Постанова

від 18.11.2020 по справі 420/2103/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/2103/20 Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К.С.

Дата і місце ухвалення 13.05.2020р., м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бойка А.В.,

суддів: Єщенка О.В.,

Шевчук О.А.,

за участю секретаря - Андрушкевич М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу приватного підприємства "АМВ-АВТОСЕРВІС" на рішенняОдеськогоокружного адміністративного судувід 13 травня 2020 року по справі за позовом приватного підприємства "АМВ-АВТОСЕРВІС" до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними дій, скасування податкового повідомлення-рішення від 02.12.2019 року №0007250507,-

В С Т А Н О В И В:

11.03.2020 року приватне підприємство "АМВ-АВТОСЕРВІС" звернулось до суду першої інстанції з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому просило визнати протиправними дії суб`єкта владних повноважень - Головного управління Державної податкової служби в Одеській області, пов`язані з організацією і проведенням перевірки на підставі наказу №994 від 18.10.2019 року та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби в Одеській області від 02.12.2019 №0007250507, згідно з яким до позивача застосовано штрафні санкції у сумі 46080 грн.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13.05.2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, приватне підприємство "АМВ-АВТОСЕРВІС" подало апеляційну скаргу, в якій посилалосьна порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин по справі.

Апелянт посилався на те, що при ухваленні рішення судом першої інстанції не було враховано, що представником підприємства під час проведення фактичної перевірки 25.10.2019 року були надані перевіряючим усі належні документи, які стосувались предмету фактичної перевірки, та які свідчать про належне ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, однак, факт надання цих документів відповідачем був проігнорований, що у свою чергу призвело до прийняття протиправного рішення.

Апелянт вважає, що для застосування передбаченої ст. 20 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" фінансової санкції, контролюючий орган повинен довести, що позивач здійснював реалізацію не облікованих товарів, однак, в даному випадку відповідачем оскаржувані рішення приймались за відсутності доказів, які б підтверджували порушення порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації і могли б бути підставою для застосування фінансових санкцій до позивача.

На підставі зазначеного апелянт просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.05.2020 року та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного:

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до ст. 20, п.п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України, на підставі наказу №994 від 18.10.2019 року, Головним управлінням ДПС в Одеській області була проведена фактична перевірка ПП АМВ-АВТОСЕРВІС у період з 22.10.2019 року, тривалістю 10 діб, за результатами якої складено акт від 31.10.2019 року №63/15/51/РРО/36612556.

Перевіркою встановлено порушення ПП АМВ-АВТОСЕРВІС положень п.12 ст.3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг із змінами доповненнями, а саме, порушення порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, на загальну суму не облікованого товару - 23040,00 грн., а також вимог п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України, що виразилось у не наданні до перевірки в повному обсязі документів, які пов`язані або належать до предмету перевірки, а саме: товарних звітів, залишку товарних запасів за даними бухгалтерського обліку, документів щодо надходження та вибуття товарних запасів.

Не погодившись з вказаним актом перевірки позивач подав в порядку п. 44.7. ст. 44 ПКУ заперечення на акт, в яких підприємство посилалось на безпідставність висновків відповідача та фактично відсутність порушень описаних в Акті, звернута увага на невідповідність акта критеріям граничної чіткості, зрозумілості.

До вказаних заперечень були долучені копії всіх документів, які стосувалися предмету перевірки і які надавалися за запитом податкового органу 25.10.2019 року та які, на думку підприємства, свідчать про належне ведення обліку товарно-матеріальних цінностей за місцем їх реалізації.

На підставі акта перевірки №63/15/51/РРО/36612556 від 31.10.2019 року та відповіді ГУ ДПС в Одеській області від 27.11.2019 №4796/10/15-32-05-07-10 на заперечення до акта перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення від 02.12.2019 року:

- №0007250507, згідно з яким до позивача застосовано штрафні санкції у сумі 46080 грн. (23040,00x2) за порушення п. 12 ст. 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг ;

- № 007380507 на суму 510 грн. за порушення п. 85.2 ст. 85 ПКУ.

Загальна сума фінансових санкцій за вказаними податковими повідомленнями-рішеннями становить 46 590,00 грн.

Не погодившись з діями відповідача по організації і проведенню фактичної перевірки, а також із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, ПП АМВ-АВТОСЕРВІС`оскаржило їх до суду першої інстанції.

Відмовляючи повністю у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено, що ним ведеться належним чином облік товарних запасів та здійснюється продаж лише належним чином облікованих товарів.

Колегія суддів не погоджується з даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне:

Згідно п.п. 20.1.4 ст. 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України).

Підпунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (пп.75.1.3 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України).

Порядок проведення фактичної перевірки визначено ст. 80 Податкового кодексу України.

Так, п. 80.1 ст. 80 ПК України визначено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Згідно п.п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;

Як вбачається з матеріалів справи, фактична перевірка ПП АМВ-Автосервіс була проведена на підставі наказу Головного управління ДПС в Одеській області від 18.10.2019 року № 994. Підставою для проведення перевірки визначено п.п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України.

З наявних в матеріалах справи направлень на проведення перевірки від 21.10.2019 року 117-118 вбачається, що копію наказу про проведення перевірки вручено головному бухгалтеру підприємства ОСОБА_1 23.10.2019 року о 13:50 год. разом із направленнями на проведення перевірки. Крім того, зазначено про пред`явлення службового посвідчення. Вказане засвідчено підписом головного бухгалтера підприємства у направленнях на проведення перевірки.

Встановлені обставини свідчать про дотримання Головним управлінням ДПС в Одеській області порядку призначення та проведення фактичної перевірки.

В свою чергу, у поданому позові представник ПП АМВ-Автосервіс жодним чином не обґрунтував заявлення вимоги про визначення протиправними відповідача, пов`язаних з організацією і проведенням перевірки на підставі наказу від 18.10.2019 року № 994, не заначив в чому, на його думку, полягають протиправні дії відповідача.

З огляду на викладене, а також враховуючи невстановлення судом апеляційної інстанції порушень з боку відповідача при призначенні та проведенні фактичної перевірки ПП АМВ-Автосервіс , колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.

Що стосується позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби в Одеській області від 02.12.2019 №0007250507, згідно з яким до позивача застосовано штрафні санкції у сумі 46 080 грн., колегія суддів зазначає наступне:

Як вбачається з акту перевірки, за наслідками проведення фактичної перевірки ПП АМВ-Автосервіс податковим органом встановлено порушення підприємством п. 12 ст. 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг , згідно з яким суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.

В свою чергу, Закон України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг`чітко не визначає самого порядку ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, лише вказує на обов`язок суб`єктів підприємницької діяльності на ведення такого обліку.

Згідно зі статтею 20 зазначеного Закону до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 6 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг встановлено, що облік товарних запасів юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) ведеться у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.

Таким національним положенням (стандартом) є затверджене наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року №246 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 Запаси (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 року за №751/4044; у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Положення (стандарт) 9), яким визначено методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності.

Згідно пункту 8 Положення (стандарту) 9 придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.

Правові ж засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності визначені Законом України від 16 липня 1999 року №996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон №996-XIV).

Частинами 1, 2 та 5 статті 8 Закону №996-XIV встановлено, що бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Підприємство самостійно: визначає облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку; може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов`язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства; визначає доцільність застосування міжнародних стандартів (крім випадків, коли обов`язковість застосування міжнародних стандартів визначена законодавством).

Відповідно до статті 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Документами, що є підставою для внесення записів до бухгалтерського обліку, є накладні, витратні накладні, товарно-транспортні накладні тощо.

Як встановлено в ході розгляду справи, під час проведення перевірки посадовими особами контролюючого органу було складено відомість про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів (товарно-матеріальних цінностей) станом на 23.10.2019 року ПП АМВ-АВТОСЕРВІС , згідно з якою під час перевірки виявлено фактичні залишки запасів на суму 23040 грн.

В акті перевірки контролюючий орган посилався на те, що позивачем в ході перевірки не були надані товарні звіти, залишки товарних запасів за даними бухгалтерського обліку, документи щодо надходження та вибуття товарних запасів.

Заперечуючи проти виявленого порушення підприємство посилалось на те, що під час проведення перевірки перевіряючим були надані всі належні документи, які стосувалися предмету перевірки та які свідчать про належне ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації.

Крім того, позивач зазначив, що разом із запереченнями на акт перевірки підприємством булинадані відповідачу всі належні документи у підтвердження ведення у встановленому порядку обліку товарних запасів на 44 аркушах, а саме: Книги обліку розрахункових операцій, накладні на товар, накладні на внутрішнє переміщення зі складу на вітрину, касову книгу підприємства за період з 01.11.2016 року по 22.10.2019 року, прибуткові та касові ордери за цей же період, залишки ТМЦ на останню дату звіту (31.12.2018 року)та ін.

Звертаючись з позовом до суду першої інстанції, ПП АМВ-АВТОСЕРВІС посилалось на те, що відповідачем не були враховані вказані вище обставини та документи, які надавались до податкового органу.

