мэр города ОСОБА_2 рулил городом 13 лет подряд и за это время успел прибрать к рукам коммунальную котельную. Она стала частной, а управлять предприятием Теплодарэнерго стали супруга ОСОБА_3 и его внук ОСОБА_4 . Вот такой семейный бизнес .

III. Фактически котел, который стал собственностью компании Печерского, стал инструментом шантажа .

IV. Теплодарэнерго, уходя с рынка продажи тепла, оставило огромные долги - почти 4 миллиона гривен Нафтагазу за использованное топливо, начиная с 2013 года, плюс еще набежало пени почти на 4 миллиона гривен. Ну плюс еще 1 миллион 200 тысяч долга перед Одессагазом за транспортировку топлива. Всего - почти 10 миллионов. Больше половины городского бюджета Теплодара, колоссальные деньги .

2.Встановити, що зазначені вище висловлювання порочать честь, гідність, ділову репутацію ОСОБА_5 .

3.Зобов`язати ТОВ Телерадіокомпанія АРТ та ТОВ РІАК-ІНФОРМ не пізніше 7 днів з дня набрання рішення законної сили спростувати інформацію, поширену ефірно-кабельним каналом 7 канал 14.11.2016р. та далі многоразово, шляхом трансляції в телеефірі з аналогічною періодичністю інформацію за змістом в розділах І, II, III, IV.

4.Стягнути солідарно з ТОВ Телерадіокомпанія АРТ та ТОВ РІАК-ІНФОРМ на користь ОСОБА_1 моральну шкоду та витрачення грошей на лікування у сумі 1 000 000 грн.

Представник відповідачів ОСОБА_6 на первісну позовну заяву надала письмові заперечення проти задоволення позовних вимог, в яких виклала свої доводи та заперечення по кожній позовній вимозі (т.1, а.с.93-100). На уточнену позовну заяву ОСОБА_6 надала свій письмовий відзив, в якому наполягала на тому, що сюжет створений на підставі отриманого інтерв`ю (т.2, а.с.64-75). В сюжеті використані оціночні судження відносно діяльності позивача саме під час перебування на посаді мера міста Теплодар, тобто як публічної особи, а також відносно юридичної особи ТОВ Теплодаренерго , де засновниками є пов`язані особи з позивачем.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 23 жовтня 2019 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ Телерадіокомпанія АРТ , ТОВ Ріак-Інформ про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди було відмовлено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 жовтня 2019 року, та постановлення нового, про задоволення позовних вимог у повному обсязі , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Вирішуючи питання про слухання справи у спрощеному позовному провадженні, у відсутності учасників справи, колегія суддів виходить із того, що учасники справи повідомлені про час і місце судового засідання, яке було призначено на 25.11.2020 року, на 13.00 год., у тому числі заявник апеляційної скарги ОСОБА_1 який за вказаним місцем свого проживання в апеляційній скарзі, а також за зареєстрованим місцем проживання - АДРЕСА_1 , відсутній (т.2, а.с.172, 228-229, 234), як то передбачено ст. 130 ЦПК України.

Крім того, у зв`язку з неотриманням від суду судової кореспонденції за місцем свого проживання і реєстрації, заявник апеляційної скарги ОСОБА_1 був повідомлений про час і місце судового засідання через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, як то передбачено ч.11 ст. 128 ЦПК України (т.2, а.с.231-232).

При цьому, колегія суддів враховує, що у відповідності до п.п. 1, 5 Розпорядження голови Одеського апеляційного суду № 12 від 16.10.2020 року, з наступними змінами (т.2, а.с.237-238), тимчасово, на час установлення на території м. Одеси рівня епідемічної небезпеки помаранчевий або червоний , зупинити розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судових процесів та припинити їх допуск до залів судових засідань.

