Ухвала

від 24.11.2020 по справі 923/260/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

24 листопада 2020 року

м. Київ

Справа № 923/260/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Баранець О.М. - головуючий, Студенець В.І., Мамалуй О.О.

розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Херсонської області

у складі судді Литвинової В.В.

від 14.11.2020

та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Філінюка І.Г., Аленіна О.Ю., Бєляновського В.В.

від 28.09.2020

за позовом ОСОБА_2

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю Квіти Херсона

до відповідача-2: Держаного реєстратора Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради Ляпінського Віталія Болеславовича

за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1: ОСОБА_1

за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1: ОСОБА_3

за участю третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1: ОСОБА_4

за участю третьої особи-4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1: Приватного підприємства Фортуна Лайт

про визнання рішень недійсними

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 02.11.2020 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Херсонської області від 14.11.2020 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.09.2020 (повний текст складено 29.09.2020) у справі № 923/260/19.

Згідно з витягом з протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 05.11.2020 визначено склад колегії суддів: Баранець О.М. - головуючий, Студенець В.І., Мамалуй О.О.

08.02.2020 набрав чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ від 15.01.2020 № 460-IX, яким внесено зміни до законодавчих актів України.

Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За змістом частини третьої статті 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

З урахуванням викладеного, розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 щодо форми, змісту та підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження, здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону № 460-ІХ від 15.01.2020.

Перевіривши матеріали касаційної скарги судом встановлено, що вона подана без дотримання вимог статті 288 Господарського процесуального кодексу України.

Оскаржувана постанова Південно-західного апеляційного господарського суду ухвалена 28.09.2020, повний текст виготовлено 29.09.2020, тому днем закінчення строку для подання касаційної скарги є 19.10.2020.

ОСОБА_1 звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Херсонської області від 14.11.2020 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.09.2020 у справі № 923/260/19 - 02.11.2020, тобто з пропуском строку, встановленого для подання касаційної скарги.

У касаційній скарзі скаржниця заявила клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке обґрунтувала тим, що повний текст постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.09.2020 у справі № 923/260/19 отримала лише 13.10.2020.

Відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині 4 статті 293 цього Кодексу.

Нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачається автоматичного та безумовного поновлення строку на касаційне оскарження, у зв`язку з лише самим посиланням на дату отримання копії судового рішення. Дійсно, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення, проте для цього необхідно заявити відповідне клопотання, обґрунтувати поважність причин пропуску такого строку та надати суду відповідні докази.

Такими доказами можуть бути, зокрема, поштовий конверт зі штрихкодовим ідентифікатором, у якому копія оскаржуваної постанови надійшла скаржникові, або довідка відділення поштового зв`язку про дату отримання скаржником копії оскаржуваної постанови.

Розглянувши клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, суд дійшов висновку, що підстави, викладені у ньому, є неповажними у зв`язку з відсутністю доказів на їх підтвердження.

Крім того, в контексті викладеного суд вважає за необхідне також зазначити, що як передбачено положеннями статей 42, 43 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; а також повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Сторони мають цікавитися станом відомих їм судових проваджень, а особливо в даному випадку, коли саме позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції і поставив під сумнів його законність.

Інформація про стан судових справ є відкритою і кожна заінтересована особа може дізнатися про прийняті судом рішення за допомогою як контакт-центру суду так і за допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень.

Оскаржувана постанова Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.09.2020 у справі № 923/260/19 оприлюднена 01.10.2020 в Єдиному державному реєстрі судових рішень за адресою http://reyestr.court.gov.ua/Review/ 91872328.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 03.04.2008 у справі Пономарьов проти України , зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Отже можливість поновлення пропущеного строку судом касаційної інстанції не є необмеженою, а вирішення цього питання пов`язується із наявністю поважних причин пропуску строку, обов?язок з доведення яких покладено на скаржника.

Частиною третьою статті 292 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу.

З урахуванням наведеного касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, а тому підлягає залишенню без руху на підставі частини третьої статті 292 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Приписами частини 3 статті 311 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено, серед іншого, підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Касаційний господарський суд звертає увагу, що в разі оскарження судового рішення суду на підставі пунктів 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник має зазначити про відсутність такого висновку щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; та/або зазначити підставу касаційного оскарження з урахуванням частини першої, третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України.

Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно , а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

Якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 Господарського процесуального кодексу України, є вичерпним.

Отже, системний аналіз наведених положень Господарського процесуального кодексу України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Таким чином процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) статтею 287 Господарського процесуального кодексу України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.

Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях.

З урахуванням змін до Господарського процесуального кодексу України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

У касаційній скарзі скаржниця не зазначає конкретний пункт частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України та не зазначає, які саме правові висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах не враховані судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення, чи необхідність від їх відступлення, або відсутність таких висновків.

Суд звертає увагу на те, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію суду права , що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є судом фактів .

З огляду на викладене та, враховуючи принцип диспозитивності та принцип рівності всіх сторін перед Законом та судом, Верховний Суд доходить висновку, що касаційна скарга не відповідає вимогам пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України враховуючи вищевикладені недоліки

Таким чином, скаржнику слід виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України та усунути недоліки касаційної скарги, а саме протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали подати до суду касаційну скаргу в новій редакції.