З метою з`ясування всіх обставин по справі судом апеляційної інстанції було витребувано у позивача по справі письмові докази у підтвердження викладених ним доводів щодо належного ведення обліку товарних запасів, в тому числі, докази оприбуткування товарно-матеріальних цінностей, вказаних у додатку до акту перевірки від 31.10.2019 року №63/15/51/РРО/36612556 (відомості ТМЦ), з наданням відповідних первинних документів, на підставі яких здійснювалось оприбуткування товарів, а також докази у підтвердження відображення вказаних товарно-матеріальних цінностей в бухгалтерському обліку товариства. Крім того, було витребувано від Головного управління ДПС в Одеській області письмові пояснення щодо змісту виявленого податковим органом порушення, а саме щодо того, в чому саме полягає порушення ПП АМВ-АВТОСЕРВІС порядку обліку товарних запасів та які наслідки вчиненого, на думку перевіряючих, порушення (виявлено надлишок товарних запасів чи їх нестачу).

На виконання вимог суду апеляційної інстанції позивач надав до суду видаткові накладні, якими підтверджується отримання товару, в тому числі зазначеного у відомості залишків товарно-матеріальних цінностей, складеної контролюючим органом, накладні на внутрішнє переміщення товару. Також позивачем надано оборотно-сальдові відомості по рахункам за період 2017-2018 років, а також за період з 01.01.2019 по 31.10.2019 року, з яких вбачається відображення руху придбаного товару у бухгалтерському обліку підприємства.

Крім того, позивачем було надано до суду апеляційної інстанцію копію запиту податкового органу на отримання документів, наданого підприємству під час проведення фактичної перевірки, дослідженням якого встановлено, що підприємством були надані контролюючому органу витребувані документи, в тому числі і товарний звіт на останню дату звіту.

Таким чином, наданими первинними та іншими документами підтверджується ведення приватним підприємством АМВ-АВТОСЕРВІС обліку товарних запасів у встановленому законодавством порядку.

Слід зазначити, що згідно п.44.7 ст.44 Податкового кодексу України протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки, платник податків має право подати контролюючому органу, що проводив перевірку, заперечення та/або додаткові документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

Відповідачем не надано обґрунтованих пояснень неприйняття до уваги наданих підприємством як під час проведення перевірки, так і долучених до заперечення на акт перевірки документів.

Згідно ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Однак, у порушення ст. 77 КАС України відповідачем не доведено належними та допустимими доказами дійсний факт порушення позивачем порядку ведення обліку товарних запасів, та, відповідно, правомірності застосування до ПП "АМВ-АВТОСЕРВІС" штрафних санкцій згідно податкового повідомлення-рішення від 02.12.2019 року № 0007250507.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що податкове повідомлення-рішення від 02.12.2019 року № 0007250507, прийняте Головним управлінням ДПС в Одеській області є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

В даному випадку рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 242 КАС України, оскільки судом першої інстанції не надано належної правової оцінки обставинам справи, доводам сторін по справі, неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 317 КАС України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині, є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при постановленні судового рішення порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому, відповідно до ст. 317 КАС України, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 травня 2020 року підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У відповідності до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду першої інстанції позивач сплатив судовий збір у розмірі 2102 грн. згідно платіжного доручення № 584 від 11.03.2020 року. При зверненні до суду апеляційної інстанції позивач сплатив судовий збір у розмірі 6306 грн. згідно платіжних доручень № 643 від 12.06.2020 року та № 670 від 20.07.2020 року.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог ПП АМВ-АВТОСЕРВІС , у відповідності до приписів ст. 139 КАС України, суд апеляційної інстанції здійснює розподіл судових витрат зі сплати судового збору та стягує на користь позивача судовий збір у розмірі пропорційному задоволеній частині позовних вимог, а саме - у сумі 5 255 гривень.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу приватного підприємства "АМВ-АВТОСЕРВІС" задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 травня 2020 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов приватного підприємства "АМВ-АВТОСЕРВІС" задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.12.2019 року №0007250507, прийняте Головним управлінням ДПС в Одеській області.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь приватного підприємства "АМВ-АВТОСЕРВІС" (65114, м. Одеса, проспект Маршала Жукова, буд. 65-Б, код ЄДРПОУ 36612556) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 43142370) судовий збір у сумі 5 255 (п`ять тисяч двісті п`ятдесят п`ять) гривень.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку, відповідно до ч. 5 ст. 328 КАС України, не підлягає.

Повний текст виготовлено 30.11.2020 року.

Суддя-доповідач: А.В. Бойко

Суддя: О.В. Єщенко

Суддя: О.А. Шевчук