Апеляційний суд розглядає цивільні справи, які не віднесені до справ, зазначених у ч.ч.1,2 ст. 369 ЦПК України, у відсутності учасників справи та осіб, які не залучалися до участі у справі судом першої інстанції, за наявності відомостей про їх повідомлення про дату, час і місце розгляду справи.

Оскільки жоден із учасників даної цивільної справи не надав суду заяви про бажання прийняти участь у справі особисто, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для відкладення розгляду справи, у зв`язку з чим колегія суддів вирішила слухати справу за відсутності її учасників, на підставі наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене та у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

У зв`язку з цим, датою ухвалення цього судового рішення, яким є постанова суду, є 01.12.2020 року.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Ухвалюючи судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що інформація, яка покладена в основу сюжету, зміст висловлювань у сюжеті та в інтерв`ю, щодо якого заявлений позов, була отримана журналістами 7-го каналу у вигляді інтерв`ю від посадової особи органу місцевого самоврядування - виконуючого обов`язки першого заступника міського голови міста Теплодар - ОСОБА_7 .

Та обставина, що вказане інтерв`ю отримане вже після трансляції вказаного сюжету, про що зазначив позивач, не підтверджене жодним доказом по справі.

Разом з тим, суд першої інстанції обгрунтовано врахував пояснення представника відповідачів про те, що сюжет був створений як журналістське розслідування за наслідком резонансних сюжетів на центральних телеканалах України про факт затримання опалювального сезону у м. Теплодар у 2016 році.

Крім того, суд правильно встановив, що висловлювання в сюжеті освітлюють діяльність ОСОБА_1 тільки під час займання посади мера м. Теплодар, та тільки про наслідки придбання членами родини мера ОСОБА_1 котла у комунальній котельній.

При цьому суд врахував, що позивачем ОСОБА_1 підтверджене суду, що саме під час знаходження його на посаді мера міста Теплодар Одеської області, членами його родини засноване ТОВ Теплодаренерго та викуплений на підставі рішення міської ради один з чотирьох котлів місцевої котельні. Тобто, позивачем не спростовувалося, що викуп майна комунальної власності здійснене юридичною особою, яка заснована пов`язаними з ним особами.

Суд також врахував твердження позивача про те, що викуп котельні та придбання і налагодження обладнання для регенерації енергії від роботи цього котла здійснені на його власні кошти, які він заробив до вступу на посаду мера. Крім того, позивач підтвердив, що ТОВ Теплодаренерго також отримувало кошти від інвесторів для налагодження роботи реконструйованого котла та підтримання теплопостачання у місті.

Виходячи з цих обставин, суд встановив, що під час знаходження на посаді мера, позивач ОСОБА_1 не здійснював пряме інвестування власних коштів та залучених коштів інвесторів в комунальну інфраструктуру міста, а тому твердження представника відповідачів про те, що позивач, як мер, діяв в той час в інтересах пов`язаної з ним юридичної особи - відповідають дійсності.

Суд обгрунтовано вказав, що обставини на яких наполягав позивач, що він як мер багато зробив корисного для міста Теплодар, за що йому вдячні мешканці, то вони не входять до предмету дослідження по предмету спору, та не спростовують його пов`язаність з обставинами, що висвітлені у сюжеті.

Суд зазначив, що журналістом дійсно використовувались у сюжеті відповідні прийоми для подачі та послідуючої критичної оцінки глядачем ситуації, коли за наслідком діяльності влади в особі мера, теплопостачання у місті в опалювальний сезон залежить не від діяльності котельні, що належить територіальні громаді міста, а від діяльності приватної фірми, яка заснована родичами мера міста.

Проте, у вказаному сюжеті суд не вбачив прямих висновків у здійсненні позивачем протизаконних дій.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції вказав, що визнати недостовірною та спростувати можна лише ту інформацію, яка була поширена телекомпанією в ефірі. Оскільки висловлювання про визнання позивача винним в тому, що м. Теплодар залишився без опалення в жовтні-листопаді 2016 р., телеканал у вказаному сюжеті не транслював - то вимога про спростування наступної інформації: На яких підставах телекомпанії визнали мене винним в тому, що Теплодар залишився без опалення в жовтні-листопаді 2016р. , не підлягає задоволенню.