При цьому, касаційну скаргу в новій редакції слід подати в Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк, а також надати суду докази надіслання копії касаційної скарги в новій редакції сторонам у справі.

Крім того, пунктом 2 частини четвертої статті 290 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України Про судовий збір № 3674-VI від 08.07.2011.

За приписами підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір , в редакції чинній на момент звернення з касаційною скаргою, за подання касаційної скарги на рішення суду сплачується судовий збір у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті під час подання позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України Про судовий збір судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Ставка судового збору, що підлягає сплаті за подання позовної заяви немайнового характеру у 2019 році, а саме 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, відповідно до вимог підпункту 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір , в редакції чинній на час звернення з позовом, становила 1 921,00 грн.

Отже, за подання вказаної касаційної скарги на судові рішення ОСОБА_1 необхідно сплатити 11 526,00 грн (1 921,00 х 3 х 200 %).

Проте до матеріалів касаційної скарги ОСОБА_1 не додала доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, натомість заявила клопотання про звільнення від сплати судового збору з посиланням на скрутне фінансове положення, а саме отримання доходу нижче 5% від ставки судового збору.

Розглянувши клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору, суд не вбачає підстав для його задоволення, з огляду на таке.

Частиною першою статті 8 Закону України Про судовий збір передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Згідно із частиною першою статті 8 Закону України Про судовий збір , враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров?ю.

З огляду на наведене, звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є дискреційним правом, а не обов`язком суду, можливість реалізації якого пов`язується з майновим станом особи.

Суд звертає увагу, що Закону України Про судовий збір чітко визначено, як одну з умов для звільнення від сплати судового збору, обов`язок доведення заявником обставин, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.

Для звільнення від сплати судового збору заявник касаційної скарги має довести існування фінансових труднощів та такого майнового стану, що надає підстави вважати за можливе звільнити таку особу від сплати судового збору.

Суд враховує, що Закон Закону України Про судовий збір не містить вичерпного й чітко визначеного переліку документів, які можливо вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку Суд установлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.

Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (пункт 44 рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2005 у справі Княт проти Польщі ( Kniat v. Poland ), заява № 71731/01; пункти 63- 64 рішення Європейського суду з прав людини від 26.07.2005 у справі Єдамскі та Єдамска проти Польщі ( Jedamski and Jedamska v. Poland ), заява № 73547/01).

Клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору мотивовано тим, що майновий стан заявниці не дозволяє сплатити його, на підтвердження чого надано копію довідки органу Пенсійного фонду України про розмір виплаченої пенсії за попередній календарний рік.

Водночас скаржницею не в повному обсязі надано відомості про доходи за весь рік, що передував року подання касаційної скарги, тобто з 01.01.2019 по 31.12.2019. Такими доказами може слугувати довідка органу доходів і зборів про відсутність інших доходів за попередній календарний рік.

Суд звертає увагу, що загальна сума отриманих доходів фізичною особою може бути підтверджена довідкою про доходи фізичної особи за попередній рік, виданою органом Державної податкової служби України, інформацією із Державного реєстру фізичних осіб - платників податків.

Враховуючи наведене, у задоволенні клопотання необхідно відмовити.

Згідно з частиною другою статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини другої статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Таким чином, касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Херсонської області від 14.11.2020 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.09.2020 у справі № 923/260/19 має бути залишена без руху.

При цьому, суд касаційної інстанції зазначає, що ОСОБА_1 необхідно усунути недоліки касаційної скарги та зазначити передбачену (передбачені) статтею 287 цього Кодексу підставу (підстави) подання цієї скарги, а також надати суду оригінал документа, що підтверджує сплату (доплату) судового збору у встановленому порядку і розмірі, а саме - у сумі 11 526,00 грн на реквізити рахунку для зарахування до державного бюджету судового збору за розгляд справ Верховним Судом:

- Отримувач коштів: УК у Печер. р-ні/Печерс. р-н/22030102,

- Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897;

- Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);

- Рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007;

- Код банку отримувача (МФО): 899998;

- Код класифікації доходів бюджету: 22030102 Судовий збір (Верховний Суд, 055)

- Символ звітності банку: 207

- Призначення платежу *;101;

---

(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом

---

(ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від

---

(Дата оскаржуваного рішення) по справі

---

(Номер справи), ВЕРХОВНИЙ СУД (Касаційний господарський суд) (назва суду, де розглядається справа).

З урахуванням наведеного касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, а тому підлягає залишенню без руху на підставі частини другої та третьої статті 292 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 288, 292 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги на рішення Господарського суду Херсонської області від 14.11.2020 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.09.2020 у справі № 923/260/19.

2. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Херсонської області від 14.11.2020 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.09.2020 у справі № 923/260/19 залишити без руху.

3. Надати ОСОБА_1 строк для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків, який становить 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

4. ОСОБА_1 усунути недоліки, встановлені в даній ухвалі у такий спосіб:

- надати суду клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Господарського суду Херсонської області від 14.11.2020 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.09.2020 у справі № 923/260/19, у якому навести інші підстави для поновлення строку;

- надати суду оригінал документу, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 11 526,00 грн;

- навести конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судових рішень, визначену (визначені) у частині другій статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5. Роз`яснити, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.

6. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді В. Студенець

О. Мамалуй