Крім того, в сюжеті наявна фраза журналіста: Нафтогаз вимагає, щоби місто взяло борги приватної особи на себе, інакше вентиль не відчинять , та: Як зробити комунальну котельню приватною - побачте прямо зараз .

Разом з тим, в цих висловах суд також не вбачив будь-якого твердження відносно позивача як фізичної особи, тому не стосується його честі, гідності та ділової репутації. Із сюжету слідує, що під приватною особою слід розуміти ТОВ Теплодаренерго , яке не є учасником даної справи.

Таким чином, позивач не довів, які саме його особисті немайнові права порушені даним твердженням, а тому суд обгрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Також суд обгрунтовано встановив, що наявна фраза журналіста в сюжеті: Історія класична, минулий мер Леонід Печерський рулив містом 13 років поспіль та за цей час встиг прибрати до рук комунальну котельну. Вона стала приватною, а управляти підприємством Теплодаренерго стали дружина ОСОБА_8 та його унук ОСОБА_9 . Такий сімейний бізнес , не спростована позивачем.

Так, із матеріалів справи і пояснень позивача ОСОБА_1 вбачається, що своїми поясненнями він підтвердив, що був мером міста Теплодар 13 років поспіль, з 2002 по 2015 роки, та це є публічною інформацією. Також, позивач наполягав, що відчуження комунального котла (одного з чотирьох) відбулось 13.05.2004 р. за договором купівлі- продажу обладнання - котлоагрегату №2 пуско-резервної котельної м. Теплодар, шляхом викупу. Покупцем котлоагрегату №2 пуско-резервної котельної м. Теплодар виступило ТОВ Теплодаренерго , засновниками якого дійсно є родичі позивача.

Твердження позивача про те, що вказаний сюжет містить в собі інформацію, що відчуження котельної чи котла на користь ТОВ Теплодаренерго відбулося незаконно, є безпідставними, оскільки вищевказаний сюжет не містить такої інформації.

Крім викладеного, слід зазначити, що суд також дійшов правильного висновку про те, що твердження позивача про недостовірність розповсюдженої інформації, з посиланням на те, що в дійсності ТОВ Теплоенерго викупило не всю котельню, а один з чотирьох котлів, не є інформацією, яка порочить честь і гідність позивача. При цьому суд врахував пояснення представника відповідача, що сюжет направлений на освітлення обставин зриву опалювального сезону у місті.

В даному випадку значення має те, що раніше теплопостачання здійснювала місцева котельня, а після викупу ТОВ Теплоенерго котла та проведення його реконструкції постачання тепла почало здійснювати це підприємство. Суд правомірно погодився з такою позицією, оскільки для пересічного громадянина, який сплачує кошти за постачання тепла, пройшла заміна комунальної котельної на приватну котельну , а тому в даному випадку не важливо скільки котлів для цього використано.

Для оцінки даного висловлення журналіста в сюжеті суд також врахував промови ОСОБА_7 в інтерв`ю, що вбачається з відеофайла МУІ 0392 на 02:43: Ну і в місто Теплодар приходить нове керівництво - новий мер. Це бізнесмен, я думаю добрий бізнесмен, але нажаль, будучи мером, він також залишився добрим бізнесменом .

Крім того, у вказаному відеофайлі МУІ 0391 на 04:23 є промова про те, що: На початку лютого поточного року з боку даного підприємства ТОВ Теплодаренерго ми отримали повідомлення у письмовому вигляді, що вони відмовляються від надання послуг, та будуть забирати своє обладнання. А вони умудрилися в особі попереднього керівництва міста (період мера ОСОБА_1 ) викупити стратегічно важливий об`єкт, як котел за двадцять чотири тисячі гривень. Це сталося у 2004 році. Далі на 04:56 промова: Викуп подібного обладнання взагалі не допускається законодавством, тому як має життєве важливе значення для діяльності міста. Та друге питання виникає, а ціна 24000? .

Вирішуючи даний спір, суд прийняв як доказ, Висновок спеціаліста - лінгвістичний аналіз доктора філологічних наук, професора кафедри прикладної лінгвістики Одеського національного університету імені І.І. Мечникова Яроцької Г.С. №17-359 від 09.10.2017р. (т.1, а.с.106-117).

У цьому Висновку зазначено, що у вступі історія класична адресант розуміє іронічність мовленнєвої стратегії мовця. Рулив містом має розмовну стилістику, про що свідчить лексема рулив . Дієслово рулив має значення управлять, а в даному контексті вжита в жаргонному узагальненому значенні керувати. Уживання жаргонізмів є поширеним прийомом у ЗМІ, адже завдяки цьому вдається надати оцінку викладеним відомостям, та робить це висловлювання оціночним.

У Висновку надане розкриття актуального змісту усталеному словосполученню прибрати к рукам . Цей фразеологізм вживається як розмовна одиниця та передає несхвальну оцінку привласнення. Згідно зі словниковими тлумаченнями, означає привласнення певного об`єкту.

Однак, суд обгрунтовано не вбачив в цьому висловленні обов`язкової умови незаконного способу цих дій та прямого звинувачення у противоправних діях, оскільки привласнення, про яке йдеться, може відбуватися у законний спосіб.

Крім того, спеціаліст у вказаному Висновку зазначив, що об`єктивний зміст тексту надає можливість неоднозначних інтерпретацій, з яких адресат повідомлення самостійно вирішує, про кого та про що саме йдеться в запропонованому тексті. Зазначені висловлювання не містять фактичного твердження (інформації) про причетність пана Печерського до противоправних дій. Ігрова та іронічна мовленнєва стратегія автора, вираження оцінки у лексемах розмовного стилю (класична) та жаргонізмах (рулить), стилістично зниженим усталеним виразам (прибрати до рук) є показником емоційного впливу на свідомість адресанта та спробою маніпулювати сприйняттям інформації. Адже поширеність зазначених методів у ЗМІ є загальновизнаним фактом та сприймається суспільством як належне.

Суд також вказав, що в сюжеті є твердження журналіста, яке оскаржує позивач, що фактично котел, який став власністю компанії Печерського, став інструментом шантажу .

При цьому, суд врахував пояснення представника відповідача, що вислів у сюжеті: став інструментом шантажу оснований на промовах ОСОБА_7 в інтерв`ю відео МУІ0392 на 8:37 : Нині діюча - вона наша міська котельня, але справа в тому що попереднім керівництвом міста вона реорганізована. Яким чином? Там знаходиться чотири котла, один котел, як я вже казав по дешевому в 2004 році був викуплений. Один котел, як ми дізналися, просто був розкрадений, знешкоджений, він зараз потребує капітального ремонту. Залишилося два: перший котел - це мазутний котел, він зараз непридатний та тільки четвертий можливо використовувати. Однак при нині діючому законодавстві заходити в опалювальний сезон з одним котлом неможливо. Тому ми на той котел, який викуплений в текучому році оформили з підприємством Теплодаренерго договір оренди. У відео МУІ 0391 на 4:20, промова в інтерв`ю що: у лютому ми отримали повідомлення у письмовій формі, що вони відмовляються від надання послуг даного виду, та будуть забирати своє обладнання .

Таким чином, в контексті сюжету відсутні будь-які прямі звинувачення у протиправних діях ОСОБА_1 , а тому суд дійшов правильного висновку про те, що вживання слова шантаж в даному контексті журналіст телеканалу використовував, маючи на увазі його загально-словарне значення, а не вузько-спеціалізоване, юридичне.

З огляду на викладені обставини, суд дійшов правильного і обгрунтованого висновку про те, що негативна оцінка діяльності позивача ОСОБА_1 формується у свідомості адресата завдяки прийомам маніпулятивного мовленнєвого впливу, що полягають у введенні позивача, як об`єкту критики в негативно-оцінюваний ряд дій, на які вказує журналіст у зазначених висловленнях.

Тобто форма, в якій подано негативну інформацію щодо позивача ОСОБА_1 , є оціночними судженнями, думками, переконаннями, критичною оцінкою певних фактів і недоліків, яке є вираженням суб`єктивної думки і поглядів ТОВ Телерадіокомпанія АРТ , та ТОВ Ріак-Інформ .

Що стосується твердження позивача про те, що наступний сюжет принижує його честь і гідність і є неправдивою інформацією, а саме, що: Теплодаренерго , виходячи з ринку продажу тепла, залишило великі борги - майже 4 мільйонів гривень Нафтогазу , за використане паливо, починаючи з 2013 року, плюс ще нараховано пені майже 4 мільйонів гривень. Плюс ще 1 мільйон 200 тисяч борг перед Одесагазом за транспортування палива. Усього майже 10 мільйонів. Більше половини міського бюджету Теплодару, величезні гроші , то суд правомірно зазначив наступне.

Згідно вищевказаного Висновку спеціаліста №17-359 від 09.10.2017р. даний текст містить фактологічні твердження стосовно результатів діяльності Теплодаренерго : компанія пішла з ринку продажу тепла; компанія має борги перед Нафтогазом ; борги виникли з того, що компанія використовувала пальне; проте до суми боргу додано пеня; сума боргу складається також з боргу перед Одесагазом за транспортування палива. Загалом, сума боргу складає майже 10 млн. грн. Це становить половину міського бюджету. Далі - оцінне судження: величезні кошти .

Таким чином, у наданому фрагменті немає експліцитної інформації про причетність позивача до зазначених фактів, його відповідальності за це. Фактологічні твердження є повідомленням про стан речей, проте не містять образливих оцінок щодо особистості позивача ОСОБА_1 та його діяльності.

Тобто, суд встановив, що наведений фрагмент сюжету не містить будь-яких даних або посилань на позивача, а мова йде про борги ТОВ Теплопостачання , яке не є стороною по справі. Позивач не довів, які саме його особисті немайнові права порушені даним твердженням. У зв`язку з цим, суд обгрунтовано визнав, що позивач в цій частині позову не є належним позивачем, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Крім викладеного, слід зазначити, що при вирішенні даного спору, суд врахував усталену практику Верховного Суду, який дійшов висновку, що межі допустимої критики публічної особи є значно ширшими, ніж окремої пересічної особи.

При цьому колегія суддів зазначає, що при вирішенні даного спору суд правильно послався на ст.ст. 9, 28, 32, 34, 68 Конституції України, ст.ст. 94, 277 ЦК України, а також ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, суд зазначив, що під поширенням інформації слід розуміти опублікування її у пресі, передавання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення у мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

У відповідності до приписів ст. 30 Закону України Про інформацію , ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

При поширенні недостовірної інформації стосовно приватного життя публічних осіб вирішення справ про захист їх гідності, честі чи ділової репутації має свої особливості. Суди повинні враховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, а також рекомендації, що містяться у Резолюції 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканість приватного життя.

Так, суд вказав, що у згаданій Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).

Тобто, у відповідності до статей 3, 4, 6 Декларації вбачається, що, оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися виставити себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами. У зв`язку з цим, межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

Таким чином необхідно розрізняти фактичні твердження та оціночні судження, а також те, що наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень - неможливо.

Журналістська свобода та громадська діяльність також включають можливість перебільшень або навіть провокацій. Повідомлення новин, засноване на інтерв`ю або відтворенні висловлювань інших осіб, відредагованих чи ні, становить один з найбільш важливих засобів, за допомогою яких преса може відігравати свою важливу роль сторожового пса суспільства (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі The Observer and The Guardian v. the United Kingdom , від 26 листопада 1991 року).

Крім того, у пункті 41 рішення ЄСПЛ від 8 липня 1986 року в справі Лінгенс проти Австрії та пункті 46 рішення цього суду від 15 липня 2010 року в справі Газета Україна-Центр проти України (заява № 16695/04) наголошено, що свобода вираження поглядів, гарантована пунктом 1 статті 10 Конвенції, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов самореалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї інформації чи тих ідей , які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких демократичне суспільство неможливе. Крім того, межа допустимої критики щодо такої публічної особи як політик є ширшою, ніж щодо приватної особи. На відміну від останнього, перший неминуче та свідомо йде на те, щоб усі його слова та вчинки були об`єктом пильної уваги з боку журналістів та широкого загалу, тому має виявляти більшу толерантність.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що у таких справах слід розрізняти ситуації, коли такі висловлювання належали журналісту, і коли були цитатою висловлювання іншої особи, оскільки покарання журналіста за участь у розповсюдженні висловлювань інших осіб буде суттєво заважати пресі сприяти обговоренню питань суспільного значення та не повинно розглядатись, якщо для іншого немає винятково вагомих причин (рішення ЄСПЛ у справі Газета Україна-Центр проти України заява № 16695/04 від 15 липня 2010 року, остаточне 15 жовтня 2010 року).

Суд правильно вказав, що ЄСПЛ в своєму рішенні від 02 червня 2016 року (остаточне 17 жовтня 2016 року) у справі № 61561/08 Інститут економічних реформ проти України , де розглядаючи питання забезпечення балансу між свободою вираження поглядів та захистом репутації особи, зазначив, що відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції, існує мало можливостей для обмеження політичних висловлювань чи дебатів з питань, що становлять суспільний інтерес, при цьому високий рівень захисту свободи вираження поглядів буде надаватися у випадках, коли висловлювання стосуються питання, що становить суспільний інтерес.

Для того, щоб розрізняти фактичне твердження і оціночне судження, необхідно брати до уваги обставини справи і загальний тон зауважень, оскільки твердження про питання, що становлять суспільний інтерес, є оціночними судженнями, а не констатацію фактів.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оскільки позивач ОСОБА_1 був публічною особою, то висловлення журналіста у сюжеті, які позивач просить спростувати, не містять конкретних даних щодо оцінки його дій в контексті вчинення конкретних правопорушень або злочинних дій, є оціночними судженнями, які не можуть бути витлумачені як фактичні дані з огляду на характер використання у них зазначених вище мовних засобів.

При цьому, доводи заявника апеляційної скарги про те, що викладена у спірних статтях інформація є негативною, неправдивою та такою, що порочить його честь і гідність, є безпідставними, так як ці доводи ґрунтуються на власному розумінні і трактуванні тез і висловлювань та з урахуванням характеру використаних автором мовних засобів не спростовують їх зміст як оціночних суджень.

Тобто суд дійшов правильного висновку про те, що відповідачі не вийшли за межі допустимої критики позивача і поширені в сюжеті висловлювання не мали на меті приниження його честі, гідності та ділової репутації, а були спрямовані на всебічне висвітлення ситуації навколо суспільно значимої теми щодо зриву опалювального сезону та постачання тепла мешканцям м. Теплодар восени 2016 року.

З огляду на викладене, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , у тому числі і про стягнення на його користь з відповідачів в солідарному порядку моральної шкоди, оскільки підстав для відшкодування позивачу відповідачами моральної шкоди, матеріали справи також не містять

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог та доводів апеляційної скарги.

Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів також зазначає, що ЄСПЛ вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ Гірвісаарі проти Фінляндії , п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 жовтня 2019року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда

Л.А. Гірняк

О.С. Комлева